міністерство освіти І науки україни

Східноєвропейський національний університет

імені лесі українки

Кафедра екології та охорони навколишнього середовища

курсова робота

«МОНІТОРИНГ РІЧКИ ГАПА(ЯГОДИНКА»

          Виконав студент 33 групи

          хімічного факультету

          спеціальності “Екологія, охорона

         навколишнього середовища та збалансоване    

         природокористування ” 

                                                                                 Вакульчук Олександр Ігорович

          Науковий керівник:

                      Старий викладач Жданюк Богдан Степанович

Луцьк-2015

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………………………………………3-4

Розділ 1 МОНІТОРИНГ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

1.1 ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ МОНІТОРИНГУ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД……..

1.2 МОНІТОРИНГ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД………………………………….

Розділ 2 МОНІТОРИНГ БАСЕЙНУ РІЧКИ ГАПА(ЯГОДИНКА)

2.1 МОНІТОРИНГ БАСЕЙНУ РІЧКИ ГАПА  З 1998 ПО  2000 РІК ………

2.2 МОНІТОРИНГ БАСЕЙНУ РІЧКИ ГАПА З 2006 ПО 2014 .........

2.3 ………………………………………53-67

Висновок……………………………………………………………………………………………………………….79

2

ВСТУП

     Актуальність теми зумовлена транскордонним розташуванням басейнів річок Західного Бугу з високим антропогенним (промислово-аграрним) навантаженням на їх екосистеми та погіршенням якості їх вод. Починаючи з середини ХХ століття, річки Волинської області під впливом широкомасштабних меліорацій, хімізації сільського господарства, розорювання заплав, осушення земель, розвитку промисловості та розбудови міст зазнали значних змін. В басейнах річок знизилася стійкість природних ландшафтів, а якість води в багатьох з них трансформувалася з І в ІІІ клас. Діючі на сьогоднішній день нормативи не спроможні зупинити ці процеси. Крім того, вони мало інтегруються з нормативною базою передових Європейських країн. У зв"язку з цим, виникла необхідність в обґрунтуванні і розробці нової нормативної бази та, насамперед, у проведенні екологічної оцінки та встановленні екологічних нормативів якості води річок Волинської області. На вирішення цих питань і направленні дослідження з зазначеної теми. Їх виконання сприятиме концентрації зусиль всіх суб"єктів управління і господарювання на розробку і реалізацію природоохоронних заходів з покращення екологічного стану річок на території Волинської області.

Мета і завдання досліджень. Метою курсової  роботи є екологічна оцінка та встановлення екологічних нормативів якості вод річки Гапа (Ягодинка).

Для досягнення поставленої мети необхідно  вирішити наступні завдання:

§  визначити пріоритетні методики для виконання екологічної оцінки та встановлення екологічних нормативів якості води річки Гапа (Ягодинка) ;

§  провести збір, структурування та систематизацію вихідних гідрохімічних, гідрофізичних та гідробіологічних даних по створах, термінах відбору проб, просторовому та часовому розподілу показників;

§  дослідити природні та антропогенні фактори, що зумовлюють забруднення поверхневих води;

§  виконати екологічну оцінку якості води річок басейнів Західного Бугу (рр. Гапа, Ягодинка,) на території Волинської області за методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями;

§  встановити значення екологічних нормативів якості води річок Волинської області за методикою встановлення і використання екологічних нормативів якості поверхневих вод суші та естуаріїв України;

§  обґрунтувати пропозиції щодо покращання екологічного стану річки.

3

Об"єкт дослідження – води річок басейнів Західного Бугу (рр. Гапа, Ягодинка) в межах Волинської області.

Предмет дослідження – екологічна оцінка та встановлення екологічних нормативів якості води річки Гапа (Ягодинка).[1]

4

1.1 ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ МОНІТОРИНГУ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

Зростаючі темпи розвитку промисловості зумовлюють не лише збільшення об’ємів використання води, а й її забруднення, тому контролювання стану водних об’єктів є необхідною складовою моніторингу довкілля.

Моніторинг поверхневих вод – система послідовних спостережень, збирання, оброблення даних про стан водних об’єктів, прогнозування їх змін та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень, які можуть позначитися на стані вод.

Основною метою налагодження системи спостережень і контролю за забрудненням водних об’єктів є отримання інформації про природну якість води та оцінка змін якості води внаслідок дії антропогенних факторів.

Моніторинг поверхневих вод вирішує такі завдання:

– спостереження і контролювання рівня забруднення водного середовища за хімічними, фізичними та гідробіологічними показниками;

– вивчення динаміки вмісту забруднюючих речовин і виявлення умов, за яких відбуваються коливання рівня забруднення;

– дослідження закономірностей процесів самоочищення та накопичення забруднюючих речовин у донних відкладеннях;

– вивчення закономірностей виносу речовин через гирлові створи річок у водойми;

– оцінювання та прогнозування стану якості води.

Систему моніторингу прісних вод формують на 344 станціях (з них 240 на річках, 43 на озерах, 61 на джерелах підземних вод). Станції розташовані у такий спосіб, щоб вести спостереження як на незабруднених, так і на забруднених територіях. Усі дані спостережень акумулюються в Канадському центрі континентальних вод (м. Барлінгтон, провінція Онтаріо) з метою вивчення стану забруднення прісних вод та розробки світових стандартів чистої води.

На території України починаючи з 1960 р. в межах Держком-гідромету діють 11 басейнових управлінь з 27 спеціальними гідрохімічними лабораторіями, які регулюють використання та контролюють рівень забруднення поверхневих вод.

Сучасна гідрологічна мережа України налічує 374 пости, з яких на 339 вимірюють витрати води, а на 119 вивчають твердий стік. Озерна мережа нараховує 60 постів.

Згідно з “ Порядком здійснення державного моніторингу вод ” та

“Положенням про державну систему моніторингу навколишнього середовища ” державний моніторинг вод є невід’ємною складовою державної системи моніторингу навколишнього середовища. На основі цих двох урядових документів розроблена “Єдина міжвідомча інструкція по організації та здійсненню державного моніторингу вод” (ЄМІ). Цей документ встановлює єдині вимоги до організації та проведення спостережень за станом поверхневих та підземних вод, прибережних зон, джерел забруднення вод за показниками якості природних вод.

                                                                                
                                          5

До провідних суб’єктів державного моніторингу в Україні належать:

– Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державні управління та інспекції – моніторинг джерел скидів стічних вод щодо контролювання вмісту забруднюючих речовин, у т.ч. радіонуклідів; моніторинг поверхневих вод та водних об’єктів у межах природоохоронних територій щодо фонової кількості забруднюючих речовин, у т.ч. радіонуклідів;

– організації гідрометеорологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України – моніторинг річкових, озерних, морських вод, радіаційної обстановки, стихійних та небезпечних природних явищ, що можуть впливати на якість вод;

– геологічні територіальні організації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України – моніторинг підземних вод щодо гідрогеологічних та гідрохімічних визначень їх складу і властивостей, включаючи визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів та оцінку ресурсів цих вод;

– Міністерство охорони здоров’я України – моніторинг поверхневих вод суші і питної води, а також морських вод в місцях проживання і відпочинку населення;

– Міністерство агропромполітики України – моніторинг поверхневих вод сільськогосподарського призначення;

– Міністерство з надзвичайних ситуацій України – спеціалізований або цільовий моніторинг у зоні відчуження і відселення, а також в інших зонах радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

– Держбуд України – контроль за вмістом забруднюючих речовин у питній воді централізованих систем водопостачання, а також у стічних водах міських каналізаційних мереж та очисних споруд.

Основний обсяг робіт з моніторингу річок виконують пункти спостережень гідрометеослужби, де проводяться дослідження гідрометричних і гідрологічних характеристик водойм, а також визначаються гідрохімічні та гідробіологічні показники якості поверхневих вод. Ці пункти розподілені по 10 річкових басейнах України. Найбільше пунктів спостережень за кількісними і якісними показниками розташовано в басейні Дніпра, також розвинена мережа спостережень в басейнах Дунаю та Дністра.

Знання багаторічних характеристик елементів гідрометеорологічного режиму і даних поточних спостережень дають змогу розв’язувати конкретні завдання, пов’язані з інформуванням і прогнозуванням, а також з гідрологічними розрахунками.[2]

6

Організація моніторингу поверхневих вод

Моніторинг якості поверхневих вод передбачає організацію стаціонарної мережі пунктів спостереження за природним складом і забрудненням поверхневих вод; спеціалізованої мережі пунктів спостереження за забрудненими водними об’єктами; тимчасової експедиційної мережі. Мережі спостережень створюють з дотриманням таких вимог:

– надання переваги вивченню і контролюванню антропогенної дії на поверхневі води;

– систематичність і комплексність спостережень за фізичними, хімічними та біологічними показниками та проведення відповідних гідрологічних вимірів;

– узгодження строків спостережень з характерними гідрологічними ситуаціями;

– визначення показників якості води однаковими методами;

– оперативність одержання інформації про якість води.

Основним принципом організації спостережень є їх комплексність, яка передбачає узгоджену програму робіт з гідрохімії, гідрології, гідробіології та забезпечує моніторинг якості води за фізичними, хімічними, гідробіологічними показниками.

Найважливішим етапом організації робіт є вибір місця розташування пункту спостереження.

Моніторинг забруднення вод проводиться на постійних та тимчасових пунктах спостереження, які розміщують у місцях, де наявний або відсутній вплив господарської діяльності.

Пункт спостереження за якістю поверхневих вод – місце на водоймищі або водотоці, де проводять комплекс робіт для одержання даних про якісні й кількісні характеристики води.

Основними об’єктами, які потребують досліджень, є місця скиду стічних і дощових вод міст, селищ, сільськогосподарських комплексів; місця скиду стічних вод окремих підприємств, ТЕС, АЕС; місця скиду колекторно-дренажних вод, які відводяться зі зрошуваних або осушуваних земель; кінцеві створи великих і середніх річок, які впадають в моря, внутрішні водоймища; кордони економічних районів, республік, країн, що перетинають транзитні річки; кінцеві гідрологічні створи річкових басейнів, за якими складають водогосподарські баланси; гирлові зони забруднених приток головної річки.

Пункти стаціонарної мережі спостереження поділяють на чотири категорії. Пункти спостережень першої категорії розміщують на водотоках і водоймищах, що мають особливо важливе народногосподарське значення, коли існує ймовірність перевищення концентрації певних речовин. Пункти спостереження другої категорії розташовують на водних об’єктах, які знаходяться в промислових містах, селищах з централізованим водопостачанням, у місцях відпочинку населення, в місцях скиду колекторно-дренажних вод з сільськогосподарських полів, на граничних і кінцевих створах рік.

7

 Пункти спостереження третьої категорії розміщують на водних об’єктах, що характеризуються помірним або слабким навантаженням (у невеликих населених пунктах та біля промислових підприємств). Пункти спостереження четвертої категорії формують на незабруднених водних об’єктах (фонових ділянках).

Пункти спостереження розташовують з урахуванням стану та перспектив використання водних об’єктів на підставі попередніх досліджень.

На пунктах спостереження досліджують один або кілька створів.

Створ пункту спостереження – умовний поперечний переріз водоймища або водотоку, де проводиться комплекс робіт для одержання інформації про якість води.

Створи спостережень розміщують з урахуванням гідрометричних умов і морфологічних особливостей водоймища або водотоку, наявності джерел забруднення, об’єму та складу стічних вод.

При спостереженнях за водоймою загалом встановлюють не менше трьох створів, по можливості рівномірно розподілених її акваторією з урахуванням конфігурації берегової лінії. У разі спостережень за окремими ділянками водойми створи розташовують у такий спосіб:

– на водоймах з інтенсивним водообміном один створ вище джерела забруднення і решта створів (не менше двох) нижче джерела забруднення на відстані 0,5 км від місця скиду зворотних вод та безпосередньо за межею зони забруднення;

– на водоймах з помірним та уповільненим водообміном один створ поза зоною впливу джерела, другий створ суміщають зі створом скиду зворотних вод, решту створів (не менше двох) розташовують по обидва боки від останнього на відстані 0,5 км від місця скиду та безпосередньо за межею зони забруднення.

Кожний створ має кілька вертикалей та горизонталей, їх розташування в кожному створі визначається характером скидів, особливостями течії водоймища або водотоку, рельєфом дна.

Вертикаль створу – умовна вертикальна лінія від поверхні води до дна водоймища або водотоку, на якій здійснюють дослідження для отримання інформації про якість води.

Горизонт створу – зона на вертикалі (в глибину), де виконують комплекс досліджень для отримання інформації про якість води.

Раціональне розміщення пунктів спостережень, систематичність, комплексність і точність при здійсненні моніторингу поверхневих вод дають змогу отримати достовірну інформацію, яка може бути використана як з практичною, так і з теоретичною метою.[3]

8

Програми спостережень. Методи і терміни відбору проб

Програми спостережень. Загальна мета, завдання різних досліджень, типи вод стоків, водоймищ зумовлюють кількість і методи аналізів, час відбору проб природних вод. Відповідно до цього розробляють програми спостережень за гідрологічними та гідрохімічними показниками.

Програма спостережень – теоретично і експериментально визначена оптимальна кількість показників і послідовність досліджень, які дають змогу отримати повну і достовірну інформацію про якість води в певному місці у визначений час.

Вибір програми залежить від категорії пункту спостережень. Програми поділяють на обов’язкові і скорочені.

Здійснення обов’язкової програми передбачає:

– гідрологічні спостереження. Визначаються такі показники: витрата води (м3/с), тобто кількість води, що протікає через живий переріз за одиницю часу; швидкість течії (м/с) у водотоках або рівень води (м) у водоймищах;

– гідрохімічні спостереження. Визначаються такі показники: візуальні спостереження, температура (°С), прозорість (см), запах (бали), концентрація розчинених у воді газів – кисню, діоксиду вуглецю (мг/дм3, мг/л); концентрація завислих речовин (мг/дм3, мг/л); рН; окисно-відновний показник Eh (мВ); концентрація головних іонів – хлоридів, сульфатів, гідрокарбонатів, кальцію, магнію, натрію, калію, суми іонів (мг/дм3, мг/л); хімічне споживання кисню (ХСК) (мг/дм3, мг/л); біохімічне споживання кисню за 5 діб (БСК5) (мг/дм3, мг/л); концентрація біогенних елементів – амонію, нітритів, нітратів, фосфатів, загального заліза, кремнію (мг/дм3, мг/л); концентрація поширених забруднюючих речовин – нафтопродуктів, синтетичних поверхнево активних речовин (СПАР), летючих фенолів, пестицидів і з’єднань металів (мг/дм3, мг/л).

Показники, що контролюються при здійсненні скороченої програми залежать від мети спостережень.

Методи і терміни відбору проб. Режим моніторингу гідрологічних та гідрохімічних показників за обов’язковою програмою спостережень зумовлюється водним режимом ріки. На більшості водотоків відбір проб проводять 7 разів на рік: під час повені – на підйомі, максимумі, спаді; під час літньої межені – при найменшому рівні води та при дощовому паводку, восени перед льодоставом та під час зимової межені.

Повінь – фаза водного режиму річок, яка характеризується найбільшим рівнем води, який спостерігається щороку в один сезон.

Протилежне природне явище – межень – спостерігається влітку в мало дощову суху погоду і взимку.

Межень – фаза водного режиму річок, яка характеризується малою водністю, тривалим збереженням низького рівня води і виникає внаслідок зменшення живлення водотоку.

Гідрохімічну інформацію про озера та водосховища збирають посезонно, тобто 4 рази на рік. Спостереження за хімічним складом водоймищ поділяють на стандартні (обов’язкові) та спеціальні.

9

До стандартних спостережень належать регулярні спостереження за хімічним складом води в постійних пунктах, які характеризують стан водоймища за природних умов; регулярні спостереження за рівнем забруднення води в контрольних пунктах, які розміщені в районах найбільших випусків стічних вод.

До спеціальних спостережень відносять гідрохімічні зйомки водоймища для оцінки поширення забруднювачів, вивчення процесів самоочищення, визначення запасів речовин в об’єкті, балансових розрахунків.

При відборі проб води потрібно дотримуватись таких умов:

– правильний відбір проб води належної кількості;

– репрезентативність проб, тобто відповідність до поставленого завдання як за якістю та об’ємом, так і за вибраними точками та часом відбору, а також технікою відбору, попередньою обробкою, умовами зберігання та транспортування.

Проби поділяють на прості та змішані. Залежно від мети дослідження вдаються до разового або регулярного відбору проб.

Для відбору проб використовують також спеціальні пристрої – батометри різних типів.

Батометр – прилад для відбору проб води з певної глибини з метою визначення її фізичних властивостей та вмісту розчинених, завислих речовин та гідробіонтів.

Для зберігання проб використовують поліетиленовий і скляний посуд. Перед використанням його миють концентрованою кислотою та споліскують водопровідною водою.

Консервування необхідне при відборі проб для визначення нестійких компонентів. Їх аналізують не пізніше ніж через 3 дні після відбору. Проби зберігають при температурі 3°С в холодильнику.[4]

10

Автоматизована система контролювання якості води

Використання нових, сучасних приладів моніторингу забезпечує точність, достовірність, комплексність оцінювання забруднень водного середовища. Останнім часом у всьому світі впроваджуються автоматизовані системи контролю. Вони поки що виконують не всі необхідні функції, однак їх перевагою є безперервність вимірювань.

Автоматизовані системи дають змогу автоматично здійснювати відбір проб води, вимірювання, оброблення та передавання інформації.

Автоматизована система контролювання якості води – комплекс технічних засобів, що вимірюють у часі і просторі фізичні, хімічні і біологічні показники якості води, передають інформацію на центральний пункт управління і попереджають про порушення норм водокористування.

Єдину систему моніторингу формують три рівні – засоби оперативного автоматичного контролю забруднення вод; пересувні і стаціонарні гідрохімічні лабораторії; центр опрацювання інформації, отриманої від автоматичних станцій, пересувних і стаціонарних лабораторій.

Засоби оперативного автоматичного контролювання забруднення вод поділяють на дві групи – автоматичні станції контролю якості води (АСКЯВ) і аналізатори. За їх допомогою визначають низку показників якості води таких, як катіони та аніони, мінеральні речовини, специфічні (нафтопродукти, важкі метали, пестициди та ін.) та органічні забруднювачі. АСКЯВ – це комплексний багатофункціональний пристрій, що дає змогу без участі людини швидко отримувати, опрацьовувати, зберігати і передавати в центр інформацію про фізичні властивості і хімічний склад поверхневих вод.

Аналізатори – це прилади, що дають змогу отримувати дані про хімічний склад води в умовах лабораторій або безпосередньо на місці біля водного об’єкта автоматичним або напівавтоматичним способом.

Пересувні гідрохімічні лабораторії (ПГХЛ). Вони забезпечують оперативне контролювання якості води, яке неможливо здійснити за допомогою АСКЯВ, одержують інформацію безпосередньо на водному об’єкті й одночасно доставляють проби для детального аналізу в стаціонарних лабораторіях.

Стаціонарна гідрохімічна лабораторія (СГХЛ). У постійній, гідрохімічній лабораторії можна робити хімічний аналіз води, визначати багато компонентів її хімічного складу, отримувати ту інформацію про якість води, яку неспроможні надати АСКЯВ і ПГХЛ.

Центр оброблення гідрохімічної інформації. Завданням центру є опрацювання, систематизація та інтерпретація інформації, одержаної від АСКЯВ, ПГХЛ, СГХЛ; організація зв’язку з усіма ланками автоматизованої системи контролювання якості води і споживачами інформації; технічне обслуговування засобів; збирання, перевірка на достовірність, опрацювання, збереження і надання користувачам різноманітних видів інформації, зокрема оперативних короткострокових прогнозів стану водного об’єкта.

Кількість спостережень, які здійснюються на різноманітних рівнях АСКЯВ залежно від поставлених завдань, коливається від 1–4 на місяць до 12 за добу.

11

Використовуючи автоматизовану або автоматичну станції контролю якості води, можна контролювати водні об’єкти за кількома параметрами одночасно. Ці пристрої і прилади забезпечують відбір проб води безперервно або через певні проміжки часу.[5]

Оцінювання екологічного стану природних вод

Оцінювання природної якості води в період маловодної фази стоку. Для вирішення водоохоронних завдань необхідна узагальнена інформація про стан водних об’єктів, яка дає змогу комплексно оцінювати як ступінь їх забрудненості, так і здатність до самоочищення. Застосовують одиничні, опосередковані (непрямі) та комплексні оцінки забрудненості поверхневих вод за гідрохімічними показниками. Саме комплексні оцінки дають точну і об’єктивну інформацію про якість таких вод.

Комплексне оцінювання забрудненості поверхневих вод – інформація про забруднення або про якість води, виражена за допомогою певних систем показників або обмеженої сукупності характеристик її складу і властивостей, які порівнюються з критеріями якості води чи нормами для певного виду водокористування чи споживання.

Оцінювання проводять не тільки з метою встановлення ступеня забрудненості вод або аналізу придатності їх для певних видів водокористування, а і з метою прогнозування змін її хімічного складу.

Відповідно до Водного кодексу України оцінка якості води здійснюється на основі нормативів екологічної безпеки водокористування та екологічних нормативів якості води водних об’єктів.

Оцінка якості води на основі нормативів екологічної безпеки водокористування. Діючі нормативи дають змогу оцінити якість води, яка використовується для комунально-побутового, господарсько-питного та рибогосподарського водокористування.

Придатність води для забезпечення господарських потреб визначається через оцінку її хімічного, фізичного та біологічного показників. Нормативна база оцінки якості води формується на основі загальних вимог до складу та властивостей води і значень ГДК речовин у водних об’єктах. Загальні вимоги визначають допустимий склад та властивості води, які оцінюються найважливішими фізичними, бактеріологічними та узагальненими хімічними показниками. Вони можуть задаватися у вигляді певної величини, зміни значення показника в результаті впливу зовнішніх факторів або у вигляді якісної характеристики показника.

Гранично допустима концентрація (ГДК) – рівень концентрації речовин у воді, за перевищення якого вона вважається непридатною для певного виду водокористування.

Усі речовини за характером негативного впливу поділяють на 5 груп. Кожна група об’єднує речовини однакової ознаки впливу, яку називають ознакою шкідливості. Одна і та ж речовина у різних концентраціях може спричинювати різні ознаки шкідливості.

12

Лімітуюча ознака шкідливості (ЛОШ) – ознака шкідливості, яка з’являється при найменшій концентрації речовини.

До І групи віднесені речовини із загально санітарними ЛОШ. У групу II увійшли речовини із санітарно-токсикологічними ЛОШ. До групи III належать речовини токсикологічної ЛОШ. До групи IV відносять речовини рибогосподарських ЛОШ. Група V охоплює речовини з органолептичними ЛОШ.

Оцінюючи якість води у водоймах комунально-побутового та господарсько-питного водокористування, з’ясовують також клас шкідливості речовини. Його визначають залежно від токсичності, кумулятивності, мутагенності та ЛОШ речовини. Розрізняють чотири класи шкідливості речовин: перший – надзвичайно шкідливі; другий – високошкідливі; третій – шкідливі; четвертий – помірно шкідливі.

Екологічна оцінка якості води на основі екологічних нормативів – це віднесення води до певного класу, категорії згідно з екологічною класифікацією на підставі аналізу значень показників її складу і властивостей.

Екологічна оцінка якості дає інформацію про воду як складову водної екосистеми, життєве середовище гідробіонтів і важливу частину природного середовища людини.

Екологічну характеристику якості поверхневих вод суші та естуаріїв України надають за екосистемним принципом, її об’єктивність забезпечує широкий комплекс показників, які характеризують абіотичну і біотичну складові водних екосистем.

Система оцінки якості поверхневих вод суші та естуаріїв України охоплює три блоки показників:

– сольового складу;

– трофо-сапробіологічних (еколого-санітарних) показників;

– специфічних показників токсичної і радіаційної дії.

Екологічна оцінка якості води в певному водному об’єкті може бути орієнтовною і ґрунтовною.

Орієнтовна екологічна оцінка є необхідною з розвідувальною (рекогносцирувальною) метою для вироблення попередніх висновків та рішень і з’ясування на основі разових вимірів окремих показників якості води.

Ґрунтовна узагальнююча оцінка необхідна для переконливих, відповідальних висновків і рішень.

На практиці для оцінки якості поверхневих вод широко застосовують інтегральні показники, які дають змогу одержувати повну характеристику процесів, що відбуваються у водному середовищі. Систему інтегральних показників формують три групи: показники навантаження, які оцінюють навантаження потоку за середньою концентрацією забруднюючої речовини в його поперечному перерізі; показники просторового розподілу забруднення в річках та водоймах; показники, що враховують зовнішній водообмін водоймищ.

Отже, господарська діяльність людського суспільства призводить до виснаження і забруднення поверхневих вод, порушення їх гідрологічного і гідрохімічного режимів. Саме тому необхідно здійснювати моніторинг поверхневих вод.[6]

13

1.2 МОНІТОРИНГ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

Джерела й види забруднення поверхневих вод

Поверхневі води – це води суходолу, що постійно або тимчасово перебувають на земній поверхні у формі різних водних об’єктів у рідкому (водотоки, водоймища) і твердому (льодовики, сніговий покрив) станах.

Господарсько-побутові, промислові, сільськогосподарські скиди зумовлюють хімічне, фізичне, біологічне й теплове забруднення гідросфери.

Хімічне забруднення води відбувається внаслідок надходження у водоймища зі стічними водами шкідливих домішок неорганічного й органічного походження: сполук миш’яку, свинцю, ртуті, міді, кадмію, хрому, фтору, а також нафти та нафтопродуктів. Вони поглинаються фітопланктоном і передаються далі трофічним ланцюгом іншим організмам, що супроводжується кумулятивним ефектом. Більшість цих домішок є токсичні для мешканців водоймищ.

Згубно впливають на стан водоймищ стічні та скидні води, що містять розчинені органічні речовини або суспензії органічного походження, оскільки призводять до зниження вмісту кисню у воді.

Вода скидна – вода, що відводиться від зрошуваних сільгоспугідь, присадибних ділянок, а також з територій, на яких застосовується гідромеханізація.

Вода стічна – вода, що утворюється в процесі господарсько-побутової та виробничої діяльності (крім дренажної та скидної води), а також під час відведення із забрудненої території стоку атмосферних опадів.

Кількість хімічних забруднювачів постійно зростає. Про шкідливу дію деяких із них ще мало відомо, оскільки вони мають пролонгований вплив, тобто шкідливі мутації, генетичні розлади тощо виявляються в наступних поколіннях живих істот.

Фізичне забруднення води зумовлює зміни фізичних властивостей – прозорості, вмісту суспензій та інших нерозчинних домішок, радіоактивності й температури тощо.

Біологічне забруднення водного середовища полягає в надходженні зі стічними водами до водоймищ різних видів мікроорганізмів, рослин і тварин (віруси, бактерії, гриби, черв’яки), невластивих водній екосистемі. Більшість із них є хвороботворні. Найшкідливіші є комунально-побутові стоки. Промислові біологічні забруднювачі – це підприємства шкірообробної промисловості, м’ясокомбінати, цукрові заводи.

14

Основні завдання та організація роботи системи

 моніторингу поверхневих вод

Моніторинг поверхневих вод – система послідовних спостережень, збору, обробки даних про стан водних об’єктів, прогнозування їх змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень, які можуть позначитися на стані вод.

Основна мета налагодження системи спостережень і контролю за забрудненням водних об’єктів – це отримання інформації про природну якість води та оцінка змін якості води внаслідок дії антропогенних факторів.

Служба спостережень та контролю (моніторингу) виконує такі завдання:

–    спостереження та контроль рівня забруднення водного середовища за хімічними, фізичними та гідробіологічними показниками;

–    вивчення динаміки вмісту забруднюючих речовин і виявлення умов, за яких мають місце коливання рівня забруднення;

–    дослідження закономірностей процесів самоочищення та накопичення забруднюючих речовин у донних відкладах.

В Україні сьогодні згідно з «Порядком здійснення державного моніторингу вод» та «Положенням про державну систему моніторингу навколишнього середовища» державний моніторинг вод є невід’ємною складовою частиною державної системи моніторингу довкілля. На основі цих двох урядових документів розроблена «Єдина міжвідомча інструкція з організації та здійснення державного моніторингу вод» (ЄМІ). Цей документ встановлює єдині вимоги до організації та проведення спостережень за станом поверхневих вод, прибережних зон водосховищ, підземних вод, джерел забруднення вод, за гідрологічними, фізико-хімічними, біологічними, радіологічними показниками якості вод. Виконання вимог ЄМІ обов’язкове для всіх підрозділів суб’єктів державного моніторингу вод, а також відповідальних водокористувачів, які здійснюють спостереження за кількісним та якісним станом вод.

До головних суб’єктів державного моніторингу належать: Міністерство екології та природних ресурсів, у тому числі Головдержекоінспекція та Держуправління охорони навколишнього природного середовища в областях, організації Гідрометеорологічної служби; геологічні територіальні організації; Міністерство з питань надзвичайних ситуацій; Міністерство охорони здоров’я; Міністерство аграрної політики; Державний комітет України з водного господарства; Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України.

Основний обсяг робіт із моніторингу річок виконують пункти спостережень Гідрометеослужби. Ці пункти розподілені за 10 річковими басейнами України. Найбільше пунктів спостережень розташовано в басейні Дніпра, розвинена мережа спостережень у басейнах Дунаю та Дністра. Сучасна гідрологічна мережа України налічує 374 пости.

                                                                                
                 

15

Принципи організації спостереження й контролю

 якості поверхневих вод

Моніторинг забруднення вод проводиться на постійних та тимчасових пунктах спостережень, які розміщують у місцях, де наявний або відсутній вплив господарської діяльності.

Пункт спостереження за якістю поверхневих вод – місце на водоймищі або водотоці, де проводять комплекс робіт для одержання даних про якісні й кількісні характеристики води.

Основними об’єктами, які потребують моніторингу, є: місця скидання стічних і дощових вод міст, селищ, сільськогосподарських комплексів, стічних вод окремих підприємств, ТЕС, АЕС; місця скидання колекторно-дренажних вод, які відводяться зі зрошуваних або осушуваних земель; кінцеві створи великих і середніх річок, які впадають у моря, внутрішні водоймища; кордони економічних районів, республік, країн, що перетинають транзитні річки.

На пунктах спостережень досліджують один або кілька створів.

Створ пункту спостереження – умовний поперечний переріз водоймища або водотоку, де проводиться комплекс робіт для одержання інформації про якість води.

Створи спостережень розміщують з урахуванням гідрометричних умов і морфологічних особливостей водоймища, наявності джерел забруднення, об’єму та складу стічних вод.

На водотоках у разі відсутності організованого скидання зворотних вод, у гирлах забруднених приток, на незабруднених ділянках водотоків, на кінцевих ділянках річок і в місцях перетину державного кордону України встановлюють один створ.

На водотоках за наявності організованого скидання зворотних вод встановлюють два і більше створів. Перший (фоновий) створ рекомендується розміщувати на відстані 1 км вище від джерела забруднення, другий – у зоні забруднення, на відстані 1 км вище від найближчого місця водозабору, третій – у місці достатнього змішування стічних вод із водами річки.

У процесі спостережень за водоймищем загалом встановлюють не менше трьох створів, по можливості рівномірно розподілених його акваторією з урахуванням конфігурації берегової лінії.

Кожний створ має кілька вертикалей та горизонталей.

Вертикаль створу – умовна вертикальна лінія від поверхні води до дна водоймища або водотоку, на якій здійснюють дослідження для отримання інформації про якість води.

Кількість вертикалей у створі на водотоці визначають з урахуванням умов змішування вод водотоку зі зворотними водами, а також із водами приток. За неоднорідного хімічного складу води у створі встановлюють не менше трьох вертикалей, а за однорідного – одну вертикаль на стрижні водотоку. Кількість вертикалей залежить також від ширини зони забруднення.

16

Горизонт створу – зона на вертикалі (углиб), де виконують комплекс дослід-жень для отримання інформації про якість води.

Кількість горизонтів на вертикалі визначають з урахуванням глибини водного об’єкта. Крім того, необхідно відокремити додаткові горизонти в кожному шарі зміни густини води.

Показники якості води

Оскільки не існує єдиного показника, який визначав би весь комплекс характеристик води, оцінювання якості води проводиться на основі системи показників. Ці показники поділяються на фізичні, бактеріологічні, гідробіологічні та хімічні. Інша форма класифікації показників якості води – їх розподіл на загальні та специфічні. До загальних відносять показники, характерні для будь-яких водоймищ. Присутність у воді специфічних показників обумовлена місцевими природними умовами, а також особливостями антропогенного впливу на водний об’єкт.

До основних фізичних показників якості води належать: температура, запах, прозорість, кольоровість, уміст зважених речовин.

Бактеріологічні показникихарактеризують забрудненість води патогенними мікроорганізмами. До найважливіших бактеріологічних показників відносять: колі-індекс – кількість кишкових паличок у літрі води; колі титр – кількість води в мілілітрах, у якій може бути знайдена одна кишкова паличка.

Гідробіологічні показникидають змогу оцінити якість води за тваринним населенням та рослинністю водоймищ. Зміна видового складу водних екосистем може відбуватися за настільки слабкого забруднення водних об’єктів, яке не виявляється жодними іншими методами. Тому гідробіологічні показники є найбільш чутливі.

Фізичні, бактеріологічні та гідробіологічні показники відносять до загальних показників якості води.

Хімічні показники можуть бути загальними та специфічними. До загальних хімічних показників якості води належать: уміст розчиненого кисню, хімічне та біохімічне споживання кисню; водневий показник; уміст азоту і фосфору та мінеральний склад.

До найбільш поширених специфічних показників якості води відносять феноли, нафтопродукти, поверхнево-активні речовини (ПАР), синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), пестициди і важкі метали.

 

15

Особливості відбору проб під час здійснення

моніторингу поверхневих вод

Режим моніторингу гідрологічних та гідрохімічних показників зумовлюється водним режимом ріки. На більшості водотоків відбір проб проводять 7 разів на рік: під час повені – на підйомі, максимумі, спаді; під час літньої межені – при найменшій витраті води та після дощового паводка; восени перед льодоставом; під час зимової межені.

Повінь – фаза водного режиму річок, яка характеризується найбільшою водністю, значним відносно тривалим підвищенням рівня води і спостерігається щороку в один і той же сезон.

Межень – фаза водного режиму річок, яка відзначається малою водністю, тривалим збереженням низького рівня води й виникає внаслідок зменшення живлення водотоку.

Гідрохімічну інформацію про озера та водосховища збирають посезонно, тобто 4 рази на рік.

Правильність оцінки якості води забезпечує виконання таких умов:

–    правильного відбору проб води належної кількості;

–        репрезентативності проб (відповідність до поставленого завдання як за якістю та об’ємом, так і за вибраними точками та часом відбору, а також технікою відбору, попередньої обробки, умов зберігання та транспортування).

Проби поділяються на прості та змішані.

Прості проби характеризують якість води в певному пункті відбору, відбираються у визначений час у необхідному об’ємі.

У змішаних пробах об’єднують кілька простих проб із метою оцінки якості води за певний період часу або певної ділянки досліджуваного об’єкта.

Залежно від мети дослідження вдаються до разового або регулярного відбору проб.

Разовий відбір пробзастосовують, якщо: вимірювані параметри неістотно змінюються в просторі (глибина, акваторія водоймища) і в часі; закономірності зміни визначуваних параметрів попередньо відомі; необхідні лише найзагальніші уявлення про якість води у водоймищі.

Регулярний відбірозначає, що кожну пробу відбирають у часовій і просторовій взаємозалежності з іншими.

16

Оцінювання та прогнозування якості води

Оцінювання якості води базується на системі контрольних показників, із якими порівнюється якість досліджуваної води. Застосовують одиночні, опосередковані (непрямі) та комплексні оцінки забрудненості поверхневих вод за гідрохімічними показниками. Саме комплексні оцінки дають найточнішу і найоб’єктивнішу інформацію про якість поверхневих вод.

Комплексне оцінювання забрудненості поверхневих вод – інформація про забруднення або якість води, виражена за допомогою певних систем показників чи обмеженої сукупності характеристик її складу і властивостей, які порівнюються з критеріями якості води чи нормами для певного виду водокористування чи водоспоживання.

Відповідно до Водного кодексу України оцінка якості води здійснюється на основі нормативів екологічної безпеки водокористування та екологічних нормативів якості води водних об’єктів.

Оцінка якості води на основі нормативів екологічної безпеки водокористування. Діючі нормативи дають змогу оцінити якість води, яка використовується для комунально-побутових, господарсько-питних та рибогосподарських потреб.

Нормативна база оцінки якості води формується на основі загальних вимог до складу та властивостей води і значень гранично допустимих концентрацій речовин у воді водних об’єктів. Загальні вимоги визначають допустимі склад та властивості води, які оцінюються за найважливішими фізичними, бактеріологічними та узагальненими хімічними показниками.

Гранично допустима концентрація (ГДК) – рівень концентрації речовин у воді, за перевищення якого вона вважається непридатною для певного виду водокористування.

Усі речовини за характером негативного впливу поділяють на 5 груп. Кожна група об’єднує речовини однакової ознаки впливу, яку називають ознакою шкідливості. Одна й та сама речовина в різних концентраціях може спричиняти появу різних ознак шкідливості.

Лімітуюча ознака шкідливості (ЛОШ) – ознака шкідливості, яка з’являється при найменшій концентрації речовини.

До І групи віднесені речовини, до яких ставляться загальні вимоги щодо об’єму розчиненого кисню, біологічного споживання кисню (БСК₅), завислих речовин, водневого показника (рН), мінералізації; ознака шкідливості є загальносанітарна. У ІІ групу входять речовини із санітарно-токсикологічними лімітуючими ознаками шкідливості: SO₄, Cl, Ca, Mg, Na, K, NO₃, Cr. До ІІІ групи належать речовини токсикологічної ЛОШ (N – NH₄, N – NO₂, СПАР, Cu, Zn, Ni). До IV групи відносять речовини рибогосподарських ЛОШ – феноли, нафтопродукти, V група охоплює речовини з органолептичними ЛОШ.

17

Оцінюючи якість води у водоймищах комунально-побутового та господарсько-питного водокористування, з’ясовують також клас шкідливості речовини.

Його визначають залежно від токсичності, кумулятивності, мутагенності та ЛОШ речовини. Розрізняють чотири класи шкідливості речовин: перший – надзвичайно шкідливі; другий – високошкідливі; третій – шкідливі; четвертий – помірно шкідливі.

Під час оцінювання якості води застосовують принцип адитивності – односпрямованої дії, відповідно до якого належність кількох речовин до однієї й тієї самої ЛОШ виявляється в підсумовуванні їх негативного впливу.

Водні об’єкти вважають придатними для комунально-побутового та господарсько-питного водокористування, якщо одночасно виконуються такі умови:

–    не порушуються загальні вимоги до складу та властивостей води для відповідної категорії водокористування;

–    щодо речовин третього та четвертого класів шкідливості виконується умова

С,

де С – концентрація речовини у водному об’єкті, г/м³;

–    відносно речовин першого та другого класів шкідливості виконується умова

,

де С_i та ГДК_i – відповідно концентрація і ГДК і-ї речовини першого чи другого класу шкідливості.

Водні об’єкти вважають придатними для рибогосподарського водокористування, якщо одночасно виконуються такі умови:

–    не порушуються загальні вимоги до складу і властивостей води для відповідної рибогосподарської категорії;

–    для речовин, які належать до однакових ЛОШ, виконується умова

,

де С_i та ГДК_i – відповідно концентрація і ГДК і-ї речовини, яка належить до певної ЛОШ.

У забруднених водних об’єктах відбуваються фізико-хімічні та інші процеси, спрямовані на відновлення природного стану вод, тобто їх самоочищення. Основні з них є процеси розбавлення та трансформації.

Якість води в певній точці оцінюють, порівнюючи максимальну концентрацію забруднюючої речовини з її гранично допустимим значенням.

Максимальна концентрація лімітуючої речовини в річці нижче стоку стічних вод змінюється в межах C_n<C_макс<С_ст, де C_n – середня концентрація речовини (у міліграмах на літр), яка визначається за формулою

C_n = Q_pC_p + Q_стС_ст/(Q_p + Q_ст),

де Q_p, Q_ст – відповідно витрата води в річці та витрата стічних вод, м³/с; C_p, С_ст – відповідно концентрації речовини у воді річки та в стічних водах, мг/л.

18

Обчислюючи розбавлення, використовують зведені значення концентрації забруднюючих речовин С_звед. Цю величину визначають як перевищення над природним фоном. Якщо С – дійсна концентрація забруднюючої речовини в зоні забруднення, то С_звед = С – С_р.

     Зведена концентрація забруднюючих речовин у стічних водах становитиме

С_ст._звед = С_ст – С_р.

Під час оцінювання розбавлення води застосовують показник розбавлення n та коефіцієнт змішування γ. Розбавлення n є універсальна характеристика, яка показує, у скільки разів знижується концентрація забруднюючої речовини в стічних водах на певній ділянці річки. Величина розбавлення визначається за формулою

n = (С_ст – С_р) / (С_макс – С_р).

Коефіцієнт змішування γ показує, яка частина витрати води змішується зі стічними водами. Розбавлення та коефіцієнт змішування пов’язані між собою залежностями

n = (Q_ст + γQ_p) / Q_ст;

γ = (n – 1)Q_ст / Q_p.

Коефіцієнт змішування обчислюють тільки в тому випадку, коли стічні води поширюються в розрахунковому створі не по всій ширині потоку.

Зниження концентрації забруднюючих речовин у стічних водах одночасно з розбавленням зумовлюють біохімічні та фізико-хімічні процеси, які відбуваються у водних об’єктах. Одним зі способів кількісної оцінки зниження концентрації внаслідок цих процесів є коефіцієнт не консервативності k_н, який сумарно враховує швидкість перетворення речовин. Його значення встановлюють за даними лабораторних досліджень. Значення цього коефіцієнта є від’ємне, а його розмірність – доба^-1 (1/добу), с^-1 (1/с).

У загальному вигляді процес біохімічного перетворення може бути описаний рівнянням першого порядку:

С_t = С₀ exp ( – (k₁ + k₂ +…+ k_n) t),

де С₀, С_t – концентрації речовини відповідно в початковий момент та в момент часу t; k_n – коефіцієнти, стосовні певного процесу, що враховують перетворення речовин у водному об’єкті.

Скидання стічних вод у водні об’єкти належить до одного з видів спеціального водокористування та здійснюється на підставі дозволу, що видається місцевими органами екологічної безпеки. Відведення стічних вод до водних об’єктів регламентується нормами гранично допустимих скидів (ГДС) речовин. ГДС – це максимально допустима маса речовини, що відводиться зі стічними водами за одиницю часу, яка дозволяє забезпечити дотримання норм якості води в контрольному створі водного об’єкта для найгірших умов водокористування. ГДС встановлюють для кожного випуску стічних вод до водного об’єкта.

19

Для кожного показника якості води ГДС визначається як добуток максимальної витрати стічних вод за годину та її гранично допустимого значення:

                                                ГДС = Q_ст С_ГДС,             

де С_ГДС – гранично допустиме значення показника, г/м³; Q_ст – максимальна витрата стічних вод за годину, м³/год.

Величина С_ГДС не повинна перевищувати фактично досягнуту (проектну) концентрацію С_ст речовини, що підлягає нормуванню в стічних водах.

Для речовин першого та другого класів небезпечності норми якості будуть дотримані в самій стічній воді, якщо виконується умова

.

Для кожної речовини С_ГДС складає частину свого ГДК, тобто

С_ГДС = К_і ГДК_і, де К_і<1.

20

МОНІТОРИНГ БАСЕЙНУ РІЧКИ ГАПА  З 1998 ПО  2000 РІК

Гапа (Ягодинка) –права притока р. Західний Буг. Площа водозбору –225,3 км2, довжина – 22,6 км, падіння – 0,94 м/ км. В долині річки здійснюються меліоративні роботи. Береги в нижній течії обривисті, до 2 м висотою. Русло перетворене в магістральний канал. Заплава – близько 200 м.

Річка бере початок в заболоченій місцевості біля с. Машів, на південний схід від м. Любомль і протікає в межах Любомльського району,протікає повз села Вишнів, Коцюри, Римачі, Бережці. Гапа впадає в річку Західний Буг на 466 км, на відстані 3,5 км від автомобільного переходу Ягодин (Україна) – Дорохуськ (Республіка Польща).

Басейн річки Гапи розташований в низовині, в межах зони Волинського Полісся. Перепад висот по території басейну невеликий, між витоком і гирлом річки різниця висот становить 15,3 м.

      Річка Гапа (Ягодинка) протікає в межах Любомльського району. Гапа бере початок на околиці села Машів. Тече переважно на захід, у пониззі — на південний захід. Впадає до Західного Бугу на захід від села Бережці. Впадає в озеро Ягодинське, та витікає з нього. Річку на ділянці до впадіння в озеро частіше називають Гапа, а на ділянці від Ягодинського озера до річки Західний Буг- Ягодинкою. Основні притоки: Піщатка (права); Видранка (ліва) та струмок від села Машів по лівому березі. Над річкою розташовані села: Машів, Вишнів, Коцюри, Римачі, Бережці. Площа басейну 140 км². Долина у верхівї широка й неглибока, нижче — звужується й поглиблюється. Заплава місцями заболочена. Річище слабозвивисте, місцями каналізоване й випрямлене.

За півстоліття Гапа значно обміліла. Як згадувала 75-річна Надія Положевець-вона пам’ятає, що й за Польщі русло почали каналізувати. Але була там чиста водичка. Бо кожний хазяїн навпроти свого обійстя того рова чистив. Шарварок люди відробляли і дерном відкоси обкладали. А ще плотики з лози плели і закріплювали їх так, щоб не обсипався грунт. Це вже за Союзу, як ще одна вулиця в селі виросла, весь непотріб почали в Гапу кидати. І загатили її так, що й на річку вона мало схожа. А колись в Гапі можна було і попрати. Цим ніби й не випадає хвалитись, бо ж прати у річці — то забруднювати її. І все ж момент промовистий — видно, річка тоді справді була повноводніша.І за Польщі в цьому краї проводили осушення — допомагали людям, щоб сіна було де накосити, щоб городи не підтоплювало. Але це була не та меліорація, що в сімдесятих роках двадцятого століття, коли сюди прийшла потужна техніка і запрацювала на повну силу. На березі Гапи росли старезні ліси, земля була вкрита густим мохом. А які тополі, верби росли тут, — каже Надія Тимофіївна, згадуючи не таке вже й далеке минуле. — Це як прийшла техніка сюди, то все повирубували, покорчували…[7]

21

Галина Бідношей згадує річку Гапа у своєму вірші ’’Ода селу Вишнів’’

Неначе змійка, в’ється річка Гапа –

Я бігала сюди іще дитям –

Її , мабуть, і не знайти на карті,

Маленьку річечку мого життя.                             

Малюнок 1. Річка Гапа

22

Аналіз існуючих підходів до проведення екологічної оцінки стану вод, систем класифікацій і нормативів оцінки якості води у водних об"єктах України, дозволив поділити їх на три основні групи: екологічні, санітарно-гігієнічні, народногосподарські. В кожній з цих груп є визначальні характеристики, що відповідають призначенню класифікації та нормативів і розмежовують групи між собою, бо уособлюють їх специфіку.

На теперішній час основним водоохоронним документом є система гранично-допустимих концентрацій (ГДК): санітарно-гігієнічні та рибогосподарські.

Багаторічний досвід використання санітарно-гігієнічних та рибогосподарських ГДК свідчить про те, що на більшості пунктів спостережень за якістю поверхневих вод чинні ГДК порушуються, а їхня система не забезпечує надійного захисту водних об"єктів.

Встановлено, що на даний час загальна кількість методик оцінки та класифікацій достатньо велика, проте жодна з них не має широкого застосування в водоохоронній практиці.

Основний недолік багатьох класифікацій полягає в тому, що кількісні значення критеріїв, приведені для одних і тих же класів забруднення, не узгоджені між собою, що призводить до непридатності їх застосування в практиці. Тобто, кількісні значення критеріїв визначаються або на розсуд автора, або вводяться в систему з інших класифікацій. Безпосередня комбінація критеріїв, взятих з різних класифікацій, не дає бажаних результатів внаслідок різних принципів побудови окремих класифікацій.

При розробці методів комплексної екологічної оцінки якості води сформувалися два напрямки. Перший – оцінка якості води за допомогою різних класифікацій. Міжнародне співробітництво та спроби оптимізації розробок в галузі охорони вод стимулювали розвиток другого напрямку – створення інтегральних оцінок якості вод, де оцінка зводиться до одержання індексу за сукупністю значень показників.Автор, враховуючи наявну вихідну інформацію, для виконання об"єднаної екологічної оцінки якості поверхневих вод Волинської області, використав найбільш повну і достовірну наукову розробку, яка відповідає вимогам сьогодення, „Методику екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями" (1998 р.). Методика включає три блоки показників: блок сольового складу води, блок трофо-сапробіологічних (еколого-санітарних) показників та блок специфічних речовин токсичної дії. Методика розроблена фахівцями трьох інститутів: ІГБ НАН України, УкрНДІЕП Мінприроди України та УНДІВЕП відповідно до статті 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" та згідно вимог статей 35 і 37 „Водного Кодексу України". Крім того, ґрунтується на вітчизняному, європейському та світовому досвіді класифікацій та оцінок якості поверхневих вод.                                                                                                           
                          

Не дивлячись на те, що існує велика кількість методик оцінки якості поверхневих вод, виникає потреба розробки нових підходів до методів оцінки, які б реалізувалися через екологічні нормативи, визначення яких регламентується статтями 33-37 Водного Кодексу України.     

23                     

Відбір проб річної води періодичністю 1 раз у 1 – 3 місяці на протязі 1998-2000 рр. проводили на гідрохімічних постах, які розташовані на основних притоках р.Західний Буг. Хімічний аналіз води виконували з дотриманням стандартних методик переліку №1 до 1997 року та переліку №2 з  1997 року, що рекомендовані для використання в системі Мінекоресурсів. Вміст головних іонів визначали методом об"ємного аналізу; біогенні речовини – фотометричним методом, а для визначення важких металів застосовували атомно-абсорбційний метод.

Хіміко-аналітичні роботи проводились у відділі аналітичного контролю і моніторингу Державного управління екологічної безпеки у Волинській області.

За середньобагаторічними показниками сухого залишку можна говорити, що хімічний склад во-ди основних приток характеризувався середніми величинами мінералізації, які змінювались у відносно невеликих межах 223,1 – 507,3 мг/л. Підвищені середньобагаторічні значення мінералізації спостерігалися в річці Студянці (табл.1).

Аналіз результатів досліджень показав, що вміст SO ^2- - іона змінювався від 23,7 мг/л (р.Луга) до 95,3 мг/л (р.Студянка); Са²⁺ від 64,7 до 131 мг/л; Mg²⁺ – 3,1 – 23,9 мг/л; Cl ^- – 19,2 – 35,9 мг/л (див. табл. 1).

Таблиця 1. Середньобагаторічний вміст головних іонів у воді основних приток р.Західний Буг у межах Волинської області, мг/л.

Річка	Сухий залишок	SO4 2-	Cl-	Ca2+	Mg2+
Студянка	746,9	95,3	35,9	126,0	23,9
Луга	448,4	23,7	20,3	131,3	11,5
Гапа	507,3	47,1	34,7	103,3	3,1
Копаївка	223,1	32,9	19,2	64,7	5,9

Дуже важливим показником якісного стану вод будь – якої річкової екосистеми є характерна для неї кількість сполук азоту й фосфору. Ці елементи часто безпосередньо управляють інтенсив-ністю несприятливого з точки зору користувача процесом евтрофікації вод. Основни-ми джерелами надходження біогенів у водне середовище є викиди господарсько – побутових та промисло-вих стічних вод, територіальні поверхневі стоки (мінеральні добрива, відходи тваринного і росли-нного виробництв) та атмосферні опади.

24

Крім того, важливим механізмом збагачення вод азотни-ми сполуками є процеси зв"язування вільного азоту водними організмами, а збільшення фосфорно-го потенціалу вод може бути результатом вивітрювання і розчинення фосфорних мінералів і про-цесів ерозії ґрунтів – особливо ґрунтів у басейнах з розвинутим сільським господарством.

Азот і фосфор – це елементи, які відрізняються великою різноманітністю форм у водному сере-довищі. Серед великої кількості мінеральних і органічних сполук азоту й фосфору найбільше лім-нологічне значення мають сполуки, що легко засвоюються – ортофосфати й амонійні солі, які для більшості рослинних організмів відіграють роль основних поживних речовин .

До числа неорганічних сполук N належать іони NH₄⁺, NO₂^-, NO₃^-. Вони генетично взаємопов’я-зані, можуть послідовно переходити один в одного і тому розглядаються разом. Нітратні іони – це кінцевий продукт складного процесу мінералізації речовин, які містять азот.

Головним джерелом нітратів у поверхневих водах є грунтовий шар, у якому вони накопичу-ються як за рахунок природніх процесів, так і за рахунок внесення в грунти азотних добрив.

Вміст біогенних речовин у воді приток р. Західний Буг змінювався в широких межах (табл. 2).

Таблиця 2. Середньобагаторічний вміст біогенних елементів у воді приток р.Західний Буг(1998 – 2000 рр.).

Амоній сольовий. Середньобагаторічні концентрації амонію сольового у всіх річках перевищували ГДК водойм рибогосподарського призначення у 1,3 – 2,3 рази. Як видно з табл.2, найвищі концентрації амонійного азоту характерні для р. Студянки – 1,19 мг/л.

            25

Нітрити. Середньобагаторічний вміст нітритів у воді досліджуваних приток був вищим ГДК у 1,3 – 5 разів. Відомо, що нітрити є нестійкою перехідною формою перебування азоту в природних водоймах і як показник забруднень мають значно менше аналітичне значення, ніж інші параметри азоту. Великі ж концентрації нітритного азоту можуть засвідчувати про потенційне забруднення води продуктами розпаду азотних сполук тваринного походження.

Нітрати. Як показали дослідження (1998 – 2000 рр.), концентрації NO₃^- у воді приток р.Західний Буг не перевищували ГДК (для азоту NO₃^-  ГДК дорівнює 40 мг/л). В річкових водах не виявлено їх концентрування, оскільки нітрати вживаються гідробіонтами.

Фосфати. Фосфати були наявними у воді рік у кількостях, що нище нормативних (3,5 мг/л). Їх вміст коливався від 1,77 до 2,03 мг/л, збільшуючись до 3 – 3,25 мг/л у воді річок Гапа та Копаївка.

     Динаміка ж вмісту органічних речовин (ОР) у річковій воді в основному визначається надходженням їх із сільськогосподарськими стічними водами. За концентраціями біохімічного спожива-ння кисню (БСКповн.) майже у всіх притоках відмічалось перевищення ГДК у 1,3– 1,5 рази (табл. 3).

Таблиця 3. Середньобагаторічні концентрації органічних речовин у воді приток р.Західний Буг у межах Волинської області за 1998 – 2000 рр., мг/л.

Річка	БСК повн.
Луга	2,42
Студянка	4,13
Гапа	4,25
Копаївка	4,5

Вміст розчиненого кисню у воді основних приток р.Західний Буг, що протікають на території Волинської області, змінювався в межах 6,34 – 8,43 мг/л, зниження його концентрацій нижче ГДК не спостерігалось. Величина рН змінювалась від 8,02 мг/л (р.Гапа) до 8,15 мг/л (р.Луга), що дещо перевищує ГДК для рибогосподарських водойм.

26

     Істотний внесок в сумарне антропогенне забруднення річкових вод вносять нафтопродукти, феноли та важкі метали. Роботи щодо оцінки їх вмісту у воді основних приток р.Західний Буг, які протікають на території Волинської області, проводились лише у 1999 – 2000 рр. Вміст нафтопродуктів у воді річок змінювався в межах 0,001 – 0,01мг/л, що відповідає нормативним показникам (ГДК 0,05 мг/л). Забруднення ж річкових вод фенолами було значним (рис. 2.). Середньорічні концентрації становили в основному 1,6 – 16,3 ГДК. Максимальна середня концентрація фенолів становила 30 ГДК у р.Лузі (1999рік). В цілому за досліджуваний період можна прослідкувати тенденція до зменшення вмісту фенолів.

Рис. 1. Середньорічний вміст фенолів у воді річок, 1999-2000 рр.

Важкі метали серед забруднюючих речовин, які містяться в річкових водах, займають одне з перших місць за токсичністю, адже вони практично не вилучаються з гідроекосистеми або ж вилучаються надзвичайно повільно. 

Результати досліджень показали, що із важких металів, які визначались в річковій воді (Fe, Cu, Zn, Сr⁺⁶, Mn, Pb, Cd, Ni), підвищені концентрації були характерними для Zn, Сr⁺⁶, Mn, Fe (табл.4).

27

Річка	Zn	Сr +6	Mn	Fe
Луга	0,035	0,006	0,06	–
Студянка	0,1	0,005	0,3	0,3
Гапа	0,07	0,003	0,09	–
Копаївка	0,05	0,004	0,05	0,3

Таблиця 4. Середньорічний вміст важких металів у воді приток р. Західний Буг у межах Волинської  області, мг/л.

Найбільш високий вміст спостерігався для Mn: осереднені за дворічний період значення перевищували ГДК для водойм рибогосподарського призначення у 5 – 30 разів. Для всіх річок характерними були високі концентрації Zn: осереднені значення перевищували ГДК у 3,5 – 10 разів. Перевищення ГДК для Сr ⁺⁶ становили в середньому 3 – 6 рази; Fe – 3 рази (річки Студянка та Копаївка).

Для всіх досліджуваних річок за гідрохімічними показниками були розраховані індекси забруднення води  (табл.5). Вода досліджуваних річок відноситься до III – IV класів якості вод і оцінюється як помірно забруднена і забруднена.

28

Таблиця 5. Характеристика забрудненості води основних приток р.Західний Буг у межах Волинської області за 1998 – 2000рр.

Річка	Величина індексу забруднення (чисельник) і клас якості води (знаменник)
	1998	1999	2000
Луга	3,08	1,81	1,88
	IV	III	III
Студянка	2,71	4,51	1,28
	IV	V	III
Гапа	1,33	1,61	1,23
	III	III	III
Копаївка	1,56	0,92	1,96
	III	II	III

29

Показник	I	II	III	IV	ГДК
Fe	0.00	0.00	0.58	0.54	0.10
HCO3	0.00	0.00	268.40	378.20
pH	0.00	0.00	7.50	7.10	6.50 - 8.50
toC	0.00	0.00	20.00	7.00
Амоній сольовий	0.00	0.00	0.51	0.27	0.50
БСК-5	0.00	0.00	3.70	3.90	2.26
Жорсткість	0.00	0.00	4.40	6.30
Зав. реч.	0.00	0.00	13.90	13.20
Калій та натрій	0.00	0.00	16.14	14.95	170.00
Кальцій	0.00	0.00	76.20	118.20	180.00
Кольорість	0.00	0.00	10.00	5.00
Лужність	0.00	0.00	4.40	6.20
Магній	0.00	0.00	7.30	4.90	40.00
Марганець	0.00	0.00	0.00	0.00	0.10
Мідь	0.00	0.00	0.00	0.00
Нітрати	0.00	0.00	0.52	5.89	40.00
Нітрити	0.00	0.00	0.03	0.05	0.08
Прозорість	0.00	0.00	25.00	26.00
Р/кисень	0.00	0.00	9.62	9.82	4.00
Сульфати	0.00	0.00	35.80	60.80	100.00
Сух. залиш.	0.00	0.00	277.00	396.00	1000.00
Фосфат-іони	0.00	0.00	0.07	0.04	0.17
Хлориди	0.00	0.00	21.70	22.10	300.00
ХСК	0.00	0.00	24.10	23.50	15.00

Таблиця 6. Результати моніторингу р.Гапа нижче оз.Ягодинське 2006 рік

Найбільш високий вміст спостерігався для Fe,БСК-5,ХСК: перевищення ГДК характерне для ХСК- 15.00,хлориди-300.00,фосфат-іони-0.17,сух.залишок-1000.00,сульфати-100.00,Р/кисень-4.00,нітрити-0.08,нітрати-40.00,калій 180.00,калій натрій-170.00,БСК-5-2.26,амоній сольовий-0.50,рН-6.50-8.50,Fe-0.10.

30

Таблиця 7. Результати моніторингу р.Гапа нижче оз.Ягодинське 2007 рік

Показник	I	II	III	IV	ГДК
Fe	0.52	1.08	1.19	0.42	0.10
HCO3	402.60	256.20	317.20	341.60
pH	8.10	7.90	7.30	8.00	6.50 - 8.50
toC	7.00	14.00	15.00	12.00
Амоній сольовий	0.50	0.73	0.97	0.62	0.50
БСК-5	3.10	2.60	2.40	4.40	2.26
Жорсткість	5.20	2.90	2.50	2.40
Зав. реч.	14.50	10.30	11.40	9.10
Калій та натрій	8.14	6.41	5.89	19.08	170.00
Кальцій	118.20	58.10	46.10	46.10	180.00
Кольорість	0.00	0.00	0.00	0.00
Лужність	6.60	4.20	5.20	5.60
Магній	0.00	2.40	2.40	9.20	40.00
Марганець	0.00	0.00	0.00	0.00	0.10
Мідь	0.00	0.00	0.00	0.00
Нітрати	4.00	4.36	1.57	0.46	40.00
Нітрити	0.01	0.06	0.01	0.04	0.08
Прозорість	25.00	23.00	25.00	25.00
Р/кисень	11.59	8.37	2.74	9.66	4.00
Сульфати	41.90	50.30	35.80	48.60	100.00
Сух. залиш.	393.00	238.00	271.00	293.00	1000.00
Фосфат-іони	0.03	0.09	0.66	0.10	0.17
Хлориди	27.20	13.60	23.80	25.50	300.00
ХСК	3.40	13.30	9.70	5.30	15.00

Найбільш високий вміст спостерігався для Fe,БСК-5,амоній сольовий: перевищення ГДК характерне для ХСК- 15.00,хлориди-300.00,фосфат-іони-0.17,сух.залишок-1000.00,сульфати-100.00,Р/кисень-4.00,нітрити-0.08,нітрати-40.00,кальцій 180.00,калій натрій-170.00,БСК-5-2.26,амоній сольовий-0.50,рН-6.50-8.50,Fe-0.10.

                                                                                
                                31

Таблиця 8. Результати моніторингу р.Гапа нижче оз.Ягодинське 2008 рік

Показник	I	II	III	IV	ГДК
Fe	0.50	0.59	1.55	0.69	0.10
HCO3	329.40	305.00	305.00	341.60
pH	7.95	8.00	6.80	7.90	6.50 - 8.50
toC	11.00	12.00	20.00	13.00
Амоній сольовий	0.64	0.74	2.01	0.69	0.50
БСК-5	4.35	3.90	6.00	3.70	2.26
Жорсткість	5.40	5.50	2.60	3.40
Зав. реч.	13.75	13.00	8.50	12.00
Калій та натрій	5.35	29.37	18.27	16.27	170.00
Кальцій	102.20	104.20	48.10	60.10	180.00
Кольорість	0.00	0.00	5.00	0.00
Лужність	5.40	5.00	5.00	5.60
Магній	3.65	3.60	2.40	4.90	40.00
Марганець	0.00	0.00	0.00	0.00	0.10
Мідь	0.00	0.00	0.00	0.00
Нітрати	0.52	1.21	0.71	0.43	40.00
Нітрити	0.04	0.06	0.02	0.03	0.08
Прозорість	25.00	25.00	25.00	25.00
Р/кисень	10.62	12.88	1.93	11.43	4.00
Сульфати	44.40	55.20	31.30	48.90	100.00
Сух. залиш.	173.00	344.00	262.00	309.00	1000.00
Фосфат-іони	0.12	0.10	1.07	0.12	0.17
Хлориди	22.13	25.50	22.60	24.30	300.00
ХСК	4.90	5.80	9.50	18.40	15.00

Найбільш високий вміст спостерігався для Fe,БСК-5,амоній сольовий,ХСК,р/H кисень: перевищення ГДК характерне для ХСК- 15.00,хлориди-300.00,фосфат-іони-0.17,сух.залишок-1000.00,сульфати 100.00,Р/кисень-4.00,нітрити-0.08,нітрати-40.00,кальцій 180.00,калій натрій-170.00,БСК-5-2.26,амоній сольовий-0.50,рН-6.50-8.50,Fe-0.10,марганець-0.10,магній-40.00.

32

Таблиця 9. Результати моніторингу р.Гапа нижче оз.Ягодинське 2010 рік

Показник	I	II	III	IV	ГДК
Fe	0.00	0.00	0.86	0.83	0.10
HCO3	0.00	0.00	292.80	280.60
pH	0.00	0.00	8.00	7.70	6.50 - 8.50
toC	0.00	0.00	16.00	9.00
Амоній сольовий	0.00	0.00	0.89	0.83	0.50
БСК-5	0.00	0.00	3.86	3.74	2.26
Жорсткість	0.00	0.00	2.50	2.40
Зав. реч.	0.00	0.00	13.00	9.60
Калій та натрій	0.00	0.00	28.78	17.25	170.00
Кальцій	0.00	0.00	46.10	44.10	180.00
Кольорість	0.00	0.00	22.00	25.00
Лужність	0.00	0.00	4.80	4.60
Магній	0.00	0.00	2.40	2.40	40.00
Марганець	0.00	0.00	0.04	0.04	0.10
Мідь	0.00	0.00	0.06	0.06
Нітрати	0.00	0.00	1.88	17.43	40.00
Нітрити	0.00	0.00	0.06	0.07	0.08
Прозорість	0.00	0.00	25.00	25.00
Р/кисень	0.00	0.00	10.14	10.14	4.00
Сульфати	0.00	0.00	54.49	49.52	100.00
Сух. залиш.	0.00	0.00	309.00	293.00	1000.00
Фосфат-іони	0.00	0.00	0.09	0.09	0.17
Хлориди	0.00	0.00	24.30	20.80	300.00
ХСК	0.00	0.00	9.20	9.22	15.00

Найбільш високий вміст спостерігався для Fe,БСК-5,амоній сольовий: перевищення ГДК характерне для ХСК- 15.00,хлориди-300.00,фосфат-іони-0.17,сух.залишок-1000.00,сульфати 100.00,Р/кисень-4.00,нітрити-0.08,нітрати-40.00,кальцій 180.00,калій натрій-170.00,БСК-5-2.26,амоній сольовий-0.50,рН-6.50-8.50,Fe-0.10,марганець-0.10,магній-40.00.

33

Таблиця 10. Результати моніторингу р.Гапа нижче оз.Ягодинське 2011 рік

Показник	I	II	III	IV	ГДК
Fe	0.82	0.80	0.87	0.85	0.10
HCO3	282.40	268.40	305.00	329.40
pH	7.60	7.40	7.20	7.70	6.50 - 8.50
toC	6.00	10.00	20.50	8.00
Амоній сольовий	0.88	0.84	0.79	0.83	0.50
БСК-5	3.72	4.30	4.68	4.67	2.26
Жорсткість	2.50	2.30	2.50	2.70
Зав. реч.	9.70	9.60	9.50	9.20
Калій та натрій	21.20	17.26	19.50	16.01	170.00
Кальцій	44.80	42.10	44.10	46.10	180.00
Кольорість	25.00	20.00	10.00	10.00
Лужність	4.50	4.40	5.00	5.40
Магній	2.60	2.40	3.60	4.90	40.00
Марганець	0.04	0.05	0.04	0.04	0.10
Мідь	0.05	0.06	0.05	0.05
Нітрати	17.48	1.54	3.75	3.59	40.00
Нітрити	0.08	0.08	0.06	0.05	0.08
Прозорість	25.00	25.00	25.00	25.00
Р/кисень	9.13	9.15	4.56	9.13	4.00
Сульфати	49.50	48.36	35.71	31.75	100.00
Сух. залиш.	289.00	263.00	286.00	298.00	1000.00
Фосфат-іони	0.09	0.11	0.61	0.13	0.17
Хлориди	21.04	19.10	24.30	22.60	300.00
ХСК	9.34	9.20	9.31	10.18	15.00

  Найбільш високий вміст спостерігався для Fe,БСК-5,амоній сольовий: перевищення ГДК характерне для ХСК- 15.00,хлориди-300.00,фосфат-іони-0.17,сух.залишок-1000.00,сульфати 100.00,Р/кисень-4.00,нітрити-0.08,нітрати-40.00,кальцій 180.00,калій натрій-170.00,БСК-5-2.26,амоній сольовий-0.50,рН-6.50-8.50,Fe-0.10,марганець-0.10,магній-40.00.

34

Таблиця 11. Результати моніторингу р.Гапа нижче оз.Ягодинське 2012 рік

Показник	I	II	III	IV	ГДК
Fe	0.85	1.31	0.76	0.82	0.10
HCO3	329.40	366.00	305.00	317.20
pH	7.80	7.00	7.10	6.80	6.50 - 8.50
toC	8.00	15.00	17.00	13.00
Амоній сольовий	0.79	0.58	0.69	0.70	0.50
БСК-5	4.70	4.10	4.12	4.07	2.26
Жорсткість	3.50	5.00	2.60	2.70
Зав. реч.	8.00	7.70	8.80	8.00
Калій та натрій	27.60	8.32	8.43	25.84	170.00
Кальцій	68.10	100.20	46.10	46.10	180.00
Кольорість	15.00	10.00	10.00	10.00
Лужність	5.40	6.00	5.00	5.20
Магній	1.20	0.00	3.60	4.90	40.00
Марганець	0.04	0.10	0.00	0.09	0.10
Мідь	0.04	0.05	0.00	0.04
Нітрати	9.85	4.41	4.23	4.04	40.00
Нітрити	0.03	0.03	0.03	0.03	0.08
Прозорість	25.00	25.00	25.00	25.00
Р/кисень	10.47	8.69	8.86	11.61	4.00
Сульфати	60.00	37.80	20.89	20.77	100.00
Сух. залиш.	357.00	372.00	258.00	283.00	1000.00
Фосфат-іони	0.13	0.12	0.16	0.23	0.17
Хлориди	24.30	19.10	22.60	20.80	300.00
ХСК	10.10	6.70	5.58	6.43	15.00

Найбільш високий вміст спостерігався для Fe,БСК-5,амоній сольовий: перевищення ГДК характерне для ХСК- 15.00,хлориди-300.00,фосфат-іони-0.17,сух.залишок-1000.00,сульфати 100.00,Р/кисень-4.00,нітрити-0.08,нітрати-40.00,кальцій 180.00,калій натрій-170.00,БСК-5-2.26,амоній сольовий-0.50,рН-6.50-8.50,Fe-0.10,марганець-0.10,магній-40.00.

35

Таблиця 12. Результати моніторингу р.Гапа нижче оз.Ягодинське 2013 рік

Показник	I	II	III	IV	ГДК
Fe	0.81	0.82	0.81	0.79	0.10
HCO3	305.00	317.20	305.00	378.20
pH	7.05	7.25	7.25	7.10	6.50 - 8.50
toC	6.00	15.00	20.00	5.00
Амоній сольовий	0.65	0.66	0.58	1.13	0.50
БСК-5	4.06	0.00	3.74	3.68	2.26
Жорсткість	2.60	2.70	2.70	7.00
Зав. реч.	7.60	12.00	9.10	8.80
Калій та натрій	14.93	13.67	13.33	13.05	170.00
Кальцій	44.10	46.10	48.10	122.20	180.00
Кольорість	10.00	15.00	10.00	15.00
Лужність	5.00	5.20	5.00	6.20
Магній	4.90	4.90	3.60	10.90	40.00
Марганець	0.08	0.07	0.07	0.07	0.10
Мідь	0.04	0.03	0.03	0.03
Нітрати	3.20	4.71	3.85	2.75	40.00
Нітрити	0.04	0.04	0.04	0.04	0.08
Прозорість	25.00	25.00	25.00	25.00
Р/кисень	7.78	6.48	7.25	7.92	4.00
Сульфати	20.83	24.29	31.25	31.90	100.00
Сух. залиш.	261.00	284.00	254.00	423.00	1000.00
Фосфат-іони	0.16	0.15	0.15	0.10	0.17
Хлориди	19.10	17.40	17.40	22.50	300.00
ХСК	5.94	6.37	6.53	6.44	15.00

Найбільш високий вміст спостерігався для Fe,БСК-5,амоній сольовий: перевищення ГДК характерне для ХСК- 15.00,хлориди-300.00,фосфат-іони-0.17,сух.залишок-1000.00,сульфати 100.00,Р/кисень-4.00,нітрити-0.08,нітрати-40.00,кальцій 180.00,калій натрій-170.00,БСК-5-2.26,амоній сольовий-0.50,рН-6.50-8.50,Fe-0.10,марганець-0.10,магній-40.00.

36

Таблиця 13. Результати моніторингу р.Гапа нижче оз.Ягодинське 2014 рік

Показник	I	II	III	IV	ГДК
Fe	0.74	1.27	1.25	0.47	0.10
HCO3	341.60	402.60	341.60	305.00
pH	7.15	7.25	7.25	7.20	6.50 - 8.50
toC	7.00	12.00	18.00	7.00
Амоній сольовий	0.46	1.48	1.20	0.30	0.50
БСК-5	4.06	4.51	3.38	3.94	2.26
Жорсткість	2.50	6.20	5.60	5.50
Зав. реч.	12.30	9.25	8.90	14.50
Калій та натрій	13.96	14.07	18.15	14.75	170.00
Кальцій	42.10	114.23	106.20	106.21	180.00
Кольорість	24.00	24.00	32.00	27.00
Лужність	5.60	6.60	5.60	5.00
Магній	4.86	6.10	3.65	2.43	40.00
Марганець	0.06	0.06	0.06	0.05	0.10
Мідь	0.03	0.03	0.00	0.00
Нітрати	2.48	6.52	2.04	4.68	40.00
Нітрити	0.03	0.04	0.41	0.04	0.08
Прозорість	29.00	29.00	26.00	27.00
Р/кисень	9.64	9.85	5.65	8.46	4.00
Сульфати	31.18	16.10	62.37	38.38	100.00
Сух. залиш.	282.00	298.00	375.00	341.00	1000.00
Фосфат-іони	0.10	0.08	0.84	0.12	0.17
Хлориди	15.61	19.10	26.01	24.28	300.00
ХСК	6.31	5.45	5.82	5.65	15.00

Найбільш високий вміст спостерігався для Fe,БСК-5,амоній сольовий: перевищення ГДК характерне для ХСК- 15.00,хлориди-300.00,фосфат-іони-0.17,сух.залишок-1000.00,сульфати 100.00,Р/кисень-4.00,нітрити-0.08,нітрати-40.00,кальцій 180.00,калій натрій-170.00,БСК-5-2.26,амоній сольовий-0.50,рН-6.50-8.50,Fe-0.10,марганець-0.10,магній-40.00.[7]

37

                                                 ВИСНОВОК         

Моніторинг якості поверхневих вод передбачає організацію стаціонарної мережі пунктів спостереження за природним складом і забрудненням поверхневих вод; спеціалізованої мережі пунктів спостереження за забрудненими водними об’єктами; тимчасової експедиційної мережі. Мережі спостережень створюють з дотриманням таких вимог:

– надання переваги вивченню і контролюванню антропогенної дії на поверхневі води;

– систематичність і комплексність спостережень за фізичними, хімічними та біологічними показниками та проведення відповідних гідрологічних вимірів;

– узгодження строків спостережень з характерними гідрологічними ситуаціями;

– визначення показників якості води однаковими методами;

– оперативність одержання інформації про якість води.

Основним принципом організації спостережень є їх комплексність, яка передбачає узгоджену програму робіт з гідрохімії, гідрології, гідробіології та забезпечує моніторинг якості води за фізичними, хімічними, гідробіологічними показниками.

Гапа (Ягодинка) –права притока р. Західний Буг. Площа водозбору –225,3 км2, довжина – 22,6 км, падіння – 0,94 м/ км. В долині річки здійснюються меліоративні роботи. Береги в нижній течії обривисті, до 2 м висотою. Русло перетворене в магістральний канал. Заплава – близько 200 м.

Річка бере початок в заболоченій місцевості біля с. Машів, на південний схід від м. Любомль і протікає в межах Любомльського району,протікає повз села Вишнів, Коцюри, Римачі, Бережці. Гапа впадає в річку Західний Буг на 466 км, на відстані 3,5 км від автомобільного переходу Ягодин (Україна) – Дорохуськ (Республіка Польща). Найбільш високий вміст спостерігався для Fe,БСК-5,амоній сольовий: перевищення ГДК характерне для ХСК- 15.00,хлориди-300.00,фосфат-іони-0.17,сух.залишок-1000.00,сульфати 100.00,Р/кисень-4.00,нітрити-0.08,нітрати-40.00,кальцій 180.00,калій натрій-170.00,БСК-5-2.26,амоній сольовий-0.50,рН-6.50-8.50,Fe-0.10,марганець-0.10,магній-40.00.

Басейн річки Гапи розташований в низовині, в межах зони Волинського Полісся. Перепад висот по території басейну невеликий, між витоком і гирлом річки різниця висот становить 15,3 м.

Можна зробити висновок що річка є відносно чистою,але містить в своєму складі певні забруднювачі та деяке перевищення ГДК.Найбільш високий вміст спостерігався для Fe,БСК-5,амоній сольовий: перевищення ГДК характерне для ХСК- 15.00,хлориди-300.00,фосфат-іони-0.17,сух.залишок-1000.00,сульфати 100.00,Р/кисень-4.00,нітрити-0.08,нітрати-40.00,кальцій 180.00,калій натрій-170.00,БСК-5-2.26,амоній сольовий-0.50,рН-6.50-8.50,Fe-0.10,марганець-0.10,магній-40.00.

38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Електронне джерелоhttp://lubbook.net/book_571_glava_1_Tema_1._Priroda_b%D1%96znesu_%D1%96_jj.html

2.     "Перечень аттестованых и временно допущеных к использованию (до 1997г.) методик определения содержания компонентов в природных и сточных водах", затверджених Держстандартом СРСР (наказом № 610, 2-14-162 від 29.01.91р).

3.      "Перелік атестованих та тимчасово допущених до використання методик визначення складу, властивостей та забруднених речовин проб природних та стічних вод", затверджених Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 03.03.97р.

4.     ПелешенкоВ.І., Хільчевський В.К. Загальна гідрохімія: Підручник. – К.: Либідь, 1997. – 384с. 

5.     Хільчевський, Чеботько. Оценка эколого – гидрохимического состояния // Водные ресурсы. – 1994. – № 2, т.21.

6.     Електронне джерело http://www.zbbuvr.gov.ua/monitoring/results/2013

7.     Електроне джерело http://referatu.com.ua/oldreferats/100/134434