IPB

Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )

Поиск по файловому архиву
  Add File

> ВИДИ РЕДАГУВАННЯ

Информация о файле
Название файла ВИДИ РЕДАГУВАННЯ от пользователя z3rg
Дата добавления 9.2.2013, 21:26
Дата обновления 9.2.2013, 21:26
Тип файла Тип файла (zip - application/zip)
Скриншот Не доступно
Статистика
Размер файла 1 мегабайт (Примерное время скачивания)
Просмотров 9366
Скачиваний 170
Оценить файл

Описание работы:


Редагування як складова редакційно-видавничого процесу
Види редагування
Висновок
Загрузить ВИДИ РЕДАГУВАННЯ
Реклама от Google
Доступные действия

Введите защитный код для скачивания файла и нажмите "Скачать файл"

Защитный код
Введите защитный код

Текст работы:


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Кафедра реклами та зв"язків з громадськістю


ВИДИ РЕДАГУВАННЯ

Реферат із дисципліни «Вступ до спеціальності»

Виконала: студентка І курсу, групи ВСР-б-12-д,

спеціальність «видавнича справа та редагування»

Гуманітарного інституту

Ярмак Наталія

Перевірила: Тишкевич К. І.

Київ – 2012

ЗМІСТ

1.           Вступ…………………………………………………………………………...2

2.           Розділ 1. Редагування як складова редакційно-видавничого процесу..............3

3.           Розділ 2. Види редагування…………………………………………………....8

4.           Висновок……………………………………………………………………...15

5.           Список використаної літератури…………………………………………….16

ВСТУП

Проблематику редагування (визначення поняття редагування, видів та етапів редагування, окреслення ролі і кола завдань редактора тощо) не можна назвати недослідженою. У наукових працях різного часу значна увага приділялася визначенню поняття редагування, обґрунтуванню механізму редакторської праці, вивченню технік (методик, прийомів) редагування, виокремленню функцій редактора, фахових вимог до нього, у тому числі — викликаних змінами у здійсненні редакційно-видавничого процесу (РВП) на сучасному етапі.

     Актуальність теми обумовлена сучасними реаліями, тими умовами, в яких доводиться нині працювати редактору. Зміни, пов’язані із  комп’ютеризацією РВП, та і процесу  авторської творчості, залучення до видавничої діяльності значної частини недосвідчених видавців, активізація «публікування» інформації в інтернет-просторі — усе це призвело до переосмислення сутності редагування.

     Запропоноване  дослідження  є спробою  поєднати  згадані  підходи в  одній площині,  для отримання комплексного результату розуміння  органічності  змін,  які сталися у самому підході до визначення  видів редагування.

Отже, метою роботи є визначення видів редагування.

Зміст  і  завдання  будь - якої  професії  обумовлюються  особливостями  і загальним  спрямуванням цієї діяльності. Професія редактора не  є  виключенням.  Тому  доцільно спочатку збагнути сутність і природу  редагування, а вже потім визначати всі інші складові редагування.

РОЗДІЛ 1. Редагування як складова редакційно-видавничого процесу

У науковій та навчальній  літературі запропоновано цілу низку визначень поняттяредагування.Так, редагування визначають як:

1) підготовку повідомлень до публікування (Н. М. Сікорський);

2) опрацювання повідомлень з погляду його сприйняття; трансформація повідомлень із рівня автора на рівень реципієнта (Р. Г. Іванченко);

3) “критичний  аналіз  …  твору”  та  “допомога  авторові  в удосконаленні … твору” (А. Е. Мільчин);

     Подібні визначення можна було б продовжити, але жодне із них не охоплює всього змісту поняття редагування, яке є надзвичайно містким і багатовимірним.

     По-перше, редагування  –  це професійна діяльність у сфері ЗМІ,   книговидання   й кінематографу,  яка  пов’язана  із  підготовкою до випуску  друкованих  видань,  текстів  теле-  та радіопередач та кінофільмів.

     По-друге, редагування – це частина видавничого процесу, а саме творча праця редактора (часто разом із автором) над рукописом задля поліпшення  його  змістових  і  мовних  якостей,  тобто  підготовка рукопису до поліграфічного відтворення та випуску у світ.

     По-третє, редагування – це приведення змісту й форми тексту у відповідність до  встановлених вимог і норм.

     У наведених дефініціях редагування не важко помітити, що одні з  них  убачають  у  редагуванні  творчість,  інші  –  ремесло.  Однак “правильне  розуміння  процесу  редагування  полягає  в  тому,  що воно,  –  за  словами  Зіновія    Партико,  –  передбачає  одночасну наявність  у  редагуванні  елементів  як  творчості,  так  і  ремесла”. Як бачимо з визначень редагування випливає, що його предметом є  діяльність  редактора,  тобто  діяльність,  спрямована  на  фаховий аналіз і підготовку матеріалів до друку.

     Розглянемо організацію процесу редагування і спробуємо виділити етапи, зміст і послідовність роботи редактора над оригіналом. При цьому слід пам"ятати, що такий поділ є досить умовним. Розглянута послідовність у кожному конкретному випадку буде залежати від декількох факторів:

•         вигляду і складності оригіналу;

•         міри його підготовленості;

•         досвідченості редактора;

•         організації видавничого процесу в конкретній редакції або видавництві.

Коротко розглянемо кожен з цих етапів:

     1. Перше, наскрізне читання - на підготовчому етапі редакційно-видавничого процесу редактор в загальних рисах вже міг скласти перше враження про оригінал, який йому буде необхідно готувати до друку. Але перш ніж взятися за ручку (або почати правити на екрані комп"ютера), він зобов"язаний побіжно прочитати весь твір. Методика першого читання може бути різною. Це залежить насамперед від досвіду редактора. Досвідчені «акули пера» виробили свої критерії такого читання: спочатку вони звертають увагу на зміст і структуру твору; далі-побіжний перегляд більшості сторінок, вибіркове читання окремих параграфів у різних частинах оригіналу, з"ясування еклектики викладу тексту, повторів, кількості логічних, смислових або мовних помилок тощо. У початківців цей етап роботи може розтягнутися в часі. Але практика показує, що на цьому не слід економити час.

     2. Доведення (спільно з автором) оригіналу до комплектності - після першого читання стають явними недоробки автора. Перш за все це стосується комплектності оригіналу, тобто наявності всіх його складових частин. Не зроблені посилання до розділів, недописані окремі параграфи, недонесення ілюстрації, незавершені таблиці або схеми - все це може стати серйозною перешкодою для роботи редактора, дотримання затверджених термінів проходження оригіналу на всіх етапах редакційно-видавничого процесу. Тому, на цьому етапі редагування слід уточнити, спільно з автором, склад представленого оригіналу, виявити відсутні складові, і прийняти рішення: або відкласти роботу, або почати правити, домовившись з автором про кінцеві терміни ліквідації недоробок.

     3. Робота над структурою (композицією) оригіналу - це відповідальний етап, від виконання якого залежатиме якість змістовної частини майбутнього видання. Мова йде, перш за все, про структурну організацію всього тексту, логічного взаємозв"язку всіх його частин, незалежно від того, це - журналістський твір або книжкове видання. Звичайно ж, книга вимагає більше уваги редактора. Досвідчений і небайдужий редактор, отримавши від автора у цілому читабельний, але ретельно не структурований оригінал, добре попрацює над тим, аби майбутнє видання було зручним для користування читачем. Особливо тоді, коли мова йде про підручник, посібнику, науково-популярному виданні або монографії. Безумовно, структура видання виграє, коли окремі розділи будуть поділені на параграфи, а ті, у свою чергу, на підпункті, але тільки досвідчений редактор може підказати як грамотно структурувати видання, щоб витримати загальну структуру викладу і його пропорційність.

     4. Визначення єдиного стилю представлення тексту - дотримуючись в цілому загальних вимог підготовки для газетно-журнального і книжкового ринку друкованої продукції (випуску в ефір радіо-та телепрограм), кожна редакція або видавництво може мати свій власний стиль подання текстів чи програм. Йдеться зокрема про форми розміщення основного, службового чи допоміжного текстів, змісту, виділення заголовків, повноту опису бібліографічних посилань. Є цілий ряд особливостей і в уявленні деяких складових тексту. Так, наприклад, у наборі прізвищ ряд видавництв сповідує європейський стиль - лише повні ім"я та прізвище, інші дотримуються старого підходу - або вживання ініціалів, або повне написання імен, по батькові та прізвищ. Те ж стосується і цифр, особливо в назвах століть, років, а також географічних назв. Єдиних критеріїв слід дотримуватися і в скороченому написанні окремих слів.

     5. Робота з апаратом видання - наявність і повнота в майбутньому оригінал-макеті допоміжної частини видання (додатків, бібліографічних описів, покажчиків, словників, посторінкових виносок, змісту) також залежить від редактора, його тісної співпраці з автором. Зазначені складові тексту, як правило, редагуються після завершення роботи над основною частиною оригіналу. Але можуть перебувати в роботі і паралельно. Це ж стосується і службової частини видання (авантитулі, розгорнутого титулу, колонцифр, колонтитулів). Обробляючи текст основної частини, редактор завжди повинен пам"ятати, що будь-яка внесена тут редагування повинно автоматично відбитися у службовій або допоміжної частини. Перш за все, це стосується змісту, написів на колонтитулах.

     6. Робота над заголовками - чимало досвідчених редакторів можуть без перебільшення ствердити, що вибір точного заголовка журналістського матеріалу, або підбір і редагування всього комплексу заголовків, є одним з найскладніших етапів редагування. Найбільша робота над заголовками чекає редактора в книжковому, добре структурованому, виданні. Оскільки назви тут даються всім підрозділам книги (глави, розділи, параграфи тощо), і всім структурним частинам рубрик (допоміжні покажчики, таблиці, ілюстрації та ін.) Крім того, що редактору доводиться постійно тримати в полі зору весь заголовний комплекс, він під час редагування повинен також знати супідрядність видів заголовків та особливості їх розстановки як на сторінці (колонці), так і по відношенню до тексту. Редакторська обробка заголовків необхідна не тільки для визначення їх ієрархії в основній частині видання, але і для позначення їх графічного відтворення на сторінках (або колонки). Головним завданням редактора на цьому етапі є досягнення оптимальної відповідності заголовків змісту текстових фрагментів.

     7. Редакційна правка (із застосуванням різних видів редагування) - це остання складова етапу редагування, проте не остання за серйозністю виконання редактором. Здійснювати необхідні виправлення в тексті редактор починає після першого наскрізного читання. Головними завданнями такого редагування є усунення неточностей, повторів, досягнення чіткості формулювань, логічності викладу, мовностилістичні грамотності.

РОЗДІЛ 2. Види редагування

     У науковій літературі зараз розглядається цілий ряд різновидів редагування. Це, зокрема, спільне, літературне, наукове, спеціальне, титульне. Зустрічається ще й лінгвістичне, логічне, композиційне, психолінгвістичні, комп"ютерне, видавнича, поліграфічне.

     Виділимо основні види редагування:

•         загальне (універсальне)                            

•         спеціальне

     Розглянемо змістовне наповнення кожного з цих блоків:

     Загальне (універсальне) редагування передбачає цілісну систему роботи редактора над оригіналом, яка забезпечує його досконалість за змістом, формою і зручності для користування читачем.

     Основними складовими цього виду редагування є:

     1. Усунення логічних помилок.

Типові логічні помилки:

а) змішування порядку викладу (Йшов дощ і два студенти. Один вранці, а інший - в університет);

б) неправильне обгрунтування мотивації дії (На всеукраїнській нараді книговидавців головним було питання забезпечення міста новими тролейбусами);

в) наявність у реченні понять, які взаємно виключають одне одного (Золоту медаль отримав аутсайдер змагань).

      2. Усунення фактологічних помилок:

а) історичного характеру (Перша світова війна почалася в 1924 році);

б) географічного характеру (У південних областях України - Одеській, Херсонській та Сумській областях - розпочався збір ранніх зернових);

в) друкованого характеру (Населення України становить
на сьогодні близько 48.000.000 мільйонів чоловік);

г) «цифрового характеру» (З випущених 3000 примірників книг 2500 було подаровано бібліотекам, 1500 - передано до вищих навчальних закладів);

д) «візуального» невідповідності (малюнок Алли Пугачової з підписом «Христина Орбакайте»).

     До цього блоку редагування належать також і проблеми тематики, композиції, авторської позиції, розстановки політичних акцентів.

Спеціальна редагуванняможна розділити на такі підвиди редагування:

·         літературне;

·         наукове;

·         художньо-технічне.

     Літературне редагування — це вид суспільно-культурної діяльності, пов"язаної з регулюванням інформаційно-комунікативних процесів у суспільстві через засоби масової інформації і спрямованої на підготовку  журналістського матеріалу до друку. Як вид діяльності, літредагування є системою професійних дій, спрямованих на виконання виробничих завдань, які формулюються за результатами редакторського аналізу журналістського  матеріалу під впливом реальної виробничої ситуації.

     Головною метою такого виду редагування є аналіз, оцінка та виправлення в основному літературної частини твору. Мова йде, перш за все про вдосконалення мови і стилю оригіналу, усунення граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.

      Якими ж критеріями повинен керуватися редактор, обираючи удосконалення твору?

     Критерії при виборі мовностилістичних засобів:

- доступність мови відповідної групи читачів;

- виразність, ясність викладу;

- відповідність лексичного ряду думкам героя твору або автора;

- відповідність стилістики викладу жанру конкретного твору.

     Наукове редагування . У ряді випадків, зважаючи на складність або архіважливість видання, яке готується до друку, виникає необхідність запрошення провідного спеціаліста в цій ти іншій галузі науки. Такий спеціаліст здійснює наукове редагування авторського оригіналу. Основне його завдання – аналіз, оцінка твору і виправлення неточностей з наукового погляду.  

За видами видань наукового редагування найчастіше потребують словники, довідники, енциклопедії, монографії з різних галузей знань, наукові періодичні видання, збірники наукових праць або доповідей та повідомлень на наукових конференціях, науково-популярні видання.

Інколи наукове редагування замінюється поняттям титульного редагування. Ім’я такого редактора зазначається  на титульному аркуші, що слугує для читача гарантією високої якості й солідності видання. Постановники фільмів історичної тематики зазвичай запрошують до співпраці також відповідного фахівця зазначаючи його на титрах як наукового редактора або наукового консультанта. 

У відповідності з вимогами видавничих стандартів, ім’я наукового редактора зазначається на титулі або на звороті титульної сторінки видання.

Те ж мається на увазі, коли в деяких публікаціях йдеться про титульний редагуванні. Ім’я такого редактора проставляється на титульному аркуші, який служить для читача гарантією високої якості та солідності видання.

Відповідно до вимог видавничих стандартів ім’я наукового редактора наголошується на титулі або на звороті титульної сторінки.

      Художньо-технічне редагування відноситься до різновидів спеціального редагування. Здійснюють його видавничі працівники. Художній редактор у видавничому підрозділі, як правило, є фахівцем з вищою художньо-поліграфічним освітою.

Процес художнього редагування включає: замовлення художнього оформлення видання, оцінка ескізів, пробних відбитків і елементів художнього оформлення обкладинки і змістовної частини видання з художньої та поліграфічної сторони.

     Отже, обов"язки художнього редактора полягають у:

•  керуванні конструюванням видання, яке здійснюється дизайнером або     власноруч;

•  організації розроблення та утвердження проекту оформлення видання;

•  контролі за втіленням задуму видання;

•  замовленні художникам, фотографам, графікам оригіналів ілюстрацій для зовнішнього та внутрішнього оформлення видання і контролі якості їх виготовлення;

•  створенні заставок, кінцівок, інших декоративних елементів (якщо для цього не запрошується художник);

•  організації виїзних зйомок;

•  критичному оцінювання робіт фотографів і художників на відповідність ідейному задуму і художньої форми видання;

•  здійсненні коректури чорно-білих і кольорових репродукційних форм;

•  обробці авторських оригіналів зображень для подальшого виготов­лення за ними зображальних оригіналів для репродукування (у програмах Adobe Photoshop, Adobe Illustrator чи інших);

•  підготовці макету видання;

•  контролі художнього рівня макету і відповідності його технологіч­ним вимогам;

•  наданні вказівок технічному редакторові стосовно поліграфічного офор­млення текстових і зображальних елементів видання (якщо немає макету);

•  консультуванні технічного редактора з питань загальної конструкції, де­талізації та особливостей макету, розробленого художником-оформлювачем;

•  контролі роботи технічного редактора над оригіналом видання, пере­вірці відповідності видавничого оригіналу принципам оформлення видан­ня, відображених у макеті;

•  нагляді за процесом друку видання безпосередньо на поліграфічному підприємстві;

•  контролі якості друку видання за віддрукованими аркушами;

•  контролі рівня підготовки матеріалів видання на етапі підписання до друку;

•  затвердженні оригінал-макету, пробних відбитків ілюстрацій та сигна­льного примірника видання;

• оформленні документації для оплати праці позаштатних художників-оформлювачів, графіків, фотографів згідно з установленим у видавниц­тві порядком;

• участі (за необхідності) у фотографічних, натурних і репродукційних зйомках кольорових та чорно-білих сюжетів, які потрібні для виконання видання.

     Технічне редагування передбачає детальне втілення в матеріалі художнього і графічного задуму видання: технічні параметри набору і верстки, шрифтовий палітра набору, величина шрифтів, відступи, спуски. Тобто завданням технічного редактора є дотримання певних норм і стандартів, які визначаються Держстандартами та  технічними умовами.

Обов"язки технічного редактора полягають в:

• перевірці якості складання та верстки;

• усуненні технічних порушень складання та верстки, які виникли вна­
слідок редакційної правки;

• розробленні системи рубрикації видання із закріпленням параметрів
за кожним рівнем заголовків;

• створенні довідково-допоміжного апарату видання (виноски, покажчи­ки, списки літератури або ілюстрацій, примітки, коментарі тощо);

•  розмітці всіх текстових та зображальних елементів видавничого оригі­налу - технічне виконання макету видання на папері та у програмі верстки;

•  контролі дотримання існуючих стандартів і технологічних інструкцій:

•  практичній роботі над створенням макету;

•  оцінюванні якості підготовки видавничого оригіналу (текстової та зо­бражальної інформації) відповідно до встановлених вимог;

•  перевірці оригінал-макету видання та його зовнішнього оформлення для підписання до друку;

•  затвердженні монтажу друкарських форм самостійно або разом із ху­дожнім редактором за вимогою поліграфічного підприємства (за офсетно­го чи глибокого друку);

• участі та оцінюванні якості сигнального примірника, його затвердження.

     Художнє конструювання як творча діяльність входить до складу мистецтва оформлення друкованих видань разом із графікою та типографікою. Художник створює зображальні оригінали (ілюстрації та оформлення), ху­дожній редактор формує зовнішнє та внутрішнє обличчя видання в матері­альній формі, а технічний редактор має організувати видання як функціо­нальний комплекс і композиційний ансамбль.

ВИСНОВОК

.

Існують десятки тлумачень термінологічних аспектів поняття редагування й ще більше – думок, міркувань, дискусійних припущень та пропозицій тих учених, дослідників, практиків, хто має найбезпосередніше відношення до такого суспільного явища як пресо-, книговиданя, кіно-, радіо-, телевиробництво. Особливо строкатою ця розмаїтість визначень постає з праць дослідників радянської і пострадянської школи редагування.  

Таким чином, змістове наповнення багатогранного поняття редагування не може обмежуватися лише:

·        а) перевіркою й виправленням помилок у тексті з точки зору його нормативності;

·        б) творчими аспектами в роботі редактора з авторським оригіналом.

Розширення діапазону тлумачення поняття редагування лише як творчого процесу додають у цьому випадку такі дії редактора:

а) процес пошуку й відбору авторів;

б) робота з автором після здійснення редакторського аналізу у плані оцінки теми та таку ж роботу щодо стану її розробки й удосконалення та виконання інших виробничих завдань

в) вивчення кон’юнктури видавничого ринку;

г) промоція видання.

Із вищевикладеного випливає, що редагування як цілісний творчо-організаційний процес складається із сукупності різноманітних і послідовних дій автора чи спеціально підготовлених працівників, спрямованих на випуск у світ конкретного видання.

Список використаної літератури

1.     Завгородня Л. В. Основи літературного редагування та коректури : навч. посіб. / Л. В. Завгородня. – Черкаси : Брама – Україна, 2010.

2.     Зарицький М. С. Переклад: створення та редагування. К.: Парламентське видавництво, 2004.

3.     Іванченко Р. Г. Літературне редагування : репр. вид. К., 2003.

4.     Капелюшний А. О. Редагування в засобах масової інформації: Навч. посібник. – Львів: ПАІС, 2005.

5.     Карпенко В. О. Основи редакторської майстерності. Теорія, методика, практика : підручник. К.: Університет «Україна», 2007.

6.     Книговедение:  Энциклопедический словарь. – М. : Сов. энциклопедия, 1981.

7.           Партико 3. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. — JL: ВФ Афіша, 2006.

8.     Різун В. В. Літературне редагування : підручник. К.: Либідь, 1996.

9.     Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Навч. посібник. — К.: Наша культура і наука, 2004.

10.                        Тимошик  М . Історія  видавничої справи;   Підручник.  —  2-ге  вид., виправлене.  —  К.;  Наша культура  і  наука,  2007. 

11.                        Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: ВЦНКМ,2006.

12.                        Шевченко В. Е. Художньо-технічне редагування : Тексти лекцій для студентів відділення  "Видавнича  справа  та  редагування".  -  К.:   Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2005.

13.                        Ярема С. М. Технічне редагування: Навч. посіб. - К.: Ун-т"Україна", 2003.



Поиск по файловому архиву
Fast Reply  Оставить отзыв  Add File

Collapse

> Статистика файлового архива

Десятка новых файлов 
5 пользователей за последние 3 минут
Active Users 5 гостей, 0 пользователей, 0 скрытых пользователей
Google.com, Yandex Bot
Статистика файлового архива
Board Stats В файловом архиве содержится 217129 файлов в 132 разделах
Файлы в архив загрузили 7 пользователей
Файлы с архива были скачаны 13157544 раз
Последний добавленный файл: Дельфин от пользователя admin (добавлен 2.1.2019, 21:39)
RSS Текстовая версия
Рейтинг@Mail.ru

Павел Михайлович ГОЛУБИЦКИЙ
изобретатель.

Cвой первый оригинальный телефон (телефон-вибратор) он создал в 1878 году. В последующие годы получил еще ряд патентов, разработал систему центральной телефонной станции, позволившую организовать телефонные сети больших го...
>>>
Смотреть календарь

Крупнейшая в американской истории авария на втором блоке АЭС «Тримайл Айленд». >>>
Смотреть календарь

ПОДИВИТЬСЯ подивлюсь, подивишься, сов., кому-чему или на кого-что (разг.). Испытать нек-рое удивление по поводу кого-чего-н. Немало подивился странностям этого человека.

Экономика Канады

Характеристика географического положения, климатических условий, особенностей экономического развития Канады. Краткая историческая справка, промышленное развитие, состояние сельского хозяйства. Описание внешних экономич...