Бідність в України

Текст:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

Факультет соціально-психологічних наук та управління

Кафедра соціологія

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Бідність в України»

Виконав студент 32-СЦ групи 26 травня 2016 Оліферчук В.П.

Керівник 26 травня 2016 Коротич О.М.

Оцінка

Київ – 2016

План

Вступ

Розділ 1. Бідність в суспільстві як соціально-економічне явище.

1.1 Основні межі та види бідності в суспільстві.

1.2 Основні методики оцінки бідності та соціальне дно населення.

1.3 Критерії вирішення бідності

Розділ 2. Бідності в Україні

1.1 Проблеми та причини бідності в Україні

1.2 Методика комплексної оцінки бідності в Україні

1.3 Шляхи подолання бідності в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Бідність – це відсутність матеріальних засобів для повноцінного життя індивіда чи населення через недосконалий соціально-економічний розвиток суспільства. В 21 столітті самою найактуальнішою проблемою всього світу так і залишилася проблема з бідність. Населення земного шару все збільшується і з досить великим темпом але й з тим і збільшується проблема бідності в слаборозвинутих країнах. Боротьба з бідністю залишається найважливішим завданням в політиці більшості суспільств світу. Україну можна віднести до перехідної економіки, яка змінює свої економічні відносини до міжнародних стандартів. Бідність за декілька десятиріч на стільки поглинула слаборозвинених країн світу з низьким рівнем заробітної плати ( доходів ), що змусило міжнародних організації об’єднати всі свої зілля для подолання цієї важливо проблеми яка надвисла над слаборозвинутими суспільства. Після незалежності України її можна було і зараз можна віднести до слаборозвинених країн світу. Для вирішення цієї проблеми зразу же після незалежності були створення ряд реформ для подолання проблем з бідністю. За допомогою цих реформ стало диференціацією доходів громадян і ще більшої появи бідності серед населення. Самі програмні реформи взагалі то і не передбачала механізм, ще більшого збільшення бідних громадян. За загальними оцінками українських експертів стверджують, що майже половина українського населення перебуває або відносить себе до бідного верства населення. Тому проведенням дослідження і методів подолання бідності в значній мірі є актуальним для українського суспільства.

Мета: Дослідити соціально-економічні проблеми бідності їх подолання в Україні.

Завдання: 1. Бідність в суспільстві як явище соціальної-економіки. 2. Основні механізми та види бідності в суспільстві. 3. Методики оцінки бідності та соціальне дно населення. 4.Критерії вирішення бідності. 5. Проблеми та причини бідності в Україні 6. Методики комплексної оцінки бідності в Україні. 7. Шляхи подолання бідності в Україні.

Об’єкт: Основні поняття, причини формування бідності та комплексні методи оцінки бідності.

Предмет: Методи подолання бідності в Україні

Гіпотеза: Проблема бідності в Україні є особливо важливими, оскільки спрямовується на реформування національної економіки, планування соціально-економічного розвитку і реалізації пріоритетних інвестиційних проектів.

Методами цього дослідження є розглянути питання бідності, як соціального явища, фактори та чинники які впливають на бідність населення, шляхи подолання бідності, зарубіжний досвід розв’язання проблеми бідності, проаналізуємо бідність в Україні та заходи державної політики щодо подолання бідності.

Розділ 1. Бідність в суспільстві як соціально-економічне явище

Бідність невпинно впливає на стан суспільства в незалежності його географічного положення і їх кордонів. Суспільство – організована сукупність людей які об’єднуються певними характеристиками або відносинами на етапі історичного розвитку і займають певну територію. Бідність – це відсутність матеріальних благ за допомогою яких неможливо прожити нормане сучасне життя. До одних із причин неможливого прожиття в сучасному суспільстві без повноцінного матеріального становища, вважається: «Немає можливості прогодувати особисту сім’ю, забезпечити лікарськими препаратами, дозволити дітям отримати вищу освіту. З точки зору філософського феномену бідність можна розглядати, як стан неповноцінного життя індивідів або соціальних інститутів через відсутність або ненадійність одних із складових:

· Економічного;

· Соціального;

· Духовного;

· Законно-правого;

В загалом виділяють такі основні причин виникнення бідності які можна конкретно розділити на такі три групи як:

· Форм організації життя: Культурні в яких мало розумних індивідів;

Юридичні - не досконала нормативно-правові норми захисту населення; Економічні - низький рівень заробітної плати, що призводить до не можливого прожиткового мінімуму; Безробіття в суспільстві; Відсутністю кваліфікованих комісій з надійністю інвестицій індивідів або суб’єктів господарювання; Соціальне прошарок для актуалізації індивідів слабо розвинений.

· За межами суспільства ( зовнішній ) – спрямована на стихійні лиха, а саме:

пожежі, хвороби, неврожаї.

· В середині суспільства ( внутрішня ) – тут вже залежить від індивідуальної особи, а саме його розвитку, фізичні дефекти, духовні та інші.

В більшості фінансові аналітики і політики стверджують, що головною причиною бідності в суспільстві вважається, саме низький рівень заробітної плати населення. За яким і вимірюється головний показник кожної держави – це валовий внутрішній продукт. Розрахунок валового внутрішнього продукту припадає саме на душу населення, що позволяє ефективно виміряти чи спроможні індивіди прожити за цим рівнем заробітної плати. Чим нижчий показник валового внутрішнього продукту тим ймовірніше, що в суспільстві відбудеться збільшення безробіття. Чим більше безробіття в суспільстві тим з часом збільшується чисельність бідного населення. Для населення буде біднішати значить і держава буде біднішати.

В більшості країн які слабо розвинуті, основною їхньою причиною бідності є внутрішні перешкоди, а саме соціально-економічні, соціокультурні проблеми. Але внутрішні перешкоди це ще не одна проблема слаборозвинутих країн у світовому господарюванні. Діють, ще також зовнішні фактори під впливом інших країн. Під зовнішнім тиском слаборозвинених країн можна віднести їх кризова заборгованість по кредитам, отриманих від інших країн які більш розвинуті. В більшості слаборозвинених країн світу кредитна заборгованість по валовому внутрішньому продукту припадає 50%. Більшість бідних країн світу оформлюють кредити у розвинених країнах для особистого розвитку або вирішення фінансових проблем як настали в суспільстві. Якщо бідне суспільство не буде вибиратися із фінансової кризи яка настала то більш за все індивіди суспільства будуть шукати кращі умови для проживання. Коли у слаборозвинених країнах настає етап аграрних реформ таким країнам потрібна зовнішня допомога з розвинених краї світу.

Бідність в суспільстві не можливо подолати, якщо вони не подолали енергетичну і ресурсну проблему бідності. Сучасне життя настільки змінилося, що в основному суспільство яке немає сировинних ресурсів, може бути розвиненим в надані послуг. Японія територіально країна немає корисних ресурсів щоб матеріально забезпечити себе. Японія прославилася стала розвинутою країною за допомогою наданні послу, займається експортом і імпортом продукції їх переробкою і створенням побутових товарів. Основною загрозою любої країни як розвинутої так і слаборозвинутою є супроводження людської захворюваності. Організація всесвітньої охорони здоров’я переконана, що на сьогоднішні час кожен 5 індивід земної кулі зараз хворіє. В основному через недоїдання або через погане здоров’я.

Фінансові експерти розвинутих країнах переконані, що щоб подолати бідність у слаборозвинених країна можна і для цього потрібно виконати ряд компонентів для розвинутих країн, які поєднують одне одного, а саме створити нові соціально-економічні підходи:

· Зниження тарифів;

· Зниження митних тарифів;

· Усунути різницю цін експорту і імпорту

· Зниження процентної ставки на кредити

· Збільшити кількість інвестицій для слаборозвинених країнах.

Отже, з вище написаного можна зробити коротенький висновок, що бідність – це коли людина не може ніяк задовольнити матеріальним планом свої потреби і з цього формується соціальний стан людини, що вона бідна. Основними умовами створення причин бідності в любому суспільстві на землі являється: « рівень заробітної плати, не ефективна законодавча база, хвороби людей, не обізнаність індивідів».

1.1 Мінімальний рівень доходу населення та соціальне дно населення

Мінімальний рівень доходу громадян залежить в першу чергу від рівня інфляції і облікової ставки центрального банку. Кожне розвинуте суспільство пройшло етап бідності і за допомогою органів вклади які контролюють на підставі історичного процесу суспільства, щоб знову не опинитися на грані бідності. Якщо розглянути розвинуті суспільства, то помітно, що мінімальних рівень заробітної плати вищий чим слаборозвинених країнах. Отже, рівень доходів індивідів в певному суспільстві які не можуть забезпечити себе простими засобами потреб індивідів називається – межа бідності. В кожного суспільства є своя межа бідності де в основному залежить від соціально-економічного стан суспільства. Часто межу бідності в деяких суспільства визначають за такими методами:

· Середньо-подушного доходу;

· Рівнем споживання індивідів в суспільстві;

· Тільки в деяких випадках розглядають сімейну частку бюджету.

· І в соціалістичних суспільствах основну межу бідності використовували за допомогою мінімального споживчого кошика громадян.

Основна межа бідності в світі і яке саме місце посідає в ньому Україна

На основну динаміку бідності як суспільства так і громадян впливають такі основні фактори:

· Індекс споживчих цін – яких характеризує основні зміни на ціноутворення

товарів та послуг;

· Безробіття - це явище соціально-економічного процесу яке виникає коли

активна частина суспільства немає робити і не може її знайти. В кожному суспільстві є такі спільні причини безробіття: «Мізерна щільність економічного розвитку; Основні зрушення в структурі суспільства; рух робочої сили; Вплив технічних інновацій де заміняється індивідом; Не освідчено-кваліфіковані працівники». Виділяють такі види безробіття природне, сезонне, класичне, структурне, регіональне, приховане і фрикційне.

· Військові або політичні процеси в суспільстві.

· Загальний рівень заробітної плати за працю.

В суспільстві виділяють не тільки економічні спекти бідності, а й соціальні аспекти куди входять основні людські потреби в самореалізації, в основі чистого повітря та здорове навколишнє середовище суспільства. Цей метод бідності називається відносною бідністю. Відносна бідність показує на скільки індивід чи суспільство бідне в матеріально плані, ресурсному та інші проти іншого індивіда, суспільства.

В сучасному стані світової практики економічну бідність вимірюють за допомогою прожитого мінімуму. Прожитковий мінімум – основні потреби мінімуму непродовольчого, продовольчого товару та мінімального набору послуг для нормального функціонування організму індивіда.

Описуючи соціально-економічну бідність суспільства не можливо якісно описати бідність не згадавши самий найнижчий прошарок населення які не можуть забезпечити себе простими ресурсними, гігієнічними та іншими потреба індивідів. Соціальне дно населення це в першу чергу виділення певних груп індивідів в суспільстві. В незалежності наскільки розвинуте суспільство в кожній країні притаманна таку група мас населення як соціальне дно. Соціальне дно – це група осіб які відкинуті суспільство, позбавленні методами соціальних ресурсів для людського існування, та втратили основні домінантні цінності між іншими групами індивідів. По всьому світі між всіма суспільства виділяють такі групи мас людей які відносяться до соціального дна населення:

· Бомжі – це прошарок мас індивідів в яких немає визначеного місця проживання. Саме відсутністю рухомого і не рухового майна є головною проблемою цієї групи населення. В основному бомжами стають індивіди в яких виникли такі проблеми: сімейні конфлікти, що змушує одного із подружжя виїхати з дому; особам які покинули місце позбавлення волі; як наслідок не правильного оформлення документів, що змушує індивідів покидати свою домівку; особи які змушені мігрувати одним словом біженці. Основними притулками для бомжів являються підвали, вокзали, горища житлових будинків. В кожному суспільстві основним фактором бомбування являється саме невдале реалізація бізнесу, що змушує кредиторів конфісковувати будинки боржників.

· Злиденні – особи які просять милостині в перехожих з втратою роботи ( доходу) або катастрофічне падіння при відсутності допомоги вибратися із такої ситуації.

· Неповнолітні особи – виділяють дві основні причина за якої вони попадають в соціальне дно. Перша причина – неповнолітні особи тікаю з місця проживання через ряд причин, а саме через сімейні причини ( алкоголізм рідних батьків або через насильство); Друга причина – Смерть батьків або батьки попали у в’язницю або відмовлення батьків від дітей.

· Вуличні повії – менша половина повій мають особисте житло, а інші ведуть своє життя як бомжі.

Аналізуючи таких груп населення в суспільстві як соціальне дно в більшості переважає саме чоловіче обличчя, а жінки займають мізерне місце в таких груп населення. В основному за дослідженнями всіх суспільств було виявлено, що 90% чоловік з віковою категорією від 20 до 50 років переважає над жінками в 10%. Більшість таких груп населення як бомжі переважно володіють середньою фаховою освітою і більше 6% по всіх суспільствах закінчили вищу освіту.

Основною причиною яка здатна кинути індивіда на соціальне дно являється втрата роботи і саме через це людина впадає в соціальну трагедію. За оцінками експертів в масу соціального дна може є ризик поспати саме особам які виявляються: « самотні індивіди; особи похилого віку; особи які народили або через певну ситуацію стали інвалідами; безробітні люди; мігранти; переселенці». І в таких людей почті немає шансів потрапити на гору по соціальним сходам. В сучасному 21 столітті нависла велика проблема за допомогою якої соціальне дно може поглинути селян, некваліфікованих працівників, творчих інтелігентів. В кожні країні діє механізм поглинання індивідів цих категорій в соціальне дно. Головною такою проблемою являється саме соціально-економічні реформи в суспільстві і не можливістю захистити зі сторони держави своїх громадян. Соціальне дно існувало і буде існувати завжди.

1.2 Основні методики оцінки бідності та види бідності в суспільстві

Основні методики загальної оцінки бідності в суспільстві в основному передбачає загальний розрахунок системних показників, що безпосередньо характеризують (оцінюють) становище бідності громадян. Оцінка меж бідності відіграє важливу роль в суспільстві. За суб’єктивними результатами оцінка стану бідності має важливе значення, щоб ефективно прогнозувати результатів виборів, цільне напруження громадян, потреби населення та багато іншого. Щоб якість розрахунку оцінки бідності було ефективним потрібно здійснювати щоквартальний розрахунок на підставі даних вибіркового населення. І потім вже за підсумками року вираховується основний показник бідності верств населення.

Для того щоб провести правильну(комплексну) оцінку бідності в кожному суспільстві використовують такі показники:

· Рівень бідності населення - одна із проблем, яка посідає в домогосподарстві, де рівень доходу на одного індивіда нижчий від межі бідності;

· Мінімум крайнього доходу бідності – де основних дохід або витрати настільки нижчі, що індивід не спроможний задовольнити особисті потреби для проживання;

· Глибина бідності населення – відхилення доходу (витрат) громадян від визначеної межі бідності населення в суспільстві;

· Дефіцит доходу громадян бідного населення суспільства – це дефіцит грошей яких не вистачає громадянам суспільства до визначеної межі доходу в суспільстві.

· Середній дефіцит доходу бідних громадян суспільства – це дефіцит грошей яких в середньому не вистачає одному бідному індивіду до визначеної межі бідності в суспільстві.

Отже, оцінка бідності в таких показниках як рівень бідності населення, мінімум крайнього доходу бідності, глибина бідності населення, дефіцит доходу громадян бідного населення суспільства, сукупний дефіцит доходу бідного населення, рівень бідності. Саме вони найкраще можуть відобразити питання які турбують населення стосовно проблеми бідності.

Види бідності	Сутність
Суб’єктивний	Особиста самооцінка індивіда або суспільства до свого матеріального або економічного стану.
Об’єктивний	Визначається за допомогою прийнятих в основних критерій в суспільстві, а саме доходи, доступу до матеріальних і духовних благ: можливість дати своїм нащадкам освіту, якісне лікування, мати рухомість, яке буде відповідати загальноприйнятим стандартам.
Відносний	характерний або специфічний для кожної країни. Громадяни, соціальні інститути і держава можна вважати бідними якщо не мають ресурсів для прожиткового мінімуму. Визначається за майновим розшаруванням.
Абсолютний	єдиний для всім суспільства. Тут йдеться для задоволення елементарних потреби індивіда. Соціального виживання громадян в суспільстві.

Для Вікторіанського суспільства було прийнято таку точку зору щодо бідності, що бідний означає грішний та бідність - це лінивство. А якщо звернутися до Біблії то чітко вказано «лінуватися – це гріх». А от видатна особа Роунтрі розрізняв тільки первинну і вторинну бідність населення. Первинна з його точки зору - це нездатність індивіда придбати основний базових кошик продуктів для існування, через малий рівень заробітної плати та не змогу знайти високооплачувану роботу через фізичні травми або хворобу чи погану економічну ситуацію в суспільстві. Вторинна бідність населення за Роунтрі – це витрати громадян які не є необхідними та є на шкоду необхідним. Після досліджень які проводив Роунтрі було чітко зрозуміло, що більша частина населення бідного суспільства належить саме до первинної категорії бідних громадян.

Бідність населення в суспільств відігравало завжди значні негативні наслідки. До самих головних можна віднести втрата людського потенціалу суспільства в сфері охорони здоров’я та освіти. Ті проблеми в суспільстві не тільки негативно впливають на соціально-економічну ситуацію, а й стає перешкодою для розвитку нації. Особливу увагу ця проблеми набуває заважаючи на сучасні процеси створення постіндустріального суспільства. Фахівці ООН переконані, що кілька років тому основними перевагами суспільства над іншими були саме природні ресурси, але на сьогоднішній час зростання економіки переважно до 64% залежить від людського та соціального потенціалу індивідів, а від природних ресурсів приблизно до 20%, а капіталу 16%. Проблема подолання бідності і сприяння розвитку людського потенціалу є одним з головних проблем сучасного життя. Вирішення якої значною мірою залежить успішність її подальшого соціально-економічного розвитку суспільства в цілому.

1.3 Критерії визначення бідності та шляхи його подолання

Головною проблемою всього суспільства на планеті земля являється саме проблема з бідністю. Бідність суспільства значить не можливість при доставити своїм громадянам найпростіші і доступні умови проживання в даному суспільстві. Величезні масштаби бідності в розвиваючих країнах представляють серйозну проблему як національного але й світового розвитку суспільства. Розрізняють тільки такі основні рівні бідності населення:

· Національний рівень бідності населення – це певна часточка населення, яка живе нижче національного мінімуму бідності в суспільстві. Національна бідність населення розуміється неможливість покрити вартість прожиткового мінімуму.

· Міжнародний рівень доходу населення – це дохід який є менше ніж 2 дол. В день за даними ППС. ППС переконані виділяють ще один міжнародний рівень бідності населення де забезпечення споживання є меншим ніж 1 дол. в день. В цей рівень вже можна назвати виживання індивіда.

При вивченні соціальної ситуації в суспільстві особливо важливо проаналізувати такі параметри:

· Величину і структуру доходів (витрат) громадян суспільства;

· Основний дефіцит витрат (доходів);

· Статистику роздрібної торгівлі по суспільству, регіоні, по певних групах товарів чи послуг;

· Співвідношення темпів доходів, до темпу зростання роздрібних цін на товари і послуги.

· Забезпеченість матеріальному чи фінансовому стану сімей.

· Основний стан здоров’я індивідів;

· Рівень освіти індивідів;

· Втрата соціальних зв’язків, тобто розпад сім’ї, вимушені міграції.

· Недостача для населення екологічного благополуччя;

Аналізуючи соціальну ситуацію в суспільстві то необхідно звернути важливу увагу на витривалі тенденції, що і характеризують порушення пропорційні соціальному відтворенні. До них відносять як зростання не відповідності між обсягом і основною структурою потреб суспільства та виробництва життєво важливих благ; спад народжуваності і збільшення смертності громадян суспільства; не сприятливі зрушення в соціальній структурі країни, що призводить до безробіття. Тому найважливішими і ефективнішими шляхами подолання бідності вважається саме економічне зростання. Тому, що саме воно призводить до збільшення валового національного доходу суспільства за якого формується основний фонд споживання населенням. Цілком можливе збереження масштабу бідності в незмінному тлі великого економічного зростання країни. Це пов’язано з швидким збільшенням населення суспільства і тим, що економічне зростання в суспільстві не покриває всіх галузей, а тільки вузьку групу галузей з недостатнім попитом на робочу силу.

В боротьбі з бідністю важливу роль відіграє і державна допомога бідним верств населення але збільшення державної допомоги і призведе до зниження гостроти проблем із бідністю але не до повноцінного вирішення цієї проблеми. З досвіду розвинених суспільств чітко видно, що зростання державної допомоги бідним можливе зростання застійної бідності, тобто тієї частки мас населення яка втратила віру, що зможе знайти роботу і буде психологічно схилятися тільки на державну допомогу. Для того щоб такого не сталося адресні виплати державної допомоги бідним верств населення повинні супроводжуватися таким комплексом соціально-економічними організаціями, які націлені долучати таких верств населення до трудової діяльності, тобто професійна підготовка по спеціальності і пошуку робочих місць таким особам.

Головною проблемою гостроти бідності в суспільстві є те, що багато таких суспільств не мають достатніх можливостей для вирішення проблем бідності. Тому для того щоб слаборозвинені суспільства змогли ліквідувати великі масштаби бідності в своїй країні їм не обхідна міжнародна підтримка, а саме з суспільств які вже подолали цю ланку бідності.

В сучасному 21 столітті проблема бідності слаборозвинених суспільств все більшу увагу приділяють з боку міжнародної громадськості ( розвинутих суспільств). Так у 2000р. в Нью-Йорку була прийнята декларація тисячоліття, в неї входять 189 суспільства світу. Головною метою цієї декларації тисячоліття є подолання абсолютної бідності та голоду в суспільстві. Декларація складалася з таких 8 цілей:

· Ціль 1. Подолання бідності та голоду;

· Ціль 2. Забезпеченням загальної початкової освіти всіх суспільств світу;

· Ціль 3. Забезпечення гендерної рівності в суспільства світу;

· Ціль 4. Скорочення дитячої смертності в суспільствах;

· Ціль 5. Підвищення якості охорони материнства;

· Ціль 6. Боротьба з невиліковними хвороби;

· Ціль 7. Забезпечення сталого розвитку довкілля світу;

· Ціль 8. Створення глобальних партнерств у цілях розвитку.

Отже, за допомогою цих програм у всіх суспільств появилася можливість подолати таку проблему як бідність.

Розділ 2. Бідності в Україні

2.1 Причини появи бідності в Україні

Бідність – це загально-комплексна проблему яка є довготривалою в процесах її подолання. Проблема бідності надвисла над Україною після розпаду СРСР в 1991році. Правда не тільки Україна вела велику війну боротьби з бідністю але й інші країни які стали незалежними після розпаду СРСР. Особливу увагу над активною боротьбою з бідністю в Україні ведеться коли починає представляти як політичні так і економічній небезпеці суспільства. В цілях розвитку тисячоліття в Україні велике місце займає саме тема бідності. Саме вона вважається тим паразитом суспільства, який заважає індивідові реалізовувати свободу вибору, забезпечити себе та своїх дітей якісного та гідного життя в цьому світі. В Україні була затверджена стратегія подолання бідності і якій розглядається проведення моніторингу бідності як на регіональних так і державних рівнях . Ця стратегія здійснюється на основі вибіркового обстеження умов життя домогосподарств але правда охоплює ця стратегія тільки 0.05% їх загальної кількості. Як в Україні так і всьому світі визначається унікальний специфічний феномен, що працюючі все одно остаються бідними. В всіх розвинутих суспільства наявність роботи для робочого класу не завжди виступає гарантом їхнього процвітання, одержання високого доходу, від злиднів це й дохід рятує, але не для більшої кількості особистих потреб. В Україні почті половина населення, а саме працюючі перебувають в бідності.

Для цього проаналізуємо дані по середньому рівні заробітної плати в Україні за останні три роки.

Україна	січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень
2015	3455	3633	3863	3998	4042	4299	4390	4205	4343	4532	4498	5230
2014	3148	3189	3398	3432	3430	3601	3537	3370	3481	3509	3534	4012
2013	3000	3044	3212	3233	3235	3380	3429	3304	3261	3283	3268	3619

З даних чітко видно, що українська політика зацікавлена проблемою бідності українського населення. Рівень середньої заробітної плати стабільно піднімається, особливо з грудня 2013 року, до грудня 2015 року рівень середньої заробітної плати виріс на 1161грн. Над чим і посідає важлива проблема, що рівень доходів громадян збільшується, а населення стає, ще біднішим. В чому же проблема ? Для того що вирішити проблему бідності в Україні потрібно не тільки рівень доходів визначати але й індекс інфляції.

Україна	січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень
2015	100,2	99.9	100,0	100,0	100,1	100,0	99.9	99,3	100,0	100,4	100,2	100,5
2014	100,2	100,6	102,2	103,3	103,8	101,0	100,4	100,8	102,9	102,4	101,9	103,0
2013	103,1	105,3	110,8	114,0	102,2	100,4	99,0	99,2	102,3	98,7	102,0	100,7

Проаналізувавши індекс інфляції в Україні тепер стає зрозумілим чому громадяни України при збільшенні доходів стаю, ще біднішими. За загальними річними даними індексу інфляції легше сприйняти наскільки ціни на товари і послуги виросли за останні три роки 2013 – 100,5; 2014 – 124,9; 2015 – 143,3.

Особливою увагою природи з подоланням бідності як в Україні і всьому пострадянському просторі є те, що бідність була ще в СРСР але після розпаду багато підприємств державних позакривалися економіка Україні перебувала на грані банкротства.

Основні причини появи бідності в Україні

· Велика кількість безробітних. З 2000 року до першої світової фінансової кризи в 2008році рівень безробіття в Україні зменшувався з 12,4% впав до мінімального рівня безробіття за весь час незалежності України 6,9%. Саме через світову фінансову кризу Україна так і змогла урегулювати проблему по безробіттю і на 2015 рік рівень безробіття становить 9,5%.

· Високий рівень індексу інфляції. Доходи Українського населення з кожним роком після незалежності зростали, але через великий рівень індексу інфляції весь цей дохід який отримували громадяни зводився до мінімуму.

· Прожитковий мінімум (межа бідності ). З 2000року прожитковий мінімум в Україні становив 270грн в місяць. За весь це період прожитковий мінімум збільшувався і у 2015 року становив 1330грн в місяць. На перший погляд грошова вага мінімального споживчого кошика громадян виросла але через високі ціни на товари і послуги у 2015 з рівнем грошей 1330грн почті не можливо харчувати повноцінно.

· Мінімальна зарплата України. Рівень мінімальної заплати також стабільно виростав але тут настає величезна проблема так як у 2015р. споживчий кошик в місяць становить 1330грн, а мінімальна зарплата 1378грн і місяць, можна зробити висновок, що на особисті потреби індивід який отримає мінімальну зарплату може не надіятися. І тут згадуються слова які раніше писалися, що людина яка працює може бути бідно.

· Інформація про одержання соціальної допомоги від держави. Соціальні виплати зі сторони держави більші чим мінімальна зарплата в Україні і тим самим стимулює громадян до безробіття. Тому, що краще одержувати соціальну допомогу від держави чим працювати за такі же гроші.

· Низький рівень кваліфікованих працівників через не якісну освіту в Україні. Ця проблема не тільки зменшує можливості для професійного зростання і збільшення доходів громадян але й створюється таке середовище, що бідність це цілком нормально сприймається.

· Соціально медичні – це високий рівень хвороб, які не можуть вилікуватися громадяни через брак коштів, старість населення.

· Політичні проблеми. Військові конфлікти, які на сьогоднішні час ведуть на сході Україні через, що вимушеність деяких громадян мігрувати.

· Регіонально демографічні. Не всі області України розвинуті і мають можливості одержати якісну освіту і кваліфікацію, мала кількість робочих місць і малий рівень заробітної плати.

· На основі постійної заборгованості таких верств населення які вважають себе бідними але працюють.

Зростанню бідності в Україні сприяють: слабке управління бюджетними процесами, державними фінансами, а також значний вплив на уряд олігархічних кіл, у тому числі з метою мінімізації витрат на соціальну політику.

На сьогоднішній час соціально-економічне становище України набагато гірше ніж це собі уявляється закордонними експертами. Ограни виконавчої влади нашої держави дійсно намагаються подолати проблему бідності але поки Україна не покращить рівень освіти і кваліфікацій своїх громадян, створить спеціальні умови для проживання і здобуття цих рівнів освіти всі старання будуть безкорисними. Для того щоб дійсно Україна змогла вирішити проблему з бідністю потрібно перш розробити ряд комплексних науково-обґрунтованих заходів, які повинні не тільки враховувати збільшення доходів але й специфіку і особливості формування та поширення бідності і причини її виникнення саме на теренах України, а не за світовими стандартами.

2.2 Методика комплексної оцінки бідності в Україні

Основна методика комплексної оцінки бідності в Україні передбачає саме розрахунок різних системних показників, які характеризують стан бідності в Україні. Системи показників бідності в Україні визначається за спеціально розробленими методиками комплексної оцінки бідності, як основна стратегія подолання бідності яка була затверджена Указом Президента України в 2002році. Ці стратегії подолання бідно чітко відповідають міжнародним стандартам, відповідно до яких і основними показниками вважаються: рівень бідності; межа бідності і глибина бідності. Розрахунок бідності в Україні за цим указом здійснюється щоквартально за даними які проводить Держкомстат України по обстеженню умов життя саме домогосподарств України. За результатами обстеження домогосподарств поширюється на все населення України. І потім за підсумками року вираховується склад бідних верств населення України. А виходячи за чим даними оцінки бідності можна сказати, що в одна чверть населення України вважається бідною.

Основна методика показників розрахунку бідності складається з таких етапів:

· Розрахунок і визначення щодо показників масштабів бідності в Україні;

· Розрахунок загальних показників серед бідного населення;

· По всім регіонах повинен бути створений певний порядок розрахунків та визначень бідності. Для адекватного використання показників бідності які проводять по регіонам потрібно розраховувати саме такі показники: межі бідності, але вираховування здійснювати з рівня регіональних цін на товари та послуги; регіональну бідність і глибину регіональної бідності.

Але для здійснення аналізу бідності в Україні враховуються, ще такий ряд поточно-статистичних обліків (Держкомстату України):

· Витрати соціальних бюджетів у розрахунку на одного індивіда;

· Порівняння розрахункової величини прожиткового мінімуму тільки для працездатної особи в цілому суспільстві або регіонах суспільства проти середньої заробітної плати;

· Питома вага заробітної плати яка не перевищує встановленого мінімуму в регіоні чи взагалі в суспільстві.

· Загальний рівень безробітних громадян міського населення України;

· Заборгованість зі сторони роботодавців по заробітній платі працівників.

Для показників визначення основних масштабів бідності в Україні належать:

· Межа та рівень бідності;

· Сукупний і середні дефіцит доходів бідних верств населення;

· Загальний коефіцієнт глибин бідності населення.

Отже, бідність – це рівень доходу які отримують громадяни від своєї праці який є тільки достатнім для підтримання прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімуму – це фізіологічний мінімум, який призначений для людського існування або виживання.

2.3 Шляхи подолання бідності в Україні

На сьогоднішній час по всьому світі діє стратегія міжнародного економічного розвитку і головною метою кожного суспільства світу стало проголошення сталого людського розвитку. Для України також стала проблема подолання бідності найважливішою. Ще декілька років тому проблема з бідністю не набувала такої дискусії як зараз і на сьогоднішній день оголошено масове поширення щодо негайних дій подолання бідності населення. Бідність в Україні набула значно великих масштабів і її темпів розвитку, що стає серйозною проблемою як політичною так і соціально-економічною. Тому для того, щоб подолати бідність в Україні потрібно визначити чітку стратегію, яка не тільки мінімізувала темпи розвитку але й звила до мінімуму саму бідність в Україні. Але в першу чергу потрібно освідомити щоб подолати бідність необхідно розуміти елементарні регіональні, культурні, соціальні та національні парадигми, яка здійснює вплив на вибір тієї чи іншої стратегії подолання бідні в суспільстві. Для того щоб подолати бідність потрібно орієнтуватися по специфіки бідності в регіонах та загальної карти України.

На українських теренах можна застосувати багато методів з подоланням бідності, але більшості фінансових аналітиків з подоланням бідності переконані, що щоб подолати бідність в Україні потрібно виконати ряд стратегічних дій:

· Збільшити заробітною плату від трудової діяльності і зменшити індекс споживчих цін.

· Покращення умов проживання вразливих верств населення України.

· Збільшення нових робочих місць для трудової діяльності індивідів.

· Соціальна підтримка з сторони держави для осіб з фізичними вадами.

· Створення більш легшої і зрозумілої інформаційної системи.

· Залучення міжнародних інвестицій для розвитку суспільства.

· Очищення політичної влади (політиків) до бізнесу які ведуть юридичні особи і особа підприємець, щоб не було корупції.

До основних потреб індивіда, що найбільш характеризують бідність в Україні можна віднести саме: немає вільного доступу до якісної освіти; через брак коштів немає можливості позволити якісне медичне обслуговування; через брак час немає можливості вести здоровий спосіб життя; через низький рівень заробітної плати індивіди не можуть забезпечити себе елементарними побутовими умовами для повноцінного життя; не можливий доступ студентів до зайнятості через здобуття освіти по певність кваліфікації. Але якщо особи і одержують одинаків дохід можуть мати різні можливості, щоб забезпечити свої потреби. Ось особа з селища не може себе забезпечити якісною освітою, а особа із міста може забезпечити себе якісною освітою тут все залежить від соціально-економічного розвитку суспільства. Як позує практика всього існування суспільств можна чітко висловитися, що бідність подолати чи уникнути неможливо. Основне, що можливо зробити це посилити контроль з сторони органів державної влади , щоб бідність в суспільстві не стала основною проблемою. Уряд нашої країни кожного року збільшує соціальну допомогу для вразливих мас населення і система діючих пільг для бідних громадян не зменшує прошарок бідності, а наворот збільшується. За світовим досвідом збільшення соціальної дороги незабезпеченим верствам населення може призвести до ще більшого безробіття тут вже з сторони держави потрібно використовувати іншу стратегію подолання бідності, а саме розвиток не тільки економіки але й позволити малозабезпеченим верствам населення на безплатне одержання якісної вищої освіти.

В українській економіці на превеликий жаль не тільки вище перераховані компоненти заважають подолати або взяти під контроль над бідність але й такі:

· Високий рівень розвинутої монополії;

· Розвинена корупція у великих масштабах;

· Малий ринок збуту товарів та послуг;

· Слабо розвинутий малий та середній бізнес;

· Не якісно створені відповідні закони, нормативно-правові документи та економічні умови з подоланням бідності України.

Бідність як соціально-економічне явище надає негативну дію і в коротно-тривало сторокових діях розвитку життя суспільства. Бідність в Україні пов’язана такою національною ознакою як зокрема: збільшення бідності серед осіб які займають трудовою діяльністю; велика кількість індивідів які безпосередньо вважають себе бідними; мізерний рівень життя громадян в цілому суспільстві; надмірне майнове розшарування. Основна проблематика бідності населення України набуває величезних масштабів коли Україна перебуває в фінансово-економічній кризі як безпосередньо впливає на соціально-економічний стан нашої країни. За світовим досвідом коли в суспільстві виникає економічна чи політична криза, то проблема з бідність, ще більше загострюється і в деяких випадків призводить до катастрофічних масштабів суспільства в цілому. Коли в суспільстві настають економічні негаразди то неминуче призводить до зниження доходів громадян, зростання не закритих заборгованостей як громадян перед комерційними банками так і суспільства по міжнародним кредитами.

У продовж останніх років після незалежності Україні були розроблені і впровадженні багато засобі і стратегій з подолання бідності. Була прийнята велика низка нормативно-правових документів для урегулювання проблем з бідністю. Так в 2001 років було затверджено Президентом України стратегію з подоланням бідності в Україні під назвою «Про невідкладні заходи з подолання бідності» Головна мета цього указу створення таких системних дій, які були би спрямовані на зменшення рівня бідності в країні, основне подолання бідності як хронічної хвороби, зведення до мінімуму серед робочого бідного класу і сімей з дітьми. В цьому указі були зазначені саме такі шляхи подолання бідності в Україні:

· Відновити виробництво для відтворення економічного зростання країни;

· Удосконалення систем соціального страхування;

· Збільшення робочого класу і розвитку основного ринка праці країни;

· Покращити систему пенсійної виплати;

· Підтримка зі сторони держави для сімей, молоді та дітей;

· Покращення якісного медичного обслуговування громадян України;

· Удосконалення оплати праці в суспільстві;

· Удосконалення програм для оцінки бідності в Україні і шляхи подолання.

Висновок

Отже, Бідність – це відсутність матеріальних засобів для повноцінного життя індивіда чи населення через недосконалий соціально-економічний розвиток суспільства. Бідність не лише губить соціально-економічний розвиток суспільства але й стимулює індивідів до більш кращого життя. Але за допомогою бідності в сучасних умовах вона стає перешкодою для розвитку і стабільності соціальної-економіки і суспільства взагалі. І в соціально-економічно розвинутих суспільствах бідність стає основною загрозою, коли перетворюється на довготривалий стан бідності населення і це покоління може бути не одне. Індивіди які в більшості свого існування перебувають в бідності вони починають соціально деградувати і перетворювати на злочинців які стають загрозою для тих мас населення які матеріально забезпечені. Тому будь-яка боротьба з бідністю є надзвичайно складною і є складовою для розвинутих суспільств як соціальної політики. На превеликий жаль Україні ще рано говорити про якісь там покращення щодо бідності, все це спричинило ряд зрушень які відбулися за останні три роки, а саме: створення майдану після його вже казало покращиться політична система України але через півроку зі сторони Російської Федерації відбувся захвати Криму, а потім і Антитерористичні операції в Луганських і Донецьких областях. Все це спричинило тим, що система соціального захисту Україні надзвичайно відстала від інших більш розвинутих країн світу. Основна допомога незахищеним верств населення Україні все більше і більше починає зростати, а спеціальні програми захисту населення поки, що не можуть справитися з цією проблемою яка надвисла над українськими теренами. Соціальні допомоги які надаються державою інколи не тільки викликають незадоволеність, але й обуреність. Тому, що вони не тільки незадовільні але й інколи не є соціально справедливими.

Головною метою зі сторожи державної соціальної і демографічної політики повинно стимулювати не тільки видання соціальної допомоги, а й правильна справедливість між сумового розподілу допомоги, сприятливих умов ведення підприємницької діяльності, підвищення заробітної плати і зниження налогів з доходу, що призвело до зменшення бідності в Україні. Самою ідеальною метою боротьби з абсолютною бідністю в суспільстві є її повноцінне подолання, а саме щоб у суспільстві не було таких індивідів, що не мають основного прожиткового мінімуму. Боротьба з відносною бідністю в суспільстві - це якому би усунення нерівності але воно повинно бути неповним, щоб стимулювати індивідів до більш кращого життя і тим самим створення нових підприємств і покращенням соціально-економічної активності суспільства.

В більшості країн світу переконані, що основна зброя проти бідності в суспільстві – це потрібно створити таку політику, яка була направлена на соціально-економічне зростання суспільства. На превеликий жаль в нашій країні на сьогоднішній час недосконала ( слабка ) соціальна політика.

Отже, можна зробити загальний висновок, що для того щоб подолати бідність в Україні потрібно не тільки покращити політичну систему України але й розвинути соціальну і економічну складову нашої країни. Покращити і зробити доступним для кожного індивіда одержання якісної середньої або вищої освіти. Звести до мінімуму монополію і нечесну корупцію як зі сторони приватних осіб так і з органі державної влади.

Використана література

1. Бідність – соціальне зло. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvar.su

2. Звіт про результати аналізу виконання Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності в Україні. — К.: Рахункова палата України, 2011.

3. Кудряченко А.І. Соціальне партнерство: європейський досвід і Україна / А.І. Кудряченко // Стратегічні пріоритети. – 2008. – №3. – С. 132-141.

4. Україна. Національний звіт з людського розвідку 2001. Сила суспільної взаємодії/ Програма розвідку ООН. - Київ, 2002. - З. 99.)

5. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвідку України на 2002-2011 роки/ Послання Президента Україні до Верховної Ради України. - ДО.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002.

6. Поточні пріоритети соціального реформування в Україні: актуальність в контексті макроекономічного і світового розвитку http://fppr.org.ua

Countries in Transition 2001. WIIW Handbook of Statistics
/ The Vienna Institute for International Economic Studies. - 2001. - 497 p.

7. Збірник: Україна. Національний звіт з людського розвідку 2001. Сила суспільної взаємодії/ Програма розвідку ООН. - Київ, 2002. - З. 99.

8. Про Стратегію подолання бідності: указ Президента України від 15.08.2001 №637/2001. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1083.2249.0.

9. Петюх В. М. Ринок праці: Навч. посіб. — К., 1999

10. Президента Україні до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році. - Д Вітраті і доходь домогосподарств України у 2001 році (за даними вибіркового обстеження розуму життя домогосподарств України). Частина І/ Статистичний збірник. - Державній комітет статистики України. - ДО., 2002. - 352 з.).

11. О.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002. -- З. 110.).

12. Соціальний захист населення України у 2001 році/Державний комітет статистики України. - ДО., 2002. - С.17.

13. Державна соціальна політика і рівень життя населення в Україні// Економічні есе. - 2002. -- Випуск 1 (12). - З. 24.).

14. В. Мандибура. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання К., 1998

15. Самооцінка домогосподарствам рівня матеріальної забезпеченості (за данімі вибіркового опитування домогосподарств, проведеного у січні 2002 долі)/ Статистичній бюлетень. Державній комітет статистики України. - ДО., 2002. – 52ст.

16. Від соціального забезпечення до соціальної політики: Зб. наук. статей/ Під ред. Я.А. Жаліла. - ДО.: "Сантанга", 2001. - 124 з.),

17. Бідність,податки та економічне зростання / Архангельський Ю. //Економіка України. – 2006. – №5 –с.63-71

18. Боротьба із бідністю:Нові кроки уряду / Андрусенко М. //Вісн.Пенс. Фонду України – 2007. – №3 –с.11

19. Доходи населення Криму і проблеми бідності //Вестн.Харьк.Гос. ун-ту – Х., 1999 – з. 248-253

20. Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати: Закон України від 20 жовтня 2009 р. // [Електрнний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

21. Подолання бідності в контексті локалізації цілей розвитку тисячоліття в Україні / Садова У.,Андрусишин М. //Регіон.Економіка. – 2006. – №3 –с.21-31

22. Проблема бідності Росії й Україні / Блінов А., Сидорова А. // Економіст. – 2006. – №6 – з. 62-67.

23. Межа бідності в Україні та Європі / Z-Україна: статистика, економіка, тенденції. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zet.in.ua/socium/mezha-bidnosti-v-ukra%D1%97ni-ta-yevropi

24. Феномен бідності та шляхи її подолання в Україні /ЛозинськаО.Б. //Зовн. Торг.: право та економіка. – 2006. – № 1 –с.12-15

25. МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ, НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ. Н А К А З 2002 р. Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності // [Електрнний ресурс]. – Режим доступу: http://npa.iplex.com.ua/doc.php?code=z0401-02

26. Аналіз методологічних підходів до визначення показників бідності // А.Б.Фляшніков // Стаття // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://docviewer.yandex.ua/?url=http%3A%2F%2Fwww.ukr-socium.org.ua%2FArhiv%2FStati%2F4.2010%2F129-140.pdf&name=129-140.pdf&lang=uk&c=574b46f8ba7a&page=12