Правовий статус політичних партій

Текст:

Зміст

Вступ...........................................................................
....................................3

Розділ 1. Правовий статус політичних партій...................................................7

Розділ 2. Легалізація політичних партій.............................................................10

Розділ 4. Гарантії діяльності політичних партій................................................18

Висновки........................................................................
.......................................22

Список використаних джерел………………......................................................25

Вступ

Партія як політичний інститут в державному управлінні є одним із наймолодших, порівняно з такими як інститут президентства, парламентаризму, уряду, судочинства. Як механізми політичного набуття влади через вибори, вони виникли у результаті розвитку парламентаризму, ідеологій та зародження демократичних традицій ще у ХІХ ст. Перехід до демократичних форм правління від тоталітарних, монархічних, авторитарних пов’язаний з економічним прогресом та суспільним розвитком. Усвідомлення необхідності представництва інтересів широких прошарків населення привело до появи нового інституту передачі влади - політичних партій сучасного взірця.

В Україні на сучасному етапі політичні партії є невід"ємною частиною політичної системи сучасного демократичного суспільства. За роки становлення незалежної України вона оновила тенденцію політичної системи порівняно з радянським періодом. Від функціонування однієї партії в державі, почали створюватись нові партії, як більш широко охоплювали та виражали інтереси всього суспільства. Нині Україна заступила на етап "партійної трансформації", що його визначає об"єднавчий процес мало чисельних політичних партій у таких ідеологічних та політико-економічних концепціях: соціалістичній; соціал-демократичній; ліберальній; консервативній.

Політична партія - особлива громадська організація (об"єднання), яка прагне досягти мети, загальної для її членів шляхом придбання і здійснення політичної влади. Інструментом партії є оволодіння політичною владою в державі або взяти в ній участь через своїх представників в органах державної влади та місцевого самоврядування. У демократичних країнах політичні партії керуються інтересами своїх виборців.

В Україні політична партія — це зареєстроване згідно з Законом України «Про політичні партії в Україні» [6, ст. 2] добровільне об"єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Основним призначенням партії є політична освіта мас та надання цілеспрямованого й організованого характеру діям цих мас для захисту власних інтересів. Як свідчить історична практика, політичні партії в усіх країнах створювалися як інструмент боротьби за владу та перенесення інтересів різних ідейно-політичних течій у реальну політику держави. Звідси випливає й головна ідея їхньої діяльності - захист соціально-політичних інтересів певних груп населення. Саме заради реалізації цих інтересів і ведеться боротьба за завоювання й утримання влади.

Говорячи про актуальність даної теми, політичні перетворення, які відбулися сьогодні в Україні, створюють потребу теоретичного переосмислення вітчизняної історії політичних партій. Плідна робота історикі і політологів упродовж останніх 10 років створила належне підгрунтя для формування концепції політичних партій, подолання стереотипів радянського часу. Вітчизняний досвід становлення багатопартійності продемонстрував, що формування сильних і впливових політичних партій можливе лише за умови існування ефективної системи правового регулювання порядку їхнього створення, статутної діяльності і, насамперед, їхньої участі у виборах та у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

Розвиток інституту політичних партій - це не тільки важлива теоретична, а й практична проблема, оскільки вона пов’язана з розподілом повноважень між гілками влади, з питаннями оптимізації державно-владних відносин, ефективного творення та результативного здійснення державної політики.

Проблема правового регулювання утворення і функціонування політичних партій має комплексний характер і не зводиться до розробки та прийняття законодавчих актів, що визначають порядок їх створення та здійснення ними статутної діяльності. Потрібний аналіз дієвості й ефективності застосування правових норм на практиці, своєчасне виявлення колізій, що вимагають свого правового рішення, оцінка адекватності правових норм до реалій і тенденцій політичного життя.

Актуальність дослідження проблем формування і розвитку правового статусу політичних партій зумовлена також процесами партійного будівництва в сучасній Україні, необхідністю вирішення з врахування історичного досвіду численних проблем взаємозв"язку держави та партій, громадського суспільства та партій, людини та партій.

Метою дослідження є системний аналіз становлення та розвитку правового становища політичних партій в Україні.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких завдань:

· виявити витоки правового регулювання діяльності політичних партій, соціально-економічні передумови їх розвитку в Україні;

· охарактеризувати основні етапи правового становища політичних партій в Україні;

· дослідити зміст та форму українських політичних партій, їх організаційно-правові ознаки, місце та роль в організації держави та права України;

· вивчити політичні засади функціонування політичних партій у демократичних країнах

· розглянути особливості діяльності політичних партій.

Об"єктом даного дослідження є суспільні відносини, пов"язані з правовим регулюванням утворення та діяльності політичних партій, їх прав та обов"язків.

Предметом дослідження є історико-правові закономірності та особливості становлення і розвитку правового статусу політичних партій в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система загальнонаукових і спеціально-юридичних методів.

Зокрема, використовувалися: формально-юридичний метод - при аналазі нормативно-правових актів; історико-правовий метод — у процесі з"ясування закономірностей та тенденцій розвитку законодавства про політичні партії; метод тлумачення — при з"ясуванні їх змісту; метод системного аналізу, структурно-функціональний підхід використовувався для аналізу структури державних органів у системі контролю за діяльністю політичних партій та виявлення зв"язків між цими органами.

Даному питанню, а саме діяльності політичних партій у науковій літературі приділяють значну увагу такі науковці: Логвина В.Л., Гладуняк І. В., Гончаренко В. А., Є.Перегуда, та інші.

Джерельну базу становлять: Конституція України, Закон України “Про політичні партії”, Закон України “Про об"єднання громадян”

Розділ 1. Правовий статус політичних партій

Згідно із Конституцією України [8, ст. 6] державна влада в Україні здійснюється на основі поділу девржавної влади на законодавчу, виконавчу та судову. При цьому носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування [8, ст. 5]. Водночас Конституцією визначаються й механізми залучення та участі громадян у процесах здійснення державної влади. Зокрема, громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об"єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. [6, ст. 2].

Венеціанська комісія запропонувала визначення поняття політичної партії як “об’єднання осіб, одною з цілей якого є участь в управлінні публічними справами через висунення кандидатів на вільних і демократичних виборах” [9, с. 87]. Очевидно, таке тлумачення більше відповідає суті демократичних політичних режимів, де функціонують політичні партії як інститут державного управління.

У сучасній науковій літературі існують різні підходи до розуміння терміна “політична партія” (від лат. pars - частина, група, відділ). Політологічний енциклопедичний словник тлумачить це поняття як добровільне об’єднання людей, котрі прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином частина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання і виконання, бути її політичним “голосом”, “уособленням” окремих групових інтересів [11, с. 474].

М. Дюверже у дослідженні про партії називає їх сукупністю спільнот, розташованих по всій країні дрібних об’єднань (секцій, комітетів, місцевих асоціацій тощо), зв’язаних координаційними інститутами [2, c. 58]. Цим самим роблячи наголос на організаційній структурі об’єднання.

Політична партія являється одним з найважливіших компонентів політичного процессу суспільства. Як суб’єкт формування владних відносин, великою мірою визначають характер і спрямування політичного процесу, стратегію і тактику боротьба за владу, її утримання, політичну стабільність суспільства. І основне місце і роль політичної партії це підтримання прямого та зворотнього зв"язоку між суспільством і державою, як спеціально створеного та відносно відокремленого інституту публічної влади в загальнонаціональному масштабі. Це важливий інститут громадянського суспільства, завоювання й утримання влади, форма управління суспільством, при якій боротьба партій за владу виступає як механізм використання розбіжності інтересів, інакомислення в цілях суспільного прогресу.

Регулювання правового статусу політичних партій, громадських об"єднань має два рівні — конституційний і поточний. До першого відносять Конституцію України, другий рівень — закони України «Про політичні партії в Україні», «Про об"єднання громадян», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України», «Про Центральну виборчу комісію», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських селищних, міських голів», «Про власність» та ін. Водночас партії мають свій статут, який визначає не тільки характер партійного будівництва, а й норми внутрішньопартійної демократії.

В Конституції України закріплюється право громадян на свободу об"єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених ЗУ в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров"я населення або захисту прав і свобод інших людей. [8, ст. 36]

Також КУ передбачає вимоги до членів політичних партій, а також обме-ження щодо членства в політичних партіях. Конституція встановлює заборону на утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров"я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об"єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку. [8, ст. 37]

Політичні партії діють в межах законів, та діють на основі своїх статутів. Законодавець не відходячи від основних положень Конституції України зазначає, що політичні партії є рівними перед законом. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених в законодавстві. [6, ст. 4]

Розділ 2: Легалізація політичних партій

Виникнення партій зумовлена об"єктивними потребами розвитку суспільства; вони є центром конкритезаціїї політичних інтересів, засобом контролю діяльності уряду, розвитку демократії, громадянського суспільства, формування громадської думки.

Історичний досвід показує, що партії можуть утворюватися на базі:

а) політичного руху або громадського об"єднання певної групи людей, перетворюючись на організацію для досягнення своєї мети шляхом розгортання політичної діяльності;

б) об"єднання навколо парламентської групи депутатів одного політичного напрямку, представників у місцевих органах влади, що їх підтримують.

Різні засади виникнення політичних партій, неоднакова їхня роль у політичному житті народів, різноманітність функцій, які вони виконують залежно від суспільно-політичного устрою країни, – все це зумовлює відсутність загального, універсального визначення політичних партій як специфічних організацій, інституцій політичної системи.

Однак Закон України "Про політичні партії в Україні" досить чітко і комплексно регулює всі аспекти діяльності політичних партій в Україні [6, ст.12].

Реєстрація політичних партій, їхніх обласних, міських і районних організацій, первинних осередків або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", після перевірки поданих матеріалів.

З моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи.

Про утворення обласних, міських, районних організацій або інших структурних утворень політичної партії, передбачених статутом партії, повідомляється суб’єкт державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у 10-денний строк з дня їх утворення.

Реєстрація обласних, міських, районних організацій або інших структурних утворень політичної партії, передбачених статутом політичної партії, здійснюється з набуттям статусу юридичної особи, якщо наявність такого статусу передбачена статутом партії, або без статусу юридичної особи.

Реєстрація первинного осередку політичної партії здійснюється без надання статусу юридичної особи шляхом повідомлення про утворення первинного осередку.

Реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, а також легалізація первинних осередків політичної партії здійснюються лише після реєстрації політичної партії.

Політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію в порядку, встановленому цим Законом “Про політичні партії”, своїх обласних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим.

Політична партія щорічно інформує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, про обласні, міські, районні організації партії або інші структурні утворення, передбачені статутом партії.

Політична партія забезпечує внесення змін до відомостей про політичну партію, її обласні, міські і районні організації або інші структурні утворення, передбачені статутом партії, а також про первинні осередки політичної партії, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" [4, ст. 16], у 10-денний строк після прийняття рішень з цих питань.

Рішення про зміни до відомостей про політичну партію, її обласні, міські і районні організації або інші структурні утворення, передбачені статутом партії, а також про первинні осередки політичної партії, що містяться в Єдиному державному реєстрі, приймаються в порядку, визначеному статутом партії, та оформляються протоколом засідання відповідного уповноваженого органу.

Невід’ємною частиною протоколу засідання уповноваженого органу є реєстр учасників, в якому зазначаються: прізвище, ім’я та по батькові особи, дані її паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта). Дані про особу засвідчуються її особистим підписом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, щороку оприлюднює список зареєстрованих політичних партій, їхні юридичні адреси.

Надто широка свобода політичних партій, на думку різних вчених, веде до заперечення свободи взагалі. Ось чому потрібне розумне обмеження, регламентація діяльності політичних партій. При цьому категорично виступав проти ототожнення партій як взагалі верховного інституту влади, що мають місце в державі [15, с. 138].

Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії.

Членами політичних партій не можуть бути [3, ст. 61]:

1) судді;

2) прокурори;

3) поліцейські;

4) співробітники Служби безпеки України;

5) військовослужбовці;

6) працівники органів доходів і зборів;

7) персонал Державної кримінально-виконавчої служби України;

8) працівники Національного антикорупційного бюро України;

9) державні службовці у випадках, передбачених Законом

України "Про державну службу".

На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії. Порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній визначається статутом політичної партії.

Громадянин України має право в будь-який час зупинити чи припинити своє членство в політичній партії шляхом подання заяви до відповідних статутних органів політичної партії. Членство в політичній партії зупиняється чи припиняється з дня подання такої заяви та не потребує додаткових рішень. З цього ж дня припиняється перебування громадянина України на будь-яких виборних посадах в політичній партії.

Членство в політичній партії є фіксованим. Обов"язковою умовою фіксації членства в політичній партії є наявність заяви громадянина України, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання стати членом цієї партії. Форма фіксації членства в політичній партії визначається статутом політичної партії. Не допускається створення і діяльність структурних утворень політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях [7, ст. 43]

У демократичних системах партії виконують ряд важливих функцій, що допомагають зберігати політичну систему як єдине ціле і підтримувати її в робочому стані. Наявність правлячих і опозиційних партій створює механізм політичної відповідальності влади перед виборцями. Правлячі партії зазнають критики з боку опозиції, що впливає на якість прийнятих ними рішень. Узагальнення попередніх досліджень дає можливість виділити функції політичних партій у державному управлінні. У жодній демократичній системі немає повного аудиту партії над урядом, оскільки створені бюрократичні структури уряду самі володіють значною владою. Партії намагаються контролювати уряд, але їм це не завжди вдається.

Законом України “Про політичні партії” від 05.04.2001 № 2365-III в редакції від 01. 05. 2016, передбачені основні гарантії діяльності політичних партій в Ураїні [6, ст. 4]:

Політичні партії є рівними перед законом.

Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності.

Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених Законом.

Політичні партії мають такі права [6, ст. 12.]:

1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України та іншими законами України;

2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України;

3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України;

4) підтримувати міжнародні зв"язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог Закону;

5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об"єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.

Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, у тому числі:

- можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;

- брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обгрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом;

- вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов"язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.

Отже, аналізуючи процес становлення політичної системи суспільства, можна виділити дві його складові.

Перша складова - це структурно-функціональний аспект змін, що пов’язаний із становленням нових інститутів політичного управління відповідно до нормативної бази та нового функціонального імперативу системи. Друга складова - це соціокультурний аспект змін, що стосується процесу формування нової системи принципів, цінностей, орієнтирів та критеріїв управління, а відтак - нових моделей управлінської діяльності і взаємодії. Велика відповідальність у цьому процесі покладається на новий демократичний інститут - політичні партії.

Розділ 3. Гарантії діяльності політичних партій.

Державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють уповноважені на це державою, відповідні органи. Законом України “Про політичні партії” від 05.04.2001 № 2365-III в редакції від 01. 05. 2016, передбачені такі органи [6, ст. 18]:

1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади;

2) Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, територіальні виборчі комісії на відповідних місцевих виборах - за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі, а також, у межах визначених законом повноважень, за своєчасністю подання до відповідних виборчих комісій проміжних та остаточних фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на виборах, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них

відомостей;

3) Рахункова палата - за цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності;

4) Національне агентство з питань запобігання корупції - за додержанням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського та місцевого референдуму, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей.

Політичні партії зобов’язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені.

У разі порушення політичними партіями Конституції України та законів України до них можуть бути вжиті такі заходи [6, ст 18]:

1) попередження про недопущення незаконної діяльності-

У разі публічного оголошення керівними органами політичної партії наміру вчинення політичною партією дій, за які законами України передбачена юридична відповідальність, відповідні органи, до відання яких належить контроль за діяльністю політичних партій, видають приписи про недопущення протиправних вчинків.

Якщо вчинені політичною партією дії (чи бездіяльність) не тягнуть за собою іншого виду відповідальності, відповідними контролюючими органами видається припис про усунення допущених правопорушень.

Керівництво політичної партії зобов"язане невідкладно усунути порушення законодавства України, що стали підставою для винесення попередження, і в п"ятиденний строк повідомити про вжиті заходи органу, який виніс попередження. [6, ст 19]

2) заборона політичної партії-

Політична партія може бути за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, та законами України.

Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

У разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти

юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду.[6, ст 20]

Крім того, ст. 22 Закону України "Про політичні партії в Україні" передбачено, зокрема, й відповідальність посадових осіб і громадян за порушення законодавства про політичні партії.

За порушення цього Закону посадові особи і громадяни, причетні до створення, організації діяльності та участі в діяльності незареєстрованих політичних партій, обмеження в правах чи переслідування громадян у зв"язку з належністю чи неналежністю до політичних партій, необґрунтованої відмови в реєстрації політичної партії, надання політичній партії будь-яких переваг чи обмеження передбачених законом прав політичної партії та її членів, порушення закону при використанні символіки політичної партії, заподіяння матеріальної чи моральної шкоди політичній партії, утворення воєнізованих формувань, участі у діяльності забороненої політичної партії або інших передбачених чинним законодавством порушень, - притягуються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності згідно з законами України.

Законодавством України досить повно визначена адміністративна правосуб"єктність громадян, громадських організацій та політичних партій, що дає широкі можливості їх залучення до державного управління.

Держава приділяє велику увагу правоосвітній роботі з об"єднаннями громадян, щоб допомогти їм використовувати створені державою механізми їх залучення до правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності держави. Результатом цієї спільної роботи має стати реальне впровадження у щоденну діяльність демократичних інститутів влади принципів демократії та верховенства права.

Громадські організації є невід"ємним елементом будь-якого демократичного суспільства. їх соціально-політичне призначення І роль полягають, насамперед, у тому, що вони допомагають людям у повсякденному житті, звільняють особистість від необхідності самостійно вирішувати безліч проблем, відкривають широкі можливості для суспільно-політичної ініціативи народу, для здійснення ним самоврядування.

Висновки

За результатами проведеного дослідження автор курсової роботи дійшов наступних висновків:

Політичні партії являються важливим політичним формуванням, оскільки вони виступають засвідчує зміну їх ролі з політичних організацій, які відстоювали ідеї та права українства в умовах чужих держав, до важливої, а подекуди вирішальної складової механізму функціонування системи органів публічної влади в сучасній Україні. Крім того, політичний процес в нашій країні свідчить про те, що партії залишаються реальністю сучасності, їх потенціал ще не вичерпаний, й ще багато десятиріч вони виступатимуть головним об`єктом політики. Важливим елементом розвитку політичних процесів в Україні має стати завершення правового оформлення багатопартійності.

Найсерйознішим викликом для нашої країни є необхідність будувати нову демократичну державу в умовах розвитку глобалізаційних процесів. Саме глобальні процеси підштовхують Україну до вирішення низки внутрішніх питань, розроблення нової стратегії і тактики розвитку суспільства в сучасних умовах. Країна змінюється, зокрема, і під зовнішнім тиском. Масштабні зміни в Україні після розвалу Радянського Союзу визначили особливу увагу дослідників, політиків, партійних працівників до проблем змін політичної системи та державного управління, напрямів суспільного розвитку та умов і інституцій, що його забезпечують. Стан демократії в Україні, адже ми заявили про демокра- тичний шлях розвитку нашої країни, викликає занепокоєння як у наших співвітчизників, так і серед міжнародної спільноти. Демократичні зміни вимагають з’ясування загальної та локальної специфіки державотворчих, політичних та інших процесів на пост- радянському просторі, ретельного вивчення ключових державно- владних інститутів, способів їх функціонування, механізмів формування та урівноваження.

Історико-правовий аналіз цієї трансформації додає аргументів на користь пропозицій для подальшого правового регулювання діяльності політичних партій в Україні, а саме: забезпечення невід’ємного принципу реєстрації політичної партій, контролю за партією через програмні документи, а не через її діяльність, детального опису внутрішньопартійних норм, що традиційно є компетенцією самої партії, регламентацію місця партії в політичному просторі, втрату правового статусу партій за умов порушення Конституції чи законів України у своїй діяльності та за неучасть у виборах протягом виборчого періоду, державну фінансову підтримку політичних партій, що залежить від їхньої участі у парламентській діяльності.

Політична партія є найпоширенішою формою організації участі громадян у політиці, відносно стабільною суспільною організацією, яка:

- виражає інтереси і формулює політичні пріоритети певних суспільних груп; - змагається за здобуття влади або здійснення впливу на неї;

- сприяє встановленню каналів зв’язку між державою і громадянами;

- виробляє власну ідеологію або заявляє про свою прихильність до однієї з уже існуючих ідеологій, узгоджуючи з нею свої політичні вимоги.

Це широке визначення розкриває суть і риси політичної партії через визначення мети, напрямів її діяльності, тобто є, по своїй суті, функціональним [14, c. 158-162].

Базовим Законом у сфері регулювання партійної діяльності являється Закон України “Про політичні партії”, законом встановлюються правові засади створення, реєстрації, працессу діяльності, права та обмеження.

Дія закону поширюється на всі політичні партії та громадські формування України, які представляють інтереси суспільства.

Провідними у партійній політиці є такі принципи [5, ст. 3]:

- реальне перетворення українських партій у партії, які за визначенням є політичною силою, котра представляє та реалізує волю народу через участь у виборах і парламентській діяльності;

- нереєстраційний тип створення політичної партії;

- втрата правового статусу партії за умов порушення Конституції чи законів держави у своїй діяльності та за неучасть у виборах протягом виборчого періоду (5 років);

- державна фінансова підтримка політичних партій, що залежить від їхньої участі (кількість депутатських місць) у парламентській діяльності.

Відповідно до Закону та основних принципів, один з головних напрямків діяльності політичних партій, являється більш точно сформувати потреби суспільства, та точно координувати їх через створені закони.

На підставі викладеного, можна стверджувати, що політичні партії створюються для боротьби за владу, для реалізації своїх передвиборних програм і їх роль в політичних системах різних країн світу значна. Вони висловлюють потреби, інтереси, цілі певних соціальних груп і верств населення. Партії беруть активну участь у формуванні і функціонуванні механізму політичної влади.

Також багатогранне значення мають суспільно - політичні об"єднання. Вони відіграють суттєву роль у структуруванні політичних систем. На їх ґрунті можуть виникати нові політичні партії. “Непартійна сфера” також формує і поповнює правлячу еліту, створює систему тиску на державні інститути влади. Об"єднання виступають як інституціолізовані канали залучення людей до політики і, тим самим, впливають на формування політичної культури в суспільстві.

Список використаних джерел

1. 5. Гонюкова Л. // Політичні партії як інститут державної політики та управ- ління: теоретико-методологічний аналіз : монографія / Лілія Гонюкова; за наук. ред. доктора політичних наук Л. Є. Шкляра. - К. : НАДУ , 2009. - 392 с.

2. Дюверже М. Политические партии / Морис Дюверже ; пер. Л. А. Зимина. - М. : Академ. проект, 2000. - 558 с.

3. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 17.11.2011 № 4061-VI в редакції від 27.02.2016 р - [Електронний ресурс], режим доступу: www/zakon.rada.gov.ua;

4. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” від 15.05.2003 № 755-IV в редакції від 01. 01. 2016 р. - [Електронний ресурс], режим доступу: www/zakon.rada.gov.ua;

5. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16.06.1992 № 2460-XII в редакції від 01. 01.2013 р. - [Електронний ресурс], режим доступу: www/zakon.rada.gov.ua;

6. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 05.04.2001 № 2365-III в редакції від 01. 05. 2016р. - [Електронний ресурс], режим доступу: www/zakon.rada.gov.ua;

7. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 30.06.2004 № 1932-IV в редакції від 19.04.2014 р. - [Електронний ресурс], режим доступу: www/zakon.rada.gov.ua;

8. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР в тлумаченні від 15.03.2016 р. – [електронний ресурс], режим доступу: www. zakon.rada.gov.ua;

9. Керівні принципи та Пояснювальна доповідь щодо за- конодавства про політичні партії: окремі аспекти : висновок Венеціанської комісії CDLAD(2004) // Європейський демокра- тичний доробок у галузі виборчого права : матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ / за ред. Ю. Ключковського. - К. : ФАТА : ЛТД, 2008.

10. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку : монографія / за ред. Ф. М. Рудича. - К. : Парлам. вид-во, 1998. - 352 с.

11. Політологічний енциклопедичний словник / упоряд. В. П. Горбатенко ; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. - 2-е вид., допов. і переробл. - К. : Генеза, 2004. - 735 с.

12. Проблеми та перспективи української реформації : мо- нографія / Г. В. Щокін, І. В. Куценко, М. Ф. Головатий та ін. - К. : МАУП, 2001. - 248 с.

13. Регіоналізація і вибори як засоби удосконалення владних відносин в Україні: теорія і практика : монографія / В. В. Лісничий, В. О. Грищенко, О. В. Радченко та ін. - Х. : Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003. - 580 с.

14. Рябов С. Основи теорії політики / С. Г. Рябов, М. В. Томенко. - К. : Тандем, 1996. - 190 с.

15. Стаценко О. С. Партії і партійні системи у сучасному демократичному процесі : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Ста- ценко О. С. - Сімферополь, 2004. - 233 с.