Розрахунок ціни медичної послуги санаторно-курортного закладу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА імені О.М. БЕКЕТОВА

Кафедра туризму і готельного господарства

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

з дисципліни „Економіка та ціноутворення на

підприємствах туристської індустрії”

на тему: Розрахунок ціни медичної послуги санаторно-курортного закладу»

                                                                           Виконав:  студентка 4 курсу

                                                                                
            гр. МГКТС-2012-1

                                                                                      варіант № 21

Дзюба К.І.

                                                                                   Перевірила:                   

к.т.н., доц.  Нохріна Л.А.

Харків – 2016

Завдання на виконання розрахунково-графічної роботи (із Додатків Б, В).

Зміст

Вступ

Основна частина (складається з двох розділів – теоретичного й аналітичного).

Висновки

Список літератури

Додатки

ВСТУП

Ціни і ціноутворення є одним з ключових елементів ринкової економіки. Важлива роль цін в економічному житті визначається тим, що вони є основою всіх економічних вимірів, роблять значний вплив на витрати і результати діяльності всіх господарюючих суб"єктів: і підприємницьких структур, і домашніх господарств, і народного господарства в цілому. Ціни визначають ефективність зовнішньоекономічної діяльності.

У зв"язку з переходом до ринкової економіки з її більш жорсткими умовами в конкурентному середовищі - цінова політика підприємства є ключовим чинником в області просування товару на ринок. Правильне встановлення ціни на товар сприяє розвитку підприємства, формування його іміджу, появи нових контактів зі споживачами продукції.

Визначення ціни є однією з найскладніших задач, що стоять перед будь-яким підприємством. І саме ціна зумовлює успіхи підприємства - об"єми продажів, доходи, одержуваний прибуток. Дуже важливо призначити ціну таким чином, щоб вона не виявилася дуже високою або дуже низькою.

Ціна - один із критеріїв, що визначають купівельні сприйняття. Вона впливає на рішення про покупку товарів, впливає на прибуток торговельного підприємства і знаходиться в тісній взаємодії з факторами ринку. Ціна в умовах ринку виступає як дійсне засіб в конкурентній боротьбі за покупців, зумовлює обсяги виробництва та продажу товарів, впливає на поведінку покупців і їх платоспроможності.

У ціновому механізмі варто розрізняти й виділяти дві взаємодіючі складові. З одного боку це самі ціни, їх структура, величина, динаміка зміни, а з іншого - ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих.Ціноутворення виступає активною, що задає частиною цінового механізму. Воно, власне, і визначає величину ціни.

1. Теоретична частина

1.1 Сутність ціни як економічної категорії

Кожен турпродукт має свою вартість і свою ціну. Процес ціноутворення визначається по-різному. На ціноутворення впливають багато внутрішніх і зовнішніх чинників, починаючи з витрат туристичної фірми і закінчуючи законодавством.

Ціна турпродукту - це визначена грошова сума, яку сплачує клієнт за надані туристичні послуги, або сума тих цінностей, які споживач віддає в обмін на право користування або тимчасове володіння турпродуктом.Ціна є кінцевим показником, що характеризує товар, вона в рівній мірі враховує інтереси всіх учасників процесу товарообміну - виробників і споживачів.

Ціноутворення являє собою процес формування цін на товари і послуги. Традиційно виділяються дві протилежні моделі ціноутворення: ринкове ціноутворення та централізоване (державне) ціноутворення ^2.

В умовах командного ціноутворення встановлення ціни є прерогативних сфери виробництва. Ціни встановлюються виходячи з витрат на виробництво товару або послуги. Часто це робиться навіть до початку процесу виробництва, на плановій основі з безпосередньою участю державних органів. У результаті ринок не відіграє суттєвої ролі в ціноутворенні. Він просто фіксує попит на рівні заздалегідь заданого розміру цін, не впливаючи на їх подальшу зміну.

Процес формування цін в умовах ринкового ціноутворення відбувається в сфері реалізації продукції. Саме тут стикаються попит на продукцію або послугу, пропозиція, корисність пропонованого товару, доцільність його придбання, якість і конкурентоспроможність. Зроблений у сфері виробництва товар або ціна на нього проходять безпосередню перевірку ринку, де формується остаточна ціна товару або послуги.

Принципова відмінність ринкового ціноутворення полягає в тому, що ціни встановлюються тут у відповідності з попитом і пропозицією самим власником або виробником товару. Державні органи можуть регулювати ціни тільки на обмежене коло товарів. Прерогативою держави стає встановлення «правил гри», загальних і підходів до ціноутворення. Перелік товарів, що реалізуються за державними цінами, визначається законодавством. Державне регулювання цін допускається на продукцію підприємств-монополістів, на товарів і послуги, які визначають масштаб цін в економіці і соціальну захищеність окремих груп населення.

Ціни відіграють важливу роль не тільки в економіці в цілому, але й у підприємницькій діяльності окремих підприємств, тому що від їх рівня залежать кінцеві результати їх діяльності, у тому числі прибуток і рентабельність. Ціни виступають основним чинником у вирішенні таких питань, як визначення ринків збуту продукції, доцільності виробництва товарів чи послуг, розрахунку витрат виробництва, визначення обсягів інвестицій. ³

Ціна є одним з ключових елементів ринкової економіки. Це складна економічна категорія, обумовлена ​​товарним виробництвом, при якому економічні відносини проявляються, головним чином, через ринок. В економічній літературі існує кілька визначень даного поняття. Ціна є грошове вираження вартості товару. Вартість визначається витратами праці на виробництво товару, тобто має трудову природу.

Інше визначення ціни має більш широке ринкове тлумачення. Ціна - це форма вираження цінності благ, що виявляється в процесі їх обміну.

Ціни застосовуються в будь-якій економічній системі, але формуються і діють по-різному: в плановій економіці ціна виступає як зовнішній регулятор, інструмент впливу з боку уряду; в ринковій економіці - ціна як частина саморегулювання ринку.

Ціна - ринковий фактор, що знаходиться під впливом ринкових законів: попиту і пропозиції, конкуренції, монополізації.

За класичною схемою можливі наступні варіанти:

1) якщо попит перевищує пропозицію (ринок споживача), то ціна збільшується, і навпаки; якщо попит дорівнює пропозиції, то встановлюється рівноважна ціна;

2) конкуренція між продавцями (ринок споживача) веде до зниження ціни, і її стабілізації на певному рівні; конкуренція між покупцями (ринок виробника) викликає зростання ціни;

3) монополізація обертається встановленням завищених цін на продавані монополіями товари і занижених на купуються її товари.

Сукупність цін з урахуванням їх формування та зміни діє як ціновий механізм, який складається з 2 частин:

·         ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни;

·         ціноутворення - спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміна діючих.

Ціноутворення виступає задає частиною цінового механізму, воно визначає величину цін. При формуванні ціни існує:

·         нижня межа ціни, нижче якого продавець не може знизити ціну і продати товар, тому що отриманий від продажу дохід не компенсує вкладених у виробництво (придбання) коштів;

·         верхня межа, обумовлений платоспроможністю покупця та його готовністю купити товар ^4.

Ціна може змінюватися в межах цих кордонів під впливом суб"єктивних і ринкових факторів.

Економічна природа ціни проявляється у подвійній ролі, яку вона відіграє на ринку:

·         ціна як індикатор, що відображає політику і кон"юнктуру ринку (співвідношення попиту і пропозиції, економічний ризик і т. п.);

·         ціна як маркетинговий регулятор ринку, за допомогою якого здійснюється вплив на попит і пропозицію, структуру і місткість ринку, купівельну спроможність рубля, оборотність товарних запасів ^5.

В економіці діє безліч різних видів цін, що утворюють систему, яка знаходиться в постійному розвитку, гнучка і динамічна, що обумовлено постійно мінливих умов виробництва і збуту продукції, товарів. Ціни, що складають систему, тісно взаємопов"язані й взаємозалежні.

По-перше, вони утворюються на єдиній методологічній основі. Під методологією розуміється сукупність загальних принципів, правил і методів ціноутворення. Методологія формування цін є єдиною для всіх рівнів управління (підприємство, галузь, сфера товарного обігу), тому вона не залежить від того, хто і на який період встановлює ціни. Наявність методологічної основи - необхідна умова створення системи цін, це стратегія ціноутворення всього господарського комплексу, що передбачає розробку концепції ціноутворення, механізму її реалізації та створення системи управління цим процесом.

Одним з важливих методологічних елементів є принципи ціноутворення, що представляють собою постійно діючі основні положення, що визначають характер формування системи цін. В економічній літературі виділяють наступні основні принципи: науковість, цільова спрямованість, безперервність, єдність ціноутворення та контролю.

Науковість обгрунтування цін полягає в пізнанні і врахуванні дії об"єктивних економічних законів ринкової економіки, під впливом яких складаються ціни: закону вартості, закону попиту та пропозиції. Крім того, реалізація цього принципу передбачає глибокий аналіз кон"юнктури ринку, вивчення діючої системи цін та їх динаміки, дослідження попиту, витрат, якості товарів і продукції, виявлення основних ринкових факторів, що визначають характер зміни цін і тенденцій розвитку виробництва, прогнозування рівня попиту, витрат, цін, тобто передбачає отримання і використання об"єктивної інформації про всіх складових процесу ціноутворення ^6.

Цільова спрямованість передбачає визначення пріоритетних економічних або соціальних цілей розвитку господарського комплексу країни і побудова такої системи цін, яка сприяла б їх вирішення. Наприклад, в сучасних умовах головним завданням є забезпечення зростання промислового та сільськогосподарського виробництва в країні, отже, ціноутворення має сприяти реалізації цього завдання (введення податкових пільг, торгова політика держави, субсидування виробництва). Для стимулювання освоєння нових технологій і випуску високоякісних товарів на них встановлюються більш високі ціни, що дозволяють виробникові отримати максимальний прибуток. Цінові пріоритети і цільова спрямованість ціноутворення залежать від стану економіки, поставлених завдань і змінюються на кожному етапі розвитку.

Безперервність ціноутворення обумовлена ​​динамічним рухом товарів - з сировини і матеріалів виготовляється продукція, проходячи етапи товароруху (виробник, оптова, роздрібна торгівля), вона перетворюється на товар і доходить до кінцевого споживача. У міру просування продукції або товару на ринок у кожній ланці встановлюється своя ціна, що з попередньої, і цей процес має постійний і безперервний характер.

Важливим принципом ціноутворення є єдність процесу ціноутворення та контролю за дотриманням цін. Його реалізація тісно пов"язана з роллю держави в цій області - воно визначає правила ціноутворення, встановлюючи єдиний підхід до формування витрат на рівні підприємства, формуючи систему оподаткування, регулюючи ввезення та вивезення товарів і сировини, проводячи політику в галузі інвестицій, заробітної плати, пенсійного забезпечення та т. д., тобто надає опосередкований вплив на зміну цін. Одночасно держава безпосередньо регулює і встановлює ціни на цілий ряд продукції, сировини, товарів, послуг (нафта, газ, електроенергія, тарифи на залізничні перевезення, ціни на вироби медичного призначення та лікарські засоби), тому воно повинно постійно контролювати дотримання дисципліни цін, перевіряти правильність встановлених законодавством правил ціноутворення, а в разі порушень - застосовувати передбачені законом адміністративні або економічні санкції.

По-друге, між підприємствами, галузями, сферами товарного обігу економіки існує тісний технологічна, економічна, виробнича залежність, в сукупності вони утворюють єдиний господарський комплекс, тому будь-які зміни цін навіть на одному підприємстві, не кажучи про галузь, автоматично приводять до зрушення цін у всіх взаємозв"язаних з ним виробництвах, галузях і в кінцевому підсумку відбиваються на цінах у сфері реалізації, причому зв"язку носять як прямий, так і зворотний характер.Наприклад, зростання цін в сільськогосподарському виробництві призводить до збільшення цін у харчовій і легкій промисловості, далі по ланцюжку ростуть ціни на товари в оптовій і роздрібній торгівлі. У результаті через певний час хвиля підвищення цін повертається в сільське господарство у вигляді подорожчали товарів та продукції ^7.

Система цін характеризується такими показниками, як рівень, структура, динаміка .

Рівень цін - абсолютне кількісне вираження ціни в грошах.

Структура цін - це співвідношення окремих елементів (собівартості, прибутку, податків, надбавок) в ціні, тобто їхня частка в її загальній величині, взятої за 100 відсотків.

Динаміка цін являє собою напрями зміни рівнів цін (підвищення, зниження, темпи зміни).

Ціни класифікуються за різними ознаками і залежно від того, який принцип класифікації взято за основу, поділяються на види і різновиди.

Сутність ціни виявляється в їх функціях. Функції цін обумовлені функціями грошей, тому що без грошей немає цін, а гроші без цін не мають економічного сенсу.

Економічна сутність ціни проявляється у функціях, які вона виконує. Функції ціни відображають її роль і призначення у господарському механізмі, а також взаємовідносини з іншими економічними категоріями і явищами. При всьому різноманітті теоретичних трактувань функцій ринкової ціни більшість економістів виділяють наступні:

·         обліково-вимірювальна (соізмерітельная);

·         стимулююча;

·         балансування попиту та пропозиції;

·         розподільна (перерозподільна);

·         як засобу раціонального розміщення виробництва;

·         інформаційна ^8.

1.2 Цілі та завдання ціноутворення в туризмі, його особливості

процес ціноутворення в туризмі у значній мірі визначається різними зовнішніми факторами. В одних випадках ці фактори обмежують свободу підприємництва в ціноутворенні, в інших – забагато розширюють. 

До числа найважливіших факторів ціноутворення в туризмі слід віднести: 

Ø співвідношення туристичного попиту та пропозиції; 

Ø рівень та динаміка конкуруючих цін; 

Ø державне регулювання ціноутворення в туризмі; 

Ø споживачі туристичних послуг. 

Визначення цін також визначається іміджем туристичного підприємства 
Стратегія ціноутворення може передбачати такі цілі: 

1. максимізація прибутку. 

Максимізація прибутку доцільна у тих випадках, коли: 
Ø туристична фірма пропонує унікальні послуги; 

Ø попит на туристичні послуги перевищує пропозицію. 

2. утримання позицій на ринку. 

В умовах високої насиченості ринку туристичних послуг може виникнути ситуація, коли підприємство буде зацікавлене в тому, щоб продавати свої послуги по будь-якій ціні заради того, щоб залишитись на ринку. У такому випадку реалізація послуг може відбуватися навіть собі у збиток. За такого підходу фірма не може довго вижити на ринку. 

3. лідерство на туристичному ринку. 

Такі цілі ставляться, як правило, для продуктів-новинок. Ціни визначаються таким чином, щоб приваблювати споживачів та забезпечувати достатню прибутковість фірмі. 

4. лідерство в якості продуктів. 

Підвищення якості означає зростання цін. І якщо споживачі визнають ціну турпродукту відповідною до його якості, підприємство може лідирувати в конкурентній боротьбі. 

Основу ціни туристичних продуктів (послуг) становить собівартість, яка характеризує поточні витрати туристської організа-ції на виробництво і реалізацію продуктів (послуг). Її розмір багато в чому визначає рівень ціни, так як частка витрат у ціні, як правило, становить 50-75%.

Прибуток повинен бути достатнім, для того щоб спонукати підприємця до організації турбізнесу і забезпечити плановий розвиток туристської організації. Діапазон прибутку в турбізнесі, за різними оцінками, становить б-30%. Комісія посередницьких організацій забезпечує їм возме-щення витрат, пов"язаних з просуванням туристських продуктів і

послуг від виробників до споживачів. Діапазон комісії в туристській галузі досить широкий: 5-14%.

1.3 система цін та їх класифікація

Система цін характеризує собою взаємозв"язок і взаємовідносини різних видів цін. Вона складається з різних елементів, серед яких можна виділити як окремі ціни, так і певні їх групи.

Ціни, що діють в ринковій економіці країни, класифікують за такими основним ознаками.

За характером обслуговуваного обороту виділяють:

• оптові ціни на продукцію промисловості, за якими підприємства реалізують зроблену продукцію іншим підприємствам і збутовим організаціям;

• закупівельні ціни, за якими виробники сільськогосподарської продукції реалізують її фірмам, промисловим підприємствам для подальшої переробки;

• ціни на будівельну продукцію, включають кошторисну вартість, усереднену кошторисну вартість, договірні ціни. По мірі розвитку ринкових відносин сфера дії договірних цін розширюється;

• роздрібні ціни, за якими торгові організації реалізують продукцію населенню, підприємствам, організаціям;

• тарифи вантажного і пасажирського транспорту;

• тарифи на платні послуги населенню;

• ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот.

Залежно від сфери регулювання розрізняють:

• вільні ціни, які встановлюються виробниками продукції і послуг на основі попиту і пропозиції. При цьому покупець і продавець ні до, ні після вчинення правочину купівлі-продажу не пов"язані жодними зобов"язаннями;

• договірно-контрактні ціни, які встановлюються за угодою сторін. При цьому продавець і покупець, укладаючи договір-контракт, беруть на себе певні зобов"язання;

• ціни в умовах часткової або повної монополізації ринку, які змушують одну або обидві сторони приймати якісь примусові умови;

• регульовані ціни - ціни, встановлюються під контролем держави або окремих суб"єктів

В залежності від території дії розрізняють:

• єдині чи поясні ціни;

• регіональні (зональні) ціни.

Єдині ціни встановлюються і регулюються федеральними органами виконавчої влади. Регіональні ціни встановлюються органами виконавчої влади регіонів і враховують природно-кліматичні, географічні, соціально-економічні умови та особливості окремих територій. 

В залежності від методу включення транспортних витрат у ціну товару виділяють:

• ціну «франко-склад постачальника»;

• ціну «франко-станція відправлення»;

• ціну «франко-склад споживача» та ін.

Система франкування показує, до якого пункту на шляху просування товару від продавця до покупця продавець відшкодовує транспортні витрати; вони відповідно включаються в ціну товару.

Так, ціна «франко-склад постачальника» означає, що всі витрати по доставці продукції несе покупець. В ціну «франко-станція відправлення» продавець включає витрати по доставці продукції на станцію відправлення. Ціна «франко-склад споживача» означає, що всі витрати по доставці продукції оплачує постачальник.

За часом дії ціни підрозділяються на:

• тверді (постійні), які не змінюються протягом усього терміну дії контракту;

• поточні, що змінюються в рамках одного контракту і відображають зміну ситуації на ринку;

• сезонні, які діють у межах певного періоду часу;

• ковзні, що встановлюються на вироби з тривалим терміном виготовлення. Ці ціни дозволяють враховувати зміни в витрати виробництва за період часу, необхідний для їх виготовлення.

У класифікації цін окремо виділяютьсяціни, що використовуються в статистиці:

• поточні;

• середні;

• зіставні;

• незмінні.

Статистичні ціни є узагальненими, агрегованими. Вони дозволяють аналізувати і виявляти тенденції в динаміці цін, встановлювати зміни в динаміці фізичних обсягів виробництва і реалізації товарів, а також здійснювати аналіз вартісних показників.

1.4 взаємодія ціни і податків

Важливе місце у складі ціни займають податки. По організаційно-економічної суті, податок - це примусовий збір (платіж), стягуваний державою з майна України та доходів суб"єктів господарювання і фізичних осіб покриття державних витрат, вирішення завдань соціально-економічної політики без надання його платникам спеціального еквівалента.

Податки, закладені у ціну, виконують значну соціально-економічну роль, саме:

-є головним джерелом формування доходів державного бюджету;

-впливають в розвитку виробництва, сприяючи його зростанню чи, навпаки, скорочення;

-може бути чинником регулювання рівня цін, засобом впливу на зростання, інфляцію, або зниження;

-виконують активні соціальні дії - визначають рівень соціальну справедливість, впливаючи з доходів різних верств населення.

До складу ціни товару вітчизняних включаються такі види податків:

- Єдиний соціальний податок;

- податку додану вартість;

- акциз;

- яка має значення як елемент ціни податку з прибутку підприємств.

Соціальні податки (Єдиний соціальний податок) - це відрахування на державне пенсійне, соціального забезпечення і медичної допомоги. Вони направляються відповідно з цього приводу Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, обов"язкового соціального страхування.

.

Різні податки (збори, мита, платежі), підвищуючи ціну товару, по-різному б"ють по витратах та одержання прибутку. Окремі платники мають включати в витрати, інші - вичитати із прибутку, а треті є пряму надбавку до ціни.

У       собівартість включаються відрахування, формують позабюджетні фонди соціального захисту населення, платежі за гранично припустимі викиди забруднюючих речовин, по обов"язковому страхуванню майна підприємств. за рахунок прибутку відшкодовуються податку майно (він сплачується із прибутку до її оподаткування), податку з прибутку.

Податки та обов"язкові платежі, джерелом сплати яких служить прибуток, також впливають на ціну, оскільки кожен виробник прагнуть отримати максимальну чистий прибуток (т. е. прибуток, що залишається в нього після сплати податків та внесення платежів) і зростання податків і платежів намагається компенсувати збільшенням ціни товару.

1.5 цінова політика в туризмі;

Цінова політика — це комплекс   економічно зважених заходів щодо встановлення оптимальної ціни на товари і послуги та їх регулювання залежно від пропозиції, регулюючих дій держави.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

Ціна туристичного продукту визначається із врахуванням трьох груп факторів:

Ø витрат виробництва та збуту;

Ø туристичного попиту і пропозиції;

Ø рівня конкуренції на туристичному ринку.

Із врахуванням цих факторів розроблені наступні методи ціноутворення:

Ø на основі витрат;

Ø з орієнтацією на попит;

Ø з орієнтацією на конкуренцію.

Ціноутворення на основі витрат (затратний метод) заснований на основі калькуляції витрат виробництва, обслуговування, інших витрат та бажаного прибутку. На основі даного методу визначається межа ціни, нижче якої вона впасти не може.

Даний метод не приймає до уваги такі важливі фактори:

Ø рівень попиту на туристичні продукти;

Ø чутливість споживачів до зміни цін;

Ø рівень цін конкурентів.

Ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції – при цьому методі ціни встановлюються на рівні ринкових, нижче чи вище ринкових – у залежності від цілей туристичної фірми. Особливістю даного методу є те, що не зберігається розрив між собівартістю та ціною.

Ціноутворення з орієнтацією на попит передбачає вивчення побажань клієнтів і встановлення цін, припустимих для цільового ринку. Даний метод використовується у тому випадку, коли ціна є головним критерієм при покупці. При цьому виясняється максимальна сума, яку споживач готовий заплатити за турпродукт.

1.6 особливості застосування у туризмі надбавок, націнок, знижок та компенсацій;

Туристичні агенти встановлюють націнку на продажну ціну туристичного оператора, тим самим покриваючи свої накладені витрати й отримуючи прибуток. Туроператори визначають нижній рівень цін, нижче якого турагенти не мають права знижувати ціни.

Основними засобами політики цін служать диференційовані ціни та різні знижки та надбавки. Політика цін повинна бути гнучкою, еластичною, враховувати всі коливання попиту і за будь-якої ситуації забезпечувати рентабельність роботи туристичної фірми.

На сьогоднішній день основна частина потоку туристів складається з укомплектованих груп. Це означає, що туристична фірма визначає оптову ціну поїздки для всієї групи. При цьому, як правило, надається знижка для масової оптової угоди в залежності від: обсягу операції - до 10%, термінів і часу - до 5%, терміну проживання туристів у готельному підприємстві - до 10%.

З оптової ціни можуть робитись додаткові знижки за участь організації в рекламі і виданні рекламних проспектів по країні, окремому місті, окремому готелю, куди фірма направляє туристів. Часто туристичні фірми реалізують рекламні проспекти країни, рекламуючи таким чином не тільки свої тури, а й країну в цілому.

Знижки можуть також застосовуватись при попередній оплаті туристичного обслуговування.

Загалом ціна на туристичне обслуговування груп може бути нижче ринкової ціни для разових угод в середньому на 10-20%.

Знижки, надбавки у сфері обігу - зміна ціни товару на користь виробника чи торгового підприємства. Знижки та надбавки визначаються ціною послуг з доведення товару від постачальника до споживача і диференціюються залежно від умов поставки, виду продукції, типу торгового підприємства. Знижки - це суми, що виділяються продавцем товару різним покупцям з метою розширення ринку збуту, покриття окремих витрат, збільшення кількості реалізованого товару. Знижка може надаватися, наприклад, у разі придбання споживачем великої партії товару. Надбавки можуть встановлюватися, наприклад, як стимул до доставки товарів у важкодоступні райони і т.д.

Знижка до цін - зниження ціни продукції, що надається продавцем покупцеві.

Надбавка (націнка) до цін - елемент ціни продавця, що забезпечує йому відшкодування витрат з продажу продукції і отримання прибутку.

Встановлена надбавка (знижка) до цін - надбавка (знижка), щодо якої уповноваженими на те державними органами Російської Федерації та державними органами суб"єктів РФ застосовується обмеження межами, передбаченими чинним законодавством.

Посередницька надбавка (знижка) - це ціна за послуги посередника з просування товару від виробника до споживача. В абсолютному вираженні посередницькі знижка і надбавка збігаються; оскільки обчислюються як різниця між двома цінами. Таким чином, посередницька надбавка - це нарахування на ціну придбання товару у постачальника, а посередницька знижка - це частка кінцевої ціни реалізації товару покупцеві, залишається у розпорядженні посередника. Посередницька надбавка (знижка) використовується для компенсації витрат обігу посередника, сплати ПДВ і формування прибутку. Ставка ПДВ для посередницьких організацій встановлена у вигляді відсотка до посередницької надбавку (знижку).

Знижками також називаються зміни, пов"язані з постачанням продукції, що не має сертифіката відповідності, продукції більш низької якості, з її псуванням або витоком. Знижка останнього типу називається рефакція (від фр. Refaction). Багато різних видів знижок застосовується в міжнародній торгівлі.

Знижками і надбавками часто користуються для змін транспортних і страхових тарифів. У першому випадку знижка - це форма заохочення вантажовідправників за пред"явлення великих партій вантажів та поновлення договорів перевезення, у другому - страхувальників за відновлення договорів страхування та безаварійну експлуатацію застрахованих об"єктів. Надбавки до транспортних тарифів можуть встановлюватися, наприклад, при перевезеннях вантажів залізницею на короткі відстані, при використанні так званих заборонних тарифів. У страхуванні особливу роль відіграє надбавка за ризики, використовувана для створення фонду на випадок виплат страхового відшкодування за операціями, страхові ризики яких перевищують середній рівень.

1.7 огляд законодавчих актів, що регулюють процес ціноутворення в Україні.  

сьогодні в Державне регулювання ціноутворення – це діяльність держави, спрямована на встановлення і підтримку певного рівня цін. Запроваджуючи державне регулювання цін, держава робить спробу за допомогою законодавчих адміністративних і фінансово-кредитних заходів впливати на ціни таким чином, щоб сприяти стабільному розвиткові економічної системи держави. Регулювання цін представляє собою не одноразовий акт по впливу на рівень цін, їх динаміку і співвідношення, а комплекс заходів по активізації всіх ціноутворюючих факторів з метою нейтралізації циклічних коливань процесу відтворення Управління процесами ціноутворення підприємств в Україні ґрун­тується на системі законів та законодавчих актів, головними з яких є:

• Закон України «Про ціни і ціноутворення»;
• Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»;
• нормативні документи Верховної Ради України;
• нормативні документи Кабінету Міністрів України;
• нормативні документи Державної Податкової Адміністрації України;
• роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України;
• нормативні документи органів місцевого самоврядування.

Сфера дії Закону України «Про ціни і ціноутворення» поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва. Цей Закон спрямований на забезпечення:

• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів республіки;
• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
• протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів і послуг;
• об’єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
• розширення сфери застосування вільних цін;
• підвищення якості продукції;
• соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв’язку зі зростанням цін і тарифів;
• створення необхідних економічних гарантій для виробників;
• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Форма 1

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЗАМОВНИКА

Повне найменування медичного закладу (підприємства)                 Санаторій-профілакторій «Золоті піски»                                                                              

 Кому підпорядковується __________________МОЗ                ________________________________________________________

Ідентифікаційний код (по ЕДРПОУ)                               02956049­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­_________                       

Індивідуальний податковий №                              768945046397                          

МФО                                                                                 
        30023                                                                                      

Розрахунковий рахунок №                  26004000249693­­­­­                                                                                                

в___________________ ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ                                             

Свідоцтво платника ПДВ №39045 від   "17"     серпня              2007    р.          

Організаційно-правова форма__Товариство з обмеженою відповідальністю­

Форма фінансування___________________змішана________________

(бюджет, госпрозрахунок, за рахунок членських внесківя,змішіна)

Платник податку на прибуток _______є платником  єдиного податку          

(є платником податку на прибуток,   неє   платником    податку на прибуток, та інше)

Керівник медичного закладу (підприємства) Андрієнко Сергій Сергійович __

(прізвище, ім`я, по-батькові)

Посада керівника                    лікар-терапевт                                           

Телефон службовий_______________057 087 67 49________________ __

Головний бухгалтер__Самойленко Тетяна Федорівна________________

(прізвище, ім`я, по-батькові)

Юридична адреса   Україна, Вінницька область, м. Хмільник, вул. Олеся Гончара 49                                                                              
                                  

Відповідальний виконавець  Швець Ольга Степанівна                                

(прізвище, ім`я, по-батькові)

Замовник    Андрієнко С.С.                    Телефон службовий  +38095 7653412            

М.П.

Форма 2

Санаторій-профілакторій «Золоті піски»
(найменування медичного заклалу)
№	Найменування послуги	Примітка
1	2	3
1	Підводний душ-масаж	Рекомендований курс лікування складає 10 – 15 процедур, кожна процедура може продовжуватися від 15 до 60 хв. Повторення курсу процедур рекомендують проводити через пів року. Загальний масаж (масажується все тіло, за винятком заборонених зон)

Форма 3

ДОВІДКА
ПРО ОСНОВНІ ВИТРАТИ
За    2015   рік
базовий
по Санаторій-профілакторій «Золоті піски»
№	Найменування витратних статей	Сума фактичних витрат базового року, грн.
1	2	3
1	Комунальні видатки (тепло, електроенергія, вода, телефонний зв"язок, вивіз сміття, дезинфекція, газ та ін.)	8637546,6
2	Інші витрати (поточний ремонт, госпвитрати, прання білизни,, т/о медтехніки, запчастини, охорона, деззасоби, відомча передплата, т/о ліфтів, канцтовари, т/о по ліквідації аварій, холодильників, касових апаратів, автомашин, страхування водіїв, радіослухання, міжміські переговори)	3200
3	Сумарна корисна площа (кв. м.) у тому числі:	475
	те,     що     орендується     сторонніми організаціями:	Х
4	Фонд споживання основного медперсоналу (лікарі, медсестри, фельдшери, санітари, лаборанти) у тому числі:	296875
	- фонд споживання основного медперсоналу (лікарі, медсестри, фельдшери, санітари, лаборанти) за бюджетом;	198000
	- фонд споживання основного медперсоналу (лікарі, медсестри, фельдшери, санітари, лаборанти) позабюджетом;	93000
	- доплата завідуючим відділень;	3500
	- доплата старшим медсестрам відділень	1400
	- інші витрати	975
5	Фонд споживання іншого персоналу (адмінуправління, АГЧ, інші, у т.ч. вахтери, водії, завгоспи, інженери, сантехніки, електрики та і н.) у тому числі:	38000
	фонд споживання іншого персоналу (адмінуправління, бухгалтерія, ПЕВ, АГЧ, інші, у т.ч. вахтери, водії, завгоспи, інженери, сантехніки, електрики та ін.) за бюджетом	25700
	фонд споживання іншого персоналу (адмінуправління, бухгалтерія, ПЕВ, АГЧ, інші, у т.ч. вахтери, водії, завгоспи, інженери, сантехніки, електрики та ін.) позабюджетом	12300
6	Видатки на рекламу (плановані на черговий рік)	14569

Форма 4

Перелік матеріалів, що використовуються при виконанні медичної послуги
Санаторій-профілакторій «Золоті піски»
№	Найменування послуги	Найменування матеріалу	Од. виміру	Витрати матеріалу на одну послугу	Вартість матеріалу, грн.	Примітка
1	2	3	4	5	б	7
1	Підводний душ-масаж	А	л	0,07	25,6	Рекомендований курс лікування складає 10 – 15 процедур, кожна процедура може продовжуватися від 15 до 60 хв.
		В	л	0,125	14,1
		В	л	0,005	33,7
		Г	шт	3	2,1

МАРШРУТНА КАРТА
на медичну послугу    Підводний душ-масаж
яка надається     Санаторій-профілакторій «Золоті піски»
(найменування медзакладу)
№	Найменування процедури, яка входить до складу медичної послуги	Час проведення процедури (хв.)	Відомості про основних виконавців процедури	Матеріали	Примітка	Обладнання, що використовується	Час роботи обладнання при виконанні послуги	у т.ч. пряме використання	непряме використання	Інв. №	Балансова вартість	%  річної амортизації
Кваліфікація	Науковий ступінь	Категорія	Найменування	Од. вим.	Клк. на одну процедуру
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12			13	14	15
1	Підводний душ-масаж	20	Лікар-терапевт	К.м.н	Вища	А	л	0,07		Ванна, масажер, душ.	15	10	5	№9658	171 100	10
Б	л	0,125
В	л	0,005
Г	шт	3
Б	шт	1
В	кг	0,145
Г	кг	0,25

Форма 6

Акт хронометражу

Комісія у складі:

 1.                               Андрущенко Вікторія Валеріївна, лікар-терапевт                          

(ПІБ, посада)

 2.                               Іщенко Владислав Євгенійович, лікар-ендокринолог                    

(ПІБ, посада)

 3.                               Шаповалова Марина Костянтинівна, лікар-дерматолог               

(ПІБ, посада)

Провела хронометраж часу по наданню медичних послуг, що надаються                                                                  Санаторій-профілакторій «Золоті піски»                             

(назва медичного закладу)

__________________________________

(підпис члена комісії)

__________________________________

(підпис члена комісії)

__________________________________

(підпис члена комісії)

Форма 7
Структура ціни
№	Найменування статей витрат	Розрахунок	Сума, грн.
1	2	3	4
1	Заробітна плата основного медперсоналу.	форма 10	2,02
2	Резерв відпусток основного медперсоналу.	П. 1*0,1	0,202
3	Фонд споживання основного медперсоналу (ФСоп).	П. 1+П.2	2,22
4	Відрахування на соціальне страхування та до державних цільових фондів:	П. 4.1+П 4.2 +П. 4.3	0,725
4. 1.	- відрахування на обов"язкове державне соціальне страхування	П. 3*0,048	0,011
4.2.	- відрахування на обов"язкове державне пенсійне страхування;	П. 3*0, 32	0,71
4.3.	- відрахування на обоп"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві	П 3*0.002	0,004
5.	Матеріали, медикаменти, разовий інструментарій.	форма 11	10,02
6.	Амортизація медичного та іншого основного обладнання, що використовується при виконанні послуги.	форма 12	23,59
7.	Інші прямі витрати.
8.	Загальновиробничі витрати (в тому числі заробітна плата зав. госпрозрахункових кабінетів та ст. медсестер)	форма 13	0,068
9.	Загальногосподарські витрати (в тому числі заробітна плата іншого персоналу: адмінуправління, адміністративно-господарської частини, бухгалтерії, планово-економічного відділу, госпрозрахункового центру;)	форма 14	97,31
10.	Інші непрямі видатки, що включають до валових витрат, згідно діючого законодавства
11.	Валові витрати	П.З+П4+П.5+ П.6+П.7+ П.8+ П.9+П.І0
12.	Прибуток	П.11*Р/100
13.	ПДВ	(П.11+П.12) *0,2
14.	Ціна	П.11+П.12+ П.13

Форма 8
Планові витрати видаткових статей
№	Найменування видаткових статей	Вид та позначки витрат (прямі/ непрямі)	Сума планових витрат, грн.
1	2	3	4
1	Комунальні витрати	Непрямі  С.н.в.2.6.	8637546,6
2	Інші витрати	Непрямі      Сн.в.2.7.	3200
3	Сумарна корисна площа (кв. м.).		475
	в тому числі що орендується сторонніми організаціями:		Х
4	Фонд споживання основного медперсоналу (лікарі, медсестри, фельдшери, санітари, лаборанти) у тому числі:	Прямі Фсоп	296875
	фонд споживання основного медперсоналу (лікарі, медсестри, фельдшери, санітари, лаборанти) за бюджетом		198000
	фонд споживання основного медперсоналу (лікарі, медсестри, фельдшери, санітари, лаборанти) позабюджетом		93000
	доплата завідуючим відділень	Непрямі     Сн.в.1.1.	3500
	доплата старшим медсестрам відділень	Непрямі      Сн.в.1.2.	1400
5	Фонд споживання іншого персоналу (адмінуправління, АГЧ, інші, у т.ч. вахтери, водії, завгоспи, інженери, сантехніки, електрики та ін.) у т.ч.	Непрямі      Сн.в.2.1…..2.5.	38000
	- фонд споживання іншого персоналу (адмінуправління, бухгалтерія, ПЕВ, АГЧ, інші, у т.ч. вахтери, водії, завгоспи, інженери, сантехніки, електрики та і н.) за бюджетом	Непрямі	25700
	- фонд споживання іншого персоналу адмінуправління, бухгалтерія, АГЧ, інші, у т.ч. вахтери, водії, завгоспи, інженери, сантехніки та ін.) позабюджетом	Непрямі	12300
6	Видатки на рекламу (плановані на черговий рік)	Непрямі   Сн.в.3.1.

Форма 9
Коефіцієнти непрямих витрат
№	Позначення коефіцієнта	Стаття непрямих витрат                                  ( ф8 )	Коефіцієнти непрямих витрат
1	2	3	4
1		Загальновиробничі витрати:	1,5
2	К. н.в. 1.1	Доплата завідуючим відділень
3	К. н.в. 1.2	Доплата старшим медсестрам відділень
4	К. н.в. 1.3	Інші витрати
5	К. н.в. 2.	Загальногосподарські витрати:
6	К. н.в. 2.1	Заробітна плата ІП: адмінуправління
7	К. н.в. 2.2	Заробітна плата ІП: адміністративно-господарської частини
8	К. н.в. 2.6	Комунальні витрати
9	К. н.в. 2.7	Інші витрати
10	К. н.в. 3	Інші непрямі витрати:
11	К. н.в. 3.1	Реклама

Додаток А
Форма 10
Розрахунок затрат за статтею «Заробітна плата основного медичного персоналу»
Код послуги	Найменування послуги	Кваліфікація (ф5 гр. 4)	Науковий ступінь (ф.5 гр. 5)	Категорія (ф.5 гр. 6)	Заробітна плата (грн/міс.)	Час виконання послуги t, хв.(ф.5 гр. 3)	Зарплата за час виконання послуги(гр.6* гр.7)/(21* 7, 2 *60)	Резерв на оплату відпусток основного персоналу (гр. 8*0, 1)	Фонд Споживання основного персоналу (гр. 8+гр. 9)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
21	Підводний душ-масаж	лікар-терапевт	Км.н	Вища	918	20	2,024	0,202	2,222

Форма 12
Амортизаційні відрахування (прямі витрати)
№	Код послуги	Найменування обладнання (ф5 гр 11)	Норма амортизації, % (ф.5гр. 15)	Норма амортизації (за хв.),% (гр.4/(12*21* 7,2*60)	Балансова вартість обладнання, грн. (ф5гр.15)	Час роботи обладнання при виконанні послуги (хв.) (ф.5 гр. 12)	Величина амортизаційних відрахувань                                                          (гр;5*гр.6*гр 7)
1	2	3	4	5	6	7	8
	21		10	0,000092	171 100	15	235,75

Форма 13
Розрахунок статті «Загальновиробничі витрати»
№	Код послуги	Доплата зав. відділенням (К н.в. 1.1 ф.9*ф.10гр.8)	Доплата ст.. мед.сестрі відділення (Кн..в.1.2ф.9*ф.10гр.8)	Фонд додаткової зарплати зав. та мед. сестри (гр..3+гр..4)	Відрахування на соц. Страхування 4.8% (гр..5*0,048)	Відрахування до Пенсійного фонду 32% (гр..5*0,32)	Відрахування до фонду соц.страхування від нещасного випадку на виробництві 0,2% (гр..5*0,002)	Інші витрати (К н.в.1.3 ф.9*ф.10гр.10)	Разом загально виробничі витрати (гр..5+гр..6+гр..7+гр..8+гр..9)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	21

Форма 15
Аркуш 1
Калькуляційний лист
Код	ПРЯМІ ВИТРАТИ
послуги
		НАРАХУВАННЯ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ	МАТЕРІАЛИ	РАЗОМ
	Заробітна плата ОП за час виконання послуги (грн.)	Резерв на    оплату відпусток ОП 10%	Фонд споживання ОП	Відрахування до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (0,2%) (гр.4*0,002)	Відрахування на соціальне страхування	Відрахування до Пенсійного фонду (32%) (гр.4*0,32)	Матеріали (ф.11 гр.6)	Разом прямі витрати
	(ф І0гр8)	(ф10гр9)	(ф.10гр10)	4,80%	(сума гр.4-8)
				(гр..4*0.048)
1	2	3	4	5	6	7	8	9

Додаток А
Форма 15
Аркуш 3
Калькуляційний лист
НЕПРЯМІ         ВИТРАТИ
ЗАГАЛЬНОГОСПОДАРСЬКІ                                                                                                                                                                                             ВИТРАТИ
Заробітна плата ІП: планово- економічного відділу (ф І4гр6)	Заробітна плата ІП: госпрозрахункового центру (ф.14 гр.7)	Разом Заробітна плата ІП(сума гр. 18-22)	Фонд резерву відпусток ІП(ф!4гр.9)	Фонд споживання ІП(ф.14гр.10)	відрахування  до Фонду соціального страхування від нещасних випадків (0,2%) (ф.14 гр.13)	Відрахування на  соціальне страхування (4,8%)(ф.14 гр.11)	Відрахування до Пенсійного фонду (32%) (ф.14гр.12)	Комунальні витрати (ф14гр.11)	ІНШІ ВИТРАТИ(ф.І4гр.15)
21	22	23	24	25	26	27	28	29	30

Форма 16
КОД ПОСЛУГИ	НАЙМЕНУВАННЯ ПОСЛУГИ	ОД.ВИМ.	ЦІНА	ПДВ	ЦІНА 3 ПДВ