згідно з планом, розробленим студентом при допомозі наукового керівника. Робота має бути оформлена відповідно до викладених вище вимог.

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КАФЕДРА ЕТНОЛОГІЇ ТА КРАЄЗНАВСТВА

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ КУРСОВИХ, БАКАЛАВРСЬКИХ,

ДИПЛОМНИХ ТА МАГІСТЕРСЬКИХ РОБІТ

зі спеціальності "Етнологія"

Київ – 2013

ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Курсова, бакалаврська, дипломна та магістерська роботи є складовими навчального плану відповідного курсу. В процесі їх підготовки студент повинен оволодіти навичками наукового пошуку, роботи з літературою та джерелами, відбору необхідного матеріалу, його використання, узагальнення та аналізу.

Курсова робота, як правило, є частиною майбутньої бакалавр­ської, дипломної чи магістерської. Захист курсової роботи відбувається на засіданні кафедри до 1 травня. Захист бакалаврських, дипломних та магістерських робіт відбувається на засіданнях Державних екзаменаційних комісій /ДЕК/.

Загальний обсяг курсової роботи від 20 до 30 сторінок, бакалаврської - 45-50, дипломної (магістерської) роботи - 90-100 сторінок. Робота повинна бути написана грамотною українською мовою.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВИХ, БАКАЛАВРСЬКИХ І ДИПЛОМНИХ (МАГІСТЕРСЬКИХ) РОБІТ ТА КРИТЕРІЇ ЇХ ОЦІНКИ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати суті /змісту/ роботи, вказувати на мету дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий /4-6 слів/ підзаголовок.

1.2.При написанні роботи студент повинен обов"язково поси­латися на документи, авторські наукові або публіцистичні праці і опубліковані чи не опубліковані джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати (цитування, цифровий матеріал тощо). Такі посилання дають змогу відшукати джерело викорис­таної інформації, переконатись в його авторитетності і перевірити достовірність використаних з нього відомостей.

1.3. В роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати дослідження, уникати загальних слів, тавтології.

1.4. Роботу подають у вигляді рукопису, бажано набраного на комп"ютері або виконаного машинописним способом, і у твердій  обкладинці.

2. СТРУКТУРА РОБОТИ

2.1.Робота повинна містити: титульний аркуш, план, вступ,основну частину, що складається з кількох розділів, висновки, список використаних джерел та літератури, додатки /за необхідністю/.

3. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОБОТИ ТА ЇЇ ОФОРМЛЕННЯ

3.1. Титульний аркуш роботи

Титульний аркуш містить найменування міністерства, якому підпорядкований навчальний заклад /Міністерство освіти України/; назву вищого навчального закладу /Київський університет імені Тараса Шевченка/; назву кафедри, де виконана робота; курс, групу, факультет, прізвище, ім"я, по-батькові автора; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника, місто і рік виконання роботи. /Див. додаток А/.

3.2. План

План подається на початку роботи. Він має містити всі складові частини роботи: вступ, найменування та номери початкових сторінок усіх розділів (глав), підпунктів (параграфів) /якщо останні є/, висновки, список використаних джерел та літератури, додатки /Див. додаток Б/. Розділи (глави) плану, як правило, відображають певний період розвитку досліджуваного явища, підрозділи та підпункти - етапи /складові частини/ цього періоду або певні компоненти досліджуваного явища в певний період.

3.3. Вступ

У вступі обґрунтовують актуальність обраної теми. Актуальним є будь-яке корисне для суспільства ї об"єктивне, написане з позицій історизму дослідження. Наукове, політичне, практичне значення роботи має бути переконливо доведено автором. Актуальність і теми зумовлюється також її недостатньою вивченістю або необхідністю переосмислення на основі раніше недоступних джерел та літератури.

Вступ містить також огляд літератури та джерел з даної теми. Автор, на основі критичного аналізу літератури (а не простого її перерахування), вказує на досягнення у вивченні обраної проблеми його попередників і наголошує на питаннях, що залишились невисвітленими, формулює завдання дослідження. Робота виграє, якщо в ній буде подано також критичний аналіз використаних для її написання документальних джерел, матеріалів архівів, результатів польових досліджень тощо. Викристання архівних матеріалів або матеріалів власних польових досліджень обов"язкове.

Слід вказати на елементи новизни, привнесені автором дослідження та на практичне значення роботи.

3.4. Основна частина

Основна частина роботи складається з розділів (глав), /підрозділів, пунктів, підпунктів, якщо потрібно/. Кожний розділ починається з нової сторінки і має заголовок. В розділах викладається зміст теми, результати досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розкриття теми чи розробку проблеми. В кінці кожного розділу (глави) формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі (главі) наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки роботи від другорядних подробиць.

3.5. Висновки

У висновках коротко оцінюють стан вивчення питання /проблеми/, підводять підсумки досліджєння, висловлюють рекомендації щодо подальшої розробки теми чи впровадження результатів дослідження в практику.

3.6. Список використаних джерел та літератури Бібліографічний апарат роботи повинен бути виконаний згідно з останніми вимогами Держстандарту /приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел та літератури подано у додатку В/. Список використаної джерел та літератури повинен складатися з 1/ джерел згідно з їх класифікацією та 2/ літератури /в алфавітному порядку авторів або першого слова назви роботи /Див. додаток Д/.

3.7. Додатки

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках. Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для повного сприйняття роботи: таблиці допоміжних цифрових даних, ілюстрації, малюнки, фотографії, розшифровки польових матеріалів тощо. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі сторінки. Над заголовком

посередині рядка друкується слово «Додаток___» і велика літера,

що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г,Є,І,І,Й,О,Ч,Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.

3.8. Оформлення посилань

Якщо книга перевидавалася декілька разів, то бажано давати посилання на останнє видання. На більш ранні видання можна посилатися лише у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок (аркушів, якщо це архівні матеріали), ілюстрацій, таблиць з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті на джерела та літературу можна виконувати в один із таких способів:

Спосіб перший - винесенням посилань в кінець роботи. Тоді в тексті в квадратних дужках вказується порядковий номер праці чи джерела /на які робиться посилання/, за яким вони знаходяться у списку використаних джерел та літератури в кінці роботи. Наприклад: Цитата в тексті: «...на Солом"янці, включаючи Протасів Яр, проживало 3610 чоловік, налічувалося 379 житлових будинків. ..» [2.9,73]

де: 2.9- порядковий номер праці у списку використаних джерел та літератури, па яку зроблено посилання:

73 - сторінка цієї праці, з якої наведено цитату. /Приклад розта­шування даної праці у списку використаних джерел та літератури показано в додатку Д /.

Цей спосіб поширений у книгах, оскільки він зручніший для видавництв.

Спосіб другий - подача посилань на джерело чи працю у виносках внизу кожної сторінки тексту із зазначенням порядко­вого номера посилання. Наприклад: Цитата в тексті: «... на Солом"янці, включаючи Протасів Яр, проживало 3810 чоловік, налічувалося 379 житлових будинків...»[1] Відповідне подання виноски внизу сторінки тексту.

Примітка: Повні вихідні дані наукової праці подають при першій її згадці. Далі її вихідні дані можна записувати скорочено, наприклад: Рибаков М.О. Вказ. праця. -  С.85.

В курсових, бакалаврських та дипломних (магістерських) роботах слід надавати перевагу другому способу, оскільки він більш зручний для користування роботою.

На всі таблиці, ілюстрації тощо, які містяться в додатках, також повинні бути відповідні посилання в тексті роботи.

4.КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ КУРСОВИХ, БАКАЛАВРСЬКИХ ТА ДИПЛОМНИХ

(МАГІСТЕРСЬКИХ) РОБІТ

4.1. На «відмінно» оцінюються роботи, присвячені малодослідженим темам, або тим, що потребують переосмислення на основі раніше недоступних джерел та літератури, або тим, які містять значну кількість невведених в науковий обіг джерел (архівних документів чи польових матеріалів). Зміст роботи повинен бути завершеним сюжетом, який розкриває зазначену тему згідно з планом, розробленим студентом при допомозі наукового керівника. Робота має бути оформлена відповідно до викладених вище вимог.

На «добре» та «задовільно» оцінюються роботи, які розкри­вають у цілому тему, але не відповідають одній або кільком вище­зазначеним вимогам.

Загальна оцінка роботи здійснюється з урахуванням результатів її захисту перед відповідною комісією (кафедральною чи державною). Під час захисту доповідач повинен уміти довести комісії, що робота написана ним самостійно, а не куплена чи взята з інтернету.

МЕТОДИКА НАПИСАННЯ КУРСОВИХ, БАКАЛАВРСЬКИХ ТА

ДИПЛОМНИХ (МАГІСТЕРСЬКИХ) РОБІТ

Передусім слід ознайомитися з тематикою курсових, бакалавр­ських та дипломних (магістерських) робіт, запропонованою кафедрою, і обрати тему майбутньої роботи. Студент може запропонувати тему, не включену в цю тематику. Дослідникам-початківцям, особливо тим, які пишуть курсову роботу вперше, слід обирати вузьку тему. Порівняна обмеженість матеріалу, що залучається, простота плану дають можливість молодому досліднику ретельно розробити тему, сформулювати висновки та узагальнення. Обираючи тему курсової роботи, бажано орієн­туватися на те, щоб курсова робота була частиною майбутньої бакалаврської чи дипломної (магістерської").

Обравши тему, студент пише заяву на ім"я завідувача кафедри з проханням затвердити обрану тему роботи і призначити наукового керівника. Після затвердження теми й наукового керівника, студент консультується з керівником з питань написання роботи і приступає до її підготовки.

Передусім необхідно скласти попередній план майбутньої роботи. З цією метою слід провести бібліографічний пошук, виявити опубліковані праці, які стосуються обраної теми. Починати бібліографічний пошук раціонально з бібліотечних каталогів. Для тематичного пошуку використовуються систематичні каталоги, в яких опис книг розміщується у відповідності з їхнім змістом за галузями знань. /Передусім слід проглянути кафедральний каталог, який містить перелік літератури з певної науки чи дисципліни/.

В алфавітному каталозі, який має кожна бібліотека, легко виявляються праці наукових колективів і авторів, відомих своїм внеском у розробку теми, а також видання їм присвячені.

Після попереднього знайомства з літературою складають план роботи, тобто перелік найважливіших питань, які будуть розкриватися автором. Складання плану є важливим моментом, оскільки вдало складений план значною мірою полегшує дослідження і написання роботи. Підготовлений студентом план обговорюється з науковим керівником, уточнюється і є для студента ніби компасом, який не дозволяє йому заплутатись у матеріалі, «потонути» в ньому. Далі план може удоско­налюватись, оскільки в ході написання роботи виникають певні корективи, пов"язані з розширенням чи скороченням матеріалу, з приведенням його до оптимальних пропорцій, уточненням формулювань тощо.

Після цього приступають до опрацювання літератури, збору і оформлення матеріалу. Працюючи над літературою слід особливо уважно відбирати ті розділи, параграфи, сторінки, які безпо­середньо стосуються обраної теми. Важливо їх глибоко опрацювати, зробити відповідні виписки з них.

Робити виписки можна різними способами: виписки в зошиті, виписки на картках /картки можна виготовити із складеного вчетверо і розрізаного стандартного листа паперу/ або окремих листах /з одного боку/, на електронних носіях. Кожна виписка повинна супро­воджуватись ясними і точними даними про джерело, з якого вона взята, якщо це книга – про автора, її заголовок, рік і місце видання, сторінки. Якщо виписується матеріал із журнальної або газетної статті, необхідно вказати номер і рік видання журналу, сторінку, а для газети – дату.

Зверху картки слід коротко вказати, про що йде мова в даному тексті. Виписані цитати слід брати в лапки, щоб відрізнити їх від власного викладення прочитаного тексту.

Якщо в книгах зустрічається компактний матеріал, який значною мірою може бути використаний у роботі, тоді, по можливості, роблять ксерокопії окремих сторінок. На ксерокопії зазначаються дані про автора, заголовок книги, при необхідності – розділу.

Найбільш досвідчені історики широко користувалися картками. Виписки на картках або окремих листах /з одного боку/ відкривають широкі можливості сортування, класифікації, розміщення зібраного матеріалу.

Таким чином, сукупність ксерокопій, виписок на картках або в комп"ютері з конкретної теми дає дослідникові немов би первинний, чорновий варіант задуманої роботи. Далі потрібно тільки приступити до літературного оформлення цього розріз­неного матеріалу, зробити плавні переходи між окремими його частинами.

Оскільки складання виписок зі всієї теми потребує досить багато часу і енергії, то можна порадити робити виписки тільки із тих книг, якими немає можливості користуватися вдома. Із особистих книг виписки можна не робити, а користуватися закладками, або виписувати необхідні сюжети на окремому листку із зазначенням сторінки.

При літературному оформленні праці одночасно вико­ристовуються як ксерокопії, виписки, так і текст книг з закладками. Щоб писати таким способом, потрібно попередньо добре оволодіти залученими літературою і джерелами, постійно пам"ятати їх загальний зміст.

Окрім виписок та ксерокопій дуже корисними є вирізки із газет, які слід зберігати в теках, розподіляючи за відповідними тематичними розділами. На кожній вирізці вказувати назву газети, її дату і бажано сторінку.

Збір і оформлення матеріалу з обраної теми - це є не механічний, а творчий процес, в ході якого уже відбувається початковий етап створення праці, її контури все ясніше вимальовуються в уяві автора.

Наступним етапом роботи над обраною темою є літературне оформлення дослідження /написання тексту роботи/. На етапі написання роботи слід чітко розподіляти намічений її обсяг по окремих підрозділах робочого плану. Розподіл обсягу праці по підрозділах значною мірою залежить від самої теми, її значення, вивченості і наявності відповідних матеріалів. Як правило, при обранні теми автор зіштовхується з нерівномірним вивченням її питань попередниками. Це цілком природно, бо він намагається розкрити нові сторони явища, яке вивчається, сказати нове слово в науці. Проте при написанні роботи автор повинен давати системний виклад теми, пропорційно розкривати її компоненти. Зібраний матеріал, навіть згрупований по окремих питаннях, підрозділах необхідно викласти в одному стилі, послідовно, пере­конливо. Виконання цього завдання залежить від багатьох факторів: літературних здібностей, ерудиції автора, характеру обраної теми, досліджуваного періоду тощо. До того ж потрібно звернути увагу на науковість стилю викладення матеріалу. Часто молоді дослідники використовуючи науково-популярну літе­ратуру запозичують популярний стиль викладення матеріалу. Слід мати на увазі, що курсова, бакалаврська чи дипломна (магістерська) робота є різновидом наукової праці, відповідно й стиль викладення має бути науковим, а не популярним.

Розкриття теми повинно бути чітким, послідовним, ціле­спрямованим. Слід остерігатися введення у виклад матеріалу дрібниць, і навіть значних фактів, якщо вони не стосуються теми, хоча й можуть бути вельми цікавими. Дослідження має бути самостійним і завершеним.

Завершальним етапом роботи є підведення підсумків дослід­ження, формулювання висновків, узагальнення і пояснення фактичного матеріалу, винесення рекомендацій.

Виконану роботу /чорновий варіант/ подають науковому керівнику. Потім її доопраиьовують, враховуючи зауваження і побажання. Після доопрацювання текст передруковують і подають на кафедру.

ДОДАТОК А

Зразок оформлення титульного аркуша роботи

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КАФЕДРА ЕТНОЛОГІЇ ТА КРАЄЗНАВСТВА

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ПАМ"ЯТКИ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ"Я

ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ТУРИСТИЧНО-ЕКСКУРСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ"

Студентки ІІ курсу, VII групи

історичного факультету

Чалієнко Наталії Олександрівни.

Науковий керівник – канд.  істор. наук,

доц. Гончаров О.П,

Київ – 2006

ДО ДАТОК Б

Зразок оформлення плану роботи

ПЛАН

ВСТУП...........................................................................
...........................................3

РОЗДІЛ І. Археологічні пам"ятки Середнього Подніпров"я...............................................................................
...............................6

РОЗДІЛ II. Історико-культурні заповідники регіону.........................................................................
...........................................25

РОЗДІЛ III. Сучасний стан та перспективи використання історико-культурної

спадщини Середнього Подніпров"я в туристично-екскурсійній роботі..........................................................................
............................................46

ВИСНОВКИ........................................................................
...................................67

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ......................................................................
...................................70

ДОДАТКИ.........................................................................
.....................................74

ДОДАТОК В

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел та літератури

Архівні джерела

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України /далі-ЦДАВО України/.- Ф. 166. – Оп.І. – Спр. 762. - Арк.З.

Державний архів м.Києва /далі - ДАК/. – Ф.І5. – Оп. 4. – Спр. 995. – Арк.5.

Монографії (один, два або три автори)

Рибаков Й.О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. – К., 1992. – 374 с.

Тронько П., Войналович В. Увічнена історія України. – К., 1992. – 276 с.

Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов"ян. – К., 1991. – 365с.

Чотири автори

Культури зпохи бронзьі на территории Украйни /С.С.Березанская, В.В.Отрощенко, Н.Я.Чередниченко, И.И.Шарафутдинова/. – К., 1986. – 340 с.

П"ять та більше авторів

Репресоване краєзнавство (20-30-ті роки) /Бабенко Л.,Бабенко С.,Білоус Г. та ін./ - К.,1991. – 480 с.

Багатотомні видання

Історія міст і сіл Української РСР: В 26 томах. – Т. 15. Київська область. – К., 1971. – 790 с.

Збірки наукових праць

Наукові записки: Збірник /Гол.ред.В.Лавренюк/. – Тернопіль: Обл. краєзнавчий музей,1993. – 182 с.

Складові частини книги

Морозов А.Г., Нагорний В.В. Пам"ятки природи в Середньому Придніпров"ї // Туристичні ресурси України. – К.,1996. – С.18 -26.

Статті з журналу

Аббасов А.М. Основні етапи розвитку вітчизняного краєзнавства // Український історичний журнал /далі - УІЖ/. – 1969. – № 12. – С.17-26.

Статті з газет

Гловак С. Розкопки, що відродять монумент святим // Вечірній Київ. – 1995. – 27 червня. – С. 7.

Матеріали наукових конференцій

Шоста Всеукраїнська наукова конференція з українського краєзнавства: Тези та матеріали наукових доповідей /Голова редколегії П.Тронько. – Луцьк: Волинський держуніверситет, 1993. – 512 с.

ДОДАТОК Д

Зразок оформлення списку використаних джерел та літератури

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. ДЖЕРЕЛА

а/ архівні

1.1. Центральний державний архів вищих органів влади та управління /далі – ЦДАВО України/. - Фонд (Ф.) 166, опис (оп.) І, справа (спр.) 798, аркуш (арк.) 3.

1.2. Там само. – Спр. 810. – Арк. 5.

1.3. Інститут Рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. ^:Вернадського /далі - ІР НБУ ім. В.І.Вернадського/. - Ф.279. – Оп.1. – Спр. І. – Арк. 1.

1.4.  ЦДАВО України. - Ф.166. – Оп. 2. – Спр. 71. – Арк. 8.

1.5.  ІР НБУ ім.В.І.Вернадського. – Ф. 279. – Оп. 1. – Спр.2. – Арк. 10.

1.6. Державний архів м.Києва. – Ф. 17. – Оп. 4. – Спр. 995. – Арк. 5.

б/ опубліковані

1.7. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця.- К.,1989. -591с.

1.8.  Полное собрание русских летописей. - Т.38. Радзивиловская летопись.-Л.,1989. - 178с.

1.9. Слово о полку Ігоревім /Упоряд. та примітки О.Мишанича. -К.,1989.-310с.

в/ результати польових досліджень (для дослідників етнологів)

1.10.  Назва отриманого результату, ПІБ інформатора, його вік, адреса народження і адреса проживання (якщо вони відрізняються) - Весільний обряд в с.Калинівка, Макарівського р-ну, Київської обл. – Іваненко Оксана Миколаївна, 1920 року народження, народилась і все життя мешкає в с. Калинівка, Макарівського р-ну, Київської обл. - 42 арк.

2. ЛІТЕРАТУРА

а/ монографії, брошури

2.1. Асеев Ю.С. Архитектура древнего Києва. – К., 1982. – 158 с.

2.2. Берлінський М.Ф. Історія міста Києва. – К., 1991. – 320 с.

2.3. Геврик Т. Втрачені архітектурні пам"ятки Києва. – К.,1991. – 64 с.

2.4. Закревський Н.В. Описание Києва. – М., 1868. – Т. 1. – 450 с.

2.5. Захарченко М.М. Киев теперь и прежде. – К.,1988. – 304 с.

2.6. Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Києва XIII - середини XVI ст. (історико-топографічні нариси). – К., 1996. – 272 с.

2.7.  Мовчан І.І. Давньоруська околиця. – К.,1993. – 176 с.

2.8.  Пам"ятки Києва. Путівник. – К., 1998. – 176 с.

2.9.  Рибаков М.О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. – К., 1997. – 347 с.

2.10. Толочко П.П. Історична топографія стародавнього Києва. – К., 1970. – 220 с.

2.11. Толочко П.П. Древний Киев. – К., 1983. – 327 с.

2.12.Шулькевич М.М., Дмитренко Т.Д. Киев. Архитектурно-исторический очерк. – К., 1982. – 448 с.

2.13... Аналогічна література іноземними мовами (якщо вона має місце).

б/ статті

2.14. Пономаренко Л. Сторінки з історії назв Київських вулиць // Архіви України. – 1969. – № 5. – С. 39 - 43.

2.15. Самойловський І.М. Боричів узвіз // Український історичний журнал. – 1969. – № 1. – С. 103- 106.

2.16. Гловак С. Розкопки, що відродять монумент святим // Вечір­ній Київ. – 1995. – 27 червня.

2.17. Тітова 0. Доля національних святинь // Урядовий кур"єр. – 1994. – 16 червня. – С. 16.

2.18... Аналогічна література іноземними мовами (якщо вона має місце).

в/ автореферати дисертацій

2.19. Гузій Р.Б. Похоронні звичаї і обряди українців Карпат (ХІХ-ХХ ст.) Автореф. дис... канд. іст. наук. – Львів, 2002. – 24 с.

2.20. Журавлев А.Ф.  Восточнославянская обрядовая скотоводческая лексика и фразеология в этнолингвистическом аспекте: Автореф. дис.  . . . канд. филол. наук / Моск. гос. ун-т, филол. фак. – М., 1982. – 24 с.

2.21. Курочкін О.В. Українські новорічні традиції (проблеми реконструкції ритуалу й світогляду). Автореф. дис… д-ра іст. наук. – К., 1995. – 44 с.

---