Інфраструктура ринкової системи господарства

УКРАЇНСЬКИЙ     ГУМАНІТАРНИЙ   ІНСТИТУТ

Кафедра    маркетингу

Курсова робота

НА    ТЕМУ : “ІНФРАСТРУКТУРА   РИНКОВОЇ    СИСТЕМИ   ГОСПОДАРСТВА”

Виконавець

студентка    групи  МЗ –22

2  курсу  економічного  факультету                                             Дударенко Катерина Сергіївна

Науковий    керівник

(кандидат  технічних   наук,

професор)                                                                             Алькема  Віктор Григорович

Допущено   до    захисту

__________________________

(кандидат    технічних    наук,

професор)                                                                       
      Алькема  Віктор Григорович

БУЧА  -  2005

Зміст                                                      стор.

Вступ

Розділ  1.   Ринок як координатор господарської діяльності у ринковій економці                                                                        
                      5

1.1.   Місце  та  значення   ринку  в  економічній  системі    господарства                                                                                   
     5

1.2.   Інституціональні  основи   ринкової  системи     господарства                                                                                             
     10

Розділ  2.   Ринкова    інфраструктура                                                       12

2.1.   Поняття  та  основні   елементи  загальної   ринкової   інфраструктури                                                                                 
              12

2.2.   Спеціалізована   інфраструктура   ринкової   системи    господарства                                                                                 
                       14

Розділ  3.   Банки   й  небанківські   інститути ,  як   функціонуючі  елементи   інфраструктури  ринкової   системи   господарства   25

         3.1 Банки та банківська діяльність

         3.2 Небанківські фінансові інститути

Висновки                                                                                 
                      29

Список  використаної   літератури

 

Вступ

 

Розглядаючи    тему   курсової   роботи ,   яка   має   назву                            “  Інфраструктура    ринкової   системи   господарства  ”  необхідно    визначити   мету,   завдання   і  актуальність    обраної   теми.   Метою    курсової  роботи    є    розгляд    основних  понять,   елементів,   функцій,  структури   (  загальної   та  спеціалізованої  )    та  механізму   господарської  системи   як  в цілому  ,  так    на  макро  і  мікро рівнях,  а  також   зрозуміти     як  функціонує   інфраструктура   ринкової   системи   господарства.

Завданням    є   вивчення   ринку ,    взаємодії   елементів  інфраструктури    ринкового   господарства ;   вивчення   ринку    як   механізму,    за   допомогою   якого     товарно – грошові    відносини   перманентно    виявляються   у  господарському    житті,   бо   саме    вивчення   і   розвиток    ринкової   економіки   передусім    залежить   від  розвиненості   ринкової    інфраструктури  -  різних   бірж  та  їх   інститутів,  маркетингових   служб,  інформаційно – посередницьких   та  інших   фірм.

Обрана  тема   курсової  роботи  є  досить   актуальною   в  наш  час,  бо   саме   ринкове  господарство   є  середовищем,    “  атмосферою  ” ,   в   рамках   і  з  допомогою  яких    відтворюються   і  панують  відносини   і  зв^язки   товарного    виробництва. Саме   вони   і    є   тим   “  робочим  одягом ”,   в   якому   діють   економічні    закони   суспільного   виробництва,  тобто    утверджується   природний    хід   господарського   життя   суспільства  .

Надзвичайно     важливим   і  складним   структурним   утворенням   ринкової    економіки  є  ринкова   інфраструктура .  Вона   містить   такі   елементи  :  аукціони,  торгово – промислові   палати,   торгові   доми,   ярмарки,  маркетинг,  біржі,  брокерські,  страхові,   аудиторські   фірми,   холдингові   компанії  та   ін.  

                   З  політико – економічної   точки   зору   ринкове   господарство   є  обов^язковим,  невід^ємним    компонентом  товарного   виробництва.    Отже,   природа,   економічний   зміст,  функції    і  структура   ринкової    господарської   системи   зумовлюються   товарним    виробництвом,  його   принципами   та  законами.   Ринкове   господарство   в  країнах,    в   економіці   яких    панувала    адміністративно – командна     система,   практично   не   застосовувалась.  Це  призвело  до   некоректного    заперечення   товарного   виробництва,  а   отже,  і  до    відторгнення    відпрацьованих    віками   регуляторів   і   структур    господарського   життя.

         Аналіз    відносин,  що    характеризуються    категорією   “  ринкове   господарство ”,   слід   здійснювати   щонайменше   в     трьох   аспектах   :    історико – цивілізаційному,     об^єктивно – суб^єктивному   та  за   фазами   суспільного    виробництва.

Розділ 1. Ринок  як   координатор   господарської    діяльності   у  ринковій   економіці.

1.1.  Місце    та    значення   ринку    в   економічній    системі   господарства

В  економічній   системі   ринкове   господарство,  з  одного   боку,  є  сферою   обміну,  сукупністю   купівлі – продажу,  які    відбивають    збалансування   попиту   і  пропозиції,   рівновагу   вигоди  для    господарських    суб^єктів ;   з  другого  -  воно   генерує   безперервність   процесу   відтворення,  його   циклічність  .   Виходячи  з  останнього,  ринок  є   складовою   частиною,   компонентом   ринкового   господарства .  Ринкова  економіка  -   це  сфера   прояву  і  відтворення   відносин   товарного   виробництва.  Ринок   є  механізмом,  за   допомогою   якого   товарно – грошові  відносини   перманентно    виявляються   у  господарському    житті.   Формуючи    конкретне    середовище,   ринок   є    ефективним    організатором   товарного    виробництва. Ринок   як   спосіб   організації   товарного   виробництва    можна   подати схематично.  Авторське бачення такого підходу наведене на рисунку 1

        

Тлумачення  категорії  “  ринок ”необхідно  розмежовувати  на  різних   рівнях . З   погляду   буденної   свідомості ,  ринок -  це  місце ,   де  можна   придбати   товар ,  тобто  де  зустрічаються   покупець   і   продавець . Економічна   наука   розглядає   ринок   двояко ,  як    сферу   товарного  обмінну   та   як    одну  з  форм   економічної   організації    суспільства .          У   вузькому   розумінні  слова   ринок  -   це   сфера    товарно -  грошового  обміну  ,    в  якій   реалізуються   відносини    купівлі  -  продажу   та   здійснюється   конкретна   господарська  діяльність  щодо   просування   товарів   та   послуг   від  їх   виробників   до  споживачів .  Такий    підхід   відображає   мікроекономічний      рівень  розуміння   ринку .  Основні   складові   ринку   індивідуальних     товарів -  попит ,  пропонування    і  ціна .

         Ключовими    категоріями  ринку  є   попит   і  пропонування . Попит -   сукупна  потреба   у  товарах ,   яка  зумовлена   платоспроможністю  і   виражена  у    грошовій    формі . Пропонування  -  кількість  продукту ,  що   може   бути   доставлена  на  ринок  для   продажу    за  кожної   можливості   ціни   протягом   визначеного  проміжку   часу .

         У   макроекономічному   трактуванні     категорія  “   ринок ”   наповнюється   науковим  змістом   ,   що   пояснює   еволюцію   та   принципи    функціонування    економіки ,   класифікацію   моделей   економічного     розвитку   різних   країн .    У    широкому    розумінні   ринок -  це  така    форма   економічного  розвитку   суспільства ,   за   якої  ринковим  важелям  відводиться   визначальна   роль     у саморегулюванні     економіки   на   основі   використання    цілої  низки   економічних   законів   товарного     виробництва ,  а державі   відводиться  роль  додаткового   регулятора   можливих   негативних   соціально -  економічних   наслідків.

Суть   кожного   ринкового  господарства   -   додатковий   продукт   як    конкретне   вираження   підтвердження   суспільно   корисної   праці.  Концепції   ринкового   господарювання   включають   право   господарюючого   суб^єкта   оперативно   розробляти   і  здійснювати    ефективні   задуми   за  рахунок   гнучкого   управління   економічними  інтересами.   Вони  не   відкидають   прямого   централізованого   впливу,  коли   це  необхідно.  Небезпечна   не  централізація   як   така,  а  перевищення   її  міри,    відрив   вказівок   і  рекомендацій   центральних   структур   управління   економікою   від   економічних   інтересів   господарюючого   суб^єкта.

         Конкурентно  -  ринкове   середовище   визначає    най життєздатніші   структури.  ринок     спонукає   до  раціонального   господарювання,  вміння   рахувати   витрати  й  прибутки . В   умовах  ринкової  економіки   життєздатним   зв^язком   є   еквівалентний   обмін,  оплачена   послуга. Крім  того,  ринок   стимулює    диференціацію   прибутків   відповідно   до   кінцевих   результатів   господарської  діяльності. Концепції    ринкового   господарювання   включають   право   господарюючого   суб^єкта    оперативно  розробляти    і здійснювати   ефективні    задуми   за  рахунок  гнучкого   управління   економічними   інтересами.  Вони   не  відкидають     прямого   централізованого   впливу,   коли  це   необхідно.  Небезпечна    не   централізація   як   така,  а  перевищення    її   міри,  відрив   вказівок   і  рекомендацій    центральних   структур    управління   економікою    від   економічних    інтересів   господарюючого  суб^єкта .

*  Базилевич В.Д. , Попов В.М.  Економічна   теорія  - Політекономія –    “ Прес ”, 2001

         Необхідним     інститутом   ринкового   господарства   є  гроші,  їх   конвертованість.  Це   кисень   для  ринкового    організму.  Про   наявність    дієздатного   грошового    інструментарію   в  споживача   з^являється    реальний   важіль   впливу   на  виробництво,  а  у  виробника  -  реальний   стимул   інтенсивніше   працювати ,   щоб   багатіти ,  бо  гроші  -   це   багатство  ,  а   багатство -  це  гроші  (  А. Сміт ) .

         Величезне   значення   для  становлення    ринкового   середовища    мають   ціни,   зокрема   інститут    вільного  ціноутворення.  Поза    останнім   існування   саморегулюючих   систем   ринкових  відносин    неможливе.  Вільне   ціноутворення  -   це   пункт   перехрещення   попиту   й    пропозиції   залежно   від   стану   виробництва ,  економії   витрат.

Загальними   ознаками   товарного   виробництва,   тобто   ринкової  економіки  ,  є   :

-   багатоукладність   економіки,   в  тому   числі   й  приватний   сектор,   нормальне   функціонування   приватної   власності ;

-     економічна   відособленість ,  тобто   певна   економічна   самостійність   та  економічна   відповідальність   товаровиробників ;

-     панування   еквівалентних ,  тобто  економічно   справедливих   зв^язків   і  відносин   між   господарюючими   суб^єктами ;

-   реальна   дієздатність   товарно – грошового   інструментарію,   і   насамперед   грошей,  цін  ;

-     розвиненість   ринкової    інфраструктури  -  різних   бірж  та  їх   інститутів,  маркетингових   служб,  інформаційно – посередницьких   та  інших   фірм.

         Якщо   в  будь – якій   системі   господарювання   цих   ознак,   перелік   яких   можна   значно  продовжити,  немає,  то  вона   не  є   товарним   виробництвом   зі  всіма   наслідками  .  Головним   при  цьому   є  те,  що   виробничі   відносини   не  є   товарно – грошовими,  а  отже,  і   економічними. З  одного   боку,   пануючі   в  нетоварному   виробництві   відносини    відтворюються   як  власне   господарські,   а   з  другого  -  як   організаційно – технократичні.  Звідси   неминучі   конфронтаційність   виробничих    відносин,  їх   ідеологізація,   агресивне   відторгнення   основних    рушійних   сил   суспільного   прогресу. 

Суб^єкти   ринкового  господарства

         Суб^єктами     ринкового   господарства   можуть   бути  :   кожний   індивідуум   як  фізична   особа,   що   не  обмежена  законом    у  правосуб^єктності   та  дієздатності ;  групи   громадян  (   партнерів ) ;   трудові   колективи ;   юридичні    особи   всіх    форм   власності.  Зокрема,    йдеться   про  такі    організаційно – господарські   форми,   як   індивідуально – трудова   діяльність ;  державні   підприємства ;    кооперативи ;  орендні   підприємства  ;   фермерські   господарства ;  колективні   господарства ; народні   підприємства ;   акціонерні    товариства  ;   малі   підприємства ;  корпорації,   об^єднання ,   господарські   товариства ;   асоціації,  консорціуми  ;   спільні   (  змішані )  підприємства .

         Найпоширенішими   є  три   основні    форми   підприємництва                    (  бізнесу ) :   одноосібне   володіння,   товариства,  корпорації.  Всі  вони  є    юридичними   особами,  суб^єктами   ринкової    економіки.

         Першорядною    умовою   функціонування   ринкової   економіки   та   забезпечення     її   подальшого    розвитку   є  наявність   самостійних,   економічно   відповідальних   не  тільки   своїми   поточними    доходами,  а  й  їх   майновою   власністю   товаровиробників.  Вони  повинні   мати    свободу   для   господарського   маневру,   включаючи  право   займатися   на   свій  ризик   і  під   свою   відповідальність   будь – якою   діяльністю,  не   забороненою   законодавством,  самостійно   визначати   виробничу    програму,   вибирати   постачальників,  споживачів,  установлювати   ціни,   виходячи      з  кон^юнктури   ринку,  розпоряджатися   доходами ,  що   залишилися   після   сплати   податків   і  внесення   інших   обов^язкових   платежів,  наймати   і  звільняти   працівників   відповідно   до   чинного    законодавства,   визначати    форми   та  розміри   заробітної    плати   понад   прожитковий   мінімум,   встановлювати   винагороди   та   матеріальні  стимули   до  ефективної   праці.

         Вирішальним   кроком   до  ринкового   господарства   є   якнайшвидше   зростання   самостійних   товаровиробників  -   власників   індивідуальних,  колективних ,  кооперативних,  без   яких   ринкова   економіка   неможлива.   Зародження   й  подальший   розвиток      прошарку   господарів   як   основних   суб^єктів  ринкової   економіки   в  змозі   завести   механізм   товаро – ринкової   саморегуляції ,  розпочати   інтенсивну   самоорганізацією   всієї   економічної   системи   при  активній   регулюючій   і  цілеспрямовано   підтримуючій    участі   держави. 

         1.2.  Інституціональні     основи   ринкової  системи  господарства

         Ринкова   економіка   за   своїм   соціально -  економічним   змістом   є    капіталістичною  економікою ;   вона    базується  на  капіталістичному   способі   виробництва .  Ринкова   економіка    чітко   виявляє    значення   свободи ,     підприємництва  і   вибору .   Споживачі   вільні   купляти   те ,   що   вони  вважають   доцільним ;   постачальники   ресурсів   можуть    за   власним   вибором  знаходити  місце   застосування    матеріальних   і  людських   ресурсів . В   “ економікс ”   ринкова   економіка  розглядається    не  просто   як   сукупність   господарських    ланок,  а   як   складна  ієрархічна   система   трьох   взаємопов^язаних   рівнів : 

         мікрорівень  -   господарські   ланки ;

         метарівень  - галузеві   структури   ринку   (   банки,   біржі ) ;

         макрорівень -   органи  (  передусім  державні )   регулювання   ринку,   загальна   система   ринків. 

         Навіть  побіжне  ознайомлення   з  цією  системою   дає  змогу   виявити   трьох   головних    суб^єктів   ринкових   відносин    та  ринкової  економіки  :   підприємства  (   мікрорівень ),   галузь   ( метарівень ),   суспільство  в  особі   держави   (  макросуб^єкт ).  Розглянута  схема   розкриває    субординовану   систему   організації   ринкових  відносин.

 * Башнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С.   Політична  економія , К.,

Ніка  - Центр,  2000 р.

 Аналіз  видів   та  інфраструктури   ринку   дає  змогу    краще   зрозуміти   суть  ринкових   відносин.

         Складовою   ринкової   економіки   є  ринкова   система .  Ринкова   система    -   це   система  ринків ,  цін   і  конкуренції . Саме   система  ринків ,   цін   і  конкуренції    забезпечує    координуючі   й  організаційні    механізми ,   що  виключають   капіталістичний    хаос   у   ринковій   економіці ,  який   породжують    свобода   підприємництва   і   вибору . Ринкова    система    господарства   являє   собою  механізм ,  що  виконує   одночасно  дві   корисні    функції :   по -  перше ,   сповіщає  споживачів ,    виробників   і   постачальників   ресурсів   про   рішення ,   які   кожен  з  них   прийняв, по – друге ,   синхронізує   ці  рішення ,  що   забезпечує     узгодження   виробничих   цілей . Конкретними    ланками  ринкової   системи  є   такі   категорії ,  як   попит ,   пропонування ,    рівноважна   ціна ,  конкуренція,  ринок . 

         Ринкові   відносини -   це  відносини  і  зв^язки ,    які   складаються   між   продавцями  і   покупцями   у   процесі   купівлі -  продажу   товарів .

Суб^єктами  ринкових   відносин є :

·     споживачами  (  ті   суб^єкти ,   які  мають   гроші :  підприємці ,  наймані   працівники ,   дрібні  товаровиробники ,   учні  та   студенти );

·     виробниками  ( виступають   підприємства  -  капіталістичні   і  прості  товаровиробники );

·     постачальниками  ресурсів ,  таких  як    земля ,  праця ,  капітал   і  підприємницькій     хист .

Основними  об^єктами  ринкових    відносин  є :

·     товари  і   послуги ,   які   постачені      на  ринок   або   які   можуть  бути  постачені  за   певного  рівня   ціни ;

·     робоча  сила   або  праця ;

·     земля   та   інші  природні    ресурси ;

·     нерухомість :  будівлі ,  споруди ,  житло .

Розділ 2.   Ринкова   інфраструктура

 

2.1. Поняття   та   основні   елементи   загальної    ринкової  інфраструктури

 

         Надзвичайно    важливим   і  складним   структурним    утворенням   ринкової   економіки   є  ринкова   інфраструктура.   Від  того  ,   наскільки    добре   вона   розвинута   залежить   у  кінцевому  підсумку   і  ефективність   функціонування   ринкової   економіки  .  У     свою   чергу   за  рівнем  розвитку  ринкової    інфраструктури     можна    судити   і  про  ступінь    розвитку   ринку ,    ринкових  відносин   у  тій   чи  іншій   країні .  Тому    необхідною   умовою  дієвості  ринкових   відносин  є   створення  відповідної   інфраструктури   ринку .

Інфраструктура -   сукупність   галузей     підприємств   і  організацій  ,   які   забезпечують   рух   товарів ,  послуг ,  грошей ,  цінних     паперів ,  робочої  сили .

          Інфраструктура    ринку  -   це  система  підприємств   і  організацій  ,  які   забезпечують  рух   товарів,  послуг,   грошей,  цінних   паперів,  робочої  сили .

         Ринкова  інфраструктура  через   свої   елементи  виконує   такі   основні    функції   ( схема  2   ):

·     здійснює   правове  та  економічне    консультування   підприємців   і  захист   їх   інтересів   у   державних   і  приватних   структурах ;

·     забезпечує   фінансову   підтримку,   кредитування,   включаючи   лізинг,  аудит,  страхування    нових  господарських   формувань   тощо ;

·     сприяє   матеріально -   технічному   забезпеченню   і  реалізації     продукції   підприємств ;

·     регулює   рух  робочої   сили ;

·     створює  необхідні    умови    для  ділових   контактів   підприємців ;

·     здійснює   маркетингове,   інформаційне    та   рекламне  обслуговування,  що   в  кінцевому   результаті    забезпечує   більш   швидкий   рух  товарів   і послуг    від   виробника   до   споживача .

Схема   2. Функції    інфраструктури     ринку

Правове  та економічне  консультування підприємств,  захист їхніх  інтересів   у  державних  та  інших  структурах

Створення  умов для  ділових  контактів  підприємців

Здійснення   маркетингового  інформаційного   та  рекламного   обслуговування

Забезпечення   фінансової   підтримки   і  кредитування  підприємств

Сприяння   матеріально – технічному  забезпеченню   і  реалізації   товарів   та  послуг

Страховий  підприємницької   діяльності

Регулювання   руху   робочої   сили

Підвищення   оперативності , ефективності  роботи  суб^єктів   ринку

 

Елементи  ринкової  інфраструктури   (   схема  3   ),   через   які   реалізуються  її    функції   можна   згрупувати   у   три   блоки :  організаційно -   технічна інфраструктура  (  товарні   біржі   та   аукціони ,   торговельні   дома   і   торгові   палати,   холдингові   і   брокерські   компанії,  інформаційні    центри   та   ярмарки,  пункти    прокату   і   лізингу,   державні   інспекції    тощо ) ; фінансово -  кредитна  інфраструктура  ринку (   банки,  фондові   і   валютні    біржі,  страхові   та   інвестиційні   компанії ,  фонди  профспілок    та  інших    громадських   організацій,  тобто  всі   ті,   хто   може   і    займається   мобілізацією   тимчасово  вільних   ресурсів ,  перетворює   їх  у  кредити,  а  потім  і  в   капіталовкладення  );   організаційно -   дослідна    інфраструктура     (    наукові  інститути,  що  вивчають    ринкові   проблеми,  інформаційно – консультативні    фірми,  аудиторські   організації  ).   Інститути   та     організації ,  що  входять   у   цю   інфраструктуру,  вивчають   динаміку   ринкової    ситуації,  розробляють    стратегію   і  тактику   поведінки   підприємців  на  ринку,  розробляють  прогнози    для    уряду   і  підприємців,  моделюють   наслідки   тих  чи   інших    рішень,  консультують,  залагоджують   конфлікти    між  партнерами ,  готують   економістів,   менеджерів   і  спеціалісті   з  маркетингу. 

Ринкова    інфраструктура

Схема  3.  Елементи   ринкової    інфраструктури  

	Організаційно – технічна : товарні  біржі оптові ринки аукціони торговельно – прмислові  палати сервісні  центри опціони ярмарки транспортні   комунікації ріелтерські   фірми земельні аукціони

 

 

2.2.  Спеціалізована    інфраструктура    ринкової   системи   господарства      Крім    загальної    інфраструктури  ,  яка    обслуговує    весь   обсяг   ринкових   відносин,  існує    спеціалізована   інфраструктура,  яка    забезпечує   ефективне   функціонування   окремих   ринків :  товарів,   капіталів,  праці   та  ін.    Так,  ринок   капіталу   обслуговують   фондові   біржі,  страхові   та  аудиторські   компанії,   брокерські   контори,   комерційні   банки,    інноваційні   фонди,  інвестиційні   фонди   регіонального    регулювання,  страховий   нагляд,   інспекції   з  контролю   за  цінними   паперами ,   валютні   біржі  ;   ринок  товарів  -  товарні   біржі,   торговельні   дома   та  торгово – посередницькі   фірми ,    комерційні   центри  бізнесу ,  лізингові  компанії,   аукціони,   ярмарки,   державні    резерви  праці   -  біржі  праці,    центри  підготовки    кадрів,    державні   фонди    сприяння   зайнятості,   підприємництва,  пенсійні   фонди,    фонди  зайнятості.  *Вона    містить   такі   елементи  :  аукціони,  торгово – промислові   палати,  торгові    доми,   ярмарки,  маркетинг,   біржі,  брокерські ,  страхові ,  аудиторські   фірми  ,  холдингові   компанії   та  ін.   Інфраструктура   ринку  -   це  сукупність   допоміжних   ланок   і  установ,   які   прискорюють   та   полегшують    укладання   та  здійснення   ринкових   угод.          Аукціони  -   форма  продажу   у  визначений   час   і  у   визначеному   місці   товарів,  попередньо    виставлених   для   ознайомлення .  На  аукціонах   реалізують   певні   види  товарів,  які ,  як  правило,   користуються   підвищеним   попитом.  Наприклад,   головними   центрами   аукціонної   торгівлі   хутром  є  Нью – Йорк,   Монреаль,   Лондон,   Копенгаген,   Стокгольм,   Санки – Петербург,  Москва.   Особливістю   аукціонів  є  обмежена   відповідальність   подавця   за  якість   пропонованих   товарів.   Отже,    аукціон  -   це   продаж   реальних   товарів   на  основі   конкурсу   покупців.  Міжнародні   аукціони  -  переважно   комерційні   організації,  які   мають   приміщення,  необхідне   обладнання   та   кваліфіковані   кадри.   Аукціони   організовують     також   спеціалізовані   брокерські    фірми,  які   перепродують  товари   своїх   клієнтів   за  комісійну    винагороду.   *Головні  суб^єкти   аукціону :-   власник   цінностей (  продавець );-  організатор   аукціону ;-  покупець .Первинна   (  вихідна  )   ціна   визначається   угодою   між   організатором   аукціону   і  власником  -  продавцем.  Торги    на    аукціоні     веде    аукціоніст, * Башнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С.   Політична  економія , К., Ніка  - Центр,  2000 р*Фінанси  України ,  журн. №  7, 2002 рік.який   має  певні   повноваження   оголошувати   найвищу   ціну   під  час торгів.Види  аукціонів  :-   товарні  - реалізують   вироби   мистецтва,   ювелірні   вироби,  хутра   та  інші   унікальні    вироби ;-   валютні  -  один   із  методів   організації   валютного  ринку   країни.   Це   публічні   валютні  торги . Об^єкт  валютного  аукціону  -  валютні   відрахування   організацій.  Мета  валютного   аукціону  -  надання   можливостей    купити   валюту   тим   господарюючим   суб^єктам,  які   не   мають   можливості   заробити   її   або   отримати   із  централізованих   фондів.      Торгово  -  промислові   палати -  це   комерційні   організації,   головним   завданням   яких  є     сприяння   розвитку    економічних   і  торговельних   зв^язків   з  партнерами   зарубіжних    країн.   Вони   є   юридичними   особами,  які   діють   на   принципах   повного   комерційного   розрахунку   та   сома фінансування .  Торгово – промислові   палати   надають   цільові    інформаційні    послуги.       Торгові   доми   -    це  торговельні   фірми,  що   закуповують   товари   у   виробників   або  оптовиків   своєї    країни    і  перепродують   за  кордон   або   закуповують   товари   за   кордоном   і  перепродують  місцевим   оптовим   та  роздрібним   торговцям   і  споживачам    у  промисловості   та  інших    галузях    господарства. *    Ярмарки   -  надзвичайно   важливий  елемент   ринкової     інфраструктури.  Вони   бувають    всесвітні,    міжнародні,   регіональні,  національні   та  місцеві.   Ярмарки  -   це   торги,  ринки   товарів,    які   періодично   організовують   в  установленому  місці.  Свого   часу   вони   відігравали   важливу   роль   в  економічному   житті   країн  Західної   Європи.  З     розвитком      суспільного     виробництва  ,    розширенням    торговельно –* Борисов  Е.Ф. Економічна   теорія ,   підручник , М. 1997 р. обмінних   операцій,   посиленням   конкуренції   з  центрів   привозу    великих   партій   наявного   товару   ярмарки   перетворилися   на   ярмарки -   виставки   зразків   товарів,  які   можна   замовляти.        Магазин   -  підприємство   роздрібної    торгівлі.  Магазин  -  демзал   -   роздрібне   торговельне   підприємство,   яке   торгує   за  каталогами.          Маркетинг  -  це  динамічна    система   ринкової   орієнтації.  Як  породження  ринкової   економіки   він   є   відповідною   філософією   виробництва,  в  основу   якої   покладено   принципи   та   закони   товарного  виробництва. 8         Складовими   маркетингу   є  :  виробництво   продукції  на  основі   знання   потреб  споживачів,   ринкової   ситуації   та  реальних   можливостей   відповідного   виробництва ;   найбільш   повне   задоволення    потреб   покупця   з  використанням   метода  цінової   та  нецінової   конкуренції  ;   ефективна   реалізація  продукції   та    послуг   на    конкретних   ринках   на  основі   всебічного   врахування   попиту  й  пропозиції   та   виробничо  -  збутових   можливостей   постачальників  ;    забезпечення   довготривалої   дієздатності   виробничо – комерційних   підприємств,  фірм   та   організацій    на   основі   оперативного   використання   науково – технічних   доробок,  а  також   ноу – хау   в  галузі   виробництва   товарів.          У  більшості    підприємств   фірм,  асоціацій,  акціонерних  товариств   діють   служби   маркетингу.  Вибір   структури   маркетингової   діяльності   залежить   від  характеру    виробництва   та  обсягу   зовнішньоекономічних   зв^язків   відповідних    господарських   і  комерційно – торговельних   формувань.                              Основні   завдання    маркетингової   служби:-    комплексне   вивчення   ринку ;-   забезпечення   стійкої   реалізації   товарів ;-  ринкова   орієнтація      виробництва,     науково –   дослідних     і   проектно – * Борисов  Е.Ф. Економічна   теорія ,   підручник , М. 1997 р.конструкторських   робіт.  Однією   з   функцій  маркетингових   служб   є   сегментація   ринку,   тобто   диференціація   покупців   залежно   від  їх   потреб   та   особливостей   поведінки.  Консалтингові    фірми   надають   послуги   суб^єктам   економіки  з  питань :-   дослідження   і  прогнозування   ринку ;-   оцінки  торговельно – політичних   умов  здійснення   експортно – імпортних   операцій ;-    розробки   і  впровадження   маркетингових   програм   тощо.  Аудиторська    фірма   здійснює    консультування   з  питань   бухгалтерського  обліку   та  контролю   фінансової   діяльності   щодо  проведення   господарко – фінансових    ревізій ;   управління   через   систему   обліку ;  готує   висновки   стосовно   достовірності   фінансового   звіту   фірм ,   що   підлягають    аудиторському  контролю.   У  розвинених   країнах   інфраструктурі    ринкових   відносин   притаманні   багатоканальність   реалізації  продукції,  широкий   спектр  сервісного   обслуговування,   розмаїття   форм   регулювання   товарно – грошових   відносин.  До   останніх   належать   біржі. *                Біржа   -   організаційно  - правова   форма   оптової    торгівлі   масовими   товарами   за  стандартами   та   зразками    ( товарна   біржа )   або   систематичних   операцій   з  купівлі  - продажу  цінних  паперів   ( фондова  біржа ),   валюти  ( валютна   біржа ),  робочої  сили   ( біржа  праці ),   угод  із   фрахтування  (  фрахтова  біржа  ).  (  схема 4 ).*  Гальчинський   А.С. ,   Єщенко  П.. ,    Палкін Ю.І.,    Основи    економічних    знань .-    К. :   Вища     школа , 1998 р.  *    Фінанси    України ,  журн. №  7,    2002 рікСхема 4.   Класифікація  бірж

Види   бірж

        

Валютна – біржа , що здійснює   на регулярній   та впорядкованій  основі   купівлю – продаж іноземної  валюти за  ринковими  цінами

Фондова  - організований  ринок цінних паперів, що виконує  функцію  мобілізації грошових  засобів  для  довгострокових  інвестицій   в  економіку.

Товарна  біржа – це  оптовий товарний ринок.

Біржа    праці – державна структура, яка опосередковує   стосунки  між роботодавцями  і  найманою  робочою  силою.

Універсальна – біржа,  яка  здійснює  операції   не  тільки  з широким   асортиментом  товарів,   а  й  з   валютою,  цінними  паперами  та  фрахтовими  контрактами.

Фрахтова – постійно  діючий  ринок,  на   якому  укладаються  угоди   щодо   фрахтування  та  від фрахтування  суден.

Товарна   біржа  має  такі  особливості :-    торгівля  за  стандартами   та  зразками  , що   дає  можливість   реалізовувати   не  сам  товар,  а  контракт    на   його   поставку ;-        регулярність  торгів  на  основі   певних   правил ;-    формування  цін  на  основі   зіставлення  попиту   і  пропозиції                        ( котирування );-       свобода  вибору   контрагента   за  угодою ;-       стандартизація   контрактів   і  мінімальних   партій   поставок .              Фондова  біржа   -   організований   ринок  цінних  паперів                        (  документи,   що  виражають   майнові   зобов^язання  ),   що  виконує    функцію   мобілізації   грошових   засобів   для  довгострокових   інвестицій   в  економіку   та  для   фінансування   державних  програм.Види  цінних   паперів :        Акції  (   від   лат. аction  -  дія,  дозвіл  )  -   цінні   папери,  випущені  акціонерними   товариствами,  які   засвідчують   вкладення   певної   кількості   капіталу   і  дають  право   їхньому   власникові   на  отримання   певного    доходу  (  дивіденду  )  з  прибутку   акціонерного   товариства .   (  схема  5  ).Схема  5.  Класифікація    акцій       

Облігація (  від  лат.  оbligo  -  зобов^язання  )  -   документ,   що  засвідчує   передачу   грошей   у  борг   на  певний   строк  з   правом  отримання    щорічного   фіксованого   доходу   та  зобов^язання   про  повернення   суми   боргу   у   визначений    строк.         Вексель  (   від   нім.  Wechsel – розмін  )   письмове   боргове   зобов^язання   за  встановленою   законом    формою ,  яке   видається   позичальником   (  боржником ,  векселедавачем )   кредитору                                (  векселеотримувачу ),  що   надає   останньому   право  вимагати   від   боржника  повернення   зазначеної   у  векселі   суми  в  певний   строк.         Варрант  -   цінний  папір,  що   випускається   разом   з  облігацією   чи   привілейованою   акцією   і  діє   її   власникові   право   на  додаткові   пільги   у  визначений   час. Ваучер  -   майновий   купон,   що  видається   в  процесі   приватизації   державного    майна   для   придбання   акцій   підприємств,  які   підлягають   приватизації.             Валютна   біржа  - біржа,  що  здійснює   на  регулярній   та   впорядкованій   основі   купівлю  -  продаж   іноземної    валюти   за  ринковими  цінами.  Курс,   який  встановлюється    на  біржі,  називають    офіційним    курсом .  Він   лежить   в  основі   розрахунків   комерційних  банків   із  клієнтами.  У  роботі   валютної   біржі   беруть   участь   представники   держави .  біржовим  валютним   товаром  є  валюта   і  золото.       Біржа   праці   -  державна   структура,  яка  опосередковує   стосунки   між   роботодавцями   і  найманою  робочою   силою.   Функції   служби   зайнятості :-   вивчення   і  прогнозування    ситуації   на  ринку   праці  ;-   організація  громадських  робіт ;-   організація   перекваліфікації   кадрів   за   вимогами   ринку ;-   виплата   допомоги  з  безробіття ;-    відшкодування  витрат,  пов^язаних   зі  зміною   місця  роботи.  *     Фрахтова   біржа  -  постійно   діючий   ринок,  на   якому   укладаються   угоди   фрахтування   та  від фрахтування  суден.    Тут    концентрується    інформація   про  :-  попит   і  пропозицію  на  тоннаж ;-  рівень   фрахтових   ставок ;-   умови   договору   фрахтування . Найбільш   міжнародний   фрахтовий   центр   знаходиться   у   Лондоні.  Досить    могутні   фрахтові   біржі   знаходяться   в   Гамбурзі,  Генуї,  Токіо,  Нью – Йорку ,   Гонконзі.        Універсальна   біржа   -    біржа,   яка  здійснює   операції   не  тільки   з   широким  асортиментом   товарів,   а  й  з    валютою,  цінними   та  фрахтовими   контрактами.   Отже ,   біржі  -  це  ринкові   структури,   де  укладаються    угоди,   здійснюються    біржові  операції.  ( схема 6 )*    Фінанси  України  № 10 /  2002Схема 6.  Класифікація   біржових  операцій

Види   біржових  операцій  ( угод  )

Онкольні

Угоди   з  премією          (  опціони  )

Форвардні

Ф^ючерсні

Угода  (  операція )  -  домовленість   про  взаємну   передачу   прав   та  зобов^язань   стосовна   біржового  товару,  яка   супроводжується   передачею   фінансового   інструмента  (  банківських   документів   чи  грошей )  від   однієї   особи   до  іншої.          Форвардні   угода -  строкова   угода   за  готівковою   формою   розрахунку,   відповідно  до  якої    покупець   і  продавець   погоджуються   на  поставку   товару   обумовленої   якості   та  кількості   на  певну   дату   в  майбутньому.  Ціна  товару,  курс   валюти   тощо   фіксуються   в  момент   укладання   угоди.       Ф^ючерсні     угоди   про  купівлю – продаж   фінансових   інструментів   або  товарів   обумовленої  марки   на  біржах   за  умови   оплати   їх  за   узгодженою   ціною   через   певний   проміжок   часу   після   укладання    угоди.   Ф^ючерсні   угоди   найчастіше   використовують   для  продажу  товарів   великими   партіями   з     притаманною   для  них   тенденцію  до  значних   коливань   цін ,  валюти,  акцій,   облігацій,   для  банківських    вкладів,   іпотеки   і  т. і.  До   функцій    ф^ючерсних   угод  належать :-   зменшення   ризику,   пов^язаного   з  різким   коливанням   цін;-   забезпечення   стійкості   господарюючих   одиниць ;-   гарантування   передбачуваності   господарської   діяльності ;-   здешевлення   кредиту .  Онкольні    угоди –   система   купівлі   реального   товару   або   цінних  паперів, за   якою  ціна   не   фіксується   аж   до  вимоги   покупця.  Продавець  страхує   себе   хеджуванням  продажу.  Ціна,   за   якою   він   закриває   хедж    ( строкова  угода,  укладена   для   страхування   від  можливого   коливання   цін ),  стає  ціною   закупівлі   реального  товару.      Опціон  - договірне   зобов^язання   купити   або  продати   певний    вид   цінностей   чи   фінансових   прав   за  встановленою   на  момент   підписання   угоди   ціною   в  межах   певного   періоду.   В  обмін  на   отримання   такого  права   покупець   опціону   сплачує  продавцеві   певну   суму – премію. Ризик   покупця   опціону   обмежений   цією   премією,  а  ризик   продавця   зменшується   на  величину   отриманої  премії.        У  суверенній   Україні    формується   система   бірж.  Вже   діють   такі   біржі,  як   фондові,  аграрні ,    міжбанківська   валютна.  Має   місце   тенденція   розвитку   від   універсальних  товарних   бірж   до  спеціалізованих.   Купівля  -   продаж   цінних   паперів,   облігацій ,  акцій   на   фондовій   біржі   здійснюється   через   відпрацьований   тривалою   практикою   механізм.  Залежно    від   попиту   й  пропозиції   на  них   встановлюється   біржовий   курс.   Бюлетні    зареєстрованих    біржових   курсів (  котирувань  )   публікуються   в  пресі.   Наприклад,   газета   “ Уолл – стріт   джорнел  ”   містить   спеціальний   розділ  “ С ”   під  назвою  “  Гроші  та    інвестиції  ”.   Біржовий    курс   цінних   паперів   визначається :   прибутковістю   фірми   та  доходами,  що   передбачаються ;  розмірами   банківського   відсотка                     (  позикового   відсотка ),   а  також   ціною   на  золото,  окремі   товари   й    нерухомість,  які   є   альтернативною   залучення    тимчасово  вільних   коштів ;   варіанти   ліквідності,  тобто   можливістю   перетворити   придбані   цінні   папери   в  гроші ;   політичним  становищем   у  найважливіших   регіонах   світу ;   тіньовими   операціями,  таємними   домовленостями,   які   іноді    укладаються   з  метою    отримання    спекулятивного   прибутку   від  різниці   між   біржовими  курсами .         Незважаючи   на   те,   що  іноді   має  місце   суттєвий   відрив   біржових    курсів  цінних   паперів   від   представленої  ними  реальної   вартості,  в  кінцевому   рахунку   вони   відображають   реальну    ситуацію  в   економіці   країни   чи  регіону.

Розділ   3.    Банки   й    небанківські   фінансові   інститути ринкової   системи   господарства3.1 Банки  та  банківська  діяльність         Банк   -  це  фінансова   установа,  яка   акумулює   тимчасово   вільні  грошові   кошти  (   вклади ),  надає   їх   у  тимчасове   користування    у  формі  кредиту (  позики ),  виступає   посередником   у  взаємних   платежах   і  розрахунках   між   підприємствами,  установами   або   окремими   особами,  регулює   грошовий   обіг  у  країні ,  включаючи   випуск  (   емісію )   нових   грошей.     Усі   банки   як   фінансові    установи   організаційно   і   функціонально   упорядковані   в   банківську   систему  -  сукупність   різних  видів    національних    банків   і  кредитних   установ,  що  діють   у  межах   грошвою – кредитного   механізму.   В   країнах  з  ринковою  економікою   функціонує    банківська   система    двох  рівнів.   На   першому,  вищому  рівні   знаходиться   центральний   банк (  або  система  банків   ,  що  виконують  функції    центрального   банку  ),   на    другому,   нижчому  рівні  -  комерційні   та  спеціалізовані   банки   (   іпотечні ,   інноваційні  )  та  інші   небанківські   кредитно – фінансові   інститути ,   що  функціонують   у  різних  сферах    діяльності.                     Кожний    елемент   банківської  системи    відіграє    важливу  роль   у   життєзабезпеченні     ринкової   системи.   Основне   призначення   банків – посередництво   в  переміщенні   грошових   засобів   від  кредиторів   до   позичальників   і  від   продавців   до  покупців   грошових   ресурсів.Функції     центрального    банку :-   регулювання   грошового   обороту   через   емісію   банкнот   і    кредитування   банків   нижчого   рівня (  головна    функція  );-    банківський   нагляд,  регулювання   діяльності   комерційних   банків    економічними   методами   (   через  дотримання   комерційними   банками   економічних  нормативів,   встановлення   резервів   і   визначення   ставки   рефінансування ) ;-     визначення  та  проведення   монетарної   та  валютної  політики   держави ;-    забезпечення     ефективності   функціонування   системи   розрахунків  у  державі.     В  Україні   роль   центрального   банку   виконує   Національний   банк.   Він    має   функціонувати   досить   автономно   від   уряду.   Його    головне   завдання  -   забезпечення    стійкості   національної    валюти,  її   купівельної    спроможності.   В  цьому   відношення    функції   Національного   банку   навіть   вище   державних,  оскільки   дії   держави   відображають,  як   правило,  інтереси   окремих   галузей,  підприємств   і  соціальних    груп. Центральний   банк   відстоює   загальнонародні   інтереси   і  повинен   проводити   незалежну   політику. Згідно  з   Законом   України   про  Національний   банк   створюється   Національна  рада   з  питань   грошово – кредитної   політики   у  складі   представників   парламенту,   президента,   уряду ,  НБУ   та  комерційних   банків.   Цьому  органу   надані    консультативні   та  спостережні   функції  при  розробці   та  проведенні   кредитно – грошової   політики  НБУ.   Законодавчо  закріплюються  права   та  обов^язки    головного   банку   країни.   Національний  банк   України   підзвітний   Парламенту,   що  включає    призначення   Голови  НБУ,   щорічний  звіт   та  аудиторський  висновок  про  діяльність   НБУ,   а  також    інформування   Парламенту  про   стан  грошово – кредитного   ринку   двічі  на   рік.   Комерційні    банки -  це   приватні   та  державні   банки,   які  працюють   на  комерційних   засадах   і  здійснюють   універсальні  операції   з  кредитування   промислових ,   торговельних   та  інших   підприємств   головним   чином   за  рахунок   тих   грошових   капіталів,  які   вони   одержують.   Мета  комерційних   банків   -  одержання    прибутку.  Вони   мають,  як  правило ,  універсальний   характер, створюються  у  формі    пайових   або  акціонерних.   Акціонерні    можуть   бути   відкритого   і  закритого   типів. *[* Климко Г.Н.,  Нестеренко   В.П. Основи  економічної   теорії  ,  політ- економічний    аспект , К. “  Вища   школа ”,  1997 р.Комерційні   банки   успішно    працюють   за  дотримання   відповідних   принципів :-    робота   в  межах   реальних   ресурсів ;-    повна   економічна   самостійність   і   відповідальність ;-   взаємодія   з  клієнтами  на  ринкових   засадах ;-  регулювання   діяльності   економічними   методами  і  в  межах   закону.Комерційні   банки   виконують   такі   функції :-    створення   грошей ;-    посередництво   в  кредиті ;-    стимулювання   нагромаджень    господарськими   суб^єктами ;-   посередництво    в  платежах   і  забезпечення   розрахунково – платіжного   механізму ;-    посередництво   в  операціях   із  цінними   паперами.Також    виділяється    група   спеціалізованих   фінансово -  кредитних   інституцій ,  діяльність    яких   обмежується   певною   сферою.   Це    іпотечні  банки,  які  надають   позички   під  заставу    нерухомості ;   інноваційні  -  під   впровадження   нових   технологій ;   кредитні  спілки ( надають  споживчий   кредит ).  У  фінансово – кредитній   сфері   поряд   із  банками   функціонують   фінансово – кредитні   посередники – інвестиційні   фонди,   довірчі   товариства,  страхові   компанії,    пенсійні   фонди.Інвестиційні   фонди   акумулюють   тимчасово  вільні   кошти   фірм   і  приватних   осіб,   продаючи   власні   цінні   папери.   Отримані   у   таки  спосіб   кошти   вони  вкладають  у  цінні   папери  інших  підприємств.  В  умовах   перехідної   економіки,  в  тому    числі   в   Україні ,  інвестиційні   фонди   сприяють   обігу   приватизаційних    майнових   сертифікатів   громадян,  включаючи   їх   в  акції   роздержавлення  підприємств. Довірчі   товариства   управляють   майном   приватних   осіб   чи   підприємств,   вкладають   їхні   кошти   у  цінні  папери,  продають   одні   й  купують   інші  цінні   папери   з  метою  отримання   прибутку.Страхові   компанії   та  пенсійні   фонди   акумулюють    кошти   продажем   страхових   полісів   або    зберіганням   страхових   внесків ;   отримані   кошти   вони   вкладають   в  акції   та  облігації. Діяльність    служб  зайнятості   спрямована   на  забезпечення   ефективної   зайнятості,  створення   банку   інформації   про  вакансії   та  умови   для  професійної   перепідготовки   й   фінансової   підтримки   безробітних . Крім   банків   до  інфраструктурних    ланок   функціонування   позичкового     капіталу  входять   страхові   компанії   і  пенсійні    фонди,  а  також   всілякі    інвестиційні   компанії,  фінансові   компанії,  спеціалізовані     фонди ,  тобто  всі   ті,  хто  бере   участь   у    формуванні   і   функціонуванні   позичкового   капіталу .   Вони   все    більшою      мірою   стають   джерелом   довгострокового   кредитування,   вступаючи   в  конкретну   боротьбу   на  ринку   капіталів.  Усі   фінансово – кредитні   інститути   мають   комерційний   характер,  тобто   здійснюють   свою  діяльність   з  метою   одержання   прибутку.  3.2 Небанківські  фінансові  інститути    Важливою   складовою   кредитної   системи   є  різні   небанківські   кредитно – фінансові   інституції.    Фінансові  ,  інвестиційні   компанії   та  інвестиційні   фонди   розміщують   свої   зобов^язання (   акції  )  серед   юридичних   осіб   та  дрібних    держателів   і  використовують   одержані    кошти   для  купівлі   цінних   паперів   різних   галузей  економіки. Завдяки    значній   диверсифікації  (   вкладення   коштів   у  різні   підприємства )  досягається   певне   розпорошення   активів,   знижується   небезпека   втрати   заощаджень    в  разі    банкрутства   фірм,   в   акції   вкладений   капітал. Страхові    компанії    здійснюють   специфічну    форму   залучення    коштів  -  продаж  страхових   полісів.  Одержані   доходи   вони   вкладають   насамперед   в  облігації    та  акції   інших   компаній,  державні   цінні   папери.     Наявність   у  кредитній    системі   різноманітних   кредитно – фінансових     інститутів  розширює   фінансові   можливості   індивідуальних   клієнтів   та   дрібних  фірм.Висновки       Розглянувши   тему  курсової  роботи,  яка   має  назву  “  Інфраструктура    ринкової    системи   господарства  ”   можна    зробити    такі    висновки  : Ринок    координує   господарську   діяльність   у   ринковій   економіці.  Він  має  складну     внутрішню   будову,  яка    охоплює   різноманітні    взаємопов^язані    види  ринків   та  його   інфраструктуру. Аналіз  видів   та  інфраструктури   ринку   дає  змогу    краще   зрозуміти   суть  ринкових   відносин. Складовою   ринкової   економіки   є  ринкова   система .  Ринкова   система    -   це   система  ринків ,  цін   і  конкуренції . Саме   система  ринків ,   цін   і  конкуренції    забезпечує    координуючі   й  організаційні    механізми ,   що  виключають   капіталістичний    хаос   у   ринковій   економіці ,  який   породжують    свобода   підприємництва   і   вибору .Надзвичайно    важливим   і  складним   структурним    утворенням   ринкової   економіки   є  ринкова   інфраструктура.   Від  того  ,   наскільки    добре   вона   розвинута   залежить   у  кінцевому  підсумку   і  ефективність   функціонування   ринкової   економіки  .  Отже, інфраструктура -   сукупність   галузей     підприємств   і  організацій  ,   які   забезпечують   рух   товарів ,  послуг ,  грошей ,  цінних     паперів ,  робочої  сили .  Інфраструктура    ринку  -   це  система  підприємств   і  організацій  ,  які   забезпечують  рух   товарів,  послуг,   грошей,  цінних   паперів,  робочої  сили . Ринкова  інфраструктура  через   свої   елементи  виконує   такі   основні    функції  :   здійснює   правове  та  економічне    консультування   підприємців   і  захист   їх   інтересів   у   державних   і  приватних   структурах ;   забезпечує   фінансову   підтримку,   кредитування,   включаючи   лізинг,  аудит,  страхування    нових  господарських   формувань   тощо ;    сприяє   матеріально -   технічному   забезпеченню   і  реалізації     продукції   підприємств ;    регулює   рух  робочої   сили ;   створює  необхідні    умови    для  ділових   контактів   підприємців ;    здійснює   маркетингове,   інформаційне    та   рекламне  обслуговування,  що   в  кінцевому   результаті    забезпечує   більш   швидкий   рух  товарів   і послуг    від   виробника   до   споживача .      Крім    загальної    інфраструктури  ,  яка    обслуговує    весь   обсяг   ринкових   відносин,  існує    спеціалізована   інфраструктура,  яка    забезпечує   ефективне   функціонування   окремих   ринків :  товарів,   капіталів,  праці   та  ін.    Так,  ринок   капіталу   обслуговують   фондові   біржі,  страхові   та  аудиторські   компанії,   брокерські   контори,   комерційні   банки,    інноваційні   фонди,  інвестиційні   фонди   регіонального    регулювання,  страховий   нагляд,   інспекції   з  контролю   за  цінними   паперами ,   валютні   біржі  ;   ринок  товарів  -  товарні   біржі,   торговельні   дома   та  торгово – посередницькі   фірми ,    комерційні   центри  бізнесу ,  лізингові  компанії,   аукціони,   ярмарки,   державні    резерви  праці   -  біржі  праці,    центри  підготовки    кадрів,    державні   фонди    сприяння   зайнятості,   підприємництва,  пенсійні   фонди,    фонди  зайнятості.  До  інфраструктурних    ланок   функціонування   позичкового     капіталу  також   входять   страхові   компанії   і  пенсійні    фонди,  а  також   всілякі    інвестиційні   компанії,  фінансові   компанії,  спеціалізовані     фонди ,  тобто  всі   ті,  хто  бере   участь   у    формуванні   і   функціонуванні   позичкового   капіталу .

СПИСОК    ВИКОРИСТАНОЇ     ЛІТЕРАТУРИБашнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С.   Політична  економія , К.,  Ніка  - Центр,  2000 р.Башнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С.   Політична  економія , К., Ніка  - Центр,  2000 р.Базилевич В.Д. , Попов В.М.  Економічна   теорія  - Політекономія –  “ Прес ”, 2001 р.Башнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С.   Політична  економія , К., Ніка  - Центр,  2000 р.Борисов  Е.Ф. Економічна   теорія ,   підручник , М. 1997 р.Гальчинський  А.С. , Єщенко  П.. , Палкін Ю.І., Основи  економічних   знань .- К. :Вища   школа , 1998 р.Диба  М.І.  Регулювання   у   сучасній   економічній   системі :   монографія . – К. : КНЕУ. 2000  р.Климко Г.Н., Нестеренко   В.П. Основи  економічної   теорії  ,  політ- економічний    аспект , К. “  Вища   школа ”,  1997 р.Кривенко  К.Т. Савчук   В.С. Бєляєв О.О. , Політична    економія ,К. – 2001 р.Мочерний С.В. , Основи   економічної   теорії , Тернопіль ,АТ     “ ТАРНЕКС ”, 1993 р.Економіка   України  , журн. № 2,  2001  рік .Економіка   України  , журн. № 9,  2001  рік .Економіка   України  , журн. № 7,  2001  рік .Фінанси  України ,  журн. №  7, 2002 рік.Фінанси  України ,  журн. №  10 , 2002 рік.