МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ХАРКІВСЬКІЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
Кафедра історії науки і техніки
Реферат
з навчальної дисципліни
історія науки і техніки
на тему
«Діяльність Р. Декарта»
Підготував:
Ткачов В.Ю.
Перевірив:
Радогуз С.А.
Харків - 2016 р.
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………. 3
1. Біографія ……………………………………………………………. 4
2. Вплив Декарта на подальшу науку і філософію………………….. 8
ВИСНОВКИ …………………………………………………………… 9
Список джерел та літератури ……………………………………….... 10
ВСТУП
Зростання міст, розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі призводить до збільшення споживання предметів та товарів, це стимулювало інтерес до науки і створення нових механізмів. Так виникла в 17 столітті «наукова революція», яка символізує революційний перехід в уявленнях про навколишній світ, створенням нових філософських, науково-теоретичних концепцій про місце і роль природи і людини.
Революція торкнулася природознавства. На перше місце виходить математика і механіка. У європейській натурфілософії проголошуються нові методи дослідження. Особливістю наукових досліджень і відкриттів буде використання експериментів як джерел нових знань.
Закладені Декартом основи аналітичної геометрії стали тим ґрунтом, на якому Ньютон і Лейбніц розробили методи диференціального й інтегрального числення, а наступні покоління математиків — аналітичну геометрію в просторі, теорію чисел, теорію ймовірностей.Розмовляти з письменниками інших віків майже те ж, що подорожувати.
(Р.Декарт)
Біографія
Народився майбутній великий математик, філософ, фізик
Рене Декарт 31 березня 1596 року в місті Лае, яке зветься зараз Декарт
(Descartes) в Франції. Декарт походив із старовинного, але збіднілого
дворянського роду і був молодшим, а саме третім сином у родині. Нажаль, мати
його померла, коли йому виповнився 1 рік. Батько Декарта був суддею в місті Лае
з"являвся рідко, тож вихованням хлопчика займалася бабуся по матері. У
дитинстві Рене відрізнявся слабким здоров"ям і неймовірною допитливістю.
Початкову освіту Рене Декарт отримав в єзуїтському коледжі Ла Флеш, де його вчителем був Жан Франсуа. Враховуючи не дуже міцне здоров"я Декарта, йому робили деякі послаблення в строгому режимі навчального закладу, наприклад, дозволяли вставати пізніше інших. Придбавши в колегії чимало знань, Рене Декарт в той же час перейнявся антипатією до схоластичної філософії, яку він зберіг на все своє життя. У коледжі Декарт познайомився з майбутнім координатором наукового життя Франції Мареном Мерсенном. Як не дивно, але релігійна освіта тільки зміцнила в молодому Декарта скептичне ставлення до філософських авторитетів. Пізніше він сформулював свій метод пізнання: дедуктивні (математичні) міркування над результатами відтворюваних дослідів. Закінчив коледж Декарт в 1612 році та деякий час вивчав право в Пуатьє, потім виїхав до Парижа, де кілька років чергував розсіяну життя з математичними дослідженнями. Його філософські погляди знаходять чисельних прихильників, але викликаюсь незадоволення в ієзуїтів. Виявилося, що вони звинуватили Декарта в єресі, тому він переїжджає до революційної Голландії, де і провів більшу частину свого життя і написав майже всі наукові праці саме там. В 1617 році в Голландії вступив на військову службу, а через 20 років переїжджає у Німеччину, де також брав участь у недовгій битві за Прагу (Тридцятирічна війна). Переселення в Голландію було викликане тим, що там існували вільні установи. Тут визнано принцип віротерплячості. В 1618 році він познайомився з видатним фізиком та натурфілософом Ісааком Бекманом, який значно вплинув на формування Декарта як вченого. Декарт декілька років провів також і в Парижі віддаючись наукової роботи, де, крім іншого, відкрив принцип віртуальних швидкостей, який в той час, нажаль, ніхто ще не був готовий оцінити по достоїнству. Він вів велике листування з кращими вченими Європи, (допомагав йому в цьому Мерсенн Марен) вивчає найрізноманітніші науки - від медицини до метеорології. В 1634 році Декарт закінчує свою першу, програмну книгу під назвою «Мир» (Le Monde), яка складалася з двох частин: «Трактат про світло» і «Трактат про людину». Так як момент для видання був невдалим, тому що роком раніше інквізиція мало не замучила Галілея, і Декарт вирішує за життя не друкувати цю працю. Він писав Мерсенну про засудження Галілея: «Це мене так вразило, що я вирішив спалити всі мої папери, принаймні нікому їх не показувати; бо я не в змозі був уявити собі, що він, італієць, який користувався розташуванням навіть Папи, міг бути засуджений за те, без сумніву, що хотів довести рух Землі. Зізнаюся, якщо рух Землі є брехня, то брехня і всі підстави моєї філософії, так як вони явно ведуть до цього ж висновку. Незабаром, проте, одна за одною, з"являються інші книги Декарта, а саме: в 1637 році «Міркування про метод..», в 1641 році «Роздуми про першу філософію», а в 1644 році «Першооснови філософії». В книзі «Міркування про метод» був обґрунтований метод дедукції, однак, слід підкреслити, що було б грубим спрощенням вважати Декарта засновником дедуктивного методу, а, наприклад, Бекона - засновником індуктивного. Обидва методи що дедуктивний, що індуктивний зародилися ще в Стародавній Греції, і Бекон і Декарт лише розвинули їх стосовно природознавства. При цьому ні Декарт не заперечив значення досвіду і індукції, ні Бекон не заперечував значення дедукції. Науковий метод заснований саме на діалектичному поєднанні індукції і дедукції, і це розуміли обидва великих філософа. Але Бекон підкреслював провідну роль досвіду і індукції, Декарт же - логічного аналізу і правильних висновків. Він вважав, що в основу цих умовиводів повинні був покладені ясні і прості принципи і сувора логічна
послідовність
висновків. Математика в методі Декарта грала першорядну роль.
Але в XVII
столітті основною проблемою фізики були закони руху. Як же застосувати
математику до руху? І вирішальне відкриття належить саме Декарту: він ввів в
математику змінні величини, встановив відповідність між геометричними образами
і алгебраїчними рівняннями; Декарт поклав початок аналітичної геометрії. Тут
він і вперші застосував свій метод, прийнявши все до уваги написав: «Що серед
усіх, які шукали істину в науках, тільки математикам вдалося знайти деякі
докази, тобто деякі точні і очевидні міркування, я не сумнівався, що і мені
треба було почати з того, що було ними обстежено». Результатом такого початку
з"явилася «геометрія», прикладена до «Міркування про метод». Також і інші
додатки «Діоптрика» і «Метеори».
Зрештою
на нього звернула свою увагу шведська королева
Христина. Вона запросила Декарта давати їй уроки філософії. І хоч Декарт надто
любив волю і самотній спосіб життя, він не міг не проявити поваги до
королівського прохання. Королева прислала за ним військовий корабель, і
наприкінці 1649 року Декарт ступив на землю Швеції.
Проте королева
Христина виявилась не зразковою
ученицею. Вона могла викраяти для зустрічей з філософом лише дуже ранкові
години — близько п"ятої години ранку.
До того ж заняття
проходили в погано прогрітій бібліотеці, а зима видалася дуже холодною. Кволий
і хворобливий Декарт стійко переносив ранні підйоми та жорстокі ранкові холоди
протягом майже чотирьох місяців. Проте врешті-решт він захворів на запалення легень і помер 11 лютого 1650 року.
Цікавим постскриптумом до смерті цієї великої людини, який віддав
багато сил вивченню взаємодії тіла і душі, може послугувати історія його
власного тіла після смерті. Через 16 років після смерті Декарта його друзі
вирішили, що тіло має знаходитися у Франції. Але труна, яку надіслали до Швеції, виявилась занадто короткою. А
тому шведська влада, не довго думаючи, вирішила відділити голову Декарта від
тіла і поховати її окремо — доти, доки не будуть отримані розпорядження з
Парижа.
Поки залишки філософа готували до відправки у Францію,
французький посол вирішив, що непогано було б мати яку-небудь пам"ятку про
великого співвітчизника. А тому він відрізав вказівний палець на правій руці
Декарта.
Через
декілька років один армійський офіцер викопав череп Декарта на сувенір, який
потім протягом 150 років переходив від одного колекціонера до іншого, поки,
нарешті, не був похований у Парижі.
Вплив декарта на подальшу науку і
філософію:
Європейські мислителі сприйняли від нього заклики до
створення філософії як точної науки (Бенедикт Спіноза), до побудови метафізики
на основі вчення про душу (Джон Локк і Девід Юм). Декарт активізував і
теологічні суперечки в питанні про можливість доказів буття Бога. Величезний
резонанс мало обговорення Декартом питання про взаємодію душі і тіла, на яке
відгукнулися Николя Мальбранш, Готфрид Лейбниц та ін., А також його
космогонічні побудови. Багато мислителів робили спроби формалізувати
методологію Декарта (Антуан Арно, Н. Ніколь, Блез Паскаль). У 20 столітті до
філософії Декарта часто звертаються учасники численних дискусій з проблем
філософії свідомості і когнітивної психології. (В. В.
Васильєв).
Народився майбутній великий математик, філософ, фізик
Рене Декарт 31 березня 1596 року в місті Лае, яке зветься зараз Декарт
(Descartes) в Франції. Декарт походив із старовинного, але збіднілого
дворянського роду і був молодшим, а саме третім сином у родині. Нажаль, мати
його померла, коли йому виповнився 1 рік. Батько Декарта був суддею в місті Лае
з"являвся рідко, тож вихованням хлопчика займалася бабуся по матері. У
дитинстві Рене відрізнявся слабким здоров"ям і неймовірною допитливістю.
Початкову освіту Рене Декарт отримав в єзуїтському коледжі Ла Флеш, де його вчителем був Жан Франсуа. Враховуючи не дуже міцне здоров"я Декарта, йому робили деякі послаблення в строгому режимі навчального закладу, наприклад, дозволяли вставати пізніше інших. Придбавши в колегії чимало знань, Рене Декарт в той же час перейнявся антипатією до схоластичної філософії, яку він зберіг на все своє життя. У коледжі Декарт познайомився з майбутнім координатором наукового життя Франції Мареном Мерсенном. Як не дивно, але релігійна освіта тільки зміцнила в молодому Декарта скептичне ставлення до філософських авторитетів. Пізніше він сформулював свій метод пізнання: дедуктивні (математичні) міркування над результатами відтворюваних дослідів. Закінчив коледж Декарт в 1612 році та деякий час вивчав право в Пуатьє, потім виїхав до Парижа, де кілька років чергував розсіяну життя з математичними дослідженнями. Його філософські погляди знаходять чисельних прихильників, але викликаюсь незадоволення в ієзуїтів. Виявилося, що вони звинуватили Декарта в єресі, тому він переїжджає до революційної Голландії, де і провів більшу частину свого життя і написав майже всі наукові праці саме там. В 1617 році в Голландії вступив на військову службу, а через 20 років переїжджає у Німеччину, де також брав участь у недовгій битві за Прагу (Тридцятирічна війна). Переселення в Голландію було викликане тим, що там існували вільні установи. Тут визнано принцип віротерплячості. В 1618 році він познайомився з видатним фізиком та натурфілософом Ісааком Бекманом, який значно вплинув на формування Декарта як вченого. Декарт декілька років провів також і в Парижі віддаючись наукової роботи, де, крім іншого, відкрив принцип віртуальних швидкостей, який в той час, нажаль, ніхто ще не був готовий оцінити по достоїнству. Він вів велике листування з кращими вченими Європи, (допомагав йому в цьому Мерсенн Марен) вивчає найрізноманітніші науки - від медицини до метеорології. В 1634 році Декарт закінчує свою першу, програмну книгу під назвою «Мир» (Le Monde), яка складалася з двох частин: «Трактат про світло» і «Трактат про людину». Так як момент для видання був невдалим, тому що роком раніше інквізиція мало не замучила Галілея, і Декарт вирішує за життя не друкувати цю працю. Він писав Мерсенну про засудження Галілея: «Це мене так вразило, що я вирішив спалити всі мої папери, принаймні нікому їх не показувати; бо я не в змозі був уявити собі, що він, італієць, який користувався розташуванням навіть Папи, міг бути засуджений за те, без сумніву, що хотів довести рух Землі. Зізнаюся, якщо рух Землі є брехня, то брехня і всі підстави моєї філософії, так як вони явно ведуть до цього ж висновку. Незабаром, проте, одна за одною, з"являються інші книги Декарта, а саме: в 1637 році «Міркування про метод..», в 1641 році «Роздуми про першу філософію», а в 1644 році «Першооснови філософії». В книзі «Міркування про метод» був обґрунтований метод дедукції, однак, слід підкреслити, що було б грубим спрощенням вважати Декарта засновником дедуктивного методу, а, наприклад, Бекона - засновником індуктивного. Обидва методи що дедуктивний, що індуктивний зародилися ще в Стародавній Греції, і Бекон і Декарт лише розвинули їх стосовно природознавства. При цьому ні Декарт не заперечив значення досвіду і індукції, ні Бекон не заперечував значення дедукції. Науковий метод заснований саме на діалектичному поєднанні індукції і дедукції, і це розуміли обидва великих філософа. Але Бекон підкреслював провідну роль досвіду і індукції, Декарт же - логічного аналізу і правильних висновків. Він вважав, що в основу цих умовиводів повинні був покладені ясні і прості принципи і сувора логічна
послідовність
висновків. Математика в методі Декарта грала першорядну роль.
Але в XVII
столітті основною проблемою фізики були закони руху. Як же застосувати
математику до руху? І вирішальне відкриття належить саме Декарту: він ввів в
математику змінні величини, встановив відповідність між геометричними образами
і алгебраїчними рівняннями; Декарт поклав початок аналітичної геометрії. Тут
він і вперші застосував свій метод, прийнявши все до уваги написав: «Що серед
усіх, які шукали істину в науках, тільки математикам вдалося знайти деякі
докази, тобто деякі точні і очевидні міркування, я не сумнівався, що і мені
треба було почати з того, що було ними обстежено». Результатом такого початку
з"явилася «геометрія», прикладена до «Міркування про метод». Також і інші
додатки «Діоптрика» і «Метеори».
Зрештою
на нього звернула свою увагу шведська королева
Христина. Вона запросила Декарта давати їй уроки філософії. І хоч Декарт надто
любив волю і самотній спосіб життя, він не міг не проявити поваги до
королівського прохання. Королева прислала за ним військовий корабель, і
наприкінці 1649 року Декарт ступив на землю Швеції.
Проте королева
Христина виявилась не зразковою
ученицею. Вона могла викраяти для зустрічей з філософом лише дуже ранкові
години — близько п"ятої години ранку.
До того ж заняття
проходили в погано прогрітій бібліотеці, а зима видалася дуже холодною. Кволий
і хворобливий Декарт стійко переносив ранні підйоми та жорстокі ранкові холоди
протягом майже чотирьох місяців. Проте врешті-решт він захворів на запалення легень і помер 11 лютого 1650 року.
Цікавим постскриптумом до смерті цієї великої людини, який віддав
багато сил вивченню взаємодії тіла і душі, може послугувати історія його
власного тіла після смерті. Через 16 років після смерті Декарта його друзі
вирішили, що тіло має знаходитися у Франції. Але труна, яку надіслали до Швеції, виявилась занадто короткою. А
тому шведська влада, не довго думаючи, вирішила відділити голову Декарта від
тіла і поховати її окремо — доти, доки не будуть отримані розпорядження з
Парижа.
Поки залишки філософа готували до відправки у Францію,
французький посол вирішив, що непогано було б мати яку-небудь пам"ятку про
великого співвітчизника. А тому він відрізав вказівний палець на правій руці
Декарта.
Через
декілька років один армійський офіцер викопав череп Декарта на сувенір, який
потім протягом 150 років переходив від одного колекціонера до іншого, поки,
нарешті, не був похований у Парижі.
Вплив декарта на подальшу науку і
філософію:
Європейські мислителі сприйняли від нього заклики до
створення філософії як точної науки (Бенедикт Спіноза), до побудови метафізики
на основі вчення про душу (Джон Локк і Девід Юм). Декарт активізував і
теологічні суперечки в питанні про можливість доказів буття Бога. Величезний
резонанс мало обговорення Декартом питання про взаємодію душі і тіла, на яке
відгукнулися Николя Мальбранш, Готфрид Лейбниц та ін., А також його
космогонічні побудови. Багато мислителів робили спроби формалізувати
методологію Декарта (Антуан Арно, Н. Ніколь, Блез Паскаль). У 20 столітті до
філософії Декарта часто звертаються учасники численних дискусій з проблем
філософії свідомості і когнітивної психології. (В. В.
Васильєв).
Висновки:
Декарт поклав початок
досліджень властивостей рівнянь, сформулював положення про те, що число дійсних
і мнимих коренів рівняння дорівнює його ступеня, заклав основи аналітична
геометрії, також з переписок Декарта стали відомі й інші його відкриття, серед
яких заслуговують згадування коштовні результати в області вирахування
нескінченно малих: обчислення площі циклоїди по методу неподільних, проведення
дотичних до циклоїди і її різновидів, засноване на ідеї про миттєвий центр
обертання; визначення властивостей логарифмічних спирали, наближене рішення
т.зв. зворотної задачі на дотичні - задачі про визначення кривої по даній
властивості дотичної (фактично Декарт приблизно проінтегрував одне лінійне
диференціальне рівняння 1-го порядку). З рукописів Декарта видно, що він знав
знову відкрите пізніше Л.Ейлером відношення між числами граней, вершин і ребер
опуклих багатогранників, основне в теорії цих фігур. Дух новаторства і вільного
дослідження істини зробили вирішальний вплив на подальший розвиток науки і
філософії в XVII-XIX ст. За математичними творами Декарта, які містили зачатки
аналізу, пішли роботи Ньютона і Лейбніца, які завершили перший етап у розвитку
математики змінних величин.
Таким чином, в сучаснй науці дуже важко
знайти якусь сферу, на появу та формування якої більшою чи меншою мірою не мали
б впливу ідеї та праці Рене Декарта.
Список джерел та літератури:
1. http://to-name.ru/biography/rene-dekart.htm
2. Огурцов А. П. Історія світової науки і техніки : Навчальний
посібник. – 2-е вид., перероблене / А. П. Огурцов, Л. М. Мамаєв, В. В. Заліщук,
С. Х. Авраменко, В. А. Зінченко. – К., 2000. – 664 с
3. http://allbiograf.ru/nauka/matematiki/43-dekart-rene
4. http://ru.osvita.ua/vnz/reports/philosophy/12706/
4. Національний технічний університет «Харківський політехнічний
інститут». Історія розвитку. 1885–2010 / уклад. : В. І. Ніколаєнко, В. В.
Кабачек, С. І. Мешковая [та ін.]. – Харків : НТУ «ХПІ», 2010. – 408 с
.
(zip - application/zip)
Статистика файлового архива
