Текст:

ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ВІННИЦЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ЕЛЕКТРОЗВ`ЯЗОК

Виконала:

учениця ІІІ курсу, групи №34

професія: Гринчук Олеся

«Оператор телекомукаційних послуг» Олександрівна

Керівник

викладач: Колісник К.В

Вінниця – 2016

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

1.ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ЕЛЕКТРОЗВ"ЯЗОК.. 4

1.1. Послуги та мережі документального електрозв’язку. 4

1.2. Передача даних. 8

1.3. IP-телефонія. 11

1.4. Факсимільний зв’язок. 13

1.5. Електронна пошта. 15

1.6. Телеграфний зв"язок. 18

2.ОХОРОНА ПРАЦІ ОПЕРАТОРА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ. 25

ВИСНОВОК.. 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 30

ВСТУП

У загальному випадку під інформацією розуміють сукупність відомостей про які-небудь події, явища або предмети. Для передачі або зберігання інформації використовують різні знаки, що дозволяють представити її в деякій формі. Цими символами можуть бути слова і фрази людської мови, жести та малюнки, форми коливань, математичні символи тощо. Сукупність знаків, що містять ту або іншу інформацію, називають повідомленням. Так при телеграфній передачі повідомленням є текст телеграми, що являє собою послідовність окремих знаків - букв і цифр. При розмові по телефоні повідомленням є неперервна зміна в часі звукового тиску, що відображає не тільки зміст, але й інтонацію, тембр, ритм і інші властивості мови. При передачі рухомих зображень у телевізійних системах повідомлення являє собою зміну в часі яскравості елементів зображення.

Сучасні мережеві технології повинні забезпечити надійну, швидку та достовірну передачу цифрових даних по каналах зв’язку. Хоча між відо-мими технологіями існують суттєві відмінності, всі вони базуються на за-гальних принципах архітектури та передачі даних, які розглядаються у ди-сципліні «Системи документального електрозв’язку» (СДЕЗ).

Історія практичного документального зв"язку починає свій відрахунок з1792 року. Під час Великої французької революції (1789-1794) виникла агостра необхідність в швидкій передачі повідомлень на великі відстані. І в 1794 року під керівництвом французького винахідника-механіка Клода Шаппа був побудований перший семафорна лінія передачі довжиною 225 дом между Парижом і Ліллем, і складалась з 22 станцій кожна станція уявляла собою вежу, на яку установлювалась рухливі рейки, які позволяли відтворювати 196 різніх знаків.

1.ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ЕЛЕКТРОЗВ"ЯЗОК

1.1 Послуги та мережі документального електрозв’язку

Документальний електрозв"язок (documentary telecommunication) – це вид електрозв"язку, який забезпечує передачу документальних повідом-лень. До документальних повідомлень відносяться літерно-цифрові пові-домлення, а також графічний та ілюстративний матеріал – рукописи, крес-лення, фотографії тощо.

У загальному випадку під інформацією розуміють сукупність відомостей про які-небудь події, явища або предмети. Для передачі або зберіган-ня інформації використовують різні знаки, що дозволяють представити її в деякій формі. Цими символами можуть бути слова і фрази людської мови, жести та малюнки, форми коливань, математичні символи тощо. Сукупність знаків, що містять ту або іншу інформацію, називають повідомленням. Так, при телеграфній передачі повідомленням є текст телеграми, що являє собою послідовність окремих знаків - букв і цифр. При розмові по телефоні повідомленням є неперервна зміна в часі звукового тиску, що ві-дображає не тільки зміст, але й інтонацію, тембр, ритм і інші властивості мови. При передачі рухомих зображень у телевізійних системах повідом-лення являє собою зміну в часі яскравості елементів зображення.

Передача повідомлень (а отже, і інформації) на відстань здійснюється за допомогою якогось матеріального носія (паперу, магнітної стрічки і т.п.) або фізичного процесу (звукових або електромагнітних хвиль, струму і т.п.). Фізичний процес, що відображає передане повідомлення, називається сигналом.

Поняття "документальний електрозв"язок" об"єднує такі види електрозв"язку:

1. телеграфний зв"язок, за допомогою якого забезпечується передаван-ня літерно-цифрового тексту (телеграм) і відтворення його у пункті при-йому на папері;

2. передача даних;

3. факсимільний зв"язок, який дозволяє передавати нерухомі чорно-білі або кольорові зображення. Структурна схема на Рис. 1.1

Рис. 1.1. Структурна схема системи документального електрозв"язку

До її складу сходять такі елементи.

1. Кінцевий пристрій передачі, який перетворює повідомлення у елек-тричні сигнали. До таких пристроїв відносяться передавальна частина те-леграфного і факсимільного апаратів, трансмітери, пристрої зчитування апаратури обробки даних.

2. Перехідний або узгоджувальний пристрій, який узгоджує електрич-ні параметрами сигналу передавача з параметрами каналу; приймальний перехідний пристрій виконує обернену операцію – узгодження сигналів, прийнятих з каналу, з параметрами вхідних кіл приймача.

3. Канал, який являє собою сукупність лінійних засобів і інших техні-чних пристроїв, за допомогою яких забезпечується передача інформації.

4. Пристрій комутації, який з"єднує канали для передачі інформації між кінцевими пристроями.

5. Кінцевий пристрій прийому, який перетворює прийняті сигнали у документальне повідомлення. До таких пристроїв відносяться приймальна частина телеграфного і факсимільного апаратів, пристрої запису інформа-ції на перфострічку, пристрої виводу інформації на монітор, плотери тощо.

Телеграфна мережа України складається з таких трьох комутованих мереж:

1. Загального користування (ЗК), по якій передаються телеграми, прийняті в міських відділеннях зв"язку, районних вузлах зв"язку або безпо-середньо на телеграфних вузлах і доставляються адресатам (установам, пі-дприємствам, приватним особам);

2. Абонентського телеграфування (AT), по якій передаються телег-рами або організуються телеграфні переговори між встановленими у або-нентів цієї мережі кінцевими абонентськими установками;

3. Міжнародного абонентського телеграфування "Телекс", по якій передаються телеграми або організовуються телеграфні переговори між кінцевими установками абонентів цієї мережі, які знаходяться у нашій країні і за кордоном.

Окрім перерахованих, до складу телеграфної мережі країни входить некомутовна мережа орендованих каналів.

Мережа загального користування. Мережа загального користування передбачає організацію по всій країні відділень зв"язку, куди відправники здають телеграми і які забезпечують доставку телеграм безпосередньо одержувачеві. Телеграма може бути адресована у будь-який населений пункт країни, де є відділення або вузол зв"язку.

Телеграфна мережа загального користування пройшла великий шлях розвитку і на різних його етапах базувалася на принципах комутації кана-лів (КК), комутації повідомлень (КП) і їх поєднанні. У перспективі на ме-режі ЗК будуть використовуватися тільки методи, засновані на комутації з накопиченням інформації (комутація повідомлень і комутація пакетів).

Комбіновані мережі залежно від того, який метод комутації відіграє головну роль, називаються мережами з КК + КП або КП + КК. Метод КК + КП донедавна широко використовувався на телеграфних мережах загаль-ного користування. Він полягає у наданні тому або іншому відділенню зв"язку (ВЗ) тимчасового прямого з"єднання через вузли комутації каналів з іншими відділеннями зв"язку. Телеграфні ВЗ підключаються місцевими сполучними лініями до найближчих вузлів комутації, що з"єднуються один з одним пу-чками магістральних каналів. Телеграфні апарати кінцевих пунктів підк-лючаються до викличних приладів (ВП), що забезпечують посилання на вузол сигналів виклику, набору номера, відбою, а також здійснюють авто-матичні включення і відключення телеграфного апарата відповідно до сиг-налів, що надходять від вузла.

Для передачі телеграми за системою ВЗ телеграфіст одного кінцевого пункту набирає на викличному приладі номер викликуваного кінцевого пункту, у результаті чого комутаційні прилади вузлів автоматично встановлюють необхідне з"єднання каналів між цими пунктами. З трансмітера першого кінцевого пункту здійснюється автоматичне передавання попере-дньо перфорованих телеграм, прийнятих апаратом іншого кінцевого пункту.

Для утворення прямого телеграфного каналу між викличним і виклику-ваним кінцевими пунктами необхідна наявність вільних магістральних ка-налів між всіма вузлами, що беруть участь у цьому з"єднанні, а також вільної місцевої лінії між останнім вузлом і викликуваним пунктом.

Число каналів на низовій мережі (від обласного вузла до головного або районного) звичайно мале (2-3), тому такі канали набагато частіше ви-являються зайнятими, ніж канали магістральної мережі. Якщо зв"язок пер-шого кінцевого пункту ГВ1 з останнім вузлом комутації (ст. Г на рис. 2.5) може бути отриманий з порівняно малою імовірністю відмови (1-5 %), то на ділянці місцевої лінії від ст. Г до другого кінцевого пункту ГВ2 імовір-ність відмови може досягати 20-30 % (при навантаженні 0,2-0,3 Ерл). При цьому викличний пункт буде одержувати часті відмови і через деякий час повторювати виклики. У результаті даремно займаються магістральні ка-нали і комутаційні прилади вузлів, сповільнюється проходження телеграм, витрачається час телеграфістів на повторні виклики.

Крім абонентської панелі і пристрою комутації, апаратура вузла міс-тить перехідний пристрій (ПП), що забезпечує підключення до центра мі-жміських каналів. Після встановлення з"єднання з необхідним абонентом повідомлення передається з одного абонентського пункту до іншого.

Різновид абонентського телеграфу – міжнародний абонентський теле-граф Телекс, призначений для забезпечення документальним зв"язком або-нентів, що передають повідомлення в інші країни. У мережі Телекс набір номера абонента звичайно здійснюється з клавіатури телеграфного апара-та.

При цьому телеграфний апарат викличного абонента включається від-разу ж після сигналу виклику. Набір номера викликуваного абонента здій-снюється шляхом передачі на вузол комутації стартостопних комбінацій. Усі сигнали, що надходять зі станції на апарат абонента, також передають-ся стартостопними сигналами ("Відповідь станції", "З"єднання", "Зайнято" та ін.).

1.2.Передача даних

Мережі передачі даних, як і інші мережі електрозв’язку, містять кінцеві пункти, канали зв’язку та вузли.

Кінцеві пункти поділяються на два типи: абонентські пункти і обчислювальні центри, на яких встановлено один або декілька комп’ютерів.

Абонентські пункти є індивідуальними кінцевими установками, а обчислювальні центри є колективними установками.

Канали зв’язку для передачі даних використовують як комутовані (switched), так і некомутовані (nonswitched), а також фізичні лінії.

Вузли зв’язку передачі даних можуть містити комутаційне обладнання, а саме: спеціальне обладнання комутації каналів, обладнання комутації повідомлень і обладнання комутації пакетів.

Для передачі даних (data communication) використовуються такі пакети і мережі:

· комутовані канали зв’язку;

· загальнодержавні мережі телефонного зв’язку;

· спеціалізовані мережі передачі даних;

При цьому передача даних може здійснюватися у таких режимах:

· одностороння передача повідомлень;

· двостороння почергова передача;

· двостороння передача одразу у двох напрямках.

Передача даних по загальнодержавній мережі телефонного зв’язку здійснюється після встановлення з’єднання при наборі номеру і переми-кання комутовного каналу на апаратурі передачі даних.

Повний цикл функціонування ланки передачі даних складається з п’яти фаз:

1 – встановлення з’єднання між абонентами;

2 – підключення абонентського пункту до каналу зв’язку;

3 – передача даних;

4 – вимикання абонентського пункту;

5 – роз’єднання.

Мережі передачі даних бувають двох типів:

1. з постійним напрямком зв’язку між абонентами, некомутовані.

2. зі змінним напрямком зв’язку між абонентами, комутовані.

Мережі передачі даних з постійним напрямком зв’язку між абонентами будують за принципом з’єднання кожного з кожним, тобто будь-який абонент мережі має відповідне число виділених некомутованих каналів зв’язку для обміну даними з кожним абонентом зв’язку. Перевагою такої мережі є оперативність обміну даними, відсутність відмов і малі втрати часу на встановлення з’єднання. До недоліків відносяться висока вартість мережі, а також низька завантаженість каналів зв’язку.

У більшості випадків для передачі даних застосовуються комутовані мережі, які поділяються на мережі з комутацією каналів, повідомлень, пакетів.

Під комутацією даних розуміється така їх передача, при якій канал передачі даних може використовуватися поперемінно для обміну інформацією між різними пунктами інформаційної мережі на відміну від зв"язку через некомутовні канали, що звичайно закріплені за певними абонентами.

Розрізняють такі способи комутації даних:

Комутація каналів - здійснюється з"єднання кінцевого устаткування даних (КУД) двох або більше станцій даних і забезпечується монопольне використання каналу передачі даних доти, доки з"єднання не буде розімкнуто;

Комутація повідомлень - характеризується тим, що створення фізич-ного каналу між кінцевими вузлами необов"язкове і пересилання повідом-лень відбувається без порушення їхньої цілісності. Замість фізичного каналу є віртуальний канал, що складається з фізичних ділянок, і між ділян-ками можлива буферизація повідомлення;

Комутація пакетів - повідомлення передається по віртуальному каналу, але воно розділяється на пакети, при цьому канал передачі даних зайнятий тільки під час передачі пакета (без порушення його цілісності) і після її завершення звільняється для передачі інших пакетів.

Алгоритм комутації каналів (channel switching): набір номера, з’єднання, передача, відбій – система з відмовою.

Алгоритм комутації повідомлень (message switching): повідомлення поетапно передається від вузла до вузла, тобто накопичується – система з сподіванням.

Алгоритм комутації пакетів (packet switching): повідомлення розби-вається на пакети 1000–2000 знаків і передається без сподівання всього по-відомлення – система з відмовою і сподіванням.

У мережі передачі даних з комутацією каналів застосовуються центри комутації каналів, які призначені для комутації каналів при встановленні з’єднання між абонентами. До переваг мережі з комутацією каналів нале-жить більш низька вартість мережі і більша завантаженість каналів зв’язку, а до недоліків – втрати часу на встановлення з’єднання, неможливість цир-кулярного зв’язку, відсутність пріоритету передачі.

У мережі передачі даних з комутацією повідомлень як центр комутації використовують обчислювальні комплекси, які можуть зберігати та обробляти інформацію. У даній мережі немає безпосереднього зв’язку між абонентами: інформація від абонента з адресою і індексом категорії надходить у центр комутації повідомлень, де вона обробляється, а потім в міру вивільнення каналів зв’язку у потрібному напрямку передається по каналу у інший центр комутації повідомлень, а звідти до адресата.

1.3.IP-телефонія

IP-телефонія — це технологія, що дозволяє використовувати будь-яку IP-мережу як засіб організації та ведення телефонних розмов, передачі відеозображень та факсів у режимі реального часу.

При відправленні або отриманні електронної пошти відбувається передача «пакета» інформації через мережу Інтернет. Аналогічним чином працює й IP-телефонія. Створення «пакетів» — перетворення аналогових (зокрема, звукових) сигналів у цифрові, їх стискання, передачу мережею Internet і зворотне перетворення в аналогові відбувається завдяки існуванню протоколу передачі даних через Інтернет (IP — Internet Protocol), звідси і назва «IP-телефонія».

Основною перевагою IP-телефонії є нижча вартість міжміських і міжнародних переговорів у порівнянні з традиційною телефонією за рахунок цифрування і наступної компресії (стиснення) голосового потоку, що дозволяє знизити собівартість послуги.

Друге — нижча вартість кінцевого устаткування. На шляху проходження пакетів інформації про голосовий сигнал не використовується дороге устаткування, що стало вже традиційним для міжнародної та міжміської телефонії . У цій високоякісній технології використовуються відносно недорогі комутатори-маршрутизатори.

У традиційній телефонії використовується принцип встановлення з"єднання, що має назву комутація каналів. Це означає, що під час зв"язку відбувається тимчасове з"єднання, якому виділяється весь канал зв"язку, незалежно від його завантаженості. Перевагою такого типу зв"язку є дуже не значний час затримки.

Під час передачі інформації через Internet відбувається зв"язок з комутацією пакетів. Це означає, що вся інформація розбивається на пакети, кожен з яких передається окремо від вузла до вузла без попереднього зв"язку між початковим та кінцевим пунктом.

Кожен вузол мережі, через який передається IP-пакет повинен аналізувати цей пакет (тип, адреса відправлення і призначення, контроль цілосності та інші параметри). Через те, що таких вузлів можуть бути десятки, кожен з них повинен проводити аналіз, і, крім того, зв‘язок між ними часто залишає бажати кращого, виникають великі, непередбачені затримки в мережі.

Також затримка може виникати під час стиснення та відновлення голосового сигналу. Людське ж вухо починає сприймати уривчатість мови навіть при затримці 150 мс. Ось чому Internet не є ідеальним середовищем для комунікацій в реальному часі.

Але якщо розглянути передачу інформації в Intranet (Рис.1.2), то ситуація буде дещо кращою. Тут все обладнання знаходиться під контролем однієї компанії, яка може конфігурувати його за власним бажанням. Наприклад, можна проставити вищий приорітет проходження голосових IP-пакетів, порівняно з іншою інформацією, для якої час затримки не є критичним. Це забезпечить якіснішу передачу мови.

Рис.1.2. Передача інформації в Інтернеті.

1.4.Факсимільний зв’язок

Факсимільний зв’язок (facsimile communication) – це вид електрозв’язку, при якому здійснюються передача і відтворення на відстані нерухомих зображень (static image).

Зображення, що передається, – оригінал – передається не у повному вигляді у заданий момент, а розбивається на окремі елементарні площадки. Ці площадки утворюються фокусуванням невеликої світлової плями, яка рухається по поверхні зображення.

Первинні факсимільні сигнали отри-мують у результаті електрооптичного аналізу, який полягає у перетворенні світлового потоку, котрий відбивають елементарні площадки зображення, у електричні імпульсні сигнали з амплітудою, яка залежить від яскравості (brightness) відбитого сигналу. У приймачі отримані сигнали перетворюються у оптичні сигнали відповідної яскравості і збуджують яку-небудь фізичну дію, що зафарбовує елементарні площадки носія запису, у результаті чого отримується копія зображання, що передається.

Система факсимільного зв"язку зображена на рис. 1.3. Пристрій роз-гортки (scanner) використовується для розкладення оригіналу на елемен-тарні площадки за допомогою світлового потоку світлооптичної системи, який фокусується на поверхню зображення. Відбитий від поверхні світловий потік потрапляє у перетворювач оптичних сигналів у електричні, як такий застосовується фотоелемент.

Потім електричний відеосигнал підсилюється і подається на модулятор, де він перетворюється у спектр частот, що відповідають каналу тональної частоти, який застосовується для факсимільного зв’язку. Потім сигнал знову підсилюється і передається до каналу. Синхронну і синфазну роботу передавача і приймача забезпечує спеціальний пристрій.

Рис.1.3. Факсимільний зв"язок.

На приймальній стороні сигнали, який надходять з каналу, подаються на підсилювач, який компенсує затухання сигналів у каналі, а потім на де-модулятор, призначений для оберненого перетворення канального спектра модульованого сигналу у вихідний відеосигнал. Після демодулятора відео сигнал надходить у пристрій запису, де відбувається запис відеосигналів за допомогою приймального пристрою розгортки.

Один із способів технічної реалізації електрооптичного аналізу і синтезу зображень. Бланк з оригіналом кладеться на ба- рабан Б передавального факсимільного апарата. На поверхню зображення проектується яскрава світлова пляма, яка рухається вздовж осі барабана. При обертанні барабана світлова пляма рухається по його поверхні, здійснюючи розгортку зображення. Відбитий світловий потік впливає на фотоелемент ФЕ, у результаті чого у його колі з"являється змінний струм , миттєве значення якого визначається оптичною щільністю (відбивною здатністю) елементів зображення. У приймальній частині факсимільного апарата прийнятий сигнал подається на світлодіод Д, інтенсивність випромінювання якого пропорційна миттєвому значенню сигналу. Пучок світла від світлодіода фокусується на поверхні барабана приймального апарата. На барабані закріплено світлочутливий папір. Барабан обертається синхронно з барабаном передавача. Світлова пляма від світлодіода рухається вздовж осі барабана так само, як і у передавачі. У результаті після проявлення одержується копія оригіналу зображення.

1.5 Електронна пошта

Електронна пошта UkrMail (X.400) є сьогодні самою швидкою та дешевою для організації документообігу в Україні. Це надійна платформа для об"єднання корпоративних систем електронної пошти. Система Х.400 використовує як транспортне середовище мережу Х.25 (UkrPack), що дає можливість одержати високу надійність і вірогідність передачі повідомлень навіть при низькій якості первинних каналів зв"язку.

Можливості:

– Обмін повідомленнями з користувачами світових і корпоративних систем електронної пошти (Sprint, MCI, Atlas, TBX-400 і т.д.);

– Безкоштовна доставка повідомлень користувачам Internet;

– Доставка повідомлень на телекс і факс;

– Одержання індивідуального телексного номера;

– Відправлення циркулярних повідомлень;

– Організація документообігу корпоративних організацій.

Користувачі системи електронної пошти UkrMail - організації, зацікавлені в надійній технології передачі й обробки повідомлень. Корпоративний користувач з невеликим обсягом інформації може замовити поштові скриньки і програмне забезпечення в системі UkrMail для головної структури і для підлеглих організацій. При цьому відпадає необхідність у використанні орендованих міжміських каналів зв"язку. Доступ до своєї поштової скриньки користувач одержує з будь-якого прилеглого вузла UkrPack і не залежно від того, у якому місті користувач уклав контракт на надання послуг.

Можливість приєднувати до повідомлення різні файли, а це можуть бути листи, накази, форми звітності, програми, графіки, малюнки і т.д., і розсилати циркулярно всім структурним підрозділам, дозволяє до мінімуму скоротити паперову технологію. Відпадає необхідність у використанні факсів. Завдяки використанню стандарту Х.400 коло взаємодії будь-якого абонента електронної пошти не замикається в рамках одного відомства.

Сьогодні користувач UkrMail може відправляти повідомлення своїм колегам, що працюють у таких багатокористувацьких системах електронної пошти як Atlas, MCI, SpintMail, Internet. До цієї кількості користувачів можна додати і тих адресатів, що мають у своєму розпорядженні тільки чи телекс факс. Абонент UkrMail може відправити повідомлення і їм, у якій би країні вони не знаходилися. Час доставки повідомлень складає 1-5 хв. за рубіж і до 1 хв. по Україні.

Для корпоративних користувачів з підвищеною інтенсивністю роботи може бути запропонований доступ по виділеній телефонній лінії на ділянці абонент - вузол UkrPack.

Система електронної пошти UkrMail (Х.400) може стати гарною технологічною основою для служб електронного обміну торгово-транспортними документами EDI.

Основи системи UkrMail - MTA/MS сервери (Message Transfer Agent/Message Store), простіше говорячи - електронні поштамти. Основні задачі поштамтів - це обробка і маршрутизація повідомлень, а також підтримка поштових скриньок користувачів системи. Поштамт UkrMail має можливість обробляти з"єднання з декількома десятками користувачів і інших поштамтів одночасно. Клієнтська частина користувача системи орієнтована на на популярні платформи "Windows 3.x, Windows 95, Windows NT і ін.

Телетекст - абонентська служба обміну символьно-кодованої кореспонденцією за допомогою автоматичної передачі із пам"яті одного термінала в пам"ять другого термінала через мережі електрозв"язку. Основні послуги:

- підготовка та збереження листів, які підлягають передачі;

- передача та прийом листів по мережах ТМЗК та ПД-КП;

- передача та прийом сторінок з вертикальною та горизонтальною орієнтацією;

- багато адресна та циркулярна передача листів;

- передача та прийом телеграм служби Телекс.

Час передачі по мережі одної сторінки - 7с.(2 хв. З урахуванням встановлення з"єднання). Контрольний термін доставки - 24год.. Ймовірність помилки по знакам - 10. Швидкість передачі - 19,2 Кбіт/с (ПД-КП), 9,6 К біт/с (ТМЗК), 64 Кбіт/с (ISDN).

Електронна пошта - один з найважливіших інформаційних ресурсів Internet. Вона є самим масовим засобом електронних комунікацій. Будь-хто з користувачів Internet має свою поштову скриньку в мережі. Якщо врахувати, що через Internet можна прийняти або послати повідомлення ще в два десятки міжнародних комп"ютерних мереж.

Для роботи електронної пошти в Internet розроблений спеціальний протокол SMTP, що є протоколом прикладного рівня і використовує транспортний протокол TCP. Однак, разом з цим протоколом використовується і UUCP протокол, який добре підходить для використання телефонних ліній зв"язку.

Основою будь-якої поштової служби є система адрес. Без точної адреси неможливо доставити пошту адресату. В Internet прийнята система адрес, що базується на доменній адресі машини, підключеної до мережі. Наприклад, для користувача Drobyk машини з адресою DUIKT.net.kiev.ua поштова адреса буде виглядати як:

Drobyk@DUIKT.net.kiev.ua

Таким чином, адреса складається з двох частин: ідентифікатора користувача, що записується перед знаком "комерційного ей" - "@", і доменної адреси машини, що записується після знака "@". Адреса UUCP записується як рядок виду:

net.kiev.ua!DUIKT!Drobyk

Програма розсилання пошти Sendmail сама перетворить адреси формату Internet в адреси формату UUCP, якщо доставка повідомлення здійснюється по цьому протоколу. Simple Mail Transfer Protocol був розроблений для обміну поштовими повідомленнями в мережі Internet. SMTP не залежить від транспортного середовища і може використовуватися для доставки пошти в мережах із протоколами, відмінними від TCP/IP і Х.25. Досягається це за рахунок концепції IPCE, яка дозволяє взаємодіяти процесам, що підтримують SMTP в інтерактивному режимі, а не в режимі "stop-go".

Модель протоколу. Взаємодія в рамках SMTP будується за принципом двостороннього зв"язку, що встановлюється між відправником і одержувачем поштового повідомлення. При цьому відправник ініціює з"єднання і посилає запити на обслуговування, а одержувач на ці запити відповідає. Фактично, відправник виступає в ролі клієнта, а одержувач - сервера.

Канал зв"язку встановлюється безпосередньо між відправником і одержувачем повідомлення. При такій взаємодії пошта досягає абонента протягом декількох секунд після відправлення.

1.6 Телеграфний зв"язок

У системах телеграфного зв"язку (telegraphy) інформація передається кодовими комбінаціями, які являють собою послідовність одиничних елементів. Якщо кожна кодова комбінація має однакову кількість елементів,то код називається рівномірним, якщо різну, то нерівномірним. Також код може бут двійковим або багатопозиційним.

У телеграфних системах застосовуються стандартні первинні коди, наприклад Міжнародний стандартний код МТК. Також використовується код Морзе.

Методи телеграфування: постійним струмом або змінним струмом, синхронне або стартостопне, симплексне або дуплексне.

При телеграфуванні постійним струмом використовують однополюсне або двополюсне телеграфування. При однополюсному телеграфуванні для передачі інформації застосовують однополярні імпульси і паузи, при двополюсному - імпульси двох полярностей. Такий тип телеграфування застосовується при передачі повідомлень по фізичних лініях зв"язку.

При телеграфуванні змінним струмом застосовують амплітудну, частотну або фазову модуляцію. Такий тип телеграфування застосовується при передачі повідомлень по каналах тональної частоти.

При синхронному телеграфуванні у інформацію вводяться синхронізуючі і синфазуючі імпульси.

При стартостопному кодуванні у кодову комбінацію вводяться стартовий та стоповий одичні елементи.

При симплексному телеграфуванні передача ведеться спочатку у одну, а потім у іншу сторону.

При дуплексному телеграфуванні одночасно проводиться і передача, і прийом сигналів.

При телеграфуванні використовують частотне, часове або частотно-часове розділення каналів.

Телеграфні канали створюються по фізичних лініях зв"язку і по каналах тональної частоти багатоканальних систем передач, які працюють по проводових повітряних і кабельних лініях зв"язку, по короткохвилевих, радіорелейних, тропосферних, іоносферних та супутникових лініях радіозв"язку .

Мережа телеграфного зв"язку включає:

— Мережу загального користування, яка призначена для обміну телеграфними повідомленнями населення через кінцеві пункти Міністерства зв"язку ;

— Мережа абонентського телеграфування,яка призначена для обміну повідомленнями між абонентами шляхом встановлення безпосередніх зв"язків між ними за допомогою кінцевих абонентських установок;

— Міжнародну мережу абонентського телеграфування "Телекс";

— Мережу орендованих каналів.

Мережа телеграфного зв"язку будується за радіально-вузловим принципом з розділенням на зони. Головний вузол розташовується у великих містах. Головні вузли з"єднуються між собою, з обласними вузлами своєї зони і з деяким обласними вузлами сусідніх зон. Обласні вузли розташовуються у обласних центрах і з"єднуються з головним вузлом своєї зони, деякими головними вузлами сусідніх зон, а також з обласними вузлами своєї зони. Кінцевими пунктами мережі загального користування є міські відділення зв"язку і районні вузли, у які включаються декілька відділень зв"язку. Кінцевими пунктами мережі абонентського телеграфування є абонентські телеграфні установки.

Телеграфна мережа України складається з таких трьох комутованих мереж:

1. Загального користування (ЗК), по якій передаються телеграми прийняті в міських відділеннях зв"язку, районних вузлах зв"язку або безпосередньо на телеграфних вузлах і доставляються адресатам (установам, підприємствам, приватним особам);

2. Абонентського телеграфування (АТ), по якій передаються телеграми або організуються телеграфні переговори між встановленими у абонентів цієї мережі кінцевими абонентськими установками;

3. Міжнародного абонентського телеграфування "Телекс", по якій передаються телеграми або організовуються телеграфні переговори кінцевими установками абонентів цієї мережі, які знаходяться у нашій країні і за кордоном.

Окрім перерахованих, до складу телеграфної мережі країни входить, некомутовна мережа орендованих каналів.

Телеграфна мережа загального користування пройшла великий шлях розвитку і на різних його етапах базувалася на принципах комутації каналів (КК), комутації повідомлень (КП) і їх поєднанні. У перспективі на мережі ЗК будуть використовуватися тільки методи, засновані на комутації з накопиченням інформації (комутація повідомлень і комутація пакетів).

Комбіновані мережі залежно від того, який метод комутації відіграє головну роль, називаються мережами з КК + КП або КП + КК. Метод КК+КП донедавна широко використовувався на телеграфних мережах загального користування. Він полягає у наданні тому або іншому відділенню зв"язку (ВЗ) тимчасового прямого з"єднання через вузли комутації каналів іншими відділеннями зв"язку. Схема телеграфного зв"язку за системою ВЗ наведена на рис. 2.5. Телеграфні ВЗ підключаються місцевими сполучними лініями до найближчих вузлів комутації, що з"єднуються один з одним пучками магістральних каналів. Телеграфні апарати кінцевих пунктів підключаються до викличних приладів (ВП), що забезпечують посилання на вузол сигналів виклику, набору номера, відбою, а також здійснюють автоматичні включення і відключення телеграфного апарата відповідно до сигналів, що надходять від вузла.

Для передачі телеграми за системою ВЗ телеграфіст одного кінцевого пункту набирає на викличному приладі номер викликуваного кінцевою пункту, у результаті чого комутаційні прилади вузлів автоматично встановлюють необхідне з"єднання каналів між цими пунктами. З трансмітера першого кінцевого пункту здійснюється автоматичне передавання попередньо перфорованих телеграм, прийнятих апаратом іншого кінцевого пункту. Для утворення прямого телеграфного каналу між викличним і викликуваним кінцевими пунктами необхідна наявність вільних магістральних каналів між всіма вузлами, що беруть участь у цьому з"єднанні, а також вільної місцевої лінії між останнім вузлом і викликуваним пунктом.

Число каналів на низовій мережі (від обласного вузла до головного або районного) звичайно мале (2-3), тому такі канали набагато частіше виявляються зайнятими, ніж канали магістральної мережі. Якщо зв"язок першого кінцевого пункту ГВ1 з останнім вузлом комутації (ст. Г на рис. 2.5) може бути отриманий з порівняно малою імовірністю відмови (1-5 %), то на ділянці місцевої лінії від ст. Г до другого кінцевого пункту ГВ2 імовірність відмови може досягати 20-30 % (при навантаженні 0,2-0,3 Ерл). При цьому викличний пункт буде одержувати часті відмови і через деякий час повторювати виклики. У результаті даремно займаються магістральні канали і комутаційні прилади вузлів, сповільнюється проходження телеграм, витрачається час телеграфістів на повторні виклики.

Крім того, для передачі телеграми безпосередньо в кінцевий пункт зони іншого вузла необхідно знати номер, присвоєний цьому пунктові. А у випадку адресування телеграми в міське відділення зв"язку необхідно ще знати години роботи відділення, тому що в ряді випадків доставка телеграм з головного вузла (ГВ) здійснюється не цілодобово. Як правило, відправник телеграм цих даних надати не може. Тому у випадку зайнятості місцевої лінії до кінцевого пункту більш доцільно здійснювати на останньому вузлі прийом вхідних телеграм на перфоратор (нагромаджувач) і передачу їх у кінцевий пункт в міру звільнення місцевої лінії. Таким чином, система передачі повідомлень за принципом побудови є комбінованою: на магістральній ділянці вона побудована за принципом КК, а на низовій ділянці містить реперфораторне пере приймання, засноване на принципах КП.

На відміну від мережі побудованій за принципом КК+КП, у мережі,побудований за принципом КП+КК, основні (транзитні і частина кінцевих) вузли працюють за методом КП, а кінцеві вузли КК служать як концентратори навантаження вузлів КП.

Мережа абонентського телеграфування. Телеграфний зв"язок загального користування неповністю задовольняє задовольняє запити підприємств і установ, що потребують оперативного зв"язку з одержанням негайних зворотних повідомлень. Телеграми,як правило,накопичуються, перш ніж кур"єр підприємства доставляє їх у відділення зв"язку. Процес передачі і наступної доставки телеграм адресатові також вимагає певного часу. Велика кількість телеграм, що доставляється у відділення зв"язку до кінця робочого дня від підприємств і установ, створює значні піки навантаження на мережі ЗК, що сповільнює проходження телеграм від відправника до адресата.

Перераховані недоліки системи ЗК відсутні в системі абонентського телеграфування (АТ), в основу якої покладений принцип максимального наближення послуг телеграфу до підприємств і установ. Це досягається встановленням кінцевих телеграфних апаратів безпосередньо на підприємствах і установах. Підприємство, що має такий апарат,включає через сполучну лінію в комутаційні станції мережі АТ, стає абонентом цієї мережі, якому надаються можливості :

* одержання по негайній системі з"єднання з будь-якими іншими абонентами цієї мережі і проведення з ним телеграфних переговорів в режимі почергового двостороннього зв"язку;

* передачі телеграм іншим абонентам мережі АТ незалежно від присутності обслуговуючого персоналу біля прийомного апарату;

* з"єднання зі станційним апаратом свого вузла комутації для передачі повідомлення абонентам, не включеним у мережі АТ (наприклад, абонентам мережі ЗК);

* прийому інформації, що надійшла від абонента іншої мережі через місцевий вузол комутації.

Розвиток мережі АТ призводить до значного розвантаження мережі

загального користування і у першу чергу від транзитної кореспонденції. Значно зменшуються піки навантаження, що залежать від телеграм, які надійшли від підприємства до кінця робочого дня. Система АТ багато в чому аналогічна системі ЗК, однак якщо в системі АТ можна миритися з зайнятістю каналів і необхідністю повторних викликів, то в мережі ЗК це нераціонально. Тому в мережах АТ принципу комутації каналів строго дотримуються на всіх етапах з"єднання.

Схема абонентського телеграфного зв"язку наведена на рис. 2.6. Устаткування кінцевої установки мережі АТ аналогічне устаткуванню кінцевого пункту мережі передачі повідомлень. Як кінцеву телеграфну апаратуру в основному застосовують рулонні апарати, а останнім часом ПК з адаптерами. Апарат комплектується пристроєм автовідповіді, що дозволяє приймати повідомлення у випадку відсутності абонента. Викличний прилад (ВП), обладнаний номеронабирачем, викличною і відбійною кнопками, двома сигнальними лампочками, дозволяє виконувати виклик вузлами комутації (станції АТ) і автоматичне включення апарата за командою вузла. Абонентські установки з"єднані з найближчими станціями АТ. Виклик центра комутації здійснюється натисканням кнопки "виклик" на ВП. Апаратура абонентської панелі (АП) реєструє сигнал виклику, і пристрій комутації (ПК) приводиться в стан готовності прийому адресного блоку (у мережі АТ - імпульсів набору номера). При цьому на викличний прилад посилюється сигнал "Дозвіл набору номера".

Крім абонентської панелі і пристрою комутації, апаратура вузла містить перехідний пристрій (ПП), що забезпечує підключення до центра міжміських каналів. Після встановлення з"єднання з необхідним абонентом повідомлення передається з одного абонентського пункту до іншого.

Різновид абонентського телеграфу - міжнародний абонентський телеграф Телекс ,призначений для забезпечення документальним зв"язком абонентів, що передають повідомлення в інші країни. У мережі Телекс набір номера абонента звичайно здійснюється з клавіатури телеграфного апарата.

При цьому телеграфний апарат викличного абонента включається відразу ж після сигналу виклику. Набір номера викликуваного абонента здійснюється шляхом передачі на вузол комутації стартостопних комбінацій. Усі сигнали,що надходять зі станції на апарат абонента, також передаються стартостопними сигналами.

2.ОХОРОНА ПРАЦІ ОПЕРАТОРА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ.

Вимоги до монітору. Основним обладнанням робочого місця користувача комп"ютера є монітор, системний блок та клавіатура.

Робочі місця мають бути розташовані на відстані не менше 1,5 м від стіни з вікнами, від інших стін на відстані 1м, між собою на відстані не менше 1,5 м. Відносно вікон робоче місце доцільно розташовувати таким чином, щоб природне світло падало на нього збоку, переважно зліва.

Робочі місця слід розташовувати так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла. Джерела освітлення рекомендується розташовувати з обох боків екрану паралельно напрямку погляду. Для уникнення світлових відблисків екрану, клавіатури в напрямку очей користувача, від світильників загального освітлення або сонячних променів, необхідно використовувати антиполискові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на вікнах - жалюзі.

Екран дисплея повинен бути розташованим перпендикулярно до напрямку погляду. Якщо він розташований під кутом, то стає причиною сутулості. Відстань від дисплея до очей повинна трохи перевищувати звичну відстань між книгою та очима. Перед екраном монітора, особливо старих типів, повинен бути спеціальний захисний екран. При його відсутності треба сидіти на відстані витягнутої руки від монітора.

Ще одним моментом, який стосується зору, є необхідність створення неоднорідного поля зору. Для цього можна розвісити на поверхнях (стінах) плакати та картини, виконані у спокійних тонах. Наприклад, пейзажі.

При роботі з текстовою інформацією (в режимі введення даних та редагування тексту, читання з екрану) найбільш фізіологічним правильним є зображення чорних знаків на світлому (чорному) фоні.

Монітор повинен бути розташований на робочому місці так, щоб поверхня екрана знаходилася в центрі поля зору на відстані 400-700 мм від очей користувача. Рекомендується розміщувати елементи робочого місця так, щоб витримувалася однакова відстань очей від екрана, клавіатури, тексту.

При напруженій роботі за комп"ютером щогодини необхідно робити перерву на 15 хвилин через кожну годину і треба займатися іншою справою. Декілька разів на годину бажано виконувати серію легких вправ для розслаблення.

Вимоги безпеки перед початком роботи:

- увімкнути систему кондиціювання в приміщенні;

- злегка вологою ганчіркою видалити пил з екрана і поверхні монітора, принтера і процесорного блоку, при цьому вимикач і рознімання електроживлення повинні бути виключені;

- перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі. Повернути монітор так, щоб було зручно дивитися на екран - під прямим кутом (а не збоку) і трохи зверху вниз, при цьому екран має бути трохи нахиленим, нижній його край ближче до оператора;

- перевірити загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з"єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, заземлення захисного екрана.

При виявленні механічних ушкоджень корпусів, екрана монітора, шнурів живлення й інтерфейсу користувач повинен негайно звернутися в ремонтну службу.

- відрегулювати освітленість робочого місця;

- відрегулювати та зафіксувати висоту крісла, зручний для користувача нахил його спинки;

- приєднати до системного блоку необхідну апаратуру. Усі кабелі, що з"єднують системний блок з іншими пристроями, слід вставляти та виймати при вимкненому комп"ютері;

- ввімкнути апаратуру комп"ютера вимикачами на корпусах в послідовності: монітор, системний блок, принтер (якщо передбачається друкування);

- відрегулювати яскравість свічення монітора, мінімальний розмір світної точки, фокусування, контрастність. Не слід робити зображення надто яскравим, щоб не втомлювати очей.

Забороняється підключати чи відключати рознімання живлення до мережі при включеному перемикачі на корпусі пристрою.

Підключення і відключення інтерфейс них кабелів між пристроями проводиться при виключеному живлення обох пристроїв.

Вимоги безпеки під час виконання роботи:

- необхідно стійко розташовувати клавіатуру на робочому столі, не опускати її хитання. Під час роботи на клавіатурі сидіти прямо, не напружуватися;

- для забезпечення несприятливого впливу на користувача пристроїв типу «миша» належить забезпечувати вільну велику поверхню столу для переміщення «миші» і зручного упору ліктьового суглоба;

- не дозволяються стороні розмови, подразнюючі шуми;

- періодично при вимкненому комп"ютері прибирати ледь змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою порох з поверхонь апаратури. Екран ВДТ та захисний екран протирають ганчіркою, змоченою у спирті. Не дозволяється використовувати рідинні або аерозольні засоби чищення поверхонь комп"ютера.

Вимоги безпеки по закінчені роботи:

- встановити в положення «виключено» усі тумблери пристроїв. Із якими ви працювали, а також перемикачі (рубильники) на електрощитах;

- відключити штепсельні вилки від розеток електроживлення;

- виключити вентиляцію;

- при експлуатації ПЕОМ у кілька змін оператор зобов’язаний передати ПЕОМ зміннику, повідомивши йому про усі неполадки, що були за минулу зміну.

Забороняється:

- класти будь-яку предмети на апаратуру комп"ютера;

- закривати будь-чим вентиляційні отвори апаратури, що може призвести до її перегрівання і виходу з ладу.

Для зняття статичної електрики рекомендується час від часу доторкатися до металевих поверхонь. Чіпати роз’єми з’єднувальних кабелів, торкатися до проводів живлення і пристроїв заземлення; доторкатися до екрана з тильного боку монітора; вмикати і вимикати апаратуру без вказівки викладача; класти диски, книги, зошити на апаратуру; працювати у вологому одязі та вологими руками; заходити до кабінету у верхньому одязі.

Необхідно дотримувати безпечної відстані від екрана монітора до очей тому потрібно працювати на відстані 60-70 см, зберігаючи правильну осанку; учням, що постійно носять окуляри, - в окулярах.

Перед початком роботи переконайтесь у відсутності видимих пошкоджень робочого місця; сядьте так, щоб дивитися в центр екрана та користуватись апаратурою і сприймати інформацію, що передається на екран монітора, не нахиляючись. Розмістіть на столі зошит, навчальний посібник так, щоб вони не заважали працювати на ЕОМ. Робота на ЕОМ потребує великої уваги,чітких дій та самоконтролю. Тому не можна працювати при недостатньому освітленні і при поганому самопочутті.

По закінченню роботи варто відключити монітор, блок живлення комп’ютера, принтер та інші пристрої, відключити рознімання живлення.

Забороняється експлуатувати техніку визнану фахівцем несправною чи непридатною до експлуатації, непідключену до контуру заземлення, яка має механічні ушкодження корпусів також несправне електроживлення та пошкодження плат.

ВИСНОВОК

У сучасному суспільстві діяльність людини пов"язана з доволі динамічно великими обсягами документальної інформації. Збір, обробка й класификація всієї життєво необхідної інформаціі на сьогоднішній день являються практично нерозв"язними завданнями, якщо для їх рішення полягається використання штучних обчислювальних систем. Для успішної роботи подібні системи об"єднуються в мережі, В результаті чого утворюються потужні інформаційно-обчислювальні комплекси, здатні вирішувати дуже складні завдання про обезпеченню суспільства будь-якими видами документальної інформації. Таким чином будуються подібні комплекси, іх елементи і принципи роботи, - всі ці питання освітленні в цій курсовій роботі. В цій роботі є викладені основні види організаціі зв’язку для передачі документів між учасниками системи, А також розглянуто принципи використання каналів зв’язку для отримання максимальної продуктивності системи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гуров В.С. и др. Передача дискретной информации и телеграфия. - М.: Связь, 1974.

2. Системы электросвязи / под ред. Шувалова А.Н. - М.: Радио и связь, 1985.

3. Васюра А.С. та ін. Техніка передавання дискретної інформації. - Вінниця: ВДТУ, 1998.

4. Сейтер Ч. Сжатие данных // Мир ПК, 1991, № 2, с. 46 - 59.

5. В.М. Кичак, О.О. Семенова, А.О. Семенов. Системи документального електрозв"язку. - Вінниця: ВНТУ,2009

6. Емельянов Г.А., Шварцман В.О. Передача дискретной информации. М: Радио и связь,1982.

7. ДСТУ 2618-94 Електрозв"язок . Зв"язок факсимільний. Терміни та визначення.