Перемога богині над асурами Мадху і Кайатабхой

Текст:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Кафедра Близького Сходу

Культ Богині-Матері в індійській міфології

Курсова робота

cтудентки ІІ курсу,

cпеціальності "Мова і література

гінді та переклад",

Войцещук Тетяни Юріївни

науковий керівник:

асист. Рибалкіна Ю. О.

Київ – 2016

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. Феномен Богині-Матері в світовій міфології

Розділ ІІ Жіночий космічний принцип у індуїзмі

2.1.Адіті – космогонічний образ

2.2.Шакті – животворна енергія

Розділ ІІІ. Девібхаваті-Пурана – джерело знань про Махадеві

Розділ ІV. Аналіз богині Шрі Лакшмі

4.1Символіка іконографії

4.2.Св"ята пов"язані з поклонінням Лакшмі

Розділ V. Еманації Махадеві

5.1. Калі

5.2. Сарасваті

5.3. Парваті

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність роботи. Вивчення мови неможливе без розуміння культурного ґрунту на якому вона зросла. Ключем, котрий відкриває шлях до цього розуміння є міфологія. Образ Богині Матері проходить червоною ниткою скрізь індійське мистецтво та релігію, починаючи з давніх священних писань і щоденних обрядів, а закінчуючи розписом горщиків та манерою одягатись. Отже, знання міфології є необхідним для індологів для подальшого розвитку тематики, проведення подібності між слов’янською та індійською культурами, а також розуміння менталітету індійців.

Метою курсової роботи є поглиблення знань про індійську культуру, традиції та світобачення, зокрема дослідження, аналіз та узагальнення відомостей про основні релігійні течії, що стосуються культу Богині-Матері, а також їх вплив на формування культурної спадщини народу.

Поставлена мета передбачає розв"язання таких завдань:

- опрацювати та здійснити критичний аналіз літератури та наукових джерел, що пов’язані з культом фемінного божества;

- проаналізувати релігійні терміни, що складають основну релігійної філософської системи індуїзму;

- опрацювання спеціальної літератури з історії релігії та виокремлення лексики, назв для позначення атрибутів богинь;

- опрацювання давніх священних текстів з метою глибшого розуміння міфотворчого процесу;

- узагальнення результатів власних спостережень над теоретичним та практичним матеріалом з обраної теми.

Об"єктом дослідження є культ Богині-Матері в індійській міфології

Предметом курсової роботи є культурна спадщина індійців, що відображена у їх віруваннях і культах

Методи дослідження – основним методом курсової роботи є описовий, крім того ми здійснювали пошук літератури та критичний аналіз текстів.

РОЗДІЛ І. Архетип Богині-Матері у світовій міфології

«В самых тварях, сие можно приметить: что тогда ж, когда согнивает, старое на ниве зерно: выходит из него новая зелень: и согнитие стараго, есть рождением новаго. Дабы где падение: тут же присутствовало и возобновление: свидетельствующее, о премудром Ея, и все сохраняющем Миростроительстве»

Г. Сковорода

Впродовж всього існування людської цивілізації одним з ключових образів світової міфології є архетип фемінного божества - богиня-матір. Це енергія, що уособлює космічний жіночий принцип, первозданну функцію «народження-смерть-народження» – ключовий механізм існування всесвіту, який полягає у вічному коловороті смертей і народжень з ціллю вічного повторення для підтримки життя на землі. У індіанців, населяючих райони Траумара, існує легенда про Ла Лобу– жінку-вовчицю, котра бігає по сухим гирлам рік і пустельним дюнам в пошуках кісток вовків, а найшовши їх – співає над ними свою сакральну пісню, доки кістки не обростають м’язами, а згодом і шерстю. Коли пісня підходить до кінця, тварина починає дихати, встає на міцні лапи і біжить у пустелю, де під час бігу стає жінкою, що сміється. У єгиптян це Ізіда, що збирає по шматочках тіло свого мертвого чоловіка і брата Осіріса. Вона створює першу в історії мумію і, перетворившись на соколицю, припадає крилами до тіла чоловіка, щоб заспівавши свою пісню – завагітніти.

Необхідно усвідомлювати що сама жіноча енергія, в своєму чистому вигляді є безтілесною, абсолютно нематеріальною силою, котра проходить скрізь усі об’єкти фізичної і психічної реальності. Говорячи про психічну або ж ментальну реальність маємо на увазі колективні несвідоме. Являючись центральним образом психічного життя людей, жіноча енергія проявляється у різних алегоріях, хоча сама по собі, вона є символом. У відповідь на зов дикої природи, людина, керуючись інтуїцією і творчими силами, створила цілий ряд божеств, що лягли в основу світової міфології. Археологія дає нам свідчення щодо широкого поширення культу Матері в кам"яному віці. На територіях від Піренеїв до Сибіру: в доарійській Індії, в доізраільскій Палестині, в Фінікії та Шумері, і сьогодні знаходять жіночі фігурки, вирізані з каменю або кістки. Такі статуетки називають палеолітичними «Венерами». У них є спільні риси: великі груди, широкі стегна, округлий живіт. Голова і руки не виражені або відсутні.

Найчастіше, архетип богині-матері зв’язаний з космогонією, а отже творчістю, сексуальністю, а також культами родючості та смерті. Так у древніх греків це Гея - земля, що народилась вслід за Хаосом і дала життя небу і морю, а також всьому живому. Аналогічною є Мама Пача у інків, адже у перекладі з кечуа “pacha” – означає час, простір, Всесвіт, а «mama» - мати. Аналогічною є Мать Сира-Земля у слов’ян, а згодом і Мокош – богиня родів, пряля долі. У алтайців, киргизів, башкирів та хакасів головним божеством була Унай – покровительниця усього живого, чиє ім’я у перекладі з тюркської означає «матка». У аккадців це Іштар або Істар – богиня родючості та сексуальності. В одному із міфів Іштар, подібно грецькій Персефоні і китайській Аматерасу , перебуває заточеною у підземному царстві і тоді все живе перестає давати плоди і починає в’янути, а тварини перестають розмножуватись. Та не лише з дітонародженням, любов’ю та багатими врожаями зв’язана Велика Богиня. Так Ерешкігаль у шумерів і Аллат у халдеїв– повелительниці підземного царства, покровительниці мертвих. У Індуїзмі це богиня Дурга,. На Балі, де культ Дурги є одним з провідних, вірять, що ця богиня віддає тіла мертвих назад Всесвіту. Повітрю – волосся, жар тіла – сонцю, вологу – морю, душу – вітру. Це вірування заслуговує особливою уваги, адже воно є вірогідними і з наукової точки зору – енергія нікуди не дівається, тому ймовірно що після смерті, атоми нашого тіла розлітаються у хаотичному порядку, стаючи вітром, промінням, листям і тд. Ще одною індійською богинею, зв’язаною з культом смерті є Калі – руйнівний аспект бога Шиви, функції якої є дуже складними і багатогранними, тому будуть розглянуті і окремому розділі.

Отже, індуїзм, як і інші вірування праіндоєвропейського ареалу, не став виключенням і культ Богині - Матері виконав функцію наріжного каменю у його формуванні.

РОЗДІЛ. Адіті – жіночий космогонічний образ індуїзму

У першому поколінні богів

Із небуття буття народилося.

Слідом за ним сторони світу народилися.

Це буття народилося від жінки, з ногами, простертими догори.

Земля народилася від жінки з ногами, простертими догори.

Від землі народилися сторони світу.

Від Адіті народився Дакша.

Від Дакши була народжена і Адіті.

Рігведа, 10.72.3-4

Адіті відома також як Ладжі Гаура, Адья Шакті, Матангі, Ренукі . Вона- найдавніша Богиня в релігійному комплексі, відомому як Індуїзм. Це таємнича лотосоголова Богиня, яка зображується з відкритими і піднятими ногами, що має вигляд породіллі (її положення - традиційне, для індійського села, положення для родів та саме сприятливе для сексуального контакту). У наш час до неї звертаються як «Ладжі Гаура».

Адіті, є корінною в індійській системі вірувань, що бере початок в Цивілізації Неолітичної Індійської Долини (Хараппа). Наприклад, релігійний історик Н. Н. Бхаттачарья вважає, що прямим доказом культу Богині –Матері в Індії є найдені археологами фігурки на території Хараппи, що зображують оголену жіночу фігуру, з головою опущеною вниз і ногами витягнутими вгору, і рослиною, що виходить з її утроби. Історик вважає, що ця знахідка може бути фігурою прото-Адіті / Ладжі Гаури. Подібні знахідки були зроблені і недавно, в дев"ятнадцятому столітті у штаті Раджастані. При обговоренні цього (а також безлічі інших статуеток Богині, пов"язаних з Хараппською Цивілізацією), Бхаттачарья встановив, що в до-Ведичній (пра-Ведичній) релігії Індії, велика Богиня Мати персоніфікується усіма виявленими енергіями природи, яким поклонялися індуси.

Магна, Мата (Велика Мати) ймовірно була відображенням концепції Адіті, матері богів, дуже древнього образа, згадуваного ще в Рігведі.

І дійсно в Ведичних писаннях Адіті згадується як всеохоплююча:

Адіті - це небо

Адіті - це повітря

Адіті - це боги ...

Адіті - це Мати, Отець і Син

Адіті - це все, що буде народжено.

Рігведа, I.89.10

"Адіті", - підсумовує Бхаттачарья, - "була найдавнішою матір"ю богів, яка характеризує ще темну Ведичну епоху". І, незважаючи на її надзвичайну старовину, в деяких віддалених сільських місцевостях досі активно поклоняються Ладжі Гаурі як "богині родючості". Але, ми не повинні забувати про численність її споконвічних, сакральних значень, набагато більших і глибших ніж це.

У період з 6-го по 12-й століття від РХ, культ Адіті / Ладжі Гаури активно розвивався. Її зображення поширилися по центральній Індії, невеликі зображення і фігури для поклоніння в будинках і великі (більше людського зросту) кам"яні скульптури в храмах. Однак, після 13-го сторіччя Вона стала відходити в тінь. Вчені частково приписують це впливу на Індію мусульманства і пізніше, нетерпимості британських християнських керівників до зображення людини (а особливо жінки) оголеною, що сприймалось як відкритий прояв сексуальності, на яку було накладене релігійне табу. Інший, можливий факт - це підйом культу тантричних Богинь, який більш тонко розроблений, з більш абстрактними способами зображення основної, творчої Божественної Жіночої сили.

Зображення Ладжі Гаури майже завжди пов"язане з фонтанами, водоспадами і іншими водними течіями - яскраві символи жіночого принципу, життя, що дають силу і життєдайну енергію. Її живіт зазвичай випуклий, вона виглядає вагітною або тільки що народившою. В більш ранніх скульптурах її торс був зображений фактично як горщик - древній символ духовного і матеріального достатку. Голова Ладжі Гаури зазвичай зображується квіткою лотоса, надзвичайно потужним, основним символом як матеріального, так і духовного добробуту, а у більш глибокому релігійному значенні - моделі всесвіту (цікаво, що сьогоднішні зображення популярної Богині Лакшмі – покровительки жіночності, багатства і матеріальної забезпеченості - також буяють водою, горщиками і лотосами.) Кінцівки Ладжі Гаурі в виді лози викликають іншу асоціацію - джерело жіночого соку.

Практично завжди, Ладжі Гаура зображується нахиленою, лежачою на чому-небудь. Для неї характерна лежача позиція, адже це вказує на тісний контакт жінки із землею. Її положення символізує народження, заземлення, сексуальність.

. Девід Кінслі, який написав кілька популярних видань про богиню Індії, писав, що обезголовлене тіло Ладжі Гаурі зосереджує увагу не так на індивідуальних якостях жінки, а на безособовому аспекті і її космогонічній функції – бути джерелом всього існуючого. У 1986 році він писав: "Не таким древнім прикладом можуть бути виявлені в Індії зображення богинь, що сидять навпочіпки або з розпростертими стегнами. Для іконографічних зображень богині є характерним акцент на символіці статевих органів. Ці фігури часто з піднятими вгору руками над тілом і завжди, або безголові, або безликі. Цілком імовірно, що безголові постаті, концентрують увагу на своїй психології, розміщують акцент на сексуальності, енергії життя і живлення."

Без сумніву, найбільш вичерпна монографія Ладжі Гаурі - це «Форми Богині Ладжі Гаурі» авторства Болона , що побачила світ в 1992. Ось описи зовнішності Адіті по Болону:

"Жіноча фігура - гнучка і чуттєва. Легкі складки, опускаються на живіт, як символ звільнення жіночого живота після пологів. Під щільними грудьми складки тіла. Руки і плечі тонкі і жіночні. Ноги розпростерті з піднятими вгору колінами, ступні зафіксовані з піднятими вгору підошвами, і напружені пальці ніг. Оголене тіло прикрашено намистом, тіло охоплюється коштовностями, які звисають з шиї, перетинаються між грудьми, проходять навколо талії і по зворотній стороні, пояс, браслети, і пов"язки, які схожі на вусики виноградної лози, обгортаються руки і закінчуються листочками. Пензлики ножних браслетів також здаються рослинами. Тканиною обгорнуті стегна. Напіввідкрита квітка лотоса розташована подібно пір"ю на плечах, повернута трьома частинами до глядачів»

«Форми Богині Лауджі Гаури» Ф. Болон

Богиня Шакті – животворна егергія

Все, що приближається до сутності – роздвоюється

Жак Пар Вулеско

Шакті, शक्ति - космічна енергія, що уособлює сили всесвіту та внутрішню енергію богів та людей. Вона персоніфікується у жіночому образі та іменується «божественою матір"ю» в Індуїзмі, симолізуючи творчу енергію, що породила Всесвіт. У тантрі і шайвізмі всесвіт розглядається як вічна взаємодія Шакті й Шиви, адже Шакті знаходиться в безперервному злитті з Шивою, представляючи з ним два нероздільних аспекти однієї реальності. В шайвізмі й вайшнавізмі Шакті асоціюється з дружинами верховних богів і є їх жіночою енергію, вона персоніфікується у вигляді Парваті - дружини Шиви, або Лакшмі - дружини Вішну. Загалом кожен бог в індуїзмі має свою шакті, і всі разом вони представляють персоналізації і сили (енергії) єдиного Брахмана. Всі індуїстські богині: Калі, Дурґа, Лакшмі, Сарасваті,Парваті, Чамунда, Деві, Бхавані, Лаліта-Тріпурасундарі, Бхайрава, Чанда, Тара, Мінакші,Камакші, Раджараджешварі та інші — різні форми Шакті, кожна з цих форм уособлює будь-який її аспект.

Шакті часто розглядається як жіноче начало людини, її жіноча половина. Юнг назвав би Шакті – анімою. Всією своєю божественною могутністю Шива, анімус, зобов"язаний великій Шакті. Без неї Шива бездіяльний, «як труп» (шава). В індуїстській іконографії взагалі й у тантричній зокрема досить популярний образ Шакті (в образі Богині-Матері Калі), яка стоїть на лежачому Шиві. Тому на практиці більше шанується саме Шакті як творчо-динамічний аспект Бога. «Немає розбіжностей між ними. Шакті — це сам Шива», — говориться в «Ґандгарва-тантрі». Цікаво, що у єгиптян аналогічно говориться про Ізіду та Озіріса « Ізіда і Озіріс – то є суть одно, одна кров, одне пле’мя».

Прояви Шакті безкінечні. Серед них є й милостиві, і гнівні образи. Однак сутнісна форма Великої Матері завжди залишається єдиною і незбагненною : «О Матір, Твою вищу форму не знає ніхто. Мешканці небес шанують Твою виявлену форму в образі Калі і інших формах», — говориться у священному тексті «Шактананда-тарангіні» («Хвилі блаженства для шактістів»). Шакті - одночасно й грізна, кровожерлива Богиня, і милостива Мати. Вона — Майя, сила, що зачаровує душі калейдоскопом своїх божественних ігор (ліл), які змушують всіх живих істот забути свою справжню природу й підпасти під владу закону карми й нескінченних перероджень у різних формах. Але вона ж є великою силою, яка рятує та приводить душі назад до Шиви, до Бога.

«Ти — Велике Знання й Велика Ілюзія, Велика Мудрість і Велика Пам"ять! Ти — Велике Забуття й Всеволодарка, Велика Богиня й Велика Демониця!»

Так славить Богиню-Матір «Деві-махатм"я» («Величання Богині»), один із найшанованіших індуїстами священних текстів. Тому, будь-яка релігійна практика тантристів звернена більше до Шакті, ніж до Шиви. Більше того, в «Ніруттара-тантрі» сказано, що «неможливо досягти звільнення без осягнення Шакті». З точки зору Тантpи (як і індуїстської тpадиції в цілому), універсальна маніфестація має дві фази - спадну і висхідну. Пеpша фаза відповідає відділенню Шакті від пpинципу (чоловічого божества, Шиви, Вішну або від Будди в буддизмі). Це прояв пpинципу ззовні, пpоекція його духовних можливостей в динамічний пpостір конкpетної pеальності, диспеpсія єдиного світлового променя на безліч іскор та колірних поєднань. Космогонія шактизму вираженя у Яджна-мантрі, де першим імпульсом, який порушив первозданність атману (вічності, хаосу, Шиви) була його перша думка, перша творчість– «іччха-шакті». І звучало його бажання так: «Хочу быть многим». Після цього появились «крія-шакті» та «джана-шакті» і ця трійця лягла в основу Великої Шакті.

Деві-Махатам’я – джерело давніх знань про Махадеві

Кількість священних текстів, пов"язаних з культом Великої Матері – Махадеві, не піддається лічбі. Основними серед них є Девібгавата Пурана, Деві-Гіта, Деві- Махатам’я і Каліка-Пурана. У цьому розділі ми розглянемо Деві-Махаматам’ю. Назва твору може бути перекладена з санскриту як «Величання Великої Богині» або «Сказання про велич Богині», на англійській це буде звучати як «Magnamity of Mother Godness” або ж “Glorification of Mother Godness” ( С.М.Сахаров). Саме слово “MahAtman» з санскриту перекладається як «велика душа». Інші назви твору – «Чанді-Махатам’я», «Чанді-Патха» або «Дурга-Сапташаті». «Сапташаті» дослівно перекладається як «семиставіршіє». В Рудрі-Ямалі про Деві-Махатам’ю сказано так: «Є сокровенне сказання про велич Богині, що дає звільнення кожному, хто пізнав його».

Основна частина твору присвячена розповідям мудреця Медхаса про діяння Богині, що свідчить про явний шактистський характер твору. Інша ж частина пурани відображає становище індуїстської релігії до її розподілу на шиваїзм, вішнуїзм і тд. Давайте проаналізуємо структуру поеми:

I. Вступ. Царь Сурратха і вайш’я Самадхі, які втратили свій соціальний статус, приходять у ашрам мудреця Медхаси, де той і починає своє сказання про великі діяння Богині.

II. Основна частина.

1. Перемога богині над асурами Мадху і Кайатабхой

2. Перемога над асуром Махішою.

3. Перемога над асурами Шумбхою і Нішумбхою, а також їх соратниками.

III. Кінцівка. Находячись під враженням від розповідей мудреця, царь Сурратха і вайш’я Самадхі здійснюють поклоніння богині за що отримують багаті дари і повертають своє соціальне положення.

Вся поеми поділена на чаріти, глави – charita з санскр.- пригода, дія. У кожній з глав Богиня представляє певний аспект Шакті. Так у першій чаріті вона виступає у ролі Махакалі, у другій – Махалакшмі, а у третій – Махасарасваті. Всі вони уособлюють три основні прояви Великої Шакті, що відображені у Шрі Янтрі: Махакалі – це крія-шакті, Махалакшмі – іччха-шакті, Махасарасваті – джана-шакті.

Велике шактистське свято Наваратрі базується саме на Деві-Махатам"ї, адже перші три дня присвячені Махакалі, другі три – Махалакшмі і останні три – Махасарасваті.

Крім міфологічного матеріалу, присутній і релігійний елемент у вигляді гімнів, присвячених богині. У першому гімні ми бачимо, що Богині відводиться космогонічна три-функція – творіння, підтримування і руйнування. Це якості божественної тріади – Брахма, Вішну, Шива. Важливим є той факт, що іменується вона не тільки дружиною Шиви – Парваті, Ума, а й Гаурі ( див. Розділ 2.1).

Битва між Махадеві і двома демонами у першій чаріті також носить космогонічний характер. Адже з тіл асурів Богиня створює всесвіт. Отже асури тут виступають у формі нижчої пракріті – матеріальної природи, а саму Богиню нарікають «МахаМайя» - велика ілюзія, бо вона обдурює демонів, котрі вірять, що вони могутніші бога, а також «МахАсурі» - велика демониця. У цій чаріті Богиня діє у формі Калі або Чандіки, котра вийшла з її лобу. Найближчим соратником Калі є вахана – її їздова тварина. Це лев, подарований їй Хімваном (цар Гімалайських гір, батько Парваті). З нею виступають і шакали, котрі поїдають плоть вбитих богинею.

Трактувати поему можна по-різному і думки вчених-індологів стосовно самої суті Махадеві і її походження теж розходяться. В самій Деві-Махатам’ї немає глибокої метафізики як наприклад у Адвайта-веданті. Головна діюча особа – сама Деві, котра приймає різні личини і вершить свої подвиги. Так, Бхатчатарья вважав, що основна її іпостась - це богиня –воїтельниця і основні її риси це динамічність і гнівливість, а Кумар стверджує, що по природі своїй Богиня – втілення благості і світла, а гнівливість є лише малою долею її суті. Автор численних монографій по індуїзму – Роздрігес, висловив теоріє про те що її основна функція – уміння зачаровувати, збивати з толку. На мою думку, виділяти конкретну домінуючу рису є початково неправильним, адже Шакті вміщає у себе все. Так і жінка – втілення Богині на Землі, по своїй природі є мінливою і стани її можуть варіюються від глибокої ніжності до бурхливого гніву, від грайливості до дикої пристрасті.

Цікавими є епітети, якими наділяли давні Махадеві, адже вони свідчать про її багатоликість:

1. Вічна

2. Вища матір богів

3. Та що знаходиться вище богів

4. Шанована богами і мудрецями

5. Громовита

6. Лотосоподібна

7. Верховна владичиця

8. Вища початкова пракріті

9. Незаплямована гріхами

10. Сім’я всесвіту

11. Та що несе щастя і нещастя

12. Благословляюча

13. Очищаюча від гріхів

14. Махамайя – велика ілюзія

15. Махавідья – велике знання

В Деві-Махатам’ї ми находимо інформацію про різноманітні способи вшанування богині. Це може бути і жертвоприношення тварин, і пуджа (підношення квітів, їжі і води фігурі божества) і хома ( підношення дарів за допомогою священного вогню), здійснення аскези і читання Деві-Сукти, годування жерців, а також агхья – кроплення священною водою. В кінці поеми головні герої ліплять фігурку Богині із глини і здійснюють пуджу

Впродовж історичного процесу до Деві-Махатам’ї добавились анги – додаткові частини. Вони призначені для ритуальних практик а також для рецитації в слух в присутності зображень божеств. Давайте розглянемо деякі із них:

1. Деві – кавача. Складається з 51 шлоки ( з санскр. श्लोक – санскритський віршовий розмір у 32 склади). Вважається, що після прочитання Деві-кавачі тіло захищене богинею від будь-якої шкоди.

2. Дурга-сапташлокі. Богиня розповідає про те як досягнути бажаного і семи віршах, звідси і назва.

3. Аргала-сотра. В ній ріші (санскр. ऋषि — провидець, мудрець) Мархандея розповідає про велич Богині.

Також після поеми ідуть додаткові тексти – рахасьї.

1. Прадханіка – рахасья. Цей текст носить космогонічний характер і в ньому розповідається про Мула-Прекріті, яка є причиною творіння. Починається все так: Махалакшмі народжує Махакалі і Махасарасваті, а згодом вони породжують всі інші божества, а потім творять світ.

2. Мурті-рахасья. В ній розповідається про земні втілення богині.

3. Вайкріті-рахасья. Описи іконографічних зображень богинь, а також методи поклоніння їм.

Богиня Шрі Лакшмі

Значення імені Лакшмі - у перекладі з санскриту означає «Добрий знак», «Щастя», «Краса», «Удача». Слово «Шрі» дослівно перекладається як «процвітання», «достаток», «гроші» «щастя», «слава». Воно вимовляється перед тим як звернутися до бога, учителя, святого або іншої шанованої людини. Прихильники ведичного навчання вважають, що щоб не послідувало за цим словом буде просякнуте божественним благословенням.

         Сфера діяльності і заступництва: Лакшмі - богиня достатку, процвітання, багатства, успіху і щастя. Її зовнішні та внутрішні якості є втіленням грації, краси і жіночності для індійців.
         Езотеричне значення Лакшмі: Вона пов"язана з вселенської силою волі (іччха-шакті), силою наміру, котру ми розглянули у розділі зв’язаному з жіночим космічним принципом.
         Чоловік: Вішну. Лакшмі супроводжує Вішну в усіх його формах і втіленнях
         Їздова тварина: Гаруда (Вахан). Гаруда в перекладі з санскр. «Пожирач». Варіант птиці Сімург (фарсі), слов’янської жар-птиці, прообраз характерних для східної міфології образу птаха, на якому подорожували стародавні боги, герої і королі, щоб відкрити великі таємниці і виконати важкі доручення. На птаху подорожував цар Соломон. Фауст брав орлині крила, щоб розкрити з їх допомогою таємниці світобудови. Гаруду зображують крилатою істотою з людським тулубом і орлиною головою, з кігтями і дзьобом.
         Біджа-мантра: - «Шрім!» Біджа (санскр. बीजा, bīja - «насіння») або Біджа-мантра (санскр. बीजामन्त्र, bīja-mantra - «насіннєва мантра») - термін в індуїзмі, буддизмі, сикхізмі.. Мантра «Шрім!» — біджа благополуччя, вона проводить енергію місяцю.
         Місце проживання: Чисті землі Манідвіпа.

Мудра: Мудра – це положення пальців рук (рідше і інших часин тіла) з ціллю створення певної енергетичної конфігурації. Це інструмент роботи людини зі своїм тілом і простором навколо нього. У Лакшмі є чотири руки, у двох з яких вона тримає лотоси. Інші дві – складені у мудри. Права нижня рука складена у Абхая-Мудру (Санскритське - अभय, abhaya - «без страху») - символізує безстрашність, захист, світ, доброзичливість, розсіювання страху. З цієї руки виливається нектар благословення у вигляді золотих монет. Ліва нижня рука складена у Варала-мудру (Санскр. Varada, букв. Принесення блага, надання благодіяння) - символічний жест давання блага, прощення. У цьому жесті рука звисає і розгорнута долонею назовні, пальці спрямовані вниз, кисть руки трохи відтягнути назад.
         Напрямок: Південний схід
         Планета: Венера, Місяць.
         День тижня: п"ятниця
         Свята: Лакшмі-Пуджа 18 жовтня, Дівалі (ці дні в сучасному індійському календарі відповідають періоду з 20-го по 24-е жовтня григоріанського календаря.), Навараті - кожна п"ятниця (особливо якщо збігається з повним місяцем).
         Підношення Лакшмі: солодкий рис, солодощі, монети, молоко, кокоси, банани, манго, золоті прикраси, перли, квіти (особливо лотоси), прикраси нареченої (особливо колечка в ніс). Лакшмі також любить все молочні продукти, мед, фініки, інжир, мигдальні горіхи, виноград, топлене масло. Їй подобаються пахощі, особливо ніжні квіткові аромати, такі як троянда, жасмин.
         Інші імена: «108 священних імен Лакшмі».
         Кольори Лакшмі: червоний, рожевий, золотистий, жовтий, зелений, білий.
         Одяг Лакшмі: як правило, Лакшмі одягнена в насичені яскраво червоні або зелені шовкові сарі з різними вишивками, прикрашена золотими браслетами і сережками. Її шию увінчує кольє з дорогоцінних каменів, а також вона носить гірлянду з лотосів.
         Лакшмі завжди оточена золотом, що символізує повноту, чистоту виявлених енергій, їх цвітіння.
         Камені Лакшмі: альмандин, лазурит, фіолетовий рубін, хризоберил, шпінель (лале), жовтий і червоний нефриті, і всі дорогоцінні камені.
         Метал Лакшмі: золото, срібло.

3.1.Символіка у зображеннях Лакшмі

1) Розміщення Богині

Найбільш поширеними є зображення Лакшмі разом з Вішну, що лежить на космічному змії Ананті (Символ перемоги космосу над хаосом. В Грецькій міфології це битва Апполона і Піфона. У міфології шумерів це Гільгамеш та Хумбабу. У аккадців це Мардук і Тіамат. У процесі християнізації цей міф продовжив існування в образі Георгія Побідоносця, що вражає змія списом. А сам архетип змія став уособленням хаосу, а також демонічного начала. Вбивство змія божеством ілюструє вічне протистояння світлого і темного начал).

Окремо вона зображується сидячою або стоячою на квітці лотоса. Перебуваючи поруч з Вішну, Лакшмі зазвичай має дві руки, і тоді тримає лотос і кокос, або лотоси в обох руках. При цьому вона сидить на лівому стегні Вішну, на змії Ананті, або на царі птахів Гаруді.

2) Кількість Рук

Якщо Лакшмі має вісім рук, то несе в них: лук, жезл, стрілу, лотос, раковину, дерев"яний товкач. Якщо Лакшмі має чотири руки, то тримає в обох верхніх руках по лотосу, а з її нижніх долонь, складених у мудри, сиплються золоті монети. Якщо Лакшмі має дві руки, то тримає раковину і лотос.

3) Значення слонів зображених з Лакшмі

«Обличчя її прекрасного золотистого кольору, її купають чотири величезних слона, поливаючи її нектаром з глечиків. В одній парі рук вона тримає два лотоса, іншою парою робить жести обдарування милості і безстрашності. На ній чудова корона і шовковий одяг ».

Індійських фольклор

         У більшості індуїстських і буддійських храмах поруч з Лакшмі по обидва боки можна побачити слонів, що поливають її водою із глечиків, подарованих небесними дівами. Таке зображення називається Гаджі Лакшмі. Слони також символізують елемент води - гнучкість свідомості Лакшмі або гнучкість її природного стану, здатного об"єднуватися з будь-якими проявами енергій і здійснювати сублімацію.
Іноді поруч з богинею можна побачити і сову. Одна з найпоширеніших версій про її значення говорить, що сова – пташка, що бачить уночі, тобто залишається зрячою у темряві, як і Лакшмі, котру не торкаються ілюзії майї і котра здатна зберігати істинне бачення речей.

4) Лотос

         Богиня Лакшмі з"являється з води, тому її символом є лотос. У багатьох давніх текстах говориться, що Лакшмі любить лотоси і постійно оточена ними. Від поклоніння Лакшмі і оспівування її краси беруть початок такі санскритські епітети як лотосоголова, лотосоока, лотосолика. Інше ім"я Лакшмі - Камалатміка, адже «Камала» зі санскриту означає «лотосна богиня».
         Лотос символізує елемент води і духовне життя. У космічному масштабі лотос уособлює все будову Всесвіту. Лотос - це досконалість, стан чистоти, що перевершує матеріальний світ, символ духовного розкриття.

Розкриття лотосів символізує розкриття Духовних центрів - чакр і особливо Анахата-чакри. Лотос росте на болотистих місцях, і коріння його живиться від болота, але він виростає і розкривається чудова квітка, яка є чистою і прекрасною. Це своєрідна алегорія, що символізує перемогу духовного над матеріальним.

«Посміхаючись, вона сидить на лотосі і в чотирьох руках тримає два лотоса і тримає жести обдарування милості і безстрашності. Кольором вона подібна блискотінню блискавки, груди її пружні і важкі, а сама вона прикрашена гірляндами перлів. Вона чудова, як сонце, що сходить на зорі, а на чолі її сяє ясний диск місяця. Вона злегка схиляється під вагою свого пишного бюста, а в руках тримає два лотоса і два пучка рисових пагонів. У неї три лотосоподібних ока. Вона носить коштовний камінь Каустубха і посміхається.
Я схиляюся перед нею, сидячою на квітці лотоса в позі лотоса!
Нехай Господь береже її, о прекрасну Камалу, даруюючу радість серцю Вішну! »

     «Дхіана мантра Камала»
5) Додаткові атрибути Лакшмі
         Коли Лакшмі поклоняються у храмі (окремі храми для Лакшмі досить рідкісні, як правило спільні з Вішну), то там вона зображується сидячою на лотосі - троні з чотирма руками, що тримають Падму (лотос), Шанкх (раковину), Амріту-калаш (посудину з нектаром безсмертя) і плоди більви ( сорт дикої яблуні, яку по легенді виростила Лакшмі, поливши росток своїм грудним молоком). Іноді замість більви вона тримає махалунгу (лимон).

6) Колір шкіри богині

Якщо Лакшмі зображується темношкірою(кольору грозової хмари), це вказує на те, що вона дружина Вішну, темноликого Бога. Якщо вона зображується золотисто-жовтою, це означає, що вона джерело всякого багатства. Якщо Лакшмі білого кольору, то це означає найчистішу форму пракріті (природи). Рожевий колір, який більш загальноприйнятий, відображає її співчуття до всіх істот, оскільки вона - Матір всього сущого.

Її чотири руки вказують, на здатність Лакшмі дарувати чотири пурушартхи (основні цілі людського життя).

1) Дхарма - праведність, заснована на дотриманні релігійних і соціальних принципів, слідування своєму шляху.

2) Артха - процвітання, досягнуте в результаті реалізації свого таланту.

3) Кама - тілесні насолоди, що не порушують гармонію людини і законів всесвіту.

4) Мокша - духовне визволення.

Глибоко символічним є зображенні плодів у руках богині. Якщо у руці Лакшмі кокосовий горіх, що складається з шкаралупи, серцевини і соку, то він уособлює три рівня творіння - матеріальний, тонкий і причинний світи. Якщо цей плід - гранат або цитрон, то це означає, що різні світи знаходяться на парелелі і завжди під контролем богині. Якщо це плід більви (вид дикої яблуні), -який, між іншим, не дуже приємний на смак, проте дуже корисний для здоров"я, це означає мокшу - вищий плід духовного життя. Якщо у Лакшмі в руках глечик з амрітою - це означає, що вона здатна дарувати безсмертя.

РОЗДІЛ V. ЕМАНАЦІЇ МАХАДЕВІ

В основі пантеїзму завжди лежить еманація, тому розуміння релігійного принципу індуїзму без цього терміну є неможливим. Еманацію слід розуміти як витікання, випромінювання з божественного начала всієї різноманітності світу:

«В пантеистических верованиях и физическая и нравственная природа представляется живущей, заключающейся в каждом явлении своем жизненный дух, исходящей от Зиждателя»

Мирча Элиаде

Не зважаючи на те що кожна з богинь є самобутньою, її неможливо відокремити від Шакті. Кожна з еманацій є лише реалізацією певного аспекту жіночого космічного принципу. Працюючи з міфологією індуїзму слід пам"ятати, що немає персонажів добрих і злих, світлих та темних. Кожна богиня виконує власну функцію, яка притаманна Шакті – енергії вселенських масштабів, а в цьому контексті ні смерть, ні кровопролиття, ні руйнація не мають негативного окрасу.

5.1. КАЛІ