Роль, завдання,функції бухгалтерського обліку в інформаційній системі підприємства

Текст:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет обліку і аудиту

Кафедра обліку у виробничій сфері

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Бухгалтерський облік (Загальна теорія)»

на тему:

«Роль, завдання,функції бухгалтерського обліку в інформаційній системі підприємства»

Виконала:

студентка групи

ОП – 31

Керівник:

Починок Н.В.

Зміст

Вступ

Діяльність підприємства як суб’єкта господарювання,його функції і завдання.
Роль бухгалтерського обліку як інформаційної бази системи управління підприємством.
Побудова інформаційної системи на підприємстві.
Поняття про бухгалтерський облік як складову інформаційної системи менеджменту.
Бухгалтерська служба на підприємстві та її функції.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Невід’ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватне відображення обліку господарської діяльності суб’єктів господарювання. Його зміст і завдання обумовлені способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил та станом виробничих відносин.

Для адаптації до загальноприйнятих у світовій практиці принципів та методів ведення обліку в Україні здійснюється його реформування, започатковане “Програмою реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів”, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706.

Необхідність цього процесу в Україні викликана:

Ø об’єктивними факторами реформування всього економічного сектора держави;

Ø формуванням нових економічних стосунків між суб’єктами господарювання;

Ø підтримкою курсу України, як європейської держави, на всебічну інтеграцію у світове товариство.

Останнє і стало головним чинником розробки і прийняття законодавчих актів, направлених на реформування системи бухгалтерського обліку в Україні та приведення її до міжнародних стандартів.

За Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 291 бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можна без удосконалення бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує управлінські потреби необхідною і вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.

Діяльність працівників сфери управління (фахівців, бухгалтерів кредитно-банківської системи, плановиків і т. ін.) зараз орієнтована на використання розвинутих технологій. Організація і реалізація управлінських функцій вимагає радикальної зміни як самої технології управління, так і технічних засобів опрацювання інформації, серед яких головне місце посідають персональні комп"ютери. Вони дедалі більше перетворюються із систем автоматичного пере опрацювання вхідної інформації у засоби накопичення досвіду управлінських працівників, аналізу, оцінки й вироблення якнайефективніших економічних рішень.

Тенденція до посилення децентралізації управління тягне за собою розподілене опрацювання інформації з децентралізацією застосування засобів обчислювальної техніки й удосконаленням організації безпосередніх робочих місць користувачів.

Автоматизоване робоче місце можна визначити сукупність інформаційно-програмно-технічних ресурсів опрацювання даних,що забезпечують кінцевому користувачеві автоматизацію управлінських функцій у конкретній предметній області.

Автоматизація і введення інформаційних систем бухгалтерського обліку на підприємстві і підготовка фінансової звітності в податкові органи в умовах перехідної економіки України є однією з найбільш важливіших задач. Ситуація така,що сам по собі бухгалтерський облік на підприємстві може розглядатися як внутрішня справа підприємства, а основою для оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства з боку держави служить звітність (бухгалтерський баланс і численні інші звітні форми), що повинна щокварталу надаватися в податкову інспекцію по місцю реєстрації підприємства. Крім того, існують планові та позапланові податкові перевірки, при проведенні яких можуть знадобитися всі бухгалтерські документи, включаючи первинні.

Метою курсової роботи є автоматизація обліку на підприємстві.

Завданням курсової роботи розкриття основ організації бухгалтерського обліку на підприємстві, ролі інформаційних систем обліку в управлінні економічним об"єктом, а також визначення практичної технології ефективного використання інформаційних систем у бухгалтерському обліку .

Діяльність підприємства як суб’єкта господарювання, його функції і завдання

Основною виробничо-господарською ланкою національної економіки є підприємство. Визначення поняття підприємства та правові засади його функціонування сформульовано у главі 7 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) №436-IV від 16.01.2003 p., чинного з 01.01.2004 р. у ГКУ встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб"єктів господарювання різних форм власності[7].

Його метою є забезпечення зростання ділової активності суб"єктів господарювання, розвитку підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальної спрямованості відповідно до вимог Конституції України, утвердження суспільного господарського порядку в економічній системі України, сприяння гармонізації її з іншими економічними системами.

Підприємство - самостійний суб"єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування (або іншими суб"єктами) для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб"єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У практиці господарювання кожне підприємство представляє собою складну економічну систему, що здійснює багато видів діяльності.

Основним завданням діяльності підприємства є забезпечення потреб суспільства товарами (послугами) відповідного асортименту та належної якості.

Виконання основного завдання підприємства вимагає вирішення таких окремих завдань:

Ø постійне підвищення ефективності виробництва;

Ø своєчасне і термінове впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;

Ø постійне зростання культурно-технічного та професійно-кваліфікаційного рівня працівників підприємства і залучення їх до творчої діяльності (винахідництво, раціоналізаторство, новаторство).

Основними ознаками підприємства є:

Ø виробничо-технічна єдність;

Ø економічна єдність;

Ø організаційна єдність.

Виробничо-технічна єдність підприємства визначається спільністю призначення продукції (послуг) або спільністю процесів її виробництва. Вона визначає єдину систему технічної документації, загальну технічну політику окремих ланок підприємства тощо.

Економічна єдність підприємства проявляється в єдності плану, обліку, спільності матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, економічних результатів роботи" та єдиної системи стимулювання[23, с.45].

Організаційна єдність підприємства передбачає наявність єдиного колективу, єдиної адміністрації і управління виробництвом, загальної системи їх обслуговування, що визначає спільну відповідальність за здійснювану діяльність.

У практиці господарювання кожне підприємство здійснює безліч різних операцій, які за ознаками спорідненості можна об"єднати в окремі напрямки. Основним напрямком діяльності кожного підприємства, який власне і визначає доцільність започаткування виробництва в умовах жорстких конкурентних відносин, є вивчення конкурентного середовища і ринку, на якому функціонує чи на який планує вийти підприємство зі своєю продукцією (послугами).

Підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської (“бізнесової”) організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об’єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності.

Визначення “основна ланка”, з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого – від суб’єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об’єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою[5].

Закон встановлює, що підприємство – це суб’єкт господарювання.

Суть визначення “господарюючий суб’єкт” полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку.

Як господарюючий суб’єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну іншу господарську діяльність.

Підприємство є самостійним, господарюючим суб’єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника.

Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що при здійсненні своєї господарської діяльності підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України).

Нарешті, підприємство – це статутний господарюючий суб’єкт. Статут підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативно визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено.

Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому ст. 57 Господарського кодексу України спеціально визначає обов’язкові й альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства[12, с.55].

Підприємство має необхідне для господарюючого суб’єкта майно – основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, корис тується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридично відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб’єктом права.

Основні і оборотні кошти перебувають на самостійному бухгалтерському балансі, гроші – на поточному рахунку підприємства в банку.

Підприємство є самостійним суб’єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов’язки) як господарюючого суб’єкта, з другого – зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб Господарського кодексу). Цим підприємство істотно відрізняється від об’єднань підприємств (господарських об’єднань), до складу яких входять юридичні особи.

Як господарюючий суб’єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєстрації.

Таким чином, підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов’язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.

До найважливіших цілей виробничого підприємства можна віднести такі:

Ø отримання прибутку;

Ø забезпечення потреб споживачів згідно з ринковим попитом;

Ø створення робочих місць;

Ø створення можливостей для професійного зростання;

Ø своєчасна виплата заробітної плати.

До основних функцій виробничого підприємства належать:

Ø виготовлення продукції;

Ø матеріально-технічне забезпечення;

Ø організація виробництва;

Ø управління персоналом;

Ø продаж та післяпродажний сервіс;

Ø сплата обов’язкових платежів до бюджету.

Діяльність виробничих підприємств за напрямами буває:

Ø виробнича – передбачає організацію та регулювання процесу

Ø виготовлення продукції;

Ø комерційна – збут та постачання;

Ø маркетингова – дослідження зовнішнього середовища

Ø підприємства;

Ø економічна – планування, фінансова діяльність, ціноутво-рення,

Ø облік та звітність, ресурсне забезпечення та ін;

Ø інноваційна – науково-технічні розробки, технологічна та кон-

Ø структторська підготовка виробництва, впровадження нових

Ø технологій та видів продукції;

Роль бухгалтерського обліку як інформаційної бази системи управління підприємством

Стан економіки нашої країни вимагає створення якісно нової системи управління. Отже, виникає необхідність посилення інформаційних функцій обліку і цільового їх спрямування. Створення на підприємствах системи управлінського обліку є об’єктивною необхідністю, адже в кожного підприємства виникає потреба накопичувати інформацію (із внутрішніх і зовнішніх джерел) за різноманітними аспектами з метою більш ефективного планування, контролю, аналізу та прийняття управлінських рішень.

У зв’язку з переходом України до ринкових відносин доцільно дослідити класифікаційні ознаки витрат з точки зору відповідності вже існуючої класифікації економічним процесам, що відбуваються в сучасний період.

Управлінський вплив в ієрархічній структурі підприємства у кожному конкретному випадку повинен бути адресним, тобто спрямовуватися саме на ту людину, яка відповідає за певний процес і від якої залежить ефективність цього процесу[32]. Управлінський (внутрішньогосподарський) облік повинен фіксувати дані про досягнення конкретних цілей менеджерами і працівниками підприємства, індивідуальні і загальні результати діяльності, спожиті і зекономлені ресурси тощо. Дані обліку повинні бути підставою для винагороди і мотивації співробітників, які повинні відчувати відповідальність і бути впевненими, що їхні досягнення не залишаться непоміченими керівництвом. Роль управлінського (внутрішньогосподарського) обліку як засобу мотивації і психологічної підтримки менеджерів і працівників є надзвичайно великою.

Інформаційною базою управлінського обліку є бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік і його продукт – облікова інформація у сучасному світі стають мовою бізнесу і підприємництва. Бухгалтерський облік виступає як системний процес одержання і передачі достовірної інформації про господарську діяльність для прийняття управлінських рішень. У цьому полягає ме-та бухгалтерського обліку, що створений не для відображення економічних процесів, а для керування ними. Тут доречно помітити, що сучасна система бухгалтерського обліку на підприємствах, що функціонують в умовах ринкових відносин, повинна задовольняти інформаційні потреби широкого кола користувачів.

Відповідно до інтересів різних груп споживачів інформації сучасна система бухгалтерського обліку повинна служити трьом головним цілям:

Ø облік активів підприємства, його зобов"язань і капіталу, періодична публічна звітність про фінансовий стан і фінансові результати;

Ø інформаційна підтримка керування – забезпечення управлінського апарата інформацією, необхідної для прийняття управлінських рішень;

Ø «облік майбутнього» – забезпечення керівників інформацією для розробки управлінських рішень, що стосується майбутньої господарської діяльності.

Головною метою фінансового обліку є вимір якості розпорядження засобами. Згідно цьому фінансовий облік сам по собі є метою, оскільки призначено для складання фінансової звітності. Його ціль можна вважати досягнутої, якщо документи правильно складені і представлені по призначенню[44, с. 156]. Цільова спрямованість управлінського обліку – удосконалювання якості розпорядження ресурсами. Управлінський облік сам по собі метою не є. Він служить засобом для досягнення намічених цілей.

Фінансовий облік офіційно регламентується державою або ведучою професійною організацією відповідно до ланцюга Самуела Джона Броада: постулати – принципи – правила – процедури – стандарти. Концепції фінансового обліку єдині й обов"язкові для всіх підприємств, він строго обмежений стандартами, що дозволяє споживачам інформації читати фінансовий звіт будь-якого підприємства. Управлінський облік не обмежений правовими актами й обліковими стандартами. Адміністрація підприємства самостійно вирішує, у якій формі, якими методами, по якій системі буде організовано управлінський облік.

Ціль інформаційної системи управлінського обліку – персоніфікувати особистість, діяльність якої мотивована і за якою закріплена відповідальність[4, с. 15]. Менеджерові перед початком року ставлять визначені цілі, від досягнення яких залежать його винагорода і кар"єра. Порівнюючи досягнуті результати з поставленими цілями і покладеною відповідальністю, дають об"єктивну оцінку роботі менеджера, визначають його індивідуальний рейтинг. Таким чином, управлінський облік безпосередньо впливає на поводження працівників, будучи ефективним мотиваційним засобом для управлінського персоналу всіх рівнів.

При незаперечному пріоритеті фінансовий облік не може повною мірою забезпечити інформаційні потреби керування. Так, досить часто для прийняття рішень керівництву необхідно мати інформацію про зовнішні події, обстановку на ринку та інші некількісні дані. Крім того, менеджерові варто давати оцінки, покладаючись при цьому не тільки на дані про минулі події. Для того, щоб фінансова звітність була зрозуміла всім користувачам, вона повинна складатись за єдиними всім відомими правилами. Фактично фінансовий облік втілив в себе традиційний бухгалтерський облік та звільнився від формування не властивої йому інформації для внутрішньогосподарського управління.

Побудова інформаційної системи на підприємстві

У зв"язку зі стрімкими змінами у зовнішньому оточенні, розширенням зовнішніх зв"язків компаній, зростанням швидкості виконання бізнес-процесів підвищуються вимоги до інформаційних технологій, що сприяє швидкому розвитку інформаційних систем. На сьогоднішній день інформаційні системи управління стають одним із ключових технічних інструментів управління[15, с.38]. До середини 90-х років інформаційні системи почали розглядати як засіб для досягнення основних цілей діяльності підприємств, зокрема, розширення обсягів виробництва продукції, підвищення якості продукції з метою збільшення прибутку та зміцнення конкурентних позицій. З огляду на вищезазначене доцільно розглянути концепції побудови інформаційних систем управління.

Першою концепцією побудови інформаційних систем управління вважається Manufacturing Requirements Planning (MRP), сутність якої полягає у мінімізації витрат, які пов"язані із запасами на складах і виробничих ланках. Концепція MRP стала основою для побудови MRP-систем, головним завданням яких є забезпечення наявності на складі певної кількості необхідних матеріалів/комплектуючих у будь-який момент часу у рамках терміну планування. Програмні продукти, що реалізовані на базі MRP-концепції, дають змогу регулювати постачання комплектуючих для виробництва продукції, контролювати запаси на складі і саму технологію виробництва. Використання MRP-систем дає змогу зменшити обсяг постійних запасів сировини на складі.

По мірі впровадження MRP-cистем, були виявлені їх недоліки, серед яких найбільш вагомим був наступний: при розрахунку потреби в матеріалах не враховуються виробничі потужності, ступінь їх завантаженості, вартість робочої сили. У 80-х рр. MRP-система із замкнутим циклом була перетворена у систему планування виробничих ресурcів , розроблену спілкою American Production and Inventory Control Society. Відповідно до "MRPII Standart System", у цій системі реалізовані наступні функції: планування продажу продукції; управління попитом; планування виробництва; планування потреби у матеріалах; специфікація продукції; управління запасами на складі; постачання згідно плану; управління на рівні виробничого цеху; планування виробничих потужностей; контроль входу сировини/виходу готової продукції; фінансове планування; комплексна оцінка результатів діяльності підприємства. Таким чином, сутність MRPII-концепції полягає в тому, що прогнозування, планування і контроль процесів виробництва здійснюється впродовж всього життєвому циклу продукції, починаючи від придбання сировини і завершуючи відвантаженням готової продукції споживачу.

Наступною концепцією побудови інформаційних систем стала Enterprise Resources Planning (ERP). ERP-системи призначені для планування всіх видів ресурсів підприємства; в основу ERP-систем покладено принцип створення єдиної бази даних, що містить всю корпоративну бізнес-інформацію. Наявність корпоративної бази даних усуває необхідність у передачі даних від однієї системи до іншої, а також забезпечує одночасний доступ до інформації будь-якого числа працівників підприємства, що мають відповідні повноваження. У ERP-системах реалізовані наступні функціональні блоки: планування виробництва продукції; управління попитом на продукцію; укрупнене планування виробничих потужностей; виробниче планування; планування потреб у матеріалах; перевірка та коригування планів по потужностях; управління закупками, запасами, продажами; управління фінансами; проектний менеджмент[10]. Для ERP-систем обов"язковою є наявність можливості електронного обміну даними з іншими модулями, а також моделювання економічних ситуацій, пов"язаних із плануванням і прогнозуванням.

Наступною концепцією стала ERPII як результат удосконалення ERP у напрямі більш тісної взаємодії підприємства з клієнтами та контрагентами. При цьому управлінська інформація підприємства використовується не лише для внутрішніх цілей, а й слугує для розвитку відносин співпраці з іншими організаціями.

Функціональні блоки ERPII систем мають наступне наповнення: довгострокове й оперативне планування розробки нових видів продукції; складання виробничих планів відповідно до планів збуту продукції; довгострокове й оперативне управління виробництвом на підставі виробничого плану; планування руху сировини і матеріалів; планування та облік руху готової продукції; планування потреби у сировині, напівфабрикатах та інших товарно-матеріальних цінностях для забезпечення ритмічного виробництва продукції; обробка, аналіз і затвердження заявок від підрозділів підприємства на придбання необхідних матеріалів; забезпечення необхідними матеріалами всіх операцій виробничого циклу; оптимізація розміщення матеріалів, розмірів і термінів партій постачань; планування щоденного відпуску матеріалів у виробництво; розрахунок дефіциту матеріалів на основі даних про складські залишки й оперативні виробничі потреби; планування; побудова баз даних і класифікаторів матеріалів для підприємства; забезпечення глибокого рівня деталізації елементів витрат[20, с.145].

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що в основу сучасної інформаційної системи покладені контури певного цільового призначення, до складу яких програмні модулі, що призначені для управління різними напрямами діяльності підприємства.

Виникнення і розвиток кожної із концепцій, розглянутих у даному дослідженні, пов’язане із необхідністю удосконалення ведення різних видів обліку, складання довго- та короткострокових планів, зменшення витрат підприємства за рахунок зменшення запасів сировини і готової продукції на відповідних складах.

Найновіші системи враховують вплив факторів зовнішнього оточення і сприяють швидшій адаптації підприємства до зміни цих факторів, що набуває особливої необхідності у сучасних умовах ведення бізнесу.

Поняття про бухгалтерський облік як складову інформаційної системи менеджменту

Для того щоб з"ясувати, які елементи входять у систему бухгалтерського обліку, передовсім, слід з"ясувати загальне поняття системи, яке відіграє дуже важливу роль у науці.

Система — ціле, яке складається з частин. Це поняття в літературі вживається в різних значеннях. У науковому розумінні система — це сукупність взаємопов"язаних та взаємодіючих елементів, кожен з яких робить свій внесок до характеристики цілого. Механізм системи характеризують її теорія (визначення мети, предмета та методу) і практика; система в статиці — це її структура (складові елементи та їх співвідношення); у динаміці — технологічні процеси.

Основні властивості систем такі:

Ø система прагне зберегти свою структуру (ця властивість основана на об"єктивному законі організації — на законі самозбереження);

Ø система має потребу в управлінні;

Ø у системі формується складна залежність властивостей елементів та підсистем, які в неї входять.

Для системи характерна не лише наявність зв"язків та відносин між елементами, що її утворюють, а й нерозривна єдність із середовищем, у взаємозв"язку з яким система проявляє свою цілісність. Будь-яку систему можна розглянути як елемент системи вищого порядку, тоді як її елементи можуть виступати як системи нижчого порядку. Окремі рівні системи зумовлюють певні аспекти її поведінки, а цілісне функціонування — це результат взаємодії всіх її сторін та рівнів[5]. Для більшості систем характерна наявність у них процесів передачі інформації й управління.

Система може бути великою, і тому її доцільно поділити на ряд підсистем. Підсистема — це набір елементів, які являють собою автономну галузь у системі. Об"єкти, які входять у систему, називаються елементами цієї системи. Вони об"єднані взаємозв"язком та взаємодією. Зв"язки між елементами поділяються на вхідні й вихідні. Через вихідні зв"язки елемент системи може впливати на інші елементи або навколишнє середовище. Кожен з елементів може мати один або більше входів і один або більше виходів.

Зв"язки між елементами системи — це з"єднання між елементами, які впливають на поведінку елементів і систему в цілому.

Види елементів і зв"язків можуть бути різноманітними. Вибір тих чи інших елементів і зв"язків з множини реально існуючих як предмета дослідження залежить від поставленої проблеми.

Розглядаючи бухгалтерський облік як систему, слід керуватися тим, що на конкретному підприємстві він здійснюється за допомогою засобів праці (обчислювальної та організаційної техніки) і живої праці працівників бухгалтерії, які виконують обробку специфічних предметів праці (бухгалтерських документів) з метою одержання проміжної та результатної інформації[10, с.100].

Бухгалтерський облік можна охарактеризувати як систему, оскільки він має властивості системи — наявність зв"язків (у тому числі зворотних), поділ на частини, наявність структури (упорядкованих елементів), цілеспрямованість, збереження певної структури в заданих межах під впливом зовнішніх факторів та багатоаспектність.

Бухгалтерський облік має інформаційну мережу, з каналами, по яких надходять дані про стан об"єктів обліку (матеріальних цінностей, виробничих витрат тощо). У системі бухгалтерського обліку координаційним центром є бухгалтерія.

Регулювання інформації, необхідної для управління, забезпечується за допомогою комплексу комп"ютерних програм обробки обліково-економічної інформації.

Дані про господарські процеси надходять у систему обліку безперервно по інформаційних входах, а потім, після перетворення, використовуються для інформаційного обміну із зовнішнім середовищем і всередині системи господарського обліку. Вхідні й вихідні потоки бухгалтерського обліку, як системи, спрямовані на обробку фактів господарського життя.

Відомо, що вхідним пунктом системи є найпростіші елементи. Стосовно бухгалтерського обліку такими найпростішими елементами є факти господарської діяльності.

Факти господарської діяльності відстежують методом їх фіксації в первинних документах, що відображають ці факти (господарські операції), а документи використовують для оцінки економічних та юридичних наслідків діяльності підприємства в результаті групування цих фактів на рахунках бухгалтерського обліку. Останні групуються в плані рахунків бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік як система забезпечує інформацію в безперервному ланцюзі подвійного запису фактів господарської діяльності на рахунках, а подвійний запис разом з іншими елементами методу обліку утворює замкнутий контур інформаційних зв"язків у системі рахунків обліку, що чітко окреслює його межі.

Елементи бухгалтерського обліку змінюються з часом і зв"язки між ними не залишаються постійними, тому система обліку належить до динамічних систем[8]. Як і всі складні динамічні системи, система бухгалтерського обліку характеризується великою кількістю різних показників, які відображають стан окремих її елементів, входів та виходів і вимірюються кількісно у вигляді конкретних чисел. Такими є, наприклад, дані про постачання, виробництво та продаж, використання ресурсів, стан розрахунків із постачальниками, покупцями, бюджетом, фінансові результати тощо. На практиці кількість показників обмежується вимогами до підсумкової інформації, необхідної для управлінців та інших користувачів.

Разом з тим, система бухгалтерського обліку може виступати і як статична система на такому проміжку часу, який характеризує стан елементів системи і зв"язки між ними на певну дату, коли зміни за останній день вважаються настільки несуттєвими, що їх не беруть до уваги. Так, бухгалтерський баланс складається на останнє число місяця чи кварталу, і зміни, які відбуваються на рахунках бухгалтерського обліку на день складання балансу, не беруться до уваги. Аналіз системи бухгалтерського обліку в статиці дозволяє вивчити окремі миттєві стани операцій, , розглянути фіксовані значення показників у певний момент часу, вивчити інформацію, отримати результати і зробити висновки щодо об"єкта спостереження.

Бухгалтерський облік є великою системою, тобто системою, яку не можна в повному обсязі спостерігати з позиції одного спостерігача в часі й просторі. Система бухгалтерського обліку є підсистемою більш складної системи, а саме — системи управління.

Бухгалтерський облік — це інформаційна система, оскільки основним завданням бухгалтерського обліку є збирання, обробка та надання інформації. Крім того, це документальна система, тому що бухгалтерський облік не може функціонувати без документів.

Таким чином, бухгалтерський облік — це велика і складна інформаційно-документальна підсистема системи управління.

Бухгалтерська служба на підприємстві та її функції

У сучасних умовах господарювання роль бухгалтера на підприємствах постійно зростає, оскільки розширюється перелік його функцій.

З облікового працівника, який займається рознесенням даних первинних документів на рахунки бухгалтерського обліку для складання звітності, він поступово перетворюється на "радника" керівника практично за всіма питаннями діяльності підприємства.

Жодне управлінське рішення не обходиться без інформації головного бухгалтера щодо його ефективності, можливих економічних і податкових наслідків.

Таким чином, роль бухгалтера на сучасному підприємстві не обмежується відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку та складанням звітності, а передбачає також надання допомоги керівництву під час розвязання проблем управлінського характеру.

Бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером є одним з провідних підрозділів управлінської структури підприємства, яка забезпечує формування повної і достовірної інформації про результати діяльності та майновий стан підприємства, необхідної для прийняття ефективних рішень, здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і попередження негативних явищ у господарській діяльності[14, с.24].

Цим обумовлено місце бухгалтерської служби в системі інформаційних потоків підприємств.

Необхідність створення бухгалтерської служби як відокремленого підрозділу підприємства, з правової точки зору, зумовлена двома причинами.

По-перше, без ведення бухгалтерського обліку від моменту реєстрації до офіційної ліквідації підприємство не має права на існування.

По-друге, бухгалтерська служба є тим підрозділом, який повинен слідкувати за дотриманням діючого законодавства: господарського, податкового, трудового та ін., оскільки лише законні господарські операції підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Причому контроль повинен здійснюватися як щодо рішень і дій всіх працівників підприємства, так і щодо операцій, які здійснюються з контрагентами підприємства.

Для виконання контрольних функцій працівники бухгалтерської служби наділяються відповідними правами, яких немає у працівників інших підрозділів підприємства.

Так, без підпису головного бухгалтера або уповноваженої ним особи грошові та розрахункові документи не мають юридичної сили.

У більшості випадків головним бухгалтером попередньо переглядаються і візуються договори, які укладаються підприємством на виконання сторонніх робіт і послуг, постачання та відпуск товарно-матеріальних цінностей тощо.

Працівники бухгалтерської служби здійснюють контроль за діяльністю матеріально-відповідальних осіб, перевіряють їх звітність, беруть участь в інвентаризації цінностей[7, с.43].

На обліковий підрозділ покладається обовязок не лише здійснювати контроль за правильністю оформлення первинних документів, а й за відповідність їх змісту чинному законодавству.

Облікові працівники відповідають за збереженість бухгалтерської документації на всіх етапах документообороту, за своєчасність представлення бухгалтерської звітності відповідним користувачам.

Вказівки та розпорядження головного бухгалтера в межах його компетенції є обовязковими для виконання всіма працівниками й структурними підрозділами підприємства.

Неухильне виконання всіх вимог головного бухгалтера щодо дотримання правил ведення бухгалтерського обліку повинен забезпечити керівник підприємства.

Штатна чисельність працівників підприємства, в тому числі й бухгалтерської служби, затверджується відповідно до статуту власником підприємства або уповноваженим органом управління.

Обліковий підрозділ підприємства тісно повязаний з усіма іншими підрозділами підприємства, отримує від них необхідну для ведення бухгалтерського обліку та здійснення контролю документацію і надає їм економічну інформацію, здійснюючи безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва та збуту продукції, рентабельність й інші економічні показники діяльності підприємства.

Традиційне трактування функцій бухгалтера виключно як ведення рахунків, складання регістрів і звітності, на сучасному етапі не є повним.

Сьогодні, коли інформаційне забезпечення стало найважливішим фактором успішної господарської діяльності, функції бухгалтера зазнали суттєвих змін.

Сучасний бухгалтер здійснює широку діяльність, яка включає планування, аналіз і контроль прийнятих управлінських рішень[23].

Він повинен задовольняти потреби всіх користувачів бухгалтерської інформації: зовнішніх і внутрішніх.

Права та обовязки бухгалтера визначаються під дією наступних факторів:

Ø практично кожен бухгалтер (крім бухгалтерів, які працюють за цивільно-правовими договорами) є найманим працівником, тобто знаходиться у трудових відносинах з роботодавцем. Таким чином, коло прав і обовязків бухгалтера включає в себе трудові права та обовязки;

Ø бухгалтер є не лише працівником підприємства, а й посадовою особою. Така обставина перетворює бухгалтера в можливого субєкта юридичної відповідальності;

Висновок

Результатом написання курсової роботи є: вивчення функцій та завдань бухгалтерського обліку в інформаційній системі підприємства.

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин все більше зростає необхідність активного використання бухгалтерського обліку і контролю в управлінні виробничим процесом. У цей період, що характеризується пошуком оптимальних економічних рішень, виникає необхідність удосконалювати організаційні, історичні і законодавчі нормативи бухгалтерського обліку.

Розрахункові і облікові операції на підприємстві складна і цікава ділянка роботи бухгалтерії, але вона дуже важлива і має потребу в мобілізації зусиль бухгалтерії (як розумових так і фізичних), як менеджера - перш за все в ринкових умовах.

Істотним є те, що розрахункові і облікові операції, - їх суть і форми постійно змінюються і удосконалюються.

Отже, спостереження за такими даними дає змогу бухгалтерові проявити себе як творця, ініціативного працівника, адже вибираючи форму розрахунку їм самим обирається шлях подальшого розвитку підприємства, дотримуючись норм законодавства - забезпечується відносна стабільність і безпека діяльності підприємства, щодо різних штрафів, змісту за невчасне виконання зобов"язань.

Потрібно додати, що саме область відносин вимагає від бухгалтера знань юридичних, оскільки вірне укладення договорів з передбаченням всіх ситуацій веде до надійності в отриманні нових вигод. Враховуючи відмічене, переконуєшся в необхідності наявності у фахівця-бухгалтера знань фінансових, юридичних, уважності і обережності, обачності причому на будь-якій ділянці бухгалтерського обліку на підприємстві.

На практиці бухгалтерський облік втратив найголовнішу свою межу - оперативність, яка дає можливість щонайшвидше керівному персоналу оперативно реагувати на будь-які зміни в господарсько-фінансовому житті підприємства.

По суті бухгалтерський облік на даному підприємстві виконує функції контрольну і звітно-статистичну.

Назріває невідкладна потреба як підвищенні якості бухгалтерського обліку щодо ухвалення господарських рішень так і підвищенні рівня освіти і кваліфікації працівників адміністрації, збуту і тому подібне.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.1999р.

2. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерский фінансовий облік Житомир: ПП "Рута", 2009. -608с.

3. Білуха, М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: підручник. [Текст] / М. Т. Білуха. - К.: Цент навчальної літератури 2007. - 690 с.Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для спеціальності «облік і аудит» вищих навчальних закладів. - 7 видання, перероб. та доп. - Житомир: ЖІТІ: ПП «Рута», 2010. - 832 с.

4. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. - К.: А.С.К., 2009. - 416 с.

5. Должанський M.I., Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. — Л: Львівський банківський інститут НБУ, 2009. — 494 с.

6. Завгородний В.Б. Бухгалтерський учет с использованием национальних стандартов. - К.: А.С.К., 2009 - 848 c.

7. Калюга Є.В. Фінансово – господарський контроль у системі управління : Монографія. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2008. – 360 с.

8. Краснокутська, HC. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навчальний посібник. [Текст]/ НС. Краснокутська. - Київ: Центр навчальної літератури, 2010. - 352 с.

9. Лень B.C. Методичні вказівки до виконання практичних завдань з дисципліни “Бухгалтерський облік” для студентів економічних спеціальностей. Чернігів: ЧДТУ, 2009. — 237 с.

10. Лень B.C. Бухгалтерський облік. Методичні вказівки до виконання курсової (розрахунково-графічної) роботи для студентів економічних спеціальностей. — Чернігів: ЧДТУ, 2008. — 15 с.

11. Медведев М.Ю. Бухгалтерський облік. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2009. – 320с.

12. Німчинов П.П. Загальна теорія бухгалтерського обліку. – Київ: вища школа, 2009. – 240 с.

13. Сопко, В. В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: підручник [Текст] / В.В. Сопко, В.П. Завго-родній. / Київський національний економічний ун-т. - К. : КНЕУ, 2008. - 411с.

14. Сухарев, П.М. Фінансовий аналіз: навчальний посібник / П.М. Сухарев, Т.Д. Косова, І.В. Сіменко. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2009. - 299 с.

15. Скирпан О.П., Палюх М.С. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для економічних спеціальностей вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації. — Тернопіль: Економічна думка, 2009. — 496 с.

16. Чигринська, О.С. Теорія економічного аналізу: навч. посіб. [Текст] / О.С. Чигринська, Т.М. Власюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 232 с.

Шеремета, М. Майно підприємства: сутність, класифікація та принципи його формування [Текст] / Михайло Шеремета, Марія Шеремета // Економічний аналіз. - 2008. - вип. 2(18) - С. 295-298.