Психологія та проблема несвідомого

Міністерство освіти і науки України
Вінницького торговельно-економічного інституту
Київського національного торговельно-економічного університету
Кафедра філософії та економічної теорії
Дисципліна «Філософія»

Реферат

На тему: «Психологія та проблема несвідомого»

                                                                          Виконала:
                                                                              Студентка ІІ курсу
                                                                       Групи МО-21д
                                                                              Скрипник Вікторія
                                                                                
         Перевірив:
  Бичков М.М.   

Вінниця 2016

План

Вступ

1. Поняття несвідомого та підсвідомого

2.Несвідоме і психоаналіз

3. Проблема несвідомого в теоріях неофрейдизму

3.1. Колективне несвідоме в теоріях Карла Юнга

3.2. Погляди Еріха Фромма

4. Використання несвідомого в сучасних дослідженнях

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Психологія була довгий час частиною філософії і існувала в рамках цієї науки. Психологія (грец.) - наука про душу. Поняття "душа" за змістом в науковій психології зазвичай відповідає поняттю "психіка". Психіка - особлива форма відображення світу, властива високоорганізованим істотам. Високоорганізованою істотою людину робить її розум. Але розум, самосвідомість і уява зруйнували "гармонію", якою характеризувалося існування тварин. Дисгармонія людського існування народжували потреби, далеко перевершують ті, в основі яких лежать інстинкти.  Людина на відміну від всіх інших організмів перебуває в постійному і непереборному  нерівноважному стані. Людина - єдина істота, яка здатна відчувати нудьгу, невдоволення, переживати стан вигнання з раю, тобто така істота, для якого власне існування є проблемою, від якої вона не в силах піти.

Але з іншого боку свідомість як домінуючий елемент складної людської системи стало початком духовного відродження людини. Перемога його над інстинктом з подальшим розвитком інтелекту і науково-технічної думки створили сучасний світ. 

Якщо спростити людську систему, то її можна представити у вигляді двох областей - свідомої і несвідомої. Проблеми несвідомого (співвідношення свідомого і несвідомого) займають важливе місце в психології. Поділ психіки на свідоме і несвідоме є основною передумовою психоаналізу. Саме цей розподіл дає можливість зрозуміти часто спостерігаються і дуже важливі патологічні процеси в душевне життя людини. 

Зигмунд Фрейд - австрійський вчений, який перший дав наукове обгрунтування проблем несвідомого. По визначенню Фрейда "несвідоме - дії людини, які він робить, не віддаючи собі звіту, автоматично.

У результаті тривалих спостережень за своїми хворими Фрейд прийшов до висновків, що змінив попередні уявлення про психіку. Несвідоме, на його думку, носить вроджений характер. Він стверджував, що поведінка людини значною мірою підпорядковується впливу підсвідомих сил, які він назвав потягами. Згідно з Фрейдом, ці потяги обумовлені інстинктами, притаманними людині, але перш за все - пригніченими бажаннями, тобто бажаннями, задоволення яких "заборонено" на рівні свідомості і які витіснені в область підсвідомого. Ці бажання продовжують діяти без відома людини, проявляючись у сновидіннях, застереженнях, мимовільних відхиленнях від адекватної поведінки, а також впливають на вибір професії чи творчість. 

1. Поняття несвідомого та підсвідомого

Окрім процесів, котрі контролюються людиною і є свідомими, є дії, котрі здійснюються несвідомо і нею не контролюються.

Несвідоме – це певний рівень психічного відображення дійсності, який характеризується мимовільністю виникнення і протікання, відсутності явної причини, свідомого контролю і регулювання.

Несвідоме виявляється в інтуїції, передчутті, творчому натхненні, раптових здогадках, спогадах, сновидіннях, гіпнотичних станах і т.д.

Несвідоме – це дії, котрі здійснюються автоматично, рефлекторно, коли причина їх ще не встигла дійти до свідомості (наприклад, реакція захисту і т.п.). Несвідоме в широкому розумінні слова – це сукупність психічних процесів, котрі не представлені у свідомості суб’єкта.

Проблема несвідомого завжди була предметом гострої дискусії між вченими, різними філософськими напрямками. Одні філософи (матеріалісти) стверджували, що психічні процеси, котрі здійснюються несвідомо, мають фізіологічну, матеріальну обумовленість.

У поведінці людини, її духовно-практичній діяльності провідну роль відіграє свідомість, а не інстинкти (несвідоме). Інші (З.Фрейд та його учні), навпаки, у діяннях людини пріоритет віддавали несвідомому.

За Фрейдом, наприклад, поведінка, характер, культура людини визначається вродженими емоціями, інстинктами, потягами – несвідомим.

Несвідоме, на думку вченого, є головним і первинним регулятором людської діяльності, глибинною основою психіки, що визначає все свідоме життя людини. Виходить так, що свідомість людини є другорядним, вторинним регулятором її поведінки, вчинків; що людина у своїй практичній діяльності керується емоціями, хотіннями, потягами та інстинктами. Такий підхід до співвідношення несвідомого і свідомості є перебільшенням значення першого, його абсолютизація, що не має достатньої підстави.

Ніхто не заперечує, що емоції, інстинкти відіграють важливу роль у діяльності людини, однак не настільки ж, щоб вона підпорядковувала їм свою волю, розум, свідомість.

Підсвідоме – це психічний акт, котрий на певному етапі людської діяльності знаходиться за межами її свідомості (процеси запам’ятовування, визрівання творчого задуму тощо). Підсвідоме часто розглядають як суто фізіологічне явище. За Фрейдом, підсвідоме – активний психічний процес, котрий має прямий зв’язок з свідомістю. Що ж торкається несвідомого, то між ним і свідомістю існує неперехідний бар’єр, навіть антагонізм – несвідоме не може стати свідомим.

2.Несвідоме і психоаналіз

Свідомість не є єдиним рівнем, на якому представлені психічні процеси, властивості і стани людини, і далеко не все, що сприймається і управляє поведінкою людини, актуально усвідомлюється ім. Крім свідомості у людини є і несвідоме. Це - ті явища, процеси, властивості і стани, які за своєю дією на поведінку схожі на усвідомлювані, але людиною не рефлексує, тобто не усвідомлюються. Їх за традицією, пов"язаної з свідомими процесами, також називають психічними. 

Несвідоме- це початок, який так чи інакше представлено ​​практично у всіх психічних процесах, властивостях і станах людини. Є несвідомі відчуття, до яких належать відчуття рівноваги, (м"язові відчуття). Є неусвідомлювані зорові і слухові відчуття, які викликають мимовільні рефлексивні реакції в зорової та слухової центральних системах. 

Несвідома пам"ять - це та пам"ять, яка пов"язана з довготривалою і генетичною пам"яттю. Це та пам"ять, яка управляє мисленням, уявою, увагою, визначаючи зміст думок людини в даний момент часу, його образи, об"єкти, на які спрямована увага. Несвідоме мислення особливо виразно виступає в процесі вирішення людиною творчих завдань, а несвідома мова - це внутрішня мова. 

Є й несвідома мотивація, що впливає на спрямованість і характер вчинків, багато іншого, не усвідомлюване людиною в психічних процесах, властивостях і станах. Несвідоме в особистості людини - це ті якості, інтереси, потреби і т. п., які людина не усвідомлює у себе, але які йому властиві й виявляються в різноманітних мимовільних реакціях, діях, психічних явищах. Одне з таких явищ - помилкові дії, застереження. В основі іншої групи несвідомих явищ лежить мимовільне забування імен, обіцянок, намірів, предметів, подій та іншого, що прямо або побічно пов"язане для людини з неприємними переживаннями. Третя група несвідомих явищ особистісного характеру належить, до розряду уявлень і пов"язана із сприйняттям, пам"яттю та уявою: сновидіння, мрії. 
Третій тип несвідомих явищ - ті, про які говорив Фрейд, що стосуються особистісного несвідомого. Це - бажання, думки, наміри, потреби, витіснені зі сфери людської свідомості під впливом цензури. Поділ психіки на свідоме і несвідоме є основною передумовою психоаналізу. Найважливіше місце в теорії Фрейда займав його метод психоаналізу. 
Психоаналіз (від грец. Душа і розкладання) - напрям у психології, заснований Фрейдом в кінці XIX ст. - першої третини XX ст. Психоаналіз поширився в багатьох країнах у вигляді системи поглядів на природу людської психіки, явища моралі, релігії, культури, мистецтва, науки, суспільного життя. В основі цих поглядів - теорія несвідомого і статевого потягу. Неусвідомлюване проявляється в поведінці й психіці людини-в обмовках, сновидіннях і т.д. Центральне положення психоаналізу - існування споконвічної таємної війни між прихованим в глибинах індивіда неусвідомлюваним (головне з яких сексуальний потяг - лібідо) і необхідністю вижити у ворожому цього індивіду соціальному середовищі. 
Психоаналіз бачить головну проблему в тому, що людина не здогадується про протиріччя всередині себе. У ясному усвідомленні "Я" своїх заборонених потягів, яке забезпечується психоаналітичної дешифровкою сенсу невротичних симптомів, Фрейд бачив засіб відновлення психічного здоров"я. Якщо говорити простіше, то за допомогою психоаналізу виявляється те місце в психіці, в якому спостерігається тиск і утворюється, так звана, опуклість. Виявивши це місце і усунувши в ньому виникле протиріччя, людині повертається здорова психіка. 

Для позначення найглибшого рівня психічного життя Фрейд використовував термін "Trieb", перекладений або як "інстинкт", або як "потяг". Хоча Фрейд постійно підкреслював зв"язок психічного життя з біологічною організацією (тому мова йде про інстинкти), ця біохімічна реальність, за його власним визнанням, нам невідома, і лише в якомусь віддаленому майбутньому наука зуміє повністю пояснити поведінку і мислення людини  мовою хімії й фізіології. Психоаналіз має справу із психічними заступниками або представниками інстинктів. Ми зіштовхуємося з особливою психічною реальністю: потяги споконвічно осмислені, тому вони можуть входити у свідомість у стані сновидіння або неврозу, можуть впливати на свідомість.

Психоаналітична теорія вважає, що несвідоме, по-перше, виступає як прояв інстинктів, по-друге, що саме енергія інстинктивних потягів визначає динаміку психічного життя людини, по-третє, що структура психіки, характер індивіда й всі соціально-культурні явища повинні пояснюватися цієї психодинамікою, "долями потягів", нарешті, що події й враження раннього дитинства визначають основні риси психіки індивіда. В основі лежать погляди Фрейда і запропонований ним метод дешифрування, за допомогою якого за видимим виявляється приховане. Щоб зрозуміти сенс нинішніх психічних труднощів індивіда, потрібно повернутися до його раннього дитинства; в соціології, естетиці, філософії культури регресія до ранніх етапах людської історії допомагає встановити сенс сьогоднішніх подій, творінь, соціальних інститутів, релігійних вірувань і моральних заборон. 
У своїй психотерапії Фрейд виходив з того, що лікар займає в очах пацієнта місце батька, що домінує положення якого він визнає безумовно. При цьому між ними як би встановлюється канал, по якому відбувається безперешкодний обмін енергією між терапевтом і пацієнтом, тобто з"являється трансфер. Завдяки цьому терапевт не тільки проникає в несвідоме свого пацієнта, але і вселяє йому визначені положення, насамперед своє розуміння, свій аналіз причин його невротичного стану. Цей аналіз відбувається на основі символічної інтерпретації асоціацій, снів або помилок пацієнта. При цьому лікар не просто ділиться з пацієнтом своїми спостереженнями, але вселяє йому своє тлумачення, яке пацієнт некритично приймає. Таке навіювання, на думку Фрейда, і забезпечує катарсис, так як, приймаючи позицію лікаря, пацієнт як би усвідомлює своє несвідоме і звільняється від нього. Оскільки основа такого видужання зв"язана з навіюванням, така терапія була названа директивної, на відміну від тієї, яка заснована на рівноправному відношенні пацієнта і лікаря. 
Психоаналіз - не лише вид психотерапевтичної та клінічної практики. Одночасно він є філософським вченням про людину, соціальною філософією, належачи, таким чином, до чинників ідеологічного порядку. Саме в цьому сенсі психоаналіз став невід"ємною частиною західної культури. Психоаналіз розвивався за наступним напрямком: від терапії неврозів і методів дослідження несвідомих психічних процесів до "метапсіхологіі", тобто сукупності теоретичних постулатів про людську психіку і "долі потягів". Ця загальна теорія стала фундаментом для застосування психоаналізу в різних галузях знання: в етнографії, релігієзнавстві, соціальної психології та соціології і т.д. 

2. Проблема несвідомого в теоріях неофрейдизму

2.1. Колективне несвідоме в теоріях Карла Юнга

Інше психосоціальне вчення, розробив видатний діяч психоаналітичного руху, психоаналітик і соціолог Карл Юнг. Він брав за первинне не фізичну реальність, не життєдіяльність організму, а феномени свідомості.

Будучи вже відомим вченим, Юнг прийшов до думки про те, що для вивчення психіки особистості може бути використаний метод асоціацій (зокрема, тести на асоціацію слів). Юнг розробив техніку "вільних асоціацій" і довів її до рівня фундаментального методу психіатричного дослідження. Юнг, зокрема, запровадив у психоаналіз поняття "комплекс", в тому числі і "комплекс Електри", під яким розумілося вроджене еротичний потяг дівчинки до батька і пов"язане з ним неприйняття матері. Відкинувши теорію сексуальності Фрейда, Юнг запропонував розуміти під лібідо психічну енергію людини, визначальну інтенсивність психічних процесів особистості і психоенергетичну основу розвитку культури і цивілізації.

У дослідженні "Метаморфози і символи лібідо", він стверджував, що якщо вдасться встановити різницю між об"єктивним знанням і емоційними оцінками, тим самим буде перекинутий міст над прірвою, що розділяє античність і сучасність, з"ясувалося, що Едіп ще не помер. Найпростіші людські конфлікти, за Юнгом, залишаються незмінними в часі і в просторі. Лейтмотивом всіх своїх робіт Юнг вважав прагнення пояснити питання історії і конкретні історичні теми через призму "несвідомої діяльності душі сучасної людини".

Згідно складної концепції Юнга, структура людської психіки складається з чотирьох універсальних елементів:

- Особистої свідомості,

- Колективної свідомості,

- Особистого несвідомого,

- Колективного несвідомого.

Під колективним несвідомим Юнг розумів "розум наших прадавніх предків, спосіб, яким вони осягали життя і світ, богів і людських істот". "Колективне несвідоме" представляє собою певне відображення в душі індивіда історичного досвіду всіх попередніх поколінь. Колективне несвідоме включає в себе сімейне, національне, расове, загальнолюдське несвідоме. Воно транслюється від покоління до покоління через структури мозку і відіграє найважливішу роль в життєдіяльності суспільства й особистості.

За Юнгом, колективно успадковані боки несвідомого сприйняття являють собою якісь "архетипи". У загальних рисах, "архетипи" утворюють "найбільш древні і універсальні форми мислення", які у свідомості у вигляді величезної кількості колективних образів і символів (мати, батько дитина і т.д.). Ці образи і символи представляють собою своєрідно закодовані, формалізовані зразки і програми поведінки людини. "Архетипи", за Юнгом, складають матеріал сновидінь, міфів, релігій, мистецтва і в опосередкованих формах виявляють себе у філософії, соціології, політиці та інших видах діяльності людей.

3.2. Погляди Еріха Фромма

Якісно новим і суттєво важливим етапом розвитку неофрейдистської теорії стало вчення провідного теоретика, психоаналітика і соціолога Еріха Фромма. Створюючи "радикально-гуманістичний психоаналіз", Фромм прагнув осягнути закони, що керують життям окремого індивіда, і закономірності, які лежать в основі розвитку суспільства, з метою гуманістичного перетворення людини і соціуму. На відміну від Фрейд, який вважав, що в основі несвідомого лежать інстинкти (зокрема сексуальні спонукання). Фромм, відкидаючи як міф тезу про "незмінність людської природи" стверджував, що в ході еволюції людина частково втрачає "безпосередню інстинктивну основу" і знаходить нові якості, що обумовлюються соціальним середовищем. Значна частка людських пристрастей не може пояснюватися тільки інстинктами. Навіть якщо людина задовольнить голод або спрагу або інші біологічні потреби, це ще не означає, що "вона" буде задоволена. Адже на відміну від тварин найістотніші, життєво важливі проблеми для неї на цьому не закінчуються, але тільки починаються. Дисгармонія людського існування народжує потреби, далеко перевершуючи ті, в основі яких лежать інстинкти. Вона прагне то до влади, то до любові, то до руйнування, вона ризикує власним життям за релігійні, політичні, гуманістичні ідеали; усіма цими прагненнями і характеризується зміст і сутність людського життя. Воістину "не хлібом єдиним живе людина". Фромм вважав, що "самі прекрасні, як і самі потворні, нахили людини не випливають з фіксованої, біологічно обумовленої людської природи, а виникають в результаті соціального процесу формування особистості". Людська натура - пристрасті людини і тривоги її - це продукт культури.

Фромм "відчинив" величезний життєвий простір, на якому людина уявляє себе саму не тільки як володаря тіла, але і духу. Він, виявивши в людині величезний космос неповторного - це світ його пристрастей. Вони трактуються Фроммом не як жадання, продукт інстинкту, а відображення індивідуальності людського характеру. Ці думки Фромм розвивав у своїх роботах "Людина для самого себе", "Мистецтво любити". Хтось прагне до успіху і престижу. Хтось, навпаки, виношує аскетичні ідеали. Інший намагається панувати, інший - відданий деспоту.

Прогрес психоаналітичної теорії, разом з прогресом природничих та соціальних наук, привів до нової концепції, яка грунтувалася не на ідеї ізольованого індивіда, а на ідеї взаємини людини з природою, самим собою та іншими людьми.

4. Використання несвідомого в сучасних дослідженнях

У сучасній психології існує різні напрями, що досліджують несвідоме, наприклад, - нейролінгвістичне програмування, скорочено - НЛП. Створювалася вона як вчення про здорове мислення. Сучасні технічні засоби і прийоми НЛП ефективні при маніпулюванні свідомістю, використовуючи елементи несвідомого. Так в Інституті психоекології РАПН існує експериментальне обладнання, за допомогою якого випробувані методики для лікування хворих: шизофреніків, наркоманів та інших "безнадійних", від яких відмовилися інші лікарі. Суть полягає в наступному. Людину садять перед екраном комп"ютера, на голову пацієнта поміщають сітку з датчиками. На екрані комп"ютера на частки секунди з"являються письмові запитання до внутрішнього "Я", які не сприймаються свідомістю людини, але чітко фіксуються підсвідомістю. Організм дає на них "відповіді" невеликими змінами в роботі мозку, їх вловлюють і розшифровують датчики. Так можна отримати сотні відповідей на найпотаємніші питання: чи було бажання покінчити з собою, ставлення до своїх ближніх і так далі. Складається своєрідна "карта" особистості, на якій відображений внутрішній світ людини. Існує можливість впливу на внутрішнє "Я" з допомогою так званого діспарантного введення інформації. Замість питань комп"ютер повинен непомітно давати рекомендації, які людина буде сприймати як власні ідеї. А ще можна давати команди за допомогою особливого "шуму", записаного на магнітофон, в якому зашифрована інформація для підсвідомості. У Росії подібні речі можуть робити поки тільки в цьому інституті і застосовуються вони для дослідження і апробування методик лікування хворих.

Але існує думка, що деякі прийоми НЛП дуже ефективні при маніпулюванні суспільною свідомістю. Ось лише один приклад. Ви можете показати портрет неугодного вам кандидата у вигляді скляного вітража і під якимось приводом - розбити його. У результаті за цього кандидата не підуть голосувати 50 відсотків людей, яким він раніше подобався. Така закономірність була чітко встановлена ​​під час медичних випробувань. Прийом перевірений на тисячах клінічних випадків. Тепер його можуть застосовувати на телебаченні, коли зі свідомості виборців треба витіснити образ комусь неугодного кандидата. У НЛП це називається маніпулювання суперечливим зоровим рядом. Тут використовується стара істина: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Глядачі забувають, що саме їм говорили про героя сюжету, але запам"ятовують супроводжували цю розповідь кадри і вважають, що в них істина. Здавалося б, нешкідливі знімки сторонніх людей - злодіїв, повій, сектантів, але вони паплюжать того, про кого йде мова. Здається, що він з ними пов"язаний.

Інший прийом - рейтинг політичних лідерів. Нам багато разів показують, наскільки ті чи інші діячі популярні у співгромадян. Спочатку ми не погоджуємося з таким розкладом, але потім звикаємо до нього, забуваючи про власній думці. Коли електорату багато разів втовкмачують в голову одну і ту ж послідовність імен, він піде голосувати саме так, як його навчили. Успіх "найбільш популярних" кандидатів запрограмований.

Ще один цікавий прийом: взяти портрет замовника політичної реклами і помістити його у верхній частині екрана в світлій рамці. Такий образ закарбовується набагато сильніше за інших. У результаті дуже багато проголосують за цього кандидата, навіть не розуміючи, чим він їм сподобався. У чому ж справа. Спрацьовує дитяча звичка: ви дивитеся на тата знизу вгору і в усьому його слухаєте. А якщо його образ показати вам в золотистому кольорі, який найбільш сприятливий для психіки, то дія буде чарівною. Чому ікони роблять в золотих окладах і вішають під стелею? Бо виникає мимовільна асоціація: те, що так розташоване, дуже важливо. Ви можете розумом цього не розуміти, але несвідомо зреагуєте, що висить над вами - свято. Щось подібне відбудеться, якщо замість ікони над нами повісять променистий портрет політика: дуже багато проголосують за цього кандидата.

Але ні гіпноз, ні НЛП, ні 25-й кадр, ні діспарантний введення зорової інформації, ні запис звукових команд на зворотному ходу - ніщо не змусить вас вступити проти своєї совісті. Всі ці методи не діють на тих, хто сформував у собі чіткі переконання (у тому числі і політичні). Можна маніпулювати лише нестійкою свідомістю.

Висновок

Без перебільшення можна сказати, що австрійський психолог і психіатр Зігмунд Фрейд, який займався проблемами несвідомого, багато в чому вплинув на весь подальший розвиток сучасної психології, а може бути, і направив її по визначеному шляху розвитку. Хоча не всі аспекти теорії Фрейда одержали наукове визнання, а багато його положення на сьогоднішній день здаються приналежними скоріше історії, ніж сучасній психологічній науці, неможливо не визнати, що його ідеї вплинули на розвиток світової культури, не тільки психології, але і мистецтва, медицини, соціології. Досліджуючи несвідоме в психіці людини і створивши теорію психоаналізу, він також просунувся вперед у пізнанні людської психіки і розкриття її глибин. Його заслугою є розробка питань про динамічне співвідношення несвідомих і свідомих мотивів дій людей, про наявність у психіці різних рівнів. Фрейд намагався пояснювати проблеми несвідомого з позицій механістично-натуралістичного мислення свого часу. Він припускав, що ті емоції, які не є очевидним виразом інстинкту самозбереження чи сексуального інстинкту (або як він сформулював пізніше, інстинкту Ероса й інстинкту Смерті), тим не менш, є тільки більш прихованими і складними проявами цих інстинктивно-біологічних проявів. На відміну від Фрейда, який намагався пояснити проблему несвідомого через інстинкти, сучасні теорії дивляться на цю проблему ширше. Фромм "відчинив" величезна життєвий простір, на якому людина уявляє себе самого не тільки як володаря тіла, але і духу.

Виникнувши на початку століття один з напрямків медичної психології, психоаналізу, спочатку зусиллями Фрейда, а потім і його послідовників, поступово перетворився на вчення, що претендує на оригінальне рішення мало не всіх світоглядних проблем. Психоаналіз - не лише вид психотерапевтичної та клінічної практики. Одночасно він є філософським вченням про людину, соціальною філософією, належачи, таким чином, до чинників ідеологічного порядку. Саме в цьому сенсі психоаналіз став невід"ємною частиною західної культури.

Список використаних джерел

1.    Філософія. Навчальний посібник. Друге видання, перероблене і доповнене / За ред. І. Надольного. - К., 2001.- с.97-103

2.    Луків Вал. А., Луків Вл. А. Зигмунд Фрейд: Хроніка-хрестоматія - М.: Флінта, 1999р.-с.105-109

3.    Загальна психологія: навч. посібник (О. Срипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук, та ін. - К.: "А. П. Н. ", 2001). – с. 156-160

4.    Свідомість і несвідоме. Самосвідомість особистості // Психологія: Підручник/ Ред. Ю.Л. Трофімов. - К., 2001. - с.122-134