Характеристика     дихальної системи

  Реферат на тему :

  Характеристика     дихальної системи

                       Виконала учениця 11 – А класу

                                                                                
              Зубар Лілія

Захворювання органів  дихальної системи

Хвороби дихальної системи (бронхіт, запалення легенів, трахеїт, ларингіт, плеврит, гострі респіраторні захворювання тощо) доволі розповсюджені на всіх континентах серед різних шарів населення незалежно від статі та віку. Більшість гострих захворювань дихальних шляхів і легенів викликаються вірусами, бактеріями та паразитарними грибками. Важливе значення в розвитку захворювань дихальної системи має туберкульозна інфекція. Деякі інфекційні захворювання (наприклад, грип, коклюш, кір) також супроводжуються ураженням дихальних шляхів. Постійний контакт органів дихання з оточуючим середовищем робить їх уразливими по відношенню збудників інфекційних захворювань, що попадають у повітря з краплинками слини або слизу хворих. В дихальній системі завжди знаходяться різні організми, але їх хвороботворний вплив проявляється при різкому ослабленні організму (наприклад, переохолодженні, пере­втомі) і зниженні його захисних сил. Нерідко захворювання дихальної системи починається з враження її верхніх відділів (низ придаткової пазухи носа), а потім в патологічний процес втягуються й інші відділи респіраторного тракту (трахея, бронхи, альвеоли).

Серед паразитарних захворювань зустрічається ехінококоз легені, збудник якого відноситься до гельмінтів і переноситься кішками та собаками.

Запалювальний процес в органах дихальної системи може бути обумовлений не тільки проникненням збудників інфекції, але й дією на організм інших неблагополучних факторів: впливом оточуючого середовища, станом інших органів і систем, а в ряді випадків — особливою перебудовою реактивності організму, що отримала назву алергії. Дихання та забезпечення киснем організму здійснюється за рахунок атмосферного повітря, зміна його складу може викликати порушення функції дихальної системи. В процесі згоряння вугілля та нафти відбувається надлишкове насичення повітря окислами вуглецю, азоту, сірки та іншими шкідливими домішками. Така зміна складу атмосферного повітря спостерігається головним чином в містах, крупних промислових центрах, а нерідко і на прилеглих до них територіях. До неблагополучних метеорологічних впливів відносяться великі перепади температури, висока вологість повітря, сильні вітри, з чим зокрема пов’язана і сезонність гострих респіраторних захворювань. Повітря побутових і промислових при­мі­щень, що вміщує шкідливі домішки, також неблагополучно діє на дихальну систему. Особливу роль у виникненні хронічних запалювальних і онкологічних захворювань бронхів і легенів у курців грає тютюновий дим, що вміщує багато отруйних продуктів.

Індивідуальні особливості організму мають першорядне значення як у виникненні хвороб дихальної системи, так і в їх протіканні, зниженні захисних сил, сході. Якщо, наприклад, штучно, шляхом посилених і частих вдихів і видихів, максимально підвищити вентиляцію легенів, зміст вуглекислоти в крові знизиться та може наступити тимчасова зупинка дихання. Цим користуються нирці, що добувають перли. Роблячи перед зануренням посилену вентиляцію легенів, вони потім затримують дихання і можуть кілька хвилин знаходитися під водою.

Зниженню захисних сил сприяє малорухливий спосіб життя, недостатнє чи надлишкове харчування, вітамінна недостатність, тривала перевтома, хронічні отруєння і захворювання, алкоголізм, наявність осередків хронічної інфекції. Наприклад, хронічна інфекція в придаткових пазухах носа небезпечна можливістю її розповсюдження на нижче розташовані дихальні шляхи, а також тим, що може стати причиною алергічної перебудови організму. Особливо чутливі до гострих респіраторних захворюваннь діти та люди літнього віку.

Великі травми грудної клітки, її деформація сприяють зниженню легеневої вентиляції та розвитку хронічних захворювань легенів. Те ж саме спостерігається при ураженні дихальної мускулатури або тривалому постільному режимі. Проникнення в дихальні шляхи сторонніх предметів (головним чином у дітей), блювотних мас (у тяжкохворих, п’яних) викликає закупорку бронхів, знижує повітренаповнення легенів і створює передумови для їх запалення. Серед тих, хто страждає на хронічний алкоголізм, багато хворих з хронічними хворобами бронхів і легенів внаслідок особливої нестійкості організму до інфекції та переохолодження.

До неінфекційних захворювань органів дихальної системи відносяться хвороби, що виникають під дією пилу та інших шкідливих часток, які знаходяться в повітрі, що ми вдихаємо (наприклад, пневмоконіози, пилові бронхіти), а також алергічні (наприклад, бронхіальна астма) та онкологічні (злоякісні пухлини) захворювання. Крім того, функціональні та структурні зміни в легенях спостерігаються при ряді хвороб інших органів і систем (пороках серця, лейкозах, колагенових хворобах тощо).

Гострі захворювання дихальної системи звичайно закінчуються одужанням, але іноді можуть прийняти форму тривалого протікання.

 

Лікування хвороб  дихальної системи

Лікування хвороб дихальної системи досягло великих успіхів, воно стало більш ефективним, чим в недалекому минулому. Це пов’язано з введенням в медичну практику високоефективних антибіотиків, протизапальних, протиалергічних засобів, гормонів і з розробкою нових методів боротьби з дихальною недостатністю та удосконаленням хірургічних методів лікування.

Сучасні методи інструментальної та лабораторної діагностики дають можливість розпізнавати різні стадії захворювань дихальної системи, розробити тактику лікування і визначити прогноз. Всі ці методи засновані на принципах високої інформативності, безпечності та нешкідливості для хворих. Однак, якщо у хворого при першому зверненні до лікаря вже були зміни, що далеко зайшли, добитися повного успіху не завжди вдається. При запалювальних захворюваннях дихальних шляхів і легенів особливо, якщо вони супроводжуються високою температурою, загальним нездужанням, болями в грудній клітці, кашлем, окрім медикаментів широко використовуються також інші засоби, що полегшують стан хворого (гірчичники, тепле лужне пиття тощо).

Всі ці засоби призначає лікар. Самостійне вживання хворими так званих «ходових» ліків звичайно не дають ефекту, а нерідко приносять шкоду. Відомо багато випадків, коли хворі з власної ініціативи приймали протикашлеві засоби, в той час, коли було бажаним рясне відхаркування мокроти для відновлення прохідності бронхів і, отже, і не пригнічення, а, навпаки, стимуляція кашлевого рефлексу. Безконтрольний прийом жарознижувальних, протизапалювальних засобів, антибіотиків і сульфаніламідних препаратів також звичайно закінчується сумно: або швидко наступає погіршення стану, або хворі, помилково розцінивши тимчасове зникнення тяжких проявів хвороби як одужання, припиняє будь-яке лікування та незабаром вимушені звертатися до лікаря вже з запущеною або хронічною формою захворювання.

Дослідження хворого із захворюванням легенів лікар починає з простих методів, що дозволяють звичайно розпізнати характер захворювання, правильно оцінити загальний стан, тяжкість процесу в дихальних шляхах і в легенях та застосувати раціональне лікування. Використовуючи спеціальні методи дослідження дихальної системи, він може і більш тонко оцінити ступінь хворобливих змін. Важливим і, як правило, обов’язковим методом є рентгенологічне дослідження. Воно складається з просвічування та рентгенівського знімку. При просвічуванні визначаються в динаміці доволі важливі функціональні зсуви в дихальній системі. Знімок дозволяє отримати більш об’єктивне представлення про окремі деталі ураження легенів. Таким чином, один метод доповнює інший. При певних варіантах захворювань органів дихання використовуються так звані контрастні методи рентгенологічного дослідження, зокрема бронхографія.

У практику спеціалізованих лікувальних закладів широко впроваджена бронхоскопія — безпосередній огляд трахеї та бронхів за допомогою спеціального оптичного приладу.

Бактеріологічне дослідження мокроти та промивних вод бронхів, мазків із гортані застосовуються для виявлення збудників запальних процесів органів дихальної системи. Ці дослідження іноді проводяться під час лікування антибіотиками для визначення чутливості до них збудника захворювання.

Профілактика захворювань  дихальної системи

Профілактика захворювань дихальної системи в значній мірі визначається успішними протиепідемічними заходами у відношенні най­більш розповсюджених інфекційних захворювань (грип, кір, коклюш тощо), проведенням щеплень, заходами по ізоляції хворих і обмеженню контактів з ними, захисту дитячих колективів тощо. Індивідуальні заходи профілактики гострих респіраторних захворювань передбачають добре провітрювання при­міщення (квартири), дотримання правил догляду за хворим, що знаходиться вдома.

Рішуча відмова від шкідливих звичок (куріння, зловживання алкогольними напоями) надзвичайно важлива для збереження здорової дихальної системи

.