Валовий прибуток та його формування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Канівська філія

РЕФЕРАТ

з дисципліни

“Статистика підприємств”

на тему:

“Валовий прибуток та його формування”

                                                                                
    Виконала:

                                                                                
    Студентка

                                                                                    ІІІ курсу

                                                                                
    Групи КаМБ-31

                                                                                
    Сидоренко К.М.

                                                                                
    Перевірила:

                                                                                
    Ст.викл.Дудківська В.Д.

Канів 2016

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………3

  Теоретична частина

Валовий прибуток та його формування………………………………...5

ВИСНОВОК……………………………………………………………..12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………13

ВСТУП

Статистика підприємств як складова української статистичної практики та науки з"явилася наприкінці 90-х років XX століття. Формуванню нового напряму у розвитку національної статистичної системи сприяла ціла низка умов, серед яких визначальний вплив мали:

- правове визнання приватної власності, розвиток ринкових відносин і підприємництва в Україні, первинним суб"єктом якого, у тому числі на рівні ухвалення рішень, виступає не міністерство чи відомство, а саме підприємство;

- методологічна та організаційна неузгодженість статистичних даних про підприємства різних галузей, які необхідно було узгоджувати для побудови Системи національних рахунків і розрахунку на її основі макроекономічних показників;

- адаптація національної статистики до відповідних міжнародних норм і стандартів, зокрема перехід від побудови міжгалузевих балансів до системи національних рахунків. Це дає можливість здійснювати порівняння та аналіз індикаторів діяльності підприємств на міжнародному рівні, оцінювати їх конкурентоспроможність, забезпечувати довіру міжнародної спільноти до показників вітчизняної статистики підприємств.

Отже, комплекс системотворчих чинників, пов"язаних із зовнішнім і внутрішнім середовищем функціонування підприємств за ринкових умов, єдина методологічна основа оцінки господарської діяльності підприємств - план бухгалтерських рахунків, наближений

до міжнародних стандартів, та єдині методологічні межі, якими є Система національних рахунків, зумовили виокремлення в економічній статистиці відносно самостійної та цілісної підсистеми - статистики підприємств.

Статистика - наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. Збирання інформацій про них сягає найдавніших часів. Вона мала спершу наскрізь практичний характер; з 19 ст. статистика поступово здобуває солідну наукову основу, коли почалося впорядкування і вдосконалення статистичних методів.  З них розвинулися дві основні: описова (дескриптивна) — збирання інформацій, перевірка їхньої якості, їхня інтерпретація, зображення статистичного матеріалу; та індуктивна — застосування теорії ймовірності, закону великих чисел.

Статистика поділяється за своїм змістом на демографічну, економічну, соціальну, санітарну, судову, біологічну, технічну тощо; математична статистика вивчає математичні методи систематизації, обробки й використання статистичних даних для наукових і практичних висновків.

Валовий прибуток та його формування

Валовий прибуток (англ. Gross profit)— загальна сума прибутку отримана підприємством від підприємницької діяльності. Визначається як різниця між чистим доходом і собівартістю цієї продукції. Оскільки продукція, використана у внутрішньогосподарському обороті, оцінюється за собівартістю, то прибуток від неї не одержують. Тому величина прибутку, визначена на основі товарної продукції, збігається з величиною прибутку, визначеною на основі валової продукції, оціненої за фактичними цінами її реалізації. З суми валового прибутку підприємство сплачує податки, відсотки за кредити, ренту, штрафи тощо. З вирахуванням цих витрат у розпорядженні підприємства залишається чистий прибуток, який використовують для розширення виробництва (фонд нагромадження), утворення фондів матеріального стимулювання, страхових і резервних фондів та ін.

З економічного погляду, прибуток — це джерело розвитку виробництва, створюється витратами додаткової праці, а тому він є надлишком вартості над витратами виробництва. З соціального погляду прибуток розглядається як джерело зростання багатства власника підприємства, тому його сприймають як плату за ризик і виконання функцій головного організатора виробництва. Прибуток, таким чином, розглядається як надлишок загального доходу підприємства над доходом, що покриває всі витрати виробництва. Відмінність між першим і другим поняттям прибутку полягає в тому, що першому випадку його походження пояснюють на основі трудової теорії вартості, а в другому — ринкової кон"юнктури, закону попиту і пропозиції. Тому цей надлишок вартості розглядають як плату за працю власника засобів виробництва, його дохід, який він може використати на власний розсуд. Але якби прибуток був платою за працю, то доходи виробників і власників засобів виробництва були б більш-менш однакові. Насправді вони значно різняться, і цю різницю трактують як плату за підприємницькі здібності. Якщо в економічному аспекті прибуток є такою ж складовою частиною процесу відтворення, як і витрати виробництва, то в соціальному — він є генератором капіталістичної економіки. Саме прибуток спонукає підприємця здійснювати виробництво, впроваджувати нову техніку і технологію, економити матеріальні і трудові ресурси тощо. Крім того, для отримання максимальних прибутків використовуються і неекономічні методи, зокрема штучне підвищення цін через монополізацію ринку, демпінг тощо. Щоб уникнути негативних наслідків гонитви за максимальними прибутками, необхідно сприймати їх передусім як джерело розвитку суспільного виробництва, в тому числі. матеріальні стимули цього розвитку, а не лише як засіб самозбагачення.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва, що характеризує відносини, які виникають у процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо пов"язана з появою категорії "витрати виробництва". Прибуток — це та частина додаткової вартості продукту, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відокремлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому вираженні є собівартістю продукції.

Додатковий продукт — вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їх успішного розвитку.

Прибуток — частина додаткової вартості, виробленої, реалізованої та готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість реалізується і набуде грошової форми.

Отже, об"єктивна основа прибутку пов"язана з потребою первинного розподілу додаткового продукту. Таким чином, прибуток — об"єктивна економічна категорія, тому на його формування впливають об"єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток — це показник, який формується на мікрорівні. Прибуток відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємств як суб"єктів господарювання і зазнає впливу багатьох чинників. У формуванні прибутку підприємств є особливості залежно від сфери їх діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин тощо.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відображається в офіційній звітності суб"єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій та іншої діяльності. Отже, прибуток — важливий показник, що характеризує фінансовий результат діяльності підприємства.

Зростання прибутку означає збільшення потенційних можливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової активності. За прибутком визначається доля доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів та інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства загалом.

Різне значення прибутку посилюється з переходом держави до ринкових умов господарювання. Підприємства недержавної форми власності, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право самостійно визначати напрями використання прибутку після сплати обов"язкових платежів та відрахувань. Прибуток є джерелом забезпечення як внутрішньогосподарських потреб підприємств, так і джерелом формування бюджетних ресурсів держави. Тому успішна, прибуткова діяльність підприємств основа економічного розвитку держави.

Облік і визначення фінансових результатів — прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна й інша звичайна діяльність; а також діяльність, пов"язана з виникненням надзвичайних подій. Підприємство може одержувати прибуток у результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. На рис. 1 наведено схему формування чистого прибутку підприємства.

 Рис. 1. Структурно-логічна схема формування чистого прибутку (збитку) підприємства

Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов"язані з ними витрати.

Збитком вважається перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснювалися витрати.

Валовий (загальний) прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції та собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку) й іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і суми податків з прибутку.

Чистий прибуток (збиток) підприємства (остаточний результат діяльності підприємства) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування і надзвичайного прибутку (збитку) післяоподаткування.
Одержання доходів одна із необхідних умов розвитку підприємств різних організаційно-правових форм і галузей. Відповідно до принципами самооплатності та самофінансування доходи мають забезпечувати відшкодування усіх витрат (включаючи Витрати оплату праці працівників) й освіту прибутку, яка потрібна на виробничого та розвитку підприємства.

Відповідно до Положенням по бухгалтерського обліку «Доходи організації» доходом організації визнається збільшення економічних вигод внаслідок надходження активів (коштів, іншого майна) і (чи) погашення зобов"язань, що призводять до збільшення капіталу цієї організації, крім вкладів учасників (власників майна).

Основну частину спільних доходів, одержуваних підприємством комунального харчування, становлять прибутки від реалізації продукції власного виробництва та покупних товарів.

За послуги, які підприємства комунального харчування надають населенню із виробництва, реалізації та молодіжні організації споживання, стягують плату, яку можна назвати ціною послуг. У цю плату можна включити націнку продукції комунального харчування, і навіть торгову надбавку до ціни закуплених товарів хороших і сировини.

Тому сутність валового доходу можна охарактеризувати як сукупність надбавок і націнок на реалізовану продукцію. Як економічна категорія, валовий дохід є частина продажною ціни на всі продукцію комунального харчування, що призначалася покриття витрат виробництва та звернення підприємства комунального харчування, сплати всіх видів непрямих податків і платежів та утворення прибутку.

Коли дивитися на значення й ролі валового доходу, як економічного показника, можна виділити таке:

- валовий дохід є джерелом формування прибутку;

- з допомогою валового доходу відшкодовуються витрати виробництва та звернення підприємств комунального харчування;

- з допомогою валового доходу поповнюються власні його оборотні кошти підприємств комунального харчування;

- валовий дохід є джерелом формування різних бюджетних фондів (цільової бюджетний фонд стабілізації економіки виробників сільськогосподарської продукції і на продовольства, фонд підтримки виробників сільськогосподарської продукції і на т.д.)

- з допомогою валового доходу підприємства комунального харчування сплачують акцизи, тобто. беруть участь у формуванні бюджету.

Однією з джерел формування валового доходу підприємств комунального харчування є торгова надбавка. Механізм формування торгових надбавок повинен регулюватися виконавчими органами владу країни. Величина торгової надбавки повинна покривати величину витрат звернення підприємств комунального харчування.

Коли дивитися на досвід закордонних країн, можна сказати, що в ній використовується понад 20 видів різних знижок і надбавок. Найпоширеніші їх –бонусние знижки чи знижки за оборот, які надаються постійним партнерам; дилерські знижки, представлені виробникам своїм постійним покупцям чи посередникам на збуті; сезонні знижки; знижки кількості виробів на замовленої партії; приховані знижки як надання безплатних послуг тощо.

Торгові надбавки підприємства розраховують самостійно, з витрат, встановлених податків і неподаткових платежів та одержання прибутку.

Зазвичай до розрахунку торгової надбавки складають плановий рівень витрат звернення, крім відсотків за кредит (ІС), податків і відрахування на відсотках товарообігу (М), відрахування на поповнення власних обігових коштів у % до товарообігу (ЗІ), відсотки кредит в % до товарообігу (До); рентабельність в % до товарообігу (Р)

Т_зв = ІС + До + Р + М + ЗІ (1)

валовий дохід громадський харчування

Другим елементом формування валового доходу підприємств комунального харчування є націнка продукції. Торгові націнки повинні встановлюватися у відсотках роздрібної ціні, тобто. до відпускної ціні без вхідного ПДВ із торгової надбавкою. Граничні розміри націнок на власну продукцію диференціюються залежно від категорії об"єкта комунального харчування, виду страв (масові і замовні). Вирізняють шість категорій націнок:

- супер-люкс;

- люкс;

- вища;

- перша;

- друга;

- третя.

Найвищий рівень націнок на підприємствах категорії люкс, найнижчий відповідно на підприємствах третьої оцінної категорії.

ВИСНОВОК

Отже, в організації статистичної діяльності країни світу обирають один з двох шляхів -  створення централізованої системи державної статистики або децентралізованої системи статистичних організацій. Перший шлях обрали країни Східної Європи, в тому числі й Україна,  Держкомстат України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Державний комітет статистики України.

Державний комітет статистики України (Держкомстат України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.  Держкомстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

Рішення Держкомстату України, прийняті в межах його повноважень, є обов"язковими для виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами.  

Держкомстат України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через територіальні та функціональні органи державної статистики.

Держкомстат узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Економічна статистика / За ред. С. Кошелюка та Л. Маріна. - К. 1994;

2.     Козаченко І. Статистика, посібник. - . К. 1999;

3.     Машин І.Р. Статистика. – К., 2004.

4.     Питання економіки і статистики /  За ред. В. Драгана. - К. 1995;

5.      Архіпова С. Статистика: Навч.-метод.посіб. / Національний технічний ун-т України "Київський політехнічний ін-т". — К. : Політехніка, 2004. — 68с.

6.      Балинова В. Статистика: В вопросах и ответах:Учеб. пособие. — М. : Проспект, 2004. — 344с

7.      Бараник З. Статистика: Навч. посібник для дистанційного навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Університет "Україна, 2006. — 268с.

8.      Захожай В. Статистика: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ Валерій Захожай, Іван Попов,; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2006. - 535 с.

9.     Левин А. Статистика: [Учеб. для техникумов по спец. 1710 "Экономика и планир. в отраслях нар. хоз-ва" и 1728 "Бух. учет, контроль и анализ хоз. деятельности"/ А. Е. Левин,. - 2-е изд., перераб. и доп.. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 198 с.

10.                        Лугінін О. Статистика/ Олег Лугінін. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 605 с.

11.                        Моторин Р. Статистика: Навчаль-но-методичний посібник для самостійного вивчення дисциплін/ Руслан Моторин, Едуард Чекотовський,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 265 с.

12.                        Статистика: Підручник/ За ред. С.С. Герасименка; М-во освіти і науки України; КНЕУ. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: КНЕУ, 2000. - 467 с.

13.                        Уманець Т. Статистика: Навчальний посібник/ Т.В. Уманець, Ю.Б. Пігарєв,. - К.: Вікар, 2003. - 623 с.