СПОРТИВНІ СПОРУДИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харьківська державна академія фізичної культури

Кафедра

РЕФЕРАТ

на тему:

СПОРТИВНІ СПОРУДИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

                                                 Виконав: студент  4 курсу, д/в

 групи 42

Гречанов Роман

Олександрович

                                                 Харьків – 2016

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………...3

Задачі………………………………………………………………………..4

1.     Спортивні ігри у Давній Греції………………………………………..5

2.     Спортивні споруди у Стародавній Греції………...…………………..7

Висновки…………………………………………………………………..13

Список використаної літератури……………………………………..….14

ВСТУП

        Понад дві з половиною тисячі років тому в південній частині Балканського півострова, на островах Егейського моря, на західному узбережжі Малої Азії, по берегах Мармурового і Чорного морів, на узбережжі Південної Італії і в східній частині острова Сицилія виникла група рабовласницьких держав, відомих в історії як Стародавня Греція, або Еллада.

            У XII—VII ст. до н. е. у Стародавній Греції відбувся розклад первіснообщинного ладу і з"явилося патріархальне рабовласництво, яке у VIII—VI ст. до н. е. склало основу економічного і політичного життя суспільства.

            Розвинулося товарно-грошове господарство, яке зосередилось у рабовласницьких містах-державах (полісах). Найбільшими серед них виступали Афіни і Спарта, боротьба між якими за панування в Стародавній Греції була водночас боротьбою між демократією і аристократичною олігархією, що призвело до Пелопоннеської війни 431—404 рр. до н. е. Знесилені війною грецькі поліси в 338 р. до н. е. підпали під владу Македонії. У 146 р. до н. е. територія Греції була включена до складу Римської імперії.

            Стародавня Греція — період в історії Греції, який тривав від ІІІ тисячоліття до н. е. до римського завоювання в 2 столітті до н. е. Більшість істориків розглядають її як основоположну культуру західної цивілізації. батьківщиною світової демократії, західної філософії, основних принципів фізико-математичних наук, мистецтва театру та Олімпійських ігор тощо.

            Греція — батьківщина Олімпійських ігор. Спорт популярний тут з часів стародавніх міст-держав. Про значимість спорту в Греції свідчить той факт, що на час проведення Олімпійських ігор припинялися всі війни між греками. У сучасній Греції спорт також не втратив актуальності. 1896 року в Афінах були проведені перші Олімпійські ігри сучасності, у яких взяли участь 13 країн. 2004 року у Греція знову прийняла у себе Олімпійські ігри. У них брало участь вже 211 держав. Були побудовані нові спортивні споруди із застосуванням новітніх технологій.

Задачі:

1. Розглянути хід та місця проведення спортивних змагань у Давній Греції.

2. Описати основні спортивні споруди у Стародавній Греції.

3. Розкрити вплив розвитку архітектури та будівництва на розвиток спорту у Стародавній Греції.

І. Спортивні ігри в Давній Греції.

            У прекрасному грецькому місті Олімпія ще за часів Гомера на честь бога Зевса було започатковано спортивні змагання, відомі всьому людству, – Олімпійські ігри. Стародавні греки по-різному розповідали про це. Одні казали, що змагання були започатковані самим верховним богом після його перемоги над батьком Кроносом. Інші запевняли, що батьком Олімпійських ігор був нібито син Зевса, величний грецький герой Геракл. Існували також інші легенди про народження цих спортивних змагань.

            Олімпійські ігри Стародавньої Греції – найбільші загальногрецькі змагання, які проводилися регулярно через 4 роки в Олімпії – невеликому містечку в північно-західній частині Пелопоннеського півострову. З початку проведення Ігор грецьким істориком Тімеєм (ІІІ ст. до н.е.) введено літочислення за олімпіадами.

            В Олімпії було багато чудових споруд і будівель, що увійшли в історію мистецтва, культури та спорту. Тут були храми Зевса, Гери, мармурові портики, святилища та скарбниці, Німфейон, Леонідайон, пританей, статуї відомих атлетів, а також, звичайно, спортивні споруди: стадіон, іподром, гімнасій, палестра.

Святкування Олімпійських ігор проходило у третій повний місяць після літнього сонцестояння Як правило цей день припадав на кінець серпня чин а початок вересня.

В Олімпійських іграх брали участь лише вільнонароджені греки, які повинні були тренуватися впродовж 10-12 місяців до початку змагань. Останній місяць тренування проходило в гімнасії Олімпії під наглядом елланодиків – суддів змагань, які й вирішували в кінцевому результаті хто достойний брати участь в Іграх. Заборонялося брати участь в Олімпійських іграх вбивцям, тим, хто не платив податків, хто був під слідством, святотатцям.

Жінки не приймали участі в Олімпійських змаганнях, їм навіть заборонялося під страхом смертної кари бути присутніми на Олімпіадах в якості глядачів. Виняток складала лише жриця богині Деметри.

Але на честь богині Гери в Олімпії після закінчення Ігор влаштовувалися змагання дівчат у бігу.

Щоб усі учасники та глядачі могли в один день зібратися разом, зарання в рік проведення Олімпійських ігор розсилалися священні вісники – теори. Саме вони проголошували про початок священного перемир’я і оголошували дату початку змагань.

Олімпійські ігри проводилися надзвичайно урочисто і тривали в період свого розквіту до 5 днів.

Змагання з бігу на один стадій (стадіодром, дромос) впродовж 13 Олімпіад були єдиними в програмі Ігор. Олімпійський стадій дорівнював 192,27 м.

Подвійний біг (діаулос) проходив на дистанцію два стадії. Необхідно було добігти до поворотного стовпчика на відстані стадія, обігнути його і прибігти назад.

Довгий біг (доліхос) не завжди мав однакову дистанцію і дорівнював найчастіше 24 стадіям.

Пентатлон (п’ятиборство) демонстрував гармонійний розвиток атлетів. До складу пентатлону входили біг, стрибок в довжину, метання спису, метання диску та боротьба.

Стрибки в довжину виконували з невеликого підвищення, стрибали у яму заповнену морським піском. Стрибок здійснювали із гальтерами (обтяженнями) в руках, вага яких складала від 1,5 до 4 кг.

Крім Олімпійських ігор, у Давній Греції проводилися й інші спортивні змагання. Існували Істмійські, Немейські та Піфійські ігри. Вони відбувалися один раз на два або три роки і відрізнялися від Олімпійських поєднанням у собі атлетичних, кінних, поетичних і музичних змагань. Істмійські ігри проводили з 582 р. до н.е. коринфіяни. Немейські відбувалися з ініціативи жителів Аргоса. Піфійські ж ігри проводилися мешканцями Дельф. Переможці останніх отримували вінок із священного лавра.

                                     

ІІ. Спортивні споруди у Стародавній Греції.

Проведені вченими розкопки в середині XVIII — на початку XIX століть показали, що там було п"ять стадіонів, послідовно споруджених один за одним. Вони мали вигляд прямокутника або видовжену підковоподібну форму. Вздовж арен розміщувались трибуни для глядачів, яких іноді збиралося до 50 тисяч.

Змагання з бігу відбувалися не на крутих доріжках, як це прийнято зараз, а по прямій — туди і назад. По сусідству розміщувались місця для поєдинків борців, метальників, кулачних бійців, ігор з м"ячем. Тут були також лазні, кімнати для масажу, інші приміщення. Неподалік височіло кілька приміщень "олімпійського селища", де розташовувались атлети — учасники ігор.

Змагання розпочиналися урочистими парадами, релігійними обрядами, посвяченням у ранг олімпійців.

На перших Олімпіадах спортсмени вели боротьбу з бігу на один стадій (звідси — стадіон). Не у всіх місцях стадії були однакові. Найбільший дорівнював 192,27 метра і практикувався саме в Олімпії. Допускають, що він дорівнював 600 ступеням Зевса і був відміряний самим Гераклом.

Нам нічого невідомо про секунди атлетів під час забігів. Досить було прийти до фінішу першим, щоб одержати лавровий вінок і здобути право запалити священний вогонь.

Літературні джерела розповідають про олімпійців, які бігали швидше від зайця. Спартанець Ладас, наприклад, бігав, не залишаючи на піску слідів. Юний Полімнестор із Мілета легко наздоганяв кіз, яких випасав на горах, і навіть ловив зайців.

З історії ми знаємо довжину відстані від містечка Марафон до Афін — приблизно 42 кілометри. Першим цю дистанцію подолав відомий з переказів воїн полководця Мільтіада — Фідіппід. Він повинен був повідомити своїх земляків про блискучу перемогу їхнього війська над персами. Було це у 490 році до н. е. Коли Фідіппід прибіг на міську площу, він зміг вимовити лише двоє слів: "Ми перемогли!" і впав мертвий.

У Стародавній Греції для занять спортом зводилися різні споруди – гімнасії, палестри, стадіони, гіпподроми та ін.

У будівництві гімнасіїв та інших споруд для проведення змагань очевидно використовувалися недовговічні матеріали (глиняна цегла, дерево та ін.). Тому наші уявлення про стадіони, палестри і гімнасії базуються на археологічних і літературних даних більш пізнього часу, починаючи із середини ІV ст. до н.е. У цей період почалося відновлення та реконструкція побудованих раніше споруд, розробка і реалізація нових проектів. Все що нам відомо про стадіони в Афінах, Дельфах, Олімпії, Мессині та інших містах, палестрах і гімнасіях в Олімпії, Дельфах, Пергамо відноситься до грецької і римської епохи, починаючи із середини ІV ст. до н.е.

Гімнасії в кінці V і в ІV ст. до н.е. використовуються в основному для фізичного удосконалення і спортивної підготовки молоді. Саме в цей період в Афінах було побудовано три найвідоміших гімнасії – Синосарг, Лікей і Академія.

Для виховання здорових боєздатних громадян у будь-якому давньогрецькому полісі повинна була існувати хоча б одна школа фізичного виховання – гімнасія, а у великих містах їх могло бути навіть декілька. За свідченням Павсанія, поселення не могло вважатися містом, якщо у ньому не було гімнасії.

 Гімнасія був одним із центральних місць суспільного життя грецького полісу. Вільний і благородний еллін мав за честь і обов’язок відвідувати такі місця.

Спочатку гімнасії призначалися лише для занять фізичними вправами, але вже з V-ІV ст. до н.е. вони стають культурно-суспільними центрами давньогрецького полісу.

У приміщенні гімнасії знаходилися: палестра, роздягальня, зал, де атлети натирались оливковою олією, ще одна кімната, де вони натирались піском – все це було необхідним косметичним масажем, що полегшував виконання тих чи інших прийомів під час змагань, - потім інша кімната, з підвішеними шкіряним мішками з піском, де майбутні чемпіони тренували свою силу та відпрацьовували удари перед кулачними боями. Найбільшим приміщенням був ефебіон, що призначався для гімнастичних вправ та ігор молоді. Були при гімнасіях і кімнати відпочинку – екседри з лавками та стільцями. Тут втомлені атлети могли перепочити. Там же виступали та проводили дискусії філософи і ритори. Окремі зали та кімнати були відокремлені одна від одної портиками; одні з них були криті, інші – відкриті, ними користувалися в залежності від пори року та погоди. Також при гімнасіях були атлетичні майданчики: для гри в м’яч – сферистеріон, для бігу – дром. Для гігієнічних процедур при гімнасіях існували лазні з холодною та гарячою водою.

Поступово гімнасії перетворювалися в справжню школу освіти та виховання, де окрім спортивних занять вивчали філософію, красномовство і граматику. Тут розташовувалися бібліотеки. Знамениті філософи й оратори часто відвідували гімнасію для читання лекцій, вважаючи його кращим місцем для зустрічі з молоддю. Найвидатніші мислителі древності створювали в гімнасіях свої школи: Платон – в Академії (385 р. до н.е.), Арістотель – в Лікеї (335 р. до н.е.). Не дивлячись на те, що викладання у гімнасіях носило неофіційний характер, воно користувалося великою популярністю в юнаків, які займалися спортом.

Архітектурні та літературні пам’ятники свідчать про культ грецьких богів в гімнасіях. Спочатку культ був достатньо простим: образ поклоніння (Гермес, Аполлон, Геракл) і маленький вівтар, де проводився ритуал. Для цього виділялася частина палестри. В кінці періоду еллінізму на території гімнасій стали будуватися храми Аполлону, Гермесу, Гераклу, в яких ті, хто займався, поклонялися цим богам.

Відомий на весь світ древньогрецький стадіон – Стадій – розтащований в північно-східній стороні гори Олімпії, на якому проходили самі перші Олімпійські ігри.

Під час археологічних розкопок у всіх найбільших спортивних центрах Стародавньої Греції знайдені стадіони для спорту. Найбільшим був стадіон в Олімпії. Завдяки праці німецьких археологів зі стадіону були видалені 75 тис. куб.м ґрунту і відтворена його історія. Від першого стадіону, побудованого в VІ ст. до н.е., залишилося небагато слідів. В наступні століття стадіон постійно перебудовувався: бігова доріжка, довжина якої складала 192,24 м розширилася, довкола стадіону були побудовані стіни, були обладнані спеціальні місця для старту і фінішу, трибуна для суддів та ін.

Древній стадіон.

Істмійський стадіон в Корінфі був розташований поруч із храмом Посейдона. Ширина бігового поля складала 21,49 м, довжина, через відсутність південно-східної частини, не вираховується. Глядачі розташовувалися на природній земляній трибуні.

Розкопки стадіону в Дельфах почалися в 1896 році й відновлювалися багаторазово. Стадіон, який можна побачити сьогодні, датується ІІ ст. н.е. Дослідження, проведені в 1971-1973 роках дозволили встановити, що існував і більш древній стадіон, побудований в період з 279 по 270 рр. до н.е., який вміщав 17 доріжок довжиною 178,607 м.

Реконструкція стадіону, проведена в середині ІІ ст. н.е. дещо змінила форму стадіону. Довжина доріжок склала 177,420 м при ширині від 25,33 до 29,34 м. Трибуни для глядачів були розташовані на подіумі, який було вистелено кам’яними плитами. Стадіон вміщував близько 6500 глядачів, у центрі північної частини була трибуна для почесних гостей.

Відроджений древній стадіон в області Месінія на півострові Пеллопонес.

Стадіон в Немеї, згідно результатів розкопок, проведених за період 1971-1991 років, було побудовано в кінці ІV ст. до н.е. Розміри доріжок стадіону були приблизно такими ж, як і інших стадіонів – 178 м в довжину, 23,93 м – в ширину.

ВИСНОВКИ

1.     Будучи місцем проведення Олімпійських ігор, Олімпія була історичним і культурним центром Стародавньої Греції з великою кількістю найдавніших пам"яток, будівництво яких виходить до першої половини II тисячоліття до н. е.. Святими місцями вважалися гора Кронос, курган Пелопса, вівтарі Зевса і Геї, Геракла і Гіпподамії. Потім, з"явилися храми Зевса, Гери. Для проведення Ігор у Олімпії був споруджений один із величніших стадіонів того часу, принципи планування та будівництва  якого були використані під споруджень стадіонів в інших місцях Древньої Греції.

2.     Про стан спорту у Стародавній Греції у ІХ-УІІІ в.в. до н.е. можна робити висновки за творами її поетів, в першу чергу, Гомера і Гесіода. В їх творах знаходиться опис такого суспільства, де спорт увійшов у всі ланки життя: молоді люди активно займалися фізичними вправами; полководці і герої змагалися, щоб отримати перемогу; натовпи народу слідкували за змаганнями, у великих містах Древньої Греції активно велося будівництво спортивних споруд різної направленості з врахуванням потреб та виду спортивних змагань, що проводилися.

3.     Слід відзначити, що на інтенсивний розвиток спортивних змагань та будівництва спортивних споруд в Стародавній Греції великий вплив зробив найважливіший елемент життя і культури стародавніх греків – агоністика – принцип змагальності, який реалізувався в різних сферах життя (праці, мистецтві, спорті) з метою досягнення найкращого результату, прославлення сфер діяльності, збільшення особистого престижу і слави міст-держав.

Список використаних джерел

1.     Блох Р. Походження олімпійських ігор / / Наука і життя, № 11, 1969, с.117-122

2.     Вилькин Я.Р. Звідки пішли олімпіади. - Мінськ: Полум"я, 1980. 

3.     А. Волошин "Час олімпійських стартів”. – К.: "Веселка”. – 1990.

4.     Волошин А.П., Ксендзенко Ф.М. У Олимпийской черты. - К.: Молодь,

5.     Грецька міфологія. – К., 1986.

6.     Зарубіжна та українська література. Підручник. – К., 2001.

7.     Історія Стародавньої Греції. – К., 1998.

8.     Колесникова Л.Г. Спорт в античном Херсонесе. - Ленинград-Москва, 1964.- 28 с.

9.     Кун Л. Загальна історія фізичної культури. - М.: 1981. 

10.                       Колобова К.М., Озерецкая Е.Л. Олимпийские игры: Пособие для учащихся. – Москва, 1958. – 64 с.

11.                       На олімпійських хвилях: Довідник УСЦАК (1981-1996) / Упорядник О.Твардовський. – Нюарк (США), 1997. – 142 с.

12.                       Оливова В. Люди и игры: У истоков современного спорта: Пер. с чешского. – Москва: Физкультура и спорт, 1985. – 249 с.

13.                       Олимпийский спорт: в 2т. / В. Н. Платонов, М. М. Булатова, С. Н. Бубка [и др.]; под. общ. ред. В. Н. Платонова. – К. : Олимп. л-ра, 2009. – Т.1. – 736. : ил. – Библиогр.: С.730-735.

14.                       П’єр де Кубертен. Олімпійські мемуари. – К: Олимпийская литература, 1997. – 178 с.

15.                       Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник. - К.: Олимпийская литература, 1994. - Кн. 1. – 496 с.

16.                       Платонов В. Н. Олимпийский спорт: Учебник (в 2 кн.) / В. Н. Платонов, С. И. Гуськов С. И. – К : Олимпийская литература, 1994. – 496 с.

17.                       Суник О.В. Від Олімпії до Москви. – К.: Здоров’я, 1980. – 200с.

18.                       Шанин Ю.В. Герои античных стадионов. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 141с.

19.                       Шанин Ю.В. От эллинов до наших дней. – Москва: Физкультура и спорт, 1975. – 143с.

20.                       Шанин Ю.В. Олимпийские игры и поэзия эллинов. – К.: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те., 1980. – 184с.

21.                       Стів Шекман. "Ми чоловіки”. – К.: "Здоров‘я” – 1997.

22.                       Хавин В.Н. Все об олимпийских играх. - 2 изд. доп. - М. :Физкультура и спорт, 1979. - 607 с.