В цьому посібнику висвітлюється значення рухливих ігор в процесі виховання молодого покоління, покликаному забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. РУХЛИВІ ІГРИ В СИСТЕМІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
1.1. Характеристика рухливих ігор.
1.2. Оздоровче, освітнє, виховне завдання рухливих ігор.
1.3. Класифікація рухливих ігор для школярів.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РУХЛИВИХ ІГОР
2.1. Підготовка до проведення гри та ігрового майданчика.
2.2. Підготовка інвентаря для рухливих ігор.
2.3. Попередній аналіз гри.
2.4. Керівництво грою.
2.5. Закінчення гри, підведення підсумків
ВИСНОВОК
ДОДАТОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
О спорт, о спорт
Це просто клас!
Дружіть із ним завжди
Здоров’я кожному він дасть
Для щастя і краси.
Фізичне виховання головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини.
Правильна фізична освіта повинна підготувати кожну людину так, щоб вона не боялась жодної роботи, напруження сил, що сприятимуть набуттю фізичної самостійності. Вона повинна сприяти засвоєнню кожною окремою особою тих навичок, які виявляться для неї найкориснішими.
Діти активно граються у різноманітні ігри. Тут важливо допомогти дитині обрати ту гру, яка своїм змістом спрямовувала б до високих ідеалів подання допомоги тим, хто потребує, врятування від небезпеки, перемога дружби над ворожнечею. Дослідники підкреслюють, що діти, які не навчились гратися у віці 3-5 років, не можуть брати участі у дитячій грі й надалі.
Виховати людину успішно можна тільки відповідними методами, що за привабливістю приховують саме виховання і навчання. Одним з таких методів є ігровий, ігри виступають як засіб фізичного виховання і як метод організації дитячого колективу.
Через ігрову діяльність школяр чи студент входить у світ знань, на позитивному емоційному тлі починає вивчати азбуку науки, оволодіває духовними цінностями. У грі моделюється свого роду мікросуспільство, в рамках якого діти одержують початкову підготовку в галузі суспільної поведінки. Граючись, діти відчувають радість від реалізації своїх фізичних і розумових сил, що є невід’ємною умовою розвитку.
Спортивні рухливі ігри – це особливий вид ігор, які не стільки дають пізнавати світ, скільки підготовлюють школяра фізично до цього світу.
Уже в первісному суспільстві виховання залишало значне місце громадське самостійності дитини. Тому з раннього віку, я свідчать не історико - педагогічні дослідження, діти, особливо хлопчики, стають значною мірою самостійними: з 3-4 років починають ставити капкани на птахів, вміють керувати човном, в 6-8 ловлять рибу, полюють, проявляючи при цьому чудову витримку і винахідливість(лежачи на спині, на долоні руки тримають годинами кілька зерен, доки не прилетить птах, аби в цей момент затиснути його в руці). Велике значення в той час мають ігри. Хлопчики граються у війну, влаштовують змагання. Дітей вчили кидати в ціль, ховатись уміло і непомітно, підкрадатись міняти місце, добре бігати і стрибати. Дорослих юнаків ставили на відкритому міcці й одночасно з чотирьох сторін метали у них тупі стріли, від яких вони повинні були ухилятися. З літ дітей привчали і до лука. До 13-14 років більшість малих привчали юнаків ставали самостійними мисливцями, які не боялися виступити навіть проти великого звіра.
Метою виховання, на думку Сократа, повинно бути пізнання самого себе.
Хоча найважливішим завданням виховання Аристотель вважав розвиток розуму, але рекомендував починати з виховання фізичного.
Не випадково у школі педагога-гуманіста Віттoршо да Фельтре, що була названа ним "Будинком радості", велика увага приділялась фізичному розвиткові вихованців. З цiєю метою тут використовувались рухливі ігри, їзда верхи, боротьба, фехтування, стрільба з лука, плавання. Велике значення надавалось загартуванню.
На думку Мішеля Монтеня, фізичне виховання повинно робити вихованця сильним, витривалим, загартовувати його і таким чином розвивати в ньому душевну велич і міцність духу.
Ще в епоху Київської Русі дітей з семи років навчали стріляти з лука, володіти списом і арканом, їздити верхи, а з дванадцяти років – мистецтву ведення бою.
У січових козацьких школах перехід з одного класу в інший супроводжувався народними дитячими забавами, іграми, іншими різноманітними фізичними вправами. Важливе місце відводилося також навчанню учнів плавати, веслувати, керувати човном, переховуватись від ворога під водою тощо. Все це підносило дух учнів, підвищувало віру у свої сили і можливості, оптимізм.
Як і завзяте козацтво, молодь на свята народного календаря, у процесі народних ігор змагалася у силі, спритності і прудкості, винахідливості, точності попадання в ціль тощо. Традиційними були різноманітні змагання на конях.
Отже, козацька молодь систематично розвивала свої природні задатки, вдосконалювала тіло і душу. Підлітки і брали приклад з дорослих, які юнаки охоче однаковою мірою піклувалися про своє інтелектуальне, моральне, духовне і фізичне удосконалення.
У народі з покоління в покоління передаються казки, легенди, думи, оповідання про людей, наділених незвичайною фізичною силою, богатирів Іллю Муромця, Кирила Кожум"яку, Добриню Никитича, Микулу Селяновича, Iвася Конoвченка(Удовиченка), Федька Iанджу Андибера, Котигорошка. Велич богатирів у тому, що їхня надзвичайна фізична сила поєднyється з моральною довершеністю. Усі вони завжди на перше місце громадські справи, борються зі ставлять злом, відстоюючи інтереси народу. Тому й народ їм завжди глибоко симпатизує. Цікаво, що в українському народному епосі богатирями були не тільки чоловіки, а й жінки, народною уявою.
Наприклад, створено такі прекрасні образи жінок-богатирок, як Настасія Микулична – дружина богатиря Добрині, Настасія-королівна – дружина богатиря Дуная, Маруся – козацька дочка. Це переконливо свідчить про однаковий підхід народної педагогіки до фізичного виховання юнаків і дівчат.
Фізична і розумова діяльність завжди перебувають у тісному зв"язку ("Сила без голови шале, а розум без сили млiє"), однаково репрезентуючи позитивні ознаки особистості. Піднесення рівня фізичного розвитку поліпшує розумову діяльність людини ("У здоровому тілі здоровий дух"), працездатність ("Щоб працювати, треба силу мати").
Особливо чітко фізичного зв"язок виховання з трудовим. Народна педагогіка підносить значення фізичного розвитку, тому що він високо створює добрі передумови для повноцінної й активної трудової діяльності.
РОЗДІЛ 1. РУХЛИВІ ІГРИ В СИСТЕМІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Фізична культура і спорт невід"ємна частина культури суспільства і кожної людини окремо. Саме тому в нашій країні постійно надавалося і надається велике значення розгортанню масового фізкультурного руху. Вплив фізичних вправ на організм людини виражається в ряді загально-біологічних ефектів.
1.1. Характеристика рухливих ігор
Рухливі ігри як засіб фізичного виховання мають ряд особливостей. Найбільш характерні з них складаються з активності й самостійності граючих, колективності дій і неперервності зміни умов діяльності. Діяльність граючих підпорядкована правилам гри, які регламентують їх поведінку та відносини. Правила полегшують вибір тактики дії та керівництво грою. Взаємовідносини між граючими визначаються перш за все змістом гри. Різниця у відносинах дозволяє виділити дві основні групи - некомандні і командні ігри, які доповнюються невеликою групою перехідних ігор. Некомандні ігри можна поділити на ігри з ведучими і без ведучих. Так само командні ігри розприділяються на два основні види: ігри з одночасною участю всіх граючих, ігри з почерговою участю (естафети). Командні ігри розрізняються і по формі поєдинку граючих. Iснують ігри без вступу гравців у боротьбу із суперником, а в інших, навпаки, активно ведуть боротьбу з ними. Більш детальніша класифікація ігор основується на їх поділі по рухливим діям. Розрізняють ігри: імітаційні(з наслідувальними діями); з перебіжками; із подоланням перешкод: з м"ячем, палками і другими предметами, з опором; з орієнтуванням (по слуховим і зоровим сигналами). Вибір тої іншої гри визначається конкретними задачами й умовами проведення. Для кожної вікової групи характерні свої особливості у виборі й методиці проведення гри.
1.2. ОЗДОРОВЧЕ, ОСВІТНЄ І ВИХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ РУХЛИВИХ ІГОР
З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дорослих і дітей супроводжувались ігровою діяльністю, найбільш поширеними різновидами якої були біг, скачки, стрільба з лука, кулачні бої, метання списа, а жінки та дівчата водили хороводи. Участь у грі дозволяла людині відійти від проблем повсякдення, запобігала виникненню сумнівів й недовіри до своїх сил.
Педагоги всіх часів відзначали, що рухлива гра добродійно впливає на формування дитячої душі, розвиток фізичних сил і духовних здібностей.
К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський вказували на важливу роль гри в усебічному розвитку дитини, розглядаючи її як основний вид фізичної та розумової діяльності.
У результаті життя і побуту мільйонів людей протягом віків в Україні сформувались народні ігри. У цих іграх відображаються звичаї нашого народу, їх побут та уявлення про світ. Вивченням національних рухливих ігор займався «батько української фізичної культури» Iван Боберський, який видав посібник «Рухливі ігри та забави».
Насамперед дітям цікавий сам процес дій, миттєві зміни ігрових ситуацій. Доводиться самостійно знаходити вихід з непередбачених ситуацій, намічати мету, встановлювати взаємодії з товаришами, проявляти спритність, витривалість і силу. Уже саме нагадування про наступну гру викликає у дитини позитивні емоції, приємне хвилювання. Серед учених поширена думка, що гра -це структурна модель поведінки дитини. За допомогою гри вона пізнає довкілля і готується до активного його перетворення. Отже, за допомогою рухливих шор діти готуються до життя.
Час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, лише їхня основа залишається незмінною. Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання лазіння, вправи зі предметами, а тому е незамінним засобом фізичного виховання дітей. Світ ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні, імітаційні, командні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри - змагання тощо.
Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вчителі, вихователі піклувались про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. «Як дитина бігає i грається, так її здоров"я усміхається», - стверджує прислів"я. Чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається. Гіподинамія (обмеження рухової активності школяра) веде до порушення обміну речовин, діяльності серцево-судинної та дихальної систем, негативного впливу на опорно-руховий апарат.
Найкращими«ліками» для дітей від рухового«голоду» є рухливі ігри. Народні рухливі ігри за змістом і формою прості й доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді.
Оздоровче значення ігор:
- сприяють гармонійному розвитку форм та функцій організму школяра;
- формують правильну поставу;
- загартовують організм;
- підвищують працездатність;
- зміцнюють здоров"я.
При правильній організації занять з урахуванням вікових особливостей і фізичної підготовленості займаються рухливі ігри роблять сприятливий і вплив на зростання, розвиток і зміцнення кістково-зв"язкового апарату. м"язової системи, на формування правильної постави у дітей і підлітків, а також підвищують функціональну діяльність організму. У зв"язку з цим великого значення набувають рухливі ігри, що залучають у різноманітну динамічну роботу різні великі та дрібні м"язи тіла; гри збільшують рухливість в суглобах. Під впливом фізичних вправ, що застосовуються в іграх, активізуються всі види обміну речовин(вуглеводний, білковий жировий і мінеральний). М"язові навантаження стимулюють роботу залоз внутрішньої секреції При заняттях іграми необхідно стежити за тим. щоб фізичні навантаження були оптимальними. При систематичних заняттях іграми можна допускати інтенсивні навантаження, щоб організм поступово пристосовувався до них. Це мас величезне значення в житті та праці. Проте неприпустимо доводити учасників гри до перевтоми. Ігри з активними, енергійними, багаторазово повторюваними руховими діями, але не пов"язані з тривалим одностороннім силовим напругою(особливо статичним), благотворно впливають на організм дітей і підлітків. Саме тому в іграх не повинно бути надмірних м’язових напружень і тривалих затримок дихання.
Рухливі ігри повинні позитивно впливати на нервову систему займаються. Для цього керівник зобов"язаний оптимально дозувати навантаження на пам"ять і увагу граючих, будувати щоб вона гру так, викликала у займаються позитивні емоції. Погана організація гри веде до появи негативних емоцій, порушує нормальний перебіг нервових процесів, учнів можуть виникнути стреси. Рухливі ігри повинні мати суворі й чіткі правила, що сприяє упорядкуванню взаємодії учасників і усуває зайве збудження. Особливо цінно в оздоровчому відношенні цілорічне проведення рухливих ігор на свіжому повітрі: займаються більш загартованими стають посилюється приплив кисню в їх організм. Рухливі ігри хороший активний відпочинок після тривалої розумової діяльності, тому вони доречні на шкільних перервах, після закінчення уроків у групах продовженого дня або вдома, після приходу зі школи. Рухливі ігри застосовуються і в спеціальних лікувальних цілях при відновленні здоров"я хворих дітей оскільки функціональний та емоційний підйом, що виникає у дітей в процесі гри, чинить на них оздоровлюючий вплив.
Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність. Дихальної, серцево-судинної системи збільшує рухливість суглобів, міцність зв"язок, обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.
У багатьох школах України немає спортивних залів. Вихід тільки один: влітку і навесні і восени проводити уроки фізичної культури на свіжому повітрі. При цьому всі учні і вчитель повинні бути одягнені у спортивну форму. При зміні погоди відповідно змінюється одяг, який повинен забезпечити вільність рухів, надійно запобігати охолоджуванню і перегріванню.
Одяг учнів при плюсовій температурі має бути такий: футболка або майка з бавовни, спортивний костюм або шорти чи спортивні труси, шкарпетки, кросівки або кеди. У вітряну погоду можна надіти ще вітрівку, пов"язку на голову або тоненьку шапочку.
Одяг учнів при низькій або мінусовій температурі (пізня осінь або рання весна, взимку): футболка з довгими рукавами, теплий трикотажний спортивний костюм, шерстяні шкарпетки, кросівки, куртка, шапочка і рукавиці.
Освітнє значення ігор:
- формують рухові вміння і навички з бігу, стрибків, метання;
- розвивають фізичні якості: швидкість, силу, спритність, гнучкість і витривалість;
- формують основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, історії рідного краю і т.д.
Гра має великий вплив на формування особистості: це така свідома діяльність, у якій проявляється і розвивається уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати і робити висновки. Заняття іграми сприяють розвитку у дітей здібностей до дій, які мають значення в повсякденній практичній діяльності, в самих заняттях іграми, а також в гімнастиці та туризм. Правила та рухові дії рухливої гри створюють у граючих вірні рухові уявлення про поведінку в реальному житті, закріплюють в їх свідомості уявлення про існуючі в суспільстві відносини між людьми. Рухливі ігри, таким чином, можуть позитивно впливати на розумовий розвиток. Однак не можна переоцінювати подібний вплив, оскільки при проведенні рухливих ігор в силу їх специфіки насамперед вирішуються завдання власне фізичного виховання. Освітнє значення мають ігри за структурою і характером рухів подібні руховим діям, які вивчаються під час занять гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми, лижною підготовкою, плаванням і іншими видами спорту.
Елементарні рухові навички, що здобуваються в іграх, легко перебудовуються при подальшому, більш поглибленому, вивченні техніки рухів і оволодіння нею. Ігровий метод особливо рекомендується використовувати на етапі початкового освоєння рухів. Багаторазове повторення рухових дій підчас гри допомагає формувати у дітей вміння економно і доцільно виконувати їх у закінченому вигляді. Треба привчати використовувати набуті навички у нестандартних умовах. Рухливі ігри розвивають здатність адекватно оцінювати просторові і тимчасові відносини, одночасно сприймати багато чого і реагувати на сприйняте.
Не менш важливі ігри з різними дрібними предметами. Вправи з м"ячами, мішечками та ін., підвищують шкірно-тактильну і м"язово-рухову чутливість, удосконалюють функцію рук і пальців, що має особливе рухову значення для школярів молодших класів. При проведенні рухливих ігор на уроках вчитель залежно від ситуації повинен поєднувати фронтальний і груповий методи(ділити класний колектив на декілька груп), показувати учням ігри з невеликим складом учасників, які вони можуть організувати в години дозвілля у дворах і на шкільних майданчиках. Рухливих іграх учасникам доводиться виконувати різні ролі (ведучого, судді, помічника судді, організатора гри і т.д.), що розвиває в них організаторські навички.
Під час проведення рухливих ігор учні повторюють, закріплюють, удосконалюють рухові вміння і навички, розвивають фізичні якості. Наприклад, граючи в ігри«Влуч у мішень», «Влуч у ціль», «Снайпери», «Мисливці і качки», учні вдосконалюють вміння і навички у метанні малого м"яча; «Вудочка», «Горобці-стрибунці» - у стрибках; в іграх-естафетах поряд із розвитком фізичних якостей(швидкості, спритності, сили, витривалості та гнучкості) реалізуються міжпредметні зв"язки(з математикою, іноземною мовою, природознавством, музикою тощо).
Під час проведення рухливих ігор і естафет учні пізнають довкілля(«Хто де живе», «У зоопарку», «Бузьки», «Пошта йде у всі міста»), історію рідного краю(«Запорожець на Січі», «Роксолана у полоні»), розширюють кругозір та поглиблюють знання(«Листоноші», «Поле чудес у спорті», «Космонавти»).
Отже,
правильно методично побудований урок із застосуванням ігор, естафет, дає
можливість з великою
ефективністю розв"язувати освітні завдання.
Виховне значення ігор:
- виховують моральні та вольові якості учнів;
- виховують любов до рідного краю, звичаїв і традицій українського народу;
- виховують любов до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.
Рухливі ігри в великій мірі сприяють вихованню фізичних якостей: швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості, і, що важливо, ці фізичні якості розвиваються в комплексі. Більшість рухливих ігор вимагає від учасників швидкості. Це ігри, побудовані на необхідності миттєвих відповідей на звукові, зорові, тактильні сигнали, ігри з раптовими зупинками, затримками і відновленням рухів, з подоланням невеликих відстаней в найкоротший час. Постійно змінюється обстановка в грі, швидкий перехід учасників від одних рухів до інших сприяють розвитку спритності. Для виховання сили добре використовувати ігри, що вимагають прояви помірних по навантаженню, короткочасних швидкісно-силових напружень. Ігри з багаторазовими повтореннями напружених рухів, з постійною руховою активністю, що викликає значні затрати сил і енергії, сприяють розвитку витривалості. Удосконалення гнучкості відбувається в іграх, пов’язаних з частою зміною напрямку рухів.
Захоплюючий ігровий сюжет викликає в учасників позитивні емоції та спонукає їх до того, щоб вони з неослабною активністю багаторазово проробляли ті чи інші прийоми, проявляючи необхідні вольові якості і фізичні здібності. Для виникнення інтересу до гри велике значення має шлях до досягнення ігрової мети - характер і ступінь труднощів перешкод, які треба долати дитя отримання конкретного результату, для задоволення грою.
Рухлива гра, яка вимагає творчого підходу, завжди буде цікавою і привабливою для учасників. Змагальний характер колективних рухливих ігор також може активізувати дії гравців, викликати прояв рішучості, мужності і завзятості досягнення мети. Однак необхідно враховувати, що гострота змагань не повинна роз"єднувати граючих. У колективній рухливій грі кожен учасник наочно переконується в перевагах загальних, дружних зусиль, спрямованих на подолання перешкод i досягнення спільної мети.
Добровільне прийняття обмежень дій правилами, прийнятими в колективній рухливій грі при одночасному захопленні грою дисциплінує учнів. Вчитель повинен вміти правильно розподіляти ігрові ролі в колективі, щоб привчати до взаємоповаги під час спільного виконання ігрових дій, до відповідальності за свої вчинки. Рухлива гра носить колективний характер.
Думка однолітків, як відомо, має великий вплив на поведінку кожного гравця. В залежності від якості виконання ролі той чи інший учасник рухливої гри може заслужити заохочення чи навпаки, несхвалення товаришів, так діти привчаються до діяльності в колективі. Грі властиві протидії одного гравця іншому, однієї команди - іншій, коли перед граючими виникають найрізноманітніші завдання, що вимагають миттєвого вирішення. Для цього необхідно в найкоротший термін оцінити навколишнє оточення, вибрати найбільш правильну дію і виконати його. Так рухливі ігри сприяють самопізнанню. Крім того, заняття іграми виробляють координовані, економні і узгоджені рухи, гравці набувають вміння швидко входити в погрібний темп і ритм роботи, вправно і швидко виконувати різноманітні рухові завдання, проявляючи при цьому необхідні зусилля і наполегливість, що важливо в житті. Оздоровчі, виховні і освітні завдання треба вирішувати в комплексі, тільки в такому випадку рухлива гра буде ефективним засобом різнобічного фізичного виховання дітей і підлітків.
У народній рухливій грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне та трудове виховання. Активна рухова діяльність ігрового характеру, позитивні емоції підсилюють усі фізіологічні і психологічні процеси в організмі, поліпшують роботу всіх органів і систем. Правила ігор регулюють поведінку гравців, сприяють вихованню взаємодопомоги, чесності, колективізму, дисциплінованості, відповідальності, витримки, вміння долати труднощі, цілеспрямованості, сміливості, рішучості. Ігри привчають долати психічні і фізичні навантаження, створюють у дітей бадьорий настрій.
«У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості», - говорив великий український педагог В. Сухомлинський(«Серце віддаю дітям», т. 3, с 95).
1.3.КЛАСИФІКАЦІЯ РУХЛИВИХ ІГОР ДЛЯ ШКОЛЯРІВ
У педагогічній практиці існує така класифікація рухливих ігор:
- індивідуальні («Квач», «Вудочка», «Карлики і велетні») і командні («Абетка», «Гопак», «Всі до своїх прапорців»);
- із предметами («М"яч середньому», «Квач зі стрічками») і без предметів («Квач», «Гопак»);
- з ведучими («Вудочка», «Їжак», «Ми веселі діти») і без ведучих («Передай далі», «Хто де живе?»);
- за переважаючим розвитком фізичних якостей (ігри для розвитку швидкості: «День і ніч», «Захисники фортеці», «Останній вибуває»; ігри для розвитку сили: «Гопак», «Човник», «Силачі» ігри для розвитку спритності: «Квач зі стрічками», «Море хвилюється» тощо);
- за інтенсивністю фізичного навантаження (ігри малої інтенсивності: «Карлики і велетні», «Тиша», ігри середньої інтенсивності: «Вище землі», «Пошта йде у всі міста», ігри великої інтенсивності: «Вудочка», «Потяг»);
- за місцем проведення (на свіжому повітрі: «Фізкульт-ура», «Класи», «Другий зайвий», в залі: «Ласування волейболістів», «Уважні сусіди», «Коники», на воді: «Перекинь швидше», на снігу: «Швидкі санки»);
- за спрямованістю рухових дій (ігри з бігом: «Ворота», «Всі до своїх прапорців»; ігри з ходьбою: «Зайчик», «Котики», ігри зі стрибками: «У річку, гоп», «Довга лоза», ігри з передачею м"яча«Злови м"яч», «Передай далі»), ігри з метанням«Снайпери» «Влуч у ціль», «Спритний м"яч»).
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РУХЛИВИХ ІГОР
2.1. Підготовка до проведення гри та ігрового майданчика
Підготовка до проведення гри особливо важлива в тих випадках, коли гра пропонується вперше і педагог не в змозі передбачити всіх ситуацій, які можуть скластися в її ході. Вибір гри в першу чергу залежить від загальних завдань уроку, при постановці яких основними критеріями є вікові особливості дітей, їх розвиток, фізична підготовленість, кількість що займаються. При виборі гри необхідно враховувати форму занять(урок, перерва, свято, прогулянка). Урок і зміна обмежені за часом; завдання і зміст ігор на перерві інші, ніж на уроці; на святі використовуються в основному масові ігри та атракціони, в яких можуть брати участь діти різного віку і різної фізичної підготовленості.
Вибір гри безпосередньо залежить від місця іі проведення. У невеликому вузькому залі або коридорі проводяться ігри з лінійною побудовою, ігри, в яких беруть участь по черзі. В великому спортивному залі або на майданчику добре проводити ігри з бігом врозтіч, із метанням великих і малих м"ячів, з елементами спортивних ігор. Під час прогулянок та екскурсій за місто використовуються ігри на місцевості. Взимку на майданчику проводяться ігри на лижах, ковзанах, санях, ігри з будівлями зі снігом.
При організації ігор на вулиці треба враховувати стан погоди(особливо взимку). Якщо температура повітря низька, вибирається гра з активними діями учасників. Не можна використовувати ігри, в яких доводиться довго стояти, чекаючи своєї черги. Малорухомі ігри, в яких учасники виконують ігрове завдання по черзі, гарні в жарку погоду. Наявність посібників та інвентарю також впливає на вибір гри. Через відсутність відповідного інвентарю або при невдалій його заміні гра може не відбутися. Вчитель використовує ігри з програми з фізичної культури, збірників, гарні ігри, поширені серед дітей, нові варіанти ігор, творчо перероблених дітьми та вчителем. Останні набувають нових форм, іноді більш ефективні у виховному відношенні для даного контингенту дітей.
Якщо рухлива гра проводиться на повітрі, то треба зняти дерен або підібрати рівний зелений майданчик(особливо для дітей молодшого шкільного віку), що не вимагає цього. Форма майданчика переважно прямокутна, не менше 8 м завширшки і 12 м в довжину на відстані 2 м від поля можна. поставити кілька лавочок. Майданчик обмежується лицьовими(короткими) і бічними лініями, проводиться поперечна лінія, що поділяє навпіл. По кутах майданчика можна поставити прапорці, зробивши в ґрунті виїмки. Прапорці допустимо ставити уздовж бічної границі в місці перетину середньої лінії.
Лінії прийнято розмічати крейдяною фарбою, на трав"яному майданчику вздовж лінії можна злегка зрізати дерен, щоб вийшов 2-3- сантиметровий жолобок. лінії кордонів намічаються не ближче 3 м від огорожі, стіни або інших предметів, щоб уникнути травм. Особливо це стосується ігор з перебіжками, в яких гравці команди одночасно забігають за кордон «будинків». Бажано, щоб навколо літнього майданчика росли дерева, чагарники. Майданчик для зимових ігор треба очистити від снігу, утрамбувати, а по краях спорудити сніжний вал.
Для проведення деяких ігор лінії посипають піском. Можна зробити окремий майданчик для ігор, найбільш бажаних дітьми, в які вони люблять грати самостійно. Перед початком гри в приміщенні керівник повинен простежити, щоб у залі не було сторонніх предметів, що заважають рухам граючих. Спортивні снаряди(бруси, поперечину, коня, козла) треба прибрати в підсобне приміщення. Якщо немає такої можливості, то їх слід поставити біля короткої стіни і захистити лавками, сіткою або іншими предметами. Шибки та лампи потрібно закрити сітками.
Приміщення завжди повинно бути провітрено, а підлогу протертий вологою ганчіркою. Якщо вчитель планує провести гру на місцевості, він заздалегідь добре знайомиться з нею і розмічає, умовні, кордони для гри.
Місця для ігор готують учні разом з вчителем, у разі, якщо розмітка майданчика вимагає багато часу, це робиться заздалегідь до початку гри.
Просту розмітку можна зробити одночасно з поясненням правил гри або до її початку, а розповідь супроводжувати показом зазначених меж. Якщо гра проводиться часто, можна зробити постійну розмітку.
2.2. Підготовка інвентаря для рухливих ігор
Рухлива гра повинна забезпечуватися відповідним інвентарем. Цe прапорці, кольорові пов"язки або жилетки, м"ячі різних розмірів, палиці, булави або кеглі, обручі, скакалки і т.п. Iнвентар повинен бути яскравим, помітним у грі, що особливо важливо для молодших школярів, а його розмір і маса - посильними для граючих. Кiлькість інвентарю передбачається заздалегідь. Iнвентар зручніше зберігати поряд з місцем проведення ігор. Вчитель підтримує його в належному стані і систематично приводить в порядок. Можна залучати дітей до зберігання і лагодження інвентарю. Для ігор на галявинах, на зимових майданчиках можна використовувати шишки, сніг і т.п. Учасники отримують інвентар або розставляють його на майданчику лише після того, як вчитель пояснить їм правила гри.
2.3. Попередній аналіз гри
Перед тим як проводити гру, вчитель повинен продумати процес гри і передбачити всі можливі ситуації, що виникають по ходу гри. Особливо необхідно передбачити і запобігти можливі небажані явища. Вчитель, який добре знає даний колектив граючих попередньо назначає ролі гравців, продумує, як залучити до гри слабких і пасивних гравців. Дія проведення деяких ігор він заздалегідь вибирає собі помічників, визначає їх функції і, якщо це необхідно, дaє їм можливість підготуватися(наприклад, в іграх на місцевості). Помічники першими знайомляться з правилами гри і місцем її проведення.
2.4. Керівництво грою
Отже, при проведенні гри вчителю рекомендується продумати і врахувати наступні аспекти:
1. Познайомитися з вимогами і правилами гри, в яку діти будуть грати. Приготувати все необхідне обладнання та матеріали перед її початком.
2. Врахувати рівень розвитку дітей, їх таланти, вміння та невміння.
3. Пропонувати лише ті ігри, які доступні даній віковій групі, відповідні зростанню дітей, їх силі, життєвому досвіду. Уміло виводити учасників з гри, яка для них складна.
4. Уникати перезбудження учасників гри
5. Бути готовим до участі в грі в якості звичайного гравця, підкорятися всім правилам, включаючи і ті, які начебто применшують гідність дорослого.
2.5. Закінчення гри, підведення підсумків
Правильна організація рухливої гри передбачає не тільки правильне її проведення, але й своєчасне закінчення. Передчасне закінчення гри небажано так само, як і затягування. Тривалість гри залежить від характеру, умов занять і складу що займаються. Такі фактори, як кількість учасників(чим їх менше, тим коротше гра), їх вік(діти молодшого шкільного віку не повинні відчувати тривале напруження), зміст гри (ігри, що вимагають великого навантаження, повинні бути коротше), місце проведення, темп запропонований вчителем, його досвідченість(у малодосвідченого вчителя ігри коротше), також впливають на тривалість гри.
Момент закінчення гри визначається з першими ознаками стомлення: неуважність уваги, порушення правил, неточність виконання рухів, недостатній наполегливості у досягненні мети, зменшення зацікавленості, прискорене дихання у більшості учасників. У разі їх появи гру слід закінчувати. Вчитель перед грою може повідомляти відведений на неї час. Враховуючи це, учасники відповідно розподіляють свої сили. За 1-3 хв до закінчення встановленого часу треба попередити гравців. Якщо гра командна, перед її початком бажано повідомити учасникам кількість повторень гри. Форма занять також впливає на тривалість гри: гра, проведена на уроці фізичної культури, обмежена в часі. Якщо ж вона проводиться в позаурочний час, то може бути тривалішою і в більшій мірі сприятиме вихованню у дітей витривалості. Така гра привчає учнів до більш високих напруг.
Підведення підсумків гри, визначення її результатів, виявлення помилок, невірних дій мають велике значення. Перед оголошенням результатів гри вчитель створює спокійну обстановку, якщо потрібно, збирає відомості у помічників і голосно оголошує результати. Ні в якому разі не можна допускати суперечок, сперечань гравців з суддею. Рішення судді не піддасться обговоренню. Оголошувати результат гри треба коротко, нікому не роблячи поблажок, щоб привчати до правильної оцінки їх дій і вчинків. Об"єктивний розбір гри привчає до правильної самооцінки.
Якщо гра проводиться вперше, можна розібрати її докладніше, щоб при повторному проведенні було менше помилок. При визначенні результатів гри враховується не тільки швидкість, але і якість виконання того чи іншого завдання, про що учасники повинні бути попереджені заздалегідь. Вчителем також оцінюються знання правил та їх дотримання, вміння доцільно і узгоджено діяти в грі, використовувати знайомі рухові дії в певних ігрових ситуаціях. При оцінці дій учнів вчитель враховує помилки, які можуть бути умовно поділені на дрібні та суттєві. До дрібних можна віднести помилки пов’язані з незначними відхиленнями від правильного використання ігрових прийомів, але не надають вирішального впливу на хід гри (неточні передачі м"яча, вихід за межі майданчика і т.д.). Істотною помилкою може вважатися недоцільне застосування розучених раніше рухових дій, які впливають на хід гри або не відповідають вимогам ігрової етики.
У силових іграх - це надмірно різкі поштовхи, викликають падіння, в іграх з м’ячем - неправомірне затримування м"ячу себе на шкоду у колективній грі, а також незнання або правил. У цьому випадку можна застосувати«правило трьох помилок» (якщо команда закінчила гру першою, але різниця штрафних очок у неї в порівнянні з іншою командою складає більше трьох, цій команді зараховується поразка). Підведення підсумків гри має педагогічну цінність і для самого вчителя: спостереження і висновки, зроблені в процесі гри, якими вчитель може не ділитися з дітьми, мають важливе значення для роботи з дитячим колективом і кожним учнем окремо. Крім безпосередньої оцінки виконання прийомів і правил гри, про яку говорилося раніше, в процесі проведення різнопланових ігор вчитель може здійснити наступні спостереження за поведінкою учнів, щоб уточнити особливості їх фізичного розвитку, темпераменту і характеру:
а) оцінити загальний фізичний розвиток дитини;
б) ступінь розвитку окремих фізичних якостей;
в) здатність поєднувати в грі ці рухові якості;
г) здатність концентрувати увагу(за наявності сторонніх подразників),
д) прояв дитиною ініціативи і наполегливості
е) прояв боягузтва і нерішучості;
є) ставлення до суперників по грі:
ж) ставлення до партнерів по команді(терпимість, взаємодопомога);
з) відношення до власних помилок і їх виправлення під час повторної гри;
и) загальну дисциплінованість, вимогливість до себе;
і) відношення до перемоги, поразки.
У сучасних дітях досить розвинений змагальний дух, і їх не треба підштовхувати до успіху. Змаганя лежить і в основі ігор. Алe не можна допускати, щоб виграш став єдиним сенсом гри. Щоб уникнути подібних ситуацій вчитель може не нагороджувати команду, яка перемогла, і не штрафувати і карати тих, хто програв. Справедливо здобута перемога повинна бути гідною нагородою, а програш не повинен призводити до розвитку почуття поразки. Навпаки, він повинен стимулювати прагнення до виграшу в подальшій грі.
ВИСНОВОК
Рухливі ігри активно впливають на всі грані життя дитини, вирішуючи оздоровчі, виховні і освітні завдання. Різноманітні рухи і дії дитини під час гри сприяють удосконаленню організму, зміцнюють його стійкість проти несприятливих умов зовнішнього середовища, позитивно діють на серцево- судинну, дихальну та інші системи організму, на загальний фізичний розвиток та здоров"я. Вони є ефективним засобом активного відпочинку після тривалої розумової праці.
Рухливі ігри формують життєво необхідні рухові навички, які широко застосовуються в побутових умовах і в трудовій діяльності (ходьба,біг,метання,стрибки і т.п.), збагачують руховий досвід і вміння управляти тілом у складних умовах, що позитивно впливає на засвоєння техніки володіння гімнастичними вправами, розвиває такі фізичні якості як сила, швидкість спритність, витривалість гнучкість, поглиблює пізнавальні здібності, пов"язані з руховою діяльністю, формує знаньння, засвоєння яких сприяє підвищенню загальноосвітньої культури і забеспечyє свідому основу оволодіння різними видами рухової діяльності, дає змогу оволодіти спеціальними знаннями з фізичної культури, біології, гігієни.
Ігри прискорюють вироблення активних рис характеру створюють сприятливі умови для виховання дружніх стосунків у колективі, зміцнюють почуття взаємовиручки, взаємодопомоги, формують поняття норми громадської поведінки, викристалізовують особистість.
У дітей першого другого класу розвивається образне мислення. Захоплюють ігри імітаційні, сюжетного характеру.
Свідоме ставлення до гри стимулює дітей не тільки до репродуктивного (відтворюючого), але i продуктивного (самостійного, творчого) мислення. Підвищує рівень фізичної підготовки учнів, розширює функціональні можливості їх організму, збагачує духовність дітей.
Додаток 1
БУЗЬКИ
(українська народна гра)
Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі.
Учитель говорить: «Бузьки полетіли!». Всі учасники гри бігають по майданчику, махають«крилами».
Учитель забирає одне«гніздо» і говорить: «Бузьки прилетіли!». Всі учасники займають будь-які«гнізда» і стоять на одній нозі. Хто не має «гнізда» і не може стояти на одній нозі - виходить з гри.
Додаток 2
ЗАБОРОНЕНИЙ РУХ
Гравці стають у коло на відстані витягнутих у сторони рук. Учитель також стає з ними в коло і пропонує виконувати за ним усі рухи, за винятком«забороненого», який він сам установив. Наприклад, не можна виконувати рух«руки на поясі». Вчитель виконує різні рухи, а всі діти повторюють їх. Раптом він виконує «заборонений» рух. Хто з учасників-гравців помилиться, той робить крок вперед або штрафується. Гра триває.
Вказівки до гри. Гравці повинні повторювати всі вправи, крім«забороненого руху. Штраф може бути таким: пострибати на обох ногах як«зайчик»; відгадати загадку...
Додаток 3
УВАЖНІ СУСІДИ
Учитель ходить усередині кола. Зупинившись біля якогось гравця, говорить: «Руки». Гравець, до якого звернувся вчитель, стоїть спокійно. Гравець, що стоїть справа від нього, піднімає праву руку, а той, що стоїть зліва - ліву руку. Якщо хто-небудь з трьох гравців помилився, то вибуває з гри або виконує три кроки назад.
Додаток 4
ПОРАДИ МОЛОДОМУ ПЕДАГОГОВІ
1. Умій зацікавити учнів українськими народними рухливими іграми.
2. З повагою стався до учнів.
3. Дотримуйся загальної культури спілкування.
4. Проводь рухливі ігри та естафети на свіжому повітрі.
5. Перевіряй в учнів одяг і взуття перед тим, як проводити урок основ здоров"я і фізичної культури на свіжому повітрі, особливо в холодні пори року.
6. Добре вивчай зміст та правила проведення гри.
7. Обдумуй місце проведення ігор, особливо естафет.
8. Для проведення ігор та естафет виготовляй інвентар; для нагородження -вимпели, атрибути медалей тощо.
9. Реалізовуй міжпредметні зв"язки.
10.За допомогою ігор та естафет оздоровлюй, навчай і виховуй.
11. Перед, між і після ігор проводь бесіди, пам"ятаючи про фізкультурну освіту учнів.
12. Продумай різні варіанти наведених у посібнику ігор та естафет.
13. Проводь різні види і типи уроків із застосуванням ігор, а саме: урок - гра, урок-змагання, урок-конкурс, урок-свят «Веселі старти», уроки-екскурсії, «Козацькі забави».
14. Займайся разом з учнями у спортивній формі, будь прикладом ведення здорового способу життя для учнів, учителів, батьків.
15. Регулюй фізичне навантаження на уроці за частотою серцевих скорочень, дотримуйся гігієнічних вимог до організації уроку, вимагай від учнів дотримування особистої і громадської гігієни.
16.Не забувай про диференційований підхід, враховуй вікові, статеві та індивідуальні особливості школярів.
17. Оголошуй, пояснюй учням значення ігор і естафет для підвищення фізичної підготовки і активного відпочинку вдома.
18. Пам’ятай правила техніки безпеки і страхування.
Список використаної літератури
1. Арєфєв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі. – 2-е вид., перероб. І доп. – Кам"янець-Подільский: ""Абетка-Нова"", 2001.
2. Білоус В.І. Спортивно-педагогічне вдосконалення. - Кам"янець-Подільський, 1998.
3. Ведмеденко Б.Ф. Теорія та методика фізичного виховання. – 2003.-№2
4. Геллер Е.М. Подвижные игры в спортивной подготовке студентов. – Минск: Вышейшая школа, 1997.
5. Кожевникова З.Я. Тренеровка ловкости и быстроты баскетболиста. – М.: ФиС, 1971. – 96 с.
6. Коротков И.М. Подвижные игры в школе. – М.: Просвещение, 1979. – 192 с.
7. Леськів А.Д., Андрощук В.Н., Мехоношин С.О., Дзюбановський А.Б. Форми і засоби фізичного виховання молодших школярів. – методичний посібник.: Тернопіль ""Астон"", 1997. – 108 с.
8. Леськів А.Д., Дзюбановський А.Б. Рухливі ігри на місцевості для школярів молодшого та середнього віку, Тернопіль, СМП ""Астон"", 2000.- 132 с.
9. Линець М.М. Основи методики розвитку рухливих якостей. – Львів: Штабар, 1997. – 207 с.
10. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізична культура. – К.: Міністерство освіти України, 1998. – 63 с.
11. Спортивные игры под редакцией Клещева Ю.Н. – М.: Висшая школа, 1980.
12. Спортивные и подвижные игры под общей редакцией Чумакова П.А. – М.: Физкультура и спорт, 1970.
13. Теория и методика физического воспитания / Под ред. Ашмарина Б.А. – М.: Просвещение, 1990. – 187 с.
(zip - application/zip)
Статистика файлового архива
