УКРАЇНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра маркетингу
Курсова робота
НА ТЕМУ : “ІНФРАСТРУКТУРА РИНКОВОЇ СИСТЕМИ ГОСПОДАРСТВА”
Виконавець
студентка групи МЗ –22
2 курсу економічного факультету Дударенко Катерина Сергіївна
Науковий керівник
(кандидат технічних наук,
професор) Алькема Віктор Григорович
Допущено до захисту
__________________________
(кандидат технічних наук,
професор)
Алькема
Віктор Григорович
БУЧА - 2005
Зміст стор.
Вступ
Розділ 1. Ринок як координатор господарської
діяльності у ринковій економці
5
1.1. Місце та значення ринку в економічній системі господарства
5
1.2. Інституціональні основи
ринкової системи господарства
10
Розділ 2. Ринкова інфраструктура 12
2.1. Поняття та основні
елементи загальної ринкової інфраструктури
12
2.2. Спеціалізована
інфраструктура ринкової системи господарства
14
Розділ 3. Банки й небанківські інститути , як функціонуючі елементи інфраструктури ринкової системи господарства 25
3.1 Банки та банківська діяльність
3.2 Небанківські фінансові інститути
Висновки
29
Список використаної літератури
Вступ
Розглядаючи тему курсової роботи , яка має назву “ Інфраструктура ринкової системи господарства ” необхідно визначити мету, завдання і актуальність обраної теми. Метою курсової роботи є розгляд основних понять, елементів, функцій, структури ( загальної та спеціалізованої ) та механізму господарської системи як в цілому , так на макро і мікро рівнях, а також зрозуміти як функціонує інфраструктура ринкової системи господарства.
Завданням є вивчення ринку , взаємодії елементів інфраструктури ринкового господарства ; вивчення ринку як механізму, за допомогою якого товарно – грошові відносини перманентно виявляються у господарському житті, бо саме вивчення і розвиток ринкової економіки передусім залежить від розвиненості ринкової інфраструктури - різних бірж та їх інститутів, маркетингових служб, інформаційно – посередницьких та інших фірм.
Обрана тема курсової роботи є досить актуальною в наш час, бо саме ринкове господарство є середовищем, “ атмосферою ” , в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв^язки товарного виробництва. Саме вони і є тим “ робочим одягом ”, в якому діють економічні закони суспільного виробництва, тобто утверджується природний хід господарського життя суспільства .
Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура . Вона містить такі елементи : аукціони, торгово – промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдингові компанії та ін.
З політико – економічної точки зору ринкове господарство є обов^язковим, невід^ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами. Ринкове господарство в країнах, в економіці яких панувала адміністративно – командна система, практично не застосовувалась. Це призвело до некоректного заперечення товарного виробництва, а отже, і до відторгнення відпрацьованих віками регуляторів і структур господарського життя.
Аналіз відносин, що характеризуються категорією “ ринкове господарство ”, слід здійснювати щонайменше в трьох аспектах : історико – цивілізаційному, об^єктивно – суб^єктивному та за фазами суспільного виробництва.
Розділ 1. Ринок як координатор господарської діяльності у ринковій економіці.
1.1. Місце та значення ринку в економічній системі господарства
В економічній системі ринкове господарство, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю купівлі – продажу, які відбивають збалансування попиту і пропозиції, рівновагу вигоди для господарських суб^єктів ; з другого - воно генерує безперервність процесу відтворення, його циклічність . Виходячи з останнього, ринок є складовою частиною, компонентом ринкового господарства . Ринкова економіка - це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва. Ринок є механізмом, за допомогою якого товарно – грошові відносини перманентно виявляються у господарському житті. Формуючи конкретне середовище, ринок є ефективним організатором товарного виробництва. Ринок як спосіб організації товарного виробництва можна подати схематично. Авторське бачення такого підходу наведене на рисунку 1
Тлумачення категорії “ ринок ”необхідно розмежовувати на різних рівнях . З погляду буденної свідомості , ринок - це місце , де можна придбати товар , тобто де зустрічаються покупець і продавець . Економічна наука розглядає ринок двояко , як сферу товарного обмінну та як одну з форм економічної організації суспільства . У вузькому розумінні слова ринок - це сфера товарно - грошового обміну , в якій реалізуються відносини купівлі - продажу та здійснюється конкретна господарська діяльність щодо просування товарів та послуг від їх виробників до споживачів . Такий підхід відображає мікроекономічний рівень розуміння ринку . Основні складові ринку індивідуальних товарів - попит , пропонування і ціна .
Ключовими категоріями ринку є попит і пропонування . Попит - сукупна потреба у товарах , яка зумовлена платоспроможністю і виражена у грошовій формі . Пропонування - кількість продукту , що може бути доставлена на ринок для продажу за кожної можливості ціни протягом визначеного проміжку часу .
У макроекономічному трактуванні категорія “ ринок ” наповнюється науковим змістом , що пояснює еволюцію та принципи функціонування економіки , класифікацію моделей економічного розвитку різних країн . У широкому розумінні ринок - це така форма економічного розвитку суспільства , за якої ринковим важелям відводиться визначальна роль у саморегулюванні економіки на основі використання цілої низки економічних законів товарного виробництва , а державі відводиться роль додаткового регулятора можливих негативних соціально - економічних наслідків.
Суть кожного ринкового господарства - додатковий продукт як конкретне вираження підтвердження суспільно корисної праці. Концепції ринкового господарювання включають право господарюючого суб^єкта оперативно розробляти і здійснювати ефективні задуми за рахунок гнучкого управління економічними інтересами. Вони не відкидають прямого централізованого впливу, коли це необхідно. Небезпечна не централізація як така, а перевищення її міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління економікою від економічних інтересів господарюючого суб^єкта.
Конкурентно - ринкове середовище визначає най життєздатніші структури. ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати й прибутки . В умовах ринкової економіки життєздатним зв^язком є еквівалентний обмін, оплачена послуга. Крім того, ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності. Концепції ринкового господарювання включають право господарюючого суб^єкта оперативно розробляти і здійснювати ефективні задуми за рахунок гнучкого управління економічними інтересами. Вони не відкидають прямого централізованого впливу, коли це необхідно. Небезпечна не централізація як така, а перевищення її міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління економікою від економічних інтересів господарюючого суб^єкта .
Загальнолюдська практика господарювання виробила два фактори, що спонукають всіх учасників виробництва працювати сумлінно й високоефективно. Це, з одного боку, реальна можливість значного економічного зиску, відчутного виграшу на основі підприємницьких задумів та гнучких багатоваріантних маневрів, а з другого – цілком реальна можливість провалу, тобто неминучої економічної відповідальності за рішення , що приймаються. Можливість економічного провалу визначається реальними умовами господарської діяльності, рівнем наукової зваженості запрограмованих маневрів. Будь – яка форма господарювання й підприємницької діяльності, що припускає підвищення витрат виробництва або відстає щодо оновлення продукції, призводить до втрати споживачів на користь конкурентів. *
* Базилевич В.Д. , Попов В.М. Економічна теорія - Політекономія – “ Прес ”, 2001
Необхідним інститутом ринкового господарства є гроші, їх конвертованість. Це кисень для ринкового організму. Про наявність дієздатного грошового інструментарію в споживача з^являється реальний важіль впливу на виробництво, а у виробника - реальний стимул інтенсивніше працювати , щоб багатіти , бо гроші - це багатство , а багатство - це гроші ( А. Сміт ) .
Величезне значення для становлення ринкового середовища мають ціни, зокрема інститут вільного ціноутворення. Поза останнім існування саморегулюючих систем ринкових відносин неможливе. Вільне ціноутворення - це пункт перехрещення попиту й пропозиції залежно від стану виробництва , економії витрат.
Загальними ознаками товарного виробництва, тобто ринкової економіки , є :
- багатоукладність економіки, в тому числі й приватний сектор, нормальне функціонування приватної власності ;
- економічна відособленість , тобто певна економічна самостійність та економічна відповідальність товаровиробників ;
- панування еквівалентних , тобто економічно справедливих зв^язків і відносин між господарюючими суб^єктами ;
- реальна дієздатність товарно – грошового інструментарію, і насамперед грошей, цін ;
- розвиненість ринкової інфраструктури - різних бірж та їх інститутів, маркетингових служб, інформаційно – посередницьких та інших фірм.
Якщо в будь – якій системі господарювання цих ознак, перелік яких можна значно продовжити, немає, то вона не є товарним виробництвом зі всіма наслідками . Головним при цьому є те, що виробничі відносини не є товарно – грошовими, а отже, і економічними. З одного боку, пануючі в нетоварному виробництві відносини відтворюються як власне господарські, а з другого - як організаційно – технократичні. Звідси неминучі конфронтаційність виробничих відносин, їх ідеологізація, агресивне відторгнення основних рушійних сил суспільного прогресу.
Суб^єкти ринкового господарства
Суб^єктами ринкового господарства можуть бути : кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб^єктності та дієздатності ; групи громадян ( партнерів ) ; трудові колективи ; юридичні особи всіх форм власності. Зокрема, йдеться про такі організаційно – господарські форми, як індивідуально – трудова діяльність ; державні підприємства ; кооперативи ; орендні підприємства ; фермерські господарства ; колективні господарства ; народні підприємства ; акціонерні товариства ; малі підприємства ; корпорації, об^єднання , господарські товариства ; асоціації, консорціуми ; спільні ( змішані ) підприємства .
Найпоширенішими є три основні форми підприємництва ( бізнесу ) : одноосібне володіння, товариства, корпорації. Всі вони є юридичними особами, суб^єктами ринкової економіки.
Першорядною умовою функціонування ринкової економіки та забезпечення її подальшого розвитку є наявність самостійних, економічно відповідальних не тільки своїми поточними доходами, а й їх майновою власністю товаровиробників. Вони повинні мати свободу для господарського маневру, включаючи право займатися на свій ризик і під свою відповідальність будь – якою діяльністю, не забороненою законодавством, самостійно визначати виробничу програму, вибирати постачальників, споживачів, установлювати ціни, виходячи з кон^юнктури ринку, розпоряджатися доходами , що залишилися після сплати податків і внесення інших обов^язкових платежів, наймати і звільняти працівників відповідно до чинного законодавства, визначати форми та розміри заробітної плати понад прожитковий мінімум, встановлювати винагороди та матеріальні стимули до ефективної праці.
Вирішальним кроком до ринкового господарства є якнайшвидше зростання самостійних товаровиробників - власників індивідуальних, колективних , кооперативних, без яких ринкова економіка неможлива. Зародження й подальший розвиток прошарку господарів як основних суб^єктів ринкової економіки в змозі завести механізм товаро – ринкової саморегуляції , розпочати інтенсивну самоорганізацією всієї економічної системи при активній регулюючій і цілеспрямовано підтримуючій участі держави.
1.2. Інституціональні основи ринкової системи господарства
Ринкова економіка за своїм соціально - економічним змістом є капіталістичною економікою ; вона базується на капіталістичному способі виробництва . Ринкова економіка чітко виявляє значення свободи , підприємництва і вибору . Споживачі вільні купляти те , що вони вважають доцільним ; постачальники ресурсів можуть за власним вибором знаходити місце застосування матеріальних і людських ресурсів . В “ економікс ” ринкова економіка розглядається не просто як сукупність господарських ланок, а як складна ієрархічна система трьох взаємопов^язаних рівнів :
мікрорівень - господарські ланки ;
метарівень - галузеві структури ринку ( банки, біржі ) ;
макрорівень - органи ( передусім державні ) регулювання ринку, загальна система ринків.
Навіть побіжне ознайомлення з цією системою дає змогу виявити трьох головних суб^єктів ринкових відносин та ринкової економіки : підприємства ( мікрорівень ), галузь ( метарівень ), суспільство в особі держави ( макросуб^єкт ). Розглянута схема розкриває субординовану систему організації ринкових відносин.
Ринок координує господарську діяльність у ринковій економіці. Він має складну внутрішню будову, яка охоплює різноманітні взаємопов^язані види ринків та його інфраструктуру.*
* Башнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С. Політична економія , К.,
Ніка - Центр, 2000 р.
Аналіз видів та інфраструктури ринку дає змогу краще зрозуміти суть ринкових відносин.
Складовою ринкової економіки є ринкова система . Ринкова система - це система ринків , цін і конкуренції . Саме система ринків , цін і конкуренції забезпечує координуючі й організаційні механізми , що виключають капіталістичний хаос у ринковій економіці , який породжують свобода підприємництва і вибору . Ринкова система господарства являє собою механізм , що виконує одночасно дві корисні функції : по - перше , сповіщає споживачів , виробників і постачальників ресурсів про рішення , які кожен з них прийняв, по – друге , синхронізує ці рішення , що забезпечує узгодження виробничих цілей . Конкретними ланками ринкової системи є такі категорії , як попит , пропонування , рівноважна ціна , конкуренція, ринок .
Ринкові відносини - це відносини і зв^язки , які складаються між продавцями і покупцями у процесі купівлі - продажу товарів .
Суб^єктами ринкових відносин є :
· споживачами ( ті суб^єкти , які мають гроші : підприємці , наймані працівники , дрібні товаровиробники , учні та студенти );
· виробниками ( виступають підприємства - капіталістичні і прості товаровиробники );
· постачальниками ресурсів , таких як земля , праця , капітал і підприємницькій хист .
Основними об^єктами ринкових відносин є :
· товари і послуги , які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни ;
· робоча сила або праця ;
· земля та інші природні ресурси ;
· нерухомість : будівлі , споруди , житло .
Розділ 2. Ринкова інфраструктура
2.1. Поняття та основні елементи загальної ринкової інфраструктури
Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Від того , наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективність функціонування ринкової економіки . У свою чергу за рівнем розвитку ринкової інфраструктури можна судити і про ступінь розвитку ринку , ринкових відносин у тій чи іншій країні . Тому необхідною умовою дієвості ринкових відносин є створення відповідної інфраструктури ринку .
Інфраструктура - сукупність галузей підприємств і організацій , які забезпечують рух товарів , послуг , грошей , цінних паперів , робочої сили .
Інфраструктура ринку - це система підприємств і організацій , які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили .
Ринкова інфраструктура через свої елементи виконує такі основні функції ( схема 2 ):
· здійснює правове та економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах ;
· забезпечує фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо ;
· сприяє матеріально - технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств ;
· регулює рух робочої сили ;
· створює необхідні умови для ділових контактів підприємців ;
· здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування, що в кінцевому результаті забезпечує більш швидкий рух товарів і послуг від виробника до споживача .
Схема 2. Функції інфраструктури ринку
|
|
|
|
|
|
|
|
Елементи ринкової інфраструктури ( схема 3 ), через які реалізуються її функції можна згрупувати у три блоки : організаційно - технічна інфраструктура ( товарні біржі та аукціони , торговельні дома і торгові палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, пункти прокату і лізингу, державні інспекції тощо ) ; фінансово - кредитна інфраструктура ринку ( банки, фондові і валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії , фонди профспілок та інших громадських організацій, тобто всі ті, хто може і займається мобілізацією тимчасово вільних ресурсів , перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення ); організаційно - дослідна інфраструктура ( наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми, інформаційно – консультативні фірми, аудиторські організації ). Інститути та організації , що входять у цю інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової ситуації, розробляють стратегію і тактику поведінки підприємців на ринку, розробляють прогнози для уряду і підприємців, моделюють наслідки тих чи інших рішень, консультують, залагоджують конфлікти між партнерами , готують економістів, менеджерів і спеціалісті з маркетингу.
|
|
||||
2.2. Спеціалізована інфраструктура ринкової системи господарства Крім загальної інфраструктури , яка обслуговує весь обсяг ринкових відносин, існує спеціалізована інфраструктура, яка забезпечує ефективне функціонування окремих ринків : товарів, капіталів, праці та ін. Так, ринок капіталу обслуговують фондові біржі, страхові та аудиторські компанії, брокерські контори, комерційні банки, інноваційні фонди, інвестиційні фонди регіонального регулювання, страховий нагляд, інспекції з контролю за цінними паперами , валютні біржі ; ринок товарів - товарні біржі, торговельні дома та торгово – посередницькі фірми , комерційні центри бізнесу , лізингові компанії, аукціони, ярмарки, державні резерви праці - біржі праці, центри підготовки кадрів, державні фонди сприяння зайнятості, підприємництва, пенсійні фонди, фонди зайнятості. *Вона містить такі елементи : аукціони, торгово – промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські , страхові , аудиторські фірми , холдингові компанії та ін. Інфраструктура ринку - це сукупність допоміжних ланок і установ, які прискорюють та полегшують укладання та здійснення ринкових угод. Аукціони - форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення . На аукціонах реалізують певні види товарів, які , як правило, користуються підвищеним попитом. Наприклад, головними центрами аукціонної торгівлі хутром є Нью – Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Стокгольм, Санки – Петербург, Москва. Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність подавця за якість пропонованих товарів. Отже, аукціон - це продаж реальних товарів на основі конкурсу покупців. Міжнародні аукціони - переважно комерційні організації, які мають приміщення, необхідне обладнання та кваліфіковані кадри. Аукціони організовують також спеціалізовані брокерські фірми, які перепродують товари своїх клієнтів за комісійну винагороду. *Головні суб^єкти аукціону :- власник цінностей ( продавець );- організатор аукціону ;- покупець .Первинна ( вихідна ) ціна визначається угодою між організатором аукціону і власником - продавцем. Торги на аукціоні веде аукціоніст, * Башнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С. Політична економія , К., Ніка - Центр, 2000 р*Фінанси України , журн. № 7, 2002 рік.який має певні повноваження оголошувати найвищу ціну під час торгів.Види аукціонів :- товарні - реалізують вироби мистецтва, ювелірні вироби, хутра та інші унікальні вироби ;- валютні - один із методів організації валютного ринку країни. Це публічні валютні торги . Об^єкт валютного аукціону - валютні відрахування організацій. Мета валютного аукціону - надання можливостей купити валюту тим господарюючим суб^єктам, які не мають можливості заробити її або отримати із централізованих фондів. Торгово - промислові палати - це комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв^язків з партнерами зарубіжних країн. Вони є юридичними особами, які діють на принципах повного комерційного розрахунку та сома фінансування . Торгово – промислові палати надають цільові інформаційні послуги. Торгові доми - це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства. * Ярмарки - надзвичайно важливий елемент ринкової інфраструктури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві. Ярмарки - це торги, ринки товарів, які періодично організовують в установленому місці. Свого часу вони відігравали важливу роль в економічному житті країн Західної Європи. З розвитком суспільного виробництва , розширенням торговельно –* Борисов Е.Ф. Економічна теорія , підручник , М. 1997 р. обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу великих партій наявного товару ярмарки перетворилися на ярмарки - виставки зразків товарів, які можна замовляти. Магазин - підприємство роздрібної торгівлі. Магазин - демзал - роздрібне торговельне підприємство, яке торгує за каталогами. Маркетинг - це динамічна система ринкової орієнтації. Як породження ринкової економіки він є відповідною філософією виробництва, в основу якої покладено принципи та закони товарного виробництва. 8 Складовими маркетингу є : виробництво продукції на основі знання потреб споживачів, ринкової ситуації та реальних можливостей відповідного виробництва ; найбільш повне задоволення потреб покупця з використанням метода цінової та нецінової конкуренції ; ефективна реалізація продукції та послуг на конкретних ринках на основі всебічного врахування попиту й пропозиції та виробничо - збутових можливостей постачальників ; забезпечення довготривалої дієздатності виробничо – комерційних підприємств, фірм та організацій на основі оперативного використання науково – технічних доробок, а також ноу – хау в галузі виробництва товарів. У більшості підприємств фірм, асоціацій, акціонерних товариств діють служби маркетингу. Вибір структури маркетингової діяльності залежить від характеру виробництва та обсягу зовнішньоекономічних зв^язків відповідних господарських і комерційно – торговельних формувань. Основні завдання маркетингової служби:- комплексне вивчення ринку ;- забезпечення стійкої реалізації товарів ;- ринкова орієнтація виробництва, науково – дослідних і проектно – * Борисов Е.Ф. Економічна теорія , підручник , М. 1997 р.конструкторських робіт. Однією з функцій маркетингових служб є сегментація ринку, тобто диференціація покупців залежно від їх потреб та особливостей поведінки. Консалтингові фірми надають послуги суб^єктам економіки з питань :- дослідження і прогнозування ринку ;- оцінки торговельно – політичних умов здійснення експортно – імпортних операцій ;- розробки і впровадження маркетингових програм тощо. Аудиторська фірма здійснює консультування з питань бухгалтерського обліку та контролю фінансової діяльності щодо проведення господарко – фінансових ревізій ; управління через систему обліку ; готує висновки стосовно достовірності фінансового звіту фірм , що підлягають аудиторському контролю. У розвинених країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатоканальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно – грошових відносин. До останніх належать біржі. * Біржа - організаційно - правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками ( товарна біржа ) або систематичних операцій з купівлі - продажу цінних паперів ( фондова біржа ), валюти ( валютна біржа ), робочої сили ( біржа праці ), угод із фрахтування ( фрахтова біржа ). ( схема 4 ).* Гальчинський А.С. , Єщенко П.. , Палкін Ю.І., Основи економічних знань .- К. : Вища школа , 1998 р. * Фінанси України , журн. № 7, 2002 рікСхема 4. Класифікація бірж
|
|
|
|
|
|
|
Облігація ( від лат. оbligo - зобов^язання ) - документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк з правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов^язання про повернення суми боргу у визначений строк. Вексель ( від нім. Wechsel – розмін ) письмове боргове зобов^язання за встановленою законом формою , яке видається позичальником ( боржником , векселедавачем ) кредитору ( векселеотримувачу ), що надає останньому право вимагати від боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк. Варрант - цінний папір, що випускається разом з облігацією чи привілейованою акцією і діє її власникові право на додаткові пільги у визначений час. Ваучер - майновий купон, що видається в процесі приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації. Валютна біржа - біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю - продаж іноземної валюти за ринковими цінами. Курс, який встановлюється на біржі, називають офіційним курсом . Він лежить в основі розрахунків комерційних банків із клієнтами. У роботі валютної біржі беруть участь представники держави . біржовим валютним товаром є валюта і золото. Біржа праці - державна структура, яка опосередковує стосунки між роботодавцями і найманою робочою силою. Функції служби зайнятості :- вивчення і прогнозування ситуації на ринку праці ;- організація громадських робіт ;- організація перекваліфікації кадрів за вимогами ринку ;- виплата допомоги з безробіття ;- відшкодування витрат, пов^язаних зі зміною місця роботи. * Фрахтова біржа - постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди фрахтування та від фрахтування суден. Тут концентрується інформація про :- попит і пропозицію на тоннаж ;- рівень фрахтових ставок ;- умови договору фрахтування . Найбільш міжнародний фрахтовий центр знаходиться у Лондоні. Досить могутні фрахтові біржі знаходяться в Гамбурзі, Генуї, Токіо, Нью – Йорку , Гонконзі. Універсальна біржа - біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними та фрахтовими контрактами. Отже , біржі - це ринкові структури, де укладаються угоди, здійснюються біржові операції. ( схема 6 )* Фінанси України № 10 / 2002Схема 6. Класифікація біржових операцій
|
|
|
|
|
Розділ 3. Банки й небанківські фінансові інститути ринкової системи господарства3.1 Банки та банківська діяльність Банк - це фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти ( вклади ), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту ( позики ), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні , включаючи випуск ( емісію ) нових грошей. Усі банки як фінансові установи організаційно і функціонально упорядковані в банківську систему - сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють у межах грошвою – кредитного механізму. В країнах з ринковою економікою функціонує банківська система двох рівнів. На першому, вищому рівні знаходиться центральний банк ( або система банків , що виконують функції центрального банку ), на другому, нижчому рівні - комерційні та спеціалізовані банки ( іпотечні , інноваційні ) та інші небанківські кредитно – фінансові інститути , що функціонують у різних сферах діяльності. Кожний елемент банківської системи відіграє важливу роль у життєзабезпеченні ринкової системи. Основне призначення банків – посередництво в переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців грошових ресурсів.Функції центрального банку :- регулювання грошового обороту через емісію банкнот і кредитування банків нижчого рівня ( головна функція );- банківський нагляд, регулювання діяльності комерційних банків економічними методами ( через дотримання комерційними банками економічних нормативів, встановлення резервів і визначення ставки рефінансування ) ;- визначення та проведення монетарної та валютної політики держави ;- забезпечення ефективності функціонування системи розрахунків у державі. В Україні роль центрального банку виконує Національний банк. Він має функціонувати досить автономно від уряду. Його головне завдання - забезпечення стійкості національної валюти, її купівельної спроможності. В цьому відношення функції Національного банку навіть вище державних, оскільки дії держави відображають, як правило, інтереси окремих галузей, підприємств і соціальних груп. Центральний банк відстоює загальнонародні інтереси і повинен проводити незалежну політику. Згідно з Законом України про Національний банк створюється Національна рада з питань грошово – кредитної політики у складі представників парламенту, президента, уряду , НБУ та комерційних банків. Цьому органу надані консультативні та спостережні функції при розробці та проведенні кредитно – грошової політики НБУ. Законодавчо закріплюються права та обов^язки головного банку країни. Національний банк України підзвітний Парламенту, що включає призначення Голови НБУ, щорічний звіт та аудиторський висновок про діяльність НБУ, а також інформування Парламенту про стан грошово – кредитного ринку двічі на рік. Комерційні банки - це приватні та державні банки, які працюють на комерційних засадах і здійснюють універсальні операції з кредитування промислових , торговельних та інших підприємств головним чином за рахунок тих грошових капіталів, які вони одержують. Мета комерційних банків - одержання прибутку. Вони мають, як правило , універсальний характер, створюються у формі пайових або акціонерних. Акціонерні можуть бути відкритого і закритого типів. *[* Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії , політ- економічний аспект , К. “ Вища школа ”, 1997 р.Комерційні банки успішно працюють за дотримання відповідних принципів :- робота в межах реальних ресурсів ;- повна економічна самостійність і відповідальність ;- взаємодія з клієнтами на ринкових засадах ;- регулювання діяльності економічними методами і в межах закону.Комерційні банки виконують такі функції :- створення грошей ;- посередництво в кредиті ;- стимулювання нагромаджень господарськими суб^єктами ;- посередництво в платежах і забезпечення розрахунково – платіжного механізму ;- посередництво в операціях із цінними паперами.Також виділяється група спеціалізованих фінансово - кредитних інституцій , діяльність яких обмежується певною сферою. Це іпотечні банки, які надають позички під заставу нерухомості ; інноваційні - під впровадження нових технологій ; кредитні спілки ( надають споживчий кредит ). У фінансово – кредитній сфері поряд із банками функціонують фінансово – кредитні посередники – інвестиційні фонди, довірчі товариства, страхові компанії, пенсійні фонди.Інвестиційні фонди акумулюють тимчасово вільні кошти фірм і приватних осіб, продаючи власні цінні папери. Отримані у таки спосіб кошти вони вкладають у цінні папери інших підприємств. В умовах перехідної економіки, в тому числі в Україні , інвестиційні фонди сприяють обігу приватизаційних майнових сертифікатів громадян, включаючи їх в акції роздержавлення підприємств. Довірчі товариства управляють майном приватних осіб чи підприємств, вкладають їхні кошти у цінні папери, продають одні й купують інші цінні папери з метою отримання прибутку.Страхові компанії та пенсійні фонди акумулюють кошти продажем страхових полісів або зберіганням страхових внесків ; отримані кошти вони вкладають в акції та облігації. Діяльність служб зайнятості спрямована на забезпечення ефективної зайнятості, створення банку інформації про вакансії та умови для професійної перепідготовки й фінансової підтримки безробітних . Крім банків до інфраструктурних ланок функціонування позичкового капіталу входять страхові компанії і пенсійні фонди, а також всілякі інвестиційні компанії, фінансові компанії, спеціалізовані фонди , тобто всі ті, хто бере участь у формуванні і функціонуванні позичкового капіталу . Вони все більшою мірою стають джерелом довгострокового кредитування, вступаючи в конкретну боротьбу на ринку капіталів. Усі фінансово – кредитні інститути мають комерційний характер, тобто здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку. 3.2 Небанківські фінансові інститути Важливою складовою кредитної системи є різні небанківські кредитно – фінансові інституції. Фінансові , інвестиційні компанії та інвестиційні фонди розміщують свої зобов^язання ( акції ) серед юридичних осіб та дрібних держателів і використовують одержані кошти для купівлі цінних паперів різних галузей економіки. Завдяки значній диверсифікації ( вкладення коштів у різні підприємства ) досягається певне розпорошення активів, знижується небезпека втрати заощаджень в разі банкрутства фірм, в акції вкладений капітал. Страхові компанії здійснюють специфічну форму залучення коштів - продаж страхових полісів. Одержані доходи вони вкладають насамперед в облігації та акції інших компаній, державні цінні папери. Наявність у кредитній системі різноманітних кредитно – фінансових інститутів розширює фінансові можливості індивідуальних клієнтів та дрібних фірм.Висновки Розглянувши тему курсової роботи, яка має назву “ Інфраструктура ринкової системи господарства ” можна зробити такі висновки : Ринок координує господарську діяльність у ринковій економіці. Він має складну внутрішню будову, яка охоплює різноманітні взаємопов^язані види ринків та його інфраструктуру. Аналіз видів та інфраструктури ринку дає змогу краще зрозуміти суть ринкових відносин. Складовою ринкової економіки є ринкова система . Ринкова система - це система ринків , цін і конкуренції . Саме система ринків , цін і конкуренції забезпечує координуючі й організаційні механізми , що виключають капіталістичний хаос у ринковій економіці , який породжують свобода підприємництва і вибору .Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Від того , наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективність функціонування ринкової економіки . Отже, інфраструктура - сукупність галузей підприємств і організацій , які забезпечують рух товарів , послуг , грошей , цінних паперів , робочої сили . Інфраструктура ринку - це система підприємств і організацій , які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили . Ринкова інфраструктура через свої елементи виконує такі основні функції : здійснює правове та економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах ; забезпечує фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо ; сприяє матеріально - технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств ; регулює рух робочої сили ; створює необхідні умови для ділових контактів підприємців ; здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування, що в кінцевому результаті забезпечує більш швидкий рух товарів і послуг від виробника до споживача . Крім загальної інфраструктури , яка обслуговує весь обсяг ринкових відносин, існує спеціалізована інфраструктура, яка забезпечує ефективне функціонування окремих ринків : товарів, капіталів, праці та ін. Так, ринок капіталу обслуговують фондові біржі, страхові та аудиторські компанії, брокерські контори, комерційні банки, інноваційні фонди, інвестиційні фонди регіонального регулювання, страховий нагляд, інспекції з контролю за цінними паперами , валютні біржі ; ринок товарів - товарні біржі, торговельні дома та торгово – посередницькі фірми , комерційні центри бізнесу , лізингові компанії, аукціони, ярмарки, державні резерви праці - біржі праці, центри підготовки кадрів, державні фонди сприяння зайнятості, підприємництва, пенсійні фонди, фонди зайнятості. До інфраструктурних ланок функціонування позичкового капіталу також входять страхові компанії і пенсійні фонди, а також всілякі інвестиційні компанії, фінансові компанії, спеціалізовані фонди , тобто всі ті, хто бере участь у формуванні і функціонуванні позичкового капіталу .
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИБашнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С. Політична економія , К., Ніка - Центр, 2000 р.Башнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С. Політична економія , К., Ніка - Центр, 2000 р.Базилевич В.Д. , Попов В.М. Економічна теорія - Політекономія – “ Прес ”, 2001 р.Башнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С. Політична економія , К., Ніка - Центр, 2000 р.Борисов Е.Ф. Економічна теорія , підручник , М. 1997 р.Гальчинський А.С. , Єщенко П.. , Палкін Ю.І., Основи економічних знань .- К. :Вища школа , 1998 р.Диба М.І. Регулювання у сучасній економічній системі : монографія . – К. : КНЕУ. 2000 р.Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії , політ- економічний аспект , К. “ Вища школа ”, 1997 р.Кривенко К.Т. Савчук В.С. Бєляєв О.О. , Політична економія ,К. – 2001 р.Мочерний С.В. , Основи економічної теорії , Тернопіль ,АТ “ ТАРНЕКС ”, 1993 р.Економіка України , журн. № 2, 2001 рік .Економіка України , журн. № 9, 2001 рік .Економіка України , журн. № 7, 2001 рік .Фінанси України , журн. № 7, 2002 рік.Фінанси України , журн. № 10 , 2002 рік.