Курсова робота
на тему:
«Технологія вирощування кукурудзи на зерно в
умовах лісостепу»
Виконав:
Агрономічного факультету
Перевірила:
Ніколаєнко А.М.
Харків - 2011
ЗМІСТ 2
Вступ
Кукурудза - одна з найцінніших кормових культур. За врожайністю
зерна вона перевищує всі зернові культури. Зерно використовується на
продовольчі цілі (20%), технічні (15-20%) і на фуражні (60-65%). За вмістом
кормових одиниць зерно кукурудзи переважає овес, ячмінь, жито. Кілограм його
містить 1,34 кормової одиниці, 78 г перетравного протеїну. Протеїн
представлений неповноцінним зеїном і глютеліном, тому згодовувати зерно слід у
суміші з високопротеїновими кормами. У зерні кукурудзи 65-70% вуглеводів, 9-12%
білка, 4—8% рослинної олії (у зародку до 40%) і лише близько 2% клітковини.
Містяться вітаміни А, Вр В2, В6, Е, С,
незамінні амінокислоти, мінеральні солі і мікроелементи. Вміст білка невисокий,
він дефіцитний за деякими незамінними амінокислотами, особливо за вмістом
лізину і триптофану.
Кукурудза - основна силосна культура. За врожайністю зеленої маси вона перевищує майже всі
кормові культури. Один центнер силосу, виготовленого з кукурудзи у фазі молочно-воскової
стиглості, відповідає 0,22-0,24 к.о., а воскової-0,28-0,32 к.о. Вміст
перетравного протеїну - 1,4—1,8 кг. Силос кукурудзи має добру перетравність і
дієтичні властивості, багатий на каротин. Качани, засилосовані у восковій або
молочно-восковій стиглості, це цінний концентрований корм. В 1 ц його міститься
до 40 к.о. і 2,6 кг протеїну.
Кукурудза має важливе значення в зеленому
конвеєрі,забезпечуючи тваринництво зеленою масою, багатою на
вуглеводи та каротин. У 1 ц зеленої маси кукурудзи, зібраної до викидання
волотей, міститься 16 к.о. Листостеблова маса, що залишається після збирання
кукурудзи на зерно, є добрим грубим кормом, який за поживністю майже не
поступається ячмінній та вівсяній соломі. В 1 ц кукурудзяної соломи міститься
37 к.о., а в 1 ц розмелених стрижнів - 35 к.о.
Недоліком кормів з кукурудзи є недостатній вміст
перетравного протеїну. У силосі є 60-65 г протеїну, в зерні 75-78 г на 1 к.о., при нормі 100-110 г на 1 к.о. Це призводить до перевитрати кормів в 1,3-1,4
рази. Тому для збалансування раціону протеїном, тваринам згодовують кукурудзу
разом з бобовими культурами.
Зерно кукурудзи використовується на продовольчі цілі.
З нього виготовляють понад 150 харчових і технічних продуктів: борошно, крупу,
пластівці, крохмаль, сироп, глюкозу, спирт. Із 100 кг зерна одержують 37-40 л спирту, що на 3-5 л більше, ніж із зерна інших культур. Із зародків
зерна добувають цінну харчову олію, яка має лікувальні властивості (зменшує
вміст холестерину в крові і запобігає захворюванню на атеросклероз). Із
стрижнів качанів виготовляють фурфурол, лігнін, ксилозу, одержують целюлозу і
папір. З 1 ц зерна можна одержати 56 кг крохмалю (або 60 кг фруктози чи 38 л спирту), 22,4 кг корму з вмістом протеїну 21%, 5,2 кг глютенового борошна і 2,7 кг кукурудзяної олії.
Кукурудза, як просапна культура має
важливе агротехнічне значення.При дотриманні вимог
агротехніки вона залишає поле чистим від бур"янів з розпушеним ґрунтом.
Повертається значна частина органіки у вигляді коренів і стеблових решток.
Важливим елементом біологізації рослинництва є заорювання листостеблової маси
при збиранні і вивезенні з поля лише зерна кукурудзи. На кожну тонну приораної
кукурудзи в ґрунт повертається N16-17P47K30-37Mg4.
Приорювання 7 т листостеблової маси рівноцінно за надходженням елементів
живлення внесенню 20-25 т гною. Кукурудза - добрий попередник для зернобобових,
ярих зернових культур; гірший для озимих зернових, оскільки після неї важче
якісно підготувати ґрунт до сівби.
Таблиця.1. Світове виробництво кукурудзи у
2000-2004 pp., млн. т (За даними USDA, США)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кукурудза має специфічний, дуже активний
тип фотосинтезу (С4), завдяки якому може в оптимальний спосіб використовувати
вологу та елементи живлення в процесі формування високопродуктивних посівів.
Врожайність зерна кукурудзи дуже висока. У США, Франції, в інших країнах
Європи вона становить 70-90 ц/га. В середньому в світі урожайність кукурудзи
перевищила 40 ц/га (табл. 1). Посівні площі, урожайність і валові збори зерна в
Україні не відповідають грунтово-кліматичним можливостям (табл. 3). Вони можуть
бути значно вищими. В Україні основні площі посіву кукурудзи на зерно
розміщують в Степу й Лісостепу, на силос і зелений корм - в усіх зонах.
Оптимальна площа посіву кукурудзи на зерно і силос в Україні є в межах 3 млн.
га.
Урожайність кукурудзи на силос досягає 600-700
ц/га.
Таблиця .2. - Показники вирощування кукурудзи в
Україні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
РОЗДІЛ
1.БОТАНІЧНА І БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСКА КУЛЬТУРИ
Морфологія і систематика
Родина - Poaceae Barnhart, Рід
– Zea ,Вид - Zea mays
Коренева система
мичкувата, сильнорозвинута, багатоярусна,
має п"ять типів коріння. Зерно проростає одним зародковим корінцем.
Бічні зародкові(гіпокотильні) корінці розгалужуються і разом з першим
зародковим корінцем утворюють первинну (зародкову) кореневу систему.
Вона особливо важлива в перші фази росту - до формування 6-8 листків.
Епікотильні корені розвиваються на першому міжвузлі. Ці корені ростуть
горизонтально, не розгалужуються. Роль їх у живленні рослин незначна.
Основну частину кореневої системи
становить вузлове коріння, що утворюється ярусами з підземних
стеблових вузлів після з"явлення на рослині 3-4 листків. Найбільшого розвитку
це коріння досягає у фазі цвітіння кукурудзи. З нижніх надземних стеблових
вузлів можуть розвиватися опірні, або повітряні корені.
Основна маса коріння (до 60%) знаходиться в орному шарі ґрунту, окремі корені
проникають у ґрунт на глибину до 3 м. Найкраще коренева система розвивається за
щільності ґрунту 1,1-1,3 г/см3. Стебло кукурудзи міцне, виповнене,
має до 22 міжвузлів і більше та стільки ж листків. Листки великі, з
широкими і довгими пластинками. Краї пластинок ростуть швидше, ніж середина,
внаслідок чого листки стають хвилястими, що збільшує їх поверхню. Розміщуються
листки почергово і тому не затінюють один одного. Кількість листків залежить
від групи стиглості гібриду. їх буває від 10-12 у ранньостиглих до 40 у
пізньостиглих.
Варіювання морфологічних і господарських
ознак кукурудзи
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Суцвіття у кукурудзи
двох типів - волоть з чоловічими квітками і
качан - з жіночими.
Волоть складається з центральної осі
і бічних гілочок. Колоски двоквіткові, розташовані попарно. У волоті
формується 4-10 млн. пилкових зерен, які розносяться вітром. Плід -
зернівка. Маса 1000 зерен у дрібнонасінних сортів 100-150 г, у крупнонасінних – 300-400 г. В середньому один качан має 500-600 зерен.
Підвиди кукурудзи
. За зовнішньою і внутрішньою будовою зерна, кукурудза
поділяється на сім основних підвидів.
Основні різновиди (vаг.) підвидів кукурудзи
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сорти і гібриди зубовидної кукурудзи
відносно пізньостиглі. Кремениста кукурудза відзначається найвищою
холодостійкістю, може мати як дуже ранні, так і дуже пізні
гібриди. Крохмалиста кукурудза більш
теплолюбна. Цукровакукурудза виникла як мутант зубовидних і кременистих
сортів, її посіви розширюються. Містить більшу кількість цукру, жиру, білка ніж
інші підвиди.Розпусна- найбільш давній підвид. При смаженні зерно
розтріскується, утворюючи білі пластівці; має дві форми: рисова із загостреними
зернівками і перлова з округлими зернівками. Підвид восковидноїкукурудзи
порівняно недавно в культурі. Зовнішня частина ендосперму непрозора і за
зовнішніми ознаками через свій матовий відтінок схожа на віск. Вирощується для
отримання декстрину.
1.2. Фенофази, етапи органогенезу
Фаза – це стан рослин, який характеризує
наявність певних зовнішніх ознак, відрізняється кількістю органів, кольором,
консистенцією. Визначають візуально і якщо 75% увійшло у ту фазу, то фаза
наступила.
Кукурудза суттєво відрізняеться від інших злаків
не тільки за морфологічною будовою,а й за фазами росту та розвитку:
1. Проростання – Поява шильця,початок розвитку
зародкового пагона,гетеротрофне живлення.
2. Сходи – Поява першого-шостого
листка,завершення розвитку зародкового пагона,повний перехід на автотрофне
живлення.
3. Кущіння – Поява сьомого-десятого листків
головного пагона та перших листків бічних пагонів.
4. Вихід у трубку – Поява
одинадцятого-чотирнадцятого листків,активний ріст волоті
5. Викидання волоті – Вихід не менше ½
стрижня волоті із піхви верхнього листка,початок активного росту стебла.
6. Стеблування – Активний ріст стебла,повний
віхід волоті.
7. Цвітіння волоті – Поява пиляків у серединій
тритині стрижня;активний ріст качанів.
8. Цвітіння качана – Поява
стовпчиків,запилення,запліднення.
9. Водяниста передмолочна – Фомування
зернівок.Зернівки дрібні,їхній вміст водянистий,безбарвний або
білуватий,оболонки тонкі;формування зародка.
10. Молочна стиглість – Зернівки
соковиті,пружні,виповнені;при натискуваннівиділяеться молокоподібна
рідина.Інтенсивний налив.
11. Молочно- воскова стиглість – Верхня частина
зернівок соскоподібна.Затухання наливу,вологість зерна 54-40%
12. Воскова і технічна стиглість – Верхня
частина зернівок тверда,нижня- соскоподібна.Завершення наливу,волгість 39-35%
13. Тверда(збиральна)стиглість – Зернівки
тверді,сухі,з усіма характерними сортовими ознаками;вологість не менше 35 %
1.3. Режим живлення і життя
Біологічні особливості кукурудзи
Вимоги до тепла.
Кукурудза - теплолюбна культура. Мінімальна
температура проростання насіння - 8-10°С, сходи з"являються за 10-12°С. При
висіванні в холодний ґрунт (< 8°С) насіння проростає дуже повільно,
набубнявіле насіння не сходить, різко знижується польова схожість. У фазі 2-3
листків витримує приморозки до -2°С. Сходи кукурудзи гинуть за -3°С. Небезпека
повернення весняних приморозків в Україні існує і припадає один раз на 5-6
років. Якщо зниження температури (нижче -5°С) триває кілька годин, то кукурудза
вимерзає незалежно від фази розвитку. Перспективними є виведені селекціонерами
біотипи кукурудзи, що здатні проростати за температури 5-6°С. Найменші ранні
осінні приморозки пошкоджують листки і рослину в цілому. Необхідно зазначити,
що в останні роки, в зв"язку з поширенням кукурудзи у північні регіони,
створено нові ранньостиглі гібриди. Вони відзначаються високою холодостійкістю.
При зниженні температури інкрустоване насіння може лежати в ґрунті 25-30 днів і
здатне прорости після потепління. У літній період вегетації за температури 14-15°С
ріст рослин сповільнюється, а за 10°С вони не ростуть.
У фазах сходи - викидання волотей оптимальна
температура для росту і розвитку - 20-23°С. До появи генеративних
органів підвищення температури до 25-30°С не шкодить кукурудзі. У фазі
цвітіння підвищення температури понад 25°С негативно впливає на запліднення
рослин. Максимальна температура, за якої припиняється ріст кукурудзи, становить
45-47°С. Сума активних температур, за яких достигають ранньостиглі гібриди,
становить 2100-2200°, середньоранні і середньостиглі -2400-2600° і пізньостиглі
- 2800-3200°. Є декілька варіантів поділу гібридів за групами стиглості. Один з
них подано в табл. 4.
Таблиця .3. - Поділ гібридів за групами
стиглості за класифікацією ФАО
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вимоги до вологи
Кукурудза належить до
посухостійких культур. Завдяки сильному розвиткові кореневої
системи, вона використовує вологу з більшої площі і глибших горизонтів ґрунту.
На формування одиниці сухої речовини вона витрачає води в два рази менше, ніж
пшениця. Транспіраційний коефіцієнт 250. Проте високі врожаї зеленої маси
і зерна, спричинюють більшу потребу у воді, ніж у зернових культур. За
вегетаційний період кукурудза потребує 450-600 мм опадів. 1 мм опадів дає можливість одержати 20 кг зерна на 1 га.
Кукурудза менш вимоглива до вологи у першій
половині вегетації. До формування 7-8-го листка випадки нестачі вологи
для росту кукурудзи майже не спостерігаються. Найбільше вологи для рослин
потрібно за 10 днів до викидання волотей, коли йде інтенсивний ріст стебла
(добовий приріст може досягати 10-14 см) і нагромаджуються сухі речовини. На
цей критичний період припадає 40-50% загального водоспоживання. Через 20 днів
після викидання волотей потреба у волозі зменшується.
Багато води кукурудза використовує під час
наливання зерна. Вона ефективно використовує опади у другій половині літа.
Кукурудза погано переносить перезволоження
ґрунту, різко зменшуючи врожайність. Через нестачу кисню у перезволоженому
ґрунті сповільнюється надходження фосфору в корені, що погіршує білковий обмін.
Вимоги до
світла.
Кукурудза - світлолюбна рослина
короткого дня. Погано переносить затінення. У надмірно загущених
посівах розвиток рослин затримується, зернова продуктивність зменшується.
Рослини швидше вегетують при 8-9-годинному світловому дні. При тривалості дня
12-14 год. затягуються строки дозрівання кукурудзи. Вона потребує більше
сонячної енергії, ніж інші зернові.
Вимоги до ґрунту.
Високі врожаї кукурудза дає на чистих,добре
аерованих ґрунтах з глибоким гумусним шаром. Вона середньовимоглива до
родючості ґрунту, за правильного обробітку ґрунту та удобрення добре
росте на більшості типів ґрунтів. Оптимальна реакція ґрунтового розчину
нейтральна або слабо-кисла (рН 5,5-7,0). Малопридатні для вирощування кукурудзи
холодні, заболочені, кислі, важкі глинисті, засолені та торфові (де часто не
вистачає міді) ґрунти.
На Поліссі і в західних районах Лісостепу на
достатньо зволожних ґрунтах легкого механічного складу восени вносять
фосфорно-калійні добрива, а навесні — азотні. У рядки дають фосфорні добрива
(Р10-15), а на Поліссі — складні гранульовані (нітрофоски, нітроамофоски) також
у нормі за фосфором 10 - 15 кг/га. Рідкі азотні добрива (аміачну воду) можна
вносити разом з базовими гербіцидами.
Кукурудзу за інтенсивної технології впрошування
здебільшого не підживлюють. П роте в разі потреби вносять азотні добрива у фазі
5-6 листків, а на Поліссі — повне мінеральне добриво з розрахунку N30P10K30.
Орієнтовні норми мінеральних добрив для
одержання врожаю зерна 50-80 ц/га на фоні гною становлять: на
дерново-підзолистих ґрунтах Полісся — N10P100K120, дерново-підзолистих ґрунтах
Закарпаття — N120P120K120, чорноземах глибоких правобережного Лісостепу —
N90P80K80,на чорноземах глибоких опідзолених, сірих лісових ґрунтах правобережного
Лісостепу — N90P90K90,на чорноземах опідзолених, сірих лісових ґрунтах
лівобережного Лісостепу — N70P70K70, і на чорноземах звичайних Степу —
N60P60K60, на чорноземах південних N60P60K30.
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОНИ ВИРОЩУВАННЯ
КУЛЬТУРИ
2.1. Основні типи грунтів та їх
характеристика
Грунтовий покрив представлений сильним,
слабколужним чорноземом на пилеватосуглинистому лесі, з товщиною гумусного шару
75 см і більше при вмісту гумусу 3,5-7,3% Гідролітична кислотність 0,76-0,99мм
на 100 г грунту.
Чорноземи — найродючіші ґрунти в Україні. Вони
характеризуються диференціацією профілю (через відсутність розподілу колоїдів,
як це спостерігається в підзолистих ґрунтах), сприятливою для розвитку рослин
слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину, добрими фізичними
властивостями, високим вмістом поживних поживні речовини. За вмістом гумусу в
зоні лісо-степу чорноземні ґрунти бувають поділяють на малогумусні (3-5%) і
середньогумусні (понад 6%). У південній смузі переважають чорноземи типові. Чим
важчий гранулометричний склад ґрунту, тим вищий вміст гумусу. Отже, характерною
ознакою чорноземних ґрунтів є нагромадження великої кількості стійких гумусових
сполук. У метровому шарі ґрунту їх міститься 400-600 т/га. Вміст валового азоту
в чорноземах становить 0,2-0,5%, Р2О5 — 0,15-0,30 і К20 — близько 2,0-2,5%.
Глибокий гумусовий горизонт із зернисто-грудкуватою структурою обумовлює
сприятливі водно-повітряні властивості чорноземних ґрунтів — добру
водопроникність, високі вологоємність і аерацію. Чорноземи мають також високу
вбирну здатність (30-40 мг·екв/100 г ґрунту). Чорноземи типові мало- і
середньогумусні добре насичені кальцієм і магнієм, реакція ґрунтового розчину
близька до нейтральної (рН =6,0...6,7), в карбонатних рН=6,8...7,0. У
вилугованих відмінах кислотність водної витяжки дещо вища.
2.2. Температурний режим, режим вологості та
інші особливості сорту «Лелека
МВ»
Грунтовий покрив зони лісо-степу представлений
сильним, слабколужним чорноземом на пилеватосуглинистому лесі, з товщиною
гумусного шару 75 см і більше при вмісту гумусу 3,5-7,3% Гідролітична
кислотність 0,76-0,99мм на 100 г грунту. Клімат в зоні проведення досліджень
помірно-континентальний. Середня багаторічна сума додатніх температур
(>+10с), складає 2700с. Середньорічна температура повітря складає +6,7с.
Середня тривалість безморозного періода складає 155 днів. Сніготаяння
починаеться на початку березня і закінчуеться в 1-й декаді квітня. Прогрівання
грунту до +10с на глубині 10 см починаеться в 3-й декаді квітня. Весінні
заморозки припиняються в 3-й декаді квітня,а в деякі роки спостерігаються і в
травні. Опади в весінній період випадають у вигляді короткочасних дощів.
Середня норма опадів для області дорівнює 537 мм з великими відхиленнями по рокам. Середньорічна кількість опадів, по багаторічним данним
метеорологічного посту Інститута рослинництва складає 485,8 мм. Середня відносна вологість повітря в 13 годин 65%,сама низька в травні 43%. Літні місяця
характеризуються високою температурою повітря. Середньорічна температура повітря
на цей період дорівнює в червні +18,9с і в липні +20,9с , а в серпні +19,6.
Максимальна температура на поверхні грунту сягає +50с. Опади літом випадають у
вигляді сильних короткочасних дощів,що супроводжуються сильними вітрами. Восени
спостерігається поступове зниження температури. В вересні середньодобова
температура повітря дорівнює +14,1с. Опадів спостерігається в 2 рази меньше
(34мм), ніж в літні місяця. Заморозки починаються в 2-й декаді жовтня, а
найбільш ранні – в кінці серпня. Зими малосніжні з частими та глибокими
відлигами. На протязі зими переважають вітри східного та південно- східного, а
літом західного та північно-західного напрямку. Кількість опадів в окремі роки
різко відхиляються від норми. Коливання температури повітря та грунту теж значні.
РОЗДІЛ 3. Технологія
вирощування
3.1. Попередники, їх характеристика та
обгрунтування
Попередники
У Лісостепу кукурудза найкраще росте після
озимини, зернобобових, цукрового і кормового буряка, гречки, картоплі. В зоні
Полісся кукурудзу розміщують після люпину, багаторічних трав, льону,
зернобобових, озимих, картоплі. Кукурудза не належить до культур, дуже
вимогливих до попередників.
Кукурудзу можна вирощувати як монокультуру. На
чорноземах беззмінне вирощування, за умови щорічного внесення органічних
добрив, можливе впродовж 6-10 років, а на менш родючих ґрунтах - 3-5 років. У
районах достатнього зволоження лісостепової та поліської зон кукурудза на силос
більше реагує на добрива, ніж на попередники.
У районах недостатнього зволоження не рекомендується
висівати кукурудзу після культур, які висушують ґрунт на значну глибину,
зокрема після цукрового буряку, суданської трави, соняшнику. Не варто сіяти
після проса, щоб запобігти поширенню спільного шкідника - кукурудзяного
метелика.Кукурудза у сівозміні є добрим попередником для ярих зернових
культур,а при своєчасному збиранні – для озимих.
3.3. Система удобрення кукурудзи
Кукурудза потребує значно вищих норм добрив, ніж
інші зернові культури. З органічних добрив найчастіше використовують
підстилковий гній, який вносять під оранку. Норма внесення залежить від зони і
родючості ґрунту. У західному Лісостепу вона становить 30-40 т/га, на Поліссі -
40-60 т/га. Рідкий гній слід вносити до 80-100 т/га і негайно заробляти в
ґрунт.
У світовому рослинництві і, зокрема, найширше у
країнах Західної Європи, використовується зелене добриво. Для сидерації слід
використовувати люпин, суріпицю, ріпак, гірчицю білу, редьку олійну та ін.
Приорювання зеленої маси післяукісного люпину можна прирівняти до внесення
20-30 т/га гною. На формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел і листя
використовується 24-30 кг азоту, 10-12 кг фосфору, 25-30 кг калію, по 6-10 кг магнію і кальцію. Залежно від рівня врожайності засвоюється різна кількість
поживних речовин.
При нестачі азоту формуються низькорослі рослини
з дрібними світло-зеленими листками. Критичний період засвоєння азоту цвітіння
і формування зерна.
Гостру потребу у фосфорі кукурудза має у
початковій фазі росту. При його нестачі листки набувають фіолетово-вишневого
кольору, затримуються фази цвітіння і достигання. Важливо враховувати, що
нестачу фосфору в ранні фази росту не можливо компенсувати внесенням його у
пізніші строки.
Якщо в ґрунті не вистачає калію, то молоді
рослини сповільнюють ріст, листки спочатку стають жовтувато-зеленими по краях,
а потім жовтими. Верхівки і краї листків засихають, ніби від опіків. Калій
підвищує стійкість до вилягання і до стеблової гнилі, важливий для формування
качанів.
Норма мінеральних добрив розраховується на
запланований урожай і змінюється залежно від типу ґрунту, попередника,
наявності органічних добрив. Для Лісостепу вона становить
N80-140P80-100K70-120. Всю норму фосфорних і калійних добрив необхідно внести
восени під оранку, азотні вносять під весняну культивацію (80-90%), решту
використовують для підживлення під час вегетації. Кукурудзу за інтенсивної
технології вирощування здебільшого не підживлюють. Для забезпечення рослин
кукурудзи магнієм рекомендується використовувати калійне добриво калімагнезію,
в якому міститься 6-8% магнію і 28% калію. Складні добрива (нітроамофоска)
вносять навесні під культивацію. Рослини кукурудзи потребують для свого
живлення мікроелементи. У процесі вегетації вони поглинають до 800 г/га
марганцю, 350-400 г/га цинку, 70 г/га бору, 50-60 г/га міді. Найкраще
застосовувати мікроелементи при проведенні інкрустації насіння.
3.4. Система основного обробітку грунту
При безгербіцидній технології вирощування
кукурудзи велике значення має основний обробіток ґрунту. Його проводять з
урахуванням попередника, типу ґрунту, рельєфу, ступеня і особливості
забур"янення поля.
У зоні достатнього зволоження на забур"янених
полях ефективний напівпаровий обробіток ґрунту. Після ранніх попередників
(зернових, зернобобових) ґрунт слідом за збиранням дискують на глибину 6-8 см. Вносять мінеральні і органічні добрива і проводять оранку на глибину 27-30 см, щоб забезпечити добрий розвиток кореневої системи. Краще орати оборотними плугами.
Через два-три тижні проводять поверхневий
обробіток для знищення сходів бур"янів за допомогою культиватора, дискової
борони, важких борін чи інших знарядь. Обробітки повторюють в міру появи
другої, третьої хвиль сходів бур"янів.
Після пізніх попередників (буряк, багаторічні трави,
кукурудза) важливо задискувати поля важкими боронами БДТ-7,0 для доброго
подрібнення рослинних решток. Потім вносять добрива і орють ярусними плугами
ПЯ-3-35; ПНЯ-4-40 на глибину 27-30 см. За умов достатнього зволоження у другій
половині літа зяблевий, зокрема напівпаровий, обробіток ґрунту можна замінити
сівбою післяжнивних сидеральних культур - гірчиці білої, редьки олійної. В
жовтні зелену масу їх заорюють на глибину 27-30 см. Після пізніх попередників, як сидеральну культуру можна висівати озиму суріпицю і приорювати
її зелену масу навесні.
Основним завданням передпосівного обробітку
ґрунту є збереження вологи в ґрунті, очищення від бур"янів, створення
сприятливих умов для проростання насіння і одержання своєчасних сходів.
Загальноприйнятим обов"язковим прийомом є ранньовесняне боронування і
вирівнювання поверхні фізично стиглого і ґрунту за допомогою важких борін і
волокуш-вирівнювачів, які рухаються по полю під кутом 45° до напряму оранки.
Після появи сходів бур"янів проводять першу культивацію на глибину 10-12 см. Другу хвилю пророслих бур"янів знищують передпосівним обробітком, який найкраще провести за
допомогою комбінованих агрегатів типу РВК-3,6, Європак, ЛК-4. Передпосівний
обробіток проводять на глибину загортання насіння. Якщо строки сівби пізніші,
проводять 2-3 культивації, знищуючи при цьому нові хвилі пророслих бур"янів.
Розрив у часі між передпосівним обробітком і сівбою повинен бути мінімальним –
не більше півгодини.
.
3.5. Способи передпосівного обробітку грунту
Передпосівний обробіток грунту залежить від
попередника і зони вирощування,якщо попередником була озима пшениця,відразу
після збирання проводять лущіння ЛДГ – 10,15,20 , або дисковими боронами БДТ-7;
БДВ-6;БД-10.
Таким чином знищуються бур’яни ,зберігаеться
волога,провокують насіння бур’янів до проростання. При Підвищеній
забур’яненості багаторічними,коренепаростковими бур’янами після першого лущіння
через 2неділі проводять повторне лущіння на глибину 12-14см,плоско різами, при
інтенсивній технології застосовують гербіцид (Раундап,Баста)
Високий ефект дае напівпаровий обробіток грунту
,лущіння стерні,глибока оранка і по мірі появи бур’янів – культивація на
глибину 8-10,друга культивація на глибину 10-12см.Післянастання стійких морозів
проводять глибоке рихлення безполицевими знаряддями на 14-16 см.В зимку бажано снігозатримання ,весною-боронування по діагоналі оранки (важкими зубовими
боронами,або середніми), потім вирівнювання полів широко захватними
агрегатами.Весною після боронування – 1-2 культивації (перша-більш глибока 12-14 см,або 10-12 см.Культивація в агрегаті з боронуванням.
Передпосівна культивація на глибину 8-10 см + боронуваня.Культивації дають можливість боротися агротехнічними заходами з бур’янами.
3.6. Підготовка насіння до сівби
Сорти
Згідно Реєстру сортів України на 2000 рік
зареєстровано 240 гібридів. В умовах Лісостепу і Полісся можна висівати значну
кількість ранньостиглих гібридів. Вони вчасно достигають, і витрачається значно
менше коштів на сушіння зерна.
Насіння кукурудзи до сівби найбільш якісно готують
на насіннєвих заводах. Воно повинно мати високу схожість - 95%, і енергію
проростання 90%, що особливо важливо для одержання дружних сходів, формування
вирівняних посівів. Його висушують до вологості 13-14%, калібрують, протруюють
препаратами фунгіцидної та інсектицидної дії. Перелік препаратів, їх дія та
особливості застосування подано в .
СІВБА
Способи сівби
Сіють кукурудзу пунктирним способом з міжряддями
70 см з допомогою сівалок СУПН-8, СПЧ-6М. При збільшенні норми висіву в умовах
достатнього зволоження при вирощуванні кукурудзи на силос ширину міжрядь можна
зменшити до 50 чи 45 см, що забезпечує рівномірніше розміщення рослин на площі.
У надмірно загущених посівах пригнічується ріст і розвиток качанів.
Глибина сівби У Лісостепу і на Поліссі насіння
кукурудзи загортають на глибину 4-6 см, на легких ґрунтах і при підсиханні
посівного шару - на 5-8 см. На вологих ґрунтах глибину сівби зменшують до 3-4 см. В умовах Західної України при сівбі ранньостиглих холодостійких гібридів у пізніші строки
рекомендується сіяти на глибину 2-3 см. У степових районах з дефіцитом вологи у
верхньому шарі ґрунту насіння загортають на глибину 6-10 см.
Важливе значення для одержання дружних,
вирівняних сходів має дотримання рівномірної глибини загортання насіння, що
забезпечується ретельним вирівнюванням ґрунту і правильним регулюванням сівалки
на задану глибину.
Строки сівби
При оптимальних умовах сходи з"являються за 7-8
днів. За холодної погоди кукурудза може зійти через 3 тижні. Інкрустоване
насіння може знаходитись у ґрунті один місяць і після цього дати сходи.
Кукурудзу на зерно і силос сіють, коли температура ґрунту на глибині 10 см становить 10-12°С. Холодостійкі гібриди можна висівати раніше, при температурі ґрунту 8-10°С
впродовж трьох днів. У недостатньо прогрітий ґрунт сіяти ризиковано.
В умовах Західного Лісостепу і Полісся
календарні строки сівби кукурудзи припадають на період з 1 по 15 травня.
Швидше на 6-10 днів можна висівати інкрустоване
насіння.
Заданими фірми "Піонер", ранньостиглі
гібриди характеризуються високою холодостійкістю. У роки з ранньою весною їх
можна сіяти 10-20 квітня, а в умовах пізньої весни - з 20-25 квітня.
Норма висіву
Рекомендована густота посіву для умов України
коливається в значних межах 25-80 тис. рослин на1 га перед збиранням. Для
ранньостиглих сортів і гібридів густота рослин може зростати до 85-90 тис./га і
більше.
Щоб забезпечити передзбиральну густоту рослин,
встановлюють страхові надбавки насіння. У Лісостепу і Поліссі вона може
становити 30-40%. Вагова норма висіву насіння становить 15-25 кг/га. При
вирощуванні кукурудзи на силос і зменшенні ширини міжрядь вона може зрости до
30-40 кг/га.
Дуже важливе значення має не тільки оптимальна
кількість рослин, а й рівномірне розміщення їх на площі. Зменшення ширини
міжрядь понад 70 см при вирощуванні кукурудзи на зерно приводить до
рівномірного стояння рослин, але негативно впливає на ріст качанів і особливо
на формування зерна в них після цвітіння. Тому необхідно рівномірно, на
однаковій відстані розміщувати насіння (рослини) в рядку. Для забезпечення
рівномірного розміщення насіння в рядку потрібно сіяти зі швидкістю 4-6 км/год.
Швидкість руху при сівбі можна легко встановити. Для цього відміряють 50 м і фіксують час, необхідних посівному агрегату для проходу цієї відстані. Якщо витрачено 45
секунд - швидкість руху становить 4,5 км/год., 30 секунд - швидкість становить
6,0 км/год. Тому тривалість проходу посівним агрегатом 50 м повинна бути не менше півхвилини.
На 1 м довжини рядка при ширині міжрядь 70 см повинно висіватись орієнтовно 5,6 насінин, що забезпечить густоту 80 тис/га, 6,3 насінин (90
тис./га), 7 насінин (100 тис/га).
За даними для висіву 80 тис. насінин/га відстань
між насінинами повинна становити 17,9 см. Знаючи оптимальну густоту стояння рослин для гібриду, лабораторну і польову схожість, встановлюють також
необхідну кількість насінин на 1 м рядка.
Застосування
регуляторів росту
Значним резервом підвищення урожайності та
поліпшення якості зерна є регулятори росту рослин, які підвищують урожай зерна
та зеленої маси на 10-20%, або на 5-9 ц/га зерна і 30-90 ц/га зеленої маси.
Ними обробляють насіння перед сівбою, або обприскують посіви під час вегетації
рослин у фазі 8-10 листків.
Обробку насіння регуляторами росту поєднують з
протруєнням, обробкою мікроелементами. Посіви обприскують з витратою робочого
розчину 250-300 л/га. При розміщенні кукурудзи на бідніших ґрунтах та на нижчих
фонах мінерального живлення оптимальна доза внесення Емістиму С та Зеастимуліну
становить 10 мл/га, а на полях з високими агрофонами її збільшують до 15
мл./га.
Ефективність регуляторів росту при допосівній
обробці насіння і обприскуванні посівів майже однакова. Встановлено, що
регулятори росту прискорюють ріст і розвиток рослин, зростає їх стійкість до
високих температур та посушливої погоди.
Класифікація гібридів кукурудзи за кількістю
листків та тривалістю періоду вегетації
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3.7. Характеристика рекомендованих для зони
сортів і гібридів
Харківський 195 МВ
Трилінійний гібрид зернового напряму
використання, підвид – зубоподібний Занесений до Реєстру з 2002 року для
Лісостепу та Полісся.
Подих МВ
Подвійний міжлінійний гібрид зернового напряму
використання, підвид кременисто-зубоподібний (Semidentata).Занесений до Реєстру
з 2008 року для Лісостепу та Полісся.
Вимпел МВ
Простий міжлінійний гібрид зернового напряму
використання, підвид - зубоподібний (Іndentata). Занесений до Реєстру з 2008
року для Лісостепу та Полісся.
Русич МВ
Подвійний міжлінійний гібрид зернового та
силосного напряму використання, підвид кременисто-зубоподібний (Semidentata).
Признано перспективним з 2008 року для зон Лісостепу та Полісся.
Донор МВ
Простий міжлінійний гібрид зернового напряму
використання, підвид - зубоподібний (Іndentata). Занесений до Реєстру з 2008
року для зон Лісостепу та Полісся.
Злагода МВ
Трилінійний гібрид зернового напряму
використання, підвид кременисто-зубоподібний (Semidentata).Занесений до Реєстру
з 2005 року для Степу, Лісостепу та Полісся.
3.8. Система заходів догляду за посівами
Зразу ж після сівби поле необхідно закоткувати.
Це покращує контакт насіння з ґрунтом, підвищує польову схожість кукурудзи і
забезпечує дружне проростання насіння бур"янів. Досходове боронування проводять
через 5-6 днів після сівби, коли бур"яни проросли і знаходяться у фазі
"білої ниточки". Боронують впоперек рядків легкими (ЗБП-0,6) або
середніми боронами (БЗСС-1). При проведенні 2-3 до сходових боронувань можна
знищити 70-80% проростків бур"янів. Післясходове боронування проводять у фазах
2-3-х і 4-5 листків у кукурудзи. Швидкість руху агрегату 4,5-5,5 км/год.
Інтенсивне боронування (3-4 рази) на чистих мало
забур"янених полях дає змогу обійтись без внесення гербіцидів.
Бур"яни знищують також міжрядними обробітками з
допомогою культиваторів КРН-4,2; КРН-5,6. Для першого міжрядного розпушування
використовують лапи-бритви і стрілчасту лапу. Глибина першого міжрядного
обробітку становить 4-5 см. Друге і третє розпушування (6-8 см) проводять з лапами підгортальниками для присипання бур"янів у рядках. При цьому швидкість руху
агрегату має бути не менша 8-9 км/год., інакше не буде присипання бур"янів у
рядках ґрунтом. Підгортання стимулює утворення додаткових коренів, знищує
бур"яни у захисній зоні рядка. При необхідності кукурудзу підживлюють азотними
добривами, коли висота рослин не більше 30-40 см. На сильно забур’янених полях, де не завжди агротехнічними методами досягається очищення
посівів від бур"янів, застосовують гербіциди.
Гербіциди суцільної дії можна використовувати
для обприскування вегетуючих бур"янів восени після збирання попередника. Можна
вносити їх весною по вегетуючих бур"янах за 2 тижні до сівби кукурудзи. До
обприскування виключити всі механічні обробки, крім ранньовесняного закриття
вологи. Норма внесення - 3-6 літа. Гербіциди ґрунтової дії вносять перед сівбою
і до появи сходів. Ефективні на кукурудзі після сходові гербіциди.
Хвороби кукурудзи
Порівняно з іншими культурами, кукурудза
уражається хворобами значно менше. Проте вони можуть завдати значної шкоди
посівам. Кукурудза може пошкоджуватись такими хворобами: хвороби проростків і
сходів, кореневі і стеблові гнилі, нігроспороз, гельмінтоспоріоз листя,
пухирчаста сажка, летюча сажка, вірусні хвороби. Захист від більшості хвороб
здійснюється за допомогою агрозаходів - чергування культур у сівозміні, якісна
сівба в оптимальні строки, застосування добрив у нормативному співвідношенні,
своєчасне збирання. Хімічні препарати застосовуються під час протруєння насіння
одночасно з мікроелементами і плівко утворюючими речовинами.
Шкідники Кукурудза може уражатися багатьма
шкідниками, що кукурудзи призводить зо значного зменшення врожайності. Основні
з них наступні: кукурудзяний стебловий метелик, дротяники (ковалики), чорниші,
західний кукурудзяний жук, шведська муха. Для знищення шкідників (дротяники,
кукурудзяний метелик, шведська муха, озима совка) на кукурудзі дозволено
застосовувати децис, маврік, шерпа і штефесін.
3.9. Збирання врожаю, строки і способи
збирання, організаційні заходи, первинна очистка насіння
Кукурудзу на зерно збирають при фізіологічній
стиглості за вологості зерна не більшій за 35-40% зернозбиральними комбайнами
"Херсонець" та ін. До цієї фази нагромадження асимілятів
закінчується, про що свідчить чорний прошарок (чорна точка) між зерном і місцем
прикріплення його до серцевини качана. Якщо вологість зерна не перевищує 30%,
то качани відразу обмолочують зерновими комбайнами з пристосуваннями. Качани з
вологістю зерна, меншою за 28%, добре зберігаються в сапетках, на горищах, і за
6-8 тижнів їх вологість може знизитись до 20%. Качани з вологим зерном
необхідно підсушити. Проте, для зниження вологості з 35% до 14% на кожну тону
зерна витрачають близько 30-50 кг рідкого палива. Тому в практиці широко
використовується приготування кормажу, що являє собою високопоживну
консервовану масу із подрібненого зерна (вологість 24-35%) або подрібнених
качанів кукурудзи підвищеної вологості (35-40%). Це цінний корм для відгодівлі
свиней.
Качани подрібнюють дробарками і масу закладають
в траншею. Подрібнена маса трамбується, герметизується плівкою. При заготівлі
кормажу важливо добре подрібнити масу, не менш 80% повинно мати діаметр
частинок близько 3 мм. Найвищу якість корму одержують при вологості зерна 38%
(36-40%). При такій вологості вміст цукру в зерні найвищий. За вищої вологості
зерна, із засилосованої маси витікає багато соку, а разом з ним втрачається
цукор, тому корм стає кислим, менш поживним. За допомогою кормозбирального
комбайна при вологості зерна 40-45% подрібнюють зерно і стрижні разом з
листковою обгорткою і силосують. У тваринництві такий корм використовується як
концентрований. Листостеблову масу зернової кукурудзи силосують разом з зеленою
масою поукісних посівів, гичкою буряків тощо у співвідношенні 2.1.
При біологічному рослинництві, після збирання
зерна, подрібнену листостеблову масу розстеляють на поверхні ґрунту. Пізніше її
придисковують важкими боронами БДТ-7,0 і приорюють. З допомогою оборотних
плугів і трактора К-700 можна приорати кукурудзиння без попереднього
дискування, при умові, що глибина оранки становитиме більше 30 см, а плуг обладнаний спеціальними обтікаючими передплужниками. Така технологія збирання
забезпечує повернення значної кількості органіки у ґрунт.
Наприкінці молочно-воскової стиглості, коли
вологість зеленої маси не перевищує 65-70%, а вміст сухих речовин становить
25-30%, кукурудзу збирають на силос комбайнами КС-2,6; КСК-100, Полісся-250,
Е-281, Марал, Ягуар. Подрібнену до 2-3 мм (не більше 4 мм) масу силосують з наступним інтенсивним трамбуванням у траншеях та вкривають плівкою, соломою.
При якісному трамбуванні зменшується вміст повітря і відбувається кисломолочне
бродіння, якщо є більше повітря - у силосній масі проходить оцтове бродіння,
якість силосу низька. Важливо також подрібнити зерно для кращого його засвоєння
організмом тварин. Вологість силосу не повинна перевищувати 75%.
Для стабільного виробництва зерна слід усю
силосну кукурудзу (2 млн. га) вирощувати за зерновою технологією. У світі немає
посівів кукурудзи на силос, вся вона вирощується на зерно і різниться лише за
характером використання врожаю.
Вирощування кукурудзи у сумішках
Щоб збалансувати кукурудзяний корм за ущільнених
посівах з бобовими (соя, горох, кормові боби, буркун), капустяними, соняшником,
вівсом, гарбузами. Такі посіви дають високий врожай зерна чи зеленої маси
кращої якості. Кукурудзу і сою висівають здебільшого в один рядок, або рядки
чергують. Норма висіву кукурудзи така сама, як і в чистих посівах. Сої
висівають до 80-100 тис. зерен на 1 га. Використовують гербіцид дуал, що не
пошкоджує рослини кукурудзи і сої.
Урожайність від ущільнення кукурудзи буркуном
зростає на 50 ц/га, а вміст перетравного протеїну на 23 г. Сіють кукурудзу сівалкою СЗТ-3,6 з шириною міжрядь 60 см, насіння знаходиться у зерновому ящику. Норма висіву 40-45 кг/га. Буркун висівається рядковим способом з
трав"яного ящика, норма висіву - 20 кг/га. Особливо часто висівають кукурудзу в
суміші з іншими культурами у післяукісних та післяжнивних посівах.
3.10. Технологічна карта вирощування культури
Попередник - пшениця озима
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Висновок
В останні роки на ринку України збільшився попит
на прості гібриди кукурудзи. Виробнича практика свідчить про те, що прості
гібриди характеризуються високою урожайністю, технологічністю, стійкістю до
хвороб, вирівняністю за основними морфобіологічними та сортовими показниками.
Дослідження з селекції кукурудзи у 2006-2010 роках проводились в напрямку
створення гібридів різних груп стиглості, високоврожайних, з оптимізованою
структурою елементів продуктивності, зі швидкою віддачею вологи зерном при
дозріванні, пристосованих до механізованого збирання, тобто, стійких до
ламкості стебла, поникання качанів, а також стійких до біо- та абіотичних
факторів. Разом з цим, складно поєднати комплекс господарсько цінних ознак з
високим ступенем стабільності показників.
Отже зараз пріоритетним напрямком для
вирощування кукурудзи на зерно является впровадження в господарстві гібридів із
високою врожайністю, швидкістю дозрівання, стійкістю рослин до вилягання та
проти стеблового метелика. Пріоритет надають середньораннім та пізнім гібридам
із вегетаційним періодом ФАО 350–400. Це гібриди ДК-440, ДК-443, ПК 38А24,
Анеста та інші. На основі біологічних ознак гібридів кукурудзи в господарствах
розробляють такі технології, які забезпечують врожаї сухого зерна на рівні 12,0
т з гектара та низькою збиральною вологістю зерна.
Список використаної літератури
1. Козубенко Л. В. Селекция кукурузы на
раннеспелость / Л. В.Козубенко, И. А. Гурьева. Харьков, 2000. – 239 с.
2. Дзюбецький Б. В. Селекція кукурудзи / Б.
В.Дзюбецький, В. Ю.Черчель, С. П. Антонюк // Генетика і селекція в Україні на
межі тисячоліть. К.: Логос, 2001 – Т 4. – С.571-589.
3. Чупіков М. М. Оцінка стабільності врожаю
гібридів кукурудзи різних груп стиглості / М. М.Чупіков, Н. С.Овсяннікова, Л.
М. Чернобай // Научные труды Крымского государственного агротехнологического
университета. Сельскохозяйственные науки. – Симферополь, 2005. – Вып. 91. –
С.154-158.
4. Сотченко В. С. Селекция кукурузы на устойчивость
к вредным организмам и засухе / [В.С. Сотченко, В.Г. Иващенко, А.Г. Горбачева,
Ю.В. Сотченко] // Вестник защиты растений. – Киев, 2009. – № 2. – С. 22-31.
5. Орлянский Н. А. Селекция кукурузы на
адаптивность и загущение посевов / Н. А. Орлянский, Н.А. Орлянская, Д. Г. Зубко
//Кукуруза и сорго. – М., 2005. – № 5. – С. 2-4.
6. Козубенко Л. В. Селекція гібридів кукурудзи
різних груп стиглості в Інституті рослинництва ім.. В. Я. Юр’єва / [Л.В.
Козубенко, М.М. Чупіков, Т.П. Камишан та інш.] // Селекція і насінництво. –
Харків, 2007. – №94. – С. 3-10.
7. Г.К. Фурсова,Д.І.Фурсов,В.В.Сергіїв –
Рослинництво(лабораторно-практичні заняття)
8. Методичні рекомендації польового та
лабораторного вивчення генетичних ресурсів кукурудзи (друге видання). – Харків:
ІР, 2003. – 43 с.
9. Методика Державного випробування сортів
рослин на придатність до поширення в Україні. Загальна частина. Офіційний
бюлетень, №1. 2003–Ч.3. – 105 с.
10. Методика проведення експертизи та Державного
випробування сортів рослин зернових, круп’яних та зернобобових культур.
Офіційний бюлетень, 2003. – №2. – Ч. 3. – 241 с.
11. Класифікатор-довідник виду Zea mays L. –
Харків, 1994. – 73 с.
12. Грисенко Г. В. Методика фитопатологических
исследований по кукурузе / Г. В.Грисенко, Е.Л. Дудка.– Днепропетровск, 1980. –
62 с.
13. Матийчук В.Г. Вредоносность и видовой состав
возбудителей гнилей кукурузы / В.Г. Матийчук / Селекционно-генетичечкие
исследования кукурузы и сорго в Молдавии. – Кишинев: Щтиинца, 1989. –
С.102-110.
14. Griffing B. Analysis
of quantitative gene-action by constant parent regression and related
techniques / Griffing B. – Genetics. – 1950. – V 35. – P. 303-321.
15 Доспехов Б. А. Методика
полевого опыта / Б.А. Доспехов, М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с.
16. Кирпа М.Я. Прийоми енергозбереження в
технології сушіння насіння кукурудзи / М.Я. Кирпа, Н.О. Пащенко / Бюлетень ІЗГ,
Днепропетровськ. – №37. – С.3-8.
(zip - application/zip)
Статистика файлового архива
