туристичні ресурси Криму

Міністерство освіти і науки молоді та спорту україни

Черкаський державний технологічний університет

Факультет економіки і управління

Кафедра  управління розвитком туризму

Індивідуальне завдання

На тему: туристичні ресурси Криму

Перевірив:                                                              Виконав:

К.і.н. доц. Скрипник Л.В.                                     Студент 1-го курсу                                                                                    
                                                 

                                                                                 Групи Т-24

                                                                                 Ясінський С.В

Черкаси 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………...3ст

Розділ І Природні туристичні ресурси криму………....4-20ст

Розділ ІІ  Історико культурні ресурси криму….............21-33ст

Розділ ІІІ  туристичної інфраструктури кримського          регіону  ……………………………………………34-38ст

Висновки………………………………………………39ст

Список використаної літератури…………………40-41ст

Вступ

Історико-культурна спадщина Кримського півострова – це найдавніші міста, це перехрестя культур та цивілізацій, поєднання історії далекої та недавньої. Але Крим – це також заповідні ліси, вихід до двох морів, мальовничі Кримські гори та цілющі мінеральні води. Саме тому на протязі останніх десятків років переважають розвиток курортно-лікувального туризму обумовлював другорядність вивчення історико-культурного потенціалу Криму.

На сьогоднішній день ця тема є досить актуальною, адже історико-культурні ресурси все більше перетворюються на вагомий чинник відновлення психічного здоров’я людей у всьому світі в цілому, і в нашій країні зокрема. Об’єктом дослідження даної теми є рекреаційні ресурси  Кримського півострова.Предметом дослідження виступають пам’ятки історії і культури, археологічні, містобудівні та інші пам’ятки, залишені по собі народами, які населяли територію півострова в період часу, визначений істориками як античність та середньовіччя а також природні ресурси і інфраструктура.

Розділ 1

Курорт – це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі і споруди з об"єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактика захворювань і для рекреації та підлягає особливій охороні.Курортно-рекреаційний комплекс відрізняється складною структурою. Він включає підприємства галузей спеціалізації, допоміжні і обслуговуючі виробництва, трудові ресурси, інфраструктуру, природні ресурси, характеризуються наявністю стійких зв"язків, особливо виробничих, створенням єдиних баз енергетики і будівництва, комунікацій і інженерних споруд, компактністю (цілісністю) території.Підприємства, що знаходяться на території курортно-рекреаційного комплексу, необхідно орієнтувати на замкнутість технологічних процесів, що є передумовами переходу до маловідходного та безвідходного виробництва, а промислові підприємства, що не відносяться до обслуговування курортно-рекреаційного комплексу винести за його межі, що має найбільше значення для раціонального природокористування і збереження комплексу рекреаційним.Кожен рекреаційний район володіє великою кількістю ознак. Основними ознаками (що відображають сутність) рекреаційних районів, по якісних і кількісних виразах яких можна не лише уловлювати відмінності між ними, але і виявляти їх індивідуальні риси, є:

1)            рекреаційна спеціалізація, що склалася, і міра її розвитку;

2)            наявність внутрішньої структурно-територіальної взаємозв"язаної рекреаційного обслуговування населення;

3)            рівень освоєння рекреаційної території;

4)            спільність проблем перспективного розвитку окремих частин даної території з позиції рекреаційної галузі.

Найбільш характерними ознаками курортних регіонів є курортно-рекреаційна спеціалізація і рівень освоєння курортно-рекреаційних територій.

Особливості номенклатури і рівня використання природних ресурсів, характерних курортним територіям, визначаються специфікою самої території і спеціалізацією видів економічної діяльності установ, які функціонують на ній. У Автономній республіці Криму переважають природно-рекреаційні, земельні і водні ресурси. Займаючи близько 4,5% площі України, Кримський півострів концентрує 29,6% всіх рекреаційних ресурсів.

Спеціальною постановою Кабінету Міністрів України до категорії лікувальні віднесено 15 грязьових родовищ і 13 великих родовищ мінеральних вод. Високу оцінку по світових стандартах мають бальнеологічні ресурси Криму, проте, вони використовуються на 30%. Лікування і оздоровлення, складають відповідно 11% і 70% від всіх цілей відвідин організованих рекреантов і як і раніше є основними.

По оцінках вчених Л.А. Багровою, Н.В. Багрова, В.С. Преображенського [1], Крим орієнтування займає четверте місце серед областей України по загальному природно-ресурсному потенціалу, з розрахунку на одиницю площі та на душу населення.

Рис. 1. Структура природно-ресурсного потенціалу АР Крим

Найбільший попит на природно-лікувальні ресурси, наявні та території АР Крим та які виступають як засоби виробництва, є: лікувальні грязі, мінеральні води, морські ресурси, пляжні ресурси, кліматичні ресурси.

Проаналізуємо стан природних лікувальних ресурсів, які складають основу організації відпочинку і лікування. Лише за умови поєднання природних лікувальних і рекреаційних ресурсів, зібраних в одному регіоні або на одній території, можна віднести цю місцевість до розряду курортно-рекреаційною і розглядати її як єдиний комплексний природний потенціал. Особливими властивостями володіють природні ресурси, такі як лікувальні грязі і мінеральні води. Детальніше зупинимося на кожному з них. Гідромінеральна база АРК представлена в таблицях 2 і 3.

Таблиця 2. Гідромінеральна база АРК

Таблиця3. Перелік водних об"єктів, що відносяться до категорії лікувальних

Родовища мінеральної води питного призначення знаходяться в Сакському, Кіровському, Бахчисарайському районах, Євпаторії, Феодосії та Ялті. Причому найбільші запаси має в своєму розпорядженні Сакський район (79%), за ним слідує Євпаторія (14%), а доля останніх регіонів невелика (рис. 2).

Рис. 2 Розподіл родовищ мінеральних вод питного призначення за курортними регіонами АР Крим

Родовища мінеральної води для зовнішнього вживання є в Сакському, Кіровському, Чорноморському та Ленінському районах Бахчисараю та Євпаторії. Найбільші запаси має в своєму розпорядженні Євпаторія (79%).

Родовища лікувальних грязей є в Ленінському (6), Чорноморському (2) і Сакськом (1) районах (рис. 3). Найбільші запаси грязей в Ленінському районі (73%), причому тут є не лише сульфідні, але і сопкові грязі мула. Освоєно лише 2 родовища: Сакське і Чокракське із запасами 4600 і 4800 тис. мЗ відповідно, що складає 32,7% від загальних запасів лікувальних грязей в Криму. Не експлуатуються 2 найкрупніших кримських родовища: Узунларське (9145 тис.м³) і Тобечикське (5500 тис. м³), розташованих в Ленінському районі, і крупне родовище Джарилгач (3100 тис. м³) в Чорноморському районі.

Рис. 3.Розподіл лікувальних грязей по регіонах АРК

Аналіз показав, що територія АРКрим володіє достатніми гідромінеральними ресурсами що дозволяють розвивати бальнеологічні і грязелікувальні курорти. Чим більш різноманітні рекреаційні ресурси, тим вище рекреаційний потенціал регіону та можливості його економічного розвитку і використання. Родовища лікувальних грязей знаходяться на прибережних територіях, частина солоних озер - це морські лимани, відокремлювані від моря насипами. У дрібних водоймищах, що добре прогріваються, з дуже солоною водою (ропою) створюються умови для утворення сульфідних грязей мула. У перспективі освоєння лікувальних грязей можна значно розширити (запаси їх складають 22,4млн. м³). Ресурси мінеральних вод, або бальнеоресурси, теж значні, оскільки представлені більше ніж 200 джерелами і свердловинами з вуглекислими, сульфідними, йодо-бромними і іншими типами вод (із загальними запасами до 14 тис. м³/добу.). Вони є у Феодосії, на Керченському півострові, у Саксько-Євпаторійському курортному районі, в гірському Криму біля селища Куйбишево (відомі Чорні води або Аджісу).

Рекреаційні кліматичні ресурси - це, перш за все, комфортні погодні умови впродовж майже цілого року, велика тривалість сонячного сяяння (2180-2470 ч/рік) і велика кількість ультрафіолетової радіації, чисте гірське (або степовий) повітря, насичений фітоцидами і морськими солями. Завдяки цьому на курортах успішно проводиться гелио- і аеротерапія (лікування сонцем і повітрям) [2].

Особливу цінність представляють морські та пляжні ресурси (рис. 4). Купальний сезон (коли вода моря прогрівається до температури зверху +17⁰⁾ триває 4,5-5 міс. Пляжі всілякі: черепашково-піщані (на західному побережжі, Керченському півострові, Арабатській стрілці), гравієво-піщані (Ніколаєвка, Піщане, Судак), галечні для валуна (Південний берег). Протяжність берегів Криму - 900 км., в т.ч. використовуваних пляжів півострова досягає близько 500 км., а їх ширина на окремих ділянках західного і східного побережжя - 50-60 м. Але саме там, де сформувалися основні курорти, де створена рекреаційна інфраструктура (дороги, готелі, ресторани), куди спрямовується потік відпочивальників (тобто Південний берег Криму), пляжі невеликі, переобтяжені і із-за забруднення екологічно небезпечні.

Рис. 4. Розподіл пляжних ресурсів по курортних регіонах

-           Аналіз окремих курортних регіонів Криму дозволив зробити наступні виводи:

-           Запаси природних лікувальних ресурсів розподілені по території Криму не рівномірно. Тому курортні регіони мають різний природно-ресурсний потенціал.

У Криму виділяється декілька типів курортів:

-           курорти бальнеогрязьові, де як основні лікувальні чинники використовуються природні мінеральні води і грязі. До цього типа відносяться курорти Саки, Євпаторія, Феодосія;

-           курорти бальнеологічні, де як основні лікувальні чинники використовується клімат і порідні мінеральні води. Єдиним курортом цього типа є Меласс;

-           курорти грязьові, де як основний (або одного з основних - разом з кліматом, природними мінеральними водами) природний лікувальний чинник використовуються лікувальні грязі (Саки, Чокрак і деякі інші).

-           Для організації курортів в Роздільнянському та Сімферопольському районах відсутні необхідні природні лікувальні ресурси.

-            Лише як кліматичні можуть розвиватися курорти в м. Алушта, р. Судак, де відсутні лікувальні грязі, і в м. Ялта, де є незначні запаси мінеральних вод. При цьому найбільш перспективним є м. Ялта.

-           Бальнеологічні курорти району Бахчисараю і м. Феодосія мають в своєму розпорядженні середні по величині запаси мінеральних вод, що практично не дозволяє розширити базу бальнеолікування.

-           Значний лікувально-оздоровчий потенціал мають м. Євпаторія, Ленінський, Сакський і Чорноморський райони. У Ленінському і Чорноморському районах в перспективі можуть бути організовані досить крупні бальнеогрязьові курорти, але зараз наявні родовища мінеральних вод і лікувальних грязей не використовуються. Перспективи розвитку як бальнеогрязьові курортний регіон має Сакський район. Бальнеологічний курорт Євпаторія має в своєму розпорядженні великі запаси мінеральних вод, але його подальшому розвитку перешкоджає мала ємкість пляжів.

-           Приморські кліматичні і гірськокліматичні курорти мають чітко виражену сезонність в обслуговування великих туристичних потоків, а бальнеологічні курорти, хоча і використовуються цілорічно, розраховані на вузький круг рекреантов. Поєднання ж всіх цих типів ресурсів дозволяє рекреаційному сектору економіки забезпечити безперебійне функціонування круглий рік. Курорти Криму, наприклад, з квітня по листопад можуть функціонувати як приморський кліматичний і бальнеогрязьовий курорт, а з листопада по квітень – як гірськокліматичний і бальнеогрязьовий. Такий сезонний перерозподіл навантаження на природні комплекси дасть можливість раціонально їх використовувати [3].

Автономна республіка Крим займає перше місце по кількості оздоровчих установ, а також по ємкості санаторно-курортних підприємств в Україні.Санаторно-курортне господарство є однієюіз провідних галузей республіки. У 1991 році в Криму відпочило 8 млн. чол.  з країн СНД і близько 100 тис. чоловік з країн далекого зарубіжжя. До кінця 90-х років кількість відпочивальників в Криму знизилася майже в чотири рази, проте з 2000 року ця цифра почала зростати і в 2010 році склала 5,6 млн.чол.

Санаторно-курортний комплекс Криму спирається на потужну ресурсну базу, яка включає пляжі протяжністю 517 км., мінеральні води при дебіті 300 тис. м.куб в добу, море, морське і лісове повітря, а також кліматичні особливості дозволяють здійснити оздоровлення і лікування приїжджих. Різноманітність і безліч пам"ятників історії і культури, а так само особливості природних ландшафтів створюють сприятливі умови для розвитку різних видів туризму, а отже і санаторно-курортного комплексу Криму [4].

Санаторно-курортний комплекс Криму в 2008 році включав 549 санаторно-курортних і туристичних установ. У структурі санаторно-курортного комплексу Криму можна виділити установи наступніскладові: бази відпочинку; пансіонати відпочинку; дома відпочинку; пансіонати з лікуванням; санаторії-профілакторії; санаторії.

Рис. 5. Структура санаторно-курортного комплексу Криму за типом установ

Розглядаючи територіальну структуру санаторно-курортного комплексу Криму, можна виділити три основні курортні регіони. На Південний і Південно-східний берег доводиться 64% рекреаційних підприємств, Західний берег – 33%, Східний берег – 15%, глибинні території – близько 2%. Найінтенсивніше реакційні ресурси використовуються на південному і південно-східному побережжі, а так само в районі міст Євпаторії і Саки. Проте варто відзначити, що рекреаційні ресурси Криму використовуються не на повну потужність. Питома вага освоєної території Криму складає близько 30% від загального потенціалу Криму.

На ринку санаторно-курортних послуг Криму в 2010 році функціонувало 548 підприємств, найбільшу питому вагу серед яких займають бази відпочинку і санаторії. Необхідно відзначити, що з 2000 року спостерігається стійка тенденція зростання кількості санаторно-курортних установ.

Рис. 6. Існуюча кількість санаторно-курортних установ у АР Крим

Разом із збільшенням кількості підприємств санаторно-курортної галузі, кількість місць в них скорочується, що обумовлене щорік зростаючим рівнем попиту на номери підвищеної комфортності. У зв"язку з цим, санаторно-курортні установи в цілях підвищення конкурентоспроможності і якості послуг, що надаються, виробляють оновлення фондів, що є у них, і поступово виводять із складу номерного фонду 2-ої і 3-ої категорій комфортності.

Сегментація підприємств на ринку санаторно-курортних послуг Криму вироблена по наступним чинником:

-         за формою власності;

-         за місцем розташування;

-         за потужністю номерного фонду;

-         за заповнюванням номерного фонду.

Найбільшу питому вагу займають підприємства колективної власності – 42%. Державна власність 40% всіх підприємств. Приватна власність складає 11%. Комунальна власність і спільні підприємства складають відповідно 5% 2%.

Рис. 7.Структура за формою власності

На південному побережжі сконцентрована більше половини всіх санаторно-курортних підприємств Криму, деталізація їх по містах приведена в діаграмі.

Рис. 8. Сегментація за місцем розташування

Найбільша потужність підприємств курортно-рекреаційної сфери в Ялті – 25% загальній потужності. На другому місці знаходиться Євпаторія - 22%. На третьому місці знаходяться підприємства Алушти.

Рис. 9. Потужність санаторно-курортних підприємств Криму

Заповнювана є одним з основних показників ефективності функціонування підприємств санаторно-курортного і готельного господарства, зокрема їх номерний фонд.

Рис. 10. Річна та сезонна (період з червня по вересень) заповнювана санаторно-курортних підприємств Криму.

Середня річна заповнюваність санаторно-курортних підприємств Криму складає не більше 20%. Такий низький рівень завантаженості зумовлений сезонною роботою більшості підприємств санаторно-курортного комплексу. У пік сезону завантаження санаторно-курортних підприємств Криму в 3-4 рази перевищує рівень річних показників.

Максимальне сезонне завантаження спостерігається на західному побережжі: у Євпаторії і Саках. Найбільше річне завантаження спостерігається на підприємствах Євпаторії, Алушти і Ялти, оскільки в даних регіонах сконцентрована більшість цілорічних установ. Найменший рівень заповнюваної спостерігається в Раздільнянському та Совєтському районах, що пов"язане з неосвоєністю даних районів як курортів, низьким рівнем обізнаності споживачів про курортну пропозицію, а також низьким рівнем послуг, що надаються, і коротким курортним сезоном.

Комплексне навантаження на природне середовище характеризують: щільність населення, питома вага міського населення, міра територіальної концентрації виробничих фондів, густина шляхів сполучення, рівень територіальної концентрації видобутку мінеральної сировини. При надмірно тривалому рекреаційному навантаженні природне середовище, не дивлячись на те, що рекреаційна діяльність є одним з найбільш екологічно безпечних видів народного господарства, зазнає серйозні зміни. Форми негативного впливу досить всілякі: виштовхування надґрунтового покриву; пошкодження дерев; деградація рослинного покриву унаслідок збору грибів, ягід і кольорів; ущільнення ґрунту; відлякування тварин, виснаження рибних і мисливських угідь; осипання схилів; виникнення лісових пожеж, забруднення поверхневих водоймищ. Специфічним негативним явищем надмірного рекреаційного навантаження є створення психологічного дискомфорту для відпочивальників, що наводить до зменшення рекреаційного ефекту, або до припинення його дії. Швидкий розвиток рекреації, зростання туристичних потоків вимагає особливої уваги до охорони природи і пошуку нових територіальних форм її організації. Останнім часом, у зв"язку із зростанням потреб в рекреаційних територіях, велика увага приділяється природоохоронним заходам. Під час здійснення заходів щодо охорони природи особлива увага звертається на збереження і охорону природного середовища приміських зон відпочинку [5].

Система господарювання, що склалася в останнє десятиліття, в Криму з ухилом на індустріалізацію, хімізацію і інтенсивне землеробство, масова неконтрольована забудова прибережної смуги лісового заповідного фонду, тобто некерована і нестримувана урбанізація, привели до дуже серйозних екологічних проблем (забруднення повітряного середовища, морить, лікувальних курортних ресурсів пестицидами, нафтопродуктами, важкими металами і ін.). Це безпосередньо впливає на епідеміологічну і санітарно-гігієнічну обстановку півострова і, як наслідок, на лікувально-оздоровчий потенціал кримських курортів.

Так, технологічне втручання в природу морського побережжя спричинило значні матеріальні збитки, завдавши шкоди територіям, які мають велику рекреаційну цінність. Антропогенне навантаження на екосистеми Чорного моря перетворило його на місця концентрації забруднення. Понад 80% забруднюючих речовин поступає до моря з водами великих і малих річок зі всієї  водозбірної площі, а це майже 1,9 млн. км² земель і 17 держав. Основними джерелами забруднення морського басейну є річковий стік, скидання промислових стоків індустріальних об"єктів в прибережній зоні; скидання побутових стоків населених пунктів, особливо великих міст, розташованих на побережжі; забруднення від курортно-рекреаційної і туристичної діяльності; змивання; аварійні скидання; дренажні і стічні води зрошувальних систем, сільськогосподарських угідь, тваринницьких комплексів; атмосферні перенесення. Такий стан речей значно знижує здібність екосистеми до самоочищення.

На сьогодні значні проблеми стоять перед найбільшим курортом Криму – Ялтою. До складу Ялтинського курортно-рекреаційного регіону входять наступні селища: Алупка, Гаспра, Гурзуф, Корєїз, Лівадія, Місхор, Ореанда, Сімеїз, Форос. Екологічні проблеми Ялти пов"язані з розміщенням пасажирського порту безпосередньо в районі пляжів, поганим очищенням господарчо-побутових стічних вод міста, які викидаються по глибокому колектору в морі. Малі річки Учансу і Дерекойка, що пересікають місто, виносять в морі в районі пляжів велику кількість нафтопродуктів, органічних речовин, які змиваються з міських територій.

Високе рекреаційне навантаження на Ялтинське побережжя в період курортного сезону, викликана великим напливом організованих і, головним чином, неорганізованих відпочивальників, викликає додаткове забруднення морського середовища. Мікробне забруднення прибережної смуги моря часто є причиною закриття пляжів в літній період [6].

Кримський хребет, який захищає Південний берег Криму, від проникнення холодних вітрів з півночі, погіршує умови провітрювання. Відпрацьовані гази автомобільного і морського транспорту накопичуються в повітряному просторі міста. Влітку при тривалому штилі виникають явища, близькі фотохімічному смогу.

Серйозне занепокоєння викликає проблема видобутку газу та нафти на шельфі Чорного моря. Розвідані тут запаси газоконденсатної сировини для енергозабезпечення Криму є дуже привабливими. Екологічно безпечний морський видобуток газу і нафти технічно можливий. Проте є негативні приклади, де інтенсивно забруднюється як морське середовище, так і побережжя, оскільки у відвалах накопичується сірка і сірчані з"єднання, які утворюються при очищенні здобутого газового конденсату.

Яскравим прикладом цього є масштабна аварія на буровій платформі компанії BP (), що видобувала нафту у Мексиканській затоці. Тільки за приблизними підрахунками, безпосередні економічні збитки від ліквідації наслідків цієї аварії склали понад 1 млрд. дол. США. Ця аварія спричинила до значних збитків в туристичній галузі у Мексиканській затоці, а екологічні наслідки важко піддаються кількісній оцінці.Тому, забороненим є розміщення екологічно небезпечних виробництв у рекреаційних зонах, оскільки їх відходи знижують якість рекреаційних ресурсів

Розділ 2

1.Історико-культурні ресурси є важливою складовою туристсько-рекреаційного потенціалу. Пам’ятки історії і культури відіграють особливу роль в розвитку туристичної діяльності, являючи собою наочне свідчення таланту українського народу, його тисячолітньої історії. Крім того, історико-культурні ресурси являють собою важливе джерело поповнення державного та регіонального бюджетів.

За визначенням, історико-культурні рекреаційні ресурси – це пам’ятки культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані для задоволення духовних потреб населення. Вони відзначаються великою різноманітністю і включають історико-архітектурні, археологічні та історичні пам’ятки, твори монументального мистецтва, етнографічні особливості території, традиційні промисли і ремесла (народні традиції, вірування, образотворче мистецтво тощо).

До складу архітектурно-історичних ресурсів входять шість основних типів архітектурно-містобудівних споруд (споруди громадської, промислової, культової архітектури, садово-паркового мистецтва, архітектурні монументи та скульптурні пам’ятники).

Пам’ятками історії і культури є споруди, пам’ятні місця і предмети, пов’язані з історичними подіями в житті народу та розвитком суспільства і держави, витвори матеріальної і духовної творчості, які мають історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.

Серед всіх видів історико-культурних ресурсів,даної теми безпосередньо стосується історико-архітектурна спадщина, що є однією з видів суспільно-історичних рекреаційно-туристських ресурсів. При визначенні видів історико-архітектурної спадщини, пам’яткоохоронна методика базується на історико-географічному, мистецькому, науковому критерії, а також враховує інші аспекти суспільно-історичної значущості об’єктів історико-культурної спадщини. Для кожного з видів пам’яток той чи інший аспект суспільної цінності буде визначальним. Стосовно ж пам’яток містобудування та архітектури, кожна окрема пам’ятка в сукупності певною мірою становитиме і історичну, і наукову, і мистецьку цінність. Таким чином, пам’яткою архітектури є будь-який твір архітектурно-будівельної діяльності людини, який становить для суспільства історичну, наукову, мистецьку або іншу культурну цінність. Розуміння сутності пам’ятки архітектури, усвідомлення її суспільної значущості є важливою передумовою вирішення комплексну питань, пов’язаних з її охороною, реставрацією та використанням.

Історична цінність пам’яток архітектури полягає передусім в їх пізнавальній ролі як джерел історичної інформації. Пам’ятки архітектури своїми формами, «ритмами», образами здатні відбивати матеріальне й духовне життя суспільства певного історичного періоду: суспільний устрій, рівень розвитку економіки, світогляд, культуру, побут, традиції населення. Як результат колективної творчості іноді цілого покоління, пам’ятка архітектури вбирає в себе цілий пласт суспільного досвіду, інтегрує науку і культуру багатьох поколінь людей. Навіть кожен окремо взятий історико-архітектурний об’єкт є хранителем певного досвіду, певних культурно-історичних традицій нації. Ця функція значно підсилюється, якщо ми розглядаємо історико-архітектурні комплекси, історичні центри міст або останні в цілому.

Важливим показником, який визначає наукову значущість пам’ятки архітектури, є хронологічний: чим давніша пам’ятка, чим вищий відсоток автентичності, збереженості її матеріальної структури, тим вищий ступінь наукової, історичної, туристсько-пізнавальної цінності об’єкта. Суттєвим є

урахування наукової значущості матеріальної структури пам’яток архітектури зі складною історією будівництва – таких, які не раз перебудовувалися.

Важливим аспектом суспільної значущості пам’яток архітектури є естетична цінність, яка обумовлена художніми достоїнствами архітектурної форми, виразністю архітектурних деталей декоративних елементів. Таким чином, історична, наукова, естетична, художня цінність пам"ятки становлять суть її історико-культурного змісту. Крім перелічених чинників суспільно-історичної цінності історико-архітектурних об’єктів, на збереженні пам’яток і їх історико-культурному змісті позначається утилітарна значущість (можливість їх використання в сучасних умовах). Отже, історико-архітектурні об’єкти, архітектурна форма і матеріальна структура яких втілює в собі культурно-мистецькі досягнення певного історичного періоду або ж увібрали нашарування наступних етапів розвитку і є хранителями інформації, що становить історико-культурний, рекреаційно-пізнавальний інтерес, мають бути збережені як документи історії, твори архітектури і мистецтва, рекреаційно-туристські об’єкти.

Таким чином, пам’ятки архітектури та містобудування є характерні, традиційні або ексклюзивні, унікальні, громадські, культові, промислово-виробничі, військові споруди, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, архітектурні монументи та скульптурні пам’ятники (пам’ятники монументального мистецтва), які зберегли свою автентичність і становлять історичну, наукову, мистецьку та іншу історико-культурну цінність.        

Ще одним видом історико-культурних ресурсів, виділення якого знайшло підтримку лише серед деяких науковців.

Подійні рекреаційно-туристські ресурси – найсуттєвіші прояви соціального та природного руху, знакові події в історії певної території (держава, регіон, місто), у даному дослідженні – знакові прояви часу та території; складова диверсифікованого ресурсно-рекреаційного поля. Подійні РТР включають політичні, військові, культурні, економічні, екологічні події «за модулем». Подійні РТР – специфічний вид інформаційних ресурсів, які можуть відображуватися в меморіальному літописі відповідної території.

Історичні події – сфера дослідження історичної науки. А оскільки об’єктом і предметом історико-географічного, історичного (в ряді випадків і рекреаційно-географічного) пізнання є минуле (у даному дослідженні – події, що вже відбулись), яке неможливо спостерігати безпосередньо, інформація про нього міститься в історичних, історико-географічних, рекреаційно-географічних джерелах. До них належить уся сукупність речових, письмових, образотворчих, фонічних та інших пам"яток і матеріалів, в яких так чи інакше відбито минуле.

Події можуть підсилюватись матеріальними пам"ятками, а можуть зберігатись лише в нечисленних і забутих літературних джерелах, а то і

взагалі лише в пам’яті населення та окремих свідків.

Таким чином, історико-культурні ресурси – це і матеріальні, і духовні пам"ятки народу, які відіграють велику роль як у формуванні світогляду народу, так і для задоволення матеріальних, в т. ч. і туристичних потреб.

2. Сучасний стан використання історико-культурних ресурсів Криму

Крим володіє величезним різноманіттям пам’яток історії і культури, залишених різними народами, для яких в певні періоди історії територія півострова являла собою постійне або тимчасове місце проживання. На сьогодні ці пам’ятки перетворилися на образи та складові людського уявлення про побут, життя і культуру того чи іншого народу, розвитку того чи іншого давнього міста чи селища Криму. Для вчених та науковців об’єкти історико-культурної спадщини можуть слугувати орієнтирами для визначення та дослідження різних періодів історії, особливостей культури, звичаїв та традицій народів, територію Криму.

Багата історико-культурна спадщина півострова є достойним внеском до світової скарбниці. Протягом всієї своєї багатовікової історії Крим неодноразово включався до сфери впливу світових імперій. Сліди матеріальної культури, залишені багато численними народами, які і нині проживають на території півострова, дозволяють судити про життя та побут наших пращурів, зазирнути в далеке минуле. Саме на території Кримського півострову розташовані найдавніші міста України та Європи (Керч, Феодосія, Севастополь та інші). Ці міста процвітали, коли не було ще ні Лондону, ні Парижу, ні Києва, ні Москви.       

Пам’ятки, залишені сучасності у спадок античністю і середньовіччям мають загальносвітове історико-культурне значення, оскільки виступають носієм історії давніх світових конфесій та релігій, моральних принципів та елементів культури різних народів, Кримський півострів.

З точки зору туризму, історико-культурна спадщина Криму володіє величезним потенціалом, який характеризується значною цінністю пам’яток історії і культури на ринку туристичних послуг як в загальнодержавному значенні, так і на міжнародному рівні. Історико-культурна спадщина Криму як об’єкт туризму

Вже багато десятиліть Крим є крупним туристичним центром нашої країни. Мільйони людей щорічно приїздять сюди на відпочинок, виявляючи величезний інтерес до численних визначних місць півострова, археологічних, архітектурних та інших пам’яток.

Пам’ятки античності та середньовіччя, як ніякі інші на території Криму, відзначаються значною історико-культурною цінністю та користуються великою популярністю серед цінителів старовини та просто любителів історії, які приїздять до Криму з єдиною метою – на власні очі побачити залишки давніх культур та цивілізацій, відчути сильну енергетику цих унікальних місць, чи хоча б спробувати уявити собі життя на цій землі, що розвивалося тут сотні років тому назад.

Як вже зазначалося в попередніх розділах, використання історико-

культурної спадщини Кримського півострова протягом розвитку туристської

справи в Україні, завжди мало другорядне значення порівняно з курортно-лікувальним туризмом. Це пояснюється поганим ступенем збереженості пам’яток історії і культури, слабкою розробленістю методології дослідження історико-культурної спадщини, і, насамкінець, головне – недостатнім фінансуванням відповідних проектів з боку держави. Тому лише відносно недавно почав набирати оберти такий напрям туризму, як використання історико-культурної спадщини в туристських екскурсійних маршрутах.

Якщо говорити конкретно про пам’ятки спадщини античності та середньовіччя на території Криму, то саме вони найактивніше використовуються в маршрутах історичного спрямування, оскільки володіють величезним історико-культурним потенціалом та мають загальносвітове значення.

Найрозповсюдженішими туристськими маршрутами, в яких можуть бути використані пам’ятки античності та середньовіччя, є «Екскурсії по античних давньогрецьких містах (Пантікапей, Херсонес, Керкінітіда, Неаполь Скіфський)», маршрути «По середньовічних печерних містах Криму (Чуфут-Кале, Ескі-Кермен, Мангуп-Кале)», а також загально-оглядові екскурсії по старовинних історичних містах півострова.

Також великою популярністю користуються державні історико-культурні заповідники, створені на базі комплексів історико-містобудівної спадщини півострова:

1.  Державний архітектурно-історичний заповідник «Судацька фортеця» у м. Судаку (1958 р., є філією Національного заповідника «Софія Київська»)

2.  Державний історико-культурний заповідник у м. Керчі (1987 р.)

3.  Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бахчисараї (1990 р., до його складу входять печерні міста Ескі-Кермен і Чуфут-Кале)

І, нарешті, четвертий – Алупкінський державний палацово-парковий музей-заповідник, який, однак, не можна віднести до теми даної курсової роботи.

Всі ці історико-культурні заповідники включають в себе велику кількість музеїв та цікавих місць, які відкриті для відвідувачів і активно використовуються в якості туристських об’єктів.

Головною проблемою розвитку туризму в цій галузі є недостатній для показу рівень збереженості пам’яток, який внаслідок використання цих пам’яток в туристській діяльності тільки погіршується. Це призводить до невпинного скорочення кількості цінних пам’яток, і, як наслідок, знижується їх атрактивність для туристів.

Однак, незважаючи на всі проблеми та недоліки, в перспективі можуть бути створені нові маршрути з використанням нововиявлених пам’яток (в основному історико-архітектурних та архітектурно-містобудівних), оскільки постійно проводяться нові і нові розкопки, і ще тисячі унікальних знахідок чекають на нас у майбутньому.

Підсумовуючи вищезазначене, можна говорити про недостатній ступінь збереженості історико-культурної спадщини Криму, і, як наслідок, недостатню задіяність її в туристській сфері. Однак, володіючи величезним історико-культурним потенціалом, об’єкти історії і культури можуть і повинні використовуватися для туристичних потреб, адже, як свідчить зарубіжний досвід, вміла організація їх показу та широка реклама дали б значний економічний ефект.

4. Найпопулярніші об"єкти туризму та екскурсій у Криму по містах і районах Крим - дивовижне місце, немов спеціально створене для відпочинку. Здавна півострів притягував своїм географічним положенням, м"яким кліматом, незвичайно красивою природою, древньою історією. Вік таких міст як Євпаторія, Феодосія або Керч налічує вже біліше двадцяти п"яти століть, занаменіт на весь світ місто слави - Севастополь. Тут найтіснішим чином переплелися всі періоди історії. 
Славу Криму-курорту кували знамениті політики і полководці, художники і поети - Олександр III та Микола II, Олександр Пушкін і Олександр Грибоєдов, Микола Гоголь, Антон Чехов, Іван Айвазовський, Максиміліан Волошин і багато-багато інших. 
Список самих популярних об"єктів Криму по містах і районах:

  Севастополь та регіони

  Бахчисарайський район

  Сімферополь і Сімферопольський район

  Євпаторія і Сакський район

  Чорноморський, Роздольненський, Красноперекопський райони

  Велика Ялта

  Велика Алушта

  Судацький район

  Білогірський район і Старий Крим

  Феодосія і Коктебель

  Керченський півострів

Кримський півострів знаменитий багатим історичним минулим. Древня земля Таврики стала домом різних народів: войовничим кіммерійцям і скіфам, вмілим містобудівникам грекам, заповзятливим Генуї, кочівникам татарам. Їх культури та вірування переплелися, взаємно збагативши одна одну. Збереглися численні історичні та культурні пам"ятки, а також місця, які стали святинями для представників різних релігій: мусульман, іудеїв і християн. Православним святинь Криму присвячений один з розділів сайту. Розділи про інші релігімя Криму (мусульманство, іудаїзм) знаходяться в стадії розробки.Самобутніми пам"ятниками середньовічної культури є численні печерні міста Південно-Західного Криму - Мангуп, Чуфут Кале, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен та інші. У цих місцях є житла і монастирі , які вражають своєю неповторною розписом. Стиль і розпис середньовічних замків знайшли втілення у численнихпалацово-паркових ансамблях. Це палаци Воронцова в Сімферополі і Алупці, Голіциної в Гаспрі, Ластівчине гніздо, палац Гагаріна в Утьосі, палацово-паркові ансамблі в Лівадії і Массандрі. 
Палаци і паркам Криму ми присвятили один з розділів сайту.Крим - один з найдивовижніших та найпрекрасніших куточків нашої землі. "Орденом на карті світу" назвав його чилійський поет Пабло Неруда. "Природним музеєм, що зберігають таємниці тисячоліть - О. С. Грибоєдов. Омивається Чорним і Азовським морями, він приваблює сотні тисяч туристів винятковою різноманітністю дивовижних по красі і самобутності місць, які не тільки радують погляд, вражають уяву, але і володіють цілющими силами. Тут родючі степи і мляві солончаки, дивовижні за красою Кримські гори і зелені передгірні долини. Особливою популярністю користується смужка кримської землі з цілющим субтропічним кліматом, що іменується Південним берегом Криму.Кримська земля зберігає безліч чудових пам"ятників історії і культури. З незапам"ятних часів тут селилися люди, жили численні народи та народи, народжувалися і вмирали держави, виникали і стиралися з лиця землі міста й села. Протягом багатьох століть взаємовплив античної (грецької та візантійської), мусульманської і юдаїські, давньослов"янської, вірменської та інших культур і традицій народів, що населяли цей дивовижний край, перетворило Крим в унікальний історико-культурний заповідник, рівного якому, мабуть, немає у світі. Одних тільки пам"яток історії, археології та культури в Криму налічується більше 4 тисяч, багато з яких мають світове значення.Популярними об"єктами туризму є пам"ятки різних етносів, які в різний час населяли кримську землю. Наприклад, в Севастополі збереглися залишки давньогрецького міста Херсонеса . Руїни житлових будівель, храмів, мощьних оборонних стін свідчать про драматичну історію міста, який протягом багатьох століть вів виснажливу боротьбу з ворожими сусідніми народами. У Керчі зберігся підземний склеп Деметри, на вершині гори Мітрідат розташовувався стародавній акрополь. Фрагменти штучних терас, підтримуваних підпірними стінами, залишки жител, фрагменти стародавніх фортець Мирмекія, Тірітака, Німфея та інших свідчать про могутність Боспорського античної держави. Розкопки величних курганів, що піднімаються над Вижену сонцем землею, дозволяють оцінити яскраві зразки самобутньої кримської античної культури, в якій грецька культура переплелася з мистецтвом кіммерійців, скіфів, сарматів, таврів та інших етносів.Античним пам"ятників згодом наслідували архітектори XIX і XX століть. Особливо багато стилізованих пам"ятників у той час було створено в Севастополі - це і Графська пристань , і Петропавлівський собор , і пам"ятник Затопленим кораблям, і багато інших. Античні архітектурні твори також служили зразками при створенні Володимирського собору у Херсонесі , Воскресенської церкви у Форосі. На Південному березі зводилися вілли, дачі, палаци, особняки з глухими масивними стінами, на тлі яких і сьогодні виділяються витончені портики з колонами або каріатидами. Всередині ж (наприклад, в Лівадійському палаці) влаштовувалися затишні дворики в оточенні тінистих дерев.самобутніми пам"ятниками середньовічної культури є численні печерні міста Південно-Західного Криму - Мангуп, Чуфут Кале, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен та інші. У цих місцях є житла і монастирі , які вражають своєю неповторною розписом. У смутні часи тут ховалися від варварських набігів місцеві жителі. Крім укріпних стін, оборонних башт, монастирів і фортець тут можна бачити численні висічені в кам"яних масивах приміщення виробничого, господарського і військового призначення. У цих місцях є житла і монастирі, які вражають своєю неповторною розписом. Таємничі історії та легенди постійно привертають сюди не лише археологів, а й численних мандрівників. Стиль і розпис середньовічних замків знайшли втілення у численних палацово-паркових ансамблях. Це палаци Воронцова в Сімферополі і Алупці, Голіциної в Гаспрі, Ластівчине гніздо, палац Гагаріна в Утьосі, палацово-паркові ансамблі в Лівадії і Массандрі.Що виділяється на тлі скелястих гір конусоподібний силует Вірменської церкви в Ялті - абрис іншої культури. Подібні будівлі є в Євпаторії, у Старому Криму та в інших місцях Криму. Монастирський комплекс Сурб-Хач (Святий хрест) поблизу Старого Криму являє собою прекрасний пам"ятник вірменської архітектури, що відрізняється найвищою якістю стенорезная робіт, тонкою узгодженістю об"єктів і просторової чіткістю їх розташування. Монастир заснований в першій половині XIV століття, архітектурний ансамбль створювався змінювали один одного зодчими аж до кінця XVI століття. Приміщення і фонтани монастиря прикрашені різьбленими кам"яними плитами з нескінченним розмаїттям малюнків.У багатоколірну етнічну палітру кримського середньовіччя вплетені колоритні візерунки кримськотатарської культури. Це Бахчисарай з його мечетями і мінаретами, банями і медресе, це Білогірськ з його караван-сараями і дюрбе.Бахчисарайський ханський палац - історико-архітектурний пам"ятник, що створювався в XVI-XVIII століттях. Комплекс споруд включає кілька палацових корпусів, гарем, сади, соколине вежу, Дюбрей Діляри-бікеч, фонтан сліз, мечеті і цвинтар династії Гіреїв. До будівництва палацу залучалися майстри з Ірану, Туреччини, Русі, Італії. Середньовічна східна екзотика та пам"ятники старовини Бахчисарая надихали творчість багатьох поетів і художників. Пушкін і Міцкевич, Бунін і Ахматова присвячували свої твори Бахчисараю, ханського палацу та мальовничих околицях міста.На тлі великовагових кам"яних стін виділяються тонким різьбленням візерункові решітки галерей і балконів. Це Бахчисарайський палац з його дивним Фонтаном сліз, це пам"ятники кримськотатарської середньовічної культури в Старому Криму (Солхат), Білогірську (Карасубазар), Феодосії (Кафе), Євпаторії (Гезлев), Сімферополі (Ак-Мечеть) і інших селищах. Яскраві та самобутні пам"ятки мусульманської архітектури в поєднанні з елементами архітектури епохи Ренесансу приваблюють туристів своєю екзотикою і несподіваним рішенням у віллах Сімеїзу і Меласю, палаці бухарського еміра в Ялті і дачі "Кічкіне", в палацово-парковий ансамбль "Дюльбер" у Місхорі.Не можна не сказати про історію караїмів, нащадків хозар, які в силу міграційних процесів переселилися до Литви, Польщі і західні регіони України, залишивши в Криму памятнікісвоей культури. Культові будівлі караїмів для проведення юдаїські обрядів - кенаси, побудовані в Чуфут-Кале і Євпаторії, багато в чому наслідували традиції Ближньої Азії. Вони і зараз приваблюють своєю вишуканістю, геометричною чіткістю і декоративним оформленням інтер"єрів.У Криму з його багатим історичним минулим, насиченим культурним та етнічним спадщиною, яскравою сторінкою історії художніх культур і стилів стала епоха класицизму і ампіру, що виразилася в плануванні Сімферополя, Севастополя , Керчі та інших міст. Про це свідчить яскрава і святкова архітектура центральних районів міст, ошатні форми прибуткових будинків з магазинами та кафе, готелів і ресторанів на набережних Ялти, Феодосії, Євпаторії.Поступь століть і десятиліть становлять нерозривний ланцюг епох, зримо втілену у творах античності та середньовіччя, минулого і сьогодення. Крим з його культурною спадщиною, екологією та туристично-рекреаційним потенціалом має перетворитися на цілісний культурно-історичний і унікальний природний національний парк.Популярністю користуються багато музеї та картинні галереї півострова. Сьогодні музейні установи є у кожному місті. Вони мають великі цікавими колекціями.Найстаршим в Криму музеєм є Феодосійський краєзнавчий музей, заснований ще в 1811 році. Його експозиція розповідає про більш ніж двотисячолітній історії міста. Феодосійська картинна галерея - перший в Криму художній музей. Галерея була заснована в 1880 році І.К. Айвазовським, побудував для неї спеціальний будинок, і Заповідаючи їм рідного міста. У галереї зберігається більше двох тисяч полотен, акварелей, малюнків.Музеї А.С. Гріна у Феодосії та Старому Криму, де жив письменник-романтик кілька останніх і найбільш плідних років свого життя, дозволяють зануритися в світ героїв його творів.У Коктебелі знаходиться будинок-музей поета, художника, літературного критика Максиміліана Волошина.У буяє білими плямами історії кримського середньовіччя яскравий слід залишило князівство Феодоро, яке лягло жертвою завойовників понад п"ятсот років тому. Вже відкрито багато таємниць цієї фортеці, поповнюються експозиції музеїв. Саме місце розташування Феодоро ставить перед археологами все нові і нові дослідні завдання.Не можна забувати і про те, що Крим - це колиска християнства. Тут, у Херсонесі , князь Володимир прийняв християнську віру. У цьому сенсі Крим можна порівняти хіба що з Єрусалимом.Кримські лимани - ще один унікальний туристичний ресурс. Ще в V столітті до нашої ери "батько історії" Геродот згадував про цілющі властивості озер з брудом при використанні "єгипетського" методу лікування. Нею покривають хворого, а після висихання бруду на сонці омивають солоною водою.Крим багатий різноманітними мінеральними й термальними (теплими і гарячими) джерелами з цінних йодобромні складом. Захоплення викликають каньйони й водоспади, мальовничі береги численних річок і озер Криму. А таких дивовижних по красі карстових печер, як в Криму, мабуть, ніде в світі не зустрінеш. Крижані джерела і водоспади, красиві підземні річки - все це прекрасний підземний світ Криму.У Криму проводяться рок-фестивалі, фестивалі бардівської пісні, фестиваль електронної музики KaZaнтіп, джазові фестивалі, кінофестивалі та фестивалі гумору, фестивалі та змагання повітроплавців . На Донузлаві можна відвідати підводний музей скульптур.Рекреаційно-курортний та туристично-екскурсійний потенціал Криму величезний. У будь-який час року, навесні і влітку, взимку та восени, кримчани порадують Вас свім гостепрімством. Всіх хто бажає провести свою відпустку або канікули, ділові зустрічі або наукові семінари та конференції, поєдную чи активний та здоровий відпочинок, цілюще кримське повітря з домашнім затишком, багатогранною екскурсійної програмою, - всіх чекає дивовижний край, який зветься Крим.

Розділ 3

1. Туристична інфраструктура - це сукупність штучно створених рекре­аційних закладів (санаторії, бази відпочинку, готелі, ресторани та ін.) та супутніх об"єктів, побудованих для загального користування за рахунок державного інвестування (автомобільні та залізничні дороги (шляхи), пункти пропуску, аеропорти, лікарні, школи тощо). Послуги інфраструк­тури відіграють свого роду роль, яка зв"язує відносно низьким рівнем цін і високоюякістюобслуговування

різні сектори туристичної галузі, включаючи кінцевого споживача та початкове визначені процесом становлення індустріального, а згодом - постіндустріального суспільства, адже таке суспільство не може обходитись без них [3]. Основною метою створення туристичної інфраструктури Криму являється формування на території регіону високоефективного туристичного комплексу відповід­но до міжнародних вимог, який давав б змогу задовольнити потреби в туристичних послугах як українців так і представників із інших країн світу і забезпечував надходження до державного та місцевих бюджетів, притоки іноземного капіталу, приросту робочих місць в регіоні, а також збереження і раціонального використовування природно-ресурсного та природно-культурного потенціалу регіону [5, 6].

Регіон має в своєму розпорядженні для розвитку туризму всі умови у всіх їх різноманітності, включаючи природні та історико-культурні пам"ятки. Історико-культурний та природно-ресурсний потенціал Кри­му в поєднанні з вигідним географічним положенням в центрі Європи є вагомою передумовою розвитку туристичної інфраструктури. Слід відзначити, що АР Крим, володіючи великим туристичним потенціалом, в даний час має порівняно нерозвинену туристичну інфраструктуру, що не дозволяє істотно збільшити розвиток іноземного туризму і залучати туристів з інших регіонів України і світу. Матеріальна база туризму потребує реконструкції, потрібне істотне розширення мережі туристичних об"єктів та послуг. Отже, питання створення туристичної інфраструктури повинні буди пов"язані з потребами розвитку самого регіону.

Одним з перспективних напрямків розвитку туризму є забезпеченість регіону засобами розміщення, а саме готелями, мотелями, будинками відпочинку, пансіонатами, санаторіями, закладами харчування та ін. Коротко характеризуючи матеріальну базу туризму, можна відзначити, що за станом на 01.08.2011 року на території АР Крим налічувалось 751 санаторно-курортних, туристичних і готельних установ, з них: готелів - 175, баз відпочинку - 213, дитячих установ оздоровлення та відпочинку - 61, кемпінгів -11, лікувально-оздоровчих і медичних комплексів - 33, пансіонатів - 121, санаторіїв - 123, туристично-оздоровчих комплексів -14. Загальна ємність санаторно-курортних, туристських і готельних установ становить 158610 чіл. Але більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значно­го зносу цих будівель та оснащення. У сучасному часі багатопрофільність засобів розміщення потребує їх класифікації та стандартизації та збільшення їх кількості на кримському ринку туристичних послуг.

Додатковим імпульсом щодо в"їзного та виїзного туризму в АР Крим може бути розвиток яхтового туризму. Кліматичні умови, значна протяжність берегової лінії і інтерес яхтових туристів до акваторії Чорного моря зумовлюють перспективність розвитку яхтового туризму в Криму. З метою розвитку Криму як центру яхтового туризму міжнародного рівня в Причорноморському басейні затверджена концепція «Розвиток яхтового туризму (яхтових марин) в АР Крим на 2011 -2020 роки» [7], яка передбачає створення інфраструктури яхтових марин і яхтових стоянок на Чорно­морському узбережжі Криму, а також додаткових пунктів пропуску через державний кордон; впровадження гнучкої фіскальної політики і спро­щення правил ведення підприємницької діяльності в області організації і забезпечення яхтового туризму. Реалізація концепції дозволить до 2020 року створити 11 яхтових марин, 4 яхтові стоянки і 4 заправні станції; організувати виробництво маломірних суден - не менше 200 яхт в рік.

Важливим напрямком розвитку туристичної інфраструктури Криму є сільський туризм, який сприяє скороченню безробіття в сілах, розвит­ку малого підприємництва, створенню сучасної інфраструктури доріг, забезпеченню транспортного сполучення між населеними пунктами, створенню місць для проведення дозвілля, для харчування туристів. Він передбачає розвиток туристичних маршрутів у сільських територіях, ознайомлення туристів із сільським побутом, народними традиціями, культурою, промислами Криму. Слід відзначити, що для виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.10 № 121-р «Про схвалення концепції Державної цільової програми стійкого розвитку сільських територій на період до 2020 року» розробляється проект Державної цільової програми стійкого розвитку сільських територій на період до 2020 року. Один із пріоритетів цієї програми - розвиток сільського аграрного туризму.

Розвиток культурних факторів усередині регіону є засобом розши­рення ресурсів для залучення туристських потоків. Потреба у вивченні й розвитку сфери культурного туризму базується на розумінні важливої ролі для людини культурно-пізнавальної діяльності, на визнанні необхідності створення умов для реалізації культурних потреб людини в пізнанні історії, релігії, традицій, особливостей образа й стилю життя, у цілому - культури інших народів. Більше повне подання про ці сторо­ни людського життя формується в результаті безпосередніх контактів з носіями культури, які стають можливими завдяки культурному туриз­му. Мінімальний набір ресурсів для пізнавального туризму може дати будь-яка місцевість, але для його масового розвитку вимагається певна концентрація об"єктів культурної спадщини.

Незадовільне становище пляжів Криму потребує державної підтримки щодо проведення заходів з улаштуванням та використанням пляжних зон, збільшенню пляжних смуг, будівництву насипних споруджень, підвищенню якості послуг і екологічної безпеки. При виборі територій для влаштування пляжів необхідно враховувати негативний вплив шуму від автомобільних, залізниць і промислових підприємств, холодних вітрів, зсувних явищ і хвильових впливів, хімічного і бактеріального забруднення води, грунту і повітря, визначити заходи щодо їх усунення. При розрахунку необхідної площі території пляжу слід виходити з норм не менше 5 кв. м на одну людину. Розміри територій спеціалізованих лікувальних пляжів для осіб з обмеженою рухливістю слід визначати з розрахунку 8 - 12 кв. м на одного відвідувача. При розрахунку площі дитячого сектора слід виходити з норм не менше 4 кв. м на одну дитину. Протяжність берегової смуги пляжу на одну людину повинна станови­ти не менше 0,2 м. [9] Усього на території АР Крим офіційно значаться 500 пляжів, з них: 206 - загального користування, 159 - оздоровчих, 97 - лікувальних і 38 - дитячих пляжів. При цьому, облік реальної кількості пляжів не проводився протягом більше 10 років.

Неможливий розвиток туризму без системи зв"язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадсько­го харчування і побутового обслуговування, організації культурно- розважального обслуговування. Актуальною для Криму залишається проблема водопостачання та каналізації населених пунктів і, в першу чергу,туристичних центрі

З погляду організації інфраструктурного забезпечення туризму, одне з ключових місць належить транспортній системі. Питання охоплює проблему транзитних перевезень, організацію залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного, морського, річкового транспорту. Крим має розвинуту мережу автомобільних доріг і залізниць, аеропортів і морських портів. Також у сучасних умовах для збільшення туристич­ного потоку в Крим важливою проблемою залишається нерозвиненість дорожньої інфраструктури. Для якісного здійснення перевізного процесу туристів недостатньо тільки наявності автодоріг, необхідно постійний роз­виток дорожньої інфраструктури за допомогою поліпшення транспортно- експлуатаційного стану автомобільних доріг, підвищення рівня безпеки дорожнього руху, розвитку мережі сільських автомобільних доріг та поліпшення інформаційного забезпечення учасників дорожнього руху [10]. За даними Міністерства курортів і туризму Криму у сезоні 2011 р. значно збільшився туристичний потік у Крим з російських регіонів за різними видами транспорту, у тому числі автомобільним транспор­том. Протягом 2011 р. більше 630 млн. грн безпосередньо виділяються на реалізацію в Криму ряду проектів дорожньої інфраструктури, а ще 300 млн. грн надійдуть із засобів соціально-економічного розвитку. Пер­спективним напрямком розвитку дорожньої інфраструктури є будівництво платних трас, що ведуть у Крим, але у найближчі роки концесійні дороги на території України не з"являться, оскільки на даний момент середня зарплата громадян не дозволяє користуватися платними трасами. Отже, в умовах обмеженого фінансування будівництва й змісту автодоріг підвищення інвестиційної привабливості регіональної дорожньої інфраструктури буде сприяти забезпеченню цілісності транспортного простору й росту конкурентоспроможності туристичного продукту.

Висновки

Таким чином, ми можемо робити висновок, що кримський півострів багатий на рекреаційні ресурси.На ньому в різні періоди  історії перебували різні народи з різними традиціями які залишили свій внесок для криму і україни взагалому. На даний момент потрібно зберегти і розвивати ці пам’ятки для майбутнього покоління. Так як це унікальні ресурси, які задовольняють пізнавальні потреби людини і лікують душу. Пам’яткою архітектури є будь-який твір архітектурно-будівельної діяльності людини, який становить для суспільства історичну, наукову, мистецьку або іншу культурну цінність.

Крим володіє також природними ресурсами які лікують, медично реабілітовують і забезпечують профілактику захворювань.Чим більш різноманітні рекреаційні ресурси, тим вище рекреаційний потенціал регіону та можливості його економічного розвитку і використання.Автономна республіка Крим займає перше місце по кількості оздоровчих установ, а також по ємкості санаторно-курортних підприємств в Україні.По інфраструктурі регіон не задовольняє міжнародних вимог.Потрібно розвивати в основному засоби розміщення, щоб туристи могли вкладати гроші які збільшували державний бюджет.Нерозвинутість інфраструктури полягає в недостатньому фінансуванню від держави.

Список використаної літератури:

1.Все про Крим: Щорічне довідково-інформаційне видання/ Щербак А.І. – Харків: Каравела, 1998. – 480 с.

2.Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування: Монографія. – К.: видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. – 395 с.

3.Мацола В.І. Рекреаційно-туристський комплекс України. – Л.: вид-во, 1997.-259 с.

4.http://www.restcrimea.com

5.http://tourlib.net/

6.http://www.economy.nayka.com.ua

 7.Багрова Л.А., Багров Н.В., Преображенский В.С. Рекреационные ресурсы: (Подходы к анализу понятия) // Изв. АН СССР. Сер.геогр. 1977. №2. С. 34-45.

8.Фененко А.С. Способы поддержки эффективности природопользования в курортном регионе / А.С. Фененко. // Культура народов Причерноморья. – 2008. –№129.– С.103.107

10.Буйленко В.Ф. Туризм. М.: Феникс, Неоглори. 2008. - 416 с

11.Постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.2010 р. № 2068-р «Концепція державної цільової соціальної програми розвитку в Україні спортивної та туристичної інфраструктури у 2011-2022 роках»

12.Постановление Верховной Рады АР Крым от 16.02.2011 № 242-6/11 «Концепция развития яхтенного туризма в Автономной Республике Крым на 2011 - 2020 годы»

13.Верховной Рады Автономной Республики Крым от 20.04.2011 г. № 329-6/11 «О плане реализации первого этапа (2011-2013 годы) стратегии экономи-ческого и социального развития Автономной Республики Крым на 2011 -2020 годы»

14.Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20.04.2011 р. № 334-6/11 «Правила облаштування, обладнання та використання пляжних зон в Автономній Республіці Крим»

15.Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 р. № 710 «Державна про¬грама розвитку автомобільних доріг загального користування на 2007-2011 роки»

16.Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг. К.: Альтерпрес, 2002. - 436 с.