Природні ресурси Хмельницької області

Відокремлений підрозділ Національного університету

         біоресурсів і природокористування України

     “Боярський коледж екології і природних ресурсів”

Циклова комісія еколого–природничих та сільськогосподарських дисциплін

         КУРСОВА  РОБОТА

з дисципліни:”Охорона навколишнього середовища”

     на тему :” Природні ресурси Хмельницької області

                              їх стан та заходи з охорони”

                                                             Студентки групи Е-12

                                                              напряму підготовки  

                                         ЗМІСТ

Вступ 

Розділ 1. Загальна характеристика Хмельницької області

1.1            Природно-кліматичні умови

1.2            Демографічна ситуація

1.3            Економічно-соціальний розвиток

Розділ 2. Природно-ресурсний потенціал Хмельницької області

2.1 Водні ресурси

2.2 Характеристика грунтів

2.3 Лісові ресурси та природно заповідний фонд

2.4 Сировинно-мінеральний та рекреаційний ресурс

2.5 Флора та фауна

Розділ 3. Екологічна ситуація та стан природних ресурсів Хмельницької області

3.1 Характеристика екологічної ситуації регіону

3.2 Стан повітряного середовища та джерела його забруднення

3.3 Стан водних об’єктів, джерела забруднення

3.4 Стан грунтового покриву та джерела його забруднення

3.5 Радіаційна ситуація в регіоні

3.6 Розвиток основних галузей народного господарства, їх вплив на навколишнє середовище

Розділ 4. Заходи з охорони природного середовища. Екологічна політика в Хмельницькій області.

Розділ 5. Розрахунок зборів та забруднення навколишнього середовища.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОНАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

                                                   Вступ

       Усе необхідне  для життєдіяльності  людини отримує з природи: повітря , воду , сировину для промисловості. Людське суспільство як частина природи може бути тільки в постійній взаємодії з нею. Вплив людини на навколишнє середовище є перетворюючим, що змінює її , причому далеко не завжди  в кращу сторону, тому збереження  природного середовища і охорона природи - одна з найгостріших проблем, що стоять перед людством, особливо в сучасних умовах.

        Охорона навколишнього середовища являє собою форму відносин між суспільством і природою . Вона здійснюється різними засобами : економічними, правовими, науково – технічними , санітарно – гігієнічними, біологічними та іншими. В загальному випадку проблема охорони навколишнього середовища зводяться до вирішення двох завдань:

  -організації раціонального природокористування;

 -забезпечення чистоти природних (екологічних) систем . При здійсненні  різних видів економічної діяльності суб’єкти господарювання використовують різноманітні природні ресурси: землю, води, корисні копалини тощо. Проте ресурси ці обмеженні. Обмеженість природних ресурсів була і залишається головною і дуже жорстокою умовою , що накладається на розвиток економіки і відповідно застосування суспільного добробуту.

      -Охорона навколишнього середовища являє собою важливу комплексну проблему, яка має відношення до всього суспільства в цілому і до кожного окремого громадянина

          -Раціональне використання землі, лісу, атмосфери і водних ресурсів України передбачено Конституцією. В даний час у сфері охорони навколишнього середовища діє цілий ряд нормативних актів.

  В даній роботі розглянуто заходи щодо охорони земельних  ресурсів , ресурсів на прикладі Хмельницької області.

Розділ 1. Загальна характеристика Хмельницької області

1.1  Природно-кліматичні умови.

 Територія області має помірно-континентальний клімат з теплим літом, м"якою зимою і достатньою кількістю опадів. Він сформувався під впливом різноманітних чинників. Головним з них є географічна широта, з якою пов"язана висота Сонця над горизонтом і величина сонячної радіації. Висота Сонця над горизонтом на території області в червні в полудень досягає 63-65°, в грудні – 16-18°, а в рівнодення - 39,5-41,5.° Тривалість дня змінюється від 8 до 16,5 години. 
   Неоднакові показники висоти Сонця над горизонтом та зміни хмарності протягом року впливають на зміну сонячної радіації від 130 кал/см² в грудні до 530 кал/см²в червні, досягаючи за рік 101 ккал/см². 
   Хмельниччина розташована вглибині материка, і тому на її клімат мають вплив континентальні повітряні маси, які приносять суху погоду. Взимку сюди доходить повітря Сибірського антициклону, яке приносить холодну погоду, а влітку має вплив Азорський максимум. Навесні і на початку осені на територію області проникає арктичне повітря, яке приносить різке похолодання. 
   В усі пори року територія області перебуває під впливом циклонів, які формуються над Атлантичним океаном. Влітку вони зумовлюють значну хмарність, опади, зниження температури повітря, а взимку – потепління, відлиги, снігопади. 
   На клімат має вплив також рельєф. Різноманітні його форми обумовлюють відмінності в температурах, кількості опадів, напрямі та сили вітру. 
   Середньорічна температура повітря коливається від 6,8°С в північній і центральній частинах області до 7,3°С - в південній. 
   Найтепліший місяць – липень, найхолодніший – січень. Влітку найвищі середні температури повітря спостерігаються в південній частині області (18,8°-19,3°С), а найнижчі – в північній (18,5°С) і західній (18,3°С). Середні січневі температури повітря найнижчі в центральній частині області (-5,4°С). Це пояснюється тим, що це найбільш підвищена, безліса частина височини. Дещо вищі вони в північній частині (-5,5°С), а особливо – в південній (-0,5°С). 
   Вторгнення на Хмельниччину континентальних повітряних мас приводить до значних коливань температури повітря в усі пори року. Влітку повітря може нагріватись до +39°С (абсолютний максимум), а взимку охолоджуватись до -34°С (абсолютний мінімум). 
   На території області випадає достатня кількість опадів (530-670 мм на рік). Найбільше їх на півночі, найменше – на півдні. Найбільша кількість опадів випадає влітку, найменша – взимку. В літній період часто бувають зливи, грози, іноді – град. Сніговий покрив утворюється в другій половині грудня і тримається, переважно, до першої декади березня. Товщина його незначна (10-15 см). 
   Протягом року над територією області дмуть переважно північно-західні і північно-східні вітри. Вони мають і найбільшу швидкість. Влітку переважають північно-західні і західні вітри, а взимку – північно-західні і південно-східні. Взимку їх швидкість більша, ніж улітку. Кількість днів з тихою погодою влітку майже в півтора раза більша, ніж узимку. 
   На всій території чітко виділяються пори року. Кожна з них має свої особливості. Зима коротка і м"яка, з частими відлигами. Вона триває від 100 на півдні до 115 днів на півночі. Кількість днів із сніговим покривом досягає 75-95. Відлиги і різкі коливання температури повітря часто наносять шкоду озимим культурам. 
   Весна починається з другої декади березня, коли температура повітря стійко переходить вище 0°С і триває до останньої декади травня. Збільшується кількість опадів, ясних днів. Але повторні похолодання в квітні і травні зумовлені вторгненням на територію області північних вітрів, нерідко наносять шкоду сільськогосподарським культурам. 
   Літо триває з кінця травня до першої декади вересня. Температури повітря піднімаються вище 15°С, можливе підвищення до +39°С (м. Кам"янець-Подільський). Переважають південно-східні вітри, збільшується кількість ясних днів. В першій половині літа нерідко бувають короткочасні зливи, велика кількість опадів. Іноді випадає град, який супроводжується сильними вітрами, що завдає неабиякої шкоди сільськогосподарським культурам. 
   Осінь триває з кінця вересня до кінця листопада. Вона настає тоді, коли відбувається стійкий перехід середньої добової температури повітря до 15°С і нижче. Перша її половина відзначається погожими сонячними днями. Перші приморозки бувають вже в середині вересня. В листопаді грунт промерзає на глибину 5-6 см. 
   За відмінностями кліматичних показників на території області можна виділити три агрокліматичні райони: північний, центральний і південний. 
   Північний займає територію Славутського, Полонського і північ Шепетівського адміністративних районів. Сума температур вище 10°С становить 2450°С. Середньорічна температура повітря +6,8°С. Тут випадає найбільша кількість опадів в області (650-700 мм на рік), спостерігається найбільша тривалість снігового покриву (90-95 днів). 
   Центральний займає ту частину області, яка розташована на Верхньобузькій і Случ-Хоморській височинах. Відзначається значним підвищенням суми активних температур з півночі на південь (2450°-2700°С), достатньою кількістю опадів (600-650 мм на рік). Середньорічна температура повітря +6,8°С. 
   Південний район об"єднує південні адміністративні райони, які прилягають до Дністра (Кам"янець-Подільський, Дунаєвецький, Новоушицький). Це – найтепліша частина області. Сума температур тут вища 2700°С, середньорічна - +7,3°С. Опадів випадає найменше в області (менше 600 мм), але їх кількість є оптимальною для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони. Тут найменша тривалість снігового покриву (75-80 днів) і його товщина. Особливо теплий клімат у долині Дністра, де можна вирощувати теплолюбні культури (персики, виноград, абрикоси та ін.). 
   Достатнє зволоження, оптимальний температурний режим створюють на всій території області умови для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, насамперед, озимої і ярої пшениці, ячменю, жита, вівса, цукрових буряків, картоплі, овочевих і кормових культур, плодових дерев. Південна частина (Придністров"я) придатна для виноградарства, баштанництва та ін. 
   Інколи в області спостерігаються кліматичні явища, що негативно відбиваються на розвитку сільськогосподарських культур. Це – ранні осінні і пізні весняні приморозки, зливи, град, вимерзання посівів в окремі зими (коли сніговий покрив відсутній, а температури повітря досить низькі). 
   Кліматичні умови південних районів області (особливо на берегах Дністра та його приток) сприятливі для відпочинку людей.

1.2  Демографічна ситуація.

       За оцінкою статуправління, на Хмельниччині станом на 1 липня мешкало 1297,7 тисячі осіб. Упродовж січня–червня цього року чисельність населення зменшилась на 3553 особи, тоді як за п’ять місяців чисельність проживаючих зменшилась на 3428 осіб. Тобто, лише в червні в Хмельницькій області стало на 125 мешканців менше.  Зменшення чисельності населення області відбулось за рахунок природного скорочення на 4019 осіб, водночас зафіксовано міграційний приріст – 466 осіб.

Натомість у містах Нетішині, Хмельницькому, Славуті та Старокостянтинові зафіксовано приріст населення (4,1–0,5 особи на 1000 наявного населення).

Протягом січня-червня на Хмельниччині народилось 6754 дитини. Рівень народжуваності скоротився з 11,1 особи на 1000 наявного населення в січні–червні 2014 року до 10,5 за цей період 2015 року.

Серед районів та міст Хмельниччини спостерігалася значна диференціація рівня народжуваності: від 8 народжених на 1000 жителів у Новоушицькому районі до 12,4 – у Летичівському районі.

За сім місяців пішло з життя 10773 подолян. Рівень смертності зріс з 15,9 померлих на 1000 наявного населення в січні–червні 2014р. до 16,7 – у січні–червні 2015р. Найвищий рівень смертності зафіксовано в Старокостянтинівському районі, найнижчий – у м.Нетішині (відповідно 25,4 та 5,5 особи на 1000 жителів).

Протягом останніх 20-ти років загальна чисельність населення області зменшується. Проте в останні 5 років намітилась тенденція до зменшення темпів падіння чисельності населення, як через смертність, так і через зменшення міграції за межі області. Хмельницька область є чи не найбільш мононаціональною в Україні. За даними Всеукраїнського перепису населення, українці складають майже 94% населення області. Табл. 2. Етнічний склад населення Всього 2001 р, 1430,8 тис. осіб Кількість У % до підсумку (тис. осіб) 2001 рік українці 1339,3 93,9 росіяни 50,7 3,6 поляки 23,0 1,6 білоруси 2,7 0,2 євреї 1,4 0,1 Фактично моноетнічний склад населення є запорукою від протистоянь та конфліктів на міжнаціональному грунті та дає змогу створити досить гомогенний обласний простір. Структура населення за віком є досить стабільною. Табл. 3. Розподіл населення за ознакою працездатного віку Розподіл У тому числі у віці: постійного населення за віком на початок року, тис. осіб молодш ому за працезд атний % працезд атному % старшо му за працезд атний % 2005 1384,9 241,9 17,4 789,4 57,0 353,6 25,5 2006 1370,3 233,8 17,06 789,3 57,6 347,2 25,3 2007 1358,2 227,3 16,73 786,9 57,9 344,0 25,3 2008 1347,1 221,7 16,45 783,2 58,1 342,2 25,4 2009 1338,2 218,0 16,29 780,1 58,2 340,1 25,4 2010 1330,8 215,3 16,17 775,3 58,2 340,2 25,5 Віковий склад населення за окремими віковими групами показує, що в цілому міське населення має менший середній вік і що у міському населенні значно більша частка населення працездатного віку. Також загальним є значне падіння частки чоловіків у віковій групі після 59 років , що говорить про високу смертність чоловіків , а зокрема серед сільського населення. Табл. 4. Розподіл населення за віком серед статей Вік (років) Обидві статі Чоловіки Жінки Все населення 100,0 100,0 100,0 13 0–15 16,2 18,0 14,6 16–59 61,8 65,4 58,7 60 і старші 22,0 16,6 26,7 Міські поселення 100,0 100,0 100,0 0–15 16,2 17,9 14,7 16–59 67,9 69,3 66,7 60 і старші 15,9 12,8 18,6 Сільська місцевість 100,0 100,0 100,0 0–15 16,2 18,3 14,5 16–59 54,5 60,7 49,3 60 і старші 29,3 21,0 36,2 Табл. 5. Динаміка зміни природного приросту населення Кількість народжених, осіб Кількість померлих, осіб Природний приріст населення, осіб Коефіцієнт відновлення Народжені/померлі Міграція населення за межі регіону приріст, (- скорочення) населення, тис. осіб 2005 12396 24022 -11626 0,51 -3,0 2006 13477 23569 -10092 0,57 -2,0 2007 13712 23080 -9368 0,59 -1,7 2008 14822 22943 -8121 0,64 -0,8 2009 14690 21766 -7076 0,67 -0,3 В останні 5 років за рахунок зростання кількості народжених та зменшення кількості померлих намітилась досить стійка тенденція до поліпшення коефіцієнта природного відновлення населення з 0,51 до 0,67 в 2009 році. Цього не достатньо для відновлення чисельності населення області, але зростання такого коефіцієнта сприяє поліпшенню демографічної ситуації в області. Хоча ці показники є гіршими у порівнянні з середньо українськими: 0,54- 0,72. Прогнозна тривалість життя мешканців області також змінила тенденцію на поступове збільшення Табл. 6. Прогнозна тривалість життя мешканців області Період за який у тому числі розраховані показники (роки) Середня очікувана тривалість життя при народженні, обидві статі, років чоловіки жінки 2004-2005 69,2 63,6 75,1 2005-2006 68,9 63,2 75,0 2006-2007 69,0 63,1 75,2 2007-2008 69,2 63,3 75,5 2008-2009 70,1 64,4 75,9 За показником тривалості життя, область має дещо кращу ситуацію у порівнянні з середньо українськими показниками 14 Табл. 7. Динаміка зміни прогнозної тривалості життя Період, за який у тому числі розраховані показники (роки) Середня очікувана тривалість життя при народжені обидві статі, років чоловіки жінки 2004-2005 67,96 62,23 73,97 2005-2006 68,10 62,38 74,06 2006-2007 68,25 62,51 74,22 2007-2008 68,27 62,51 74,28 2008-2009 69,29 63,79 74,86 На основі цих даних можна припустити, що в близькій та середньостроковій перспективі, демографічна ситуація в області суттєво на змінюватиметься, тенденції до скорочення темпів падіння чисельності населення та зростання прогнозної тривалості населення збережуться, що з одного боку частково стабілізуватиме трудовий потенціал області, проте з іншого збільшуватиме демографічне навантаження на працездатних.

1.3  Економічно-соціальний розвиток.

Протягом 2012 року облдержадміністрацією вживалися необхідні заходи щодо впровадження економічних реформ у регіоні, забезпечення його комплексного розвитку, належного життєвого рівня населення та збереження стабільної суспільно-політичної ситуації.

З метою вирішення актуальних питань життєдіяльності регіону особлива увага приділялася організації виконання завдань і заходів Програми соціально-економічного розвитку Хмельницької області на 2012 рік, визначених пріоритетів діяльності райдержадміністрацій, виконкомів міських (міст обласного значення) рад.

В області реалізувалася Стратегія регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2020 роки, затверджена рішенням Хмельницької обласної ради від 18 травня 2011 року № 24-4/2011-р.

У рамках виконання Стратегії у грудні 2012 року відбулося засідання круглого столу на тему “Завдання та проблеми щодо реалізації Стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2020 роки у 2013 році”. Це захід дозволив опрацювати зроблене щодо реалізації Стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2020 роки та розглянути стан підготовки до реалізації пілотних проектів регіонального розвитку Хмельниччини у рамках виконання Плану її реалізації колом зацікавлених осіб.

Проект Програми соціально-економічного розвитку Хмельницької області на 2013 рік винесено на розгляд чергової сесії обласної ради.

На засіданні регіонального комітету з економічних реформ при облдержадміністрації 30 січня 2013 року обговорено проект зазначеної Програми.

Протягом 2012 року відбулося 13 засідань регіонального комітету з економічних реформ, у ході яких опрацьовано актуальні питання за різними напрямами економічного розвитку. Реалізація заходів Програми економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” дозволила закріпити позитивну динаміку розвитку економіки регіону, надалі підвищувати соціальні стандарти та створити умови для покращення добробуту населення.

Затверджено План заходів Хмельницької обласної державної адміністрації з реалізації Програми економічних реформ на 2010-2014 роки та План-графік проведення засідань регіонального комітету з економічних реформ при облдержадміністрації на 2013 рік. Документи розміщено у розділі “Регіональний комітет з економічних реформ” на офіційному сайті облдержадміністрації.

Щомісячно комплексно аналізувався стан і тенденції соціально-економічного розвитку області.

Щоквартально проводилася оцінка результатів діяльності районних державних адміністрацій.

Завдяки проведеній роботі та впровадженню економічних реформ у регіоні вдалося закріпити позитивні напрацювання в економіці та соціальній сфері.

Досягнуто подальшого розвитку промисловості. Сьогодні Хмельниччина має потужний промисловий комплекс – понад 1850 підприємств, у багатьох з яких відбуваютьсяпозитивні зміни.

Індекс промислової продукції за 2012 рік становив 101,0% при 98,2% загалом в Україні.

Найкраще спрацювали підприємства металургійного виробництва, легкої промисловості, іншої неметалевої мінеральної продукції, машинобудування.

Наприклад, у традиційній для краю легкій промисловості продуктивно працюють на рівні європейських стандартів техніки і технології:

- підприємство ТОВ “Полонне Траузес-фекторі”, що установило і експлуатує лінії з пошиття верхнього одягу за енергозберігаючими технологіями;

- сучасні виробництва з виготовлення кімнатного та домашнього гумового взуття ТОВ “Літма” та МПП “Схід” (м. Хмельницький);

- ТОВ “Маро Воір”, що випускає пледи акрилові та вовняні (Дунаєвецький район).

У машинобудуванні позитивні результати демонстрували ВАТ “Темп”, державні підприємства “Новатор” та “Красилівський агрегатний завод”, ТОВ “Вікс-Фільтрон”.

Приділялася увага нарощуванню промислового потенціалу області. Відновлено діяльність ТОВ “Понінківська картонно-паперова фабрика”, де працює близько 300 працівників.

У металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів обсяги промислової продукції зросли на 40,3 відсотка. У жовтні 2012 року ТОВ “Тін Імпекс” введено нову лінію – дільниці литва по газифікованим моделям.

ПАТ “Завод “Строммашина” 01 червня 2012 року презентувало лінію з переміщення ливарних форм по технологічним позиціям при виготовленні відливок з чавуну та сталі.

У вересні 2012 року у місті Славута офіційно відкрито новий меблевий цех з виготовлення меблів для ванних кімнат ТОВ “Аква-Родос”. Обсяг інвестицій у будівництво нового цеху становив 7,2 млн. гривень. ТОВ “Аква-Родос” – це сучасний виробничий комплекс, збудований за новітніми технологіями. Це ще 150 нових робочих місць для подолян.

В обласному центрірозпочало роботу підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ “Дювельсдорф Україна” з виробництва сільськогосподарської техніки, яким у звітному році вкладено у виробництво близько 1 млн. євро інвестицій та створено 20 робочих місць.

Однією із пріоритетних галузей області є сільське господарство, де за останніх 2 роки зберігається динаміка зростання виробництва. За 2012 рік виробництво продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств зросло до 2011 року на 12,9% (прогноз на рік – 5,6%), при спаді на 4,5% в Україні в цілому. Велика увага приділялася раціональному використанню сільськогосподарських угідь, збільшенню посівних площ та зростанню врожайності основних культур. Це дозволило за останні три роки ввести в активний обробіток додатково понад 150 тис. гектарів орної землі. Урожайність зернових в області на 5 центнерів або 12% перевищує минулорічну і є однією з найвищих в Україні.

Продовжувалася робота з будівництва та реконструкції тваринницьких ферм та комплексів. Кращі племінні господарства області істотно збільшили пропозиції високопродуктивних тварин для реалізації їх фермерам і приватникам, які хочуть займатися бізнесом з виробництва молока й м’яса. Розширено асортимент техніки для малого й середнього сільськогосподарського бізнесу.

За 2012 рік сільськогосподарськими підприємствами введено в дію 3 молочнотоварних ферми на 900 корів з двома доїльними залами (ФГ “Маїс” Хмельницького району, ТОВ “Оболонь Агро” та ФГ НВО “Мрія” Чемеровецького району). Реконструйовано  корівник на 200 корів (ФГ “Пролісок” Деражнянського району), побудовано відгодівельну ферму на 40 голів великої рогатої худоби (ФГ “Лан” Чемеровецького району). Завершено будівельні роботи з реконструкції ферми з відгодівлі молодняку великої рогатої худоби на 200 голів (ПОП “Росія” Віньковецького району) та окремих приміщень відгодівельного комплексу на 1200 голів великої рогатої худоби (ТОВ СГП “Дніпро” Славутського району).

Завершено реконструкцію 3 свиноферм на 4000 голів з відгодівлі свиней (ТОВ “Подільський бройлер” Віньковецького, СТОВ “Промінь” Летичівського, ТОВ “Україна-2001” Теофіпольського районів) та введено перші черги репродуктивних ферм на 2850 голів свиноматок (ПП “Аграрна компанія-2004” та ТОВ “Україна-2001” Хмельницького району).

Запрацювало дві реконструйовані ферми з вирощування курчат-бройлерів на 80 тисяч голів (ТОВ “Полівер” Білогірського та ТОВ “Подільський край” Деражнянського районів).

Побудовано новий комбікормовий завод потужністю 300 тонн на добу (ПП “Аграрна компанія-2004” Городоцького району) та завершено будівництво сіносховища потужністю 200 тонн (СТОВ ім. “Шевченка” Деражнянського району).

У галузі будівництва увага акцентувалася на добудові незавершених найважливіших об’єктів соціально-культурного та житлово-комунального призначення в населених пунктах області, розвитку соціальної інфраструктури районів та міст, ефективному використанні державних коштів, спрямованих на зазначені цілі.

Для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з травня 2012 року в області впроваджується Програма здешевлення вартості іпотечних кредитів. Рішеннями Міжвідомчої комісії при Мінрегіоні України затверджено  перелік з 25 житлових об’єктів в області, в яких можуть бути придбані квартири в рамках програми. У 2012 році громадянам надано 55 пільгових кредитів на загальну суму 10402,1 тис. грн., які спрямовано на добудову житлових об’єктів.

Створено інформаційно-консультаційний центр для надання громадянам вичерпної консультації щодо умов отримання іпотечних кредитів, працює “пряма телефонна лінія”. За час роботи Центру особисто звернулися за консультаціями понад 500 громадян, 240 виявили бажання отримати пільговий кредит.

У 2012 році з державного бюджету виділено кошти на суму майже 70,0 млн. грн., які спрямовано на добудову, реконструкцію, капітальний ремонт 20 об’єктів соціально-культурного та житлово-комунального призначення. На 31 грудня 2012 року профінансовано 66 млн. грн., освоєно 41,3 млн. гривень.

Внутрішній споживчий ринок характеризувався позитивною динамікою. Забезпечено щомісячне зростання обороту роздрібної торгівлі, який за 2012 рік становив 18291,3 млн. грн., що на 13,1% більше обсягу попереднього року.

Проводилися організаційні заходи щодо формування в населених пунктах області оптимальної мережі торговельних закладів. Приділялася увага розширенню мережі фірмових магазинів. В області діє 248 спеціалізованих (фірмових) магазинів, з яких 92 – з реалізації м’ясопродуктів, 54 – з реалізації молокопродуктів, 63 – хлібобулочних виробів, 6 – рибної продукції.

Запроваджено на постійній основі проведення ярмаркових заходів з продажу сільськогосподарської продукції для забезпечення населення продовольчими товарами за цінами меншими від ринкових. Протягом 2012 року у населених пунктах області відбулося 2506 ярмарок.

Індекс споживчих цін за 2012 рік в області становив 99,6% при 99,8% по Україні. На кінець грудня 2012 року ціни майже на усі основні соціально-важливі продовольчі товари в області (17 позицій з 23) є нижчими, ніж середні ціни по Україні.

Активізувалася зовнішньоторговельна діяльність. Експорт товарів за 2012 рік збільшився на 16,9% і становив 460,4 млн. доларів США.

Особлива увага приділялася залученню інвестицій. Ряд ділових зустрічей керівництва облдержадміністрації з представниками Чеської Республіки, Республіки Польща, Словаччини, Австрії, Фінляндії, Російської Федерації, США, Франції засвідчують неабияку зацікавленість іноземних інвесторів до Хмельниччини та наявність сприятливого інвестиційного клімату в регіоні.

Як результат, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в економіку області, на 01 січня 2013 року становив 205,7 млн. доларів, що на 19,1 млн.дол. або 10,2% більше обсягів інвестицій на початок 2012 року.

У 2012 році розпочато виконання інвестиційного проекту – будівництво нового курортного комплексу на рівні кращих світових зразків, що фактично є початком створення курортополісу Сатанів, який зможе на рівних конкурувати з кращими курортами та стане потужнім локомотивом розвитку регіону, зокрема інфраструктури індустрії відпочинку та транспорту.

Впроваджувалися системні заходи зі створення сприятливих умов для формування ефективного та соціально відповідального бізнес-середовища.

За 2012 рік до бюджетів усіх рівнів від суб’єктів малого бізнесу надійшло 616,8 млн. грн., що на 140,8 млн. грн. або на 29,6% більше ніж у 2011 році.

Питома вага надходжень від малого бізнесу у загальній сумі податкових надходжень становила 21,4% (заплановано 20,9%) та збільшилася порівняно з 2011 роком на 1,8 відсоткових пункта.

У контексті реалізації економічних реформ вагому роль відіграють соціальні ініціативи Президента України, які є надзвичайно важливим завданням для влади, реалізація яких дозволить підвищити соціальну захищеність та добробут громадян.

Протягом звітного періоду проводилася виважена та відповідальна соціальна політика, спрямована на збільшення доходів громадян, підтримання їх купівельної спроможності та забезпечення зайнятості населення.

Приділялася значна увага зростанню заробітної плати, яка за січень-листопад 2012 року становила 2398,3 грн., що на 17,1% більше до відповідного періоду 2011 року. Реальна заробітна плата найманих працівників за січень-листопад 2012 року до відповідного періоду минулого року зросла на 16,8 відсотка.

За моніторинговими даними на 01 січня 2013 року забезпечено скорочення до початку 2012 року заборгованості з виплати заробітної плати на 13,9 відсотка.

На 01 січня 2013 року в області своєчасно та в повному обсязі отримують пенсії 424,6 тис. пенсіонерів. Cередній розмір пенсій в області збільшився порівняно з 01 січня 2012 року на 18,7% та на початок поточного року становив 1297,87 гривні.

Відповідно до запланованих заходів проведено підготовку об’єктів житлово-комунального господарства до роботи в зимових умовах. Опалювальний сезон 2012/2013 року проходить на належному рівні, без зривів.

Вживалися заходи щодо поліпшення ситуації на ринку праці. В області за 2012 рік створено 26108 нових робочих місць, що становить 110,7% до річного завдання.

Особливий акцент ставився на вирішенні проблем соціальної сфери, насамперед щодо створення сприятливих умов життєдіяльності для осіб з обмеженими фізичними можливостями, поліпшення роботи установ освіти і медицини в сільській місцевості, соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які виховуються у багатодітних сім’ях.

Забезпечення подальшого соціально-економічного розвитку та вирішення проблемних питань регіону буде здійснюватися шляхом реалізації пріоритетів, завдань та заходів, визначених у Програмі соціально-економічного розвитку Хмельницької області на 2013 рік.

Розділ 2. Природно-ресурсний потенціал Хмельницької області.

2.1 Водні ресурси.

Водні ресурси Хмельницької області складаються з поверхневого стоку(в середньому 2.1 млрд.м3/рік) і запасів підземних вод (прогнозні – 720 тис. м3/рік, затверджені – 160 млн. м3/рік). Водозабезпеченість місцевим поверхневим стоком одного жителя області становить 1,5 тис.м3 при середній по державі 1,1 тис.м3, проте води нерівномірно розподіляються як по території, так і по сезонам року, але в основному всі галузі забезпечені необхідною кількістю води, хоча якість не завжди відповідає вимогам.

Суспільні відносини, пов’язані з використанням вод, їх охороною від забруднення і виснаження, регламентуються Водним кодексом України, який був введений в дію в 1995 році (із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 21 вересня 2000 року) та іншими законами природоохоронного спрямування.

Клімат, метеорологічна та гідрологічна обстановка

Клімат будь-якої території формується під впливом сонячної радіації, атмосферної циркуляції та характером земної поверхні. Кліматичні умови Хмельницької області зумовлені її географічним положенням. Загалом клімат області помірно-континентальний з досить теплим літом,  м’якою зимою і переважно достатньою кількістю опадів.

Значна протяжність області з півночі на південь, зумовлює деякі відмінності клімату між північними і південними районами. Збільшення сонячної радіації з півночі на південь зумовлює зміну середньорічної температури від + 6,8^оС в північних районах, до + 7,3^оС в південних. Континентальність клімату області зростає з північного-заходу до південного сходу. На Хмельниччину, розташовану вглибині материка, мають вплив континентальні повітряні маси, які приносять суху погоду.

Взимку сюди доходить повітря Сибірського антициклону, яке приносить холодну погоду, а влітку має вплив Азорський максимум. Навесні і на початку осені на територію області проникає арктичне повітря, яке приносить різке похолодання. В усі пори року територія області перебуває під впливом циклонів та атмосферних фронтів, які формуються над Атлантичним океаном.

Улітку вони зумовлюють значну хмарність, опади, зниження температури повітря, а взимку потепління, відлиги, снігопади. Вторгнення на Хмельниччину континентальних повітряних мас приводить до значних коливань температури повітря в усі пори року, Улітку повітря може нагріватись до +39^оС (абсолютний максимум),а взимку охолоджуватись до –34^оС (абсолютний мінімум).

На території області випадає достатня кількість опадів(630-710 мм на рік). Найбільше їх на півночі, найменше на півдні. Більше опадів випадає влітку, менше – взимку. В літній період часто спостерігаються зливи, грози, іноді – град. Сніговий покрив утворюється в другій половині грудня і утримується до першої декади березня.

Середня висота його незначна (10–15см). За забезпеченістю теплом, зволоженням території і тривалістю сонячного сяйва територію області умовно ділять на три агрокліматичні райони. Північний – помірний агро кліматичний район займає третину території області (Славутський,  Шепетівський, Полонський райони). Сума активних температур до 2450 градусів, підвищена вологість повітря, тривалість сонячного сяйва 1800 год. за рік, сніговий покрив 90 – 95 днів.

Південний – теплий агрокліматичний район розташований на території, яка прилягає до Дністра. Сума активних температур за вегетаційний період тут становить більше 2700 градусів. Кількість опадів найменша в області. Сніговий покрив триває в середньому 75 днів, а тривалість сонячного сяйва – 1900 год. на рік. Особливо теплий клімат у долині Дністра і його лівих приток. Помірно-теплий агро кліматичний район охоплює більшу центральну частину території області.

Сума активних температур тут від 2450 до 2700 градусів. Інші метеорологічні характеристики є середніми між північно-помірним та південно-теплим агро кліматичними районами. Кліматичні умови певним чином впливають на формування гідрографічної сітки і стоку річок області.

Модуль річкового стоку змінюється в межах області з північного–заходу на південний–схід від 4 до 1,8 л/с з 1 кв. км, що відповідає збільшенню континентальності клімату у цьому напрямку. У гідрологічному режимі річок майже щорічно відмічається весняна повінь, зимова і літня межень, яка порушується дощовими паводками. В окремі роки витрати дощових паводків перевищують витрати весняної повені.

Озера

Озер в області дуже мало і вони невеликі за розмірами та розташовані в основному в лісових масивах на землях Держлісфонду. На півночі області у басейні Горині знаходяться найбільші озера Святе та Теребіж, площа водного дзеркала яких відповідно 4,2 і 2,6 га.

Голубою перлиною подільського краю називають озеро Святе, яке славиться своєю мальовничістю та чистою, прозорою водою. Середня глибина озера близько 4 м, найбільша біля 9 м, у центрі озера розташований острів, а навколо озера ліс.

Штучні води

Стік річок  характеризується нерівномірністю на протязі року. Для вирішення питання водозабезпечення різних галузей господарства необхідно регулювання стоку шляхом будівництва штучних водойм. Інтенсивне будівництво ставків і водосховищ в області велось у 60-80х роках минулого століття.

Більшість водосховищ мають об’єм менше 10 млн.м3 і лише два з них Щедрівське і водойма-охолоджувач Хмельницької атомної електростанції (ХАЕС) мають відповідно повний об’єм 30 і 120 млн.м3. Частина водосховищ мають об’єм трохи більше 1 млн.м3. За час експлуатації водосховищ частина об’єму замулилось, верхів’я їх позаростало водною рослинністю і тому площі водного дзеркала і об’єми зменшилися.

При обстеженні водосховищ проводились проміри глибин, уточнювались їх параметри. При виявленні   водойм менше 1 млн.м3,  вони були віднесені до ставків.

В даний час в області рахується  55 водосховищ.

Більшість водойм сезонного регулювання, за винятком водосховища ХАЕС, яке є водосховищем багаторічного регулювання та водосховищ малих ГЕС, які здійснюють добове регулювання стоку.

Об’єм води зарегульований водоймами (без водосховища ХАЕС) складає біля 14% від середнього річного стоку річок області. Існуючі ставки і водосховища сезонного регулювання значно не впливають на хід внутрішньо річного розподілу стоку, так як більша частина їх не спрацьовується в літньо-осінній період і лише деякі із них випорожнюється на зиму.

Значна частина зрегульованого стоку (близько 81%) акумулюється в водосховищах і ставках площею більше 10 га і лише 19 % - в ставках площею менше 10 га.

Останнім часом спостерігається тенденція до відновлення малих ГЕС, які експлуатувалися в 60-70х роках минулого століття. В області працює 11 малих ГЕС на річках Горинь, П.Буг, Збруч. Робота окремих ГЕС відновлена в останні роки. 

 2.2 Характеристика грунтів.

Сучасний ґрунтовий покрив Хмельницької області сформувався під впливом грунтовотворних порід, рельєфу, клімату, рослинного покриву та господарської діяльності людини. 
   Грунтовотворні породи – це леси і лесовидні суглинки, піски, супіски, вапняки, глини, алювіальні відклади. На території з рівнинним рельєфом і лісостеповою рослинністю вони стали основою для формування різних типів грунтів. На лесах і лесовидних суглинках утворилися чорноземні і сірі лісові грунти; на твердих карбонатних породах – дерново-карбонатні, на алювіальних відкладах в долинах рік - лучні, лучно-болотні і торфо-болотні грунти. 
   Набільшу площу займають лісостепові опідзолені грунти, які об"єднують такі підтипи; ясно-сірі і сірі лісові, темно-сірі і черноземи опідзолені.

  Ясно-сірі і сірі лісовіпоширені на підвищеннях та схилах в різних районах області, але найбільше – в її південно-західній та південній частинах. Вони сформувалися на лесах і лесовидних суглинках під лісовою рослинністю. 
   Гумусовий горизонт має невелику товщину, вміст гумусу незначний (1,5-2,2%). Грунти безструктурні, мають кислу реакцію, малий вміст поживних речовин і тому потребують вапнування, внесення добрив. 
   Темно-сірі опідзолені займають вирівняні ділянки вододілів і пологі схили в центральній та південній частинах області. Вони менше опідзолені, ніж попередні грунти, мають глибший гумусовий шар (55-65 см), у верхній частині якого міститься до 2,9-3,1% гумусу. Ці грунти мають кращу структуру, значний вміст поживних речовин і тому інтенсивно використовуються у сільському господарстві. Для збільшення поживних речовин у цьому грунті необхідне систематичне внесення органічних і мінеральних добрив. 
   Чорноземи опідзолені розташовані в центральній і південній частинах області. Вони утворилися на вирівняних плато під лісовою і степовою рослинністю, мають глибокий гумусовий шар (80-90 см), вміст гумусу в верхньому горизонті – 3,0-4,0%. Внаслідок інтенсивного використання поступово погіршуються властивості цих грунтів, насамперед, структура і водно-повітряний режим. Для підвищення врожайності сільськогосподарських культур необхідне внесення органічних і мінеральних добрив, правильна організація сівозмін та ін. 
   Найродючішими в області є чорноземи типові. Вони утворилися на лесах і лесовидних суглинках під степовою рослинністю в південно-західній і центральній частинах області. Переважають малогумусні (4-4,5% гумусу) і середньогумусні (біля 8% гумусу) чорноземи. Глибина гумусового горизонту 80-90 см. Вони мають сприятливі фізичні властивості, добре забезпечені поживними речовинами. 
   Лучно-чорноземні грунти поширені невеликими масивами по всій території, але найбільше – в західній частині області. Вони сформувались на лесових відкладах давніх долин та їх терас з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Ці грунти мають глибокий гумусовий шар (понад 90 см), значну кількість гумусу (5-6%) у верхньому горизонті, багато поживних речовин і є сприятливими для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, особливо овочевих. Нижні горизонти такого грунту оглеєні у вигляді сивих і бурих плям, що створює несприятливі умови для росту плодових дерев. Тому для вирощування садів ці грунти непридатні. 
   Лучні грунти утворилися на наносах в долинах рік і балок у глибоких зниженнях на плато, де грунтові води підходять близько до поверхні. Як і чорноземи, мають глибокий гумусовий шар (50-70 см), містять 4 -5% гумусу і багато поживних речовин. Але вони постійно перезволожені, і в них відбуваються процеси оглеєння. Основні площі цих грунтів зайняті луками, розорюється незначна їх частина. Для використання під орні землі їх треба осушити, але це не завжди ефективно. 
   Лучно-болотні грунти сформувалися в днищах балок і заплавах рік – на перезволожених ділянках. Вони подібні до лучних, але процеси оглеєння охоплюють всі шари грунту – аж до материнської породи. У верхньому шарі міститься від 3 до 5% гумусу. Зайняті луками. 
   Болотні поширені в знижених ділянках заплав, днищ балок і лощин стоку (переважно в північній і центральній частинах області). Вони утворилися на алювіальних відкладах при надмірному зволоженні під трав"янисто-моховою болотною рослинністю. Мають великий вміст поживних речовин, але форм, які доступні для рослин, дуже мало. Використовувати ці грунти для сільськогосподарського виробництва можна тільки після осушення. 
   Дерново-підзолисті розміщені невеликими ділянками в північній частині області. Вони сформувалися на пісках, супісках і суглинках під лісовою рослинністю. Ці грунти найбідніші на гумус і поживні речовини. Гумусовий горизонт становить 15-20 см, а вміст гумусу 1,0-1,9%. 
   Грунт – беструктурний, вода проникає в глибокі шари і виносить з нього поживні речовини. Близьке залягання ґрунтових вод зумовлює незадовільний водно-повітряний режим, що в перезволожені роки призводить до загибелі сільськогосподарських культур. 
   Ці грунти мають високу кислотність і тому необхідне їх вапнування. Для підвищення врожайності сільськогосподарських культур необхідно також вносити органічні і мінеральні добрива. 
   Дерново-карбонатні грунти трапляються окремими ділянками в тих частинах області, де на поверхню виходять вапнякові й крейдяні породи. Найбільше поширені в північній, північно-західній частинах області і в Придніпров"ї. Вони мають неглибокий гумусовий шар (30-40 см), невеликий вміст гумусу, але поживні речовини є малодоступними для рослин. Внаслідок того, що ці грунти залягають переважно на крутих схилах, їх недоцільно розорювати, а краще використовувати як кормові угіддя. 
   Ґрунтовий покрив Хмельницької області сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони. Значної шкоди родючості грунтів завдає водна ерозія. Розвитку ерозійних процесів (утворенню ярів) сприяє інтенсивне розорювання схилів горбів. Площа еродованих земель безперервно зростає і становить зараз понад третину від земельних угідь. Найінтенсивніше відбуваються ерозійні процеси на півдні області, де значна частина земель розташована на горбах з великою крутизною схилів. Вони посилюються там, де вирощують просапні культури (овочі, цукрові буряки) і провадять оранку вздовж схилів. 
   Для зменшення ерозійних процесів на таких ділянках насаджують полезахисні лісосмуги, будують гідротехнічні споруди, проводять поперечну оранку схилів. 

2.3 Лісові ресурси та природно заповідний фонд.

Природно-заповідний фонд Хмельницька область є унікальним оселищем рідкісних видів, більшість з яких охороняються на міжнародному та європейському рівні і становлять особливу цінність за умов заповідання.            Основу природно-заповідного фонду області становлять об’єкти різних категорій: національні природні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища зі збереженням природних угруповань та ландшафтів.            До окремої категорії можна віднести парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, дендрологічні парки, зоологічні парки та ботанічні сади. Такі об’єкти природно-заповідного фонду можуть створюватись на ділянках природного лісу чи лук з подальшим формуванням та поповненням колекцій рідкісних видів рослин та тварин регіону, рідкісних угруповань, а також екзотичних видів рослин та тварин. В парках створюються умови для відтворення та розмноження популяцій зникаючих та вразливих видів, що охороняються на національному та регіональному рівнях.

На сьогоднішній день в структурі природно-заповідного фонду області нараховується 522 об’єкти загальною площею 328467 га.

З них ключовими об’єктами є:            – один з найбільших у Європі та найбільший в Україні національний природний парк «Подільські Товтри» загальною площею 261316 га. Територія парку займає повністю два адміністративних райони – Кам’янець-Подільський і Чемеровецький, частково Городоцький район, та складає 12,67% від загальної території Хмельницької області.             Національний парк створений з метою збереження, відтворення і ріаціонального використання природних ландшафтів Поділля з унікальними історико-культурними комплексами, які мають високе природоохоронне, естетичне, наукове, рекреаційне та оздоровче значення. Мікроклімат Кам’янецького Придністров’я формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра і його притоків, тому тут створилися особливі умови для збереження рідкісних та реліктових рослин, серед яких більшість лікарських. На території парку знайдені великі запаси мінеральних вод – типу «Нафтуся», «Миргородська», «Мінська» та інші.            Наявність на території національного природного парку «Подільські Товтри» як унікальних рукотворних об’єктів, так і неповторних природних косплексів створили виняткові умови для розвитку туризму не тільки оздоровчого, але й пізнавального значення.            – у 2013 році з метою збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об’єктів східної частини Малого Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення створений другий національний природний парк «Мале Полісся» загальною площею 8762 га, який розташований на території Славутського та Ізяславського районів.            Мале Полісся – один з найбільш своєрідних природно-географічних районів України. Природний потенціал цього краю створює всі умови для виховання та відпочинку в природі. На території Парку добре збереженні рослинність і фауністичні комплекси, висока залісненість, мальовнича заплава річки Горинь, унікальні мальовничі озера та болота різних типів. Територія НПП «Мале Полісся» здебільшого вкрита сосновими та дубово-сосновими лісами, болотами та луками. Невисока родючість ґрунтів і заболоченість обмежили антропогенний вплив на рослинність території та сприяли її збереженню.

– також на території області розташований регіональний ландшафтний парк«Мальованка» загальною площею 16915,3 га, який займає територію Шепетівського та Полонського районів. Регіональний ландшафтний парк створений з метою збереження унікальних типів і форм рельєфу, рідкісних та зникаючих видів рослин та тварин, занесених до Червоної книги України.

Територія РЛП «Мальованка» є не типовою для Хмельницької області, багато в чому вона унікальна і для її північного регіону. На території парку переважає відносно незмінений природний ландшафт. Лісистість території становить близько 80%, для області цей показник складає – 11,9%, для Шепетівського району – 29,2 %.

Велика заболоченість території, переважання на ній вологих лісів, незначна родючість грунтів придатних для сільськогосподарського освоєння, суттєво обмежили антропогенний вплив на цю територію, сприяли збереженню багатьох рідкісних та малопоширених видів рослин (в тому числі 13 видів, занесених до Червоної книги України). Біотопічне різноманіття, багатство рослинності, в тому числі різних типів лісів, обумовлюють різноманітний склад і високу чисельність тваринного світу.

Заповідними перлинами області безперечно можна назвати:

– ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Совий яр», розташований на схилах долини р.Студениці та охоплює територію Колодіївської, Крушанівської, Китайгородської, Калачковецької сільських рад Кам’янець-Подiльського району;

– ботанічну пам’ятку природи загальнодержавного значення «Товтра Самовита», розташовану поблизу с.Залуччя Залучанської сільської ради Чемеровецького району;

– гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Башта», розташований в заплаві р.Південний Буг між селами Ставниця, Требухівці та Головченці Летичівського району;

– геологічну пам’ятку природи загальнодержавного значення «Смотрицький каньйон», охоплює каньйон р. Смотрич від південної околиці с.Голосків до с.Цибулівка Кам’янець-Подiльського району;

– унікальну для України та Європи геологічну пам’ятку природи загальнодержавного значення «Печера Атлантида», яка знаходяться на околиці с.Завалля Кам’янець-Подiльського району;

– ботанічний заказник місцевого значення «Черчецька Товтра», розташований в с.Черче Залучанської сільської ради Чемеровецького району;

– ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Циківський», розташований неподалік с.Циків Кам’янець-Подiльського району;

– унікальний азональний природний комплекс на півночі Хмельницької області – гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Озеро Святе», розташована на території Радошівської сільської ради Ізяславського району.

Окрім перерахованих територій та об’єктів природно-заповідного фонду, в області знаходиться 2 водно-болотні угіддя міжнародного значення – «Бакотська затока» площею 1590 га та «Пониззя річки Смотрич» площею 1480 га, створені з метою охорони популяцій рідкісних водоплаваючих птахів. Ці території відіграють важливу роль у збереженні лебедів-шипунів, коловодників болотяних, журавлів сірих, шулік та чайок, крім того тут зростають рідкісні види рослин занесені до Червоної книги України та Додатку 2 Бернської конвенції. Зазначені водно-болотні угіддя – є оселищем ендемічних видів, характерних для Подільського регіону.

2.4Сировинно-мінеральний та рекреаційний ресурс.

Для України характерний різноманітний і потужний природно-ресурсний потенціал. Історично зумовлене масштабне використання мінеральних і земельних ресурсів призвело до формування відповідної паливно-енергетичної, металургійної, хімічної спрямованості промислового розвитку у поєднанні з розвинутими будівельною індустрією та сільським господарством. Десятки промислових вузлів в Україні мають природно-ресурсну орієнтацію. З іншого боку, розподіл елементів природно-ресурсного потенціалу по території досить нерівномірний, що зумовлює галузеву і територіальну структуру кожного з регіонів.

Забезпеченість території України мінерально-сировинними ресурсами є однією з найвищих у світі. Нині виявлено приблизно 20 тис. родовищ і рудовиявів 113 видів корисних копалин. З цієї кількості промислове значення мають 9143 родовища 97 видів корисних копалин, які належать до Державного балансу запасів. Промислово освоєні 3310 родовищ, на базі котрих працює більше 2 тис. гірничодобувних і переробних підприємств.

У Європі Україна посідає друге місце за площею орних земель, запасами залізної руди і перше — за ресурсами марганцевої руди, самородної сірки. Вона також є однією з перших за запасами кам"яного вугілля, калійної і кам"яної солей. Значними є її запаси каолінів, графіту, флюсової сировини та вогнетривких глин, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини. В імпортній залежності Україна перебуває щодо постачання нафти, природного газу, руд кольорових металів, магнезиту, апатитів, фосфоритів, бентонітових глин.

Природно-ресурсний потенціал України можна визначати за сукупною продуктивністю природних ресурсів, яку обчислюють шляхом підсумування економічних оцінок потенціалів окремих видів природних багатств областей та економічних районів. Основу природно-ресурсного потенціалу формують земельні та мінеральні ресурси (3/4), велике значення мають також водні та рекреаційні. У структурі потенціалу мінеральних ресурсів 70 % припадає на паливно-енергетичні, 17 — на металеві, 7 — на будівельні матеріали та 4,5 % — на нерудну сировину для чорної металургії і гірничо-хімічну.

З територіального погляду за обсягом загального природно-ресурсного потенціалу виділяються Донецький (21,1 %), Причорноморський (15,5 %) та Придніпровський (14,8 %) економічні райони. На їх частку припадає більш як половина усього ПРП України. Найбіднішими в цьому відношенні є Волинський та Центрально-Український економічні райони, частки яких становлять відповідно 3,5 та 6,0 %. Якщо в Донбасі й Придніпров"ї переважають мінеральні ресурси (відповідно 73,3 та 44,65 %), то на решті території України — земельні.

Найрізноманітніший у територіальному плані ПРП характерний для Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької областей, АР Крим. Водночас, компонентною одноманітністю характеризується ПРП Тернопільської, Вінницької, Донецької, Дніпропетровської областей за рахунок різкого переважання ролі одного виду ресурсу (Тернопільщина і Вінниччина — земельні ресурси, Дніпропетровщина — залізна руда, Донеччина — кам"яне вугілля). Досить різноманітним є ПРП Карпат і гірського Криму за рахунок значного перепаду висоти і внаслідок цього зміни ландшафтів, досить диверсифікований природно-ресурсний потенціал Полісся, а лісостепова і степова зони характеризуються структурною одноманітністю.

Стан і проблеми використання надр (мінерально-сировинних ресурсів): паливно-енергетичних, рудних і нерудних ресурсів

Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий — десятки й сотні мільйонів років. За характером використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні.

Донецький басейн розташований на сході України і має площу 53,2 тис. км2. Родовища кам"яного вугілля тут зосереджуються у трьох ділянках: Старий Донбас — на межі Донецької й Луганської областей, Західний Донбас — Павлоградсько-Петропавлівська група родовищ у Дніпропетровській області, Південний Донбас — на півдні Донецької та Луганської областей. Вугленосні пласти розвідані до глибини 1200—1500 м, всього виявлено 120 промислових пластів потужністю 0,5—2,0 м. Основна маса вугілля залягає на глибині 500—750 м, де в 25 пластах зосереджено 75 % розвіданих його запасів. Енергетичні марки вугілля (антрацит) залягають на півдні Донбасу, в інших районах поширене високоякісне коксівне вугілля.

Львівсько-Волинський кам"яновугільний басейн займає площу 8 тис. км2. Вугільні пласти залягають тут горизонтально на глибині 300—659 м. З 60 розвіданих пластів лише 16 мають робочу потужність 0,5—1,0 м. Це вугілля має меншу теплотвірну здатність, вищу зольність і довге полум"я при згорянні, що сприяє використанню його для теплоенергетичних потреб. З розосереджених родовищ кам"яного вугілля розвідані Роменське (Сумська область), Петрівське (Харківська область) і Бешуйське (Крим).

Буре вугілля видобувають у Придніпровському буровугільному басейні площею понад 100 тис. км2. Основна маса його залягає в Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Найбільші родовища тут — Верхньодніпровське, Олександрійське, Новоалександрівське. Середня потужність пластів — 4—5 м, глибина залягання — від 10 до 200 м, що дає змогу видобувати 2/3 палива відкритим способом. Приблизно 1,5 % геологічних запасів бурого вугілля зосереджено у Закарпатському, Передкарпатському та Придністровському буро-вугільних районах. Загальні промислові запаси бурого вугілля становлять 2 588 200 тис. т (А + В + С.) і за категорією С2 — ще 10 906 000 тис. т.

Україна — один із найстаріших регіонів промислового видобутку нафти та пов"язаного з нею природного газу. Обстежено й розвідано 278 родовищ нафти і 336 природного газу, з них експлуатується відповідно 178 і 208. З надр України видобуто на сьогодні близько 350 млн т і 1700 млрд м3, обсяги промислових запасів становлять 234,8 млн т нафти й 1148,2 млрд м3 конденсату природного газу. Нафтогазоносні площі зосереджені в трьох регіонах — Передкарпатському, Дніпровсько-донецькому та Причорноморсько-Кримському.

У Передкарпатті відкрито 16 родовищ нафти (найбільші — Долинське, Уличинсько-Орівське) на глибинах 1000—3000 м. Серед основних газових родовищ — Угерське, Рудківське, Більче-Волицьке, нафтогазових — Бабчинське і Битків-Пасічне.

У Дніпровсько-Донецькому районі нафта й газ залягають на глибинах 3,0—3,5 км, а на Радченківській площі в Полтавській області підходять на 15-20 м до поверхні. Найбільшими нафтовими родовищами є Леляківське, Прилуцьке, нафтогазовими — Гнідинцівське, Качанівське й Рибальське. У центральній і південній частині району залягають газові родовища — Шебелинське, Кегичівське, Єфремівське, Манівське.

Найперспективнішим є Причорноморсько-Кримський район. Тут відкрито понад 20 площ і родовищ. Перспективні газові поля лише в Азовському морі оцінюються в 1,3 трлн м3 природного газу. Експлуатуються газові родовища Джанкою і Тарханкутського півострова, відкрито Північно- й Східно-Казантипське родовища.

Загальні геологічні запаси горючих сланців оцінюються в 4 млрд т. Відомі їх родовища на межі Черкаської і Кіровоградської (Болтинське) і в Хмельницькій областях (Флоріанівське), в Карпатах (менілітові сланці).

В Україні відомо понад 2500 родовищ торфу, а геологічні його запаси становлять 2,46 млрдт, з них промислових — 1,84 млрдт. За загальними покладами виділяються Волинська (Цирське, Турське родовища), Рівненська (Морочне, Дубняки, Кремінне), Чернігівська (Замглайське, Сновське), Київська (Ірпінське, Супійське) та Львівська (Стоянівське, Львівське) області.

Є в Україні родовища уранових руд, які розробляються Смолінським рудоуправлінням (Кіровоградська область), виявлені також у Побужжі (Південне, Калинівське, Лозоватське), на Волині та у Жовтих Водах (Дніпропетровська область).

Дуже відчутними є регіональні відмінності у запасах, видобутку і споживанні палива в Україні (табл. 7.2). За запасами паливних ресурсів різко виділяються Донецька, Луганська і Дніпропетровська області: на ці регіони припадає 86,85 % всіх паливних ресурсів. Найбіднішими регіонами за запасами паливної сировини е Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Київська, Одеська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська і Чернівецька області. Найінтенсивніше експлуатуються запаси паливних ресурсів Полтавської, Сумської і Харківської областей.

Рудні ресурси.

Переважна кількість залізних руд зосереджена в Криворізькому залізорудному басейні, Кременчуцькому і Бєлозерському залізорудних районах. Разом вони утворюють залізорудний район Великого Кривого Рогу. Загальні запаси залізних

Регіональні відмінності у запасах, видобутку і споживанні палива (кам"яне і буре вугілля, нафта і газовий конденсат, газ природний)

Регіони України	Частка регіону щодо загальнодержавного показника
Запаси	Видобуток	Споживання
АР Крим	0,41	1,7	0,99
області Вінницька	0,01	—	2,36
Волинська	0,45	0,38	0,42
Дніпропетровська	24,89	7,00	13,03
Донецька	31,41	31,61	22,60
Житомирська	0,07	0,03	0,66
Закарпатська	0,04	0,00	0,35
Запорізька	0,02		5,98
Івано-Франківська	0,25	2,21	5,18
Київська	0,05	0,00	6,04
Кіровоградська	0,56	0,48	0,54
Луганська	30,55	15,38	7,52
Львівська	2,91	4,15	4,15
Миколаївська	—	—	0,89
Одеська	0,06	—	5,99
Полтавська	2,38	14,62	8,42
Рівненська	0,21	0,08	0,88
Сумська	0,53	6,79	1,53
Тернопільська	0,04	0,02	0,46
Харківська	5,12	13,84	5,93
Херсонська	0,01	0,01	1,92
Хмельницька	0,04	0,01	0,77
Черкаська	0,09	0,04	2,13
Чернівецька	0,04	0,10	0,23
Чернігівська	0,26	1,56	1,02

руд оцінено у 30,15 млрд т, з них 17,5 млрд т розробляється. Щороку Україна видобуває близько 0,6 % від запасів розроблюваних залізних руд. Криворізько-кременчуцький залізорудний басейн — єдиний рудоносний масив, який вузькою (2—7 км) смугою простягається на більш як 100 км Дніпропетровської області і до півдня Полтавщини. Площа його — 300 км2, загальні запаси залізної руди — 27,1 млрд т (понад 83 % від загальних у державі). Розробляється 26 родовищ із 65 розвіданих. Багаті на залізо руди розробляються шахтним способом (17 шахт), бідні — відкритим (10 кар"єрів і 5 гірничо-збагачувальних комбінатів). У Білозерсько-Конкському басейні поклади залізної руди на 45 км простягаються уздовж лівого берега Дніпра в Запорізькій області, промислові запаси її становлять 0,7 млрд т, загальні — 2,5 млрд т. Керченський залізорудний басейн містить 1,8 млрд т залізних руд, з них промислових — 1 млрд т. Тут руди містять ЗО—40 % металу і залягають неглибоко від поверхні. Руйнування міжгалузевих зв"язків призвело до тимчасової консервації басейну в середині 90-х років. Приазовський залізорудний район об"єднує кілька родовищ, серед яких найбільші — Базавлуцьке та Гуляйпільське. Він розглядається як першочергова резервна база сировини. Локальні осередки родовищ залізних руд є в Харківській (Вовчанське) та в Донецькій (Мангуське) областях.

З чорних металів другим за значенням є марганець. Загальні його запаси становлять 3,5 млрдт, промислові — 2,3 млрдт, Україна забезпечує 32 % його світового видобутку. У Нікопольському марганцеворудному басейні виділяються Нікопольський, Інгулецько-Дніпровський та Великотокмацький райони. В останньому зосереджено 1,4 млрд т руди. Залягає вона горизонтальними пластами на глибині 15—170 м, що сприяє відкритому її видобутку. Вміст у ній чистого металу — 27—28 %. Марганцеві руди є також у Побузькому, Донецькому й Покутському марганцеворудних районах. В цілому розроблювані запаси становлять 218,5 млн т, а щороку видобувається близько 2,5 % від цієї кількості (5,4 млн т). До чорних металів належить також хром, руди якого є в Побужжі (прогнозні запаси 2,6 млн т) і зосереджені переважно в Капітанівському родовищі.

Рівень розвитку кольорової металургії в Україні зумовлений низьким забезпеченням її території рудами кольорових металів. Запаси руд із вмістом нікелю 3—5 % зосереджені в 10 родовищах двох груп — Побузькій (6 родовищ, з яких сьогодні експлуатується Деренюське) та Дніпропетровській (Нове, Тернівське, Девладівське). Руди розробляються відкритим способом.

Алюмінієва сировина залягає у вигляді бокситів (Високопільське родовище), алунітів (Берегівське, Беганське, Лопошнянське) і нефелінів (Приазов"я), але експлуатується тільки Високопільське родовище. В цілому родовища неконкурентоспроможні порівняно з сировиною з Ямайки, Гвінеї, Австралії. Ртутні руди розробляються на Микитівському родовищі, тут є також запаси сурми. Родовища титанових руд відомі в Житомирській (Іршанське) і Дніпропетровській (Самотканське) областях. Поліметалічні руди виявлено в Берегівському й Беганському родовищах на Закарпатті, у Вінницькій та Луганській областях. Мідні руди є в Донецькій області (біля Артемівська), на Рахівському масиві в Карпатах та в Запорізькій області. Перспективними є поклади самородної міді в Рівненській, Волинській і Хмельницькій областях. Молібден виявлено в Середньому Придніпров"ї, Побужжі, вольфрам — на Кіровоградщині, олово — у Приазов"ї, ванадій — у Житомирській області. Руди берилію, ванадію, кадмію, кобальту виявлені на Українському кристалічному щиті та Донбасі. Знайдено в Україні і золото. Основні його запаси зосереджені в Кіровоградській, Дніпропетровській, Житомирській, Черкаській, Луганській, Донецькій областях та в Мужіївському родовищі (Закарпатська область). Останніми роками запаси золота виявлено на півночі Одеської області. В цілому відкрито 236 родовищ золота.

Нерудні ресурси

    Гірничо-хімічні ресурси

Включають апатит, бішофіт, бром, сировину карбонатну для вапнування ґрунтів, виробництва кормових добавок, для хімічної і цукрової промисловості, калійну, кухонну, магнієву солі, сірку, фосфорит, фтор. Самородну сірку видобувають у Роздольському та Новояворівському родовищах. Вміст корисної речовини в ній становить 30 %. Руда залягає на глибині до 50 м і розробляється відкритим способом. Загальні промислові запаси кам"яної солі перевищують 16 млрд т, а основні родовища її розміщені в Донбасі (Артемівськ, Слов"янськ), Закарпатті (Солотвино), Прикарпатті (Болехівське, Долинське, Дрогобицьке), на Харківщині (Єфремівське) та у Присивашші (Генічеське, Східносиваське, Сасик-Сиваське родовища). Калійні солі видобувають як шахтним, так і відкритим способом у Калуш-Голинському родовищі й Стебницькій групі родовищ. Глибина залягання рудних тіл — 200—300 м. Фосфорити відкриті й розробляються в Ізюмському (Харківська область), Кролевецькому (Сумська), Незвиському (Придністров"я) родовищах, перспективні апатитові утворення виявлено на Житомирщині та в Приазов"ї.

    Нерудні корисні копалини для металургійного виробництва

Це флюсові вапняки, вогнетривкі глини, доломіт для металургії, формувальні піски. Вогнетривкі глини в Україні містяться в кількох групах родовищ — Часів-Ярській, Новоселівській, Новорайській (Донецька область), Полозькій (Запорізька), Озернянській (Черкаська), Павлоградській і П"яти хетській (Дніпропетровщина).

Близько 4/5 усіх покладів доломітів зосереджені в межах металургійних баз (Криворізьке, Оленівське, Новотроїцьке, Ямське родовища), вогнетривів — у межах Кіровоградської, Запорізької і Дніпропетровської областей (Правдинське, Веселівське). Флюсові вапняки виявлено більш як у 20 родовищах, найбільші з них Оленівське, Каракубське, Новотроїцьке. Формувальні піски (Часів Яр, Горохівське, Бантишівське) і глини (Горбківське родовище в Закарпатті, Пижівське в Хмельницькій області) використовуються в ливарній справі та інших галузях.

     Група гірничорудних ресурсів

Включає бурштин, графіт, каолін, озокерит, цеоліт та іншу сировину. Графіт виявлено в Петрівському і Водянському (Запорізька область), Старокримському (Донецька) родовищах, але розробляється лише Завалівське в Кіровоградській області. Каоліни експлуатуються в Глуховецькому (Вінницька область), Просянівському (Дніпропетровська), Чапаївському (Запорізька), Затишанському, Володимирівському (Донецька) родовищах. Найбільші родовища бентонітів — Черкаське, Камиш-Бурунське. На Закарпатті є велике родовище цеолітів.

     Нерудні корисні копалини для будівництва.

Україна багата на будівельну сировину. Базальти розробляються в Рівненській (Берестовицьке, Яноводолинське родовища), Донецькій (Волноваське), Дніпропетровській (Криворізьке) областях, мар-мур — у Карпатах (Лугівське, Тереблянське), Криму (Мраморинське, Севастопольське). Промислові запаси бутового каменю становлять 2 млрд м3, мурувального каменю — 375 млн м3. Вапняки утворюють кілька ареалів — Придністровський, Кримський, Донбаський, а крейда і мергель — Волино-Подільський, Сумський та Східний (Луганська, Харківська, Донецька області) ареали. Промислові запаси скляних пісків — 120 тис т, вони містяться більш як у 20 родовищах (найбільші з них Авдіївське, Новоселівське, Глібівське).

2.5 Флора та фауна.

Хмельниччина лежить в лiсостеповiй зонi та в зонi мiшаних лiсiв i дуже рiзноманiтна за видовим складом рослин i тварин. Рослиннiсть представлена понад 1500 видами вищих спорових i насiнних рослин, що вiдносяться до 100 родин i 500 родiв. Найчисельнiшими серед них є лiсовi i степовi види. Лiсова рослиннiсть на територiї областi сформувалася у четвертинному перiодi. В минулому великi площi були вкритi лiсами, з роками їх по-хижацьки вирубали. Нинi лiси займають 13% площi областi, причому половина з них - штучнi лiсонасадження. Вченi розрахували, що оптимальний показник лiсистостi для даної територiї повинен станови- 
ти 17-18%. Вирубування цiнних порiд дерев (бук, дуб) призвело до змiни видового складу лiсiв. В них зросла частка малоцiнних порiд (граб, осика, береза та iн.). Бiльшу частину лiсових дiлянок, займають листянi лiси - грабово-дубовi та дубовi. Хвойнi (сосновi) займають близько третини лiсовкритої площi; зустрiчаються також мiшанi (дубово-сосновi) лiси. Грабово-дубовi (груди) поширенi по всiй територiї областi, найбiльше - на пiвднi. В першому ярусi їх переважає дуб, домiшується ясен, клен, явiр, у другому - граб, липа, берест, осика. В пiдлiску ростуть бруслина, глiд, лiщина, вовчi ягоди, жимолость, бузина та iн. Дубовi (дiброви) ростуть вперемiжку з грабово-дубовими лiсами. В їх деревостої переважає дуб звичайний (в Приднiстров"ї - дуб скельний), є також ясен, береза, явiр, а в пiдлiску - терен, клен, жостер, глiд, лiщина, бузина, черемха, клокичка та iн. Окремими невеликими дiлянками на схилах Товтрового кряжу розкинулися буковi лiси (бучина). Тут панує бук, трапляються поодиноко дуб, ясен, явiр, клен та iн. Пiдлiсок дуже розрiджений, представлений поодинокими кущами калини, плюща, лiщини, жимолостi. Сосновi (бори) разом з мiшаними формують на пiвночi областi 
найбiльшi лiсовi масиви на дерново-пiдзолистих, супiщаних i пiщаних грунтах. В деревостої панує сосна, часто домiшується береза, значно рiдше - дуб та ялина. Пiдлiсок в таких лiсах практично вiдсутнiй. Заплавнi або чорновiльховi лiси займають притераснi частини заплав рiчок, а також зниження на вододiлах в пiвнiчнiй частинi областi. Основою є чорна вiльха, домiшки iнших порiд дерев i чагарникiв незначнi. 
Лiси областi мають важливе грунтово-захисне, водоохоронне, рекреацiйне значення Навколо мiст створено зеленi санiтарнi зони на площi 54,3 тис. га, якi виконують функцiї їх "легенiв". Вздовж залiзниць, автомобiльних дорiг насадженi лiсосмуги, якi мають важливе значення для очищення повiтря вiд шкiдливих викидiв транспортних засобiв. 
Степова рослиннiсть в природному виглядi збереглася в Хмельницькiй областi на схилах Товтрового кряжа i на вiдшаруваннях вапнякiв в долинi Днiстра. Вона представлена трав"янистими угрупованнями (ковила волосиста, осока низька, типчак борознистий, горицвiт весняний, оман мечолистий, куцонiжка пiрчаста, бородач звичайний) та заростями чагарникiв (глiд, жостер, кизил, терен та iн.). На окремих горбах Товтр рослиннiсть погано збереглася внаслiдок iнтенсивного випасання худоби. В давнину великi площi на рiвнинних дiлянках Подiлля займала лучно-степова рослиннiсть. Тепер лучнi степи повнiстю розоранi. Окремими дiлянками збереглися заплавнi луки - на перезволожених мiсцях в долинах Горинi, Пiвденного Бугу, верхiв"ях приток Днiстра. Найпоширенiшими видами в них є: куничник наземний, мiтлиця бiла, тонконiг лучний, костриця лучна, тимофiївка лучна, осока рання та iн. Трав"яна рослиннiсть вкриває також пустища в полiськiй частинi областi. На них ростуть рiзнi види кострицi, бiловус стиснутий, келерiя звичайна, котячi лапки, нечуйвiтер волохатенький, мохи. Рослинний свiт Хмельницької областi налiчує багато ендемiчних та релiктових видiв. 
До релiктових належать медунка м"яка, осока бiла, хвощ великий, чина ряба, синяк червоний, юринея вапнякова, волошка рейнська, бруслина карликова, клопонiг смердючий та iн. Ендемiчнi види: шиверекiя подiльська, берекка, чебрець подiльський, рокитник подiльський, молочай багатоколiрний, мiнуарцiя днiстровська, шавлiя кременецька, зiновать Блоцького та iн. Багато рослин на Хмельниччинi знаходяться на межi знищення i тому занесенi до "Червоної книги України". Серед них - мигдаль степовий, молодило руське, волошка схiдна, цибуля ведмежа, шафран Гейфелля, ясенець бiлий, самосил панонський, рутвиця мала, сон 
широколистий, ковила весняна, пiдснiжник звичайний та iн. Тваринний свiт Хмельницької областi представлений лiсовими i степовими видами. Тут водяться 311 видiв хребетних, зокрема 40 видiв риб, 11 - земноводних, 10 - плазунiв, 190 - птахiв, 60 -ссавцiв, 10-рептилiй. Для лiсових формацiй характерними є: вовки, лисицi, козулi, лосi, кабани, лiсовi куницi, багато видiв птахiв (дятли, синицi, сойки, дрозди, зяблики), вужi, ящiрки, жаби, тритони, їжаки та iн. 
Досить поширеними е представники тваринного свiту степу - зайцi, ящiрки тхори, горностаї, ховрахи, мишi, їжаки, хом"яки, ворони, граки, круки, горобцi, посмiтюхи, щиглики, коноплянки, жайворонки, ластiвки, чайки, лелеки, деркачi, горлицi, перепели та iн.
Дуже специфiчною є фауна Товтрового кряжа. Тут дуже багато видiв плазунiв (ящiрки, веретiнницi, вужi, степов- гадюка, звичайна мiдянка), жаб, "тахiв (шпаки, боривiтри, галки, одуди, сичi, пугачi, дрозди серпокрильцi). У водоймах областi водяться щуки, карасi, бiлуги, судаки, лящi, в"юни, соми, окунi, севрюга та iн.
До ендемiчних видiв тварин вiдносяться кутора мала, подiльський крiт, плямистий ховрах, малий пiдковонiс та iн. Внаслiдок нерацiонального господарювання на територiї Хмельницької областi винищено великi стада європейських козуль, лосiв, диких кабанiв та iн. Деякi види тварин перебувають пiд загрозою цiлковитого знищення i тому потребують охорони. Серед них - рiдкiснi, якi занесенi до "Червоної книги України": - тхiр степовий, кутора мала, пiдковонiс малий, вечiрниця мала, вечiрниця велетенська, полоз лiсовий, гадюка 
степова схiдна та iн. Нинi на територiї областi заборонено (або обмежено) вiдстрiл дикого кабана, оленя, видри, ондатри, сiрої ворони, собаки єнотовидного та iн.

3.1 Характеристика екологічної ситуації регіону.

      Основними екологічними проблемами області є забруднення природних водних об"єктів недостатньо очищеними стічними водами житлово-комунального комплексу; відсутність коштів на утилізацію хімічних засобів захисту рослин; недостатнє фінансування заходів для розв"язання комплексу проблем щодо поводження з ТПВ.

Одна з найактуальніших проблем Хмельницької області - забруднення водних об"єктів забрудненими зливовими та стічними водами.

На території області налічується 72 комплекса очисних споруд .Сучасний стан поверхневих водойм області характеризується антропогенним впливом суб"єктів господарювання. Через незадовільну роботу очисних споруд, фізичну та моральну застарілість обладнання, несвоєчасне проведення поточних та капітальних ремонтів, перевантаженість або недовантаженість їх, біля 4 млн. м3 недостатньо очищених стоків щорічно надходить до поверхневих водойм.

Відповідно необхідно забезпечити чистоту поверхневих вод від забруднення неочищеними, недостатньо очищеними господарськими та зливовими стоками через будівництво комплексів очисних споруд, реконструкцію, модернізацію діючих комплексів очистки вод.

Комплекс питань, що стосуються зменшення утворення та обмеження негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище, залишається в області однією із найбільш гострих суспільних проблем, яка вимагає неослабної уваги. Сьогодні триває процес прогресуючого накопичення відходів, виникають несанкціоновані сміттєзвалища, не вирішується проблема з небезпечними відходами.

Гострота проблеми утилізації твердих побутових відходів не має тенденції до спаду. Щорічно у регіоні утворюється понад 0,2 млн. т. ТПВ. Більша частина звалищ, полігонів ТПВ вичерпала свій потенціал.

Переважна більшість полігонів та сміттєзвалищ твердих побутових відходів експлуатується за відсутності проектної документації, а також відповідних рішень, що забезпечують експлуатаційну надійність цих об’єктів; без виконання інженерних заходів, що забезпечують стійкість полігонів як споруд, їх довговічність і безпеку навколишнього природного середовища, за відсутності даних розрахункового терміну експлуатації полігонів та сміттєзвалищ.

Основними технічними проблемами у сфері поводження з відходами є застарілість парків сміттєвозів та контейнерів для збирання сміття, відсутність вільних територій для будівництва нових полігонів, пожежонебезпечність місць видалення твердих побутових відходів через порушення технологічних регламентів їх захоронення. Суттєвою проблемою при експлуатації полігонів та сміттєзвалищ є не здійснення моніторингу по впливу останніх на довкілля.

На території Хмельницької області накопичено 537 т непридатних, заборонених до використання ХЗЗР(хімічних засобів захисту рослин), які становлять групу небезпечних відходів. Протягом 2010 року за кошти обласного ФОНПС проведено перезатарювання 361т таких відходів та 152,2 т вивезено за межі України для подальшої утилізації ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами».

3.2 Стан повітряного середовища та джерела його забруднення

       В цілому по області стан атмосферного повітря у 2011 році залишався стабільним і в порівнянні з минулим роком значно не погіршився. Щоправда спостереження якості атмосферного повітря ведуться лише в м. Хмельницькому на двох стаціонарних постах лабораторією гідрометеоцентра. За минулий рік не було виявлено екстремальних рівнів забруднення з причин аварій техногенного походження та несприятливих природних явищ. Не було, також, встановлено наднормативних викидів стаціонарними джерелами підприємств, які б суттєво вплинули на стан атмосферного повітря.

     Починаючи з 2008 по 2014 рік в області спостерігалось постійне зростання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, як стаціонарними так і пересувними джерелами. У 2009 році викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря скоротились на 10, 7 тис. тонн, в тому числі від стаціонарних джерел на 6, 7 тис. тонн, від рухомих джерел на 4 тис. тонн, а у 2010 році викиди поступово зросли на 2, 4 тис. тонн і становили 83, 8 тис. тонн, в тому числі від стаціонарних джерел 19, 1 тис. тонн, від рухомих джерел 64, 7 тис. тонн. У 2011 році викиди забруднюючих речовин зменшились на 0, 288 тис. тонн, в тому числі від стаціонарних джерел викиди зменшились на 0, 43 тис. тонн. Скорочення відбулось по містах Хмельницький (-0, 024 тис. тонн), Шепетівка (-0, 116 тис. тонн), м. Старокостянтинів (-0, 060 тис. тонн) та районах області: Красилівський (-0, 483 тис. тонн), Дунаєвецький (-0, 084 тис. тонн), Славутський (-0, 061 тис. тонн), Шепетівський (-0, 068 тис. тонн). Крім того незначне скорочення відбулось у Деражнянському, Новоушицькому, Полонському та Чемеровецькому районах. Збільшились викиди в м. Славута (+0, 086 тис. тонн) та м. Кам"янець-Подільський (+0, 042 тис. тонн). Найбільше збільшення відбулось у Летичівському районі (+0, 140 тис. тонн), а також Волочиському (+0, 089 тис. тонн), Хмельницькому (+0, 035 тис. тонн), Кам"янець-Подільському (+0, 026 тис. тонн), Теофіпольському (+0, 030 тис. тонн) районах. Також збільшили свої викиди Городоцький, Старокостянтинівський, Білогірський, Ярмолинецький райони    Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у регіоні по окремим населеним пунктам, тис. т

 Вплив забруднюючих речовин на здоров"я людини та біорізноманіття.

Речовини, що забруднюють навколишнє природне середовище, залежно від свого походження, концентрації та часу дії на організм можуть викликати різні несприятливі наслідки. Короткочасна дія незначних концентрацій забруднюючих речовин може викликати нудоту, кашель, запаморочення.

Потрапляння великих концентрацій забруднюючих речовин до організму людини призводить до втрати свідомості, гострого отруєння і навіть до летальних випадків.

Реакція організму на забруднення залежить від індивідуальних особливостей таких як вік, стать, попередні перенесені захворювання, температура та вологість повітря та ін.

Шкідливі речовини, що містяться в атмосферному повітрі, потрапляють в організм людини через шкіру або дихальні шляхи. Разом з органами дихання забруднюючі речовини вражають органи зору і нюху.

На протязі 2011 року санепідемслужбою досліджено 2428 проб атмосферного повітря, з яких перевищення ГДК забруднюючих речовин виявлено у 24 пробах, що становить 0, 99%. Найбільший відсоток від загальної кількості проб з перевищенням ГДК становить: оксид азоту - 1, 47%, пил - 2, 1%, формальдегід - 7, 97%, фенол - 11, 2%.

Антисанітарний стан населених пунктів, сільськогосподарські роботи, порушення правил утилізації твердих та рідких відходів життєдіяльності можуть призвести до забруднення ґрунтів.

Біологічні чинники, які містяться у ґрунті, можуть його забруднювати та викликати захворювання у людей та тварин. Культури, які на ньому вирощують, можуть бути забруднені мінеральними добривами, стимуляторами росту, пестицидами, що є джерелом захворювання на сальмонельоз, дизентерію, грибкові захворювання та ін.

До захворювань шлунково-кишкового тракту та нервової системи може призвести наявність у ґрунті токсичних та хімічних речовин.

Санепідемслужбою у 2011 році проведено дослідження ґрунту на відповідність санітарно-гігієнічним нормам, а саме:

- на хімічні показники - з 408 відібраних проб не відповідало нормативам 14 проб (3, 4%) ;

- на пестициди - досліджено 351 пробу, з них всі відповідали нормативам;

- на солі важких металів - досліджено 57 проб, з них не відповідають нормативам 14 проб (24, 5%) ;

- на бактеріологічні показники - досліджено 763 проби, з них не відповідають нормативам 1 проба (0, 13%) ;

- на гельмінти - досліджено 10469 проб, з них не відповідають нормативам 157 проб (1, 5%).

3.3 Стан водних об’єктів, джерела забруднення.

Річкова сітка Хмельницької області представлена басейнами Дністра (займає 7, 74 т. км2 або 37, 6% території), Південного Бугу (4, 61 т. км2 або 22, 4%) і Дніпра (8, 27 т. км2 або 40% території області).

Гідрографічна сітка області нараховує 3733 водотоків загальною довжиною 12880 км, в тому числі великі річки: Дністер (в межах області 152 км) і Південний Буг (140 км) ; середні річки: Случ (119 км), Горинь (150 км), Збруч (247 км), а також 3728 малих річок і водотоків, загальною довжиною 12072 км. Річок довжиною більше 10 км виявилося 211 (в т. ч. малих 206) загальною довжиною 4872 км (в т. ч. малих 4064 км)

Забруднення поверхневих вод.

Екологічний стан поверхневих вод області відстежувався Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в області, Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області, Хмельницьким обласним центром з гідрометеорології, лабораторією Хмельницького обласного управління водних ресурсів по 20 водних об"єктах на 62 створах та облСЕС на водоймах 1-ї категорії - в 4 створах та 2-ї категорії - в 63 створах.

Спостереження за рівнем забруднення водних об"єктів на території Національного природного парку “Подільські Товтри” здійснювалось лабораторією парку.

За результатами розрахунку коефіцієнту забрудненості поверхневих вод, відповідно до КНД 211. 1. 1. 106 - 2002 «Організація та здійснення спостережень за забрудненням поверхневих вод» р. Косецька - помірно забруднена, а решта усіх річок області відносяться до категорії слабко забруднених.

Оцінка якості поверхневих вод Хмельницької області здійснювалась на основі аналізу гідрохімічних показників у порівнянні з відповідними значеннями їх гранично - допустимих концентрацій (далі ГДК). За результатами проведених спостережень встановлено, що рівень забруднення басейну трьох великих річок Південний Буг (Іква, Вовк), Дністер (Збруч), Дніпро (Горинь, Хомора, Случ, Гуска, Цвітоха, Косецька) в порівнянні з відповідним періодом минулого року суттєво не змінився.

Так, концентрація амонію сольового у р. Південний Буг сягала 2, 3 - 6, 2 ГДК. Порівняно з минулим роком вміст амонію сольового значно зменшився в річках басейну річок Дністер (Збруч, Смотрич, Жванчик), Південний Буг та Дніпро (Горинь, Косецька) в 1, 1 - 2, 3 рази, в річках Горинь, Цвітоха, Случ збільшився в 1, 3 - 2, 1 рази, в інших залишився на рівні минулого року.

Забруднення річок фосфатами зменшилось, проте спостерігались перевищення концентрації в річках Південний Буг (1, 4 ГДК- 4, 3 ГДК), Збруч (1, 9 ГДК- 2, 4 ГДК), Гуска (1, 3 ГДК), Ушиця (2, 1 ГДК), Дністер (1, 2 ГДК), Калюс (1, 5 ГДК).

Наявність у поверхневих водах солей важких металів, зокрема заліза, міді, нікелю та цинку порівняно з 2010 роком значно не змінилась. Найвищі концентрації солей заліза 2, 3 - 5, 9 ГДК спостерігались у річках Південний Буг, Бужок, Случ. В інших річках області вони перевищували норми ГДК в 1, 1- 2, 0 рази, або були нижче встановлених норм. Солі міді реєстрували в річках: Збруч- 2, 5 ГДК, Південний Буг - 3, 1 ГДК, Случ - 2, 9 ГДК, Хомора -3, 8 ГДК, Гуска - 2, 7 ГДК, Косецька - 2, 6 ГДК. В інших річках їх концентрації не перевищували граничних норм.

Солі нікелю і цинку, концентрації яких перевищували нормативи, зафіксовані в річках Дністер, Жванчик, Случ, Південний Буг. Рівень концентрації цих металів коливався від 1, 2 ГДК до 3, 9 ГДК. Перевищень допустимих норм вмісту нафтопродуктів у річках області протягом року не зареєстровано. Кисневий режим річок був в межах норми.

Заходи щодо покращення стану водних об"єктів.

В 2011 році в області виконувались заходи спрямовані на покращення стану водних об"єктів в рамках виконання Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області на 2011-2015 роки; Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії; Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки Хмельницької області. Це наступні заходи:

- реконструкція каналізаційної насосної станції з заміною обладнання по вул. Панфілова в смт. Ярмолинці, Хмельницької області;

- реконструкція каналізаційної насосної станції з заміною обладнання по вул. І. Франка в смт. Ярмолинці, Хмельницької області;

- будівництво каналізаційних очисних споруд потужністю 250 мі/добу смт. Сатанів Хмельницької області;

- реконструкція очисних споруд та напірного колектора (І черга реконструкції аеротенків у складі каналізаційних очисних споруд) м. Дунаївці;

- захист від підтоплення повеневими водами р. Тернава с. Ганівка Дунаєвецького району;

- поліпшення санітарного стану верхів"я р. Лядова Віньковецького району;

- розчистка русла р. Вовк та захист від підтоплення с. Нижнє, с. Черешенька та східної частини м. Деражня Деражнянського району Хмельницької області.

3.4 Стан грунтового покриву та джерела його забруднення.

       Площа території області становить 2062,9 тис. га і за звітний період не змінилася; за адміністративним поділом складається з 20-ти районів, 6-ти міст обласного значення і 7-ми міст районного значення, 24-ох селищ міського типу, 562 сільських рад, 1415 сільських населених пунктів.

Область розташована в двох кліматичних зонах: лісостепу – 82,6% і 17,4% – зона полісся.

За звітний період площа земель населених пунктів не змінилась, і на 1 січня 2010 року становить 295,9 тис. га

      Грунтовий покрив Хмельницької області досить різноманітний. Навіть в межах землекористувань окремих сільськогосподарських підприємств зустрічаються ділянки з різноманітними грунтами, які різняться між собою за агровиробничими властивостями і природною родючістю.

В залежності від родючості грунтів і агрокліматичних умов територія області поділена на сім земельно-оціночних (агрогрунтових) районів. Найбільш поширеними і родючими грунтами в області є чорноземи типові на різних грунтоутворюючих („карбонатний лес”) та підстилаючих породах, різного ступеня еродованості. Вони займають 496,6 тис. га, або 31,6 % обслідуваних земель. Чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені грунти в межах області займають 514,4 тис. га, що становить 32,8%, ясно-сірі та сірі опідзолені грунти займають 274,7 тис. га, або 17,5%.

Земельний фонд області складає 2062,9 тис. га, в структурі земельного фонду майже ¾ території зайнято сільськогосподарськими землями (77,8), з них сільськогосподарських угідь 76,0%, в тому числі ріллі 60,8%, 2,0% багаторічних насаджень, 13,1% сіножатей і пасовищ. Під лісами та лісовкритими площами зайнято 13,9% території, забудовані землі займають 4,1%, болота 1%,інші землі (піски, яри, зсуви і т.д.) – 1,2%, під водою 2,0% (Рис 6.1.1.)

За рік в земельному фонді області, в розрізі основних угідь та функціонального використання земель, відбулися незначні зміни.

Площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 0,1 тис. га, в свою чергу відбулося збільшення забудованих земель.

Зміни в площах сільськогосподарських та інших угідь пройшли на підставі матеріалів відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб, інвентаризації земель землевласників та землекористувачів; виділення земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів.

В області нараховується 2,1 тис. га зрошуваних сільськогосподарських угідь. Площа угідь, на яких необхідно виконати комплексну реконструкцію зрошувальної мережі складає 0,3 тис.га. Реконструкція викликана необхідністю ремонту та відновлення насосного обладнання та дощувальної техніки. У власності і користуванні юридичних та фізичних осіб нараховується 116.1 тис. га осушених сільськогосподарських угідь.

Для поліпшення меліоративного стану цих земель необхідно провести реконструкцію осушувальної мережі на площі 5,4 тис. га.

Структура земельного фонду області свідчить, що майже ¾ території зайнято сільськогосподарськими землями, з них сільськогосподарських угідь 76,0%, в тому числі ріллі 60,8%, багаторічних насаджень 2,0%, сіножатей і пасовищ 13,1 %.

Під лісами та іншими лісовкритими площами зайнято 13,9% території, забудовані землі займають 4,1%, болота 1,0%, інші землі (піски, яри, зсуви і т.д.) 1,2%, під водою 2,0%.

У користуванні сільськогосподарських підприємств знаходяться 32,7% земель від загальної площі. З розподілу земель і розрізі землекористувачів і власників землі очевидно, що найбільша питома вага земель знаходиться у власності і користуванні громадян – 39,08 % від загальної площі земель, в тому числі наданих для:

- ведення фермерського господарства – 6,78%

- ведення товарного сільськогосподарського виробництва – 15,98%

- особистого селянського господарства – 7,25%

- будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд – 3,81%

- ведення садівництва – 0,22%

- дачного і гаражного будівництва – 0,02%

- городництва – 0,34%

- сінокосіння і випасання худоби – 4,59%

- здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності – 0,09%

Землі державної власності, які не надані у власність або користування (запасу, резервного фонду, загального користування) займають 11,48%.

На 01.01.2010 р., в результаті перерозподілу земель, в державній власності залишилось 817,30 тис. га (39,62%) земель, решта знаходиться у приватній – 1242,7 тис. га (60,37%) та колективній 0,2 тис. га (0,01%) власності.

      Протягом 2014 року проводився контроль за впливом полігонів твердих побутових відходів комунальних підприємств на прилеглі земельні ділянки.

За результатами проведених досліджень не встановлено негативного впливу полігонів твердих побутових відходів на навколишнє природне середовище.

Проте, встановлено негативний вплив на навколишнє природне середовище КНС ДПДГ «Зоря», с.Пирогівці, Хмельницького р-ну, ТОВ «Білогір"молокопродукт», ДП «Довжоцький спиртовий завод». В результаті перевірок зафіксовано забруднення території в/ч 3053, м.Хмельницький.

Спеціалісти відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області здійснювали виїзди на аварійні ситуації. В результаті лабораторних досліджень були виявлені перевищення по нафтопродуктах, які потрапили на грунт в результаті аварії автомашин.

3.5 Радіаційна ситуація в регіоні

     Широке використання атомної енергії в різних галузях народного господарства викликає нагромадження в біосфері радіоактивних речовин. Основними джерелами радіоактивного забруднення природного середовища є випробовування ядерної зброї, викиди при порушенні норм зберігання радіоактивних відходів, аварії на ядерних об"єктах.

Особливо небезпечні забруднення радіонуклідами з катастрофічними екологічними наслідками виникають через ядерні вибухи та аварії на об"єктах атомної промисловості й енергетики.

З метою контролю за рівнем забруднення навколишнього середовища радіонуклідами, прогнозування нагромадження їх в рослинницькій продукції та розробки заходів по захисту населення від шкідливої дії радіації в 1974 р. в системі агрохімічної служби (на той час зональна агрохімічна лабораторія) було створено відділ сільськогосподарської радіології.

На території області організовується мережа (33 шт.) контрольних майданчиків, які охоплюють різні види сільськогосподарських угідь, усі природно-кліматичні зони, основні типи ґрунтів. На них здійснюється постійний контроль за радіаційним станом довкілля, визначається ступінь забруднення цезієм-137 і стронцієм-90 ґрунту, продукції рослинництва та вивчаються закономірності накопичення радіонуклідів в рослинах.

До 1986 р. рівень радіоактивного забруднення в області не перевищував фонових значень і ситуацію можна було б назвати благополучною.

Становище змінилося у зв"язку із вибухом на Чорнобильській АЕС. Аварія, що трапилась в 1986 р., сколихнула світ. І сьогодні шкоду, яку вона нанесла природі і людству, ще до кінця не оцінено, хоча абсолютно ясно: наслідки від цієї аварії трагічні. В терміновому порядку в агрохімічній системі посилюється і реорганізовується радіологічна служба. Відділ трансформується у відділ охорони навколишнього середовища з розширенням завдань і напрямків досліджень. Збільшується штат, обсяги польових і лабораторних робіт, поступає належне технічне обладнання. В районах створюються радіологічні пости, у завдання яких входить вимірювання рівня радіації в продукції, кормах, сільськогосподарській сировині.

На території області додатково було закладено 33 контрольних майданчики, зараз їх кількість доведена до 67, з них 13 навколо діючої Хмельницької АЕС.

Роботи по оцінці і контролю за радіоактивним забрудненням ґрунтів і продукції рослинництва виконуються методом суцільного обстеження сільськогосподарських угідь через певний проміжок часу, а дослідження на стаціонарних контрольних ділянках - систематично (щорічно) протягом всього вегетаційного періоду.

На контрольних ділянках визначається рівень радіоактивності ґрунтів і рослин, вміст радіоцезію і радіостронцію, щільність забруднення і коефіцієнти накопичення, цезієві і стронцієві одиниці. В зоні посиленого контролю для визначення забруднення цезієм-137 і стронцієм-90 додатково обстежують луки і пасовища, де випасається приватна худоба.

Сформований внаслідок Чорнобильської аварії західний слід радіоактивних випадів пройшов по південній частині області, де повністю піддались радіаційному забрудненню Кам"янець-Подільський, Новоушицький, Чемеровецький, частково Городоцький та Дунаєвецький райони. Саме територію цих районів можна виділити в окрему (південну) зону, де ґрунти мають порівняно високий рівень забруднення радіонуклідами(див. рис.2,3)

Пройшло вже 24 рік після аварії на ЧАЕС. Радіонукліди, якими було забруднено сільськогосподарські угіддя (цезій-137 та стронцій-90) мають період піврозпаду 30 та 28 років. На даний час розпад відбувся більш, ніж на половину періоду піврозпаду.

Приймаючи до уваги ці обставини, в Хмельницькому обласному проектно-вишукувальному центрі «Облдержродючість» продовжуються радіаційні дослідження згідно загальноприйнятої програми. [1]

3.6 Розвиток основних галузей народного господарства, їх вплив на навколишнє середовище.

На території Хмельницької області знаходиться майже 4% всіх сільськогосподарських угідь України. Першість серед галузей сільського господарства тримає рослинництво.

Найбільші посівні площі в області займають зернові культури , а серед них – озима пшениця. Вирощують також ячмінь, горох, овес, гречку, кукурудзу та ін.

Хмельниччина – один із найважливіших регіонів вирощування цукрових буряків.

Важливою галуззю рослинництва є вирощування картоплі.

Виробництвом ефіроолійних культур займаються у Летичівському, Деражнянському, Хмельницькому районах, вирощують цикорій у Славутському і Старокостянтинівському районах.

Природні умови сприятливі для розвитку овочівництва, але посівні площі овочевих культур ще невеликі. Понад 40% посівних площ займають кормові культури (багаторічні трави, кукурудза на силос, горох, вика, кормові буряки, люцерна, ріпак).

Поділля – це край садівництва. Основні плодові культури: яблуня, груша, абрикос, вишня, черешня, волоський горіх. Найбільша концентрація садів – у Придністров"ї (Віньковецький, Дунаєвецький, Новоушицький, Кам"янець-Подільський райони).

Тваринництво в області базується на польовому кормовиробництві, природних пасовищах, відходах харчової промисловості, виробництві комбікормів Найважливішими галузями є м"ясо-молочне скотарство і свинарство. Розвинуті також птахівництво, вівчарство, кролівництво, бджільництво, рибальство.

В області розроблена програма інтенсифікації тваринницької галузі, в основу якої покладено створення спеціалізованих масивів маточного поголів"я, конкурентноспроможної молочної і м"ясної худоби, збільшення питомої ваги гібридного і місцевого молодняка свиней. Діє мережа племінних заводів і племінних ферм. Передбачається змінити структуру основного стада в напрямку збільшення корів м"ясного напрямку в районах Поліської зони, зменшення чисельності дійного стада компенсувати підвищенням його продуктивності.