ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

Форма № Н-6.01

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра економіки підприємства

ім. проф. І.Н.Романенка

Курсова робота

на тему:

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

(виконана за матеріалами ПCП «Іскра» Житомирська обл.)

Студентки 4 курсу 1 групи

напряму підготовки «Біотехнологія»

спеціальності 6.05.1401 −

«Екобіотехнологія»

Богославець В.А,

Керівник: к.е.н., доц. Гуцул Т.А.

Національна шкала___________

Кількість балів:__________Оцінка:

ECTS_________

Члени комісії:

Київ 2016

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА……………………………………………………………….5

1.1.Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва……………………………………………………………………………..6

1.2. Показники економічної ефективності виробництва зерна та методика їх визначення……………………………………………………………………………......9

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ………………………………………………………………..……..13

2.1. Виробничі ресурси господарства та їх використання…………………………13

2.2. Динаміка розвитку виробництва зерна………………………………………….22

2.3.Економічна ефективність виробництва зерна…………………………..……...24

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ Ї ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

 ЗЕРНА …………………………………………............................................................29

3.1. Беззбитковість виробництва зерна……………………...…………….……….….29

3.2. Інтенсифікація зернового виробництва………..………………………………...34

3.3.Впровадження комплексної механізації виробничих процесів………………….38

3.4.Обгрунтування собівартості і рентабельності виробництва зерна………….40

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………42

Вступ

Сільське господарство є основою агропромислового комплексу. За його  рахунок забезпечується 75% попиту населення  на товари народного споживання. У валовому сукупному суспільному продукті народного господарства на галузь припадає понад 16%, а в національному доході — понад 30%. Від стану і темпів розвитку сільського господарства залежать основні народногосподарські пропорції, економіка країни.

У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Це пояснюється винятковим значенням його та різнобічним використанням. 

Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей: воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості. Зерно є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання воно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів. Обсяги виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку зернового господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність.

Поживна цінність зерна (здатність повністю задовольняти потреби ор­ганізму) поступово зменшується. Це явище впливає на погіршення кормових раціонів для тварин. Позитивний вплив на нарощування виробництва зерна, поліпшення його якості та підвищення ефективності зернового господарства мало широке впровадження у 80-х роках інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Протягом останніх років через обмеження матеріальних ресурсів на практиці зменшується застосування ресурсозаощадливих технологій. В результаті значно знизилась урожайність і погіршились властивості зерна.

Мета дослідження: узагальнення теоретичних і методологічних положень, пов’язаних із розробкою напрямів розвитку й удосконалення організації виробництва зерна, обґрунтування шляхів підвищення його економічної ефективності в умовах ринкових відносин. У відповідності до поставленої мети вирішувалися такі завдання:

·                    уточнити сутність економічної ефективності виробництва
зернової продукції;

·                    визначити тенденції змін, які відбулись у сільському господарстві;

·                    визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень
економічної ефективності виробництва зернової продукції;

·                    обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності рослинницьких галузей.

·                    здійснити системний аналіз виробництва й реалізації зерна на підприємстві «Іскра».

Об’єкт дослідження: ПСП «Іскра».

Предмет дослідження: економічна ефективність виробництва зерна.

Вивчення питань економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції здійснювалося на базі приватного сільськогосподарського підприємства «Іскра», яке знаходиться в Житомирській області, Олевського району, с.Лопатичі.

Як вихідна інформація в курсовій роботі використовувалися матеріали статистичної звітності ПСП «Іскра».

Під час виконання курсової роботи були використані форми державної звітності: форма № 50-СГ, баланс підприємства,звіт про фінансові результати та звіт з праці.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНА

Сучасним напрямком розвитку сільськогосподарського виробництва є удосконалення його структури, економне використання всіх ресурсів, покращення якості продукції. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва i живої праці, а також сукупних вкладень. Перспективність будь-якої системи землеробства залежить від її економічної ефективності, тобто від затрат праці і засобів на виробництво сільськогосподарської продукції.

Інноваційним способом підвищення рівня рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції, є застосування бактеріальних препаратів, які поліпшують умови використання елементів живлення як із добрив, так і ґрунту. Активний розвиток кореневої системи та збільшення продуктивності фотосинтезу сприяють підвищенню використання мінеральних добрив на 20-35%, що забезпечує приріст урожаю сільськогосподарських культур та поліпшення їх якісних показників [3].

Отже, внесення оптимальної кількості добрив у сівозміні та їх післядія сприяють підвищенню економічної ефективності вирощування ячменю ярого. Сучасним способом зниження собівартості продукції є застосування мікробіологічних препаратів. Так, обробка насіння ячменю поліміксобактерином є економічно вигідним заходом, використання його на фоні сумісного внесення в сівозміні органічних та мінеральних добрив дозволило знизити собівартість зерна та підвищити рентабельність його виробництва.

1.1.Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об"єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв"язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, які проводяться в сільськогосподарському виробництві. Він характеризується підвищенням урожайності культур та продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва — це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов"язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливого значення набуває земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві — продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі або продуктивної худоби.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольняти певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним із найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об"єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників невпинно зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.[6]

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат (матеріальних, трудових і фінансових) досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють; народногосподарську економічну ефективність сільського господарства; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність окремих галузей сільського господарства; економічну ефективність виробництва колективних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, міжгосподарських підприємств і об"єднань, а також їх внутрішньогосподарських підрозділів; економічну ефективність виробництва окремих культур, продуктів, операцій тощо; економічну ефективність агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики.

Для оцінки економічної ефективності виробництва та її виміру застосовують критерій, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій — це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки.[4]

Тому вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект від застосування сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці.

Основний критерій економічної ефективності відображує головну мету виробництва і може використовуватися на всіх рівнях. Але при вивченні ефективності окремих галузей народного господарства даний критерій може набувати більш конкретних форм з урахуванням характеру і особливостей виробництва. У зв"язку з цим критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю.

Як економічна категорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив, кормів та ін.), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

1.2. Показники економічної ефективності виробництва зерна та методика їх визначення

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва – складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва.

Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу сукупних вкладень. У зерновиробництві це одержання максимального обсягу продукції з 1 га посіву при найменших витратах праці. Слід мати на увазі, що ефективність – не лише співвідношення витрат на результати виробництва, але і якість, корисність продукції для споживача. Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці.

Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступінь та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі. Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.

Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з 1 га, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га) відображають лише одну сторону досягнутої ефективності.

Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна – витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки – за порівняними цінам.[3]

Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд.– рік., тим вище ефективність зерновиробництва, яку характеризують слідуючи показники:

Е = ВП/t                                                                                          

де ВП – валова продукція, грн.

t – час, витрачений на виробництво продукції, люд.-год.

Е = ЧП/t                                                                                          

де ЧП – чиста продукція, грн.

Е = П/t                                                                                             

де П – прибуток, грн.

Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво.

Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку.

Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість – це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, пов’язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації.

Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції – відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації.

Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових:

Е = ВП/ S                                                                                        

де S – площа посіву, га

Е = ЧП/S                                                                                         

Е = ЧД/S                                                                                         

Е = П/S                                                                                            

де П – прибуток, грн.

Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції:

Рр = П/Ср х 100 %                                                                          

де Рр – рівень рентабельності, %;

П – прибуток, грн.;

Ср – собівартість реалізованої продукції, грн.

або

Рр = (Ц – Ср)/ Ср х 100%                                                              

де Ц – ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори – собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

2.1. Виробничі ресурси господарства та їх використання

Приватне сільськогосподарське підприємство “Іскра” розміщене у с.Лопатичі, Олевського району, Житомирської області.

Жито́мирська областьрозташованана півночі України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської височини. Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. Ґрунти: на півночі — дерново-підзолисті; на півдні — чорноземи звичайні.

Клімат Житомирської області помірно континентальний, з вологим літом та м"якою зимою. Середня температура січня – 10°C, а в липні – +20 C. Річна кількість опадів на півночі 600 мм, а на півдні 700 мм. Вегетаційний період в середньому становить 240 днів. Немало шкоди завдає господарству області таке метеорологічне явище як град (до шести днів за рік), сильні проливні дощі.

Область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина — у зоні Полісся, південна — у межах Лісостепу.

Структуру с.-г. угідь зображена у таблиці 2.1        

Таблиця 2.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь підприємства «Іскра»

Види угідь	2012		2013		2014		Темп зростання
	га	%	га	%	га	%	%
Сільськогосподарські угіддя	1048	100	594	100	594	100	100
з них рілля	650	62	494	83	487	82	100
Інше	398	38	100	17	107	18	100

Виходячи з таблиці 2.1, можна зробити висновок про те, що за період з 2012 по 2014 рр. в структурі с.-г.-угідь підприємства відбулися значні зміни. В 2012 р. рілля становила 62%,а в 2013 р. – 83%, в 2014 р.-82%. Питома вага ріллі становила на 2014 р. 82%, що свідчить про високий рівень розорюваності земель підприємства.

Розрахунок показника землезабезпеченості приватного підприємства “Іскра”, проводиться шляхом відношення площі с.-г. угідь (окремо ріллі) до середньорічної чисельності працівників, зайнятих у виробництві.

Таблиця 2.2

Землезабезпеченість підприємства «Іскра»

Показники	2012 р.	2013р.	2014р.
Площа с.-г. угідь,га	1048	594	594
У т.ч. ріллі	650	494	487
Середньорічна чисельність працівників, зайнятих у с.г. виробництві,чол.	44	46	46
Припадає на одного працівника, га (землезабезпеченість): с.-г. угідь	23,82	12,91	12,91
Ріллі	14,77	10,74	10,58

За даними таблиці 2.2 землезабезпечення в господарстві зменшилось, за рахунок сталості площі і збільшення працівників. У 2012 р. на одного працівника припадало 23,82 га.угідь, з них 14,77 га. ріллі; у 2013 р. на одного працівника припадало 12,91 га угідь,з них 10,74. ріллі, а у 2014 р. на одного працівника припадало 10,58 га. ріллі.

Визначимо динаміку структури посівних площ Приватного підприємства “Іскра”.

Таблиця 2.3

Структура посівних площ Приватного підприємства «Іскра»

Культура	2012 р.		2013 р.		2014 р.
	зібрана площа, га	структура %	зібрана площа, га	структура %	зібрана площа, га	структура %
пшениця озима	40	11,7	18	5,9	28	9,5
жито	210	61,6	216	70,6	180	61,2
овес	85	24,9	72	23,5	86	29,2
гречка	6	1,8	-	-	-	-
Загальна посівна площа	341	100	306	100	294	100

Проаналізувавши таблицю 2.3 приватне підприємство "Іскра" можемо зробити висновок, що найбільшу питому вагу за 2012 рік мали: жито і овес. У 2013 р. питома вага жита становила 70,6%, а питома вага вівса – 23,5%. У 2014 р. питома вага жита зменшилась, на 9,4 %, вівса – збільшилась на 5,7 %. А така культури як гречка станом на 2013 рік була виведена з посіву.

Трудові ресурси – це населення у працездатному віці, які за станом фізичного та психологічного здоров’я можуть брати участь у процесі виробництва. Але основною робочою силою на підприємстві є чоловіки та жінки працездатного віку, які становлять близько 90% річних затрат праці у виробництві. [7, c.67]. За даними таблиці 2.4 проведемо аналіз використання трудових ресурсів підприємства.

Таблиця 2.4

Трудові ресурси господарства, їх використання та продуктивність праці

Показник	2012 р.	2013 р.	2014 р.
Вихідні дані:
Фонд робочого часу, люд.-год.	73821	72385	82137
Чисельність працівників, чол.	44	46	46
Вартість валової продукції, тис. грн.	1874	2121	2292
Розрахункові дані:
Відпрацьовано одним 1 працівником за рік люд.-год.	1677,7	1573,6	1785,6
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	0,90	0,85	0,96
Виробіток, тис. грн.:
а)на одного працівника	42,6	46,1	49,8
б)тис. грн. на одну люд.-год.	1,1	1,3	1,3

Використання трудових ресурсів варіюється. Кількість відпрацьованих людино-годин також варіюється в 2012 р. -1677,7 люд.-год., в 2013р. – 1573,6 люд.-год., а в 2014р. – 1785,6 люд.-год.. Відповідно, коефіцієнт використання трудових ресурсів збільшився( майже на 6 % порівняно з базисним роком).

Сільськогосподарське виробництво неможливе за наявності лише землі трудових ресурсів. У процесі виробництва використовуються засоби виробництва (засоби та предмети праці). Засоби виробництва, виражені у грошовій формі, становлять виробничий капітал сільськогосподарських підприємств. Виробничий капітал поділяються на основний та оборотний.         Основний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь в кількох виробничих циклах, свою вартість переносить на створюваний продукт частинами і в процесі виробництва не змінює своєї натуральної форми (будівлі, споруди, машини, обладнання і т.д.)

Оборотний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь лише в одному виробничому циклі, свою вартість переносить на створюваний продукт відразу повністю і в процесі виробництва змінює .

Економічна ефективність використання основного виробничого капіталу у сільському господарстві характеризується системою показників. Основ­ними з них є показники, які характеризують технічне оснащення підприємства: капіталозабезпеченість, капіталоозброєність, та показники, які характеризують ефективність використання основного виробничого капіталу: капіталовіддача,  капіталомісткість продукції та норма прибутку.

Капіталовіддача — це вартість валової продукції з розра­хунку на 1 грн основних виробничого капіталу сільськогоспо­дарського призначення

Капіталомісткість — це вартість основного виробничого капіталу сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. валової продукції (зворотний показник капіталовіддачі). Цей показник визначає розмір основного виробничого капіталу, необхідний підприємству для виробництва валової продукції вартістю 1 грн. за даних умов.

Капіталозабезпеченість – це вартість основного виробничого капіталу, яка припадає на 100га сільськогосподарських угідь. Капіталозабезпеченість значною мірою залежить від виробничого напряму підприємства.

Капіталоозброєність – співвідношення між початковим обсягом інвестицій і кількістю працюючих. Цей показник характеризує інтенсивність виробництва.

Таблиця 2.5

Забезпеченість та ефективність використання основного і оборотного капіталу на ПСП «Іскра»

Проаналізувавши таблицю 2.5, можна сказати, що за аналізований період обсяг основного капіталу сільськогосподарського призначення зменшився майже на 5,7%. Показник капіталовіддачі збільшився, порівняно з базисним роком на 31 %, що є позитивним фактором, а показник капіталомісткості зменшився майже на 23 %. Показник капіталозабезпеченості збільшився, порівняно з базисним роком на 67%, а показник капіталоозброєності зменшивя на 10%. У 2012 р. підприємство було збитковим, в 2013 р. – норма прибутку була найбільшою - 1,9%, а в 2014 р. – зменшилась до 1,4 %.

Як результат суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація полягає у переважаючому виробництві певного виду продукції. Її поглиблення дає змогу ефективніше використовувати наявні ресурси, сприяє концентрації виробничих ресурсів на виробництві певної продукції та удосконалює технологію виробництва. Для того, щоб встановити спеціалізацію підприємства, розглядають структуру грошових надходжень від реалізації усієї продукції.

Розглянувши структуру грошових надходжень від реалізації продукції, можна зробити висновок, про спеціалізацію господарства.

Таблиця 2.6.

Структура грошових надходжень від реалізації продукції на

ПП «Іскра»

Вид продукції	2012		2013		2014
	тис.грн	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
І. Всього по рослинництву	199,3	12	161,0	9,5	73,5	3,13
зерно	62,6	3,76	117,4	6,9	64,4	2,74
інша продукція рослинництва	10,5	0,63	43,6	2,6	9,1	0,39
ІІ. Всього по тваринництву	1463,6	88	1535,1	90,5	2276,3	96,87
м"ясо ВРХ	386,3	23,23	297,2	17,5	87213	37,12
молоко	1050,3	63,16	1221,6	72,02	1384,8	58,93
інша продукція тваринництва	27,0	1,62	16,3	0,96	19,2	0,81
ІІІ. Всього по господарству (рослинництво + тваринництво)	1662,9	100	1696,1	100	2349,8	100

Таблиця 2.7.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в СПП «Іскра»

Показник	Рік			ТЗ, %
	2012 р.	2013 р.	2014 р.
Вихідні дані
Площа с.-г. угідь, га	1048	594	594	56,7
Чисельність працівників, чол.	44	46	46	104,5
Вартість основного капіталу, тис. грн.	5796,5	5693	5464,4	94,2
Витрати на основне виробництво, тис. грн.	2683	3095,4	3697,9	137,8
Вартість валової продукції, тис. грн.	1874	2121	2292	122,3
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	1662,9	1696	2349,8	141,3
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	1704,7	1543,5	2235,6	131,2
Прибуток, тис. грн.	-41,8	152,5	114,2	х
Розрахункові дані
Вартість вал. продукції, тис. грн.
на 1 га. с.-г. угідь	1,79	3,57	3,86	21,6
на 1 середньорічного працівника	42,59	46,11	49,83	117
продовження таблиці 2.7
на 1 грн. основного капіталу	0,32	0,37	0,42		131,2
на 1 грн. виробничих витрат	0,70	0,68	0,62		88,6
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.
на 1 га. с.-г. угідь	1,59	2,85	3,95		248,4
на 1 середньорічного працівника	37,8	36,9	51,1		135,2
Прибуток, тис. грн.
на 1 га. с.-г. угідь	-0,04	0,26	0,19		х
на 1 середньорічного працівника	-0,95	3,32	2,48		х
Рівень рентабельності підприємства, %	-2,5	9,9	5,1		х
Норма прибутку, %					х

Аналізуючи таблицю 2.7. необхідно зазначити, що вартість валової продукції на 1 га с.-г. угідь зменшилася з 2012 р. по 2014 р. майже на 78%, на 1 середньорічного працівника збільшилась на 17%, на 1 грн. основного капіталу збільшилась на 30%, а на 1 грн. виробничих витрат зменшилась на 13%. Виручка від реалізації продукції на 1 га с.-г. угідь збільшилась з 2012 р. по  2014 р. на 48%, на 1 середньорічного працівника на 35%. Щодо прибутку на 1 га с.-г. угідь то в 2012 р підприємство було збитковим, а в 2013 прибуток збільшився і в 2014 р. знову зменшився порівняно з 2013 р, на 1 середньорічного працівника ця ж динаміка прослідковується. Враховуючи всі вищеперераховані показники, цілком зрозуміло, що рівень рентабельності та норма прибутку підприємства вказують на збиткову діяльність господарства.

2.2. Динаміка виробництва зернових культур та їх економічна ефективність

Перехід до ринку істотно розширив права і відповідальність підприємств стосовно як відносин, так і господарювання. Нині господарства самі розробляють і затверджують свої плани, а центральний механізм доведення планових завдань замінено договірними відносинами. Проте і тепер відчувається взаємна заінтересованість держави і виробника. Держава прагне одержати необхідний обсяг продукції, а підприємство – мати гарантований ринок збуту своєї продукції, нормальні закупівельні ціни, зустрічні поставки товарно-матеріальних цінностей та інше. Таким чином, звідси основне завдання – дати обґрунтовану оцінку доцільного розподілу продукції за основними напрямками, щоб продукція використовувалася за бажанням підприємств.

Найскладнішою процедурою планування є набір видів продукції, яку підприємство може виробляти для задоволення потреб ринку. Крім того визначитись, у якому обсязі і для кого призначається вироблена продукція , за якою ціною можна її продати та інше, щоб забезпечити належні умови для нормального ведення господарства і соціального розвитку колективу. Для цього аналізується кон’юнктура ринку і оцінюється виробничий потенціал підприємства. Визначальним базисом для виробництва сільськогосподарської продукції є розмір земельних ресурсів. Не применшуючи важливість інших факторів виробництва і того, що тільки їх достатність у збалансованому вигляді може забезпечити належну віддачу, проте всі вони є похідними в сучасних умовах є можливість розв’язати проблеми належного забезпечення ними (за умови нераціонального використання наявного потенціалу) під виробництво передбачених на основі кон’юнктурного аналізу) видів продукції.

Тут аналіз покликаний допомагати найкращим чином розпорядитись наявними ресурсами, забезпечити від них максимальну віддачу. Таким чином, розробка виробленої програми пов’язана з одного боку з розрахунком потужностей, а з другого – з показниками ринкової коньюктури, на підставі яких підприємство визначає обсяг і структуру виробництва продукції.

Отже, щоб достатньо задовольнити потреби різних сфер народногосподарського значення та потреби господарств, сільськогосподарські виробники повинні намагатися досягти певних запланованих меж у обсязі одержання продукції. А це досягається шляхом виконання плану, зокрема по таких показниках як зібрана площа та урожайність.

Таблиця 2.7.

Динаміка виробництва та реалізації зернових культур

Аналізуючи динаміку та виконання плану зібраної площі та урожайності зернових культур у господарстві, слід зазначити, що в цілому зміни за останні три роки мали різний характер. Урожайність зернових культур не змінювалась протягом 3 років. Але змінювалася площа посіву, так в 2013 р площа посіву була найменшою.

Безперечно, підприємство мабуть проводило ряд заходів щодо підвищення урожайності. До таких заходів можемо включити:

-         внесення мінеральних та органічних добрив

-         впровадження більш продуктивних сортів

-         правильне розміщення культури у сівозміні.

Рівень товарності продукції – це відношення кількості реалізованої продукції до кількості виробленої продукції.

-        

-        

-        

-        

-        

-         Таблиця 2.8.

-         Рівень товарності продукції ПСП «Іскра»

-        

Вид продукції	Реалізовано продукції,ц			Вироблено продукції,ц			Рівень товарності,%
	2012	2013	2014	2012	2013	2014	2012	2013	2014
Пшениця озима	70	175		680	308		10,29	56,8
Жито	148	426		346	2984		42,77	14,3
Овес	129	46		1239	790		10,41	5,8

За даними таблиці 2.8. рівень товарності виробництва пшениці на підприємстві знизився у 2013 р. до 46,4% у порівнянні з 2011 р., де цей показник складав 123,4%., як фактор зменшення виробництва та в подальшому її реалізації.

2.3.Економічна ефективність виробництва зерна.

Головною метою процесу виробничої діяльності галузі зерновиробництва ПП “Іскра” є виробництво зерна та одержання прибутку від його реалізації. Процес виробництва являє собою з одного боку, процес виробничого споживання засобів і предметів праці та робочої сили, а з другого - виготовлення продукції. Реалізація виробленої продукції є завершальною стадією повного циклу кругообороту виробничих засобів підприємства , в процесі якої господарству повертаються у вартісному виразі всі кошти, витрачені на виробництво і збут.

Таблиця 2.8

Вплив факторів на формування собівартості 1 ц. пшениці

ПП «Іскра»

С_у – умовна собівартість 1 ц пшениці, при витратах звітного року і урожайності базисного:

С_у = =105,5 грн/ц

С_х1=С_у-С_баз.=105,5 – 124,44 = -19,94 грн.

За рахунок зменшення витрат на 1 га. посіву на 339,6 грн., собівартість одного ц пшениці зменшилась на 19,94 грн.

С_х2=С_з-С_у=156,4 – 105,5 = 50,9 грн.

За рахунок зниження урожайності пшениці на 5, 54 ц з га., собівартість 1 ц пшениці збільшилась на 50,9 грн.

С_х1+С_х2=-19,94 + 50,9 = 30,96

Таблиця 2.9.

Вплив факторів на формування собівартості 1 ц. жита

ПП «Іскра»

С_у – умовна собівартість 1 ц жита, при витратах звітного року і урожайності базисного:

С_у = =138,07 грн/ц

С_х1 = С_у - С_баз. = 138,07 – 104,94 = 33,13 грн.

За рахунок збільшення витрат на 1 га. посіву на 699,6 грн., собівартість одного ц жита збільшилась на 33,13 грн.

С_х2 = С_з - С_у = 134,9 – 138,07 = - 3,1 грн.

За рахунок збільшення урожайності жита на 1,7 ц з га., собівартість 1 ц жита зменшилась на 3,1 грн.

С_х1 + С_х2 = 33,13 +(-3,17) = 29,96

Таблиця 2.10.

Економічна ефективність виробництва пшениці в ПСП «Іскра»

Показники	Роки
	2012	2013	2014
Вихідні дані
Площа посіву, га.	40	18	28
Валовий збір зерна, ц.	69870	31647	32983
Вироблено продукції, ц.	680	308	321
Кількість реалізованої продукції, ц	70	175	99
Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	8,7	17,6	18,2
Виручено, тис. грн.	12,2	33,6	18
Прибуток, тис. грн.	3,5	16	-0,2
Розрахункові дані
Урожайність, ц/га	17	17	11,5
Затрати праці на 1 ц зерна, люд. год	-	-	-
Повна собівартість 1 ц зерна, грн.	0,1	0,1	0,2
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн.	0,17	0,19	0,18
Прибуток, грн.:
-на 1 ц зерна	0,05	0,09	-0,002
-на 1 га посіву	0,09	0,89	-0,007
Рівень рентабельності, %	40,23	90,91	-1,09

За даними таблиці 2.10. повна собівартість 1 ц пшениці станом на 2014 р. є значно більшою порівняно з попередніми роками. Ціна реалізації пшениці варіюється протягом досліджуваних років. Загалом рівень рентабельності виробництва сягнув у 2014 р. позначки -1,09, тоді як у 2012 р. цей показник був 40,23. Тому аналізуючи вищеперераховані показники можна сказати,що виробництво пшениці в ПСП «Іскра» було збитковим тільки в 2014 р.

Таблиця 2.11.

Економічна ефективність виробництва жита в ПСП «Іскра»

Показники	Роки
	2012	2013	2014
Вихідні дані
Площа посіву, га.	210	216	180
Валовий збір зерна, ц.	301200	272111	285332
Вироблено продукції, ц.	3303	2984	3129
Кількість реалізованої продукції, ц	148	426	197
Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	17,5	43,8	40,6
Виручено, тис. грн.	24,9	74,8	33,3
Прибуток, тис. грн.	7,4	31	-7,3
Розрахункові дані
Урожайність, ц/га	15,7	13,8	17,4
Затрати праці на 1 ц зерна , люд. год	-	-	-
Повна собівартість 1 ц зерна, грн.	0,12	0,10	0,21
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн.	0,17	0,17	0,17
Прибуток, грн.:
-на 1 ц зерна	0,05	0,07	-0,04
-на 1 га посіву	0,03	0,14	-0,04
Рівень рентабельності, %	0,42	0,71	-0,18

За даними таблиці 2.11. повна собівартість 1 ц жита станом на 2014 р. є значно більшою порівняно з попередніми роками. Ціна реалізації жита однакова протягом досліджуваних років. Загалом рівень рентабельності виробництва сягнув у 2014 р. позначки -0,18, тоді як у 2012 р. цей показник був 0,42.Тому аналізуючи вищеперераховані показники можна сказати,що виробництво жита в ПСП «Іскра» є тільки в 2014 р.

Таблиця 2.12.

Структура собівартості 1 ц основних видів продукції рослинництва ПСП «Іскра»

Статті витрат	Продукція
	пшениця			жито
	2014			2014
	Всього затрат,тис.грн.	На 1 ц		Всього затрат,тисгрн	На 1 ц
		Грн	%		Грн	%
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні заходи
Прямі матеріальні витрати
У тому числі:насіння та посадковий матеріал
Нафтопродукти
решта матеріальних витрат
Амортизація необототніх активів
Загальновиробничі витрати
Усього витрат

Аналізуючи дані таблиці 2.12. можна відмітити, що в структурі собівартості 1 ц продукції тваринництва за 2013 р. найбільшу питому вагу у виробництві м’яса займають витрати на оплату праці – 68,8%, а у виробництві молока – прямі матеріальні витрати,що становлять 78,2%.

3.ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ  ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

3.1. Рівень беззбитковості виробництва зернових культур

Велику роль в обґрунтуванні управлінських рішень у агропромисловому бізнесі відіграє маржинальний аналіз та розрахунок рівня беззбитковості, методика якого базується на вивченні співвідношення між трьома групами найважливіших економічних показників: витратами, об’ємом виробництва (реалізації) продукції та прибутком.

Маржинальний дохід – це дохід, який отримує фірма при продажі однієї додаткової одиниці продукції. Якщо продукцію вдається реалізувати за незмінною ціною, то доход від продажу кожної додаткової одиниці буває дорівнює цій ціні. Звичайно ж фірмі приходиться згодом знижувати ціну, щоб підвищити обсяг попиту (відповідно закону попиту), тому в міру продажу нових одиниць продукції маржинальний дохід знижується. Чим вище маржинальний дохід, тим більше компенсація постійних витрат, тим вище чистий прибуток компанії.

Таблиця 3.1.

Економічна ефективність діяльності підприємства ПСП «Іскра»

Показники	Рік			ТЗ, %
	2012	2013	2014
Вихідні дані
1. виручка від реалізації продукції,тис.грн.	1662,9	1696	2349,8	141,3
2. витрати виробництва,тис. грн.	2683	3095,4	3697,9	137,8
3. у т. ч. постійні витрати	344,9	364,9	646,3	187,4
4. змінні витрати	573,1	749	925,8	161,5
Розрахункові дані
1. Маржинальний дохід, тис.грн	1089,8	947	1424	130,6
2. Коефіцієнт маржинального доходу	0,65	0,56	0,6	92,3
3. Критичний обсяг виробництва ( точка беззбитковості) тис. грн.	530,6	651,6	1077,2	203

З таблиці можна сказати,що темп зростання маржинального доходу в 2014 році, порівняно з 2012 роком збільшився майже на 31%, З кожним роком темп зростання виручки зростає, хоч і зростають затрати, тільки в меншому темпі ніж виручка. Тому це підприємство вважається економічно ефективним.

 Аналіз рівня беззбитковості дає змогу аналізувати необхідний рівень виробництва для досягнення необхідного рівня прибутковості та рентабельності.

         Аналіз беззбитковості широко застосовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами. Він дає змогу вивчити залежність прибутку від невеликого кола найбільш важливих чинників та на основі цього керувати процесом формування його розміру.

         Точка беззбитковості показує  рівень реалізації продукції, при якому виручка від реалізації продукції прикриває постійні та змінні витрати. Точка беззбитковості може бути розрахована як у вартісному (тис.грн.), так і в натуральному вираженні (центнерах). Точка беззбитковості у вартісному вираженні розраховується за формулою:

Де ТБ – точка беззбитковості у натуральному виразі;

ПВ – розмір постійних витрат на 1 га посіву, грн.;

Ц – ціна реалізації одиниці продукції, грн.;

ЗВ_о – розмір змінних витрат на 1 ц продукції, грн.

В натуральномі вираженні за формулою:

де  - точка беззбитковості у вартісному вираженні,

Ц – ціна реалізації одиниці продукції.

Показник «запас міцності» характеризує підприємницький ризик і визначається за формулою:

Де Q – фактичний обсяг виробництва у натуральному виразі;

ТБ – точка беззбитковості у натуральному виразі.

Валові витрати на 1 га,грн.= Виробнича собівартість, тис.грн./ зібрану площу,га

Точка беззбитковості(ц/га)=Валові витрати на 1га,грн./Ціна реалізації 1ц,грн.

Точка беззбитковості (грн/га)=Точка беззбит.(ц/га)/Ціна реалізації 1ц,грн.

Суть методу аналізу беззбитковості полягає в пошуку критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Господарська діяльність вважається досить ризикованою, якщо запас міцності знаходиться на рівні, нижчому за 25%.

Таблиця 3.2.

Точка беззбитковості ПСП «Іскра»

Точка беззбитковості – об"єм або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибутку або нульових збитків. Тому, аналізуючи дані таблиці 3.2. можна сказати, що виробництво пшениці і жита на підприємстві не є збитковим і господарська діяльність не вважається ризикованою.

  Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв"язання цієї проблеми нерозривно пов"язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур .[4]

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують подальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту ґрунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства — впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільсь­когосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.[5]

Матеріальною основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке включає вдосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продук­тивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70—75 % зумовлюється досягненнями технічного прогресу, частка організаційних факторів становить 25—30 %, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції.

3.2. Інтенсифікація вирощування зернових культур.

Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація на основі постійного удосконалення господарського механізму, який формується на суттєво новій ринковій мотивації до праці.

Інтенсивний тип розширеного відтворення в умовах становлення та розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порів­няні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції.

Підвищення ефективності зернового господарства пов’язане з впливом на його розвиток великої кількості факторів: хімізація, меліорація, виведення нових сортів, підвищення загальної культури землеробства. В зв’язку з тим, що перелічені фактори не рівнозначні по ступеню впливу на збільшення виробництва зерна і потребують різних розмірів капіталовкладень та поточних затрат, важливо, куди будуть спрямовані ці капіталовкладення.

Труднощі у визначенні економічної ефективності основних факторів, які впливають на ріст урожайності зернових культур, на відмінну від виявлення економічної ефективності різних варіантів проектних рішень в промисловості, коли головне завдання полягає у виборі більш ефективного варіанту, визначення групи показників, полягає в тому, що тут головне завдання встановлює найбільш правильне відношення факторів у комплексі з урахуванням економічної ефективності кожного із них.[2]

Зернопромисловий комплекс являє собою досить складну структуризовану структуру, в яку, крім зернового господарства, входять борошномельна, круп’яна, комбікормова, хлібопекарська та інші галузі промисловості. Тому концепція його розвитку передбачає модернізацію всіх галузей і складових, удосконалення економічних і технологічних зв’язків між ними, їх збалансований розвиток, кооперування виробництва, використання най­новіших технологій, збільшення асортименту і поліпшення кінцевої продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва і зниження цін на неї. [8]

 У цілому ефективність – це соціально-економічна проблема, позитивне вирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства.

З цією метою розроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної ефективності зернового виробництва і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства, ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних  сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природнокліматичних та економічних умовах забезпечують  найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур.

В останні роки в АПК різко скоротилося застосування органічних та мінеральних добрив. Скорочення застосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. А тому збільшення норм внесення добрив  і доведення їх до оптимального рівня є актуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників. [2]

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьому зв’язку набуває поліпшення селекції і насін­ництва зернових культур. Для прикладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% - поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% - впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Отже, можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна  значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов’язане також з технічним переозброєнням галузі. [7]

Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.

3.3. Впровадження комплексної механізації виробничих процесів.

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності  праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна. [3]

Комплексна механізація – основна база підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці до 0,67-0,09 люд.-год на 1 ц зерна.

Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень і тенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві. Впровадження систем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяти поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів.[2]

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих ви­дів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нор­мативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охо­рону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних за­конів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання. [8]

Розвиток сільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин, високопродуктивних культур, мінеральних добрив, гербіцидів тощо. Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливою умовою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

ВИСНОВКИ

Отже, зростання ефективності виробництва зернових культур пов’язане із збільшенням урожайності і зниженням затрат праці на їх вирощування. Так, як виробництво та його ефективність відображають вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, та формуючи її рівень, визначають тенденції розвитку.

На основі проведеного дослідження сучасного стану ведення бухгалтерського обліку та ефективності виробництва зерна в ДП «Мирогощанський державний іподром» середнє за розміром господарство, яке спеціалізується на виробництві зерна, соняшнику та молока. Господарство в цілому в достатній мірі забезпечено робочою силою, в той же час вкрай низька забезпеченість сільськогосподарською технікою.

Серед основних культур ДП “Мирогощанський державний іподром” переважають пшениця озима, кукурудза на зерно, ячмінь.

Інтенсифікація на даному підприємстві  неефективна. Для складання проекту підвищення рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції ми взяли пшеницю та ячмінь.

 На підвищення рентабельності ДП “Мирогощанський державний іподром” значно впливають ціни на реалізацію продукції, витрати на її собівартість та якість продукції.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, під­вищення оплати праці, та поліпшення побутових і культурних умов пра­цівників галузі.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногоспо­дарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агро­промислового комплексу і подальшого підвищення результативності фун­кціонування економіки України.

Для підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва
господарство повинно застосовувати оптимізацію сівозмін, що поліпшить
використання земельних ресурсів, і дасть змогу уникнути виснаження
земель.[8]

На мою думку було б непогано налагодити систему зрошування.
Відремонтувати фрегати та канали подачі води на поля, що значно поліпшитьдогляд за грунтом.

Докорінне перетворення економічних відносин в агропромисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників господарювання, який має встановити насамперед залежність оплати праці від розмірів госпрозрахункового доходу господарства.

Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної
ефективності сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення
економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу.

Це передбачає насамперед створення системи цін на продукцію
агропромислового комплексу, яка б орієнтувала всі його ланки на високі
кінцеві результати і створювала умови для роботи сільськогосподарських
та переробних підприємств на принципах господарського розрахунку і
самофінансування.

Додаток 1.

Вартість валової продукції ПП «Іскра»

Вид продукції	2012 р.			2013 р.		2014 р.
	К-сть виробленої продукції, ц	Ціна за 1 ц, грн (в порівняльних цінах 2010 р.)	В-сть продукції, грн.	К-сть виробленої продукції, ц	В-сть продукції грн.	К-сть виробле ної продукції, ц	В-сть продукції грн.
Пшениця озима	680	102,75	69870	308	31647	321	32983
Жито	3303	91,19	301200	2984	272111	3129	285332
Овес	1239	88,41	109540	790	69344	1605	141898
Гречка	65	357,69	23249	-	-	-	-
Силос	3970	4,82	19135	8250	39765	8680	41838
Разом по рослин-ництву:			522994		413367		502051
ВРХ	51	1164,16	59372	401	466828	457	532021
Молоко	5194	248,66	1291540	4988	1240316	5058	1257722
Разом по тварин-ництву:			1350912		1707144		1789743
ВВП			1873,906		2120,511		2291,794

Список використаної літератури:

1. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку.– К.: ІАЕ УААН, 2000. – 574 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге
вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. – 624с.

3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства.
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. –
К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

4. Економіка підприємства. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

5. Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жабка, М.М. Рудий, А.А. Чалий: за ред. П.П. Руснака. – Урожай, 1998. – 201 с.

6. Економіка сільського господарства. Коваленко Н.Я. – М.: ЄКМОС,
1998р.

7. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа,
1991р.

         8. Мертенс В.П. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа,
1991.

Дадаток 2

Річні звіти ПП «Іскра» за 2012-2014 рр.