Історичні передумови розвитку обчислювальної техніки

ЗМІСТ

Вступ ................................................................................
.......... ………. 3

          1. Історичні передумови  розвитку обчислювальної техніки…………….4

          2. Юність Чарльза  Беббіджа…………………………………………......... 6

          3. Наукові інтереси Беббіджа.

              Різницева та аналітична машина Беббіджа……………………………...7

          4. Соціальні, економічні та інші наслідки , які стались через   

              впровадження ідей винаходу Чарльза Беббіджа 

             в сучасних умовах………………………………………………………..14

Висновки ................................................................................
............... .15

Список використаних джерел……………….. .......................................16

ВСТУП

Аналітична машина, спроектована видатним англійським математиком і винахідником  Чарльзом  Беббіджем,  зайняла найбільш вагоме місце в історії розвитку засобів обчислювальної техніки. При її проектуванні в 1836-1848 р. р. Беббідж фактично вказав напрям усьому  подальшому  розвитку  електронно-обчислювальних  машин  (далі - ЕОМ). Адже, проект  створення  аналітичної машини передбачав цілий ряд механізмів, властивих  нинішнім  ЕОМ. 

По-перше, було заплановано використати  у даному проекті ідентичні прилади:  арифметичні пристрої  для  обчислення,  управління, введення  і виведення інформації - та установку пам"яті на  винахід. По-друге, до  числа операцій, крім  чотирьох  арифметичних, була долучена  операція  умовного переходу та   операції  з  кодами команд. Крім  того, слід  зазначити,  що  всі програми обчислень в аналітичній машині Беббіджа записувалися на перфо-картах.

У своєму рефераті я маю на меті розглянути передумови, які підштовхну-ли Беббіджа на спробу створення ЕОМ, визначити ідеї, що сприяли творчому процесу британського винахідника, пояснити  причини, чому  Беббіджу так і не вдалося створити аналітичну машину, незважаючи на   величезні моральні  та фізичні затрати вченого на це дослідження, окреслити наслідки, до яких призве-ло це відкриття, і яким чином воно вплинуло на створення загальновідомого в усьому світі комп’ютера.

Хоча сам Беббідж і не побачив плодів своєї праці, його безсумнівний вклад  у  більш ніж віковий процес створення загальновідомого   ПК  доводять наступні   факти:  в  1854 році  шведський  винахідник  Шойц  таки  збудував різницеву машину в злегка видозміненому вигляді, а в 1991 році, до  двохсот-ліття Беббіджа, британські вчені за   його  кресленнями відтворили   різницеву машину № 2, а також 3,5-тонний принтер. Обидва пристрої чудово працюють і зараз.

1. Історичні передумови  розвитку обчислювальної техніки.

           Найпростішими пристроями для лічби, якими людство користувалося з давніх-давен, були ваги та  чотки. У Стародавному Вавилоні  винайшли   першу рахівницю – абак, давши таким чином поштовх до виникнення найвідоміших та найпрогресивніших винаходів людства  в галузі обчислювальної техніки.     

           Механічні обчислювальні пристрої, розроблені на основі зубчастих коліс та десятизубих кілець, що могли додавати та віднімати шестизначні десяткові числа,  були  спроектовані  в  кінці  15 – початку  16  століття  за  авторства  Леонардо да Вінчі та професора Вільгельма Шикарда. На основі їх креслень у 20 ст. збудували два цілком  працездатні  механічні  обчислювальні  пристрої .

У 1642 році Блез  Паскаль  представив  «Паскаліну» -  першу  в  світі  механічну машину, яка могла додавати  та  віднімати 5-розрядні  десяткові  числа.  Було виготовлено  більше  десяти  подібних  пристроїв, причому  останні  моделі оперували навіть числами з вісьмома десятковими розрядами.

            Відомий  німецький  математик Лейбніц збудував у 1673 році  перший механічний  калькулятор,  який  за  допомогою  двійкової  системи  числення виконував множення, ділення, додавання, віднімання. Саме  двійкова  система числення стала базовою   в  усіх  сучасних  комп’ютерах.  Проте  до  1940 року велика кількість  розробок (зокрема машина Чарльза Беббіджа) були засновані на  десятковій  системі. На  основі  робіт  Вільгельма Лейбніца у  1723  році німецький математик Христіан Людвіг Герстен створив арифметичну машину, яка розраховувала частку  та  кількість  послідовних  операцій додавання  при множенні чисел. Крім того, в ній була передбачена можливість  контролю  за правильністю введення даних. В кінці 18 ст. німецький інженер Іоганн Мюллер запропонував ідею «різницевої машини» - спеціалізованого калькулятора  для табулювання логарифмів, що обчислюються методом різниць.

І хоч  калькулятор  був  усього  13 см  в  висоту  і  30  см  у  діаметрі,  він  міг виконувати арифметичні дії над 14-розрядними числами. У 1820 році з’явився перший арифмометр. Його створив  француз  Том  де  Кальмар.  Механічні пристрої обчислювання були популярні аж до 1970-х років: далі їх замінила надсучасна  електроніка. Ідеї  Мюллера  та  Лейбніца  в  галузі  механіки  «підштовхнули»  англійського математика Чарльза Беббіджа на створення першої   в   світі   різницевої   машини, яка   могла б   автоматизовано   будувати математичні таблиці. І хоча до кінця свою ідею власноруч йому реалізувати не вдалося, але   його   послідовники успішно   довели   цю   справу   до   логічного завершення.

2. Юність Чарльза  Беббіджа.

Чарльз Беббідж з"явився на світ 26 грудня 1791 в англійському містечку Тотнес  графства  Девоншир.  Його  батько,  Бенджамін    Беббідж,   банкір  фірми  «Пред, Манкворт і Беббідж», згодом  залишив   синові  досить  великі статки. Чарльз  був  дуже  слабкою, хворобливою  дитиною, і  тому  батьки  не поспішали   віддавати  його  в  школу. З дитячих  років   хлопчик  цікавився алгеброю,  мав   індивідуальні заняття з особистим репетитором, і не дивно, що незабаром вона стала його улюбленою наукою. На час вступу в 1811 році в Трініті-коледж від Оксфордського університету, вісімнадцятирічний Беббідж перевершував усіх  однолітків  своїми  математичними  пізнаннями.   Загальновідомим залишається факт, що питання юного Беббіджа неодноразово ставили в безвихідь самих ерудованих викладачів коледжу. Незважаючи  на  хворобливість, юний  Беббідж був дуже  різнобічною  і товариською молодою людиною. Найбільш близькими його друзями в коледжі стали Джон Гершель, онук  великого   астронома У. Гершеля, і Джордж Пікок.  Друзі одного разу навіть уклали між собою угоду: «залишити після себе цей світ мудрішим ніж той, яким він був до їх появи» [3, с.36].

Через рік після вступу в коледж Беббідж з друзями прийняли участь у створенні  «Аналітичного  суспільства»,  спрямованого   на  реформування окремих  постулатів  математики  Ньютона,  викладав  в  університеті  і  вивчав передові   досягнення  європейської  науки. «Аналітичне  суспільство»  стало проводити  регулярні  засідання, на  яких  його  члени  виступали  з  науковими доповідями, розвинуло бурхливу видавничу діяльність. Так, Беббідж, Гершель і Пікок в  1816 році  перевели з французької  математичний  трактат  професора Лакруа і доповнили його двома томами власних прикладів.

Не бажаючи після    закінчення  коледжу бути  третім в списку  кращих  студентів, Чарльз перевівся до коледжу святого Петра. Дійсно, там він став першим студентом і в 1814 році отримав ступінь бакалавра. Через  три  роки  Беббідж  отримав  вчене звання магістра.

3. Наукові інтереси Беббіджа. Різницева та аналітична машина Беббіджа.

         Отримавши почесне вчене звання магістра, Чарльз  продовжив  реалізо-вувати власну дієздатність у широкому діапазоні наукових інтересів. В молоді роки він почав писати словник і граматику світової універсальної мови, проте ця праця  залишилася незавершеною. В той же  час  Беббідж  зацікавився  ідеєю створення обчислювальної машини, що виключала б можливість математичних помилок, здійснюючи розрахунки логарифмічних таблиць. 

Існує дві красиві легенди щодо того, як Беббідж остаточно сформулював для   себе  завдання  створення  машини, здатної  самостійно  створювати безпомилкові    таблиці. За  першою   версією, одного  разу  Гершель  приніс йому розрахунки, зроблені обчислювачами Астрономічного товариства. Проте, у Беббіджа і Гершеля виникли сумніви щодо якості роботи обчислювачів. При перевірці вчені виявили значну кількість помилок. Беббідж сказав: «Я хотів би, щоб  ці  розрахунки  зробила  машина», на  що  Гершель  відповів:  «Це  цілком можливо». За словами Беббіджа, ця розмова породила ідею  усього  його життя.

За другою версією, одного разу ввечері  Беббідж сидів у кімнаті   Аналітичного  суспільства    і  розмірковував  про  складність  розрахунку   логарифмічних таблиць. В цей час до кімнати  увійшов один з  його друзів і  запитав:  «Чарльз, про що ти думаєш?»

Вказуючи на таблицю логарифмів,   Беббідж   відповів:  « Я думаю,  що  всі  ці таблиці    можна   розрахувати   на машині». Згідно  першоджерела, « ця подія, мабуть, сталася в 1812 або 1813» [1, с.145].

Справою життя створення обчислювальної машини стало для молодого  математика після його переїзду до Франції для продовження навчання.  Там Беббідж зустрівся з відомим уже на той час математиками, членами Паризької Академії наук,    П"єром   Лапласом і   Жаном-Батистом Фур"є,   але   найбільше враження на нього   справив барон    Гаспар  де   Проні.    Наукові   праці  цього геніального професора допомогли   остаточно  Беббіджу визначитися  зі  своїми бажаннями щодо створення технологічних обчислень.

У   1828 році   Беббідж  був   вибраний   професором   математики Люкасовського коледжа Кембриджського університету (через багато років він скаже, що це була єдина честь, якою він був удостоєний в своїй країні). За 11 років    професорської діяльності   вчений не   прочитав в   університеті   жодної лекції, присвячуючи розрахункам машини весь свій вільний час.  Зважаючи на те, що   робота на    кафедрі все-таки займала певний час,   у 1839 році   Беббідж змушений залишити професорську діяльність.  Відтепер і до  кінця  свого життя він буде працювати над створенням обчислювальної техніки.

Різницева машина Беббіджа.

Щоб  краще   зрозуміти    майбутні ідеї Беббіджа, розглянемо докладніше основні наукові    здобутки   в житті барона де Проні. Уряд,  оновленої   після періоду імперії, Франції вирішив створити нові логарифмічні і тригонометричні таблиці. Цю роботу і доручили баронові  де Проні, який   очолював  на  той  час Бюро перепису. Де Проні  розподілив виконавців обчислювального процесу за трьома рівнями кваліфікації: вищий щабель займали кілька видатних  матема-тиків, серед  яких  були  Лежандр і Лазар  Нікола  Карно, -  вони  забезпечували необхідне  математичне  обладнання.  На  другому  рівні   стояли  освічені «технологи», які  організовували    рутинний   процес    обчислювальних   робіт.  Останніми в цій структурі були обчислювачі - computers (перше використання цього слова): їх   кваліфікаційний   максимум  -  вміння   складати  і   віднімати (зазвичай обчислювачів набирали з дівчат легкої поведінки, які після революції зважилися    змінити   професію).  Заслуга  де  Проні  в  тому, що  він    знайшов алгоритмічний і технологічний підходи для зведення складних обчислень до рутинних операцій, що  не    вимагають    від   більшості    виконавців   творчого підходу. Фактично, барон де Проні створив першу обчислювальну машину, де в якості процесора використовувалися обчислювачі.     Цей підхід   150   років успішно застосовувався   при    проведенні    складних і навіть   дуже   складних розрахунків - від розробки конструкцій кораблів до створення перших атомних бомб.

Розподіл обчислювального праці у де Проні наводить Беббіджа на думку про заміну людини-обчислювача (який неминуче помиляється) машиною - яка, як вважав Беббідж, помилок не допустить.

Британський   учений   у  1819   році   зміг   описати    машину, здатну розраховувати  і друкувати великі математичні таблиці, і сконструював машину для табулювання, що   складалася   з   валів і    шестерень, що    оберталися   за допомогою важеля. Машина могла здійснювати деякі математичні обчислення з точністю до восьмого знака після коми. На ній Беббідж власноруч розрахував таблиці   квадратів. Винайшовши   цю   машину, Беббідж, сповнений   творчим ентузіазмом, вважав, що основні труднощі вже позаду. 

Подальші плани винахідника були досить оптимістичні.

У 1822 р. Беббідж звернувся до президента Королівського суспільства Деві з листом, в   якому   пропонував   побудувати   різницеву   машину   значно більших розмірів, ніж попередня, для розрахунку, в першу чергу,  астрономіч-них     та    навігаційних    таблиць.  Роботу   над    будівництвом   різницевої машини Чарльз  Беббідж   почав  в 1823 році, відразу    після   того, як   отримав урядову стипендію для продовження   робіт над   створенням   обчислювальних машин.  Різницева машина повинна була  робити   обчислення  з  точністю  до двадцятого знака після коми. Споруда   механізму відняла   у   Беббіджа   десять років, її конструкція ставала все більш складною, громіздкою і дорогою.   Саме через фінансову  неспроможність  проекту  роботу  над  створенням  різницевої машини довелося припинити, так і не досягнувши помітного результату.  Правда,  різницева машина все-таки буде  збудована, але лише  через  200 років.

Цінність  різницевої  машини  Чарльза Беббіджа  в  тому,  що  він  вперше запропонував    машину, яка  на  відміну  від  усіх  попередніх  могла  не  тільки робити один раз задану дію, але й здійснювати цілу програму обчислень. Поряд з табулюванням поліномів за методом кінцевих різниць на машині можна було розраховувати    значення  функцій,  які  не  мають  постійних  різниць,  за допомогою вдало підібраних емпіричних формул.

Сам Беббідж  досить  чітко  уявляв  призначення  своєї   машини. Він пропагував   використання   математичних   методів в різних  галузях  науки  і пророкував при цьому широке застосування обчислювальних машин.

Аналітична машина Беббіджа

На момент припинення робіт над створенням різницевої машини діяльний мозок Беббіджа був зайнятий вирішенням вже іншого, більш важкого завдання.  Беббідж   захотів  створити  новий  прилад  -  аналітичну  машину  (Analytical Engine).На відміну  від  різницевої  машини,  аналітична  мала  бути  програмо-ваною і здатною виконувати будь-які задані їй обчислення.

Від арифмометра нова машина відрізнялася наявністю регістрів.  У них зберігався проміжний результат обчислення, і з їхньою ж  допомогою  викону-валися дії, визначені програмою. 

Обчислювальні   можливості, що  відкрилися  після  винаходу  регістрів, вразили самого Беббіджа.  Це  підтверджує  така  репліка  винахідника: «Шість місяців я складав проект машини, більш досконалої, ніж перша. Я сам повністю вражений тією обчислювальною потужністю, якою вона буде володіти. Ще рік тому я не зміг би в таке повірити! » [2, с.40].

Конструкція  аналітичної машини  Чарльза Беббіджа була дуже  подібна  до сучасних ЕОМ. У ній є всі три класичні складові сучасного комп"ютера:

- control barrel - керуючий барабан (управляючий пристрій - УУ),

- store - сховище (тепер ми називаємо це пам"яттю - ЗУ),

- mill - млин (арифметичний пристрій - АУ).

Реєстрова пам"ять машини Беббіджа була здатна зберігати як мінімум сто десяткових чисел по 40 знаків,  теоретично  ж  могла бути розширена  до  тисячі 50-розрядних.  Арифметичне  пристрій мав, як  ми  б зараз  сказали,  апаратну підтримку всіх чотирьох дій арифметики. Машина здійснювала складання за 3 секунди, множення і ділення - за  2 хвилини. «Млин» складався  з   трьох основних регістрів: два для операндів, а третій для результатів дій, що відно-сяться до множення. Була також таблиця для зберігання проміжних результатів і лічильник  числа   ітерацій.  Основна    програма  заносилася  на  барабан (Керуючий пристрій), як додаток до неї можна було використовувати перфо-карти, запропоновані Жозефом  Марі   Жаккар ще в 1801 р.  для швидкого переходу з візерунка на візерунок у ткацьких верстатах.

Значну допомогу при розробці  машини   Беббіджу  надала  Ада  Лавлейс.  Лавлейс була донькою знаменитого англійського поета лорда Байрона, але так його ніколи і не побачила, оскільки незадовго до її народження   він   поїхав до Греції, де і загинув у    складі загону   повстанців. Лавлейс   бувала в  гостях  у Беббіджа зі своєю подругою   Мері Соммервілль. Беббідж завжди   ставився   до них привітно і багато часу  розповідав   дівчатам   призначення   всіх  пристроїв машини. А незабаром він    виявив   неабиякі   математичні   здібності   в  Ади Лавлейс.  Саме    вона   згодом    створить   перші  в   світі  теоретичні   основи програмування, напише перший  підручник з програмування, і ввійде в історію як «перша программістка» [1, с.112].

Саме Лавлейс належить ідея   використання для  подачі   на  вхід  машини двох потоків перфокарт,  які  були   названі   операційними   картами і   картами змінних:   перші    управляли    процесом    обробки     даних, які   були записані

 на других. 

            Analytical Engine, за задумом автора,  повинна була містити пристрій друку і пристрій виводу результатів на    перфокарти   для  подальшого  викори-стання. Так що Беббідж став піонером  ідеї введення-виведення   інформації [6].

Беббідж  запропонував   також   створити   механізм  для    перфорування цифрових результатів на бланку або металевих   пластинках.  Для  зберігання інформації в пам"яті вчений збирався використовувати не тільки перфокарти, а й металеві диски, які будуть повертатися на осі. Металеві пластинки і металеві диски можуть тепер розглядатися нами як далекі прототипи магнітних карт і магнітних дисків.

Передбачаючи майбутнє обчислювальних машин, Беббідж писав: «Здається     найбільш    ймовірним, що    вона    розраховує    набагато    швидше за відповідними  формулами,  ніж,   користуючись    своїми    ж    власними таблицями» [4, с.36]. І дійсно, в сучасних обчислювальних машинах існує велика    бібліотека     стандартних     підпрограм, з    допомогою    якої розраховуються  функції різного ступеня складності.  Цікаво, що термін «бібліотека» для   даного    застосування    також    був   вперше    використаний Чарльзом Беббіджем.

На жаль, незважаючи   на   цілий   ряд  блискучих здогадок і новаторських винаходів, Чарльзу Беббіджу так і не   вдалося   закінчити  аналітичну  машину.  Основною   причиною  невдачі  стала  відсутність в часи  Беббіджа  потрібних передових     технологій. Не  випадково  в кінці  життя  він скаже: « я  готовий віддати останні роки свого життя за те, щоб прожити  три дні через 150 років, і щоб мені докладно пояснили принцип роботи майбутніх машин "). Як  бачимо, Беббідж вже не сумнівався у майбутньому розвитку обчислювальної    техніки.  Однією з двох головних причин незавершеності роботи була неможливість в ті часи обробляти метал з високим ступенем точності, коли  для   успішної   реалі-зації проекту аналітичної машини знадобилося б кілька тисяч  зубчастих  коліс.

Другою проблемою була фінансова. Якщо спочатку різні наукові товари-ства з ентузіазмом підтримували  Беббіджа, то  зовсім скоро  вони    охололи  до затратного     проекту з   розмитими   цілями.  У 1851 році  Беббідж   з гіркотою заявляв, що все, пов"язане з машиною, він зробив   за  власні  гроші. Відомо,  що вчений з метою знаходження  коштів власноруч написав роман, приймав участь у виборах до Парламенту Британської імперії, навіть у свій час грав в лотерею.

Доля Беббіджа - це трагічна доля вченого, який так і  не  побачив  плодів своєї   праці. До  самої  смерті  він  заявляв,   що     ненавидить  життя,    людей і англійський уряд. Коли він 14 грудня 1871 відчув себе погано, він сказав  лише одне: «Довгоочікуваний час приходить!» [5]. Він помер цього ж дня, ввечері, на руках у власного  сина, не  доживши до   вісімдесятиріччя    всього   декількох днів. На похороні людини, що передбачила розвиток обчислювальної техніки на сотні років уперед, були присутні всього лише  кілька близьких друзів.

4. Соціальні, економічні та інші наслідки , які стались через впровадження ідей винаходу Чарльза Беббіджа  в сучасних умовах.

Генiальну iдею Беббiджа здiйснив Говард Айкен, американський учений, що створив у 1944 р. перший в США релейно-механiчний комп"ютер. Її основнi блоки - арифметики i пам"ятi були виконанi на зубчатих колесах. Якщо Беббiдж набагато випередив свiй час, то Айкен,    використавши   тi  ж  зубчатi колеса, у технiчному планi використовував застарiлi рiшення. Ще на десять рокiв ранiше, у 1934 р.    нiмецький   студент   Конрад Цузе, що   працював   над   дипломним проектом, вирiшив зробити у себе   вдома цифрову обчислювальну   машину   з програмним    керуванням  із  використанням   двiйкової   системи   числення.

У     1937 р.   машина Z1 (Цузе 1)    запрацювала. У тому ж 1937 р Джон  Атанасов,    болгарин  за   походженням,    що   жив у США, почав розробку спецiалiзованого комп"ютера вперше у свiтi застосувавши електроннi лампи (300 ламп).

Пiонерами електронiки виявилися й англiйцi - у 1942-43 роках в Англiї за участю Алана Тьюринга   була  створена ОМ "Колоссус".  У  нiй  було  2000 електронних ламп.  Машина  призначалася  для   розшифровування  радiограм нiмецького вермахту. Роботи Цузе i Тьюринга були секретними. Про них в той час знали небагато. Вони не викликали будь-якого резонансу у свiтi.

I лише в 1946 р. коли   з"явилася   iнформацiя   про електронний цифровий iнтегратор i комп"ютер, створений в США  Д.Мочлi  та   П.Еккертом, перспективнiсть електронної технiки стала очевидною (в машинi використову-валося 18 тис.електронних ламп i вона виконувала майже 3 тис. операцiй за сек). Проте машина залишалася десятковою, а її пам"ять складала лише 20 слiв. Програми зберiгалися поза межами оперативної пам"ятi.

Принципи побудови комп"ютерiв, висловленi Еккертом i  Нейманом (США, 1946 р.) стали завершенням першого етапу розвитку науки про комп"ютери [5].

ВИСНОВКИ

Великий англійський  вчений   Чарльз Беббідж   спробував  на  механічній основі створити машину, створенням   якої  започаткував   електронний   період  

в розвитку обчислювальної техніки. 

Закономірно, що    його   починання   просто   не   могло  завершитися успіхом. Те, що    вчений «обігнав» ідеями  свій   час, підкреслює геніальність Беббіджа: задовго  до   виникнення електронних  обчислювальних  машин  він розробив принципи побудови машин, основні їх вузли, встановив можливості обчислювальних машин і передбачив шляхи їх подальшого розвитку.

При вивченні досліджень Беббіджа вражає навіть простий перелік проблем, які він поставив і намагався розв"язати, одні більш успішно, інші менше, в аналітичній машині: 1) розробка основного складу блоків; 2) планування великого обсягу пам"яті; 3) поділ і запам"ятовування арифметичних чисел; 4) застосування змінюваної програми обчислень;

5) передача керування за допомогою умовного переходу; 6) робота з адресами і кодами команд; 7) контроль зчитуванням; 8) наявність бібліотеки підпрограм;

9) застосування перфокарт, друкування даних введення і виведення .

Переважна більшість ідей Беббіджа були реалізовані через сто з гаком років.

Кожне нове відкриття в сучасній науці змушує нас по-новому дивитися на досягнення минулих століть. Якщо декілька століть тому ім"я Беббіджа було майже забуте, а його роботи не були відповідно оцінені і зрозумілі суспільству, то з розвитком ЕОМ інтерес до його робіт і особистості зріс.

Беббідж постає перед нами як геніальний вчений, який багато в чому передбачив розвиток обчислювальної техніки, що стала найважливішим проявом сучасної науково-технічної революції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Велика енциклопедія Кирила і Мефодія - 2004. Статті «Чарльз Беббідж» і «Ада Лавлейс».

2. Дорофєєва О. В. Чарльз Беббідж і його аналітична машина: Розробник. проекту вирахував. машини з про-гр. упр. англ.математиком в середині 40-х років XIX ст. / / Нові методи і засоби навчання - У Огл. авт.: Дорофєєва В. В. - М. - 1993. - С. 65-69.

3. Дорофєєва О. В. Чарльз Беббідж і його аналітична машина: [Про життя і діяльність англ. математика, 1791-1871] / /Математика в шк. - 1995. - № 2. - С. 78-80.

4. І.А. Апокін, Л. Є. Майстрів, І.С. Едлін «Чарльз Беббідж».

5. Інтернет-сайт: http: / joinbiz. Ru. Стаття: «Чарльз Беббідж. Людина, який випередив свою епоху ».

6. Інтернет-сайт: http: / eakolesnikov. Ru. Стаття «Коротка історія перфокарт».