Туристична характеристика Кенії

Текст:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський технікум готельного господарства

Циклова комісія туристичного обслуговування

КУРСОВА РОБОТА

З географії туризму

на тему: Туристична характеристика Кенії

Студентки_3_ курсу_____31- ТОз__групи

Спеціальність: «Туристичне обслуговування»

Маковоз Валерії Віталіївни

Керівник: _____Горбань В.І.____________

Оцінка_______________________________

Члени комісії:_______ ___ Горбань В.І ____

(підпис) (прізвище та ініціали)

______ ___Петренко Л.М._

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ ______Садова Н.В.___

(підпис) (прізвище та ініціали)

м.Київ-2016 рік

Зміст

Вступ. 3

Розділ 1.Соціально-економічні передумови розвитку туризму. 5

1.1. Вплив географічного положення та демографічних факторів на розвиток туризму 5

1.2. Розвиток туристичної інфраструктури. 9

Розділ 2. Туристичні рекреаційні ресурси країни. 13

2.1. Природно-географічні туристичні ресурси. 13

2.2. Природно-антропогенні туристичні ресурси. 16

2.3. Культурно-історичні туристичні ресурси. 17

Розділ 3. Сучасний стан туристичної діяльності в країні 20

3.1. Рівень розвитку індустрії туризму. 20

3.2. Структура туристичних потоків. 27

3.3. Основні туристичні райони і центри. 28

Висновки. 31

Список використаної літератури. 34

Додатки. 35

Вступ

Актуальність теми. Африканському туристичному регіону притаманна перевага природних туристичних ресурсів. Особливо значними серед них є флоро-фауністичні і ландшафтні складові ресурсного потенціалу. Для порізнених країн і територій регіону характерні комфортні погодно-кліматичні умови - основа розвитку масового туризму.

На ринку міжнародних туристичних послуг окремі африканські держави посіли чільні місця і пропонують високоякісний туристичний продукт: Маврикій - весільний туризм і пляжно-купальний відпочинок; Туніс і Марокко - пляжно-купальний, лікувально-оздоровчий і пізнавальний туризм; Зімбабве, Танзанія та Кенія - сафарі й екологічний туризм; ПАР - пляжно-купальний відпочинок, гастрономічний і екологічний туризм; Кабо-Верде спеціалізується на дайвінгу та серфінгу. Стосовно більшості інших держав, особливо центральноафриканських, то актуальність розвитку міжнародного туризму для них не стоїть на порядку денному: несприятливий для відпочинку європейців і американців клімат, міжетнічні конфлікти, бідність, висока захворюваність на СНІД та інші недуги і відсутність елементарних побутових умов роблять ці країни непривабливими з точки зору рекреаційно-туристичної діяльності.

На африканському континенті протягом останніх десятиліть відбулися суттєві зміни у структурі міжнародного туризму. Протягом 1980-х років частка міжрегіональних туристичних потоків в Африці перевищувала внутрішні регіональні. Ситуація змінилася у 1990-х роках, які пройшли під знаком поступового переважання внутрішніх регіональних подорожей над зовнішніми

Цей регіон утворюють 16 країн і є найбільшим на континенті за їх чисельністю. Держави об"єднуються насамперед за географічною ознакою. В цілому це один із най-нестабільніших і найбідніших регіонів світу, де донині перманентно виникають війни, здійснюється навіть широкомасштабний геноцид. Із Сомалі вимушені були тікати навіть американці. Якраз у Східній Африці було завдано потужних терористичних ударів по посольствах США. У наш час майже єдиною державою регіону, яка є значною мірою острівцем стабільності та відносного процвітання в морі хаосу та страждань, є Кенія.

Об’єктом дослідження є туристичний потенціал Кенії.

Предметом дослідження виступає туристичний потенціал та розвиток туристичної галузі Кенії.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси туристичного потенціалу та видів туризму Кенії.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити фізико-географічну характеристику країни;

· охарактеризувати державно-адміністративний устрій;

· дослідити соціально-економічний розвиток;

· охарактеризувати природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси країни;

· охарактеризувати туристичну галузь Кенії: сучасний стан і перспективи розвитку.

Методику дослідження склали методи: аналізу та узагальнень, вибіркового дослідження, порівняльний,картографічний та статистичний.

Практичне значення курсової роботи полягає у тому, що її матеріал може використовуватися під час навчально-виховного процесу у ВУЗі, у науковій роботі студентів під час проходження різноманітних фахових практик (в школах, коледжах, училищах, технікумах).

Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків та списку використаної літератури і додатків. Містить 34 сторінки тексту, 5 малюнків, 3 таблиці, 9 додатків. Список джерел включае 10 назв літературних джерел ,5 електронних публікацій.

Розділ 1.Соціально-економічні передумови розвитку туризму 1.1. Вплив географічного положення та демографічних факторів на розвиток туризму

Республіка Кенія розташована на східно-африканському узбережжі Індійського океану.(додаток 1.) Її площа - 580,4 тис. км2; населення - 39 млн осіб; столиця - Найробі.

На заході частина кордону країни проходить озером Вікторія. На півночі розташоване найбільше озеро Кенії - Рудольф. Більшість озер сильно засолені.

Офіційна назва - Республіка Кенія (Republic of Kenya).
Державний устрій - президентська республіка. Глава держави - Президент. Законодавча влада здійснюється президентом і однопалатним парламентом - Національною асамблеєю. Виконавча влада здійснюється президентом, віце-президентом і членами уряду. Президент призначає віце-президента і членів уряду з числа депутатів Національної асамблеї.
Географічне розташування. Держава знаходиться на узбережжі Індійського океану у Східній Африці. На півночі межує з Суданом (спільний кордон - 232 км) і Ефіопією (830 км), на сході - з Сомалі (682 км), на півдні - з Танзанією (769 км), на заході - з Угандою (933 км). На сході омивається Індійським океаном, на півдні - озером Вікторія.
Площа території - 582,6 тис. кв. км (46 місце у світі).
Адміністративний поділ - 7 провінцій і столичний округ.
Кількість населення - 30,8 млн. осіб (липень 2001 р.).
Столиця - місто Найробі (2,51 млн. жителів).
Інші великі міста: Момбаса (707,4 тис. жителів), Кісуму (170 тис.), Накуру (150 тис.), Елдорет (60 тис.).
Державна мова - суахілі.
Релігія - християнство, іслам.
Національне свято - 12 грудня - День Незалежності (196З р.).
Державний прапор - складається з трьох великих вертикальних смуг чорного, червоного і зеленого кольорів. По верхньому і нижньому краях червоної смуги проведені дві тонкі білі лінії. У центрі прапора розміщене червоно-біло-чорне зображення щита Массаї з перехрещеними списами. Прийнятий у 1963 р. чорний колір символізує колір шкіри населення країни, червоний - кров, зелений - природні ресурси Кенії. Білі лінії означають прагнення до миру, а щит Массаї (одного з найбільших кенійських племен) з перехрещеними списами - готовність захистити країну. (додаток 2.)
Грошова одиниця - кенійський шилінг = 100 центам. (додаток 3.)
Членство у міжнародних організаціях - ООН, СОТ, МБРР, МВФ, ОАЕ, МФЧХІЧП та інші.
Економіка країни

Кенія - аграрна країна, але її економіка відрізняється від економіки багатьох інших країн Африки. У Кенії вирощуються не одна, а кілька експортних культур, вона має сучасну індустрію туризму і розвинуту обробну промисловість. У колоніальний період обробна промисловість, торгівля і товарне сільське господарство знаходилися в руках європейців і азіатів. Уряд незалежної Кенії сприяв посиленню ролі африканців у всіх цих сферах.
Валовий внутрішній продукт

ВВП у 2012 р. у Кенії становив 9,1 млрд. дол., або приблизно 340 дол. у перерахуванні на душу населення. На частку сільського господарства (включаючи лісове господарство і рибальство) припадало 29% ВВП, на частку промисловості - 17%, решта - на частку у сфері послуг, включаючи туризм.

В Кенії розвинуті такі галузі промисловості :енергетика,сільське господарство,гірничодобувна промисловість,обробна промисловість.

Кенія - переважно аграрна країна, приблизно 80% працездатного населення зайняті в сільському господарстві. Основні ареали землеробства зосереджені на нагір"ях в центральній і західній частині країни, а також на прибережних рівнинах на південному сході. Площа зрошуваних земель у країні досить обмежена, і обсяг сільськогосподарського виробництва сильно залежить від погодних умов. Значна частина території Кенії або взагалі непридатна для ведення сільського господарства, або там можливе тільки кочове скотарство.

Більше половини сільськогосподарської продукції йде на внутрішнє споживання.Приблизно однаковий обсяг товарної продукції виробляється на 3,2 тис. великих ферм і в 1,2 млн. дрібних селянських господарств (середньою площею приблизно 1,5 га). Після проголошення незалежності багато великих господарств, що раніше належали європейцям, були розділені на невеликі земельні ділянки і розподілені серед африканців.

Для внутрішнього споживання вирощуються зернові, маніок, батат, картопля, просо, сорго, банани. Основні товарні культури - чай, кава, цукрова тростина, пшениця, кукурудза, сизаль, піретрум (для виробництва інсектицидів) і бавовна. Вирощені чай, кава і піретрум майже повністю йдуть на експорт, доходи від їх реалізації нестабільні, оскільки залежать від цін на світовому ринку, що зазнають сильних коливань.

Наприклад, у період 2001-2004 років світові ціни на каву впали на 78% і на чай - на 20%. За той же період врожаї багатьох сільськогосподарських культур знизилися. Причинами були посуха 1984-1985, погана організація виробництва і нестача капіталовкладень. Збір кави, пшениці, проса і бобових зменшився на 20-50%, а зернових, коренеплодів і маніоку трохи збільшився. Майже вдвічі підвищилися врожайність і збір чаю та бананів.

У 2001 р., випередивши Індію і Шрі-Ланку, Кенія стала провідним світовим виробником. У тому ж році на частку Кенії припадала 1/10 частина світового виробництва сизалю. У 2005 року на 20% (у розрахунку на душу населення) знизився збір зернових культур, що становлять основу харчового раціону кенійців. За підрахунками експертів Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН, калорійність їжі за останні 45 років знизилася на 5%, і лише 6-8 країн Африки за цим показником поступаються Кенії.

Виробництво і продаж експортних культур контролюється державними організаціями, які відають виробництвом чаю і кави. У країні також вирощуються рис, ячмінь, кокосова пальма, ананас, кешью, томати, бобові і квіти. У Кенії розводять багато молочної худоби, овець, кіз, свиней, домашньої птиці і невелику кількість верблюдів. Кочовим скотарством займаються переважно народи ренділле, боран, самбуру, габбра, сомалі і масаї. Рибальство в основному розвинуте на озерах, особливо на оз. Вікторія, а також в Індійському океані.Майже весь улов споживається на внутрішньому ринку.

За оцінками міжнародних експертів, чисельність населення Кенії 2014 становила 32,02 млн. осіб. За результатами перепису 1989 р, країни нараховували 21,4 млн. жителів, їх 98,6% африканців. З іншого боку, було зареєстровано 53 тис. вихідцями з Азії, 34 тис. європейців, і 41 тис. арабів.Африканское населення становить понад 40 етнічних груп. Близько 21% становлятькикуйю, 14% –лухья, 12% –луо , по 11% –камба ікаленджин, 5% – міру. У 80-ті роки щорічні темпи приросту населення 4%, наприкінці 90-х років вони знизилися до 2,2%. Середня тривалість життя не перевищує 45 років, через СНІД гине 190 тис. чол. на рік .

У етнолінгвістичному відношенні африканське населення Кенії ділиться на три групи: бантуязичние народи (>кикуйю,камба, міру ін.), народи шари-нильской групи (>луо та інших.) і нилотські народи (масаї,кипсигис, туркана,нанди та інших.).

Рівень урбанізації Кенії нижче середньосвітового показника , але для Африки він може вважатися досить високим . У містах проживає 42 % населення країни .За статевим складом переважають жінки.

Релігійний склад населення складний . Дві третини населення Кенії - християни , причому спостерігається приблизно рівну кількість католиків і протестантів .Майже третина населення складають прихильники традиційних культів . Останнім часом серед населення Кенії почалося поширення ісламу . Зараз в країні приблизно 1,5 млн мусульман .

1.2. Розвиток туристичної інфраструктури

Транспортна інфраструктура

Транспортне сполучення є невід’ємною рисою формування туристичної інфраструктури країни, яка характеризує ступінь розвиненості всієї туристичної галузі.

Авто дороги: загальна довжина 63.800 км.с покриттям 8.868 км. без покриття 54.932 км.

Водні шляхи: частково використовується озеро Вікторія

Залізниця: загальна довжина 2.778 км. Всі африканські залізниці будувалися дуже давно, у колоніальні часи, для вивозу коштовних мінералів і товарів із глибини материка до океанських портів. В даний час ці залізні дороги збереглися, а деякі навіть працюють. Але африканські потяги дуже повільні, ходять рідко, майже усюди дублюються автодорогами, і не створюють безперервної мережі.

Автотранспорт. Є досить багато автодоріг, хоча не усі вони однакової якості: а) дуже гарні, асфальтовані б) дуже погані. Проміжних варіантів майже немає. 3. Водний транспорт розповсюджений слабко. Є водне повідомлення по великих африканських озерах. Відмітна властивість усіх морських африканських пароплавів їхня дорожнеча. 4. Повітряний транспорт. Деякі міста Африки з"єднані авіа маршрутами. Як правило, вартість перельоту навіть між сусідніми країнами дуже висока. Цікавіше, дешевше, хоча і довше, проїхати Африку наземним транспортом.

Кенії існує громадський транспорт у виді великих автобусів. Як правило, вони повільні, дешеві і набиті людьми, а проїзд у них коштує дешевше, ніж у Києві. Мікроавтобуси переважають у менш населених і більш багатих містах. Проїзд у міській маршрутці коштує приблизно 2025 центів. Їздять вони швидше, ніж великі автобуси, і люди не стоять, а сидять.

Місцеві готелі складно порівнювати з європейськими, хоча за рівнем сервісу вони їх найчастіше випереджають. Їхнє внутрішнє оздоблення виконане в африканському стилі. А сполучення європейського менеджменту і місцевого сервісу дозволяє туристам з головою зануритися в колоніальну епоху. У готелях на березі океану усе передбачено для аматорів підводного плавання, серфінгу і бажаючих прокотитися на яхті. Є навіть склад гумових башмаків, призначених для тих, хто полюбляє бродити по Великому рифі під час відливу в пошуках раковин і морських скарбів.

Що ж стосується їжі, то загальноприйнятий шведський стіл, що буяє розкішними фруктами, свіжою рибою і відмінно приготовленими м"ясними блюдами. Та й за межами готелів легко відшукати ресторанчики з морськими делікатесами або м"ясом екзотичних тварин.

Найвідоміші готелі Кенії

Три приклади готелів різної класифікації в Момбасі: «Dolphin» 5* розташований на самому березі, у 17 км від аеропорту Момбаси. Номер: душ, туалет, телефон, балкон або тераса, кондиціонер. Спорт і розваги: 4 тенісних корти, настільна теніс, волейбол, більярд, роликові ковзани, гольф, водні лижі, віндсерфінг. Харчування: напівпансіон або повний пансіон: сніданок, обід, вечеря шведський стіл.

«Paradise Beach» 4* super розташований на самому березі. Номер: душ, туалет, телефон, балкон або тераса, кондиціонер. Спорт і розваги: анімація, басейн. 4 тенісних корти, фітнесцентр, сквош, футбол, волейбол, настільний теніс, більярд, віндсерфінг, водні лижі. Харчування: напівпансіон або повний пансіон: сніданок, обід і вечеря шведський стіл.

«Coral Beach» 3* super Розташований на самому березі, 13 км від аеропорту Момбаси. Номер: душ, туалет, телефон, балкон або тераса, кондиціонер. Спорт і розваги; анімація. 2 басейни, теніс, великий і настільний волейбол, футбол. більярд, фітнесцентр, роликові коники, сквош, віндсерфінг, водні лижі, гольф.

Туристичні вимоги щодо в’їзду в країну

Прикордонний контроль. При перетинанні кордону необхідно пред"явити паспорт із в"їздною візою і заповнений друкованими літерами вкладиш, у якому вказуються: номер рейса, ціль прибуття в країну, п.і.поб., національність, стать, професія, дата і місце народження, країна постійного проживання, номер паспорта, дата і місце його видачі, особи, вписані в паспорт, точна і повна адреса проживання в Кенії. Санітарний і ветеринарний контроль. Необхідно пред"явити сертифікат з оцінкою про щеплення проти жовтої лихоманки. Рекомендується хімпрофілактика проти малярії. При ввозі домашніх тварин необхідно мати ветеринарне свідчення з оцінкою про щеплення проти сказу, а також дозвіл на ввіз, який можна одержати в посольстві Кенії.

Митний контроль. Дозволено безмитний увіз: сигарет — 200 шт.; спиртних напоїв — 1 пляшку; парфумів і туалетної води — 600 р. Заборонений увіз фруктів, саджанців і насінь; наркотиків; вибухових речовин, вогнепальної зброї й іграшок, які імітують зброю. Заборонено вивіз золота і діамантів; виробів зі слонової кістки. Дозволено вивіз шкір тварин за спеціальною ліцензією митної влади.

Валюта. Грошова одиниця — кенійський шилінг. Ввіз іноземної валюти не обмежений (декларація обов"язкова); національної — заборонений. Дозволено вивіз завезеної іноземної валюти, національної — заборонений.

Режим перебування і пересування. Українські громадяни, що прибувають на термін більш 6 місяців, реєструються через МЗС в Імміграційному керуванні; при цьому видаються відповідні посвідчення особи. Українські громадяни, що прибувають у приватну поїздку, реєструються в Імміграційному керуванні. Офіційні мови — англійська і суахілі.

Віза.(додаток 3.) Мінімальний термін оформлення — 3 дні. Кількість анкет і фотографій — по 1 шт. Анкета видається англійською мовою. До візового запиту додається запрошення або факс. Термін дії візи на в"їзд — 90 днів.

Консульський збір — 50 дол. США. Безвізовий транзит не дозволяється. Діти до 16 років вписуються у візу батьків (матері). Візу можна одержати також у міжнародному аеропорті м. Найробі, вартість візи — 30 дол. США. Фото і відеозйомка без дозволу і плати можуть коштувати розбитої апаратури

Розділ 2. Туристичні рекреаційні ресурси країни 2.1. Природно-географічні туристичні ресурси

Кенія - це один з основних центрів туризму у всій тропічній Африці. Тут пропонуються будь-які розваги для любителів екзотики або спокійного відпочинку: піщані пляжі, красива природа, огляд визначних пам"яток, історичні пам"ятники, які залишилися ще з часу вторгнення до Кенії португальців, і найголовніше - приголомшливі сафарі, під час яких можна побачити рідкісних представників світу тварин, подивитися на життя диких звірів, побачити побут масаїв.

Винятково різноманітними є ландшафти, рослинний і тваринний світи Кенії. На північному сході країни переважають напівпустелі і солончаки, які, у міру збільшення опадів, змінюються районами із рідким трав"яним покривом і низькими деревами. Нагір"я Кенії - це савани із родючими землями, густими травами, баобабами і пальмами. У прибережних районах і в долинах нечисленних річок савани чергуються із вічнозеленими тропічними лісами і мангровими заростями.

Індійський океан – надає прекрасні можливості для організації глибоководної риболовлі (блакитний марлін або акула) і дайвінгу, з Момбаси можна зробити подорож і відвідати гори Таіта або відправитися на сафарі в парк Тсаво (можливі ночівлі в парку) або парк Амбоселі. Особливо притягує до себе туристів національний парк Масаі Мара, озеро Накуру, де можна побачити відразу близько 1,5 мільйонів рожевих фламінго.

Орографічні ресурси.

Територія цієї країни увібрала в себе все багатство африканських ландшафтів: вічнозелені тропічні ліси, мляві пустелі, безкрайня савана, гірські пейзажі зі сніговими вулканами і чисті, м"які пляжі Індійського океану. Більшу частину Кенії займають плоскогір"я, що досягають 1500 метрів у висоту на заході. Узбережжі океану стрімчасте, тут мало природних гаваней. Портові міста з давніх часів перебувають на коралових островах близько берега. Від узбережжя земля починає підніматися, формуючи стародавні рівні плато - Мачакос, Укамба, Кітуї, Каджіадо. У сорока кілометрах від океану висота над рівнем моря становить уже близько трьохсот метрів. Тут знаходяться горбисті плато, які ступенями підносяться на захід, у бік Восточноафриканского плоскогір"я, де знаходиться більша частина території Кенії.

На заході країни розташовуються Центральні нагір"я. Тут фундамент всього Африканського континенту, що сформувався в стародавні часи, перетинається рифтової долиною під назвою Великий Східноафриканський розлом, який також називають просто рифт. У Кенії також є меридіональний рифт імені Грегорі, я кий поступово починає розгалужуватися і йде до Танзанії.

Водні ресурси.

У Кенії знаходиться кілька виходів термальних джерел і газів, які вплинули на утворення родовищ угленатріевой солі та соди. Дві третини території країни займають савани, де виростають акації, молочаї, баобаби та злакові. У тропічних лісах ростуть ялівець, дріпетіс, каштани, а на березі - тик, пальми, мангри. Південь країни займають джунглі.

Кенія знаменита і своїми внутрішніми водами. У тектонічних улоговинах Ріфт Веллі (Великого Східно Африканського Разлома) лежать десятки озер кожне з яких унікальне як за фізико хімічними параметрами

Води, так і за своєю флорі і фауні. Біля підніжжя гори Лонгонот, на висоті 1880 м., Лежить священне озеро масаїв Найваша, в районі якого мешкає більше 340 видів птахів і велика популяція бегемотів. На острові Кресент гніздиться рідкісний африканський орел, а околиці згаслого вулкана Лонгонот перетворені на невеликий заповідник. Озеро Барінго одна з найтаємніших куточків країни. Тут проживає більше 400 видів птахів ібогатая іхтіофауна. Повз мальовничого озера Елментайта можна проїхати до озера Накуру (156 км. Від Найробі), знаменитому багатомільйонними зграями рожевих фламінго, парком «Лейк Накуру», археологічним ділянкою Хіракс Хілл і найстарішим розплідником носорогів в Кенії.

У цьому ж районі розташовано озеро Богор, яке називають найкрасивішим озером Африки. «Нефритове море» озера Туркана вважається одним з найбільш солоних водойм у світі, але навіть цей фактор не заважає буйству життя в озері водяться величезні нільські окуні, безліч інших видів риб, а також найбільша популяція крокодилів в країні. Озеро Магаді лежить на висоті 1000 м. На південь від столиці, біля самого кордону з Танзанією, і знамените своїм унікальним складом води тут міститься стільки соди, що життя просто не може бути.

Однак тут мешкає величезна популяція фламінго, а засипані вулканічними породами берега дають притулок десяткам видів тварин. Весь цей район рясніє вулканічними формами рельєфу, гарячими джерелами, фумаролами і гейзерами, що нагадують про бурхливі тектонічних процесах, що протікають в надрах Ріфт Веллі.

Кліматичні ресурси.

Якщо у світі й існують країни з ідеальним кліматом, то, без сумніву, Кенія входить до їх числа, з її свіжим і прохолодним вранці і теплим, але не жарким днем. Хоча в прибережних районах іноді буває волого і жарко, в центральних районах повітря сухий і навіть опівдні температура залишається комфортною і не виснажливої ??для подорожей по цій незвичайній землі. Через близькість до екватора, схід сонця незмінно трапляється між 6:00 і 6:30 ранку, в той час, як захід настає рівно через 12:00.

Клімат Кенії - субекваторіальний. Протягом року в Кенії бувають два сезони дощів: короткий (з жовтня по грудень) і довгий (з березня до початку червня). Найбільше дощів випадає на океанічному узбережжі і на заході країни, в гірських районах, але навіть у сезон дощів погода часто стоїть просто чудова. В цілому, клімат в Кенії найкращий на континенті. У Найробі температура вдень постійно коливається від +14 С до +28 С в липні і від +14 С до +27 С у січні [22]. Середньорічна температура на узбережжі Індійського океану досягає +27 С. На внутрішніх нагір"ях, де річні суми опадів коливаються від 1000 до 1800 мм, висоти значно знижують температуру повітря: в самий прохолодний місяць (серпень) +18 С, в найтепліший (березень) до +21 С. У зимовий період вночі температура нерідко опускається нижче +10 С, а в горах вище 3500 м іноді спостерігається сніг. На високих рівнинах озера Вікторія панує вологий, жаркий, типово екваторіальний клімат. Середня температура повітря становить близько +24 С, а річна сума опадів - близько 1300 мм. У міру віддалення від узбережжя (на схід, північ і захід від Центральних нагір"їв) опадів стає все менше: на захід від озера Рудольф, при середньорічній температурі +29 С, випадає всього 166 мм. [1] Країна знаходиться в області низького атмосферного тиску, переважаючі повітряні маси - пасати, які взимку дмуть з північного сходу на південний захід і влітку навпаки, з південного заходу на північний схід. Тому різниця літніх і зимових температур незначна.

2.2. Природно-антропогенні туристичні ресурси

У Кенії сформована густа мережа природоохоронних об"єктів як на суходолі, так і в акваторії океану. До неї належать 59 національних парків, заповідників і заказників. Серед туристів особливою популярністю користується національний парк Накуру, що включає знаменитий вулкан Мененгай і озеро Накуру, на берегах якого можна побачити незмірну кількість рожевих фламінго. Одним із найбільш пам"ятних видовищ, яке можна спостерігати в національному парку Амбоселі - життя слонів у природних умовах. Тсаво - найбільший національний парк Кенії. Він займає площу близько 21 тис. км2. Мрія кожного туриста, який відвідує парк - побачити і піднятися на найвищу точку Африки - гору-вулкан Кіліманджаро, яка знаходиться на кордоні Кенії і Танзанії. Національний парк Масаї Мара є продовженням відомого національного парку Серенгеті, що знаходиться в Танзанія. На його території туристи мають можливість ознайомитися з ендемічними представниками фауни, наприклад, чорним носорогом, який перебуває на межі вимирання.

Винятковою природною туристичною атракцією Кенії є знаменита Рифт-Веллі - зона Східно-африканського рифтового розлому. Тут у тектонічних котловинах знаходяться десятки озер з унікальними фізико-хімічними параметрами води, неповторною флорою і фауною. Серед найбільш цікавих озер - Туркана (одна з найсолоніших водойм світу), Магаді (озеро відоме колоніями фламінго і водою, насиченою содою), Богорія (одне із найкрасивіших озер Африки), Найваша (озеро приваблює великою популяцією бегемотів). А згаслі вулкани, термальні джерела, фумароли і гейзери нагадують про бурхливі геологічні процеси, що відбувалися у Рифт-Веллі мільйони років тому.

Момбаса - давнє місто-острів, вік якого складає близько 900 років. Колись Момбаса була столицею Кенії, тепер це - столиця кенійського курортного туризму, найбільша курортна зона на екваторіальному узбережжі Індійського океану, головним багатством якої є 70 км зручних пляжів. На основі їх використання сформувалося кілька кенійських курортів, які здобули світове визнання: Ламу, Кікамбала, Ватаму, Малінді, Пате та ін.

Національні парки: Цаво, Сібілон, МаунтКенія, Міру, Абердер; морські національні парки, заповідники, Геді . Серед національних парків особливо популярний Парк Найробі, національний парк Тсаво, національний парк накуру, що включає знаменитий вулкан Мененгай і озеро Накуру, і Національний заказник Марсабіт.

2.3. Культурно-історичні туристичні ресурси

Сім десятиліть англійського колоніального панування, яким передував тривалий період работоргівлі, призвели до того, що багато кенійських народи значною мірою втратили культурне надбання минулого. У селах Центральної Кенії сьогодні рідко можна почути звуки тамтама, побачити танці біля нічного багаття.

Вузькі вулички, мечеті та індуїстські храми Момбаси створюють незабутній культурний колорит міста. Тут злилися арабські, перські і місцеві традиції з європейським "присмаком". Старе Місто, Форт-Ісус (визначна пам"ятка архітектури, зведена португальцями у XVI ст.) і Старий Порт - свідчення колишньої колоніальної величі Португалії. Місто цікаве не лише своїми історичними пам"ятками, а й можливістю зробити унікальні покупки: незвичні сувеніри, традиційний національний одяг, тканини дивних кольорів і розцвіток.

Давнє місто Малінді відоме фешенебельними готелями і найдавнішим португальським пам"ятником на континенті - хрестом, встановленим Васко да Гамою у 1498 р. Неподалік від Малінді розташовані руїни загадкового арабського міста Геді, де віднайдені елементи міських стін, мечетей, житлових будинків, величезного палацу, басейнів і колодязів. Вчені не дійшли спільної думки, чому жителі залишили місто. У Геді продовжуються археологічні розвідки, які, можливо, розкриють таємниці міста.

Серед інших туристичних центрів виділяється Найробі - найбільше місто у Східній Африці. У столиці туристи мають можливість відвідати Національний музей, художню галерея Сорсбі, глиняну мечеть Кірпарам, знаменитий ринок, таємні в"язниці і камери тортур.

Із огляду на ресурсну забезпеченість, найбільш перспективним для Кенії є екологічний туризм. Його розвиток доповнює традиційну аграрну спеціалізацію країни, яка в географічному поділі праці відома як постачальник сільськогосподарських культур - кави, чаю, кукурудзи, цукрової тростини, фруктів та ін.

В Кенії відкрилися для відвідувачів секретні камери катувань у Найробі, щоб показати, як жорстоко розправлялося з дисидентами попередній кенійський уряд. Камери катувань існували в столиці країни з 1983го по 1996й рік. Момбаса древнє містоострів, йому близько 900 років. Колись Момбаса була столицею Кенії, тепер вона є столицею кенійського курортного туризму. Момбаса найбільший курорт на екваторіальному узбережжі теплого Індійського океану (70 км пляжів). Тут писалася історія Східного узбережжя Африки, історія рабства, піратів, воєн і пригод.. Серед інших визначних пам"яток виділяються: у Найробі Національний музей, будинок парламенту, художня галерея Сорсбі, глиняна мечеть Кірпарам, знаменитий ринок; у Киталі Музей з багатою колекцією етнографічних і історичних експонатів

Розділ 3. Сучасний стан туристичної діяльності в країні 3.1. Рівень розвитку індустрії туризму

Туризм Кенії складає 12% валового національного продукту. Приблизно 500 000 кенійців зайняті в цій сфері. Доходи від туризму в Кенії — одна з основних статей бюджету, тому місцеве населення надзвичайне доброзичливо відноситься до мандрівників.

Туризм для Кенії – також одне з найважливіших джерел валютних доходів, але декілька років тому число іноземних туристів у Кенії скоротилося через слабкий розвиток інфраструктури і проблем безпеки, зв"язаних з етнічними конфліктами 1997 року. У 2000 році Кенію відвідало 1 млн. іноземних туристів, тоді як у 1999 році ¬ 950 тис. За даними Уестерна, у 1998 році відвідуваність заповідників і національних парків упала на 60% у порівнянні з відповідним періодом попереднього 1997. Усього за 1998 рік зниження числа закордонних туристів склало 23%. В 1998 році до грабежів додалися міжетнічні зіткнення на заході Кенії. Число жертв перевищувало 250 чоловік. В той час для кенійських туроператорів наступили тяжки часи. Жителі ряду західноєвропейських країн відмовилися подорожувати в цю країну через погрозу терактів. Приміром, британські авіалінії призупинили польоти в Кенію. По офіційним даним кенійської Ради по туризму, країна в добу втрачала більш мільйона доларів, у той час як в Америці щорічний доход від туристів складає $ 500 млн. Найбільш уразливими стали дрібні туроператори, не здатні зазнавати довгострокових збитків. Кенійські туроператори завжди обурюються з приводу несправедливих побоювань з боку Великобританії і США. „Небезпека світового тероризму в нас не більш ніж у будь¬якій європейській країні, ¬ заявив глава місцевої федерації туризму. ¬ Під час сафарі в кенійських парках ризик теракту набагато нижче, ніж у будь¬якому британському мегаполісі”. В 2003 році також сталося ще одне потрясіння для подальшого розвитку туристичної галузі в країні. В 2002 році обмін туристами між Ізраїлем і Кенією був досить інтенсивним, незважаючи на страшні теракти проти американських посольств у Кенії і Танзанії, що відбулися в 1998 році. Обмін туристами ¬ це, звичайно, деяке перебільшення, туристичний потік йшов тільки в одну сторону, з Ізраїлю в Кенію. Грудневий теракт у кенійському готелі, який вчинили ізраїльтяни, безумовно вплинув на туристичний рейтинг Кенії в очах ізраїльтян. Крім того, спроба теракту проти ізраїльського літака виявила чималі проблеми в авіакомпаній, що змушені тепер розробляти захисні системи, що запобігають обстріл літаків із землі. Томи всякий туризм і ділові поїздки в Кенію припинені. На підставі оперативних даних ізраїльської військової розвідки ШАБАК, ізраїльські авіакомпанії цілком припинили повітряне сполучення з Кенією. Дотепер авіакомпанія "Ель¬Аль" здійснювала один регулярний рейс у тиждень, а авіакомпанія "Аркія" доставляла туристів чартерними рейсами. Британія також прийняла рішення для своїх авіакомпаній щодо не допуску туристичних літаків до Кенії, а США навіть дозволили своїм дипломатам залишити Кенію. Крім ізраїльських авіакомпаній жодна іноземна фірма не здійснює польоти в Кенію і назад.

Урядове керування туризму витрачає 1,6 мільйона доларів на кампанію по залученню туристів у Кенію. Головна її ціль ¬ переконати іноземців, що країна продовжує залишатися цілком безпечною. Останнім часом знову відкриваються туристичні офіси Кенії в основних столицях Європи і Північної Америки. Ці міри повинні допомогти залученню туристів у країну. Більш ніж 600 тисяч туристів щорічно залучають тільки численні національні парки країни і чудові морські пляжі на узбережжі Індійського океану. Перспективи розвитку туристичної індустрії цілком райдужні. Динаміка попиту позитивна, і інтерес до напрямку буде рости щорічно за умови відсутності терористичних актів. В 2000 році з країн СНД та України в Кенію виїхало всього 600 чоловік.

Сприятливі кліматичні умови Кенії, мальовничі ландшафти, піщані пляжі і багатий тваринний світ приваблюють багато іноземних туристів. Туристичний бізнес - важливий сектор економіки, що забезпечує значний приплив іноземної валюти.

Наприкінці 1990-х років щорічно в країну приїжджали 700-800 тис. іноземних туристів, що приносило державній скарбниці приблизно 400 млн. доларів. Після вибуху в будинку посольства США у Найробі в 1998 р. число туристів скоротилося.

Види туризму в Кенії: Екотуризм Уряд Кенії дбайливо охороняє природу країни, тому що в минулі роки вона дуже постраждала від браконьєрства. Заповідні території займають близько 8% площі країни (62000 кв. Км). Найбільший Національний парк Кенії - Цаво, площа його 21000 кв. км. Парк розділений на дві частини - Західну і Східну. Туристи відвідують в основному Східну частину Цаво. Найпопулярнішим парком Кенії є Національний заповідник Масаї-Мара. Він межує з відомим на весь світ танзанійським Національним парком Серенгеті і розташований в 275 км на захід від Найробі на висоті 1650 м над рівнем моря. Площа парку Масаї-Мара - 320 кв. км. Свою назву парк отримав від стародавніх африканських племен масаїв, які в 17 столітті прийшли на території Східної Африки з берегів Нілу. Між Масаї-Мара і Цаво розташований Національний заповідник Амбоселі площею 392 кв. км. Заповідник розкинувся біля підніжжя гори Кіліманджаро, найвищої точки Африки. Національний парк гори Кенія знаходиться в 150 км на північ від Найробі. Досягає позначки 5199 м, гора Кенія є другою за висотою вершиною Африки. Це стародавній вимерлий вулкан, який в наші дні покритий льодовиками З гірських парків можна виділити Національний парк Абердер, який розташувався на схилах однойменного вулканічного масиву. Він займає площу 584 кв. км, його найвища точка - пік Ол дійних Сатімов (3998 м) Трохи північніше в зоні напівпустель розкинувся Національний заповідник Самбуру, який охороняє представників пустельній флори і фауни. У лісовому заповіднику Какамега охороняється тропічний ліс з реліктовими породами дерев і безліччю диких тварин, серед яких одна з найбільших популяцій мавп в країні. На півночі Кенії варто відвідати Національний заповідник Марсабит, де мешкають леви, леопарди, гепарди, слони, носороги, африканські кабани, зебри, жирафи, гієни і газелі. Цікавий Національний парк озера Накуру. Колись тут жила половина всіх, хто живе на Землі рожевих фламінго. Недалеко від Момбаси знаходиться Національний заповідник Горбів Шімба. Тут на площі в 192 кв. км простягається густий ліс, в якому мешкає велика кількість леопардів і єдина в Кенії популяція чорних антилоп. По всьому узбережжю Індійського океану тягнеться Національний Морський парк. Він складається з декількох частин і охороняє підводний світ коралових рифів, що оточують узбережжі, і прибережні мангрові ліси. Сафарі Ви можете здійснити захоплюючу сафарі по численних Національним паркам країни. Найчастіше воно влаштовується на невеликих мініавтобусів "венах", місткістю до 8 чоловік. У парках Самбуру і Туркана можна подорожувати на верблюдах, а в Масаї-Мара - на невеликому літаку або на повітряній кулі. Сафарі влаштовується як удень, так і вночі, коли на полювання виходять великі хижаки. Тривалість сафарі - від одного дня до декількох тижнів. Неодмінним атрибутом сафарі, як правило, є відвідування поселення масаїв - одного з небагатьох племен Африки, до сих пір зберегли свою самобутність. Найзнаменитіші парки Кенії для сафарі - Масаї-Мара, Цаво і Амбоселі. Піший туризм Ландшафт країни змінюється від низовин на узбережжі до високогір"я на південному заході країни, які пересічені Рифтової долиною. Будь-яке з цих місць буде цікаво любителям пішого туризму. Рифтовая долина розташована в 100 км на захід від Найробі. Ця зона розломів утворилася на місці розриву тектонічних плит близько 20 мільйонів років тому. Уздовж долини стоять вулкани, найвідоміші з яких - згаслий Кенія і сплячий Лонгонот. У долині також знаходиться декілька озер - Рудольф (Туркана), Найваша, Накуру, Богорія, Барінго і Магаді. Пішим туризмом можна займатися і в Національних парках країни, тільки перед подорожжю обов"язково проконсультуйтеся у місцевих гідів про наявність в парках небезпечних для людини тварин. Сходження на гори У південно-західній частині Кенії простягається Центральне нагір"я, де розташовано кілька піків заввишки більше 4000 м. Дуже популярні сходження на згаслий вулкан Кенія (5199 м), гору Елгон, яка знаходиться на кордоні з Угандою, і на сплячий вулкан Лонгонот.На території Кенії є згаслі і сплячі вулкани. Всі вони розташовані в межах Центрального нагір"я поблизу Рифтової долини. Найпопулярніший вулкан - згаслий вулкан Кенія. Це друга за висотою точка Африки, його висота досягає 5199 м. З інших вулканів можна виділити сплячий вулкан Лонгонот. На схилах цих вулканів прокладені піші маршрути, за якими туристи можуть дістатися до їх вершин. Водний туризм В межах Рифтової долини дуже цікаві різноманітні озера, які оточені Національними парками і заповідниками. Біля підніжжя гори Лонгонот, на висоті 1880 м, лежить озеро Найваша, в районі якого мешкає більше 340 видів птахів і велика популяція бегемотів. У центрі озера знаходиться острів Кресент, де гніздиться рідкісний африканський орел. Південне узбережжя озера Найваша - відмінне місце для відпочинку. Тут розташовані численні кемпінги та готелі. На берегах прісноводного озера Барінго проживає понад 400 видів птахів, також він відомий багатою іхтіофауною. У центрі нього розташований острів з проживаючими тут африканськими племенами, де ви зможете познайомитися з їх культурою. Озеро Накуру цікаво тим, що тут селиться одна з найчисленніших в світі популяцій рожевих фламінго, і своїм розплідником носорогів. Недалеко від нього розташоване озеро Богор, яке називають найкрасивішим озером Африки. В околицях озера можна відвідати гарячі джерела. Озеро Рудольф (Туркана) вважається одним з найбільш солоних водойм в світі. Воно було внесено ЮНЕСКО до списку Світової спадщини. Озеро популярно серед любителів риболовлі, адже в ньому водяться нільські окуні і безліч інших видів риб. Туристам буде цікаво і озеро Магаді, на берегах якого водяться фламінго і десятки видів тварин. На південному заході країни розташована частина озера Вікторія. Вікторія - найбільше озеро Африканського континенту і друге за величиною прісноводне озеро на Землі. Площа його - 68 тисяч кв. км. Кенія разом з Танзанією і Угандою ділить озеро Вікторія на 3 частини. Кенії належить найменша з цих частин площею 3785 кв. км. Пляжний відпочинок Східна частина Кенії омивається водами Індійського океану. Уздовж берегової лінії, довжина якої становить 480 км, простяглися піщані пляжі. Основні пляжні курорти розташувалися в околицях міста Момбаса. На північ від міста цікаві такі пляжі, як Бумбурі, Казуаріна, Кенія, ньяла і Келіф. На південь розташувалися пляжі Ликона, Тіві та Діані. Кожен з них має протяжність більше 10 км, а разом північні і південні пляжі займають смугу берегової лінії довжиною 120 км. У північній частині узбережжя найпопулярнішими пляжними курортами є Малінді і невеликий острів Ламу, який відділений від материка вузькою протокою. Кращі пляжі острова розташовані в 2 км на південь від нього столиці - Ламу, в містечку Шела або на прилеглих невеликих острівцях Манда і Пейт. Також можна порадити курорт Шимон, який знаходиться на самому півдні узбережжя Кенії. Дайвінг Кенійський узбережжі оточене мальовничими кораловими рифами, які представляють великий інтерес для дайверів. Дайвінгом в Кенії найкраще займатися в період з січня по березень, коли підводний видимість досягає 20 м. Найгірша видимість зазначається в липні-вересні і становить близько 7 м. Серед тутешніх коралових рифів мешкають губа-наполеони, гігантські мурени, морські черепахи, группери , дельфіни, белопёрие акули і безліч різнокольорових тропічних рибок. Для дайвінгу хороший прибережний Національний Морський парк, частини якого розкидані по всьому узбережжю. Дуже популярні місця в околицях Момбаси, особливо Морський парк Ватаму. У Ватаму коралові рифи перебувають недалеко від узбережжя, тому дістатися до них досить легко. При зануренні в місцевих водах ви побачите величезну різноманітність твердих коралів. У Ватаму цікаві такі дайв-сайти, як риф Мурен, де глибина занурення досягає 30 м, Каньйон з численними кораловими стінами, які спускаються на глибину до 30 м, і арками, риф Друмерс, який підійде для новачків, і затонуле 20-метрове судно Міда. Поринути до судна можна тільки під час припливу, воно лежить на глибині 14 м. Тут водяться гігантські группери. У Ватаму також цікаві темні підводні печери Вуман і Черепаший риф, де можна побачити рідкісних зелених морських черепах. У період з червня по вересень біля берегів Ватаму пропливають кити, які мігрують з Південної Африки. Південніше Момбаси варто вирушити до Морського парку Мпунгуті, де зустрічаються одні з найбільших скатів на всьому узбережжі Східної Африки. Недалеко від пляжу Бамбурі на глибині 35 м лежить затонуле вантажне судно Данія. Верхня частина судна, до глибини 15 м - прекрасне місце для новачків, а нижня частина судна буде цікава для професіоналів. В межах курорту Шимон на півдні узбережжя є кілька морських парків, де можна поплавати з дельфінами. Недалеко від Шимон розташований острів Васін з популярним рифом Ньюли. Екскурсійний туризм. Екскурсійна програма в Кенії включає в себе подорожі по природоохоронним територіям країни, причому, найбільш поширене сафарі відразу по декількох з них, триває воно протягом декількох днів, а іноді і протягом декількох тижнів. також пропонуються екскурсії по археологічним місцях, де ви побачите залишки стародавніх поселень, і по основних містах країни. Туризм по праву вважається економічною категорією, оскільки сприяє виробництву й реалізації широкого спектру послуг, створенню робочих місць, отриманню доходів, розвитку інфраструктури та диверсифікації економіки країни. Частка туризму у ВВП коливається від 1%. (додаток 7.) Суттєвим є внесок міжнародного туризму і в платіжний баланс країн.(додаток 8.) Використовуючи потенціал міжнародного туризму й здійснюючи його ефективне державне регулювання, можна добитися оптимізації політики управління й стабілізації платіжного балансу в країні. Розвиток міжнародного туризму суттєво впливає на зайнятість населення, його мобільність. 3.2. Структура туристичних потоків

Міжнародний в"їзний туризм (ночують відвідувачі) - це кількість туристів, які їдуть в країни, але не в ті, де вони у них звичайне місце проживання, протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, і головною метою їх відвідування не є діяльність, оплачувана з джерела в відвідуваною країні. Коли дані щодо кількості туристів відсутні, замість нього відображаються дані щодо кількості відвідувачів, яке включає в себе туристів, відвідувачів, пасажирів круїзних суден і членів екіпажу. Джерела і методи збору для прибулих відрізняються в різних країнах.(додаток 5.)

У 2005 році Африка випередила усі регіони за темпами зростання прибуттів, що згідно з оцінками становило близько 9%. Зростання було однаково помітним як у країнах Африки, розташованих на південь від Сахари (+9%), так і у Північній Африці (+8%). Кількість прибуттів в Алжир зросла на 17%, у Марокко – на 7% і в Туніс – на 6%. Серед туристичних центрів, розташованих на південь від Сахари, особливо показових результатів досягли Республіка Конго (+103%), Свазіленд (+83%), Намібія (+23%) і Сенегал (+15%). Усі великі туристичні центри, наприклад, Південна Африка (+10%), а також острівні туристичні центри, такі як Сейшельські острови (+7%) і Маврикій (+6%), покращили свої попередні результати. У Кенії також спостерігалося значне зростання (+23%).

Підвищенню попиту на туристичні центри в Африці сприяли, серед інших, два важливі чинники: вдосконалення і диверсифікація продуктів. Інвестиції в інфраструктуру також вплинули позитивно, а більш щільна співпраця між державним і приватним секторами допомогла забезпечити підвищення прибутків для усіх зацікавлених сторін. (додаток 9.)

Численні туристичні агентства України пропонують тури в різні куточки Кенії.Туристична компанія SAGA пропонує 16 різних турів до Кенії й являеться чи не единой компаніею на ринку України яка пропонуе тури до Кенії.(додаток 6.) У межах республіки располежено 4 відомих курортів Момбаса, Малінді, Ватаму і Ламу.

3.3. Основні туристичні райони і центри

Столиця – Найробі. Великі міста і курорти – Накуру, Кісуму, Елдорет, Тіка, Наньюкі.

До курортів в традиційному розумінні цього слова (морське узбережжя з готелями, дискотеками, ресторанами та іншими розвагами, властивими пляжного відпочинку) в Кенії відносяться Момбаса, Малінді, Ватаму і Ламу. Основне, заради чого туристи їдуть до Кенії – це національні парки: Амбоселі, Ватаму, Масаї-Мара .

На території морського національного парку Ватаму (Watamu Marine National Park) розташувався затишний однойменний курорт – підходяще місце відпочинку для тих, хто бажає насолодитися спокоєм і красою океану. У самої кромки пляжів розкинулися мангрові ліси, в яких живуть десятки видів тварин і птахів, а в прибережних водах розкинулося дивовижне царство коралових рифів. Для любителів підводного світу тут організовуються морські прогулянки на човнах з прозорим дном і дайв-сафарі.

Ламу (Lamu), мабуть, самий незвичайний курорт Кенії, знаходиться на сході країни, на узбережжі Індійського океану. Це місто-порт, один з найдавніших в екваторіальній Африці, розташований на острові і оточений мангровими заростями. На острові зовсім немає машин, адже його хитро переплетені вулички настільки вузькі, що пересуватися по ним можна або пішки, або на віслюках. План міста залишається незмінним уже близько 200 років: на острові немає ні точних адрес, ні нумерації будинків, а його ширина – всього 1 км.

Курорт Малінді (Malindi), розташований на березі Індійського океану на північ від Момбаси, є також і морським заповідником. У його прибережних коралових рифах водиться незліченне число різноманітних морських істот. Сам Малінді фактично розділений на дві половини: «італійську» частина, сучасний туристичний центр з дорогими магазинами, казино, нічними клубами, розкішними готелями з великими територіями і безліччю розваг – і середньовічний арабський місто з колоритними ресторанчиками і недорогими готелями.

Момбаса (Mombassa) – другий за величиною місто Кенії і головний порт на східно-африканському узбережжі. Завдяки своїм неповторним прибережним пейзажам і смузі илінгвого рифу протяжністю майже 480 км, він став найпопулярнішим морським курортом країни.

Момбаса побудований на острові і пов"язаний з материком двома глибоководними гаванями. Стара гавань, з"єднує місто з північним курортним узбережжям, на якому розташовані нічні клуби, дискотеки і ресторани. До пляжів і готелям південного узбережжя пасажирів і автомобілі перевозить паром.

Туристична інфраструктура курорту добре розвинена: уздовж пляжів збудовані готелі на будь-який смак і кишеню, безліч дискотек, ресторанів і казино відкрито до світанку. Крім того, в Момбасі створені відмінні умови для занять водними видами спорту.

Відвідувати Момбаси і її околиці можна протягом всього року, за винятком сезону дощів з квітня по травень.

Найробі (Nairobi), сучасна столиця Кенії – один з найбільших і швидкозростаючих міст Східної Африки. Як пам"яток, Найробі далеко не самий привабливий місто країни, все-таки туристи їдуть сюди в першу чергу заради фантастичного сафарі. З іншого боку, уникнути однієї-двох ночей в Найробі так само не вийде, це місто – найбільший транспортний вузол не тільки в Кенії, а й у всій Африці. Однак чарівний старий центр, автентичні магазинчики і забавні пам"ятки (на кшталт ферм і зміїного парку) скрасять перебування навіть найвибагливішого туриста.

Кенійський місто Накуру колись був невеликою залізничною станцією, побудованої британськими колонізаторами в 1904 році. Нині Накуру – столиця провінції Ріфт-Валлі і один з найпопулярніших туристичних центрів Кенії. Звідки такий нездоровий інтерес до звичайного кенійського міста, запитаєте ви?

Справа в тому, що поблизу Накуру, всього в 10 км, знаходиться озеро з однойменною назвою. На весь світ воно стало знаменитим завдяки злітаються сюди рожевих фламінго. Цих чудових пернатих тут часом накопичується до півтора мільйонів. Головне, що їх приваблює, це їжа – специфічні водорості солоного озера. Крім фламінго, залітають сюди погостювати і інші пташки.

Висновки

За проведеним дослідженням можемо зробити певні висновки.

В роботі були розглянуті головні аспекти сучасного стану туризму в Кенії. Це та сама земля, «звідки пішла» людська цивілізація: перший, тоді ще моторошно страшний і нітрохи не облагороджений інтелектом, гомо сапієнс народився на її строкатих просторах. Кенію можна з повним правом назвати пупом землі – по території країни проходить лінія екватора. На просторах кенійських національних парків водиться і охоче демонструється туристам горезвісна «велика африканська п"ятірка»: слон, лев, леопард, буйвол і носоріг (не кажучи вже про всяку численної спритною дрібниці, типу сурикатов). Поринути до коралових рифів місцевого морського заповідника Ватаму, кишмя кишить екзотичної фауною Індійського океану, вважають за честь самі просунутий дайвери. Загалом, слоган «magical Kenya» - це зовсім не рекламне перебільшення: чарівництво тут дійсно всюди!

Розглянуті нами природно-кліматичні ресурси Кенії, дозволяють їй в будь-який час року приймати туристів.Курорти Кенії сприяють процвітанню туризму. Курортні зони такі, як Момбаси, Малінді, Ватаму, Ламу.

Індустрія гостинності розвивається. Номерний фонд Кенії різноманітний і зможе забезпечити практично будь-які потреби туристів, які відвідують країну.

Завдяки дослідженню ми змогли дізнатися, які формальності необхідно дотримуватися при відвідуванні даної держави і які пам"ятки можна там побачити, як поданні транспортна система в країні. Наявність готелів і номерів різних категорій задовольнить будь-якого туриста.

Сьогодні Кенія є найбільш розвиненою і підготовленою країною для туризму серед всієї Східної та Центральною Африки. Кенія має прекрасні економічні, політичні умови для розвитку туризму, які доповнюються багатою флорою і фауною, різноманітнішою, ніж території сусідніх країн, і навіть чудовим кліматом, які роблять країну ідеальної відвідання туристів протягом усього року.

Кенія цікава насамперед туристам – «авантюристам», які прагнуть гострих вражень, бажаючим поринути у неповторну африканську екзотику. Але й більшвзискательная публіка залишиться задоволена своїм подорожжю. У Кенії досить розкішних готелів, які задовольнять смак. Проте, слід зазначити, що відпочинок у Кенії досить дорогим. У середньому подорож коштує 3000 доларів, значно дорожче, ніж подорожі до Азії, Південної Америки, та Західну Європу. Основнітуробразующие країни у Кенію – це Великобританія, Німеччина, та США. Потік із Росії незначний, але постійно збільшуваний. Це з тим, що діти наші співвітчизники, здебільшого, поки що неспроможні ми собі дозволити такому дорогому відпочинок, і поїдуть відпочивати коли у Європу, то швидше, уЮго–Восточную Азію, де також знайдуть екзотику. Африка, як туристське напрям в нас невідь що популярно, хоча у багатьох агентствах продаються різноманітнітурпакети в Кенію. Уряд Кенії теж звернув увагу на потенційний потік туристів із Росії. Пов"язано це про те, росіяни менш вимогливі, платять великі гроші і ще –фізично витривалі.

Дуже важливий чинник у розвиток туризму у Кенії є клімат. Попри те що, що екватор перетинає країну прямо посередині, з допомогою плоскогір"я, у країні ніколи немає вбивчою спеки. У туриста є можливість, перебуваючи на екваторі, піднятися на засніжену гори Кенія.

Транспорт добре порівняно добре розвинений по африканським мірками, але для найвищого рівня сервісу, звісно, не дотягує. До далеким паркам і заповідникам можна добратися лише з вертольоті чи машині, добреасфальтирована лише головна траса країни, з"єднує основні міста. На інших дорогах самостійно сідає за кермо категорично не рекомендується, бо тільки місцеві водії, знають усі важкі місця Донецькій залізниці, можуть щодо безпечно довести туриста до бажаного об"єкта.

У Кенії дуже бережно ставляться до свого національного багатства. На країни заборонені будь-які види полювання, багато тварини, що є до Червоної книги, вільно живуть у заповідниках, і мають можливість розмножуватися за умов дикої природи. Тому деяких видів тварин залишилися тільки тут, й, звісно, люди готові заплатити великі гроші, аби побачити, наприклад, чорного носорога, яких обмаль планети.

Також приваблює туристів дивовижне узбережжі Індійського океану з його розкішними готелями й екзотичним кухнею. Найбільш популярним вважається таке проведення часу: тиждень на сафарі і тиждень на океанічному узбережжі. А оскільки міжнародні аеропорти перебувають уНайробе іМомбасе, те в туриста завжди є оглянути місцеві пам"ятки і доторкнуться до життя африканського міста, відчути різницю культур, місцевий колорит, привезти додому африканські сувеніри і ще довго згадувати подорож до світу дикої природи.

Кенія – країна елітного туризму, який динамічно розвивається і приковує себе нових і нових шанувальників екзотики, ризику і пам"ятних подорожей.

Список використаної літератури

1. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. – К.: 1998. – 130 с.

2. Воскресенский В.Ю. Международный туризм / В.Ю. Воскресенський. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006 – 255 с.

3. Квартальнов В. А., Зорин В. К. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 368 с.

4. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). 3-є видання з переробками та доповненнями / О.О. Любіцева – К.: ”Альтерпрес”, 2005. – 436 с.

5. Любіцева О.О. Туризмознавство: вступ до фаху: підручник / О.О. Любіцева, В.К. Бабарицька. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 335 с.

6. Матвєєва Н.Ф. Кенія: Довідник /; Ріс. илін. наук, Ін-т Африки.- Вид. Третій, перероб. І доп.- М.: Сх. Лит. РАН, 2004. – 159 с

7. Смаль І.В. Географія туризму та рекреація: словник-довідник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010.

8. Стафійчук В.І. Туристичне країнознавство: туристичні ресурси світу. Європа, Азія, Австралія та Океанія: [навч. Посіб.] / В. І. Стафійчук, О. Ю. Малиновська. – К. : Альтерпрес, 2009. – 427 с.

9. Туристичне країнознавство: країни-лідери туризму / Заг. илі. илін. О. О. Любіцевої. – К., 2008.

Сайти:

1. guide.travel.ru/kenya/formalities/visas/ - віза.

2. http://kenya.mfa.gov.ua/ua - посольство України в Кенії.

3. http://www2.unwto.org/ru

4. http://www.un.org/ru/index.html

5. https://ru.wikipedia.org/wiki/Кенія

Додатки

Додаток 1

Карта Кенії

додаток 2

Прапор Кенії

додаток 3

Кенійський шиллінг

додаток 4

Віза до Кенії

додаток 5

ПАМ’ЯТКА ТУРИСТОВІ

Митні правила

На територію Кенії можна безмитно ввозити: спиртних напоїв – 1 літр, вина – 2 літри, сигарет – 200 шт., 50 сигар або 250 гр тютюну, туалетної води – 600 м Заборонено ввезення зброї, а також імітують його іграшок, вибухових речовин, боєприпасів, наркотиків. Також заборонено ввезення фруктів, саджанців і насіння. Ввезення іноземної валюти не обмежене, але декларація обов’язкова. Вивіз національної валюти заборонений. Заборонено вивіз золота і діамантів, виробів зі слонової кістки і шкур тварин без спеціальної ліцензії митних властей.

Особливості перебування в країні і поведінки на сафарі

Необхідна захист проти укусів комах: під час поїздок в савану потрібно закривати відкриті ділянки тіла, тобто носити штани, кофти з довгим рукавом, користуватися спеціальними мазями і спреями з відлякує комах запахом, марлевим пологом над ліжками.

Не пийте воду з-під крана, не вживайте напої з льодом, купуйте охолоджену воду і прохолодні напої в бутилках.Не купуйте на ринках розрізані порції, ретельно мийте фрукти з милом або шампунем. Не можна виходити за межі готелю без супроводу охорони; Не можна під час виїздів в савану виходити з джіпа.Нельзя фотографувати місцевих жителів без їх згоди; - Самостійно, без гіда, відвідувати житла масаїв;

На території Кенії діють закони про охорону навколишнього середовища та заборону на полювання на всі види тварин.

Не можна шуміти під час сафарі

Не можна годувати диких тварин

Купатися рекомендується тільки в спеціально відведених місцях.

Додаток 6

Тури до Кенії

додаток 7

Рік	Значення	Зміни, %
2015	-1,1	-103,91%
2014	27,5	-1950,77%
2013	-1,5	-+108,27%
2012	18,0	-17,51%
2011	21,8	94,87%
2010	11,2	-181,14%

Прямий внесок туризму у ВВП

додаток 8

Рік	Значення	Зміни, %
2015	-3,5	-113,74%
2014	25,6	-11082,13%
2013	-0,2	-101,1%
2012	21,3	-0,63%
2011	21,4	129,9%
2010	9,3	-249,9%

Прямий внесок туризму в зайнятість

додаток 9

Рік	Значення	Зміни, %
2013	196000	-23,44%
2012	256000	13,78%
2011	225000	14,8%
2010	19600	20,25%
2009	16300	-56,53%
2008	37500	9,01%

Прибуття іноземних туристів в межі національних кордонів