Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Реферат на тему:

Передумови довголіття. Демографічні дослідження

Виконав:

                                                                                        студент групи ФФП-12с

                                                                                
                        Ненчук Андрій

Львів – 2011

План

     Вступ

1.    Геронтологія, герогігієна. Засади довголіття

2.    Харчування

3.    Демографічні дослідження і політика

4.    Вікова структура населення України

5.    Передумови здорової повноцінної старості

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Старіння люди́ни — як і старіння інших організмів, це біологічний процес поступової деградації частин і систем тіла людини та наслідки цього процесу. Тоді як фізіологія процесу старіння подібна до фізіології старіння інших ссавців, деякі аспекти цього процесу, наприклад, втрата розумових здібностей, мають більше значення для людини. Крім того, великого значення набувають психологічні, соціальні і економічні ефекти.

Для людини старіння завжди мало особливе значення. Століттями філософи обговорювали причини старіння, алхіміки шукали еліксир молодості, а багато релігій надавали старінню сакральне значення. Проте, навіть зараз біологія процесу старіння все же відома дуже погано, а ніяких методів змінити швидкість старіння людини не існує. Незважаючи на інтенсивні дослідження, дослідники ще далекі до подолання старіння.

          Зараз успіхи медицини та покращення рівня життя дозволили значно підвищити середню тривалість життя (хоча зміни максимальної тривалості життя незначні). У переважній більшості країн цей процес привів до старіння населення, де у зв’язку із збільшенням долі старих людей, що мають інші потреби, ніж решта населення, останніми роками виникло багато соціальних та економічних питань, пов’язаних із старінням.

          Процес старіння досліджується наукою геронтологією, що не тільки досліджує фізіологічні зміни, але й місце осіб похилого віку в суспільстві. Мета досліджень з геронтології — подолати можливі недоліки, пов’язані із старінням.

Геронтологія, герогігієна. Засади довголіття

Людство завжди цікавило як прожити довше.  Поступово спроби встановити причини передчасної смерті і старіння, знайти засоби протидії цьому здобувають риси осмислених пошуків, заснованих на накопичених фактах.

Зароджується нова наукова дисципліна – геронтологія (геронт – старець, старий, логос – вчення).

Сучасна геронтологія визначається як наука, що вивчає механізми і різні аспекти (біологічні,  соціальні й ін.) старіння живого організму, а також способи уповільнення старіння з метою збільшення тривалості життя і збереження його фізичної і соціальної активності.

         Старіння організму являє собою складний універсальний процес зів"янення, що включає генетичні і середовищні фактори і призводить поступово до обмеження пристосувальних можливостей організму, розвитку захворювань, наближеної до смерті.  Надзвичайно важливими є практичні дослідження Інституту геронтології АМН України. Відкриття вчених – геронтологів відзначені міжнародними преміями. В усьому світі вважається, що Україна є Меккою геронтології. Особлива заслуга у розвитку геронтології належить вченому зі світовим ім"ям Володимиру Фролькісу. Його дослідження щодо сутності старіння організму не мають аналогів в світі. На думку вченого, будь-яка жива система має свій строк життя.

         Старіння, треба сприймати як нормальний, природний, багатопричинний процес. Геронтологія ставить завдання не лише додати роки до життя, а й життя до років. Вплинути на темп старіння – означає відсунути термін виникнення вікової патології. Нові біохімічні відкриття в галузі геронтології дають змогу подовжити вік молодості. Отже, людська раса якісно покращиться і стане сильнішою. Адже відсоток людей, які помирають від природного старіння, неймовірно малий.

Визначний український вчений О.О. Богомолець вважав, що найважливішою передумовою довголіття є пристосування організму до старості. Природа наділила нас здатністю активно боротися з будь-якими порушеннями регуляції ро­боти клітин і органів, щоб усунути або хоча б послабити процес зниження життєвої здатності організму. Жіночий організм до цього процесу пристосовується легше, ніж чо­ловічий. Зокрема, тривалість життя жінок на 2—10 років більша, ніж чоловіків, що, очевидно, є високою «платою» за материнство і продовження людського роду.

Наука герогігієна вивчає методи і заходи, які сповіль­нюють старіння і продовжують тривалість життя. Розумний і здоровий спосіб життя є основною передумовою вирішення цієї проблеми. Виділяють сім основних рекомендацій, дотри­муючись яких можна сповільнити старіння, обмежити за­хворювання і тим самим продовжити тривалість повноцінного життя. Сюди належать:

1)  відмова від переїдання,

2)  регу­лярність приймання їжі,

3)  правильний режим праці та відпочинку,

4)  достатня тривалість сну,

5)  активність і високий руховий режим,

6)  відмова від куріння,

7)  відмова від зловживання алкоголем.

Харчування

Особливо важливе значення для активного довголіття має характер харчування. Проведені дослідження показали, що довголіття не зв’язане з яким-небудь типом харчування. Однак слід дотримуватися таких основних принципів.

1.  Збалансованість харчування з енерговитратами орга­нізму. Переїдання і надмірне надходження з продуктами енергії веде до ожиріння. На такому фоні легко розвиваються захворювання, які пов’язані з віковими порушеннями обміну речовин, зокрема атеросклероз, цукровий діабет, ускладнен­ня яких нерідко призводять до передчасної смерті.

2.  Якісна повноцінність харчування. Недостатність у їжі деяких речовин, зокрема вітамінів, порушує  життєві функції організму. Нашаровуючись на процеси старіння, ці пору­шення загострюють їх перебіг і сприяють розвитку захво­рювань.

3.  Профілактична спрямованість харчування. Немає про­дуктів, які б різко сповільнювали або  прискорювали старіння. Однак деякі комбінації харчових продуктів допомагають за­побігти захворюванням, розвиток яких пов’язаний з проце­сом старіння. Зокрема, до таких харчових продуктів нале­жать молочно-рослинні продукти.

4.  Індивідуалізація харчування. Спеціальні дієти бувають необхідними, наприклад, при захворюваннях окремих вну­трішніх органів, деяких порушеннях обміну речовин тощо.

Ніяка дієта сама по собі не гарантує довголіття. Однак дотримання розумних принципів харчування, відповідність його характеру віковим змінам обміну речовин допомагає запобігти розвитку багатьох захворювань або хоча б по­легшити їхній перебіг.

Демографічні дослідження і політика

Одним з основних завдань економічного та соціального розвитку країни є проведення ефективної демографічної політики, спрямованої на збільшення тривалості життя, трудової активності, збереження та зміцнення здоров’я населення.

Демографічні дані широко використовуються при плануванні заходів із охорони здоров’я, для комплексної оцінки стану здоров’я населення, складання науково обґрунтованих прогнозів і цілеспрямованої організації медичної допомоги.

Ось чому серед медичних показників здоров’я населення важливу роль відіграють демографічні показники.

  Демографія  — наука про населення (від «демос» - народ, «графо» -описувати), або інакше статистика населення.

Статистичне вивчення населення проводиться за двома основними нап­рямками:

1.  характеристика населення на певний час (його  чисельність, склад, особливості розселення тощо) - так звана статика населення;

2. характеристика процесів зміни чисельності населення .

Старіння — це процес поступового зниження життєвої стійкості організму, його здатності пристосовуватися до зов­нішніх впливів і активно здійснювати природні життєві функції. Відомими ознаками старіння є зміна ходи, посивіння або випадання волосся, поява зморщок, погіршення самопо­чуття, часті хвороби тощо.

Зміна вікової структури населення в другій половиш XX ст. продиктувала нові критерії в оцінці віку людей. Згідно з прийнятою міжнародною класифікацією, люди у віці 45—59 років належать до групи середнього віку, у віці 60—74 років — похилого, старші за 75 років до групи старечого віку. Люди, які досягли 90 років, і старші вважа­ються довгожителями. Ця класифікація є умовною, оскільки немає чітких показників, які б дозволили відмежувати один вік від іншого.

Збільшення кількості осіб похилого і старечого віку пев­ною мірою послужило поштовхом для розвитку геронтології. Термін геронтологія в науку ввів видатний російський вчений І.М. Мечников. Геронтологія — це наука, що вивчає процеси старіння з позицій біології, фізичні та духовні особливості старих людей, а також їх соціальну значимість. Медична геронтологія охоплює складні соціально-біологічні та соціально-економічні проблеми, від вирішення яких багато в чому залежить успіх реалізації наукових програм щодо продовження активного творчого життя.

Пізніше зародилася геріатрія як галузь клінічної меди­цини, що вивчає захворювання людей похилого і старечого віку, розробляє методи їх діагностики, профілактики та лі­кування.

Статева структура населення обумовлена перш за все різним рівнем смертності серед чоловіків і жінок, на що впливають як біологічні, так і соціальні чинники. На великих популяціях співвідношення числа народжень хлопчиків і дівчаток стабільне: на 100 дівчаток народжується 104-105 хлоп­чиків. Ось чому серед дітей переважають хлопчики; в молодому та середньому віці чисельність чоловіків і жінок приблизно однакова, в похилому віці чисель­ність жінок перевищує чисельність чоловіків внаслідок більш високої смерт­ності чоловіків.

Значну роль у співвідношенні чоловіків і жінок відіграють наслідки воєн, що мають назву «демографічні відлуння» воєн.

Крім того, в деяких регіонах на статевій структурі населення може позначитись переважання розвитку окремих галузей промисловості.

Вікова структура населення України

В цілому в статевій структурі всього населення України переважають жінки і на початок 2000 р. їх питома вага становила 54 %, чоловіків - 46 %. Має місце поступове вирівнювання статевої диспропорції, особливо порів­няно з повоєнними роками, коли остання була дуже відчутною.

Переважання жінок характерне для багатьох регіонів і країн світу.

Для вікової структури населення України характерні дві найважливіші тенденції:

1) зменшення частки дітей;

 2) зростання питомої ваги населення старших вікових груп.

Зменшення частки дітей пов’язане із зниженням рівня народжуваності. Так, питома вага дітей в Україні в 1989 році становила 21 %, а на початок 1998 року - 19,7 %.

Особливо значне зниження питомої ваги дітей в останні роки спостерігається серед міського населення.

За прогнозом Міністерства економіки України до 2025 року частка дітей в структурі населення знизиться до 16,8 %, тоді як питома вага населення у віці 60 років і старше зросте до 30 %.

Процес постаріння населення, тобто зростання чисельності населення старших вікових груп (60-65 років і старше), характерний для більшості економічно розвинутих країн. Вісімнадцять з 20 країн світу з найбільшою часткою осіб старшого віку знаходяться в Європі.

В Україні питома вага осіб старше 60 років у 1939 році становила 7 %, а у 1998 році - 18,8 %. Починаючи з 1989 p., Україна була, та й зараз залишається, «найстарішою» серед країн СНД. Нині частка людей похилого віку ставить її в один ряд з «найстарішими» країнами світу.

Поглиблення процесу постаріння населення України в 90-х роках обумовлено, головним чином, зниженням рівня народжуваності.

Серед міського населення частка осіб пенсійного віку збільшилась протя­гом 90-х років майже на 11 % і в структурі населення становить 19,9 %, причому серед жінок питома вага осіб старшого віку майже в 2 рази вища, ніж серед чоловіків.

Проте особливо несприятлива вікова структура склалась у сільській місце­вості, де рівень постаріння населення значно вищий, ніж у містах, і частка населення старше 60 років становить 29,2 %, у тому числі частка чоловіків старше працездатного віку 18,8%, жінок — 38,1 %.

Процес постаріння населення висуває перед системою органів і закладів охорони здоров’я важливі проблеми:

•    збільшення серед населення питомої ваги осіб старше 60 років призводить до зниження показників народжуваності та зростання загальних показни­ків смертності, що необхідно враховувати при аналізі демографічних процесів відтворення населення;

•    зростання числа звертань населення старших вікових груп за медичною допомогою - амбулаторно-поліклінічною та стаціонарною, потребує особливої уваги до названих контингентів з боку служб первинної медико-санітарної допомоги, у т.ч. сімейної медицини, а також необхідність вирішення таких медико-соціальних проблем як догляд за одинокими, госпіталізація хворих з довго триваючими хронічними захворюваннями тощо.

Передумови здорової повноцінної старості

Передумовою здорової повноцінної старості є трудова і фізична активність, бажання передавати свій життєвий дос­від молодому поколінню. Інтелектуальна та фізична актив­ність протягом життя сповільнює темп старіння організму і робить цей процес більш гармонійним. У віці 50—55 років, коли розпочинається деяке послаблення багатьох життєвих функцій організму і порушення обміну речовин, дуже важ­ливо не знизити темп життя, не піддатися процесу старіння.

Слід продовжувати активний спосіб життя, дещо видозмі­нивши його з урахуванням нових фізичних і психологічних можливостей. У людей розумової та фізичної праці, міських і сільських жителів зміст фізичної, психологічної і соціальної активності різний. У передпенсійний період і жінкам, і чо­ловікам треба активно готуватися до наступного, пенсійного, періоду, щоб уникнути так званої пенсійної хвороби, тобто різкого погіршення психічних і фізіологічних функцій орга­нізму через раптовий розрив усталених стереотипів. У пен­сійному віці (55 років для жінок і 60 років для чоловіків) людина ще не стара та немічна, вона досить активна як біологічно, так і соціально. Представники багатьох професій, які досягли пенсійного віку, можуть продовжувати працю­вати. Однак дуже важливо не переоцінити своїх сил. У деяких випадках варто змінити роботу, умови праці. Чим довше людина підтримує соціальні контакти, тим далі від­сувається старість. Спостереження за одинокими людьми похилого віку показало, що вони швидше дряхліють, частіше і триваліше хворіють.

Коли ж все-таки надходить час і треба йти на заслужений відпочинок, необхідно відрегулювати свій розпорядок дня. Обов’язковими мають бути домашні турботи, регулярні ран­кові та вечірні прогулянки, контакти з друзями по роботі, знайомими, праця на городі чи заміських садових ділянках. Бажано займатися у групах здоров’я на стадіонах і в спор­тивних комплексах. У цих групах крім фізичного наванта­ження людина похилого віку має змогу спілкуватися з людь­ми, близькими їй за віком та станом здоров’я, професійними, культурними інтересами. Вона може перейняти досвід укладу життя інших пенсіонерів. Людина похилого віку не повинна замикатися в собі, зосереджуватися на своїх хворобах. Багато пенсіонерів беруть активну участь у суспільно корисній ро­боті на громадських засадах. Поєднання соціальної і фізичної активності відіграє надзвичайно важливу роль для продов­ження творчого активного довголіття.

Висновки

          Старість – дуже важкий період в житті людини, а демографічне старіння вимагає від суспільства все більших фінансових витрат й інших матеріальних ресурсів на обслуговування цієї вікової категорії населення. Суспільство повинно взяти на себе вирішення всіх проблем, пов’язаних з комплексом захисту і соціального обслуговування та забезпечення літніх й старих людей.

          Старіння населення є однією з глобальних проблем сучасного світу. Відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров"я до літнього віку відноситься населення у віці від 60 до 74 р., до старого — від 75 до 89 років, а до довгожителів — 90 років і більше. Соціологи називають ці періоди людського життя «третім віком». Старіння – процес суперечливого розвитку живих клітин від моменту зародження життя до його закінчення. Для етапу індивідуального розвитку життєві програми запрограмовані, включаючи старіння і закінчення життя - смерть.

          Феномен старіння цікавив людей дуже давно. Міфи і легенди про вічну молодість, довголіття і безсмертя супроводжували людство на протязі всієї історії. З впевненістю можна сказати, що вчення про старість бере свій початок з моменту виникнення медицини.Уже в працях Гіппократа і лікарів його школи виявляються перші описи ознак старіння і хвороб у старих людей. Так, на думку Гіппократа, флегматики особливо прийнятні до хвороб старості. Він підкреслював, що люди з холодним темпераментом старіють скоріше. Для холериків, навпаки, старечий вік – самий здоровий період життя. У Древній Греції вперше була розроблена схема гігієнічного режиму для старих людей. В її основу був покладений принцип “все в міру” – зменшення кількості вживання їжі, збереження звичних навичок і поступове припинення активності трудової діяльності.

Список використаної літератури

1. Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.

2. Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.

3. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.

4. Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр «Академия», 2002.

5. Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.

6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.

7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.