Міністерство освіти і науки України

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

Реферат на тему:

Китай в часи правління династії Цінь

Виконавець – студент 234 гр.

Погановський А. О.

Зміст

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ 1. Цінь Шихуанді — перший імператор Китаю.. 4

1.1. Ранні роки. 4

1.2. Титул першого імператора. 6

1.3. Правління об"єднаним Китаєм.. 6

1.4. Кінець життя. 9

РОЗДІЛ 2. Культурна спадщина Цінь Шихуанді 10

2.1. Теракотова армія. 10

2.2. Великий китайський мур. 11

ВИСНОВКИ.. 13

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.. 14

ПРИКЛАДИ.. 15

ВСТУП

Актуальність теми.  Історія Стародавнього Китаю є дуже неоднозначною.Так само і династія Цінь за часів правління,першого імператора, Цінь Шихуанді.

Династія Цінь— династія і держава в Китаї. Заснована першим китайським імператором Ші Хуан-ді, який відновив єдину централізовану державу внаслідок анексії існуючих шести держав: Хань, Вей, Чжао, Янь і Ці. Імператор мав титул — Перший величний правитель Цінь.

Більшість традиційних джерел що містять відомості про динстію Цінь належать до наступної династії, Хань. Негативне відбиття Цінь, за думкою деяких сучасних науковців, могло стати результатом анті-цінської пропаганди. Див., наприклад, існують сумніви, що акція «спалення книг» та знищення вчених відбулася взагалі, або мала ті розміри, що їй було приписано за часів Хань.

На сучасному етапі актуальним є осмислення правління Цінь Шихуанді. Розгляд даної теми дозволить більш ширше зрозуміти як він вплинув на історію Китаю і взагалі всесвітню.

Об’єктом дослідження є історія Стародавнього Китаю.

Предметом дослідження є історія Династії Цінь.

Метою роботи є поглиблене вивчення наявних матеріалів, що стосуються періоду Династії Цінь.

Завдання:

1.       Розглянути передумови створення імперії Цінь.

2.      Дати характеристику правління Цінь Шихуанді.

3.      Познайомитись з культурною спадщиною Цінь Шихуанді.

4.      Узагальнити наявний матеріал,що стосується династії Цінь.

Хронологічними рамками є 221—206 роки до н.е

Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та літератури (найменування) і налічує  сторінки.

 

 

РОЗДІЛ 1. Цінь Шихуанді — перший імператор Китаю

Становлення Імперії Цінь пов’язано із іменем її засновника – першого справжнього імператора Китаю, відомого та до цього часу шанованого в Китаї Цінь Ши – хуанді (це його тронове ім’я, при народженні він отримав імя Ін Чжен). ^[1]

1.1. Ранні роки

Ін Чжен народився у 259 р. до н. е. в Ханьдані (в князівстві Чжао), де його батько Чжуан Сянван був заручником. При народженні йому було дано імя Чжен («перший»). Матір’ю його була наложниця, яка до того перебувала у     зв’ язку із впливовим придворним Люй Бувеєм. Саме завдяки інтригам остан-нього Ін Чжен успадкував престол, що породило чутки, нібито Люй Бувей – справжній батько Чжена. ^[2]

Коли у 13 років Чжен став цінським правителем, його держава вже була наймогутнішою в Піднебесній (багато у чому завдяки реформам Шан Яна). Все йшло до об’єднання Китаю на чолі із династією Цінь. Державний устрій царства Цінь відзначали могутня військова машина та численна бюрократія.

У 241 р. до н. е. царства Вей, Хань, Чжао і Чу уклали проти Цінь новий військовий союз, але і їх об"єднані війська також зазнали поразки. Цінцям також протистояли ще Янь і Ці — тобто шість царств, всі інші загинули в ході міжусобних воєн. ^[3]

До 238 року Чжен вважався неповнолітнім, а всіма справами заві-дував Люй Бувей як регент та перший міністр. У ці роки майбутній імператор увібрав у себе популярну при дворі тоталітарну ідеологію легізму, найбільш яскравим представником якого в той час був Хань Фей. Коли Чжену було 22 роки, він наказав відправити у заслання Люй Бувея, який поставив його до влади, але був запідозрений у підготуванні заколоту.

У 238 р. до н. е., коли Ін Чжен зійшов на ціньський престол, йому вдалося розбити всіх ворогів поодинці, захоплюючи одну територію за іншою протягом сімнадцятирічних безперервних воєн. У 32 роки він оволодів тим князівством, у якому народився, тоді ж померла його мати. Кожну захоплену столицю він наказував знищувати .

У 221 р. Цінь завоювало останнє самостійне царство — Ці на Шаньдунському півострові, Ін Чжен у 39 років вперше в історії об"єднав увесь Китай.

У наступні роки Чжен захопив одну за одною всі шість держав, на які в той час поділявся Китай. При цьому він не гребував ніякими методами – ані створенням мережі шпигунів, ані хабарами, ані таєм-ними вбивствами, ані рекомендаціями безпринципних та жорстоких радників, перше місце серед яких посів Лі Си.

1.2. Титул першого імператора

Безпрецедентна могутність правителя імперської ери вимагала введення нової титулатури. Цінь Шихуанді буквально означає «імператор-основоположник [династії] Цінь». Старе найменування «ван», що перекладається як «монарх, князь, цар», було вже не прийнятним: з послабленням Чжоу титул вана девальвувався. Спочатку терміни Хуан («володар, найясніший») і Ді («імператор») застосовувалися окремо.

Їх об"єднання мало наголосити на єдиновладності правителя нового типу. Створений таким чином імператорський титул існував до Сіньхайської революції 1912 року, аж до завершення імперської ери. Його застосовували як ті династії, влада яких поширювалася на всю Піднебесну, так і ті, що лише прагнули до об"єднання її частин під своїм керівництвом. ^[4]

1.3. Правління об"єднаним Китаєм

Колосальна кампанія з об"єднання Піднебесної була завершена в 221 р., Цінь Шіхуан відразу ж розпочав кардинальні реформи в суспільстві, які мали волюнтаристський характер і перевернули в Китаї все догори дном. Першим кроком імператора було вилучення у населення всієї зброї й переплавка її на дзвони та 12 гігантських, 32-тонних статуй. Для того щоб тримати у покорі опозиційну знать, він переселив до столиці (м. Саньян) з усієї країни 120 тис. аристократичних родин, замінивши їх на місцях ціньськими чиновниками. Було знищено кордони та самі назви колишніх незалежних царств, систему спадкових володінь замінено системою намісництв. Цінь Шіхуан поділив імперію на 36 округів (згодом було добавлено ще чотири), а самі округи — на повіти, волості та тіни (до тіни входило приблизно 10 сімей). Усі ці адміністративно-територіальні одиниці керувались спеціальними чиновниками, наділеними адміністративними, фіскальними, судовими та поліцейськими функціями. Чиновники контролювали один одного. Така політика "посилення стовбура та послаблення гілок" істотно зміцнила центральну владу. Китайцям веліли називати себе вже не чусцями, вейцями, ціньцями тощо, а "чорноголовими" (в Китаї кожна династія мала свій колір-символ, династію ж Цінь Шіхуана символізував чорний колір). По всій імперії було ліквідовано спадкові ранги (виняток не зробили навіть для синів та братів імператора), їх заступили титули знатності, які надавав імператор за заслуги перед державою. Суттєво обмежувалося общинне самоврядування, хоч сама община як податкова одиниця збереглася. Цінь Шіхуан уніфікував державну валюту (його круглі з квадратним отвором монети ходили в Китаї офіційним курсом аж до Сіньхайської революції 1911—1913 рр.), запровадив єдину систему мір і ваги, розіславши повсюдно спеціальні еталони, уніфікував китайське письмо (раніше в кожному царстві існував свій стиль письма). Відповідно до економічної програми легістів імператор проголосив землеробство "основним заняттям" й насильно переселив у китайське прикордоння десятки тисяч селянських родин, зобов’язавши їх водночас і піднімати цілину, і захищати кордони держави від нападників-кочівників. По всій імперії було узаконено приватну власність на землю й замінено податок з урожаю земельним податком. Цінь Шіхуан навіть велів скласти земельний кадастр, причому реалізував це архіскладне завдання навдивовижу просто: наказав, щоб піддані самі повідомили, скільки орної землі в кожного з них.

Він став верховним власником і розподілювачем води для зрошення полів, монополізував виробництво і збут солі та заліза, контролював ціни на зерно — одне слово, сконцентрував у своїх руках необмежену владу. Не забув імператор нав’язати суспільству нове законодавство, в якому кожен рядок був написаний кров’ю. З тої пори жахлива кара чекала кожного за найменше правопорушення, передусім за вияв невдоволення ціньським режимом. Коли імператорові доповідали, що хтось уголос обурювався його тиранією, він негайно знищував не лише зухвальця, а й населення цілої округи, до якої той належав. В імперії було організовано тотальне поліцейське стеження, запроваджено кругову поруку, заохочувалися доноси. За указом імператора у населення країни було вилучено зброю, з якої було наказано відлити дзвони і великі бронзові статуї. Новий імператор провів ряд реформ для закріплення завойованої єдності: під гаслом «всі колісниці з віссю єдиної довжини, всі ієрогліфи — стандартного написання» було створено єдину мережу шляхів, скасовано розрізнені системи ієрогліфіки підкорених царств, введено єдину грошову систему, а також систему міри і ваги. Столицею імперії було обрано Сяньян у вічних ціньських володіннях, недалеко від сучасного Сіаня. Туди було переведено чиновників і вельмож всіх захоплених держав (близько 120 тис. сімей спадкової знаті.

Величезну країну була знову розмежовано на 36 великих областей, кордони яких не збігалися з рамками колишніх царств і князівств. На чолі кожної області поставили губернатора. Області поділили на повіти, що мали начальників, а повіти — на волості, кожна з яких включала кілька десятків сіл.

Велику увагу було приділено організації центральної адміністрації. На чолі імперії було двоє міністрів, один з яких (Лі Си) відігравав головну роль. Цим міністрам підкорялося кілька центральних відомств, у яких були відповідні підрозділи в областях. Так, главі воєнного відомства підпорядковувалися воєначальники областей і великий штат чиновників центрального апарату, що належали до відділів і департаментів. Приблизно такою ж була і структура інших відомств — фінансів, царсько-державного господарства, судового, обрядового і деяких інших, включаючи верховну прокуратуру, яка здійснювала централізований нагляд за всіма відомствами і особовим складом апарату адміністрації країни . Всі чиновники і особи, що стояли нижче від них, суворо розрізнялися за своїм місцем у системі не лише посад, але і рангів. Їх було 20, перші 8 могли мати прості люди, які отримували їх залежно від віку, соціально-родинного становища і заслуг, а також шляхом купівлі або у винагороду. Решта (аж до найвищих, 19-20-го, володарями яких в імперії були одиниці) були чиновницькими рангами, які надавали за вислугу і заслуги. У суворій відповідності до принципів легізму було остаточно централізовано редистрибутивну систему імперії. Всі численні чиновники, аж до найвищих, отримували за свою працю твердо фіксовану платню з державних сховищ, найчастіше натурою, у вигляді встановленої і залежної від посади і рангу кількості зерна. Лише окремі представники 19-20-го рангів мали право на харчування, тобто на стягування податків з селян певною подарованою їм в умовне володіння території, але при цьому адміністративної влади тут не мали, їх права обмежувалися лише стягуванням податків.

Суворо централізованою і добре організованою була і система різноманітних і досить важких державних повинностей, чи то гігантські будівельні роботи, чи обов"язок забезпечувати армію, постачання харчів і спорядження, участь у суспільних роботах на місцях тощо Принцип кругової поруки, заснований ще Шан Яном, набув більш розширеного тлумачення, ніж раніше: він торкався тепер не лише селян, але також і тих, які рекомендували будь-кого на посаду чиновників, що обмежувало непотизм, тобто прагнення влаштувати на вигідне місце бездарного і нездібного родича або приятеля.

Досить жорсткою була система легістського законодавства аж до знищення всіх родичів злочинця за трьома лініями родинності — батька, матері і дружини — за особливі злочини. За менш тяжкі очікувало фізичне скалічення або державне рабство.

Слід зазначити, що вся описана система реформ і нововведень в цілому мала чималий ефект, причому досить швидко. Суворо організована на засадах принципів казармової муштри держава змогла за короткий термін здійснити ряд грандіозних проектів. Для захисту від кочівників півночі було зведено Велику стіну — одне з найвеличніших чудес світу. Грандіозним було і будівництво столиці з її колосальним палацовим комплексом Ефангун, не кажучи вже про спорудження імператорської гробниці, про яку джерела розповідають усілякі дива. ^[5]

1.4. Кінець життя

Упродовж останніх десяти років свого життя імператор рідко бував у своїй столиці. Він постійно інспектував різні куточки держави, приносячи жертви в місцевих храмах, сповіщаючи місцеві божества про свої досягнення і зводячи стели з самовихваляннями. Об"їздами власних володінь імператор поклав початок традиції монарших сходжень на гору Тайшань. Він же першим із китайських правителів вийшов на морський берег.

В останні роки життя, зневірившись у перспективі отримання безсмертя, Цінь Шихуанді все рідше об"їжджав кордони своєї держави, відгородившись від світу у величезному палацовому комплексі. Уникаючи спілкування зі смертними, імператор сподівався, що в ньому бачитимуть божество. Замість цього, тоталітарне правління першого імператора спричиняло зростання числа невдоволених. Розкривши три змови, імператор не міг довіряти жодному зі своїх наближених. Смерть Цинь Шихуана в 210 р. до н. е. настала під час поїздки країною, в якій його супроводжували його молодший син Ху Гань, начальник канцелярії Чжао Гао і головний радник Лі Си. Боячись заворушень, вони приховали смерть імператора і, вступивши в змову, сфабрикували від його імені лист, в якому престолонаслідником оголошувався не старший син Фе Су, а молодший — Ху Гань. У цьому ж листі містився наказ про «дарування почесної смерті» Фе Су і воєначальникові Мен Тяню. ^[6]

Ху Гань в 21-річному віці вступив на трон під ім"ям Ер Шихуанді, проте фактично залишався маріонеткою Чжао Гао і за три роки був змушений вчинити самогубство за його ж наказом. В імперії почалися повстання, очолювані Чень Шеном, У Гуаном і Лю Баном (кін. 209 — поч. 208 рр. до н. е.). У жовтні 207 р. до н. е. столицю імперії Сяньян було взято армією Лю Бана, проголошеного імператором. Він став засновником династії Хань. ^[7]

РОЗДІЛ 2. Культурна спадщина Цінь Шихуанді

2.1. Теракотова армія

Ніщо не ілюструє могутність Цінь Шихуанді ліпше, аніж розміри похоронного комплексу, який було зведено ще за життя імператора. Спорудження гробниці почалося відразу після утворення імперії неподалік від нинішнього м. Сіаня. За свідченням Сима Цяня до створення мавзолею було залучено понад 700 тис. робітників і ремісників, і тривало воно 38 років. Периметр зовнішньої стіни поховання станови 6 км.

Курган з похованням першого імператора було ідентифіковано археологами лише в 1974 році, тоді з"ясувалося, що гора Лішань — це рукотворний некрополь. Його вивчення триває і досі, причому місце поховання імператора ще чекає на розкриття. Курган вінчало якесь пірамідальне приміщення, де, за однією з версій, душа покійного мала здійнятися у небо.

Для супроводу імператора в потойбічному світі було створено численне теракотове військо. Воїнів і коней цієї армії було зроблено в різних куточках Китаю. Армія глиняних воїнів покоїться в бойовому шикуванні у паралельних склепах глибиною від 4 до 8 м за 1,5 км на схід від гробниці власне імператора. На цей час археологи звільнили від ґрунту близько 1500 статуй. Фігури воїнів є справжніми витворами мистецтва, оскільки виконані в індивідуальному порядку, вручну і з використанням різних методик, їх тіла раніше мали яскраве забарвлення. Кожна окрема статуя має свої унікальні риси і навіть вирази обличчя. Представлені воїни відрізняються за рангом (офіцери, рядові солдати) та озброєнням (спис, арбалет або меч). Окрім глиняних статуй, в 1980 р. за 20 м від гробниці імператора було виявлено дві бронзові колісниці, кожна з яких складається з понад 300 деталей. Колісниці запряжені четвірками коней, збруя яких містить золоті і срібні елементи. Незабаром після смерті імператора його гробницю пограбували, а пожежа, спричинена грабіжниками, призвела до обвалу стелі, поховавши багатотисячне глиняне військо у вологому ґрунті на більш ніж дві тисячі років. Окрім цього, достеменно невідомо, скільки ще глиняних воїнів спочиває навколо усипальні стародавнього імператора.

І хоча замість живих воїнів урозріз звичній традиції спільно з імператором було поховано їхні глиняні копії, що деякими фахівцями розцінюється як вельми прогресивний крок, не слід забувати, що окрім статуй воїнів разом з Цінь Шихуанді було закопано за різними оцінками до 70 тисяч (!) робітників разом зі своїми родинами, а також близько трьох тисяч наложниць. Комплекс гробниці Цінь Шихуанді першим поміж китайських об"єктів було внесено ЮНЕСКО до Реєстру об"єктів світової культурної спадщини. ^[8]

2.2. Великий китайський мур

Це найграндіозніше спорудження давнини за більше ніж дві тисячі років свого існування не одноразово ремонтувалося і перебудовувалося: до нього приєднували нові ділянки і здійснювали додаткові відгалуження. На сьогодні загальна довжина всіх ліній Великої Китайської стіни становить 6 324,72 км, первинна довжина дорівнювала майже 3 000 км.

Основна частина споруди з усіма охоронними баштами, сигнальними вежами і гарнізонними поселеннями набула своїх форм за правління імператора Цінь Шихуанді.

Зазвичай існує думка, що Стіну зводили з метою захисту від набігів північних кочових племен. Справді, на Китайське царство здавна здійснювали набіги степові племена, але для захисту від них ще задовго до Цінь Шихуанді будували земляні вали. Під час правління цього імператора племена на північ від Китаю були слабкими і розрізненими і у той час суттєвих проблем вже не складали На думку низки дослідників, Велика Китайська стіна мала слугувати крайньою північною лінією можливої експансії власне китайців, вона повинна була уберегти підданих Піднебесної імперії від злиття з варварами і переходу до напівкочового способу життя. Мур мав чітко зафіксувати кордони китайської цивілізації, сприяти консолідації єдиної імперії, тільки-но створеної з низки завойованих царств і лише захисних валів було для цього замало.

Давня легенда розповідає про душу сплячого імператора Цінь Шихуанді, яка здійнялася на Місяць і звідти поглянула на землю. З надхмарних висот Китайська імперія здалася їй маленькою крапкою, і стискалася тоді душа імператора, побачивши беззахисність Піднебесної. Саме тоді і народилася у нього думка звести стіну, яка б оточила всю державу, зробила б її «єдиною сім"єю», заховала б від жорстоких варварів.

У 221 р. до н. е. за наказом імператора на північний кордон спорядили армію (30 0000 людей) на чолі з воєначальником Мен Тянем, на якого і було покладено всі обов"язки. Він мав не лише об"єднати існуючі до цього окремі земляні вали, заповнивши розриви між ними. Слід було звести принципово нову споруду з каменю й цегли з фортифікаційними укріпленнями. Значна частина стіни повинна була проходити гірськими районами, доступ до яких був досить складним. Мен Тянь в безпосередній близькості від стіни, що зводилася, створив по всій її довжині 34 бази, пов"язані з південними шляхами країни. Під суворою охороною на ці бази доправляли незлічені обози з будівельними матеріалами і продуктами харчування, а також мобілізованих селян. Звідти все це розподілялося по гарнізонних селищах, які розташовувалися неподалік від баз і в яких мешкали будівельники. ^[9]

Реконструкція колишніх земляних валів і безпосереднє зведення стіни починалися зі спорудження башт, яких було 25 000. Вони відрізнялися за своїми розмірами і будувалися з різного матеріалу, але кожна являла собою грандіозну піраміду шириною і висотою близько 12 м. Одну від одної їх відділяла відстань у «два польоти стріли», а об"єднувалися товстою прямовисною стіною, висота якої становила приблизно 7 м, а ширина була такою, що нею могла вільно пройти шеренга з восьми чоловік.

Існує цікава легенда про те, як було проведено лінію кордону. Імператор Цінь Шихуанді мав чарівного білого коня, який легко долав гори і доли. Верхи на ньому власне ж імператор проїхав трасою майбутнього кордону, і там, де кінь спотикався (а це відбувалося тричі впродовж 500 м), — зводили башту.

Спорудження Великої Китайської стіни в основному було завершено до 213 р. до н. е. На її будівництві було зайнято не менше 3 000 000 осіб, тобто мало не кожна друга людина При щонайменшому прояві невдоволеності чи непокори людей споряджали на будівництво. За свідченням давнього китайського історика Бань Гу, «всі шляхи було загачено осудженими в яскраво-червоному одязі, а в"язниці переповнені в"язнями, немов базари з людьми» Мобілізовані селяни, відірвані від своїх родин, голодні і холодні, гарували і тому довго не витримували. На зміну їм присилали нових, на яких чекала така ж доля. «Найдовшим цвинтарем світу» називають Стіну: тут поховано 400 000 осіб. ^[10]

ВИСНОВКИ

ü  Створення на території стародавнього Китаю єдиної централізованої імперії Цінь мало велике значення для подальшого історичного розвитку Китаю.Заходи, здійснені в Ціньській імперії, були підготовлені попереднім розвитком давньокитайського суспільства й особливо тими соціально-економічними змінами, які відбулися в період V-III століть до н.е.. Багато хто з цих перетворень були здійснені Шан Яном у найбільш розвинутому в соціально-економічному плані царстві Цінь. Деякі перетворення проводилися й у ряді інших давньокитайських царств, але набагато менш послідовно і рішуче.

ü  Розкладання общинних і розвиток приватновласницьких і рабовласницьких відносин відбувалося в різних областях стародавнього Китаю неоднаковими темпами. У Царстві Цінь влада виявилася в руках нової знаті, а в ряді інших царств стародавнього Китаю зберегла за собою свої політичні позиції стара аристократія. Заходи Цінь Ши Хуанді по централізації країни, знищення старої аристократії, підвищення цін, збільшення податків і повинностей, руйнування дрібних і середніх виробників привели до могутнього вибуху цілого ряду повстань, що поклали кінець правлінню Ціньской династії.

ü  Правління Цінь Шихуана було засновано на принципах легізма, викладених в трактаті      «Хань Фей-цзи». Всі збережені письмові свідчення про Цінь Шихуань пропущені крізь призму конфуціанського світогляду ханьских історіографів, передусім Сима Цяня
У традиційному зображенні вигляд Цінь Шихуана, як жахливого тирана тенденційно перебільшений. Можна вважати встановленим, що всі наступні держави Китаю, починаючи з терпимою династії Західної Хань, посіли цей адміністративно-бюрократичну систему управління державою, яка була створена при першому імператорі.

ü  За життя Цінь Шихуана були збудовані найграндіозніші споруди, які в майбутньому стали візитівкою Китая. Ніщо не ілюструє могутність Цінь Шихуанді ліпше, аніж не як Теракотова Армія, розміри якої величезні.

ü  У 1987 році на 11-й сесії ЮНЕСКО теракотова армія була включена в список всесвітньої спадщини як частина комплексу «гробниці першого імператора династії Цинь». Комплекс гробниці Цинь Шихуанді виявився першим з китайських об"єктів, включених до цього списку.Ще більш масивною спорудою став Великий китайський мур. Мур мав чітко зафіксувати кордони китайської цивілізації, сприяти консолідації єдиної імперії,на жаль він це не зміг зробити .Він став символом Китаю протягом багатьох століть.

ü  Політичне об"єднання країни, узаконення в масштабах всієї імперії приватної власності на землю, послідовне проведення територіально-адміністративного поділу, поділ населення по майновому принципі, рішуче проведення заходів, що сприяють росту торгівлі і грошового обігу, - все це розчищувало шлях подальшому розвитку економіки і суспільних відносин в країні. Не випадково ще в період боротьби Ціньского царства за гегемонію, майнова знать інших давньокитайських царств співчутливо ставилася до його завойовницької політики і навіть у ряді випадків надавало підтримку. В епоху Цінь закладено принципи управління Китаю на декілька сторіч уперед.

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.     Історія держави і права зарубіжних країн : підруч . для студ. вищ. І-90 навч . закл. / Л . М. Маймескулов, Д. А. Тихоненков, В. В. Россіхін, С. І. Власенко ; за ред. Л. М. Маймескулова. – Х. : Право, 2011. – 520 с.

2.     Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000. — 592 с.

3.     Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.

4.     Сыма Цянь. Исторические записки. т. 2 (гл. 6 «Основные записи [о деяниях] Цинь Шихуана». — М.: «Восточная литература», 1972.

5.     Переломов Л. С. Империя Цинь — первое централизованное государство в Китае (221—202 гг. до н. э.) // Академия наук СССР. Институт народов Азии. — М.: ИВЛ., 1962. — 244 с.

6.     Ульянов М. Ю. Цинь Шихуан и его армия — Восточная коллекция,Москва, 2007, с. 20-38.

7.     Е. Н. Грицак. Пекин и Великая Китайская стена, Вече, Москва, 2005. — 183 с.

8.     Ионина Н. А. Сто великих замків, «Віче 2000», Москва, 2004. — 730 с.

ПРИКЛАДИ

1.      Формули.

2.      Діаграми

3.      Таблиця

Назва каравели	Чисельність судових команд	Розмір у м.										Водотоннажність у тонах
		Довжина по кілю		Довжина між перпендикулярами		Найбільша ширина		Найбильша глубина трюму		Найбільша осадка
		За Ф.Дуро та Монлеону	За Моррісоном	За Ф.Дуро та Монлеону	За Моррісоном	За Ф.Дуро та Монлеону	За Моррісоном	За Ф.Дуро та Монлеону	За Моррісоном	За Ф.Дуро та Монлеону	За Моррісоном
Санта Марія	39	18,50	_	22,60	_	7,80	_	3,80	_	3,20	2,15	120-130
Нінья	26	14,00	15,5	17,36	2,70	5,60	7,13	3,08	2,80	_	1,90	55-60
Пінта	22	15,68	13,25	20,16	_	7,20	7,75	3,36	3,41	2,80	_	55-60

---