Динаміка та причини смертності серед населення працездатного віку в м. Чернівці.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

«БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

НАУКОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

Динаміка та причини смертності серед населення працездатного віку в м. Чернівці.

Виконала:

студентка 1групи

3 курсу

Спеціальності лабораторна            

діагностика

Кецман Аліна Олександрівна

Чернівці 2016

План

1.Вступ.

1.1. Актуальність теми

1.2. Мета роботи

2. Основні результати

3. Висновки та пропозиції.

4. Список використаної літератури.

1.     Актуальність теми.

В Україні смертність перевищує народжуваність. За даними ООН, до 2030 року населення може зменшитися до 39 мільйонів осіб. ЦРУ дослідило рівень нашої смертності Україна посідає друге місце серед держав світу за рівнем смертності. Як повідомляє РБК-Україна, така інформація оприлюднена у звіті Центрального розвідувального управління США. Місця в рейтингу залежать від кількості смертей на 1 тис. мешканців країни. На першому місці – Південна Африка (17,36), слідом за Україною (16,4) – Лесото (15,02) і Чад (14,85). Росія недалеко відірвалася від України, хоча й з набагато меншим рівнем смертності: 10-та позиція з 13,97 осіб на 1000 жителів. Інші сусіди України: Польща опинилася на 46-му місці (10,31); Білорусія – на 13-му (13,68); Угорщина – на 23-му (12,71); Молдова – на 24-му (12,61).

   Демографічна ситуація в Україні залишається вкрай напруженою, темпи скорочення населення - найбільші в Європі. За роки незалежності населення скоротилося на 6,7 млн. чоловік. Триває процес депопуляції. Природний приріст з 1991 року і по сьогодення залишається від’ємним, він формується не тільки під впливом низької народжуваності, а й високої смертності. Смертність, в свою чергу, є надзвичайно інформативним індикатором здоров’я населення зокрема та рівня соціально-економічного розвитку країни в цілому.

   Все вище зазначене і обумовлює актуальність дослідження динаміки та причин смертності серед населення працездатного віку, показників та структури захворюваності та смертності, а також їх територіальні особливості на прикладі м. Чернівці.

   Будувати світле завтра можна з єдиною метою: щоб жити в ньому. Проте поки в новому домі, який ми створюємо, мешканців залишається все менше. За невтішними прогнозами експертів, якщо всі нинішні демографічні тенденції збережуться, то до 2050 року в Україні залишаться не більше 25 мільйонів осіб, з них працездатного населення – всього п’ята частина.

 Проблемі трансформації сучасних демографічних процесів, визначенню їх причин та наслідків, заходів щодо їх регулювання приділяли увагу вітчизняні вчені, які досліджують проблеми демографічного відтворення, зокрема С.Ф. Биконя, В. Стешенко, В.О. Хвіст, В.А. Моргун.

Мета роботи: проаналізувати динаміку основних показників смертності та захворюваності працездатного населення населення у м. Чернівці за роки незалежності; охарактеризувати основні зміни структури смертності та захворюваності за основними причинами.

1.     Основні результати.

   Територія Чернівецької області на 1 січня 2015р. дорівнювала 8,1 тис. кв. км. Станом на 1.01.2015р. на 1 кв. км. приходилося 112 жителів. На початок 2015р. до складу області входило 11 міст (з них 2 – обласного значення, 9 – районного), 8 селищ міського типу та 398 сільських населених пунктів. Серед 11 районів області найбільшими за кількістю населення є Сторожинецький (99,4 тис. осіб) та Новоселицький (78,6 тис. осіб), найменшими – Путильський (26,2 тис. осіб) та Герцаївський (32,9 тис. осіб).

   Особливістю населення Чернівецької області є перевага сільського населення в його загальній кількості – 57,1%. На початок 2015р. в області проживало 910,0 тис. осіб.

Статево-вікова структура населення.

   Однією з найважливіших кількісних та якісних характеристик населення є його статево-вікова структура. Протягом багатьох років вона характеризувалася стабільною перевагою жінок у загальній чисельності населення. Станом на початок 2015р. чисельність жінок становила 480,7 тис. осіб, або 53,0% загальної чисельності, чоловіків – 426,2 тис. осіб, або 47,0%. На кожну тисячу жінок припадало у середньому 887 чоловіків. Це співвідношення змінюється в залежності від віку населення.

   Якщо серед дітей до 1 року переважала частка чоловічої статі (51,5% хлопчиків та 48,5% дівчаток), то у напрямку до більш зрілого віку ця пропорція поступово змінюється на користь жінок, і починаючи з вікової групи 30–34 роки, у наступних п’ятирічних вікових групах стабільно переважають жінки.

   Особливо помітною перевага жінок стає у старших вікових категоріях, що пов’язано з більшими втратами чоловічого населення внаслідок історичних факторів та перевищенням чоловічої смертності над жіночою. В міських поселеннях відсоток чоловіків менший, ніж у сільській місцевості (46,3% проти 47,5%). В міських поселеннях області на 1000 жінок приходилося 862 чоловіка, в селах – 905. Крім того, відсоток населення окремих вікових груп в містах і селах також різний.

Структура населення за окремими віковими групами за даними перепису 2001 року та на початок 2015 року

Вікова група	Міське поселення та сільська місцевість 2001р.	Міські поселення та сільська місцевість2015р.	Міські поселення 2001р.	Міські поселення 2015р.	Сільська місцевість 2001р.	Сільська місцевість 2015р.
0-14 років	19.5	17.0	17.3	15.2	20.9	18.3
Працездатне населення	66.3	69.2	71.7	72.6	62.7	66.8
65 років і старше	14.2	13.8	11.0	12.2	16.4	14.9

   Що стосуєтьсь основних причин смертності працездатного віку, то перше місце займають хвороби системи кровообігу – 63,4% (1582 випадків). Із них п’яту частину складають цереброваскулярні хвороби. На другому місці новоутворення – 18,5% (462 випадки). Третє місце посідають зовнішні причини, що призводять до смерті – 5,6% (140 випадків). Зростання смертності в працездатному віці спостерігається серед чоловіків, у яких перші два місця в структурі смертності посідають хвороби системи кровообігу та нещасні випадки, травми, отруєння. Незважаючи на те, що первинна захворюваність та поширеність захворювань у жінок вищі, ніж у чоловіків, рівні смертності чоловіків працездатного віку від хвороб системи кровообігу перевищують рівні смертності жінок у 3 рази, а від нещасних випадків у 5 разів.

У чоловіків працездатного віку серед причин смертей  переважають :

Хвороби системи кровообігу – 25,6%

Зовнішні причини смерті – 23,1%

Новоутворення  – 19,2%

Хвороби органів травлення – 7,7%

А у жінок працездатного віку серед причин смерті на відміну від чоловіків:

1. Новоутворення – 39,6%

2. хвороби системи кровообігу  – 20,7%

3. Зовнішні причини захворюваності - 15,1% та смертності із них найбільше померло жінок від транспортних нещасних випадків.

   В структурі померлих за причинами смерті відсоток померлих від хвороб системи кровообігу порівняно з попереднім роком дещо збільшився.

   З усіх хвороб системи кровообігу найвища смертність спостерігалася від ішемічної хвороби серця – 92,3% смертей цього класу хвороб.

   Причиною смерті 14,1% померлих були новоутворення, з яких 99,6% – злоякісні. Серед злоякісних новоутворень найвищий рівень смертності – від

новоутворень органів травлення – 58,7 особи на 100 тис. жителів. З них найбільш поширеними були злоякісні новоутворенняшлунка, ободової кишки, прямої кишки та підшлункової залози.

   П’ята частина померлих від злоякісних новоутворень страждала на захворювання органів дихання та грудної клітки .

   Третьою за кількістю померлих причиною смерті населення були зовнішні причини захворюваності та смертності. Найвищий рівень смертності спостерігався від випадкових отруєнь, спричинених отруйними речовинами. Друге місце за кількістю померлих від зовнішніх причин займають навмисні само ушкодження жителів. З цього класу причин смерті 90,4% займають навмисні самоушкодження шляхом повішання, удавлення та задушення. Смертність від транспортних нещасних випадків порівняно з минулими роками збільшилася майже в півтора рази.

Для порівняння причин смертності осіб працездатного віку в м. Чернівці та області, розглянемо таблицю.

  

2.     Висновки та пропозиції.

   Подолання негативних демографічних тенденцій – складний і тривалий процес. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань - економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового (передусім, пов"язаного з транспортом) травматизму, популяризації здорового способу життя (зниженні масштабів тютюнопаління, особливо серед молоді, формуванні культури вживання алкогольних напоїв), забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.

   Не менш важливим буде поставлення та виконання таких завдань як:

- профілактики та зниження професійної захворюваності;

- поліпшення санітарно - епідемічної, екологічної ситуації;

- зниження травмонебезпечності навколишнього середовища;

- переорієнтації державної системи охорони здоров’я на профілактику захворювань, насамперед хронічних, інфекційних, гінекологічних;

- підвищення ролі первинної медико – санітарної допомоги, зокрема на засадах сімейної медицини;

- поліпшення репродуктивного здоров’я населення, забезпечення доступності якісної медико – генетичної, акушерської допомоги, пропаганди сучасних засобів планування сім’ї;

- стимулювання позитивних зрушень у поведінці та спосіб життя людей на індивідуальному рівні шляхом формування механізму заохочення населення до ведення здорового способу життя;

- розвиток  швидкої невідкладної медичної допомоги, насамперед у сільській місцевості;

- продовжувати постійний моніторинг та аналіз стану смертності населення працездатного віку в районі;

   4. Список використаної літератури.

1. Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр. // http://www.rada.dok.ua.

2. Васильєва Л. Й. Демогpафічні аспекти сучасної сім’ї // Актуал. пpобл. політики: Зб. наук. пp. - Одеса, 1997. - Вип.1-2. - С.15-17.

3. Балябанова Г.П.  Трудова міграція в Україні в умовах глобалізації// Держава та регіони.-2008.-№2.