Червона

     Реферат

    На тему:Червона

      Книга Украини

                     Ледового Назарія

Червона книга України - офіційний державний документ, який містить анотований перелік рідкісних й перебувають під загрозою зникнення видів тварини рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу, і морської економічної зони, і навіть узагальнені інформацію про поширенні, сучасний стан цих видів, причинах зменшення кількості, і природні заходи з їхнього збереження і відтворення.

Занесені до Червоної книги України види рослин та тварин підлягають особливої охороні по всій території України. Організація збереження видів тварин та рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їхнього життя чи проростання, створення підхожих умов розмноження в природної середовищі, розведення і розселення покладається у межах їх компетенції на Кабінет міністрів України, Ради народних депутатів, міські державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього середовища України та інші державні органи, куди законодавством України та Республіки Крим покладено здійснення функцій у цій сфері.

Переконані, що чимало рибалки і мисливці знають про існування Червоної Книги, у якому заносяться види поставлених до межі виживання тварин і звинувачують рослин. Та хто може похвалитися ерудицією й цілком точно розповісти про яких саме птахів,зверушках, рибах і рослинах йдеться у цьому виданні. Мета цих рядків – розповісти докладніше про «Червоної Книзі України», про її історії, структурі, про останніх змінах і корисності вивчення розміщеної там інформації.

Погляньмо на історію

Перша Червона книга, присвячена української флорі і фауні, видано 1980 року під назвою «Червона книга Українською РСР». Це видання містив опис 85 видів тварин і підвидів тварин (29 ссавців, 28 птахів, 6 плазунів, 4 земноводних, 18 комах) і навіть 151 вид вищих рослин. У історії незалежної України було ця традиція була продовжено: у видавництві «Українська енциклопедія» випустили Друге видання «Червоної книжки України» (тому «Тваринний світ» 1994 року й те «Рослинний світ» 1996 року). Оскільки загальний наклад обох томів не перевищував 7400 прим. – обидва видання відразу почали раритетом в колах бібліофілів і екологів.

7 лютого 2002 року Верховною Радою прийняла закон «Про Червону книгу України». У Законі «Червона книга України» (текстом –ККУ) визначено, як основний державний документ, який узагальнює дані про актуальному стані видів тварин та рослин України, які перебувають під загрозою зникнення. У цьому вся Законі також запропоновані заходи їхнього збереження й відновлення на науково обгрунтованих висновках і відповідальність порушення природоохоронного законодавства. За цього закону проголосували 267 з 381 депутатів, які взяли участь у голосуванні.

Далі було досить час, коли єдиним регулятором відповідальності порушення законодавства у сфері охорони, використання коштів і відтворення рідкісних й перебувають під загрозою зникнення видів тварини рослинного світу, залишалося усе ж Друге виданняККУ. Відповідно до згаданого закону «….Кабінет міністрів України забезпечує офіційне видання і розповсюдження Червоної книжки не менше десь у 10 років». Вчені біологи і екологи займалися дослідженнями, справно подавали свої пропозиції щодо внесення нових видів тварин і виключенню тих, у яких відновилися, а чиновники рік у рік справно «футболили» всі ці благі наміри. 2004 року мало з"явитися Третє виданняККУ, але цього судилося статися.

Доки тривали наукові суперечки та чиновницькі дебати, Мінприроди щорічно узгоджував господарникам ліміти видобутку осетрових, лосів та інших запропонованих до Червоної книги риб і тварин. Наприклад, щорічно у Україні виловлювалося до 20 тонн осетрових іотстреливалось до 100 лосів. У цьому чисельність осетрових риб, під час незалежної України, впала на 99%, а лося на 70%! Кабмінівські чиновники тягли із друком чергового Третього випускуККУ і свідомо саботували пропозиції науковців щодо внесенні у ній цінних і рідкісних видів тварин та рослин. Що у цьому винна – недбалість чиновників, відсутність бюджету чи небажання влади займатися екологічними проблемами?

Теоретичні розмови перейшли у практичну площину коли до справи взялися українські громадські екологічних організацій: «>Экоправо-Киев», «Люди за права тварин», «Зелене майбутнє», «ГромадаРибалок України», «Національний екологічний центр», «Київський еколого-культурний центр». Активісти цих організацій торік не раз виступав із протестами, пікетами і мітингами у столиці, більше – навіть подали позов до суду на Кабінет міністрів України та Мінприроди України у зволікання із виданням Червоної тогочасні книги й грубе порушення закону України «Про Червону книгу України». У 2009 рокуОкружним Адміністративним судом р. Києва позов було ухвалено виконання, а судовий позов привернула увагу всеукраїнських ЗМІ: вперше українські громадські екологічних організацій подали позов до суду на уряд за порушення їм природоохоронного законодавства.

Піврічне протистояння вчених і екологічних організацій з чиновниками Мінприроди, Держкомлісгоспу і Держкомрибгоспу України закінчилося перемогоюекологов-общественников. 17 червня 2009 року Міністерство охорони навколишнього середовища підготували наказ про внесення усіх "нових рідкісних видів звірів в Третє видання «Червоної книжки» (крім лосів, у яких перебувають у 2 року - офіційно припинено полювання), який був зареєстрований Мін"юстом України за № 627/16643 від 13 липня 2009 р. Тепер усі осетри, стерлядь, севрюга, шемая, марена,налим, карась золотий, лосось, харіус, і багато інших річкові і морські види риб (близько 70 видів), поруч із цілу низку інших зникаючих і рідкісних представників тварини рослинного світу, виявилися під захистом третього виданняККУ.

         Структура «Червоної книжки України»

Багато помилково думають, що уККУ розміщені лише зникаючі види, але негаразд. Повірте, її структура більш велика й деталізована, ніж обивателю здавалося б. Залежно стану і рівня небезпеки популяцій певних видів, ліпіди діляться таких категорії: зниклі, зникаючі, уразливі, рідкісні, невизначені, недостатньо відомі, відновлені.

Зниклі – види, про які після кількаразових пошуків, проведених у типових місцях, їх проживання в інших визначних акторів і можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація щодо наявності в дикій природі.

>Исчезающие – види, які перебувають під загрозою зникнення, збереження якого є малоймовірним, при продовженні згубного дію багатьох чинників.

>Уязвимие – види, які у найближчому майбутньому можуть належати до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дію негативних факторів, які впливають їх кількість.

Рідкісні – це види з невеликими популяціями, які у тепер не ставляться до категорії «зникаючих» чи «уразливих».

>Неопределенние – види, про які відомо, що вони відносяться до категорії «зникаючих», «уразливих» чи «рідкісних», проте достовірна інформація, яка достовірно допомогла визначити до котрої я із зазначених категорій це стосується відсутня.

Недостатньо відомі – види, які можна зарахувати до одній з перелічених вище категорій, проте в із повною відсутністю повної достовірну інформацію, рішення цього питання залишається невизначеним;

>Восстановленние – види, популяції яких, завдяки вжитим заходам щодо їх охорони, не викликають стурбованості, проте потребує постійного контролю.

Про кожного рідкісною й під загрозою зникнення вигляді тварини рослинного світу, вККУ відзначаються такі дані: назва (українським політикам і латинським мовами), місце у системі класифікації тварини рослинного світу, категорія, наукове значення поширення та чисельність (зокрема поза межами України) і зміни, місця перебування (зростання), загальну характеристику, заходи щодо охороні, вимоги щодо режиму збереження популяцій, інформацію про розмноженні чи розведенні в спеціально умов, джерела відповідної інформації та томуподобное.Кроме цього, щодо кожного виду тварини рослинного світу, занесеного вККУ, складаєтьсякартосхема поширення, і навіть виготовляються його фотографії (малюнки). Хоча треба сказати, що Законом заборонена оприлюднення даних про точне місце перебування і зростання популяцій об"єктівККУ та інших відомостей, якщо це можуть призвести погіршення умов охорони і відтворення цихобъектов.Для користувачів Інтернету є гарна звістку: з сайту Мінприродиmenr.gov.ua вже виклали матеріали Третього видання «Червоної Книги України». Переконаний, що з всіх мисливців та рибалок це корисна інформація, тим більше є барвисті ілюстрації і опис. Це ми всі надалі безборонно ідентифікувати ту чи іншу тварина, рослина, рибку.

       

Тварини

Тваринний світ України нараховує близько 45 тис. видів, серед яких чимало рідкісних, реліктових або ендемічних видів. На жаль, зростаючий антропогенний тиск продовжує негативно впливати на тваринний світ, і все більша кількість видів потребує охорони та відновлення. Головними чинниками негативного впливу на тваринний світ є знищення та трансформація природних екосистем, надмірне комерційне використання тваринного світу та браконьєрство. До третього видання Червоної книги України занесено 542 види тварин: гідроїдні поліпи (2 види), круглі (2) такільчасті (9) черви, ракоподібні (31), павукоподібні (2)та багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи (226), молюски (20), круглороті (2) та риби (69),земноводні (8), плазуни (11), птахи (87), ссавці (68).

Створення та затвердження нового списку видів тварин, занесених до третього видання Червоної книги України було досить довгим і нелегким процесом. На першому етапі це стосувалося лише наукової спільноти, яка обговорювала це у своєму колі.Пізніше йшло обговорення списку видів на рівні різних міжвідомчих груп, які були створені Мінприродою, із залученням органів державної влади, які контролюють рибні та мисливські ресурси, а також на засіданнях Національної комісії з питань Червоної книги України. Стосовно окремих видів, в процесі обговорення брали участь і громадські організації.

Підготовка третього видання Червоної книги України виявила ряд суттєвих проблем щодо інформації про стан «червонокнижних» видів. По багатьох видах тварин інформація за період з моменту виходу у світ другого видання Червоної книги України(1994) по сьогодні виявилась дуже неповною. Головними причинами цього є відсутність скоординованого підходу до вивчення стану «червонокнижних» видів в країні та відсутність державної системи моніторингу рідкісних видів. У результаті цього досить часто дані щодо рідкісних видів відображають не тільки стан виду, а й активність наукових досліджень у певних регіонах.Досить проблемними є і застарілі підходи до опису отриманих даних, їх накопичення та обробки. В багатьох випадках інформація про рідкісні види не має точної географічної прив’язки та точних дат. Проблемою є також можливість оприлюднення зібраної інформації — більшість наукових видань не друкує «сиру» інформацію — дані щодо місць знахідок «червонокнижних»видів. До того ж є законодавчі обмеження на оприлюднення таких даних.

Говорячи про труднощі, пов’язані зі збором інформації для третього видання Червоної книги України, слід вказати і на певні позитивні зрушення щодо цього. По-перше, необхідно вказати на те, що чимало даних щодо «червонокнижних» видів було отримано за рахунок міжнародної підтримки, яку було надано у вигляді грантів, які отримали громадські організації. Серед міжнародних природоохоронних організацій, які вели і ведуть такі проекти на території України, слід згадати Wetlands International, Birdlife International, WWF, ECNC та деякі інші. Ідуть певні зрушення і у сфері накопичення та аналізу даних щодо «червонокнижних» видів тварин. Вони поступово виходять на сучасний технічний рівень. Так, для підготовки третього видання Червоної книги України по окремих таксономічних групах активно використовувалася база даних Державного кадастру тваринного світу України, яка на замовлення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України ведеться відділом моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології ім. І.І. Шмальгазузена НАНУ. В подальшому ця база даних має бути основою при підготовці наступних видань Червоної книги України, що забезпечить сучасний рівень накопичення інформації і аналізу даних та значною мірою полегшить видання.

Враховуючи наявність значної кількості даних щодо рідкісних видів тварин, які не були опубліковані, у 2008 році Інститут зоології ім. І.І. Шмальгазузена НАНУ видав збірку «Знахідки тварин Червоної книги України». Це дало можливість зібрати велику кількість нової інформації, яка зберігалася у польових щоденниках дослідників і не була доступною для узагальнення. Враховуючи цей позитивний досвід, видання таких збірок у майбутньому має стати невід’ємною частиною ведення Червоної книги України.

Трете видання Червоної книги України є результатом роботи великого колективу авторів з різних наукових та природоохоронних установ усієї України, яким ми хотіли б висловити щиру подяку за їхню кропітку роботу по збиранню даних у ході польових досліджень та підготовці даної книги.

Рослини

З часу виходу друком другого видання Червоної книги України (Рослинний світ) пройшло 13 років, тому назріла нагальна потреба підготовки третього, значно доповненого та виправленого видання. За цей період ситуація зі збереженням рідкісних видів рослин та грибів у цілому погіршилася. Зараз чисельність популяцій багатьох видів продовжує знижуватися, ареали скорочуються або фрагментуються, а деякі види, що наводились для флори України, не вдалося знайти у природі протягом останніх десятиліть, незважаючи на цілеспрямовані пошуки.

Разом з тим, загроза знищення окремих популяцій або суттєвого зниження їх чисельності стає реальністю для дедалі більшої кількості видів, особливо вузькоареальних ендеміків, реліктів та таких, що знаходяться на межі свого ареалу. При цьому деякі ще кілька десятиліть тому звичайні види зараз у результаті нищівної експлуатації настільки швидко втрачають запаси, що вже потребують занесення до Червоної книги України.

У новому виданні список рослин та грибів, які потребують охорони, нараховує 826 видів; тобто, у порівнянні з відповідним списком з другого видання, він збільшився на третину (35%). У новому списку суттєво переважають судинні рослини (611 видів), хоча відсоток збільшення їх кількості у порівнянні з попереднім списком є найнижчим (лише 28%). Мохоподібні представлені 46 видами (на 39% більше, ніж у попередньому виданні), водорості — 60 (72%), лишайники — 52 (48%), гриби — 57 видами (кількість збільшена на 47%).

Відбір видів для занесення їх до Червоної книги України ґрунтувався на комплексі критеріїв, у тому числі таксономічних, хорологічних (особливості поширення в Україні та загальний ареал), популяційних (чисельність, щільність, віковий спектр, відтворення, динаміка та структура популяцій, тенденції змін популяційних параметрів), еколого-ценотичних (види, які приурочені до рідкісних біотопів, яким загрожує знищення), флорогенезисних (реліктовість видів, характерних для певних історичних епох), онтогенетичних (складний цикл розвитку, симбіотичні зв"язки з іншими організмами, наприклад, з грибами-мікоризоутворювачами; специфічний спосіб живлення, як у комахоїдних рослин, тощо), естетичних (декоративні види, які масово знищуються у природі, тощо), прагматичних (практичне значення: лікарські, технічні, культові, генофонд для виведення нових культурних сортів тощо).

До Червоної книги України були включені всі представники родини зозулинцевих (орхідних), хоча багатьом з них безпосередня небезпека знищення не загрожує (наприклад, гніздівка звичайна, коручка чемерникоподібна та ін.), а самі ці рослини навіть можуть зростати в антропогенно порушених екотопах. Проте вразливість їх обумовлена складною біологією розвитку (потреба у специфічних грибах-симбіонтах, складна екологія запилення), та в багатьох випадках високою чутливостю до природних змін. До списку також включені всі представники роду ковила, які характеризують оптимальний стан розвитку степових угруповань, оскільки степи колись займали 40% території України, а тепер збереглися лише на площі, що становить близько 1%. З одного боку, розорювання, надмірний випас, забудова, рекреація та інші антропічні фактори, а з іншого — режим абсолютного заповідання в заповідниках призводять до скорочення, а зрештою й зникнення популяцій видів ковили. Суттєвих доповнень зазнали списки видів водоростей, мохоподібних, лишайників (ліхенізованих грибів) та грибів, що стало можливим завдяки детальнішому дослідженню цих груп як в окремих регіонах, так і в системі існуючих об"єктів природно-заповідного фонду держави.