ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ ВУКРАЇНІ

ЗМІСТ

Стор.                                                          

ВСТУП…………………………………………………………….………….....6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ ВУКРАЇНІ……………..........…………………..…..….9

1.1. Поняття та принципи бюджетного процесу…………………………..…9

1.2. Учасники бюджетного процесу та їхні повноваження………….............12

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ПРОХОДЖЕННЯ СТАДІЙ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ………………….……………………………………........16

2.1. Складання проекту бюджету………………………………………….....16

2.2. Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України……......19

2.3. Виконання бюджету……………………………………………………...22

2.4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього…………………………………………………………...……..26

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ…………………………....……......….28

3.1. Проблеми організації бюджетного процесу в Україні…………....……..28

3.2. Перспективні напрями вдосконалення  бюджетної політики……....…..30

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..…....33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..........36

ВСТУП

Слово "бюджет" походить від нормандського bouge, bougtte, що в перекладі означає "кишеня", "мішок". Це слово почали використовувати англійці, змінивши його на budget, що в дійсності виявився шкіряним мішком, у якому приносили в парламент документи, де були дані про державні доходи і витрати, а потім словом budget стали називати доповідь канцлера скарбниці, з якою він виступав у парламенті.

Бюджет як явище в історії людського суспільства з’явився порівняно недавно - в епоху капіталізму. Його поява пов’язана з відділенням державних фінансів монарха, обмеженням влади останнього, переходом до демократичних засад управління державним і суспільним життям. Бюджет в усіх країнах світу є основою державних фінансів і основним фондом грошових коштів держави.

Використання бюджету як інструменту регулювання економіки ускладнене впливом на діяльність учасників бюджетних відносин багатьох як об"єктивних, так і суб"єктивних чинників, що визначаються соціально-економічним середовищем в країні та в світі. Одним із завдань бюджетного процесу є забезпечення керованого і передбачуваного впливу на зміст бюджету цих чинників, в результаті якого співвідношення бюджетних доходів і видатків відповідає фінансовій політиці держави. Організація бюджетного процесу потребує вибору раціональних схем взаємодії його учасників, удосконалення методів складання та виконання бюджету і здійснення бюджетного контролю.

В Україні поняття, зміст і функції державного бюджету мають свої особливості, викликані суспільними і економічними перетвореннями в країні за останні роки.

Відповідно до законодавства бюджетний процес — це регламентована нормами бюджетного права діяльність держави та територіальних громад зі складання, розгляду та затвердження бюджету, його виконання, а також зі складення та затвердження звіту про його виконання [2].

 Державний бюджет України є основним фінансовим планом. В Україні існує багато фінансових планів утворення і використання певних фондів коштів. Але бюджет є основним з них за величиною, за суспільно-політичним значенням, за ступенем впливу на інші фонди коштів. Крім того, Державний бюджет України з абсолютною більшістю з них об’єднаний організаційно, тобто надходженням або витрачанням певних грошових коштів.

 В статті 96 Конституції України встановлено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період, тобто бюджетний період в Україні збігається з календарним роком. Кожен бюджет складається з дохідної і видаткової частин [1].

Мета курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов"язаних з поняттям та сутністю бюджетного процесу в Україні, а також поглиблення теоретичних і практичних знань з бюджетної системи України, вироблення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що ефективність та успішність практичної реалізації положень Бюджетного кодексу України залежить від наявності ефективних механізмів їх впровадження та передбачає чітке знання теоретичних, методологічних основ та нормативно-правових актів, пов"язаних з Бюджетним кодексом та бюджетним процесом на всіх рівнях державного управління.

Об"єктом дослідження курсової роботи є норми чинного законодавства України в сфері бюджетного процесу України та бюджетної політики.

Предметом дослідження є фінансові відносини між учасниками бюджетного процесу з приводу складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету та формування звіту про його виконання.

Основними завданнями курсової роботи являється:

-         вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань організації бюджетного процесу в Україні;

-          розгляд існуючих недоліків і переваг в бюджетній сфері, поглиблення теоретичних засад бюджетного процесу та обґрунтування шляху його оптимізації;

-         визначення складових бюджетного процесу в Україні, що потребують подальшого удосконалення;

     - встановлення взаємозв’язку і взаємозалежності бюджетної політики та бюджетного процесу в Україні;

     -    визначення  напрямів вдосконалення бюджетного процесу в Україні.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано загальні методи наукового пізнання: для аналізу доходів та видатків бюджету, при дослідженні сутності бюджетного процесу, бюджетної системи – метод наукової абстракції; в процесі аналізу структури і змісту бюджетного процесу – логічний та історичний методи. Також відносно аналізу бюджетних показників використовувалися динамічні ряди, порівняння, деталізація, систематизація і узагальнення даних.

При написанні роботи були використані різноманітні теоретичні, аналітичні та статистичні матеріали, Закони України, зокрема, Бюджетний Кодекс України, Закон „Про державний бюджет України на 2016 рік", та інші нормативні документи, які регламентують бюджетний процес в Україні.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається з 3-х розділів, 8-ми підрозділів, вступу, висновків та списку використаних джерел загальним обсягом 34 сторінки.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСДІДЖЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ

1.1. Поняття та принципи бюджетного процессу

За допомогою правових норм держава ретельно регламентує відносини, що виникають з моменту формування всіх видів бюджетів до моменту звітування про їх виконання, встановлює порядок і послідовність дій учасників бюджетних правовідносин. Процесуальні норми бюджетного права закріплюють порядок одержання державою доходів, їх розподілу між різними бюджетами та використання, забезпечуючи здійснення державою та місцевим самоврядуванням завдань і функцій.

У Бюджетному кодексі України подано визначення бюджетного процесу - регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства [2, ст. 2].

Бюджетний процес складається з відповідних стадій, що визначаються змістом і характером діяльності державних органів, завдяки цьому така діяльність набуває нових якостей.

Традиційно у бюджетному процесі виокремлюють п’ять стадій:

1) розроблення та складання проекту бюджету;

2) розгляд проекту бюджету;

3) затвердження проекту бюджету;

4) виконання бюджету;

5) складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Але у статті 19 Бюджетного кодексу України закріплено чотири стадії бюджетного процесу, а саме:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі за потреби внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього [2, с.19].

Такі стадії проходять всі бюджети, що становлять бюджетну систему України: державний бюджет і місцеві бюджети.

Бюджетний процес відбувається на відповідних правових засадах, за певними принципами, які гарантією чіткого й неупередженого планування, ефективного використання коштів, дотримання фінансової (бюджетної) дисципліни та здійснення постійного контролю за виконанням бюджетів і виражають важливі ознаки бюджету. Такими засадами є як принципи, властиві бюджетній системі України загалом, так і тільки бюджетному процесу. Принципи бюджетної системи закріплені статті 7 Бюджетного кодексу, а саме:

         1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

         2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;

 3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов"язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов"язання одне одного, а також за бюджетні зобов"язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;

 4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

         5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

         7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

 9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів [2, с.7].

Отже, бюджетний процес – це регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Він відбувається за певними принципами, які закріплені у статті 7 Бюджетного кодексу України.

1.2. Учасники бюджетного процесу та їхні повноваження

На всіх стадіях бюджетного процесу задіяні його учасники, якими є, згідно зі статті 19 Бюджетного кодексу, органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями. Бюджетні повноваження - це права і обов’язки учасників бюджетних правовідносин [2, ст.19].

Учасниками бюджетного процесу є органи і посадові особи законодавчої (представницької) та виконавчої влади, а саме: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, місцеві ради, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, органи державного фінансового контролю. Всі ці суб’єкти наділені відповідними бюджетними повноваженнями, що реалізуються на відповідних стадіях бюджетного процесу.

Законодавчі органи влади усіх рівнів — Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради - мають право розгляду і затвердження бюджетів та звітів про їх виконання, здійснювати контроль за виконанням бюджетів. Зокрема, Верховна Рада України наділена такими бюджетними повноваженнями: визначення бюджетної політики держави; прийняття постанови про схвалення або взяття до відома основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; визначення бюджетних повноважень усіх учасників бюджетного процесу, складу і обсягів доходів та видатків Державного бюджету України; затвердження показників соціально-економічного розвитку країни, необхідних для формування бюджетів усіх рівнів; розгляд і прийняття Закону про Державний бюджет на відповідний період та внесення змін до нього; розгляд і прийняття рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України тощо [6, с. 290].

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету наділений такими бюджетними повноваженнями: відстеження, опрацювання та узагальнення пропозицій і висновків комітетів Верховної Ради України, народних депутатів України до проекту закону про Державний бюджет та законопроектів, які впливають на дохідну й видаткову частини бюджетів; підготовка висновків і необхідних матеріалів та подання їх на засіданні Верховної Ради у першому, другому й третьому читаннях проекту закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період; заслуховування інформації міністрів, керівників державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, а також головних розпорядників і розпорядників бюджетних коштів щодо виконання бюджетних повноважень на всіх стадіях бюджетного процесу; відстеження виконання, його оцінка та підготовка висновків про виконання закону про Державний бюджет протягом року [7, с. 235].

Значну роль у бюджетному процесі відіграють органи виконавчої влади. Вони забезпечують усю підготовчу роботу зі складання проектів бюджетів, готують необхідні документи й матеріали, які разом із проектами бюджетів подають до законодавчих органів. Крім того, ці органи забезпечують виконання бюджетів, здійснюють контроль за їх виконанням, подають звіт про виконання бюджетів.

До бюджетних повноважень Кабінету Міністрів України належать: розроблення та подання Верховній Раді України проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроблення та подання Верховній Раді України проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період; забезпечення виконання закону про Державний бюджет України; підготовка та подання Верховній Раді України звітів про виконання Державного бюджету України; розрахунок показників зведеного бюджету України та підготовка звіту про його виконання; прийняття рішень щодо використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; прийняття рішень про здійснення державних запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період [8, с. 131].

Міністерство фінансів України посідає центральне місце в бюджетному процесі, бо здійснює багато функцій, пов’язаних із функціонуванням бюджету. Наприклад, воно зобов’язане готувати проект державного бюджету, забезпечувати методичне керівництво іншими органами, що беруть участь у складанні проекту бюджету; координувати діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Особливе місце в бюджетному процесі посідає Національний банк України, який має такі бюджетні повноваження: визначення основних засад грошово-кредитної політики України; розроблення законопроектів, пов’язаних із формуванням дохідної та видаткової частин бюджетів і підготовкою пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період [16, с. 323].

Роль Президента України у бюджетному процесі полягає в тому, що він підписує Закон України про Державний бюджет на поточний рік та інші закони, що регулюють бюджетну діяльність; може застосовувати право вето щодо прийнятого Верховною Радою закону про Державний бюджет та інших нормативних актів про бюджетну діяльність із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховній Раді України.

Бюджетний кодекс України визначає таких суб’єктів бюджетного процесу, як розпорядники бюджетних коштів, котрі за обсягом наданих прав поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня; бюджетні установи та одержувачі бюджетних коштів.

Головними розпорядниками бюджетних коштів Бюджетний кодекс України називає бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом установлення бюджетних призначень. Отже, розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків із бюджету. Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня підпорядковується у своїй діяльності відповідному головному розпоряднику. Ці суб’єкти фактично виконують відповідну частину бюджету та забезпечують ефективне й цільове використання виділених у їх розпорядження бюджетних коштів [16, с. 327].

Одержувачі бюджетних коштів - це юридичні й фізичні особи, що не мають статусу бюджетної установи. Ними можуть бути: 1) державні (комунальні) організації, установи й підприємства; 2) юридичні особи інших форм власності; 3) фізичні особи, в тому числі фізичні особи - підприємці. Проте в Бюджетному кодексі чітко не закріплено коло осіб, які є учасниками бюджетного процесу - одержувачами бюджетних коштів. Останні можуть отримувати зазначені бюджетні ресурси лише через розпорядника бюджетних коштів. Права та обов’язки їх такі: своєчасно і в повному обсязі отримувати кошти, витрачати їх відповідно до бюджетного розпису та кошторису.

РОЗДІЛ 2

МЕХАНІЗМ ПРОХОДЖЕННЯ СТАДІЙ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

2.1. Складання проекту бюджету

Складання проектів бюджетів, як Державного, так і місцевих, є однією з найважливіших і найвідповідальніших стадій бюджетного процесу, оскільки саме на цій стадії закладаються політичний та економічний курси держави на поточний рік, визначаються пріоритети у вирішенні внутрішніх соціально-економічних проблем, обсяги доходів і видатків, основні напрями використання коштів, засоби покриття дефіциту бюджету.

Порядок складання проектів як державного, так і місцевих бюджетів чітко регламентований у главах Бюджетного кодексу України.

Роботу, пов’язану зі складанням проекту держбюджету розпочинають задовго до початку нового бюджетного року. Згідно зі статтею 96 Конституції України та Бюджетним кодексом право складання проекту бюджету належить виключно органам виконавчої влади. Це положення не виключає можливості участі в цій роботі інших державних органів, однак координують діяльність останніх тільки уряд та інші органи виконавчої влади, що наділені певними повноваженнями [1, ст. 96].

Державний бюджет формується на основі найважливіших економічних документів країни. Складанню його проекту передує проведення підготовчих заходів, забезпечення відповідними даними органів влади, що триває близько 4 місяців (із січня до кінця квітня поточного року). Так, у процесі цієї роботи Міністерство економіки розробляє прогноз основних макропоказників економічного й соціального розвитку України на плановий рік, зокрема щодо обсягу валового внутрішнього продукту, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення. Національний банк до 1 квітня готує і подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів України проект основних засад грошово-кредитної політики та проект свого кошторису на наступний рік [17, с.354].        

Проводять також аналіз звітних даних про виконання державного та місцевого бюджетів за попередні роки, виявлення тенденцій у виконанні як дохідної частини бюджетів (наприклад, визначають збільшення чи зменшення доходів за кожним видом податків та неподаткових надходжень тощо), так і видаткової.

Крім того, міністр фінансів за основними макропоказниками економічного та соціального розвитку України на наступний бюджетний період та за даними аналізу виконання бюджету в поточний період визначає загальний рівень доходів і видатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій до проекту Державного бюджету України.

На основі аналізу та оцінки цих показників Кабінет Міністрів України складає проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік і подає його на розгляд до Верховної Ради України у травні.

Проект містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо:

- граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту;

- частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України;

- граничного обсягу державного боргу та його структури;

- частки обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання місцевих бюджетів;

- частки капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;

- взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступний бюджетний період;

- змін до законодавства, які потрібно прийняти для реалізації бюджетної політики держави;

- переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету України;

- захищених статей видатків бюджету;

- обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний і спеціальний фонди [9, с.230].

Отже, у проекті Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік визначено головні пріоритети бюджетної політики на плановий рік, які мають стати орієнтиром для уряду, який керує складанням проекту бюджету, і для Верховної Ради України під час розгляду і затвердження бюджету.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік. У цій постанові можуть бути пропозиції Верховної Ради України до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік виключно з питань, означених у проекті.

Відповідно до Основних напрямків бюджетної політики Кабінет Міністрів України організовує розроблення проекту державного бюджету. Для підготовки пропозицій до нього Міністерство фінансів розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів. У них головні розпорядники коштів відповідно до своєї діяльності зазначають розподіл фінансових та інших ресурсів, потрібних для здійснення конкретних програм і заходів, що сприяє визначенню реальних пропозицій до проекту держбюджету [17, с. 356].

Після цього Міністерство фінансів аналізує отримані від головних розпорядників коштів запити і пропозиції щодо обсягу видатків, визначає їх відповідність Основним напрямам і готує проект закону про Державний бюджет України, який подає на розгляд Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України. Схвалений проект Кабінет Міністрів України не пізніше як 15 вересня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України. Крім того, після схвалення Кабінетом Міністрів України проект закону про Держбюджет Міністерство фінансів доводить до місцевих органів влади розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів.

Отже, проекти бюджетів, як державного, так і місцевих, складають на основі бюджетної класифікації — єдиного систематизованого групування доходів, видатків  і фінансування бюджету за показниками економічної суті, функціональної діяльності, організаційного устрою та ін. Саме цей документ має забезпечувати загальнодержавну й міжнародну порівнянність бюджетних даних, створення єдиної інформаційної системи зведення державних витрат на всіх рівнях влади. Його використання сприяє більш чіткій організації роботи з формування та виконання бюджету, контролю за виконанням дохідної частини бюджету по кожному джерелу і за витрачанням державних коштів відповідно до їх призначення. Критерієм бюджетної класифікації за доходами є, наприклад, економічне значення джерела доходів бюджету в системі податків і обов’язкових платежів, а за видатками, приміром, - цільове спрямування коштів з бюджету.

2.2. Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України

Другою стадією бюджетного процесу, згідно з Бюджетним кодексом, є розгляд і прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети.

Після подання у вересні - на початку жовтня поточного року Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет, Комітет Верховної Ради з питань бюджету доопрацьовує його та аналізує щодо відповідності нормам Бюджетного кодексу, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період, а також пропозиціям Верховної Ради України до Основних напрямів. Після цього Верховна Рада України починає готувати проект закону до першого читання [17, с.361].

У цей час комітет Верховної Ради України з питань бюджету приймає до розгляду пропозиції суб’єктів законодавчої ініціативи. За Конституцією України та Бюджетним кодексом, право бюджетної ініціативи з бюджету в цілому належить виключно Кабінету Міністрів України. Повноваження щодо проекту та внесення в нього поправок і доповнень мають усі суб’єкти, які мають право законодавчої ініціативи взагалі, згідно зі статті 93 Конституції України: Президент України, народні депутати, Кабінет Міністрів України, Національний банк України.

Запропоновані пропозиції мають відповідати таким вимогам. По-перше, у разі якщо запропоновані до проекту зміни стосуються збільшення видатків, то обов’язково мають бути визначені джерела їх покриття. По-друге, у пропозиціях щодо зменшення доходів бюджету мають бути визначені джерела компенсації втрат доходів Державного бюджету або види та обсяги видатків, що підлягають повному скороченню. По-третє, важливим є те, що жодна з таких пропозицій не повинна призводити до збільшення державного боргу і гарантій порівняно з їх обсягом, передбаченим у поданому проекті закону. У разі, якщо ці вимоги не виконуються, то такі пропозиції до розгляду не приймаються.

Пропозиції розглядають Комітет Верховної Ради України з питань бюджету спільно з представниками Кабінету Міністрів України не пізніше 15 жовтня. Результатом такого розгляду є висновок і пропозиції щодо проекту закону й таблиці пропозицій суб’єктів законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чи відхилити, та прийняте відповідне рішення.

Перше читання проекту закону про Державний бюджет має відбутися до 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект прийнято до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України). Воно розпочинається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету про Висновки та пропозиції до проекту закону про держбюджет, після чого щодо останніх відбувається голосування в цілому. У разі неприйняття позитивного рішення з цього питання проводять постатейне голосування [14, с. 254].

Прийняття рішення Верховною Радою України щодо Висновків вважається прийняттям проекту закону про держбюджет у першому читанні. Схвалені Верховною Радою України висновки набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України, які є невід’ємною складовою прийнятого проекту закону у першому читанні та підлягають обов’язковому розгляду і врахуванню Кабінетом Міністрів України при підготовці проекту до другого читання.

На початку листопада доопрацьований Кабінетом Міністрів України проект держбюджету подається на друге читання до Верховної Ради України. Він має містити текстові статті й показники, запропоновані Кабінетові Міністрів у першому читанні або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України. У разі, якщо пропонуються нові текстові статті, то до них додається детальне пояснення з обґрунтуванням необхідності в них.

Під час другого читання проекту закону про держбюджет насамперед затверджують загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету з подальшим постатейним голосуванням  [17, с.368].

Третє читання має відбутися не пізніш як 25 листопада року, що передує плановому. При цьому проводиться голосування статей, які не були прийняті в другому читанні, та проекту закону загалом.

Закон про Державний бюджет Верховна Рада України повинна прийняти до 1 грудня року, що передує плановому. Затверджений вищим законодавчим органом бюджет стає обов’язковим для виконання.

Порядок розгляду і прийняття бюджетів ґрунтується на тому, щоб забезпечити розгляд і затвердження їх проектів обов’язково до початку чергового бюджетного (фінансового) року. Проте може скластися і така ситуація, коли з різних причин закон про Державний бюджет України не приймається своєчасно, наприклад, через невчасне подання проекту бюджету Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України або коли бюджет не прийняла Верховна Рада України, чи на нього наклав вето Президент України. Проте ця ситуація не може бути підставою для припинення сплати податків чи зборів (обов’язкових платежів) та здійснення фінансування відповідних заходів і програм, приміром, освіти, охорони здоров’я, виплат на соціальний захист населення, заробітної плати, стипендій тощо. У разі, якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет, Кабінет Міністрів відповідно до статті 46 Бюджетного кодексу України має право здійснювати витрати з Державного бюджету України з відповідними обмеженнями [19, с.175].

При цьому видатки з державного бюджету здійснюються лише на цілі, що фінансувалися в попередньому році і водночас передбачені в проекті закону про державний бюджет на наступний бюджетний рік. Щомісячні видатки за цих умов не повинні перевищувати 1/12 частини річних призначень попереднього року. Здійснення капітальних видатків за рахунок коштів державного бюджету за таких обставин має бути припинено. Запозичення можна здійснювати лише з метою погашення основної суми державного боргу.

2.3. Виконання бюджету

Виконання бюджету означає повне та своєчасне надходження до бюджетів усіх передбачених законодавством доходів та забезпечення фінансування всіх запланованих видатків. Головним у процесі виконання бюджетів є забезпечення в повному обсязі надходження податків, зборів та інших неподаткових обов’язкових платежів у дохідну частину та фінансування заходів і програм у межах затверджених видатків бюджету.

Крім того, на стадії виконання бюджету здійснюються контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, наданих їх розпорядникам, бюджетним установам та одержувачам. Отже, ця стадія бюджетного процесу пов’язана з виконанням дохідної та видаткової частин бюджету.

Відповідно до Конституції України і Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів забезпечує і відповідає за виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів здійснює загальну організацію та управління процесом виконання державного бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань його виконання [1, ст.115; 2, ст. 47].

В Україні з 1997 року застосовують казначейську форму обслуговування Державного бюджету України.

За казначейської форми виконання бюджету органи Державного казначейства України здійснюють:

1) операції з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань, проведенні платежів, а також

4) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного бюджету [17, с. 370].

Отже, казначейська система виконання бюджету означає зведення всіх коштів бюджетів усіх рівнів на єдиному рахунку, який відкривають на ім’я органів Державного казначейства в установах уповноважених банків.

Необхідність застосування казначейської форми виконання бюджету зумовлена такими чинниками: 1) нестійкою і незадовільною діяльністю комерційних банків, які діяли недостатньо оперативно при зарахуванні доходів у бюджети й оплаті платіжних доручень при використанні бюджетних коштів; 2) банківська форма виконання бюджету не забезпечувала проведення ретельного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, що не давало змоги бюджетам бути прозорими та ефективними; 3) розпорядники бюджетних коштів у такому разі не мали можливості оперативно коригувати розподіл і надання ресурсів їх одержувачам.

Державний і місцеві бюджети виконують за відповідними розписами.

 Бюджетний розпис - це документ, який визначає розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів у певні періоди року відповідно до бюджетної класифікації. Так, Державний бюджет України виконують за розписом, що затверджений міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності закону про Державний бюджет України. До затвердження розпису міністром фінансів України затверджують тимчасовий розпис на відповідний період [16, с.379].

Розписи місцевих бюджетів складають фінансові управління на місцях і затверджують відповідні керівники місцевого фінансового органу. Ці документи складають відповідно до загального і спеціального фондів бюджету у розрізі головних розпорядників коштів та за повною економічною класифікацією видатків бюджету.

Затверджені розписи передають на паперових та електронних носіях Державному казначейству України та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Причому в разі внесення змін до розписів ці органи обов’язково мають бути поінформовані про це. Державне казначейство України протягом трьох робочих днів після затвердження розпису доводить головним розпорядникам витяг із розпису, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів. На основі бюджетного розпису відповідні органи починають виконувати бюджети за доходами.

Виконання бюджетів за доходами передбачає здійснення таких функцій органами державного казначейства: встановлення порядку відкриття і безпосереднього відкриття рахунків в управліннях Державного казначейства України для зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів і до державних цільових фондів; ведення бухгалтерського обліку доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного і місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій; розподіл платежів до державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань, затверджених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, та перерахування за належністю розподілених коштів; здійснення розподілу у розмірах, визначених законодавством, інших платежів, що зараховуються до державного бюджету, й перерахування за належністю розподілених коштів; підготовка розрахункових документів і повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету тощо [17, с.383].

Виконання бюджетів за видатками передбачає здійснення низки заходів, оскільки воно завжди обмежене фактичною наявністю коштів у бюджеті.

Бюджетний кодекс, стаття 51 встановлює такі стадії виконання державного бюджету за видатками:

1) установлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов’язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання бюджетних програм [2, с.51].

Слід зазначити, що бюджети, як державний, так і місцеві, виконуються за видатками у пропорціях до загальної суми видатків бюджетів, затверджених відповідно Верховною Радою України і місцевими радами. Контроль за пропорційним фінансуванням здійснюється щоквартально.

У процесі виконання бюджету може скластися ситуація, коли потрібно здійснити непередбачені видатки, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. У такому разі видатки здійснюються з резервного фонду бюджету, який формується саме для цього. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначає Кабінет Міністрів України. Рішення про виділення коштів із резервного фонду бюджету приймають відповідно Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування. Перевищення резервного фонду бюджету не може бути більшим за 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

2.4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього

Четвертою, завершальною стадією бюджетного процесу є підготовка, розгляд і затвердження звітів про виконання державного та місцевих бюджетів.

Так, відповідно до статті 58 Бюджетного кодексу, зведення, складання і подання звітності про виконання Державного бюджету України здійснює Державне казначейство України. Розпорядники бюджетних коштів, відповідно до єдиної методики звітності, складають і подають детальні звіти, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяльності та іншу інформацію за формами, встановленими законодавством України. Таку звітність складають щомісяця, щоквартально і щорічно. Наприклад, місячну звітність про виконання Державного бюджету України Державне казначейство подає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніш як 15 числа місяця, наступного за звітним [2, ст. 58].

Кабінет Міністрів України подає річний звіт Верховній Раді України не пізніш як 1 травня року, наступного за звітним. Він містить:

1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;

2) звіт про виконання Державного бюджету України;

3) звіт про рух грошових коштів;

4) інформацію про виконання захищених статей видатків Державного бюджету України;

5) звіт про бюджетну заборгованість;

6) звіт про використання коштів із резервного фонду Кабінету Міністрів України;

7) інформацію про стан державного боргу;

8) звіт про кредити та операції, що стосуються державних гарантійних зобов’язань;

9) зведені показники звітів про виконання бюджетів;

10) інформацію про виконання місцевих бюджетів;

11) іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту [17, с.387].

Звіт Кабінету Міністрів аналізує Рахункова палата. У процесі такого аналізу використовують звітні та інформаційно-аналітичні дані Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Державного комітету статистики, Фонду державного майна, Національного банку України.

За результатами такого аналізує складають висновок щодо використання коштів державного бюджету. Зокрема, зазначають, чи забезпечило економічне зростання у поточному році передумови для уточнення планових параметрів державного бюджету; чи збільшується (зменшується) річний обсяг ресурсів і витрат державного бюджету; який загальний обсяг фінансових ресурсів державного бюджету (в тому числі якими є залишок бюджетних коштів на початок року, доходи, надходження коштів від повернення кредитів, надходження для фінансування державного бюджету); якими є витрати державного бюджету (в тому числі видатки, надання кредитів, погашення державного боргу); якою є сума залишку коштів, чи збільшилася (зменшилася) вона з початку року. Обов’язково зазначають проблеми, які залишилися неподоланими (наприклад, щодо обсягів невідшкодованих сум податку на додану вартість; забезпечення головними розпорядниками бюджетних коштів розподілу отриманих асигнувань, наслідком чого стало нездійснення запланованих видатків за окремими бюджетними програмами; нарощування простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, що залучені державою або під державні гарантії, та ін.). Резюмують, чи здійснив уряд усі необхідні заходи для належного виконання бюджету [17, с.390].

Після цього звіти з відповідними висновками передають до Верховної Ради України, яка розглядає їх і приймає певні рішення.

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

3.1. Проблеми організації бюджетного процесу в Україні

Умовно проблеми бюджетного процесу в Україні можна поділити на три групи:

- проблеми на стадії прийняття бюджету;

- проблеми, що виникають у процесі виконання бюджету;

- проблеми контролю та відповідальності за бюджетний процес [15, с. 387].

Проблемою, що завжди переслідувала бюджетний процес в Україні, було його прийняття, а точніше хронічна несвоєчасність дій органів державної влади. Необхідність своєчасного прийняття бюджету щороку лише підвищує складність проблеми. Ситуація, коли наша країна вступає в новий рік без бюджету, на жаль, є, швидше, правилом, аніж винятком із нього.

Як свідчить практика останніх років, парламент країни не дотримується процесуальних вимог щодо прийняття та затвердження зазначеного закону, що створює значні перешкоди як для проведення фінансової політики урядом держави, так і для стабільного функціонування всієї бюджетної системи України.

Низька якість державного бюджету багато в чому пояснюється недоліками в його плануванні. Бюджет кожного року від початку і до кінця є новим документом, що був складений за умов поточної реальності, не враховуючи стратегії розвитку держави. Відповідно боротьба кожного року триває за кожен із запланованих показників, у той час як світова практика свідчить, що проблема ця вирішується досить просто.

Таким чином, маємо таку проблему бюджетного процесу в Україні: відсутність стратегічної складової в бюджетному процесі. Бюджет планується на 1 рік, у той час як стратегічний розвиток держави та її складових потребує довгострокових фінансових планів країни.

Наявність декількох стадій прийняття бюджету та проблеми, що виникають на цих стадіях, призводять до актуалізації ще однієї проблеми – порядку затвердження бюджету.

В Україні реалізується процедура планування «згори-донизу» – спочатку затверджується Державний бюджет України, в якому визначаються основні дохідні джерела місцевих бюджетів, а потім затверджуються регіональні бюджети. Така процедура не є оптимальною, оскільки за умови достатнього рівня самостійності місцевих бюджетів (що принаймні декларується владою) затвердження бюджету центрального уряду і затвердження місцевих бюджетів – це складові двох самостійних бюджетних процесів [14, с. 276].

Ще однією проблемою бюджетного процесу, що виникає як на стадії прийняття бюджету, так і під час його виконання, є прозорість бюджетного процесу.

Проблемою, що логічно випливає з вищеперелічених, є проблема складання планових показників.

Проблема хронічного дефіциту бюджету спричиняє й інші проблеми – зокрема, проблему державного боргу, необхідність його фінансування і пошук джерел фінансування. Оскільки головна мета державних позик – покриття бюджетного дефіциту як на державному, так і на регіональному рівні.

Проблемою політики держави і бюджетного процесу є співвідношення бюджетного та податкового законодавства.

Однією з головних проблем бюджетного процесу в Україні є незбалансованість міжбюджетних відносин «держава-регіони», тобто проблема місцевих бюджетів, їх самостійності та фінансування.

Проблемою бюджетного процесу, пов’язаною з місцевими бюджетами, є ручне управління місцевими бюджетами, формування їх відповідно до політичної орієнтації місцевого керівництва. Як правило, таке управління набирає таких форм, як необґрунтовано завищені показники доходів, нові, не передбачені законодавством субвенції і маніпулювання статистичними даними.

Також проблемою реалізації бюджетного процесу в Україні є неповернення підприємствами кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України. Обсяги неповернених коштів сягнули позначки в декілька мільярдів гривень і мають стійку тенденцію до зростання. Це пов’язано з неефективністю механізму надання державних гарантій.

Отже, сьогодні на практиці ми зіштовхуємося з цілим рядом проблем.

1. Недосконалість планування бюджетних програм головними розпорядниками коштів.

2. Визначення показників результативності програми. Майже жодна програма не має таких показників.

3. Відсутність механізму відбору програм для фінансування.

4. Відсутність механізму моніторингу виконання бюджетних програм з боку держави.

5. Важливою проблемою організації та реалізації бюджетного процесу є контроль за виконанням бюджету [10, с. 81].

Проблем накопичилося дуже багато і більшість з них вимагає негайного вирішення і вже сьогодні необхідно за допомогою реформ та нормативних актів робити кроки в напрямку вдосконалення бюджетного процесу в Україні.

3.2. Перспективні напрями вдосконалення бюджетної політики

Бюджетна політика України та середньострокову перспективу має бути спрямована на формування сприятливого макроекономічного середовища та економічного зростання в Україні.

У цьому контексті основними завданнями бюджетної політики є:

— забезпечення реальної збалансованості бюджету;

— виконання програм енергозбереження;

— сприяння розвитку підприємницької діяльності;

— удосконалення механізмів соціального страхування;

— забезпечення реалізації соціальних гарантій та соціального захисту вразливих верств населення [20, с. 230].

Пріоритетними завданнями та головними параметрами бюджетної політики на короткострокову перспективу мають стати:

1) створення рівних умов для розвитку реального сектору економіки та досягнення макроекономічної стабільності:

— збереження частки перерозподілу Внутрішнього валового продукту через зведений бюджет на достатньому рівні;

— удосконалення правової системи та визначення правових механізмів виконання завдань уряду, пов’язаних з досягненням збалансованості бюджету;

— захист економічних інтересів держави шляхом посилення боротьби з контрабандою та порушенням митних правил;

— визначення дефіциту Державного бюджету України на рівні

— утримання обсягу державного боргу відносно Внутрішнього валового продукту на економічно безпечному рівні;

— удосконалення системи фінансового забезпечення паливно-енергетичного комплексу, зокрема вугільної промисловості, шляхом оптимізації видатків та підвищення ефективності використання бюджетних коштів, залучення недержавних інвестицій, у тому числі через приватизацію підприємств вугільної промисловості;

2) забезпечення реалізації справедливої державної політики щодо соціального захисту та соціального забезпечення населення:

— підвищення розмірів мінімальної заробітної плати;

— збільшення власних доходів цільових соціальних фондів шляхом розширення бази нарахувань страхових внесків, зокрема їх запровадження на всі види заробітної плати та грошового забезпечення з одночасним реформуванням та легалізацією заробітної плати у всіх галузях;

— законодавче врегулювання питань впровадження єдиного порядку призначення та перерахунку пенсій для всіх категорій пенсіонерів;

— створення нормативно-правової бази для запровадження єдиної системи оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектору економіки, включаючи запровадження погодинної ставки та єдиної тарифної сітки

3) реформування бюджетної сфери:

— приведення кількості головних розпорядників бюджетних коштів у відповідність з основними державними функціями з урахуванням підпорядкованості та координації окремих органів державної влади;

— збереження практики визначення у законі про державний бюджет захищених статей видатків, насамперед соціального характеру;

— збільшення обсягу капітальних видатків;

— реформування галузі охорони здоров’я, зокрема в напрямі створення умов переходу до системи медичного страхування та конкурентних умов у наданні таких послуг із законодавчим визначенням понять «медичні послуги», «медична допомога» та «платна медична послуга»;

— розроблення методики визначення обсягу гарантованої медичної допомоги за рахунок державних коштів;

— удосконалення структури бюджетних видатків на науку, а також номенклатури та обсягів державного замовлення на науково-технічні розробки в умовах переходу економіки України на інноваційну модель розвитку [20, с. 231-235].

Отже, як бачимо, перед державою стоять досить складні завдання. їх реалізація залежить від формування ефективної та збалансованої бюджетної політики. Це означає, що формування державних доходів повинно не тільки вирішувати проблему фінансування державних видатків, а й відповідати цілям, які визначаються функціями держави в умовах ринкової економіки.

 

ВИСНОВКИ

З написання курсової роботи були сформульовані наступні висновки:

По-перше, бюджетний процес – регульована нормами права діяльність держави, органів місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання, розгляду звітів про їх виконання та здійснення контролю за формуванням і виконанням усіх бюджетів. Від ефективності здійснення бюджетного процесу залежить з одного боку, стан державного бюджету, а з іншого ступінь впливу фіскальної політики на економіку. Бюджетний процес складається з відповідних стадій, що визначаються змістом і характером діяльності державних органів, завдяки цьому така діяльність набуває нових якостей.

Традиційно у бюджетному процесі виокремлюють п’ять стадій:

1) розроблення та складання проекту бюджету;

2) розгляд проекту бюджету;

3) затвердження проекту бюджету;

4) виконання бюджету;

5) складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

На всіх стадіях бюджетного процесу задіяні його учасники, якими є, згідно зі статті 19 Бюджетного кодексу, органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями [2, ст.19].

Основним завданням бюджетного процесу є забезпечення своєчасного та повного надходження до державної скарбниці фінансових ресурсів в обсягах, достатніх для реалізації цільових державних програм, пов"язаних з піднесенням економіки, проведенням її структурної перебудови та розв"язанням соціальних проблем, з одного боку, раціонального та цільового використання мобілізованих бюджетних коштів, з другого.

По-перше, бюджетний процес розглядається в цілому на загальнодержавному рівні і на місцевому рівні. Організація бюджетного процесу в Україні здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного кодексу та інших нормативно-правових актів центральних та місцевих органів виконавчої влади. За допомогою бюджетного процесу держава втілює на практиці свою бюджетну політику.

По-друге, було проаналізовано бюджетний процес в України на місцевому та державному рівнях

По-третє, контроль у бюджетному процесі, тобто бюджетний контроль – це вид державного фінансового контролю, здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу. На сучасному етапі спостерігається тенденція послаблення функцій державного контролю за збереженням і раціональним використанням бюджетних коштів.

Для забезпечення дійсно дієвого контролю за ефективним використанням бюджетних коштів першочергове значення має застосування оптимальних концептуальних принципів при формуванні бюджетних програм.

Існують певні проблеми бюджетного процесу, які умовно  можна поділити на три групи:

- проблеми на стадії прийняття бюджету;

- проблеми, що виникають у процесі виконання бюджету;

- проблеми контролю та відповідальності за бюджетний процес.

На мою думку, важливою проблемою організації та реалізації бюджетного процесу є контроль за виконанням бюджету. Але чомусь саме контролю приділяють найменшу увагу на всіх стадіях бюджетного процесу. Під час складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету, виникає так багато нагальних проблем, що чомусь контроль і аудит відкидається на останнє місце.

Важливим фактором на бюджетний процес є вплив бюджетної політики, яка має враховувати процеси фінансової глобалізації, бути все більш розгорнутою, що, у свою чергу, потребує розроблення не тільки механізмів адаптації, а й захисту від спекулятивно-кримінальних атак на фінанси держави. Усе це обумовлює вже в нинішніх умовах необхідність вироблення механізмів захисту національних інтересів у сфері державних фінансів, зокрема щодо запобігання локальним ринковим кризам. Для України зараз найуразливішим у цьому плані є валютний і фондовий ринки.

Економічне зростання в Україні сьогодні являється ще нестійким. Світова економіка, від стану якої воно залежить, тільки ще виходить із кризи і може дати не мало сюрпризів. Тому фактичні показники Валового Внутрішнього Продукту України можуть бути іншими чим заплановані. Проте в будь-якому випадку завдання відповідальної бюджетної політики полягає в тому, щоб забезпечити виконання всіх важливих завдань держави, її соціальних завдань у будь-яких умовах з урахуванням усіх викликів, які сьогодні стоять перед країною і будуть стояти найближчим часом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України /Верховна Рада України.– Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

2. Бюджетний Кодекс України: кодекс України від 08.07.2010р.  № 2456-VI // Відомості Верховної Ради – 2010, № 50-51, ст. 572

3. Про державний бюджет України на 2016 рік: Закон України від 25.12.2015 № 928-VIII. Відомості Верховної Ради. – 2016, № 5, ст.54.

4. Про місцеве самоврядування: Закон України  від 21.05.1997 №280/97 Відомості Верховної Ради. – 1997. –  № 24 – Ст.170.

5. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 // Відомості Верховної Ради України – 1993 -  № 2939-XII – Ст. 110

6. Бех Б. В. Фінансове право України / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криницький  - К. : Юрінком Інтер, 2007. – 320 с.

7. Мельник С.І. Бюджетний процес в України: збірник нормативно-інструктивних матеріалів / С.І.Мельник. – К.: Юрінком Інтер, 2002 – 413 с.

8. Василик О.Д. Бюджетна система України / О.Д. Василик, К.В.Павлюк. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004 – 214 с.

9. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Загальна частина : Навчальний посібник / Е. С. Дмитренко. - К. : Алерта; КНТ, 2006. - 376 с.

10. Костюченко O.A. Бюджетне, податкове та митне законодавство України : посібник / O.A. Костюченко, В.П. Жиромський, Т.С. Моторіна. — К.: Прецедент, 2006. — 93 с.

11. Музика O.A. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством / O.A. Музика. — К.: Атіка, 2004. — 344 с.

12. Орлюк О. П. Фінансове право : навчальний посібник / О. П. Орлюк. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.

13. Понікаров В. Д. Фінансове право: Навчальний посібник / В. Д. Понікаров, І . В. Ялдін, В. В. Назаренко. - X. : ВД "ІНЖЕК", 2005. - 200 с.

14. Роль В.Ф. Фінансове право: Навчальний посібник / В.Ф. Роль, В.В. Сергієнко, с.М. Попова. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.

15. О.Д. Василик Теорія фінансів: навч. посіб. для студ. вузів / — К.: Центр навч. л-ри, 2005. — 480 с.

16. Фещенко Л. В. Бюджетна система України: навчальний посібник / Л. В. Фещенко, П. В. Проноза, Н. В. Кузьминчук. - К. : Кондор, 2008. - 440 с.

17. Воронова Л.К., Фінансове право України -: підручник /. — К. : Прецедент : Моя книга, 2009. — 448 с

18. Фінанси - Юрій С.І., Федосов В.М., 2009 р. , Київ. 245 ст.

19. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України / Київ: НІОС, 2005, 230 стор.

20. Януль І.Є. Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконалення / І.Є.Януль // Фінанси України. – 2006. – с. 209.