Практичний аспект застосування загальнонаукових методів статистики

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівська державна фінансова академія

Кафедра економіки, менеджменту та державного управління

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з навчальної дисципліни «Статистика»

на тему:

«Практичний аспект застосування загальнонаукових методів статистики»

Перевірив: Викладач: Капленко Г.В. _________________________                           (підпис) «__» _____________20___р.

Виконав: Студент: Базюк І.Д. групи 203-ф «__» _____________20___р.

Львів – 2012

ПЛАН

1. Вступ3

2. Методологія статистики4

3. Загальнонаукові методи статистики і їх застосування8

4. Практичне застосування статистичних методів.12

5. Висновки14

6. Список використаних джерел15

Вступ

Тема моєї індивідуальної науково-дослідної роботи є «Практичний аспект застосування загальнонаукових методів статистики». Я вважаю дану тему  актуальною, адже для здійснення досліджень у статистиці необхідно знати які методи для цього використовуються і як їх застосовувати на практиці. Загальнонаукові методи мають свої особливості і для того,щоб їх краще дослідити я зробила аналіз кожного окремого методу даної групи.

Метою моєї роботи є висвітлення та вивчення основних загальнонаукових методів, зокрема їх практичне застосування. У роботі я розглядала загальнонаукові методи, а також коротко охарактеризувала спеціальні методи статистики, дослідила методологію даної науки.

Статистична методологія являє собою сукупність прийомів, правил і методів дослідження. Під терміном "метод" розуміють спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення чого-небудь. Коли мова йде про метод науки взагалі, то мають на увазі найбільш загальні способи підходу до вивчення будь-яких явищ. Під методом конкретної науки розуміють окремі специфічні прийоми і методи, пристосовані до дослідження її предмета. Статистика також використовує як спеціальні так і загальнонаукові методи дослідження. Тому, завдання моєї індивідуальної науково-дослідної роботи полягає у дослідження даних методів.

При виконанні даної роботи працювала з підручниками Герасименка  С.С. «Статистика», Марцина В.С. «Основи наукових досліджень», Опря А.Т. «Статистика»,а також використовувала електронні ресурси,які містять корисну і змістовну інформацію з даної теми.

2. Методологія статистики

Основу дослідження складає вибрана дослідником методологія. В перекладі з грецької "методологія" означає вчення про структуру, методи і засоби діяльності.[2] Статистична методологiя — це комплекс спецiальних, притаманних лише статистицi методiв, засобiв дослiдження. Вона грунтується на загальнофiлософських (дiалектична логiка) i загальнонаукових (порiвняння, аналiз, синтез) принципах.[1]

Під терміном "метод" розуміють спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення чого-небудь (наприклад, філософський метод, передовий метод). Коли мова йде про метод науки взагалі, то мають на увазі найбільш загальні способи підходу до вивчення будь-яких явищ. Під методом конкретної науки розуміють окремі специфічні прийоми і методи, пристосовані до дослідження її предмета. Загальнонауковим вважається діалектичний метод. Керуючись його принципами, статистика розробляє свої специфічні прийоми і методи, а також відпрацьовує таку систему показників, яка дозволяє вивчати кількісні сторони суспільних явищ і процесів.

Особливість (специфіка) статистичних методів полягає в їх комплексності, що зумовлено як різноманітністю форм статистичних закономірностей, так і складністю самого процесу статистичного дослідження. [4]

Суспiльнi явища динамiчнi, тому статистика вивчає їх у розвитку, оцiнюючи тенденцiї та циклiчнi коливання, інтенсивність  дина­мiки та структурних зрушень.

Статистична методологія грунтується на поєднанні аналiзу і син­тезу. Розглядаючи сукупності елементiв, статистика, з одного боку, визначає в них схожi риси i вiдмiнностi, об’єднує елементи в групи, видiляючи при цьому рiзнi типи й форми явищ, а з iншого — узагальнює iнформацiю як за окремими групами (типами), так i по сукупностi в цiлому.

Особливостi статистичної методологiї пов’язанi, по-перше, з точ­ним вимiрюванням i кiлькiсним описуванням масових суспiльних явищ; по-друге, з використанням узагальнюючих показникiв для характеристики об’єктивних статистичних закономiрностей.

Будь-яке статистичне дослiдження послiдовно проходить три етапи. Перший етап — збирання первинного статистичного матерi­алу реєстрацiєю фактiв чи опитуванням респондентiв. На другому етапi зiбранi данi пiдлягають систематизацiї та групуванню — вiд характеристики окремих елементiв переходять до узагальнюючих показникiв у формi абсолютних, вiдносних чи середнiх величин. Третiй етап передбачає аналiз варiацiї, динамiки, взаємозв’язкiв.

Етапи об’єднуються метою дослiдження. На кожному з них використовуються тi методи, якi можуть дати глибоку й всебiчну характеристику явищ, що вивчаються.[1] В процесі статистичного дослідження використовуються різноманітні методи, а саме:

·                     Загальнонаукові  методи;

·                     Методи, запозичені з інших галузей знань (наприклад, математика);

·                     Статистичні методи, розроблені в процесі наукових досліджень і практичної діяльності.[6]

Залежно від пристосування специфічних методів до тих чи інших етапів статистичного дослідження прийнята така їх класифікація за стадіями дослідження:

1. Методи статистичного спостереження являють собою перший етап статистичного дослідження і виконують функції у збиранні і оцінці якості первинних статистичних даних. У зв"язку з масовим характером даних застосовується метод масового статистичного спостереження. Під останнім розуміють спостереження над множиною елементів, які складають статистичну сукупність. Вивчаючи такі сукупності за допомогою масових спостережень, статистика викриває притаманні їм загальні риси, процеси, закономірності. Робота ця досить копітка, складна і тому потребує наукової організації. До масових спостережень належать обстеження, збирання звітності, переписи і т. д.

2. Методи зведення і групування первинного статистичного матеріалу. Зведення включає методи перевірки, систематизації, обробки, підсумовування даних і представлення їх у формі статистичних таблиць.

Зведення забезпечує систематизацію первинної інформації, підрахунок чисельності одиниць сукупності і об"єму ознак, що їх характеризують. Важливим етапом цієї стадії дослідження є розподіл інформації (розчленування) за ознаками її відмінності, тобто групування статистичних даних. Специфіка методів групування зумовлюється завданнями дослідження і якістю первинної інформації.

Методи групування дозволяють розділити досліджувану сукупність на однорідні в певному відношенні частини. Наприклад, розчленування сукупності господарств певного регіону за формою їх виробничої діяльності (колективні, орендні, кооперативні тощо).

3. Методи (прийоми) визначення узагальнюючих зведених синтетичних показників. Вони становлять третю стадію статистичного дослідження і вирішують завдання визначення певних параметрів.

Стадія узагальнення і аналізу зведеного матеріалу передбачає виявлення характерних властивостей і закономірностей соціально-економічних явищ, взаємозалежностей факторних та результативних ознак і т. ін. На цьому етапі використовується весь арсенал статистичних прийомів і методів дослідження, розраховуються такі узагальнюючі статистичні показники: абсолютні, відносні й середні велични. Окремі загальні риси формування названих вище показників визначають шляхом виміру їх варіації. Вимірювання варіації спеціальними прийомами дає змогу одержати характеристику умов, в яких здійснюються масові процеси, для цього досліджують закони розподілу.

Тенденції і закономірності у русі показників у часовому розрізі вивчають дослідженням рядів динаміки, спеціальних (математичних) прийомів їх обробки і моделювання. Щодо складних економічних явищ - для їх вивчення використовують індексний метод аналізу, який дозволяє синтезувати безпосередньо невимірювані величини.

Причинно-наслідкові зв"язки соціально-економічних явищ досліджуються методами аналітичних групувань, кореляційно-регресійного і дисперсійного аналізу. Значно розширюються аналітичні можливості статистичних методів при умілому використанні статистичних графіків (графо-аналітичиий метод), номограм, табличного, балансового і багатомірного методів аналізу.

Щодо теоретичних аспектів питання про статистичний метод, то слід відзначити, що він має ту ж саму основу, що й форми наукового методу, в яких застосовуються індукція і дедукція. Дослідник спочатку здійснює спостереження, а потім шляхом експерименту (чи аналізу) переходить за допомогою індукції до побудови теорії. Побудувавши теорію, він робить за допомогою дедукції передбачення результатів наступних експериментів, які в інших умовах передбачити було б неможливо. Потім збирають фактичні дані, які підтверджують або спростовують правильність передбачень, і процес продовжується шляхом розвитку основної теорії або побудови нової.

Зараз ведеться досить велика дослідницька робота щодо вивчення самого методу статистики. Тобто статистична теорія ще не є чимось закінченим і не може давати задовільних рішень усіх без винятку проблем.

Майбутнє статистики як науки очевидне, хоча треба завжди пам"ятати, що будь-якій науці притаманні помилки, а тому вона завжди потребує удосконалення. Помилки, які зустрічаються в статистиці, найчастіше виникають не з причин недосконалості статистичної науки, а через невміле (неправильне) застосування статистичних методів.[4]

3. Загальнонаукові методи статистики і їх застосування

Методи наукових економічних досліджень поділяють на дві групи: загальнонаукові та спеціальні методи.

До загальнонаукових методів дослідження відносять методи, що використовуються в окремих галузях науки та на окремих етапах дослідження. Вони поділяються на емпіричні, емпірико-теоретичні та теоретичні. Такий поділ загальних методів дослідження пов´язаний з існуванням двох рівнів пізнання світу: емпіричного, пов´язаного з чуттєвим знанням людини (через відчуття, сприйняття, уявлення), і теоретичного, пов´язаного з науковим знанням теорії (через вивчення теоретичних надбань в різних галузях науки). Емпіричне пізнання дає основу для теоретичного і навпаки. Наприклад, для формулювання певних теоретичних узагальнень (висновків) спочатку необхідний збір інформації, який відбувається емпірично. Далі дослідник, спираючись на відповідні дані, що мають емпіричний характер, опрацьовує їх аналітично і видає систематизовані результати у вигляді певної теорії.[2]

До емпіричних методів наукових досліджень відносять: спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент.

Спостереження - це систематичне і цілеспрямоване сприйняття об´єкту, при якому дослідник не втручається в поведінку об´єкта, а лише фіксує його властивості.

Порівняння-це встановлення подібностей чи розбіжностей об´єктів та властивостей, що здійснюється як за допомогою органів чуття, так і з використанням спеціальних пристроїв.

Під вимірюванням розуміють визначення числового значення деякої величини за допомогою одиниць виміру шляхом порівняння її з еталоном. Експериментом вважають вивчення об´єкту, що спирається на активний цілеспрямований вплив на об´єкт штучно створених дослідником умов.

Експеримент може проводитись з метою визначення нових якостей об´єкту (дослідницький експеримент); перевірки правильності теоретичних положень (перевіряючий експеримент); демонстрації явища (демонстраційний чи ілюстративний експеримент).

До емпірико-теоретичних методів відносять: абстрагування; аналіз і синтез; індукцію і дедукцію; моделювання; історичний підхід; логічний підхід.[2]

1)  Абстрагування - метод наукового пізнання, оснований на формуванні образу реального об"єкта за допомогою мисленнєвого виділення ознаки, яка цікавить дослідника.[5]

2) Аналіз - розчленування певного явища на окремі властивості чи відношення.[5] Метод дослідження, який включає в себе вивчення предмету за допомогою уявного або реального розчленування його на складові елементи (частини об"єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого. Протилежне поняття — синтез.[7]

3) Синтез - поєднання різних елементів, сторін, властивостей об"єкта в єдине ціле;[5]

Термін походить від грец. σύνθεση — поєднання, приміщення разом (σύν — з, разом іθεση — стан, місце). Синтез є способом зібрати ціле з функціональних частин як антипод аналізу — способу розібрати ціле на функціональні частини.[7]

4) Індукція (від лат. induktio - проведення, представлення) - логічний умовивід від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнень; [5]

Індуктивний висновок може бути спростований або узагальнений при наявності додаткових фактів. Інакше, індукція полягає у формулюванні закону, ґрунтуючись на обмеженому об"ємі спостережень повторюваних подій.[7]

5) Дедукція (від лат. deduktio - відведення) - логічний умовивід від загального до часткового, від загальних суджень до часткових висновків;[5]

6) Моделювання - заміна реального об"єкта вивчення об"єктом-замінником (моделлю), який містить у собі риси, зв"язки, відношення досліджуваного об"єкта;[5]

Моделювання в широкому сенсі — це особливий пізнавальний процес, метод теоретичного та практичного опосередкованого пізнання, коли суб"єкт замість безпосереднього об"єкта пізнання вибирає чи створює схожий із ним допоміжний об"єкт-замісник (модель), досліджує його, а здобуту інформацію переносить на реальний предмет вивчення.[7]

7) Історичний і логічний підходи використовуються комплексно для дослідження історії економічного об´єкта чи явища та виділення суті історичного процесу розвитку об´єкту чи явища.

До теоретичних методів наукових досліджень відносять узагальнюючі методи (сходження від абстрактного до конкретного; ідеалізація; формалізація; аксіоматичний метод) та часткові методи (визначення, опис, інтерпретація).

Сходження від абстрактного до конкретного - це метод пізнання в русі думки від абстрактних визначень конкретного об´єкту, отриманих в результаті його розчленування і опису за допомогою понять, до конкретного цілісного знання про об´єкт. Теорію, що описує діяльність підприємства взагалі, можна розуміти як абстрактне уявлення про об´єкт - підприємство, а розрахунки кількісних і якісних показників діяльності визначеного конкретного підприємства розуміють як конкретне. Для оцінки і аналізу діяльності конкретного підприємства необхідно спиратись на теоретичні знання, які є абстрактним описом об´єктивної реальності. Застосування даного метода полягає у співставленні теорії як абстрактного опису і практики як конкретного опису об´єкту дослідження та відповідно формулювання в результаті цього висновків.

Ідеалізація - це вид абстрагуючої діяльності, пов´язаний з утворенням і вивченням ідеальних об´єктів, що наділяються нереальними, неіснуючими властивостями.

Формалізація - метод вивчення економічного процесу шляхом відображення його змісту і структури в знаковій формі.

Аксіоматичний метод передбачає виділення знань за певними логічними правилами, виходячи з ряду тверджень, що приймаються без доказів. Він найбільш поширений в математичних науках.

Під визначенням розуміють формулювання особливостей об´єкту дослідження, специфічних способів його пошуку.

Описом є фіксація результатів дослідження на основі певної системи визначень.

За допомогою інтерпретації формалізована система приводиться у відповідність певній змістовній теорії.[2]

4. Практичне застосування статистичних методів.

Статистичні методи вперше з"явилися в США в 30-х роках XX сторіччя. їх практичне застосування здійснив Шухарт, який запропонував статистичне пояснення поводження виробничого процесу в часі.

На початку 50-х років ці методи стали застосовуватися в Японії після успішного циклу лекцій Демінга, прочитаних ним на прохання ділових кіл. Вони забезпечили простоту і наочність для розуміння сутності процесів керування якістю. 3 безлічі статистичних методів в Японії набули поширення сім основних:

1) діаграма Парето;

2) діаграма Ісікави;

3) гістограма;

4) метод контрольных карт;

5) діаграма розсіювання (розкидання);

6) діаграма розшарування;

7) контрольний аркуш.

Сучасні стандарти ISO 9000 визначають застосування статистичних методів як самостійного елемента системи якості підприємств. У практиці накопичений значний досвід використання методів статистичного контролю і регулювання якості продукції та технологічних процесів. Їх можна поділити на два напрями:

1. Методи статистичного вибіркового приймального контролю застосовуються для оцінки відповідності продукції вимогам нормативних документів, тобто вибіркового контролю. Зміст його полягає в тому, що якість контрольованої партії продукції визначається за вибірковими характеристиками, які знаходяться за малою вибіркою з цієї партії.

2. Методи статистичного регулювання якості технологічних процесів застосовуються для керування внутрішніми робочими процедурами при підготовці до сертифікації систем якості і виробництва.

Використання у виробництві цих методів, на думку Ісікави, допомогло вирішити близько 95% усіх проблем щодо якості. Повсюдне навчання в Японії семи інструментам контролю якості, починаючи зі шкільної лави дозволило залучити до процесу підвищення якості та удосконалення виробництва практично все населення країни.[3]

Для здійснення статистичного дослідження суспільних явищ, не можна використовувати лише спеціальні,або лише загальнонаукові методи. Всі методи статистичного спостереження використовуються у взаємодії одне з одним для досягнення більш точних результатів.

Висновки

Отже, основу дослідження складає вибрана дослідником методологія. Статистична методологiя — це комплекс спецiальних, притаманних лише статистицi методiв, засобiв дослiдження. Методи статистичних досліджень поділяють на дві групи: загальнонаукові та спеціальні методи. Особливість (специфіка) статистичних методів полягає в їх комплексності, що зумовлено як різноманітністю форм статистичних закономірностей, так і складністю самого процесу статистичного дослідження.

Залежно від пристосування специфічних методів до тих чи інших етапів статистичного дослідження прийнята така їх класифікація за стадіями дослідження: Методи статистичного спостереження, методи зведення і групування первинного статистичного матеріалу, методи визначення узагальнюючих зведених синтетичних показників.

До загальнонаукових методів дослідження відносять методи, що використовуються в окремих галузях науки та на окремих етапах дослідження. Вони поділяються на емпіричні, емпірико-теоретичні та теоретичні. До емпіричних методів наукових досліджень відносять: спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент. До емпірико-теоретичних методів відносять: абстрагування; аналіз і синтез; індукцію і дедукцію; моделювання; історичний підхід; логічний підхід. До теоретичних методів наукових досліджень відносять узагальнюючі методи (сходження від абстрактного до конкретного; ідеалізація; формалізація; аксіоматичний метод) та часткові методи (визначення, опис, інтерпретація).

Всі методи статистики застосовуються у поєднанні,що забезпечує повноту і точність проведення  статистичного дослідження. Тому важливо знати особливості кожного з методів.

Список використаних джерел

1.     Герасименко  С.С. «Статистика»: Підручник / С. С. Герасименко та ін. — К.: КНЕУ, 1998. — 468 с.ISBN 966-574-081-4

2.     Марцин В.С. «Основи наукових досліджень»  : Навчальний посібник / Марцин В.С., Міценко Н.Г., Даниленко О.А. та ін. - Л.: Ромус-Поліграф, 2002.- 128 c.

3.     Момот О.І. «Менеджмент якості та елементи системи якості»: Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2007 — 368 с. ISBN 978-966-364-467-7

4.     Опря А.Т. «Статистика» : К.: Центр учбової літератури, 2012. – 448 с.
ISBN 978-611-01-0266-7

5.     Скрипченко О.В. «Загальна психологія» : Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, 3. В. Огороднійчук, Т. М. Лисянська. — К.: Либідь, 2005. — С. 464.

6.     http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,97/id,1334/

7.     http://uk.wikipedia.org