Карбонатні осадові гірські породи, їх утворення і використання

1. Карбонатні осадові гірські породи, їх утворення і використання.
             До складу осадових порід входять мінерали вторинного та первинного (магматичного) походження. Найбільш поширені в осадових породах такі мінерали: кремнієві (кварц, опал, халцедон), карбонатні (кальцит, доломіт, сидерит), фосфати (фосфорит, вівіаніт), окисли і гідроокисли заліза (гематит, лімоніт), марганцеві окисні мінерали (піролюзит, псиломелан), сірчисті сполуки заліза (пірит, марказит), сірчані або сульфатні (гіпс, ангідрит), галогени (кам’яна сіль, сильвін, карналіт), глинисті мінерали (каолініт, монтморилоніт), гідроокисли алюмінію (діаспор).

Карбонатні породи - гірські породи, що складаються з мінералів кальциту, доломіту, магнезиту, сидерита і різних домішок. За складом карбонатні породи поділяються на три групи: вапнякові, доломітові і карбонатно-глинисті.

За походженням розрізняють чотири групи карбонатних порід (мал. 1):

- хімічні (вапняки натічні, оолітові, афанитовые, коркові і ін., доломіти, мергелі, сидерит);

- органогенні (вапняки водоростеві, коралові, фораминиферовые, черепашники та ін);

- уламкові (вапнякові і доломітові конгломерати, брекчії, пісковики);
          - перекристалізовані (мармур, доломіт і магнезит).

Мал. 1. Види гірських порід за походженням.

За структурою карбонатні породи бувають рівномірно - і нерівномернозернисті, грубозернисті (більше 1,0 мм), грубозернисті (1,0 - 0,5 мм), середньозернисті (0,5-0,25 мм), дрібнозернисті (0,25-0,10 мм), тонкозернисті (0,10-0,01 мм) і микрозернистые (менше 0,01 мм).
         Майже всі карбонатні породи розчиняються в кислотах, одні в холодному стані (вапняки, доломіти), інші при підігріві (магнезит, сидерит). Багато типів карбонатних порід володіють високою морозостійкістю, діелектричними властивостями, декоративними якостями, високою вогнетривкістю.
        Карбонатні породи складають близько 14% осадової оболонки земної кори. До найпоширеніших серед них відносяться вапняки, доломіти, мергелі і крейда.

Вапняки належать до мономінеральних порід складених кальцитом. Вони, здебільшого характеризуються білим, світло-жовтим, світло-сірим забарвленням, але завдяки домішкам колір цих порід може змінюватися в дуже широких межах, від світлого до чорного. Серед вапняків розрізняють дві генетичні групи: хемогенні та біогенні.

Хемогенні вапняки утворюються в результаті випадання кальциту хімічним шляхом з води морів, озер і підземних вод. Серед низ розрізняють: пелітоморфні вапняки складені зі щільної дрібно- і тонкокристалічніої маси; оолітові вапняки, які являють собою скупчення вапнякових оолітів шкаралупуватої або радіально-променевої будови, зцементованих вапняним цементом; вапнякові туфи або травертини – дуже пористі породи, складені дрібнокристалічним або прихованокристалічним кальцитом, що утворився в результаті осадження з підземних вод при їх виході на поверхню; уламкові вапняки, складені різними за розмірами та ступенем обкатаності уламками вапняків, зцементованих карбонатним цементом.

Біогенні вапняки утворюються з залишків збагачених вапнистою речовиною скелетів організмів, або їх черепашок. Розрізняють вапняки-черепашкові, складені майже непошкодженими черепашками, і детритусові вапняки, представлені уламками черепашок, зцементованими карбонатним цементом. Окрім того органогенні вапняки діляться ще на цілу низку відмін за систематичною приналежністю органічних решток. Так, наприклад виділяють вапняки коралові, брахіоподові, фузулінові тощо. Іноді органічні рештки бувають дуже дрібними і макроскопічно неможливо визначити їх генетичний тип. Найхарактернішим прикладом таких порід може бути крейда, складена в основному з черепашок форамініфер і залишків коклолітофорид (вапнистих водоростей).

У вапняках, здебільшого, присутні домішки кремнезему, вуглистої речовини, теригенного матеріалу тощо. До найпоширеніших порід змішаного складу належить мергель.

Доломіти складені агрегатами мінералу з аналогічною назвою. Вони дуже схожі на вапняки, але відрізняються від них значно слабшою реакцією з соляною кислотою. Утворюються доломіти, здебільшого, в результаті хімічних змін вапняків, а також шляхом осадження з водних розчинів.

Карбонатні породи широко використовуються в металургії, для виготовлення вогнетривких і будівельних матеріалів тощо. На Україні їх поклади відомі в Донбасі, Кримських горах, а також в західних районах країни.

Список використаної літератури:
1. Карлович І.А.Геология. – М.:Трикста, 2005. – 704 з.

2. Кузнєцов В. Г.Литология.Осадочние гірські породи та його вивчення. – М.:Недрабизнесцентр, 2007. – 512 з.

3. Михайлов А.Є. Основи структурної геології і геологічногокартирования. – М.: Державне науково-технічний видавництво літератури з геології й охороні надр, 1958. – 376 з.

 
2. Геологічні процеси, які викликають утворення цунамі. Інші великі геологічні катастрофи.

Цунамі в перекладі з японської мови означає «величезна хвиля». І в дійсності ця назва повністю себе виправдовує (Мал. 2). Вчені висувають різноманітні причини утворення цунамі, але основна - це підводний землетрус.

 
Мал. 2. Цунамі.

Під час землетрусів нерідко відбуваються миттєві і дуже значні зміни рельєфу дна і берегів. Кожен землетрус у чи океані на його узбережжя викликає утворення величезних хвиль - так званих цунамі. Висота їх досягає 30 м, швидкість поширення - 400 - 800 км/год. Цунамі здатні піднімати донні осади на глибинах до 1000 м. Вони енергійно впливають на береги і підводні берегові схили, при сильних землетрусах можуть викликати катастрофічні руйнування прибережних споруджень і населених пунктів.

Як вище вже говорилося, підводний землетрус - це одна з найпоширеніших причин утворення величезних хвиль. На її частку припадає до 85% усіх цунамі, але вчені говорять про те, що не всі підземні поштовхи в океані провокують народження високих хвиль. Так, близько 7% величезних хвиль утворюються внаслідок зсувів. Наприклад, можна привести випадок, що мав місце на Алясці: там трапився зсув, який з висоти 1100 метрів потрапив у воду і тим самим спровокував появу цунамі з хвилею більше 500 метрів. Звичайно, такі випадки вельми рідкісні, адже частіше трапляються зсуви під водою в дельтах річок, і вони не несуть небезпеки. Ще одна з причин утворення цунамі - це вулканічне виверження, на його частку припадає до 4,99% цунамі. Таке виверження під водою аналогічно звичайному землетрусу. Однак механізм і наслідки руху кори принципово різні. Якщо відбувається сильне виверження вулкана, від нього формуються не тільки цунамі, в процесі виверження заповнюється вичищена лавою порожнину гірської породи водою, після виверження утворюється підводна западина або так зване підводне озеро. В результаті виверження народжується дуже довга хвиля. Приклад відносно недавнього народження такого виду хвиль - це вулканічне виверження Кракатау.

Розвиток екологічної кризи активізується й природними екологічними катастрофами. В межах території України фізико-географічні й геолого-тектонічні умови можуть сприяти виникненню таких природних катастроф, як землетруси, повені, зсуви, пилові бурі, пожежі, випадання граду, сильні снігопади, зливи, селі, лавини, ураганні вітри, посухи.

Розвиток природних катастроф активізується людською діяльністю. Так, саме через вирубку лісів у Карпатах значно почастішали катастрофічні повені, селі, снігові лавини, зсуви.

За останні десятиліття в Україні мали місце всі перелічені вище природні катастрофічні явища: землетруси 1977 і 1984 р., пилові бурі 1961 р., потужні повені на Дністрі в 80-х роках, численні великі зсуви, селі чи осипи в Карпатах, Криму (майже кожні 3-4 роки), що завдавали великих збитків народному господарству, а іноді призводили й до людських втрат.

Кілька прикладів можна навести з найближчих часів. Повінь на р. Уж восени 1992 р. завдала збитків майже на 4 млрд. крб. Внаслідок сильних дощів 1992 р. в Карпатах рівень води в річках піднявся на 3-5 м, була підтоплена велика площа сільгоспугідь, господарські об’єкти, кілька сіл, частини міст Мукачеве й Сваляви, Ужгорода, розмито кілька автодоріг, порушено електропостачання низки сіл. У вересні від сильних дощів розлилася повінь у Тернопільській області, в результаті якої загинуло 6 чоловік, заподіяні збитки енергетиці, об’єктами зв"язку, сільському господарству.

Внаслідок снігопадів і сильних хуртовин у 1992 р. в Криму було пошкоджено близько 3000 житлових та 150 виробничих приміщень. У цьому ж році великих збитків (близько 2,5 млрд. крб.) господарству завдали ураганні вітри зі швидкістю 25-34 м/с, місцями 38-40 м/с. У 1992 р. лютували сильні шторми на узбережжі південного Криму. 15 листопада сильні вітри зруйнували в Ялті пірс грузового порту, портові будівлі. В море злито цистерни з паливом, затонуло вісім малих суден, а великі судна дістали пошкодження. Зірвало дахи з будинків, були людські жертви. Збитки складали близько 10 млн. крб.

Список використаної літератури:
1. Денисова П. Тайны катастроф / П. Денисова. – М.: Рипол - Классик, 2000.
2. Вагнер Б.Б. Сто великих чудес природы /Б Б. Вагнер. - М.: Вече, 2002.
3. А.А.Герасимчук "Основи екології”. – Київ, 1999 р.

4. .Л.Магура "Біологія навколишнього середовища”. – В-во: "Громада”, 2001 р.

5. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй "Основи екологічних знань”. – В-во: "Либідь”, 1997.

3. Геологічна будова Чорного моря.

Чорне море – внутрішнє море басейну Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії, Грузії, а також Румунії, Болгарії та Туреччини. Керченською протокою з’єднане з Азовським морем, протокою Босфор – з Мармуровим морем, протокою Дарданелли – із Середземним морем.

Геологічна будова Чорного моря багато в чому носить дискусійний характер. В сучасній структурі земної кори це область стійкого та інтенсивного кайнозойського занурення в центральній частині якого гранітний шар відсутній, а товщина осадового шару досягає 16 км (субокеанічний тип кори). Осадовий шар має різний стратиграфічний діапазон, оскільки він перекриває різновікові структури. Як правило, вік його коливається від палеозою до неогену. Складений він переважно теригенними і карбонатними породами з прошарками ефузивів. З півночі на південь в тектонічній будові Чорного та Азовського морів виділяють докембрійські, епігерцинські та альпійські області (табл. 1).

Улоговина Чорного моря за формою нагадує чашу з найбільшими глибинами в центральній і південній частинах (максимальна глибина – 2 245 м). Значні глибини йпоблизу Південного берега Криму. Улоговина моря розміщена у скидовій западині, опускання дна якої триває й дотепер. Натомість північна частина моря (між гирлом Дунаю і Кримським півостровом) зайнята шельфом. Україна володіє найбільшою площею шельфу серед усіх причорноморських держав.

Таблиця 1

Тектонічне районування Чорного та Азовського морів.

Схема тектонічного районування Чорного та Азовського морів

1 – Східноєвропейська платформа, 2 – Скіфська плита, 3 – альпійські складчасті споруди, 4 – крайові прогини, 5 – міжгірські западини, 6 – глибоководна западина Чорного моря, 7 – внутрішня частина глибоководної западини із субокеанічною корою, 8 – межі Західночорноморської і Східночорноморської западин, 9 – межі області розвитку субокеанічної кори, 10 – контури піднять, 11 – контури прогинів; цифри на схемі – структурні елементи: 1 – Західночорноморська западина, 2 – Східночорноморська западина, 3 – Центральночорноморське підняття, 4 – Нижньокачинський крайовий прогин, 5 – вал Губкіна, 6 – Каламітський вал, 7 – Каркінітська западина, 8 – Альмійська западина, 9 – прогин Сорокіна, 10 – Керченсько-Таманський прогин, 11 – Індоло-Кубанський прогин, 12 – Азовський вал, 13 – Північночорноморське підняття, 14 – Туапсинський прогин, 15 – Східночорноморський вал, 16 – Пудаутське підняття, 17 – Очамчирське підняття, 18 – Гшурійський прогин

Існування Чорного моря бере початок з розпаду океану Тетіс на окремі басейни (30 – 40 млн років тому). На його місці виникали різні за конфігурацією моря, аж поки близько 500 тис. років тому не з’явився басейн, подібний в основних рисах до сучасних Чорного й Азовського морів. Однак він не мав зв’язку із Середземним морем і був прісним. У подальшому такий зв’язок виникав і знову втрачався. Близько 9 – 7 тис. років тому Чорне море остаточно сполучилося із Середземним, воно знову стало солоним і набуло сучасних обрисів.

Список використаної літератури:
1. Степанов В., Андреев В. Черное море. П. 1981 (рос.)
2. Кротов А. Жизнь Черного моря. О. 1949. (рос.)
3. Греве В. Ресурси Чорного моря і їх охорона. Вісник AH УРСР. ч. 11. К. 1971.
4. Кротов А. Жизнь Черного моря. О. 1949. (рос.)

КЗ «Харківська обласна станція юних туристів»

Харківської обласної ради

Харківський національний  університет

імені В.Н.Каразіна

Музей природи ХНУ імені В. Н. Каразіна

Харківський НДІ природних газів

ХLІ обласна олімпіада юних геологів Харківщини

   Виконала:
Бондаренко Карина

учениця 9-Б класу
Харківської  загальноосвітньої
школи № 140
Адреса:

вул. Гвардійців Широнінців, 61
Керівник:

Буряк Юлія Леонідівна,
вчитель географії

Харків 2016

Тестові завдання

1. З наданого переліку гірських порід викреслять зайву:

а) габбро;     б) базальт;

в) кварцит; г) обсидіан.

2. Укажіть регіони України, де є родовища залізних руд

а) Харківська область;    б) Полтавська область;

в) Вінницька область;     г) Київська область;

д) Запорізька область      е) Дніпропетровська область;

є) Львівська область;       ж) Кіровоградська область;

з) Волинська область.

3.Об’єднайте у пари назву країни і  відповідний ступінь забезпеченості нафтою:

високий       Литва

недостатній Румунія

достатній     Венесуела

відсутній      Україна

4. Які види корисних копалин видобуваються з родовищ розсипного типу в межах Українського щита?:

а) нікель;

б) топази;

в) титан;

г) буре вугілля.

5. Півострів, на якому найактивніші процеси гороутворення відбувалися в мезозої?:

а) Індокитай;                      б) Індостан;

в) Аравійський;      г) Сомалі.

6. Держава, що лежить на межі літосферних плит:

а) Мадагаскар;              б) Чилі;

в)  Австралія;                г) Парагвай.

7. Гори, де розташована найбільша (за об’ємом порожнеч) і найдовша (550 км) у світі вапнякова печера Флінт-Мамонтова:

а) Аппалачі;              б) Кордильєри;

в) Анди;                   г) Альпи.

8. Галузі паливної промисловості, які розвинені у Волинській області::

а) видобуток природного газу і торфу;  

б) видобуток кам’яного вугілля і торфу;

в) видобуток природного газу й нафти;

г) видобуток кам’яного й бурого вугілля.

9. Метал, рудні запаси якого в Україні є достатніми для потреб вітчизняної кольорової металургії:

а) мідь;                б) алюміній;

в) титан;              г) срібло.

10. Яке походження мають окремі форми рельєфу, що височіють на  Закарпатській низовині?:

  а) льодовикове;

  б) еолове;

  в) вулканічне;

  г) техногенне.