Виховання швидкісних здібностей у юних спортсменів

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Т.Г. ШЕВЧЕНКА

Факультет фізичного виховання

Кафедра педагогіки, психології та методики фізичного виховання

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Теорія і методика фізичного виховання»

на тему: «Виховання швидкісних здібностей у юних спортсменів»

Студента 4 курсу 41 групи

напрям підготовки:

              6.010201 «Фізичне виховання»

Гончарова Юрія Вікторовича

Керівник – канд. пед. наук, доц.

Воєділова Олена Михайлівна

Національна шкала__________________

Кількість балів: ____ Оцінка: ECTS______

  Члени комісії ________  ________________________

(підпис)         (прізвище та ініціали)

________  ________________________

(підпис)         (прізвище та ініціали)

________  ________________________

(підпис)         (прізвище та ініціали)

Чернігів – 2016р.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Швидкісні якості, основи їх тестування та розвитку………………………………………………………………….….…6

1.1                  . Визначення поняття швидкісні якості……………………………....…6

1.2                  .Завдання розвитку швидкісних якостей………………………..………8

1.3                  .Фактори, що визначають розвиток швидкісних якостей…….…....…..8

1.4                  .Засоби розвитку швидкісних якостей……………………..……....…11

1.5                  .Особливості розвитку швидкості простої рухової реакції……..…...12

Розділ 2. Організація та методи досліджень………………...….16

2.1. Методи дослідження, методи тестових завдань……………..…….16

2.1.1. Вивчення й аналіз наукової та науково-методичної літератури...16

2.1.2. Педагогічне спостереження……………………………………….16

2.2. Організація досліджень………………………………………..……..17

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ……….………18

3.1 Методика удосконалення техніки бігу учнів 5 класу…………...…18

3.2 Обговорення результатів дослідження……………………………..28

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..…………31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...……..32

Вступ

Актуальність роботи: швидкісні якості - це здатність здійснювати рухи з певною швидкістю завдяки рухливості м"язів. Вона залежить від м"язової сили. Чим сильніше м"язи, тим швидше вони подолають опір навантаження , інерції спокою, маси тіла і т.д. [2].

Швидкісні якості характеризується часом рухової реакції, швидкістю одиночного руху, частотою рухів. Між окремими проявами швидкості не завжди існує взаємозв"язок , так , висока швидкість рухів може поєднуватися з уповільненою руховою реакцією [5] .

Розвиток швидкісних якостей займає важливе місце у фізичному вихованні школярів. Практика показує, що багато школярів не можуть домогтися високих результатів у бігу, стрибках метанні не тому, що їм заважає погана техніка рухів, а головним чином внаслідок недостатнього розвитку основних рухових якостей - сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості.

Швидкісні якості по праву є одними з найважливіших. Вони значною мірою визначає успіх виступу в змаганнях з легкої атлетики.

Спроби розвитку швидкісних якостей в дорослому віці - складні і малоефективні, у той час як шкільний вік має сприятливі передумови для виховання швидкості рухів. Якщо упущені сприятливі періоди для вдосконалення рухових якостей, надалі навряд чи вдасться заповнити втрачені потенційні можливості. Дослідження А.А. Гужаловского [6] показали , що "найбільш високі темпи приросту , в цілому по всіх уміннях, навичках та  якостях, спостерігаються в молодшому та середньому шкільному віці".

Представляє інтерес вирішення питань виховання швидкості у зв"язку з теорією сенситивних розвитку тих чи інших фізичних якостей, коли відбувається їх помітний природний ріст. В.К. Бальсевич [3],                     А.А. Гужаловский [6], Л.В. Волков [5], та багато інших розглядають молодший та середній шкільний вік як найсприятливіший для стимулювання рухової підготовленості учнів і , насамперед такої якості, як швидкість.

Відповідність короткочасних швидкісних навантажень функціональним можливостям дітей обумовлено високою збудливістю іннерваційних механізмів, що регулюють діяльність рухового апарату, великою рухливістю основних нервових процесів і високою інтенсивністю енергетичного обміну, властивих дитячому організму. Можливість використання швидкісних і швидкісно-силових вправ у молодшому і середньому шкільному віці визначається показниками морфофункціонального розвитку дітей, так як вже школярі молодшого шкільного віку демонструють досить високі можливості  організму  а також тісний взаємозв"язок між становленням функціональних систем і фізичною підготовленістю .

В.П. Філін, вважає, що під впливом систематичних занять спортом біологічні закономірності прояву швидкості в основному не змінюються. Цілеспрямований педагогічний вплив сприяє розвитку фізичної якості на більш високому рівні.

Мета роботи: вивчити та експериментально перевірити доцільність застосування методики розвитку швидкісних якостей на прикладі учнів 5 класів.

Предмет дослідження: методика розвитку швидкісних якостей школярів 5 класів

Об’єкт дослідження: педагогічний процес з фізичної культури учнів 5 класів загальноосвітнього навчального закладу.

Завдання дослідження:

1.     Дослідити особливості розвитку швидкісних якостей в літературних джерелах.

2.     Проаналізувати фактори, що визначають розвиток швидкісних якостей.

3.     Охарактеризувати засоби й методи розвитку швидкісних якостей.

4.     Розробити методику для ефективного розвитку швидкісних якостей.

Розділ 1. Швидкісні якості, основи їх тестування та розвитку.

1.1. Визначення поняттяшвидкісніякості.

Швидкісні якості спортсмена проявляються в його здатності виконувати рухи в мінімально короткий відрізок часу.

Існують так звані елементарні і комплексні форми вияву швидкісних якостей.

Елементарні форми включають в себе:

а) час реакції;

б) час одиночного руху;

в) частоту (темп) рухів.

Комплексні форми прояву швидкісних якостей представлені у всіх спортивних рухах. Це швидкість бігу спринтера, удару боксера, випаду фехтувальника, ривка футболіста і хокеїста і т. п.

Швидкісні якості дуже специфічні. Це означає, що між різними формами їх прояву або немає ніякої залежності, або залежність досить мала. Високий показник часу реакції аж ніяк не вказує на такий же високий час одиночного руху, а спортсмени, що мають максимальну частоту рухів, не завжди вміють швидко набрати свою максимальну швидкість. Тому, оцінюючи тренованість спортсмена, необхідно користуватися декількома швидкісними показниками [12].

Наприклад, якщо ми хочемо перевірити рівень розвитку швидкісних якостей спринтера, то потрібно вимірювати в нього час реакції і час досягнення максимальної швидкості. Вибір цих показників обумовлений тим, що спринтер з поганою реакцією завжди буде запізнюватися при вибіганні зі старту.

Для практики фізичного виховання найбільше значення має швидкість виконання цілісних рухових дій у бігу, плаванні, пересуванні на лижах, велогонках, веслуванні і т.д. Однак треба мати на увазі, що швидкість у цілісних складнокоординаційних рухових актах залежить не тільки від рівня швидкості, але і від техніки володіння дією, координаційних якостей, мотивації, вольових якостей і ін. Тому при оцінці швидкісних якостей на основі комплексних форм рухів ці доданки намагаються максимально нівелювати вирівняти.

Здатність якнайшвидше набрати максимальну швидкість визначають по фазі розгону стартової швидкості. У середньому цей час складає від 4 до 6 сек. Здатність як можна довше утримувати досягнуту максимальну швидкість називають швидкісною витривалістю і визначають за дистанційною швидкостю. У численних дослідженнях показано, що усі вищезгадані види швидкісних якостей специфічні. Прямий позитивний перенос швидкості має місце лише в тих рухах, у яких подібні значенні і програмуючі сторони, а також руховий склад вправи. Наприклад, поліпшення результату в стрибках у довжину позначиться позитивно на швидкості спринтерського бігу й інших вправ, де швидкість розгинання ніг має велике значення. Однак на швидкість удару в боксі, уколу у фехтуванні, швидкість плавання, весливання навряд чи зробить який-небудь вплив. Можна мати високий показник простої рухової реакції, але низьку швидкісну витривалість або гарний стартовий розгін і низьку швидкісну витривалість. Лише у фізично слабо підготовлених дітей на початковому етапі тренування можна викликати значний позитивний перенос швидкості.

В.М. Заціорський вважав, що на початковому етапі будь-яка фізична вправа може комплексно впливати не тільки на розвиток швидкості а й інші фізичні якості [8].

1.2. Задачі розвитку швидкісних якостей

Перша і мабуть,головна задача складається в необхідності різнобічного розвитку швидкісних якостей (час рухової реакції, частота рухів, час виконання одиночного руху) у сполученні з набуттям рухових умінь і навичок, що освоюють діти за час навчання в школі. Для учителя важливо не упустити молодший і середній шкільний вік — сенситивний період для ефективного впливу на цю групу якостей [1,12].

Друга задача випливає з необхідності високого і навіть максимального розвитку елементарних форм прояву швидкості при спеціалізації дітей, підлітків і юнаків у видах спорту, де швидкість чи реагування та виконання цілісної дії відіграють велику роль (біг на спринтерські дистанції, спортивні ігри, єдиноборства, санний спорт, бобслей і ін.). Зрозуміло, що спортивна спеціалізація накладає свій відбиток на ступінь і особливості швидкісних якостей. Керування сучасною технікою (наприклад, у літній справі, при виконанні функцій оператора в промисловості, енергосистемах, системах зв"язку й ін.), а також багато операцій у побуті вимагають блискавичних рухових реакцій і високої швидкості рухів. Про це не слід забувати при удосконалюванні швидкісних якостей, від яких багато в чому залежить успіх у даних видах трудової діяльності [13].

Задачі розвитку швидкісних якостей вирішують у тісному зв"язку з задачами розвитку координаційних і швидкісно-силових якостей (особливо в молодшому і середньому шкільному віці), а також із задачами розвитку силових якостей, швидкісної, силової і координаційної витривалості (у старшому шкільному віці).

1.3. Фактори, що визначають розвиток швидкісних якостей.

Рівень і якість швидкісних якостей людини визначають різними факторами. У першу чергу назвемо нервово-м"язові і центрально-нервові впливи (фізіологічні) і біохімічні фактори. Так, швидкість реакції залежить від швидкості протікання наступних п"яти фаз: виникнення подразнення в рецепторі (зоровому, слуховому, тактильному й ін.), що бере участь у сприйнятті сигналу; передачі порушення в центральну нервову систему; переходу сигнальної інформації з нервових шляхів, її аналізу і формування еферентного сигналу; проведення останнього від центральної нервової системи до м"яза; порушення м"яза і появи в ній механічної активності. Максимальну частоту рухів визначають швидкістю переходу рухових нервових центрів зі стану збудження в стан гальмування і навпаки, інакше кажучи, він залежить від лабільності нервових процесів [2].

На швидкість, що виявляється в цілісних рухових діях, впливають частота нервово-м"язової пульсації, швидкість переходу м"язів з фази напруги у фазу розслаблення, темп чергування цих фаз, ступінь включення в процес руху швидкість м"язових волокон і їхня синхронна робота. Іншими словами, швидкість як здатність, що визначає швидкісні можливості людини, визначається швидкоплинністю виникнення, поширення і зміни процесів, характерних для нервово-м"язового апарата і, власне м"язів.

З біохімічної точки зору швидкість руху залежить від вмісту АТФ у м"язах, швидкості її розщеплення і ресинтезу. У швидкісних вправах ре синтез АТФ відбувається за рахунок креатинфосфатного і гліколітичного механізмів (анаеробне — без участі кисню). Частка аеробного (кисневого) джерела в енергетичному забезпеченні різної швидкісної діяльності складає 0—10% [2,4].

Безсумнівно, що на швидкісні якості свій відбиток накладають і особистістно-психолоічні фактори: мотивація, прояв волі емоцій. Згадаємо хоча б, як підстьобують себе учасники великих міжнародних змагань, щоб поліпшити свої досягнення в швидкості, чи довжині висоті стрибка, метанні. На різні види швидкісних якостей ці фактори впливають неоднаково — у залежності від віку, статі, індивідуальних особливостей дітей, рівня швидкісної підготовленості.

Генетичні дослідження (метод близнюків, зіставлення швидкісних можливостей батьків і дітей, тривалі спостереження за змінами показників швидкості в тих самих дітей) свідчать, що розглянуті нами рухові якості істотно залежать від факторів генотипу. За даними різних авторів, швидкість простої-реакції приблизно на 60— 88% визначається спадковістю.

Розвиток швидкісних якостей за час перебування дитини в школі виражено не так яскраво, як розвиток сили, і закінчується раніш. За 10—11 років навчання, з 7 до 17 років, показники, що характеризують швидкісні прояви людини, поліпшуються на 20—60% і більш [6,10].

Підставою для обчислення процентних відносин з"явилися результати початкового класу в кожній віковій групі: у молодшої — результати першокласників (7 років), у середньої — результати п"ятикласників (11 років), у старшої — десятикласників (16 років). Найбільш прискореними темпами як у хлопчиків, так і в дівчинок поліпшуються результати у віці від 7 до 10 років. Трохи в меншому темпі зростання різних показників швидкості продовжується з 11 до 14—15 років. До цього віку фактично настає стабілізація результатів у показниках швидкості простої реакції і максимальної частоти рухів. Швидкість бігу на короткі дистанції в юнаків, щоправда, продовжує ще поліпшуватися з 15 аж до 17— 18 років, але вже явно не в такому темпі, як у попередні роки. Цілеспрямовані впливи заняття різними видами спорту накладають позитивний відбиток на швидкісні якості: спеціально тренуються мають перевага на 5—20% і більш, а ріст результатів може продовжуватися до 25 років. Приміром, при звуковому і світловому сигналі латентний час реакції в що дітей не займаються дорівнює 0,17— 0,25 і 0,20—0,35 сек., а в спринтерів вищої кваліфікації — 0,05—0,10 і 0,10—0,20 сек. відповідно [5,6].

Статеві розбіжності в рівні розвитку швидкісних якостей невеликі до 12— 13-літнього віку. Пізніше хлопчики починають випереджати дівчаток, особливо в показниках швидкості цілісних рухових дій (біг, плавання і т.д.). Окремі індивіди в будь-якому шкільному віці помітно випереджають однолітків і навіть більш старших товаришів вже в ранньому віці. Швидше за все, це результат високої сили генетичних впливів. Для прикладу зіставимо ще максимальну спринтерську швидкість бігу людини (приблизно 42 км/г) зі швидкістю бігу різних тварин: осла і кішки (48 км/г), собаки і білки (64 км/г), коня, лиси і зайця (72 км/г). Рекордсменом у спринті є гепард—112 км/ч.

1.4. Засоби і методики розвитку швидкісних якостей

Засобами розвитку швидкості як рухової якості є швидкісні вправи. Їх можна розділити на три основні групи. Першу, найбільше широко застосовувану учителями фізичної культури, складають вправи комплексного (різнобічного) впливу на всі основні компоненти швидкісних якостей. Це насамперед спортивні і рухливі ігри, естафети, смуги перешкод, єдиноборства. Наприклад, у процесі занять баскетболом (виконуючи індивідуальні, групові і командні що атакуючі і захисні дії) розвиваються швидкість реакції, одиночних рухів, виконання дій у цілому. Інша справа, що підготовлений учитель може використовувати баскетбольні вправи з акцентом на швидкість реагування (з м"ячем і без м"яча), на поліпшення частоти рухів (при чи веденні під час передач і ловлі м"яча) і т.п .

В другу групу входять швидкісні вправи, які спрямовано, що впливають на окремі компоненти швидкісних якостей: а) на швидкість реакції; б) на швидкість виконання окремих рухів; в) на поліпшення частоти рухів; г) на поліпшення стартової швидкості; д) на швидкісну витривалість; е) на швидкість виконання послідовних рухових дій у цілому (наприклад, бігу, плавання, ведення м"яча). Підібрані в такий спосіб вправи сприяють розвитку окремих сторін швидкості дитини (наприклад, частоти рухів ніг, швидкості реакції), що є відстаючими, але вимагають розвитку поряд з вивченням освоюваних рухових дій і мають важливе значення як компонент загальної чи спеціальної фізичної підготовленості  учня як здатність, від якої залежить успіх у спорті.

Третю, ймовірно саму велику, групу утворять вправи: а) сполученого впливу на швидкісні і всі інші якості (швидкісна і силова, швидкісна і координаційна, швидкісні і витривалість) і б) сполученого впливу на швидкісні якості й удосконалення рухових дій (у бігу, плаванні, спортивних іграх і ін.). Наприклад, вправи в стрибках можна використовувати для одночасного розвитку швидкісних і силових якостей; вправи на орієнтування (у бігу, в іграх, на місцевості) створюють гарні можливості для одночасного удосконалення швидкісних і координаційних якостей (орієнтування в просторі, швидкість переміщень, реакції). Докладної систематизації сполучених вправ поки не існує, і для учителя фізичної культури відкриваються тут воістину безмежні можливості у творчості [9,11].

1.5. Особливості розвитку швидкості простої рухової реакції

Покращити швидкість простої реакції можна, використовуючи тільки різноманітні рухливі і спортивні ігри, єдиноборства, естафети й інші швидкісні вправи. Це справедливо, тому що, як відомо, латентний час реагування поліпшується в результаті виконання різних швидкісних вправ. Помічено, що вправи на покращення швидкість реакції не мають прямого впливу на поліпшення інших компонентів швидкісних якостей. Разом з тим сьогодні досить ситуацій (у спорті, на виробництві, у побуті), де потрібно висока швидкість реакції, і поліпшення її на одну десяту ,або навіть на соті частки секунди (а мова йде саме про ці миті) має велике значення [13,14].

Основний метод при розвитку швидкості реакції — метод повторної вправи. Він полягає в повторному, можливо більш швидкому реагуванні на раптові сигнали, зміну навколишньої ситуації. Ці вправи рекомендується проводити у вступній, або основній частині уроку. Тому що за часом вправи на швидкість реакції носять характер миттєвої дії, то паузи відпочинку між ними можуть бути дуже короткими, а кількість повторень досить великим. Дані вправи доцільно виконувати під час здійснення стройових і загальнорозвиваючих вправ (ходьба і біг по залі, повороти, побудови, перебудування, виконання на швидкість команд «Сідай!», «Лягай!», «Упор присівши!» і т.д.). Повторно можна виконувати реагування з низького чи високого старту в бігу, при здійсненні захисних ,або нападаючих дій у відповідь на заздалегідь відому дію партнера в спортивних іграх, єдиноборствах і т.д.

Однак, якщо користуватися тільки повторним методом, швидкість реакції стабілізується. Для її подальшого поліпшення рекомендуються наступні дві методики: аналітичного підходу і сенсомоторна. Перша методика складається з роздільного удосконалюванні швидкості реакції в полегшених умовах і швидкості наступних рухів. Наприклад, у легкій атлетиці окремо розвиваючи швидкость реакції на стартовий сигнал з опорою руками на які-небудь предмети в положенні високого старту й окремо без стартового сигналу у швидкості виконання перших бігових кроків. Сенсомоторна методика полягає в розвитку здатності точно сприймати мікроінтервали часу (порядку десятих і навіть сотих часток секунди). Наприклад, на першому етапі учень виконує стартовий розгін на 5, 10, 15 м, намагаючись реагувати максимально швидко. Після кожної спроби вчитель повідомляє час показаний школярем. На другому етапі відбувається те ж, тільки вчитель запитує учня, за який час він, на його думку, подолав відрізок. Потім учню повідомляють точний час, і він має можливість зіставити свої відчуття з фактично показаним часом. На третьому етапі учню дається завдання виконувати рухи з різною заздалегідь обумовленою швидкістю. У результаті він здобуває уміння точно визначати швидкість своєї реакції і керувати нею. Поліпшенню реакції сприяє поведінка учня в період, що передує реагуванню. Наприклад, якщо його увага спрямована на майбутній рух (моторний тип реакції), той час реакції менше, ніж коли увага спрямована на сприйняття сигналу (сенсорний тип реакції). Корисно в ході очікування сигналу переключити увага на силу натискання на стартові колодки, то на сигнал, що з"являється. Останній тип реакції називають нейтральним. При удосконалюванні швидкості простої реакції корисно також змінювати час між попередньою і виконавчою командами. Оптимальний час тут близько 1,5 сек [14,16].

Ступінь складності вправ і методик, використовуваних для розвитку швидкості рухової реакції, залежить від багатьох чинників: віку учнів, навчального матеріалу, що засвоюється на уроці, або на позакласних заняттях, задач, що ставляться при цьому вчителем і розуміючими їх учнями. Правило тут одне — пропоновані вправи на швидкість рухової реакції повинні бути добре засвоєні.

Швидкість окремих послідовних рухів розвивається в дітей і підлітків у завданнях і іграх із предметами (передачі, перекладання, кидки, лов) і без предметів. Для цього можуть бути розроблені комплеки вправ без предметів для рук (згинання і розгинання, обертання, махи, ривки в різні сторони), для тулуба (обертання, згинання, розгинання, нахили), для ніг (махи, присідання, випади, вистрибування) і для всіх частин тіла одночасно. Виконують ці вправи з граничною, або близькою до максимальної швидкістю з акцентом на точність і збереження заданої амплітуди. Необов"язково включати усі вправи комплексу в урок і тим більше всі загальрозвиваючі вправи виконувати з акцентом на швидкість. Швидкісні вправи, наприклад із предметами (м"ячами, ціпками, набивними м"ячами і т.п.) і без предметів, повинні бути добре засвоєні, щоб їх можна було виконувати на максимальній швидкості. Наприклад, спочатку треба домогтися високої техніки ведення м"яча, а потім за допомогою цих вправ впливати на поліпшення швидкості рухів [13,17].

Вправи для розвитку швидкості рухів краще підбирати, орієнтуючись на вдосконалення рухових дій на уроці. Наприклад, при удосконалюванні техніки бігу і для одночасного розвитку швидкості руху можна застосовувати біг з високим підніманням стегна, з різних вихідних положень, приставними і схрещеними кроками, по малому колу, на місці в упорі протягом 5—15 сек., дріботливий, із прискоренням, стрибками, естафетний, по похилій доріжці, за лідером, з розслабленими руками й ін.

Для розвитку швидкості використовують також повторний, повторно-прогресуючий і перемінний темп виконання вправ, прискорення, гандикап, ігровий і змагальний методи. Усі характеристики названих методів (довжина дистанції, інтенсивність виконання, інтервали відпочинку, число повторень) повинні бути орієнтовані на поліпшення максимальної швидкості конкретного учня. Тому довжину дистанції, тривалість вправи обирають так, щоб швидкість пересування (інтенсивність роботи) не знижувалася до кінця спроби. Учень зобов"язаний прагнути перевищити попередню спробу. Інтервали відпочинку між спробами повинні забезпечувати відносно повне відновлення. Наприклад, повторні спроби в бігу на 30—40 м рекомендується виконувати через 4 хв., а відновлення після бігу на 100 м займає 12—15 хв, до зниження ЧСС менше 110 ударів на хвилину [10].

 Першим сигналом для припинення повторної швидкісної роботи є зниження швидкості в черговій спробі. У цьому випадку подальші спроби будуть сприяти розвитку витривалості. Швидкісні вправи на уроці краще планувати ближче до початку заняття, коли нервова система учнів знаходиться в оптимальному стані. Чистий час їхнього виконання на окремому уроці складає від декількох секунд до декількох хвилин (як правило, не більш 2—5).

При багаторазовому повторенні яких-небудь швидкісних вправ у дитини може наступити стабілізація як просторових, так і тимчасових характеристик (швидкість і частота). Професор Н.Г.Озолін назвав це явище швидкісним бар"єром. Щоб цього не наступило, рекомендується виконувати швидкісні вправи не в стандартному, незмінному виді, а у варіативних, що змінюються формах і умовах. Наприклад, відомий тренер В.М.Дячков рекомендував стрибунам у висоту на тренуваннях віддавати тільки 12— 15% часу стрибкам через планку, а інший час присвячувати різноманітним (нестандартним) стрибкам і вправам зі штангою. Для ламання швидкісного бар"єра в бігу рекомендується також використовувати біг в ускладнених, полегшених умовах, зміною рельефу, біг за лідером [10, 12].

Розділ 2. Організація та методи дослідження

2.1. Методи дослідження, методи тестових завдань.

Для отримання об’єктивних даних в роботі використовувалися наступні методи дослідження:

1. Вивчення й аналіз наукової та науково-методичної літератури, узагальнення отриманої інформації.

2. Педагогічне спостереження.

3. Експерементальне дослідження.

4.Методи математичної статистики.

2.1.1. Вивчення йаналізнауковоїтанауково-методичної літератури

Вивчення літературних джерел проводилося з метою виявлення фактичних передумов постановки актуальності, формування мети, складання і пояснення отриманого первинного матеріалу, та підвищення власної компетентності за цією проблемою. Особлива увага приділялася вивченню засобів та методів розвитку швидкісних якостей, методик їх контролю, та розвитку.

2.1.2. Педагогічне спостереження

Педагогічні спостереження велися за навчально-педагогічним процесом учнів 5 класів на уроках фізичного виховання, з метою .

2.2. Організація досліджень

Експеремент проводився проводився в Понорницькій ЗОШ, Коропського району, Чернігівської області  з січня по березень 2016р. За цей час було проведено 10 уроків в 5 класах. В ході експерименту визначалася ефективність запропонованої нами методики для розвитку швидкісних якостей школярів. Було сформовано дві групи по 15 учнів. 5-А клас – експерементальна група в якій заняття проводилися згідно обраної нами методики для розвитку швидкісних якостей, та 5-Б клас (контрольна група) – де занняття проводилися згідно шкільної програми.

Учні, які приймали участь в експеременті відносилися до основної медичної групи.

 На початку, під час та по закінченні експерименту ми проводили зрізи показників з бігу на 30 та 60 м.

На підставі результатів проведеного дослідження літературних джерел були визначені такі педагогічні задачі удосконалення техніки бігу на швидкість у п’ятикласників:

·                   підвищення частоти бігових кроків;

·                   удосконалення відштовхування з акцентом на збільшення підошвового згинання стопи і розгинання поштовхової ноги в колінному суглобі;

·                   збільшення амплітуди рухів рук і ніг під час бігу;

·                   удосконалювання махового руху ногою з акцентом на згинання її в колінному суглобі і збільшення підйому стегна махової ноги при завершенні відштовхування;

·                   удосконалення постановки ноги на опору - активно "під себе".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. Методика удосконалення техніки бігу учнів 5 класу

На перших трьох уроках для підвищення загальної фізичної підготовки використовують такі вправи.

Вправи для розвитку швидкості бігу:

1.Біг із прискоренням на 20- 30 м.

2.Пробігання з близькою до максимальної і максимальною швидкістю відрізків 30, 40, 60 м з низького старту та з ходу.

3.Естафета зі збільшеним чи зменшеним гандикапом; задача - втекти від партнера чи наздогнати його.

4.Біг з низького старту по команді на час, з різними по силі партнерами на відрізки 20, 30, 50 м.

5.Біг на місці з опорою руками об гімнастичну стінку, з максимальною частотою рухів, у сполученні з ритмічним подихом. Тривалість вправ 5, 10, 15 сек.

6.Естафети зі швидким бігом.

Вправи для розвитку швидкісно-силових якостей:

1.           Біг з високим підніманням стегна, на місці і з незначним просуванням вперед у різному темпі.

2.           Стрибки на обох ногах з невеликим просуванням вперед і підтягуванням зігнутих ніг(стегон) до грудей. 2-3 серії по 10-20 разів - дівчата і по 15-30 разів - хлопчики.

3.           В. п. - упор присівши. Вистрибування вгору прогнувши. 8-10 разів.

4.           Стрибки з місця в довжину. 8-10 разів з фіксацією чи без фіксації дальності стрибка.

5.           Потрійний стрибок з місця. 4-6 разів з реєстрацією чи без реєстрації результату.

6.           Стрибки на одній нозі, потім на іншій По 5-6 разів на обох ногах.

7.           В.п. - присідання на одній нозі ("пістолет") з опорою однією рукою на гімнастичну стінку. По 4-6 разів на правій і лівій нозі - дівчата, по 6-8 разів - хлопчики.

8.           Багатоскоки на обох ногах. 4-6 разів на відрізках 10-15 м.

Вправи для розвитку сили:

1.В. п. - лягти на спину, руки уздовж тулуба. Захопити ногами набивний м"яч (маса 1 кг - дівчата, 2 кг - хлопчики) і, піднімаючи його вгору, торкнутися їм підлоги за головою, після чого повернутися в в.п.). 6-15 разів.

2.В. п. - лягти на спину, руки з набивним м"ячем (маса 1 кг - дівчата, 2 кг - хлопчики) тримати за головою. Повільно піднімаючи, нахилитися вперед до торкання м"ячем ніг, не згинаючи колін. 6-12 разів.

3.В. п. - стоячи, набивний м"яч на підлозі перед ногою. Викидання вперед однією ногою набивного м"яча (маса 1 кг - дівчата, 2 кг - хлопчики). По 10-15 разів на обох ногах.

4.В. п. - лягти обличчям вниз. Згинання ніг у колінних суглобах з подоланням невеликого опору, що робиться партнером. 6-10 разів.

5.Присідання з партнером на плечах. Вправа виконувати з опорою руками об гімнастичну стінку 2-4 серії по 8-10 разів - хлопчики 6-8 разів - дівчата 26

6.В. п. - стоячи на колінах. Повільно нахилитися назад (якнайбільше) з опорою руками об підлогу і повернутися в в.п. 10-15 разів.

7.Згинання і розгинання ніг у гомілковостопному суглобі, стоячи на носках на краю гімнастичної лави, з опорою руками на гімнастичну стінку. Вихідне положення ступнів може бути різним (паралельно, носки усередину, носки назовні)

8.В. п. - вис на поперечині. Тримати ноги під прямим кутом до відмовлення. По можливості вправа виконувати прямими, зігнутими ногами в колінних суглобах з навантаженням (набивний м’яч масою 1 кг - дівчата, 2 кг - хлопчики).

9. В. п. - стоячи обличчям один до одного, руки зігнуті в ліктях (як при бігу) унизу, упираючись долонями в долоні партнера. Почергове згинання і розгинання рук з опором. 10-15 разів.

Вправи для розвитку гнучкості:

1.В. п. - сидячи чи стоячи. Пружні нахили вперед. Ноги в колінних суглобах не згинати.

2.В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей Нахили назад до торкання руками пяток.

3.В. п. - напівшпагат з опорою руками об підлогу. Пружні погойдування-присідання в напівшпагаті.

4.Широкий випад уперед. Виконати триразові пружні погойдування з наступною зміною положення ніг стрибком.

5.В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба. Піднімання ніг до торкання носками підлоги за головою.

6.Вільні махи ногою з положення стоячи боком в опори. Виведення вперед стегна махової ноги, зігнутої в колінному суглобі, з наступним захлестом гомілкою назад. Вправа виконувати правою і лівою ногою з максимальною амплітудою руху.

7.В. п. - лежачи на животі. Прогнутися, піднімаючи якнайвище плечі і ноги, і повернутися в в.п. 10 -15 разів.

8.Мах прямою ногою нагору, стоячи в опори на відстані двох кроків.

На наступних п’ятнадцяти уроках вирішують задачі удосконалення компонентів техніки бігу на швидкість.

Уроки 1,8,13.

Задача: підвищення довжини і частоти бігових кроків.

Для збільшення довжини бігових кроків використовувалися такі вправи:

1.Біг стрибками з ноги на ногу. 2 - 4 рази на відрізку 20 - 30 м. Методична вказівка: стегно махової ноги піднімати вище горизонталі і відштовхування направляти вперед; руху виконувати вільно.

2.Біг по оцінках 20 - 30 м. Оцінками служать лінії, накреслені крейдою на відстані 180, 200 см одна від іншої. Акцент на вільний біг. 2-3 рази.

3.Біг з ходу 20 м з максимальною швидкістю. Виконувати з найменшою кількістю кроків. 3- 4 рази.

Для збільшення частоти бігових кроків виконувалися наступні вправи:

1.Біг з високим підніманням стегна. Виконати 3-4 рази на відрізку 20-30 м. Методична вказівка: максимальна частота роботи ніг, бігти вільно.

2.Біг з ходу на 20 м з акцентом на максимальну частоту рухів. 3-4 рази.

3.Біг під ухил на відрізках 20 і 30 м (наприкінці основної частини уроку, хлопчики і дівчата). Методична вказівка: виконувати біг з наростаючими швидкістю, амплітудою і частотою рухів 2-3 рази.

Уроки 2,9.

Задача: збільшення амплітуди рухів рук і ніг під час бігу.

В вступній частині уроку для збільшення рухливості в суглобах пояса верхніх і нижніх кінцівок використовують такий комплекс вправ.

1.В. п. - стійка ноги нарізно. Колові рухи руками вперед та назад. 8-16 разів у кожну сторону.

2.В. п. - стійка ноги нарізно, ліва рука вгорі, права внизу. Кола руками в різні боки вперед та назад. Виконати в середньому темпі16-24 рази.

3.В. п. - стоячи. Пружні нахили вперед. Ноги в колінних суглобах не згинати. 10-15 разів.

4.В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, нахили назад, торкаючись руками п"ят. 10-15 разів.

5.Широкий випад правої вперед. Виконати троекратні пружні погойдування з наступною зміною положення ніг стрибком. 4-6 змін положення ніг.

6.З положення стоячи боком в опори вільні розмахування ногою. Махом уперед максимально піднімати стегно нагору, згинаючи ногу в коліні; махом назад здійснювати захлест гомілки. Вправа виконується з максимальною амплітудою руху, по 10-15 махів правою і лівою ногою.

7.В. п. - стоячи в опори на одній нозі, інша зігнута в колінному суглобі, стопа утримується однойменною рукою. Відведення зігнутої ноги нагору з випрямленням її в коліні. Тулуб тримати вертикально. По 8-10 разів обома ногами.

В основній частині уроку практикують наступні вправи:

1.З вихідного положення ноги на ширині плечей, тулуб злегка нахилений уперед, руки зігнуті в ліктьових суглобах під прямим кутом, виконати рух руками як при бігу. Руху руками виконувати в середньому і швидкому темпі (3-4 серії по 10-15 сек.). Особлива увага звертати на широку амплітуду і вільний рух рук у плечових суглобах.

2."Велосипед" у стійці на лопатках Ступні при цьому повинні описувати кола. Вправа виконувати в середньому і швидкому темпі (2-і серії по 10-30 сек.) Звертати увагу на широку, вільну амплітуду рухів.

3.Імітація бігового кроку на місцію. В п. - права (ліва) нога вперед, зігнута в коліні. Опускання стегна махової ноги вниз, потім її випрямлення і наступний замах назад Після замаху нога, згинаючи в коліні, виноситься нагору (п’ятка проходить під сідницею) Виконувати з поступовим збільшенням амплітуди руху кожною ногою (2-3 серії по 8-10 разів).

4. Біг на місці, по сигналу - прискорення 20 м. Акцент на широку, вільну амплітуду рухів рук і ніг.

5. Біг під гірку 3-4°. Методична указівка виконувати біг із широкою і вільною амплітудою рухів, з максимальною частотою і наростаючою швидкістю. 2-4 рази.

6. Пробігання відрізків по 20-30 м, спочатку в середньому, а потім у швидкому темпі. Акцентувати увага на широкій амплітуді рухів рук і ніг, легкості рухів під час бігу. 2-4 серії

Уроки 3,10.

Задача: удосконалення відштовхування з акцентом на збільшення підошовного згинання стопи і розгинання толчкової ноги в колінному суглобі (хлопчики).

На початку уроку потрібно нагадати учням, що неповне відштовхування значно знижує ефективність бігу. Причинами цього можуть бути недостатня рухливість у тазостегновому суглобі, що обмежує відведення стегна назад; вертикальне чи трохи відкинуте назад положення тулуба; слабкий розвиток швидкісно-силових якостей м"язів, що розгинають ногу, та ін.

В вступній частині уроку учні виконують наступні вправи.

1. В. п. - стати правою ногою на шосту-сьому рейку гімнастичної стінки, ліва нога в безопорному положенні, зігнуті руки на рейці в пояса. Виконати напівприсід на опорній нозі й енергійно повернутися в в.п. Змінити опорну ногу, повторити вправу (хлопчики - по 10-15 разів, дівчата - по 6-8 разів).

Методична вказівка: опускання може бути не швидким, але підйом виконувати якнайшвидше .

2.Впритул до гімнастичної стінки приставлена гімнастична лава. В п - стоячи правим боком до гімнастичної стінки на лівій нозі , права, зігнута в коліні, на гімнастичній лаві, спираючись правою рукою на рейку гімнастичної стінки на рівні плеча Вистрибування поштовхом правою ногою з одночасним махом лівої, зігнутої в коліні, нагору Те ж іншою ногою По 10-15 разів - хлопчики, по 8-10 разів –дівчата. Увагу учнів акцентувати на повному випрямленні опорної ноги в колінному і гомілковостопному суглобах і енергійному маховому русі стегна нагору.

3.Стрибки з ноги на ногу на відрізку 15-20 м, у швидкому темпі. Толчкова нога при завершенні відштовхування випрямляється у всіх суглобах. Інша нога, зігнута в колінному суглобі, виконує енергійний мах вперед і небагато нагору (тулуб нахилений уперед), що супроводжують енергійні махові рухи руками, зігнутими в ліктях. Основна увага звернути на швидкість і потужність відштовхування, закінченість руху і повне розгинання толчковой ноги. Стежити також за тим, щоб учні штучно не подовжували крок 6 разів - хлопчики, 4 рази - дівчата. В основній частині уроку хлопчики виконують вправи 4-7 (див нижче), а дівчата повторюють вправи 1-3 уроку 7.

4. Стрибки в "кроці" через один-два бігових кроків. 3-4 рази на відрізку 20-25 м, у середньому темпі. Особлива увага звернути на закінченість поштовху опорною ногою, повне її випрямлення і м"якість приземлення на махову ногу.

5. Біг з акцентованим відштовхуванням, у момент якого стегно, гомілка і стопа складають майже пряму лінію. 4-6 разів по 20-30 м.

6 .Пробігання відрізків по 20-30 м у повільному темпі з акцентованим відштовхуванням за рахунок повного випрямлення ноги в гомілковостопному суглобі 2-3 рази.

7. Те ж у середньому темпі 2-4 рази.

Урок 4,10.

Задача: удосконалення відштовхування з акцентом на збільшення підошовного згинання стопи і розгинання толчковой ноги в колінному суглобі, махового руху ногою з акцентом на згинання її в колінному суглобі і збільшення підйому стегна махової ноги при завершенні відштовхування.

Спочатку учні повторюють вправи 2, 3, з уроку 6. Потім приступають до вирішення наступної задачі. Перед виконанням вправ 1-6 необхідно нагадати учнем, що високий підйом стегна й активний маховий рух ногою, крім того, що сприяють кращому відштовхуванню, забезпечують кращі умови для постановки ноги на опору.

1.Імітація руху стоячи на місці: швидке винесення ноги, зігнутої в колінному суглобі, уперед з рухом руками як при бігу Звернути увагу на погодженість рухів ноги і рук

2.З положення стоячи боком до опори, рука на рейці гімнастичної стінки, права нога позаду на носок. Швидке піднімання правої ноги, зігнутої в коліні, вгору в момент піднімання махової ноги опорна нога піднімається на носок і цілком випрямляється.

3.Біг з високим підніманням стегна .Спочатку виконати на місці, потім з невеликим переміщенням (15-20 м) 2-4 рази. Контролювати щоб при відштовхуванні опорною ногою стегно махової ноги піднімалося до горизонталі і вище, плечі повинні бути розслаблені, руки зігнуті в ліктьових суглобах як при бігу, опорна нога і тулуб повинні знаходитися на однієї прямої лінії.

4.Потрійний стрибок з місця. Акцентувати увага на активному відштовхуванні і маховому русі ногою (підйом стегна), зберігаючи нахил тулуба як при бігу. Довжина кроку максимальна. Повторити 4-6 разів.

5.Біг з високим підніманням стегна і закиданням гомілки назад ("колесо"). 2-4 рази по 15-20 м. Стежити, щоб опорна нога в момент руху стегна махової вгору цілком випрямлялася, а також за активним рухом тазу вперед.

6.Пробігання відрізка 20-30 м по прямої лінії в середньому, а потім у швидкому темпі 2-4 рази. Звернути увагу на енергійний винос стегна (коліна) махової ноги нагору і повне випрямлення толчковой ноги.

Урок 5,11.

Задача: удосконалення постановки ноги на опору, активно "під себе".

На початку заняття треба нагадати учням, що під час бігу нога повинна активно ставитися на доріжку злегка зігнутої в колінному суглобі, на передню частину стопи, якби під себе. При цьому не потрібно прагнути до збільшення постановки ноги, що загрібає, на опору.

Учні виконують вправи 1-4:

1.В. п. - упор лежачи об гімнастичну стінку, руки на рівні грудей, ноги на відстані 140-150 див від стінки. Біг на місці з опорою на гімнастичну стінку. Акцентувати увага учнів на підніманні стегна махової ноги. При виконанні вправи не підходити до стінці. 3-4 рази по 10-30 сек.

2.Біг з високим підніманням стегна на відрізку 20-30 м з поступовим збільшенням швидкості. Акцент на більш швидке й енергійне опускання стегна махової ноги вниз, якби під себе. 3-4 рази.

3.Пробігання відрізка 20-30 м по прямої лінії з постановкою стопи з передньої частини, "під себе" 2 рази в середньому темпі і 2 рази у швидкому.

4.Біг із прискоренням 30 м. Перші 10-15 м -швидкий набір швидкості до граничної, потім поступове зниження швидкості бігу. Звернути увагу учнів, щоб при плавному уповільненні швидкості бігу вони не виставляли ногу вперед для гальмування 2-3 рази.

Урок 6,12.

Зважуються ті ж задачі, що і на уроках 9-11 На початку уроку як розминку учнем пропонують рухливі ігри "Біг по сигналу" і "Салки". Для удосконалення відштовхування з одночасним виносом стегна махової ноги вперед учні по 2 рази повторюють вправи 2, 3, 5 (урок 9) і вправи 3 і 6 з уроку 10.

Для збільшення довжини і частоти бігових кроків учні по 2-3 рази виконують вправи 1, 2, 3 уроку 4 (відповідно, для хлопчиків і дівчинок).

Потім учні повторюють по 2 рази вправи 2 і 3 уроку 8 на удосконалення постановки ноги активно "під себе".

Наприкінці уроку учні 2 рази виконують біг наперегони на 30 м.

Відпочинок між забігами 5 хв. Учні, що пробігли дистанцію, самостійно виконують вправи на розслаблення.

Урок 7,14.

Удосконалення компонентів техніки бігу, та усунення індивідуальних помилок.

На початку основної частини уроку учні повторюють основні бігові вправи: дріботливий біг, біг з високим підніманням стегна, із захлестом гомілки назад, з підскоками, біг стрибками з ноги на ногу, з високим підніманням стегна і наступним рухом гомілки, що загрібає, назад ("колесо").

Потім учні виконують біг на 20-30 м у швидкому темпі. Акцентуючи їхню увагу на швидкому відштовхуванні. Під час бігу учні повинні бути розслабленими, зберігати правильну структуру рухів. В інтервалах між пробіжками школярам потрібно коротко повідомляти про помилки, допущених ними під час бігу, і способах їхнього виправлення.

Урок 15 – контрольний.

На початку уроку після активної розминки з учнями проводять змагання з бігу на дистанції 30 та 60 м з високого старту. Учні виконують по 2 бігові спроби.

Результат фіксують по кращій з них.

3.2. Обговорення результатів дослідження

Для підвищення розвитку швидкості в учнів 11-12 років ми проводили заняття за експериментальною програмою у 5-А класі (експериментальна група) Понорницької ЗОШ Коропського району Чернігівської області. Учнями 5-Б класу проводилися заняття за шкільною програмою. На початку проведення педагогічного експерименту були проведені тестування швидкості учнів 5-А і 5-Б класів. У якості тесту ми використовували біг на 30 м. та 60 м.

Початкові результати тестування були приблизно однакові у дітей 5-А 5-Б класів (Табл 1).

Таблиця 1

Початкові середні результати тестування учнів 5 класів

Тестове завдання	Клас	Стать	Середні результати(сек)
На початку навчання
Біг на 30м. з високого старту	5-А	хлоп.	5,90
дів.	6,32
5-Б	хлоп.	5,86
дів.	6,43
Біг на 60м. з високого старту	5-А	хлоп.	11,35
дів.	11,63
5-Б	хлоп.	11,31
		дів.	11,59

Рис. 1 Результати з бігу на 30 та 60 м на початку експерименту в експериментальній та контрольній групах.

Як, бачимо початкові середні результати з бігу в контрольній та експериментальній групах майже однакові.

У хлопчиків на дистанції 30 м різниця між результатами в групах складає 0,04 сек., у дівчат 0,11 сек.

На дистанції 60 м 0,04 сек. у хлопчиків та дівчат.

Експеремент тривав 7 тижнів. За цей період було проведено 15 занять за розробленою.

З метою визначення динаміки приростів, під час експерименту було проведено 2 поточних тестування  з бігу на 30 та 60м. Післязакінчення експериментального дослідження було проведено контрольне тестування в експериментальній та контрольній групах (Табл 2).

Таблиця 2

Кінцеві середні результати тестування учнів 5 класів

Тестове завдання	Клас	Стать	Середні результати(сек)
Контро-льний урок
Біг на 30м. з високого старту	5-А	хлоп.	5,67
дів.	6,12
5-Б	хлоп.	5,74
дів.	6,35
Біг на 60м. з високого старту	5-А	хлоп.	11,02
дів.	11,35
5-Б	хлоп.	11,17

Рис 2. Результати з бігу на 30 та 60 метрів після експерименту у експериментальній та контрольній групах.

В експериментальній групі хлопчиків приріст склав 0,23 сек на дистанції 30 м і 0,33 сек на дистанції 60м.

В тій же групі дівчат результат покращився на 0,2 сек(3,1%) на дистанції 30 м, і 0,2 сек на дистанції 60м.

В класі, який займався за звичайною методикою результат покращився у хлопців на 0,1 сек (30м), та 0,14 (60м), у дівчат 0,08 та 0,15 відповідно  (Табл 3).

Таблиця 3

Динаміка зміни середніх результатів фізичної підготовленості учнів 5 класів

Якщо виразити ці дані у відсотках, то ми отримаємо наступні результати(Табл 3).

ВИСНОВКИ

В курсовій роботі було досліджено особливості розвитку швидкісних якостей учнів в літературних джерелах. Визначено, що найсприятливіший для цього є вік, 7-12 років.

Проаналізовано фактори, що визначають розвиток швидкісних якостей:

латентний час одиночної рухової реакції, тепм рухів, довжина кроку.

Охарактеризовано засоби розвитку швидкісних якостей, куди було віднесено спеціально-бігові вправи, естафети, прискореня, стрибки, рухливі ігри.

Розроблено, та експериментально підтверджено ефективність методики для ефективного розвитку швидкісних якостей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                Аракелян Е.Е. Экспериментальное обоснование методики применения специальных беговых упражнений в процессе начальной спортивной подготовки юных бегунов на короткие дистанции: Автореф. дис. канд. пед. наук. М. - 1970. - 22 с.

2.                Аруин А.С., Зациорский В.М. Биомеханические свойства скелетных мышц и сухожилий. М.ГЦОЛИФК. 1980. - 64 с.

3.                Бальсевич В.К. Многолетняя подготовка спринтера / Легкая атлетика. 1983. - № 5. - С. 5-6.

4.                Блохин И.П., Зимкин Н.В. Максимальный темп движений в суставах конечностей // Теория и практика физической культуры. 1977.l.-C. 19-21.

5.                Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта К.: Олимпийская литература, 2002. — 295 с.

6.                Гужаловский А.А. Этапность развития физических (двигательных) качеств и проблема оптимизации физической подготовки детей школьного возраста: Автореф. дис. М., 1979. - 26 с.

7.                Гужаловский A.A. Итоги и перспективы изучения закономерностей онтогенеза физических способностей человека / А.А.Гужаловский // Теория и практика физической культуры. 1987. №12. - С. 31-34.

8.                Зациорский В.М. К теоретическому обоснованию современной методики быстроты движений / В.М.Зациорский, В.П.Филин // Теория и практика физической культуры. -1971. №1 - С. 5 - 9.

9.                 Кузьомко Л. М. Легка атлетика з методикою викладання: навч. посіб. для студ. спец. 7.010201, "Фізичне виховання" пед. ун-тів / Л. М. Кузьомко. - Чернігів : ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка, 2008. – С. 125-132; 169-176.

10.           Кузьомко Л.М. Параметри дозування фізичних навантажень при розвитку основних фізичних якостей у школярів 11-12 років // ІІ науково-практична міжнародна конференція: Адаптаційні особливості дітей і молоді. – Одеса. 17.09. 1998. – С. 18-20.

11.           Курамшин Ю.Ф. Методы развития двигательных качеств: метод, рекомендации / Ю.Ф.Курампшн. Л., 1980. - 137 с.

12.           Лёгкая атлетика: Учебн. для ин-тов физ. культ. / Под ред. Н.Г. Озолина, В.И.Воронкина, Ю.Н. Примакова. М.: Физкультура и спорт, 1989. - 671 с.

13.           Ломейко В. Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культуры / В.Ф.Ломейко. Минск: Просвещение, 1980. - С. 5 - 20.

14.           Лях В.И. Двигательные способности. Общая характеристика и основы теории методики их развития в практике физического воспитания / В.И.Лях // Физическая культура в школе. 1996. - № 2. - С. 2 - 6.

15.           Лях В.И. Скоростные способности, основа тестирования и методика развития // Физическая культура в школе / В.И.Лях. 1997. - №3. -С. 2-8.

16.           Матвеев А.П. Методика физического воспитания с основами теории / А.П.Матвеев, С.Б.Мельников. М.: Феникс, 2006.

17.           Озолин Э.С. Исследование структуры компонентов динамики скорости спринтерского бега и методов, направленных на их совершенствование: автореф. дис. канд. пед. наук / Э.С.Озолин. М., 1972. -14 с.