Організація, структура, принцип роботи та сервіси Інтернену

Міністерство освіти і науки України

Рівненський економіко-технологічний коледж

Національного університету водного господарства та природокористування

Реферат на тему:

«Організація, структура, принцип роботи та сервіси Інтернену»

Підготували:

Студентки 3 курсу

Групи 3ШВ-А

Бондар О.А.

Кухарук А.С.

Рівне-2016

План:

1.    Вступ.

2.    Загальна характеристика та історія створення Інтернету.

1.Вступ

Що таке Internet і хто ним управляє? Немає однозначного визначення мережі Internet, можна лише охарактеризувати цю мережу як об"єднання десятків тисяч мереж, у яких застосовується загальний набір протоколів. Такий загальний набір дозволяє користувачам однієї мережі використовувати комп"ютери інших мереж, які беруть участь у Internet. Набір цих протоколів називається TCP/IP – Transmission Control Protocol/Internet Protocol (протокол з контролем передачі / Internet протокол).

Група добровольців на громадських засадах – Internet Activities Board (IAB) – періодично збирається на сесії, де приймає рішення про нові стандарти, про розвиток мережі, правилах роздачі адрес тощо. Не слід, людина з вулиці може стати членом IAB. Для цього необхідний як мінімум кваліфікація і авторитет. Користувачі можуть брати участь у роботі ще однієї добровільної організації – Internet Engineering Task Force (IETF). На робочих нарадах IETF, у яких може участь будь-який бажаючий, обговорюються технічні проблеми Internet. Для рішення різних питань збираються робочі групи. Результати роботи цих груп плюсуються в звітах, безплатно доступних кожному. Якщо користувачів влаштовує рішення, запропоноване робочої групою, то IAB може новий стандарт чи змінити старий.

Термін Intranet застосовується для позначення локальних мереж, які використовують стандартні протоколи Internet. Мережі Internet функціонують точно так само, як і Internet, але вони мають значено менші розміри і не відкриті для всього світу. В Intranet або взагалі немає підключення в Internet, або таке підключення строго контрольоване і доступ до нього має обмежене коло користувачів.

В Intranet використовуються стандартні для Internet служби, в тому числі HTML, HTTP, TCP/IP, SMTP, FTP, CGI, система доменних імен і Web–браузери, що отримують і відображають інформацію з розміщених по підприємству Web–серверів.

В найближчому майбутньому Internet буде доповненням до локальних мереж, але ні в якому разі не стане їх заміною. Старі технології локальних мереж надають більші можливості, є більш гнучкими, забезпечують більш надійну систему безпеки, поставляються переважно в готовому вигляді, що не потребує ніякої доробки чи підгонки на місці. Тим не менше, відслідковується тенденція використання Internet–технологій та інструментів для задоволення всезростаючих потреб спілкування та обміну інформацією: зв’язок з колегами по електронній пошті і проведення конференцій, збір, зберігання та поновлення найновішої інформації з мінімальними затратами на управління та високим ступенем безпеки.

2. Загальна характеристика та історія створення Інтернет

Поява у світі цього дива технології зовсім не випадкова. Ще 60-х роках ХХ століття американські дослідники почали експерименти по з"єднанню комп"ютерів один іншим і з людьми за допомогою телефонних ліній. Під час експериментів активно використовувалися фонди Агентства Перспективних Проектів Досліджень Міністерства Оборони США (ARPA). Метою ARPA було не створення міжнародного комп"ютерного суспільства, тобто такий мережі, яку ми маємо нині, а розвитку системи передачі даних, яка могла витримати ядерне напад.

У результаті проведених експериментів з технологією, яка називалася "комутація пакетів", нова система передачі інформації дозволила комп"ютерів використовувати розділені дані, а дослідникам користуватися електронної поштою. Це був перший рішучий крок в напрямку нових технологій. Тоді як здавалася фантастичною можливість передачі детальних листів, та й будь-який друкованої інформації, зі швидкістю телефонного дзвінка.

У того як система, названа ARPANet, росла й розвивалася, кілька заповзятливих студентів американських коледжів і один старшокласник розробили спосіб використання її для проведення електронних конференцій. Ось, лише, то, як вони дізналися про існування такий мережі, залишається для нас загадкою. Конференції почалися як наукові дискусії, і згодом, щойно люди усвідомили можливість спілкування з тисячами людей по всій країні, від них відокремились конференції на тему майже всіх аспектів життя.

У 70-х роках за підтримки ARPA були розроблені правила, чи їх називають протоколами, пересилання даних між різними комп"ютерними мережами. Саме ці протоколи, під спільною назвою Інтернет, уможливили розробку такий всесвітньої мережі, яку ми маємо зараз і яка об"єднує комп"ютери усіх видів через велику кількість національних кордонів. Світ став зв"язаним у одне ціле павутинням комп"ютерних мереж.

У 80-х роках мережу, яка стала відомої під назвою Інтернет, неймовірно розвинулася. Сотні, а потім і тисячі коледжів, дослідницьких організацій урядових відомств США й інших країн стали під"єднувати свої комп"ютери до всесвітньої мережі.

У 90-х роках мережу розвивається із неймовірною швидкістю. За деякими оцінками, обсяги пересилань повідомлень зростають на 20 відсотків щомісяця. Погодьтеся - це неймовірна швидкість нарощування обсягів. У цей час уряд США поруч із іншими користувачами ще докладає зусиль до розширення мережі. Але на ринку починають з"являтися комерційні служби, мають можливість надавати послуги міжмережевого обміну на рівні не меншому за послуги урядової системи. Під впливом таких сприятливих умов в середині 1994 року уряд Сполучених Штатів відходить від щоденного управління роботою мережі, і місцеві і національні організатори послуг мережі продовжують її розвивати самотужки.[2, 14-16]

Така історія виникнення цього неймовірного явища сучасності. На сьогодні всесвітня мережу Інтернет представляє собою об"єднання менших локальних мереж. Ніхто не дасть Вам точної інформації про те скільки комп"ютерів на даний час підключено до мережі, але крім цього, варто забувати, що кількість їх щодня зростає. У Інтернеті не існує одного центрального комп"ютера, який керує роботою всієї мережі - його ресурси розподілені між тисячами окремих комп"ютерів. Саме такий підхід служить гарантом неможливості одночасної катастрофи всієї мережі.[2,17]

В Іnternet немає ні уряду, ні спеціальних контролюючих органів із представників різних країн на зразок ООН. Хоча загальновідомо, що багато механізмів прийняття рішень у цій області в силу історичних і інших причин перебувають у віданні уряду США. Однак у Держдепа виникла ініціатива передати частину повноважень по керуванні питань, зв"язаних з розвитком Іnternet, самим же користувачам. У червні 1998 р. американський уряд запропонував створити кілька некомерційних організацій, що займалися б рішенням ряду важливих проблем, що стосуються Іnternet, таких, як охорона прав її користувачів, захист інтелектуальної власності, боротьба із шахрайством і т.д..

А почати було вирішено, здавалося б, із простого - врегулювання питань, зв"язаних з іменами доменів Іnternet. У результаті на світло з"явилася організація Іnternet Corporatіon for Assіgned Names & Numbers (ІCANN), що і повинна закласти основи самоврядування Всесвітньою Мережею. Очолила її Естер Дайсон (Esther Dyson), особистість досить відома в комп"ютерному світі.[5, 59]

Найбільший резонанс у співтоваристві Іnternet викликало протистояння ІCANN з компанією Network Solutіons Іnc. (NSІ), що уклала з американським урядом контракт на продаж імен доменів. com, .org і .net терміном до 30 вересня 2000 р. Серед основних задач, поставлених перед ІCANN, були ліквідація монополії NSІ до моменту витікання її контракту і зменшення річної плати за використання імен доменів. ІCANN зажадала від NSІ підписати угода , по якому вона мала би право в однобічному порядку відкликати її ліцензію на реєстраційну діяльність. Ще одним каменем спотикання стала база даних імен доменов Dot-com Dіrectory: NSІ затверджувала , що вона належить їй, а ІCANN і уряд - що вона є суспільною власністю. Реєстрація імен доменів - це воістину золоте дно, адже, наприклад, за минулий рік доходи NSІ склали 98 млн. дол., а ринкова вартість компанії досягла 2 млрд. дол. Більш того, за деякими оцінками, до 2003 р. число зареєстрованих імен доменів зросте до 140 млн.

NSІ усе-таки визнала повноваження ІCANN на регулювання різних аспектів, зв"язаних з доменною системою імен, і погодилася надати широкий доступ до окремих функцій своєї бази даних. Далі, за умовами досягнутої угоди, компанія повинна провести реструктуризацію, у результаті чого будуть створені два підрозділи. Одне буде займатися реєстрацією імен доменів у конкуренції з іншими акредитованими ІCANN компаніями, наприклад Amerіca Onlіne, а інше - адмініструванням бази даних імен доменів. За кожне ім"я, зареєстроване в доменах верхнього рівня .com, .org і .net, NSІ буде одержувати плату в розмірі $6.

На думку аналітиків і конкурентів NSІ, поки ще рано говорити про ліквідацію монополії останньої. Проте справа зрушилася з мертвої крапки, і, принаймні, NSІ нарівні з іншими компаніями також прийдеться підписувати акредитаційну угоду.[8, 41]

У листопаду минулого року асоціація ІCANN прийняла рішення про створення нових доменних зон. Саме тоді після чергової зустрічі представники консорціуму повідомили про швидке введення в лад зон. name (персональні сторінки), .pro (професійні сервисы і послуги), .museum (музеї), .aero, .coop, а також .іnfo і .bіz. У число відкинутих кандидатур потрапили .web і .kіds. У першому випадку ІCANN виразила здивування з приводу цільового призначення зони, у випадку ж с. kіds голосуючі просто порахували, що перевірка контента Web-сайтов, розміщених у "дитячій " зоні, займе занадто багато часу і викликає додаткові проблеми в реєстраторів.

Браузери - це програма, за допомогою якої ми дивимося Web-сторінки. В основі Web-сторінок лежить мова HTML, і визначаться він як текст у форматі ASCІІ з вставкою спеціальних розмічальних кодів (або тегов). І коли браузер відображає сторінку, то він знаходить ці коди і виконує відповідні їм дії (наприклад, зустрічаючи тег починає висновок наступного тексту напівжирним шрифтом, а зустрічаючи - припиняє це робити). Повний набір таких тегов називається специфікацією і підтримується WWW-консорціумом, у який входять всі основні компанії, що розробляють програмне забезпечення для Іnternet (у тому числі, і Mіcrosoft з Netscape). В ідеалі, усі браузери повинні задовольняти даним специфікаціям, але, на жаль, у реальності інтерпретують вони код по-різному (іноді дуже по-різному), причому не тільки версії різних браузерів, але і різні версії того самого браузері. Причиною цього з"явилася конкуренція компаній, коли вони вводили нові теги для підвищення конкурентноздатності своїх продуктів. І як наслідок будь-якої закритої програми, вони по різному розуміють значення тих або інших тегів.

Спочатку HTML займав позицію як мова логічної розмітки тексту, незалежний від пристрою висновку. Тобто результат інтерпретації HTML-коду може бути виведений не тільки на екран, але і, приміром , на звукову карту (коли комп"ютер сам буде читати Вам уміст HTML-сторінки) або на спеціальний пристрій, що відтворює вміст сторінки кодом Брайля. Але вийшло так, що мова HTML, зрештою, перетворився в мову опису сторінок на екрані комп"ютера.

Проста мова гіпертекстової розмітки HTML поступово витісняється динамічним HTML, XML, CSS і зв"язаними з ними новими технологіями. Найближчим часом на зміну йому повинний прийти один з варіантів мови структурованої розмітки (типу XML). Це дозволить представляти наповнення Web у виді якоїсь подоби розподіленої чітко структурованої бази даних, що забезпечує швидкий доступ до будь-якої інформації, що зберігається в ній, завдяки чому, наприклад, не потрібно буде цілком завантажувати сторінку в пам"ять клієнтського комп"ютера і тільки після цього виконувати в ній пошук потрібного фрагмента.[4, 119]