ЗМІСТ
стор.
ВСТУП………………………………………………………………….………...3
РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
1.1 Сутність державного боргу………………………………………......…..5
1.2 Причини виникнення державного боргу…………………….………….6
1.3 Формування і обслуговування державного боргу……………………..7
РОЗДІЛ 2. ВИДИ ТА НАСЛІДКИ ІСНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
2.1 Внутрішній державний борг та його структура ……………...………..9
2.2 Сутність державного зовнішнього боргу……………………………..10
2.3 Соціально-економічні наслідки існування державного боргу………..11
РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА МОЖЛИВОСТІ ЗНИЖЕННЯ
ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ
3.1 Нормативне регулювання державного борту в Україні……………...14
3.2 Оцінка динаміки зміни державного боргу України впродовж
незалежності ….……………...……………………………………….……....16
3.3 Шляхи оптимізації державного боргу України ………………............19
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….23
Список використаної літератури …………………………………………….25
Додатки……………………………………………………………….…….........27
ВСТУП
Неминучим і закономірним наслідком застосування державного кредиту є державний борг. З"ясування суті та економічної природи державного боргу має важливе теоретичне й практичне значення. Ще донедавна поняття державного боргу трактувалося однозначно як "негативне явище", притаманне лише капіталістичній економіці, з негативними наслідками для країн, що брали у борг. Переконливий досвід багатьох країн світу свідчить про те, що бюджетний дефіцит, державний кредит і державний борг у певних допустимих межах не продукують негативних наслідків для економіки. Разом з тим, надмірний державний борг може призвести до серйозних небажаних наслідків, що супроводжуються виплатою значних сум відсотків, а відповідно, скороченням заощаджень, витісненням приватних інвестицій державними запозиченнями, що уповільнює економічне зростання і призводить до зменшення доходів населення. Саме тому проблема державного боргу є дуже актуальною в сучасній економіці. Саме від її вирішення у великій мірі залежить шлях та швидкість розвитку економіки країни.
Метою даного дослідження є дослідження суті державного боргу та його видів; проведення аналізу стану державного борга України впродовж незалежності.
Основними задачами які необхідно виконати для здійснення поставлених цілей є: вивчення видів державного боргу, проведення аналізу динаміки бюджетного дефіциту та державного боргу в Україні впродовж незалежності.
Об’єктом дослідження курсової роботи виступають економічні відносини з приводу формування державного боргу.
Державний борг є предметом дослідження і дискусій багатьох вчених, управління державним боргом розглядають як з точки зору важливості для фінансової політики держави, так і з точки зору перспектив формування та розвитку національної економіки. Серед західних вчених особливої уваги заслуговують праці Д. Рікардо, Р. Барро, Дж. Кейнса, Д. Бьюкенена, Р. Девіса, Ф. Модільяні, Ф. Фрідмана. Ставлення науковців до боргів держави було і залишається неоднозначним. У більшості наукових праць XVIII і XIX ст. державний борг розглядався як явище негативне. Так, А. Сміт наголошував у своїх працях, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Досить категорично щодо державних запозичень висловлювався інший відомий учений Т. Р. Мальтус. Він зазначав, що великий державний борг - це ракова пухлина, яка роздирає життя народу і його добробут. Цієї ж думки дотримувався Ж. Б. Сей, який порівнював державний борг із новою зброєю, страшнішою за порох, зброєю, якою держава повинна користуватися лише у крайньому разі. Водночас досвід розвитку світової економіки підтвердив, що державний борг - це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку.
Теоретичним і практичним питанням державного боргу присвячено роботи українських дослідників: Р.В. Касьяненко, В.В. Козюка, В. А Андрущенка, О.І. Барановського, З.О. Лютого, О.В. Плотнікова. Відомими є праці А. Гальчинського, В. Гейця, Т. Вахненко, І. Луніної, Г., Є. Новицького та ін.
Методичний апарат дослідження представлений наступними методами: порівняння (порівняльна характеристика стану державного боргу України, впливу зовнішнього і внутрішнього державного боргу на економіку країни), аналіз та синтез (аналіз структури державного боргу, тенденцій зміни обсягів заборгованості), індукції (розробка прогнозу).
РОЗДІЛ 1
ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
1.1 Сутність державного боргу
Державний борг — це сума прямих договірних зобов"язань органів державного управління перед економічними суб"єктами інших секторів економіки (резидентами) і зарубіжними кредиторами.
Державний борг є наслідком дефіциту бюджету причини якого пов’язані зі спадом виробництва, ростом граничних витрат, не забезпечених емісією грошей, збільшенням витрат на фінансування військово-промислового комплексу, ростом об’ємів тіньової економіки, невиробничих витрат та ін.
[1, с.420].
Державний борг визначає економічні відносини держави, як позичальника з її кредиторами, щодо перерозподілу частини вартості ВВП на умовах повернення, терміновості та оплати.
Державний борг виникає тоді, коли заборгованість держави сягає таких обсягів грошових коштів, які доводиться виплачувати з відсотками. Як правило з поточних бюджетних доходів немає можливості повністю виплачувати відсотки, та ще й вчасно. Постійна потреба у коштах змушує державу брати нові позики. Таким чином, на місці старих боргів з`являються нові, ще більші за обсягом.
Наступні визначення державного боргу дають змогу чітко зрозуміти його економічну сутність:
1) Загальна сума емітованих, але не погашених позик з нарахованими відсотками, а також прийнятими державою на себе зобов"язань. Може виступати як загальна сума заборгованості держави, що складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов"язань, включаючи боргові зобов"язання, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов"язань, які виникають на підставі законодавства чи договору.
2) Є результатом кредитних відносин, що виникають у зв"язку з трансфор-мацією капіталу з національного приватного сектора або з-за кордону в державний бюджет на підставі принципів запозичення; результат кредитних відносин, у яких держава виступає позичальником, а вся маса позичкового капіталу становить величину державного боргу.
3)Виражає результат взаємозв"язків виконавчих органів державної влади з фізичними і юридичними особами, виконавчими органами інших держав і міжнародними фінансовими організаціями в розрізі формування фонду запозичених ресурсів для задоволення держав¬них потреб.
4) Сума заборгованості з випущених і непогашених державних позик центрального чи місцевого уряду й автономних урядових установ з нарахованими відсотками.
5) Сукупність кредитно-фінансових відносин, що виникають у зв"язку з переміщенням капіталів з національного при¬ватного сектора, домашніх господарств та інших суб"єктів ринкової економіки до державного бюджету на підставі запозичення цих капіталів.
6) З"являється в процесі вторинного розподілу вартості валового суспільного продукту та частини національного багатства, спрямова¬них на формування додаткових ресурсів держави через запозичення грошових коштів у приватних осіб та інститутів, зокрема іноземних, а також за рахунок кредитів іноземних держав.
7) Сукупні зобов"язання центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій[3, c.38-40].
1.2 Причини виникнення державного боргу
Формування державного боргу безпосередньо пов’язане з погашенням зобов’язань за державним кредитом. Разом з тим, на ці процеси впливають і інші фактори.
Взагалі до основних причин існування державного боргу можна віднести:
1) зменшення державного бюджету за рахунок розповсюдження тіньової економіки;
2) збільшення державних витрат у повоєнний час, або в період інших соціальних конфліктів. Боргове фінансування бюджетного дефіциту дозволяє в короткостроковому періоді зменшити інфляційну напругу, уникнув збільшення грошової маси, та не застосовувати великих налогообкладень;
3) скорочення податків з метою стимулювання економіки (без відповідного корегування витрат).
4) посилення впливу політичного бізнес-циклу в останні роки, пов’язані з проведенням «популярної» макроекономічної політики збільшення державних доходів та зменшення податків перед черговими виборами.
5) збільшення довгострокової напруги в бюджетно-податковій сфері в результаті:
6) збільшення державних витрат на соціальне забезпечення та охорони здоров’я. (переважно в країнах, де зростає частка населення похилого віку )
7) збільшення державних витрат на освіту і створення нових робочих місць.(в тих країнах де зростає частка молодого населення) [1, с. 421-424].
1.3 Формування і обслуговування державного боргу
Формування та нагромадження внутрішнього та зовнішнього державного боргу є органічною складовою функціонування економік переважної частин більшості країн світу, потужним важелем макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. Державний борг виникає у результаті:
-запозичень у грошовій формі і випуску боргових зобов’язань;
-прийняття боргів інших економічних суб’єктів;
-безготівкового випуску боргових зобов’язань.
Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов"язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), і відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Розрізняють поточний і капітальний державний борг. Поточний борг - це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році. Капітальний борг - це загальна сума заборгованості й відсотків, що мають бути сплачені за позиками. Державний борг має є кономічно обґрунтовані межі. Однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є відношення суми державного боргу до ВВП.
Обслуговування державного боргу - це погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості через випуск нових позик. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення і деякі інші витрати. При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів із зовнішньої заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Джерелами погашення боргу є: бюджет; золотовалютні резерви; кошти, отримані від приватизації державного майна[12, c. 220].
Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансове становище. Залежно від характеру наслідків впливу державної заборгованості на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові наслідки державного боргу існують як проблема "витіснення", а довгострокові відомі як "тягар" боргу. Ефект "витіснення" виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке відбувається у випадку фінансування за допомогою випуску державних цінних паперів бюджетного дефіциту.
РОЗДІЛ 2
ВИДИ ТА НАСЛІДКИ ІСНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
2.1 Внутрішній державний борг та його структура
Внутрішній державний борг - сукупність зобов"язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації).
Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов"язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов"язань.
Граничний обсяг внутрішнього і зовнішнього державних боргів визначається за ст.. 18 Бюджетного кодексу України, в якій зазначено, що величина суми боргу не має перевищувати 60% фактичного річного ВВП України [9]. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів України зобов’язаний вжити термінових заходів з метою зменшення суми державного боргу до встановленої величини і нижче.
Граничні величини державного боргу України, його структуру, джерела і терміни погашення щорічно встановлює Верховна Рада України одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік[4, c. 115].
Джерелами погашення внутрішнього боргу є:
- бюджетні кошти;
- кошти, отримані від приватизації державного майна;
- нові запозичення.
До державного внутрішнього боргу звичайно зараховують боргові зобов"язання уряду, органів державної влади, муніципалітетів, а також боргові зобов"язання з безумовною державною гарантією. Такі зобов"язання приносять їх власникам певний, як правило фіксований, прибуток [3, с. 38].
У розвинених країнах велика частина боргових зобов"язань держави (60-70 %) може вільно обертатися на відкритому ринку. Це так звана ринкова складова внутрішнього державного боргу. Боргові зобов"язання держави, що обертаються на ринках, утворюють сукупність державних цінних паперів.
Існують і неринкові боргові інструменти, що емітуються державою для залучення коштів дрібних інвесторів у вигляді населення та спеціальних фінансових установ. Кошти населення мобілізуються державою через систему заощаджень у формі вкладів в ощадні установи, а також цінних паперів (ощадних сертифікатів, дохідних і депозитних ощадних бон тощо). Через емісію неринкових боргових зобов"язань у національному масштабі акумулюються дрібні заощадження, що утворюють найстабільніший і найбільший кредитний ресурс держави.
Ринкові боргові зобов"язання держави вільно продаються і купуються. За строками погашення ринкові державні позики поділяються на поточні, коротко-, середньо-, довгострокові та безстрокові. Для залучення коштів у межах одного року в більшості країн використовують казначейські векселі[5, с. 17-20].
2.2 Сутність державного зовнішнього боргу
Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов"язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку, це заборгованості держави громадянам та організаціям іноземних держав.
Це найбільш важкий борг, оскільки по ньому держава пов’язана рядом цільових забов’язань, з однієї сторони, а з іншої сторони, при його погашені доводиться розраховуватися цінними товарами та платити високі відсотки [2, с.4-10].
Зовнішній борг держави має таку структуру:
• Борг органів державної влади і управління, який виник у результаті залучення кредитів іноземних держав і випуску державних цінних паперів, котрі розміщуються на міжнародних ринках капіталів;
• Борг суб’єктів господарювання владою. Він погашається і обслуговується суб’єктами господарювання – позичальниками.
Стан зовнішнього боргу держави можна охарактеризувати за допомогою таких показників:
1.Співвідношення зовнішнього боргу до ВВП;
2.Співвідношення планових платежів щодо обслуговування боргу валютних надходжень держави. Він свідчить про платоспроможність держави у майбутній перспективі;
3. Співвідношення дисконтної вартості боргу і експорту. Цей показник використовується для оцінки довгострокової платоспроможності.[11, с.505].
Якщо платіж по зовнішньому боргу складає значну частку надходжень від зовнішньоекономічної діяльності країни, наприклад 20-30%, то залучати нові позики із-за закордону стає важчим. Їх надають під більш високі відсотки, потребуючи заставу або особливі доручення. В деяких країнах що розвиваються и середньорозвинутих країнах щорічні забовязання виплат по позикам перевищують усі надходження від зовнішньоекономічної діяльності.
2.3 Соціально-економічні наслідки існування державного боргу
Слід розглянути питання соціально-економічних наслідків державного боргу. Так, зовнішні державні позики у поточному періоді пом"якшують вплив змін бюджетно-податкової політики на рівень споживчих витрат, заощадження та інвестиції, розширюючи цим самим потенціал економічного зростання. Водночас держава, що залучає іноземний капітал, стає боржником інших країн. А це означає, що у довгостроковій перспективі обсяг національного продукту так чи інакше зменшиться, а частка у ньому зовнішнього боргу зросте. Необхідність обслуговування зовнішнього боргу призведе до прямого зменшення національного доходу країни-боржника. Цей аспект висвітлено у теоретичних концепціях американського економіста А. Лернера, який практично вперше провів диференціацію між внутрішнім і зовнішнім боргом, вказуючи на те, що внутрішній державний борг не покладає фінансового тягаря на майбутні покоління, оскільки внутрішній державний борг є суспільним активом, а виплати відсоткових платежів суто трансферна проблема: одні члени суспільства сплачують податки, інші отримують цю суму грошей у вигляді відсоткових платежів. Одночасно шляхом зовнішніх державних позик можна перенести борговий тягар на майбутні покоління, оскільки за залучення зовнішніх кредитів відмова від споживання відбувається за кордоном, у країні-кредиторі, однак у майбутньому виникає тягар для країни-боржника, у зв"язку із виплатою суми основного боргу і відсоткових платежів. Отже, згідно з "новою ортодоксією" А. Лернера є альтернатива вибору не між податками і позиками, а між внутрішнім і зовнішнім боргом[16, c. 64-65].
У цілому стратегічні цілі боргової політики держави полягають у створенні умов для довгострокового розвитку внутрішнього фінансового ринку, що дав би можливість на ринкових засадах здійснювати запозичення в обсягах, за вартістю та у строки, необхідні, з одного боку, для безперебійного фінансування виваженого дефіциту державного сектору, а з іншого достатні для фінансування недержавного сектору економіки. При цьому ефективна боргова політика держави забезпечує перерозподіл податкового тягаря у часі, забезпечуючи податковій системі статус "надійного партнера" не лише держави, а й бізнесу, здатного у перспективі збільшити фінансові можливості держави.
Кінцевим соціальним підсумком системи перерозподілу доходів через інструменти державного боргу є те, що життя сучасного покоління покращиться, але тягар наслідків поточного бюджетного дефіциту ляже в основному "на плечі майбутніх поколінь" — вони будуть народжені громадянами країни з меншими потенційними можливостями нагромадження капіталу і великим державним боргом. Таким чином, державний борг, його розміри, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в обігу (що тісно пов"язано з темпами інфляції), звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції, рівень споживання і нагромадження, баланс поточних зовнішніх рахунків, міжнародну платоспроможність та кредитний рейтинг держави. Тому держава не повинна категорично відмовлятися від залучення державного боргу як макроекономічного інструменту у процес реформ.
Залучення зовнішніх позик означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню, а зовнішня заборгованість дає можливість країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний дохід та фінансувати інвестиції, що не забезпечуються внутрішніми заощадженнями. Проте поруч із надмірними державними витратами, незбалансованістю бюджету, неефективною податковою політикою, помилками у валютній політиці, зовнішній борг може спровокувати надзвичайно важкі фінансові кризи, обмежити інвестиційну активність у державі. Таким чином, державний борг може виступати як засіб забезпечення безпеки або, навпаки, як фактор посилення загроз і ризиків
РОЗДІЛ 3
ХАРАКТЕРИСТИКА ТА МОЖЛИВОСТІ ЗНИЖЕННЯ
ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ
3.1 Нормативне регулювання державного борту в Україні
Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього.
Зовнішній державний борг - це борг іноземним державам, організаціям й окремим особам. Він лягає на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватися за нього цінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки й погасити сам борг.
Внутрішній борг - це борг держави своєму населенню. Відповідно до Закону України "Про Державний внутрішній борг" до складу державного внутрішнього боргу України входять:
- позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм;
- заборгованість минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов"язаннях Уряду України [4, c. 26].
Державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів.
Стан державного боргу в нашій країні регулюється наступними законодавчими та нормативними актами: Конституція України, Закон України «Про Державний внутрішній борг», Закон України «Про структуру Державного внутрішнього боргу України», Закон України «Про бюджетну систему України», Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», Закон України «Про Національний банк України», Постанова Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації» та деякі інші.
Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані. Найважливіші питання випуску й погашення державних позик вирішують вищі органи державної законодавчої і виконавчої влади.
Конституція України визначає, що до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього. Приміром, надходження від позик входять у доходну частину державного бюджету, тому, коли Верховна Рада України затверджує Державний бюджет України, вона враховує в загальній сумі доходів і плановані на даний рік надходження з позики. Асигнування на погашення заборгованості держави за позиками, на виплату виграшів, погашення облігацій теж передбачаються Верховною Радою України у відповідних статтях закону, які затверджують загальну суму видатків державного бюджету [4, c. 115].
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно:
• удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України “Про державний внутрішній і зовнішній борг України”;
• визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;
• обов’язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;
• розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик;
• закріпити принципи гласності та публічності у сфері державного боргу.
Узагальнюючи викладене, зробимо наголос на окремих аспектах, визначення і законодавче закріплення яких, як видається, забезпечить нормалізацію процесу управління державним боргом і є основоположними для оптимального управління ним. Удосконалення механізмів правового регулювання, прийняття Верховною Радою України Закону "Про державний внутрішній і зовнішній борг України". Чинне законодавство передбачає необхідність щорічного затвердження структури державного внутрішнього боргу України проте за весь період незалежності це було зроблено лише в 1996 році.
3.2 Оцінка динаміки зміни державного боргу України впродовж
незалежності
Державний борг Украї́ни — це загальна сума заборгованості України, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов"язань.
Оцінка динаміки зміни державного боргу України дозволяє виділити кілька етапів цього процессу:
Перший з них (1991 р. - перша половина 1994 р.) характеризується безсистемним утворенням і нагромадженням боргу: залучалися прямі кредити НБУ, надавались урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам, урегульовувалися боргові взаємовідносини з Російською Федерацією. Загальний державний борг України з 1993 року поступово зростав. Це обумовлювалося такими чинниками як: дефіцитність державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективне використання залучених кредитів та відсутність належного контролю за цим процесом, несприятливий інвестиційний клімат. На початок 1994 р. державний борг України становив 4,8 млрд. дол. ( у тому числі зовнішній – ¾)[10, c. 5].
На другому етапі (друга половина 1994 р. – перша половина 1997 р.), поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв"язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.
Проблеми управління державним боргом почали все більш загострюватись на третьому етапі, що розпочався з ІІ половини 1997 р. і тривав до першої половини 2001 р. Необхідність виконання Україною своїх боргових зобов"язаннь, у поєднанні зі світовою фінансовою кризою, дуже загострили ситуацію. Станом на 1 січня 2000 р., загальна сума державного боргу становить 15,2 млрд. дол., у тому числі зовнішній – 12,4 млрд. дол. і внутрішній – 2,8 млрд. дол[7, с. 15].
Четвертий етап (з другої половини 2001 - 2007 рр.) відзначився економічним зростанням. Прямий державний та гарантований державою борг поступово зменшується до 12,2% від валового внутрішнього продукту України. Наша країна лише за зовнішнім боргом повинна була щороку сплачувати 1,7-2,1 млрд. дол.
Наступний етап (друга половина 2008 - 2011рр.) охопив глобальну фінансову кризу ліквідності.
В цей час відбулось падіння експортної виручки, зростання прямого державного боргу до 29,8% від ВВП.
На кінець березня 2011 року державний борг становив 56,4 млрд дол. (внутрішній борг 20 млрд дол., зовнішній борг 36 млрд дол.)
Протягом 2008‒2013 рр., за даними Міністерства фінансів України [9, c. 2] ,загальна сума державного та гарантованого державою боргу збільшилась більш ніж втричі, ‒ до 73,2 млрд. дол. США в еквіваленті станом на 31.12.2013 р. (з 17,6 млрд. дол. США в еквіваленті станом на 31.12.2007 р.). Масштабне залучення запозичень на зовнішніх ринках та їх неефективне використання призвели до того, що згодом залучення нових позик стало необхідним для виплати відсоткових платежів за попередніми.
Основною причиною стрімкого зростання державного боргу є великі обсяги державних запозичень які значно перевищують необхідні обсяги фінансування державного бюджету.
Поточна економічна ситуація в Україні характеризується загрозливим зростанням боргового навантаження, що виступає одним з базових факторів гальмування розвитку економіки країни.
Показники боргової безпеки в 2014 році перевищили граничні значення, що свідчить про серйозні проблеми в борговій політиці та зростання загроз. Наслідком цього є кризова ситуація що сталася в Україні, що змушує нарощувати обсяги державного боргу. Так, 30 травня 2014 року МВФ було погоджено надання кредиту Україні в обсязі 17 млрд. дол. США, який виплачуватиметься щоквартально до 2016 року. Варто також зазначити про позики надані урядами інших країн. Серед них найвагомішою була позика уряду США в обсязі 1 млрд. дол. США. Та основною проблемою залишається використання отриманих кредитів не на розвиток економіки, а на підтримку державного бюджету та погашення вже отриманих кредитів [15, с. 207-213.].
З початку 2014 року загальний обсяг державного та гарантованого державою боргу збільшився з 825,41 млрд. грн. до 1 424,13 млрд. грн. станом на 01.06.2015 року. В той же час в доларовому еквіваленті цей показник показав зменшення, ‒ з 73,11 млрд. дол. США до 67,66 млрд. дол. США за аналогічний період.
Протягом перших місяців 2015 року відбувалась потужна девальвація національної валюти, та перерахунок показників за новим офіційним курсом (21,048 грн. / дол. США станом на 01.06.2015 року) показав відповідне зменшення загального обсягу внутрішнього державного боргу,
приведеного в еквіваленті іноземної валюти, − до 24,14 млрд. дол. США (-6,86 млрд. дол. США). Разом з тим, обсяг внутрішнього боргу, номінований у національній валюті, за цей період тільки збільшувався – до 508,15 млрд. грн. (+19,27 млрд. грн.). За останніми актуальними даними Мінфіну, у другому півріччі 2015 року Україна повинна виплатити 110,05 млрд. грн. платежів з обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу. За комерційними кредитами у другому півріччі 2015 року поточного року Україна повинна буде виплатити 91,52 млрд. грн., за заборгованістю перед МФО ‒ 10,8 млрд. грн.
Таблиця 1
Динаміка зміни державного боргу України за 1993-2015 роки
|
Розмір державного боргу, млрд. дол. |
|||
|
станом на початок року |
|||
|
Рік |
Внутрішній |
Зовнішній |
Загальний борг |
|
1993 р. |
0 |
0,4 |
0,4 |
|
1994 р. |
0 |
3,6 |
3,6 |
|
1995 р. |
0 |
4,8 |
4,8 |
|
1996 р. |
5,3 |
8,2 |
13,5 |
|
1997 р. |
2,1 |
8,8 |
10,9 |
|
1998 р. |
5,4 |
9,6 |
15 |
|
1999 р. |
3,9 |
11,5 |
15,4 |
|
данні нижче подані у млн. грн. |
|||
|
2000 р. |
20780,6 |
43435,0 |
64215,6 |
|
2001 р. |
21018,4 |
42273,9 |
63292,3 |
|
2002 р. |
21386,0 |
43082,7 |
64468,7 |
|
2003 р. |
20523,7 |
45609,5 |
66133,2 |
|
2004 р. |
20953,3 |
46729,0 |
67682,3 |
|
2005 р. |
19188,3 |
43956,3 |
63144,6 |
|
2006 р. |
16607,7 |
49506,0 |
66113,7 |
|
2007 р. |
17806,4 |
53487,9 |
71294,3 |
|
2008 р. |
44666,5 |
86023,1 |
130689,6 |
|
2009 р. |
91070,1 |
135926,2 |
226996,3 |
|
2010 р. |
211751,7 |
105132,9 |
316884,6 |
|
2011 р. |
276745,6 |
155489,8 |
432235,4 |
|
2012 р. |
299413,9 |
173707,7 |
473121,6 |
|
2013 р. |
308999,8 |
206510,7 |
515510,6 |
|
2014 р. |
300025,4 |
284088,7 |
584114,1 |
|
2015 р. |
611697,1 |
488866,9 |
1100564,0 |
Як бачимо, зовнішній борг значно перевищує внутрішній. Спостерігається тенденція до збільшення державного боргу та питомої ваги зовнішнього боргу в загальній сумі державного боргу України[14, с.31-34].
Серед найбільших кредиторів ‒ іноземних комерційних банків (або інших фінансових установ) можна назвати ВАТ «Газпромбанк» (Росія), Державний банк розвитку КНР, Експортно-імпортний банк Китаю, Експортно-імпортний банк Кореї, Сбербанк Росії, Credit Suisse International тощо. Їх частка в загальній структурі відповідає 4,5% або 64,19 млрд. грн. (3,05 млрд. дол. США в еквіваленті). В переліку країн, від урядів яких Україна отримувала позики, присутні Канада, Німеччина, Росія, США та Японія. Загальний обсяг таких позик складає 24,73 млрд. грн. (1,17 млрд. дол. США в еквіваленті). В якості кредиторів країни виступають також деякі українські фінансові установи, зокрема НБУ, Укрексімбанк, Ощадбанк та Укргазбанк [8, с. 8-10 ].
3.3 Шляхи оптимізації державного боргу України
Економіка України потребує здійснення ефективних економічних реформ та стабільного економічного зростання. Забезпечення реалізації відповідної економічної політики неможливе без значних капіталовкладень, мобілізація яких може бути здійснена за рахунок внутрішніх та зовнішніх запозичень.
Основними напрямами використання залучених зовнішніх коштів в Україні є стабілізація грошово-кредитної системи (позики МВФ), розвиток пріоритетних галузей економіки та стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу.
Боргова політика України характеризується переважно бюджетним використанням запозичень, або “проїданням”. Така політика, на наш погляд, є безперспективною і суперечить цілям довгострокового розвитку держави.
Одним із основних напрямів використання державних запозичень повинно стати фінансування інвестиційних проектів, метою яких є модернізація та реконструкція вже діючих виробництв, створення нових підприємств. Основним критерієм фінансування повинна бути валютна самоокупність об’єктів фінансування.
Проблема ефективного управління державним боргом прямо пов’язана
з економічною безпекою країни. В Україні доцільно створити агентство з питань управління державним боргом з урахуванням досвіду та практики організації діяльності подібних інституцій в економічно розвинених країнах. Також на сьогодні залишається актуальним питання щодо прийняття Закону України «Про державний борг та гарантований державою борг» як комплексного нормативного акта, яким планується врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом, визначити основні принципи управління ними та особливості ведення обліку і здійснення контролю за їх утворенням, а також операції з активного управління державним боргом.
Міністерство фінансів України з метою оптимізації структури державного боргу та зменшення видатків на його обслуговування повинно проводити активну політику управління державним боргом: здійснюватимоперації дострокового викупу, запровадити практику використання деривативів при ем ісії боргових зобов’язань, використовувати інструменти хеджування та сек’юритизації боргу. Функції управління поточним держборгом має здійснювати уповноважений державний банк-агент, в ролі якого може виступити «Укрексімбанк». Спираючись на іноземний досвід управління державним боргом, слід акцентувати увагу на застосуванні методу «цільових орієнтирів» (benchmarking) в оцінці ефективності боргової політики, на основі якого може здійснюватися неупереджена оцінка ефективності боргової політики. Між тим, його застосування передбачає проведення активної політики в частині як здійснення запозичень, так і операцій із державним боргом на основі застосування стандартних схем та процедур. Міністерство фінансів повинно проводити постійний аналіз тамоніторинг кон’юнктури на міжнародних ринках капіталу, котирувань облігацій зовнішньої державної позики на західних біржах, реакції інвесторів на українські єврооблігації, на ті чи інші економічні та політичні події в країні, здійснювати активну роботу щодо сприяння підвищенню суверенного кредитного рейтингу країни.
Для оптимізації боргового навантаження зниження витрат на обслуговування державного боргу та мінімізації боргових ризиків важлива роль належить таким факторам - зниженню рівня відсоткових ставок та проведенню зваженої курсової політики що сприятиме зменшенню вартості обслуговування як внутрішнього так і зовнішнього державного боргу - досягненню профіциту бюджету за позичковими операціями що вестиме до планомірного і поступового зниження боргового навантаження - визначенню оптимального співвідношення між зовнішнім та внутрішнім боргом яке б відповідало поточній економічній ситуації та стратегічним інтересам України - розвитку внутрішнього фінансового ринку і зміцненню акцентів із зовнішніх комерційних позик на внутрішні що дозволить мінімізувати валютні ризики - перегляду умов реструктуризації заборгованості уряду перед НБУ для недопущення перетворення бюджету на інструмент демонетизації економіки Також щоб підвищити боргову безпеку необхідно значно збільшити експорт товарів і послуг. Отже держава повинна взяти курс на збільшення обсягів інвестицій у реальний сектор економіки [5, с. 15-16].
Головними завданнями уряду мають стати розроблення концепції фінансової стратегії, визначення пріоритетів спрямування грошово-кредитних та капітальних ресурсів за певними каналами з метою стабілізації економіки країни, припинення спаду та подальшого нарощення обсягів промислового виробництва. Ефективні дії уряду повинні ґрунтуватися на довгострокових, стратегічних засадах, методах й інструментах макроекономічної та структурно політики, спрямування на зростанняи виробництва поліпшення інвестиційного клімату, стимулювання внутрішнього нагромадження і, як зворотний процес, сприяти ефективному управлінню зовнішнім боргом, розв’язання боргової проблеми, недопущення боргової кризи держави. Тільки застосування ефективної стратегії управління державним боргом сприятиме ефективному використанню запозичень і створить необхідні умови для оптимізації боргового навантаження.
Таким чином, оптимізація боргової політики України потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики, коротко- та середньострокові орієнтири управління державним боргом, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, не позичкових інструментів фінансування бюджетних видатків. Така стратегія має узгодити дії органів державної влади, уповноважених здійснювати управління державним боргом, інтегрувати боргову політику України в контекст реалізації Стратегії економічного та соціального розвитку України.
ВИСНОВКИ
В курсовій роботі науково обґрунтовано економічну природу державного боргу, виявлено основні тенденції і особливості формування державного боргу в Україні.
В результаті проведеного дослідження сформульовані такі висновки:
1. Дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України. Державний борг – це сума фінансових зобов"язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках.
2. Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку були майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення механізму функціонування державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів, виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти необхідно використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій та забезпечення їх дохідності.
3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.
4. Для недопущення в майбутньому заборгованості по соціальним виплатам потрібно насамперед вдосконалювати нормативно-правову базу, яка повинна передбачати майнову і адміністративну відповідальність за несвоєчасну виплату боргу та використання нетрадиційних джерел погашення заборгованості.
5. Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов"язань довгострокові зобов"язання повинні займати центральне місце.
Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на тенденцію щодо швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а отже й інших макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.
6. В борговій політиці України спостерігаються негативні явища, які досі не вдалося подолати та новими обставинами, що склалися внаслідок революційних подій та військового конфлікту на сході України. Ситуація, що склалася потребує негайного вирішення. Передусім Україні необхідно прийняти стратегію скорочення державного боргу, оптимізувати його структуру, використання позик на здійснення інвестицій у виробництво та збільшити доходи бюджету.
Лише комплексне вирішення проблеми державного боргу із урахуванням запропонованих заходів сприятиме покращанню фінансового стану України.
Список використаної літератури
1. Агапова Т.А., Серёгина С.Ф. Макроэкономика: Ученик / Под общей ред.. д. э. н., проф.. А.В. Сидоровича. - 2004 р. - C.420-424.
2. Богдан Т.П. Боргова політика держави в умовах глобальної нестабільності // Економіка України. – Київ. - 2013 р. – №2. – с. 4-10.
3. Бондарук Т. Н. Механізм управління та обслуговування державного боргу // Фінанси України. - 2003. - № 4. - С. 38-45.
4. Конституція
України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради и України 28 червня 1996р.–
К.Офіційне видавництво Верховної Ради України. – 115-116с.
5. Слатвінська М.О. Державний борг та шляхи оптимізації// Вісник соціально-економічних досліджень. – ОНЕУ - №21 – 2005 р.- с. 256-260.
6. Закон України “Про державний внутрішній борг України” від 16 вересня 1992 року // Відомості Верховної Ради України.– №41. – Ст.1346-1347.
7. Міністерство фінансів України: Державний та гарантований державою борг. Статистика [ Електронний ресурс]: http://www.minfin.gov.ua.
8. Аналітичний огляд стану державного боргу та його впливу на фінансовий ринок України станом на 01.09.2015 р.- Національне рейтингове агентство «Рюрік»- № 13 -с. 8-10.
9. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]: http://www.minfin.gov.ua.
10. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]: http://www.bank.gov.ua.
11. Стельмах В.С та ін.. Макро та мікроекономічні складові розвитку: Монографія / Стельмах В.С., Єпіфанов А.О. - Суми: ВТД «Університетська книга» 2006 р. – c. 505.
12. Степаненко В.О., Бондарчук Т.Г. проблеми утворення та обслуговування державного внутрішнього боргу // Фінанси України. – 1998. – c. 220.
13. Статистичні матеріали по стану державного боргу України на 01.01.2015р.– Міністерство фінансів України.- 2015. – c. 3-4.
14. Філоненко К. М.Державний боргУкраїни: аналіз динаміки та структури /К. М. Філоненко //Статистика України. -2015.-№2.-c. 31-34.
15. Ярош К. М. Аналіз боргової безпеки України/ К. М. Ярош// Економічний аналіз : зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет. – 2013. – Том 13. – С. 207 – 213.
16. Вахненко Т. П. Державний борг та його економічні наслідки. Інститут економічного прогнозування. – К.: Альтепрес.-2000.-с. 64-65.
(zip - application/zip)
Статистика файлового архива
