Художня культура рідного краю

Реферат з предмету «Художня Культура»

Учениці 9 класу

Лопатіної Анни

2015-2016 рік

На тему: « Художня культура рідного краю»

Зміст:

·        Вступ

·        Архітектурні пам’ятки України

·        Театри України

·        Музичне мистецтво України

·        Список визначних письменників України

·        Список літератури

            Українське мистецтво розвивалося на протязі багатьох століть. На цій землі виросло багато талановитих людей, які внесли великий вклад до Українського мистецтва. Звичайно не вистачить часу описати усі аспекти Українського мистецтва, тому сьогодні поговоримо лише пор деякі з них.

Архітектурні пам’ятки України

        Найбільшими серед пам’яток культури й мистецтва є історико- культурні заповідники. Де — місцевості, на території яких в недотор¬каному вигляді збережені ландшафт та архітектурні комплекси старо¬вини. Такі заповідники ще називають «музеями просто неба». Вони якнайяскравіше розповідають про історію держави, традиції та куль¬турну спадщину народу часів певної епохи. Саме тому заповідники дуже цікавлять туристів та є надзвичайно цінними перлинами національної культури кожної держави. Серед найвідоміших та найвизначніших пам’яток України можна виділити Національний Києво-Печерський істо- рико-культурний заповідник, Національний історико-етнографічний за¬повідник «Переяслав» (Київщина), Національний заповідник «Херсонес Таврійський» (Крим), Історико-культурний заповідник «Старий Крим», Національний заповідник «Хортиця» (Запоріжжя), історико-археоло- гічний заповідник «Ольвія» (Миколаївщина), Національний історико- культурний заповідник «Качанівка», державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» (Чернігівщина), Національний істори- ко-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» (Рівненщина) тощо. У кожного містечка, селища, мітса є своя історія, яка збериглася з архітектурою будівель.

Театри України

             Серед явищ мистецького побуту України особливої уваги заслуговує театр. Театри також можуть похвастатися своїй архітектурною красою, такі як Одеський Оперний Театр, Національна опера України імені Тараса Шевченка, Національний Академічний Драматичний Театр імені І. Франка, Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки тощо.

Початки театру сягають ще синкретичної єдності найдавніших фольклорних жанрів - обрядових пісень, хороводів, театралізованих дійств, що нерозривно поєднували слово, музику, танець, акторську гру. Головним осередком творення, виконання і розповсюдження основних форм театрального життя була Києво-Могилянська академія у XVII-XVIII ст., її професори були авторами драматичних творів, теоретиками театру, а спудеї-бурсаки - акторами і основними носіями цього мистецтва.

 Навіть сьогодні Україна може похизуватися красою своїх театрів та різнобарвністю сюжетів пьес.

Список найвідоміших поетів Укаїни, та музеї на їх честь

·        І. Франко (літературно-меморіальний музей у Львові).

·        І. Котляревський (музей-садиба в Полтаві).

·        В. Короленко (музей-садиба в Полтаві, літературно-меморіальний музей у Житомирі).

·        Панас Мирний (музей-садиба в Полтаві).

·        М. Гоголь (державний музей-заповідник, Полтавська область)

·        Г. Сковорода (літературно-меморіальний музей, Харківська обл.)

·        О. Макаренко (музей, Харківська обл.)

·        О. Грін (літературно-меморіальний музей, Феодосія)

·        Леся Українка (музей-садиба, Волинська область, будинок-музей у Ялті)

·        М.Коцюбинський (будинок-музей, Вінницька обл.)

·        А. Чехов (будинок-музей у Ялті)

·        Т. Шевченко (національний заповідник, м. Канів, Державний історико-культурний музей «Батьківщина Т. Шевченка», Черкаська обл.)

Музичне мистецтво України

Українська музика XX ст. позначена інтенсивними новаторськими пошуками. У 1923—1928 роках в Україні діяло республіканське Музичне товариство ім. М. Леонтовича. Навколо нього гуртувалися композитори-новатори, які орієнтувалися на поєднання у своїй творчості національних традицій із досягненнями європейської музичної культури,— Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, В. Косенко, М. Вериківський та ін. У 1932 році товариство було перетворено на Спілку композиторів УРСР. Від тріумфальної поїздки за кордон 1919 року Української республіканської хорової капели під керуванням О. Кошиця розпочалося знайомство світової громадськості з професійним хоровим мистецтвом України. Надалі національну хорову й музично-пісенну культуру розвивали професійні колективи — «Думка» (з 1930 року — Державна заслужена академічна хорова капела України), «Трембіта» (з 1951 року — Державна заслужена хорова капела України), Український народний хор, організований і керований Г. Верьовкою.

У 1930—1960-х роках хорове мистецтво України розвивалося завдяки діяльності визначних хормейстерів Г. Верьовки, М. Вериківського, П. Козицького та ін. Національний академічний народний хор імені Г. Верьовки протягом всіх років свого існування був і залишається центром народної музичної культури. 

В українській музичній культурі 50—60-х років XX ст. виокремились дві художні системи. Передусім — «офіційна музика» доби соціалістичного реалізму, в якій переважали твори, написані на «соціальне замовлення». Інша художня система представлена творчістю Б. Лятошинського та його послідовників. У ній переважали інструментальна непрограмна музика, камерність, навіть у традиційних великих музичних формах. Послідовниками такого напряму були представники українського авангарду — В. Годзецький, Л. Грабовський, В. Сильвестров та ін. Вони прагнули вийти у своїй творчості за межі традиціоналізму. Збільшилася кількість різновидів симфонічної музики завдяки творчості Є. Станковича, В. Губаренка, М. Скорика.

У наш час розвитком професійної музики в Україні опікуються творчі музичні спілки, що мають національний статус,— Національна спілка композиторів України та Національна всеукраїнська музична спілка.

Підготовку фахових музикантів проводять музичні академії (консерваторії) в Києві, Одесі, Львові тощо, музичні факультети в Київському національному університеті культури і мистецтв і Харківському державному університеті мистецтв, а також музичні училища у різних містах України.

Отже, у наш час українська музика — народна і професійна, академічна і популярна — у всьому її різноманітті продовжує розвиватися, є предметом вивчення музикознавців і звучить в Україні та далеко за її межами.

Список літератури:

·        Грінченко М. Історія української музики. — К.,1922; Нью-Йорк, 1961

·        Білокопитов О. Композитори радянської України — Х.,1934

·        Украинская литература // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 4 томах. — СПб., 1907—1909.

·        Самойлович В. П. Народное архитектурное творчество: По материалам Украинской ССР. — Киев: Будiвельник

·        Енциклопедія Українознавства. — Львів, 1993.

·        Дмитро Степовик, «Скарби України», Київ, «Веселка», 1990