Загальна характеристика типу Плоскі черви

                      Міністерство освіти науки, молоді та спорту України

                          Львівський національний університет ім. І.Франка

                                           Природничий коледж

                    Реферат на тему:

                    Загальна характеристика типу Плоскі  черви

                                                                                        Виконав:студент групи БЛК-11

                                                                                         Андрушкевич Д.

                                                                                
       Перевірив: Іванець Р.І

                                                        Львів

                                                       2012

Зміст

1.Загальна характеристика

2.Клас війчасті черви

3.Клас сисуни

4.Клас стрічкові черви

5.Висковок

6.Список використаної літератури

1.

Біологічна класифікація

Домен:         Ядерні (Eucaryota)

Царство:      Тварини (Metazoa)

Підцарство:            Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)

-          Двобічно-симетричні (Bilateria)

-          Первиннороті (Protostomia)

Тип:   Platyhelminthes

Класи:

    Клас Війчасті черви (Turbellaria)

        Підклас Archoophora

    Клас Трематоди (Trematoda)

        Підклас Аспідогастри (Aspidogastrea)

        Підклас Дігенеї (Digenea)

    Клас Моногенеї (Monogenea)

    Клас Цестоди (Cestoda)

        Підклас Цестодарії (Cestodaria)

Загальна характеристика типу:

ü Тришарові багатоклітинні тварини

ü Двобічна симетрія тіла

ü Несегментовані

ü Ацеломічні (паренхімні)

ü Центральна нервова система на передньому кінці; дуже проста нервова сітка; ганглії

ü Органи чуття: світлочутливі вічка, органи рівноваги (статоцисти) нюху, дотику (сенсіли — нерухомі війки, до яких підходять нервові закінчення) — розвинені переважно у видів, що живуть вільно.

ü Видільна система утворена розгалуженими трубочками, які закінчуються полум"яними клітинами (протонефридії)

ü Сплющені в дорсовентральному напрямку

ü Є рот, анальний отвір відсутній

ü Гермафродити, статева система добре розвинена

ü Звичайно є личинкові стадії

ü Є шкірно-м"язовий мішок.

Плоскі черви живуть у прісних і морських водоймах, у вологій підстилці тропічних лісів, ведуть паразитичний спосіб життя. Для них характерне плоске двобічно-симетричне листоподібне або стрічкоподібне тіло. За рівнем організації плоскі черви стоять дещо вище кишковопорожнинних. У них є покривна, м"язова, травна, видільна, нервова, статева системи органів, що розвиваються з трьох зародкових листків (ектодерми, ентодерми, мезодерми).

Відомо близько 15 тис. видів плоских червів. Найчисельнішими є клас Війчасті черви, клас Трематоди і клас Цестоди.

Вільноіснуючі плоскі черви — переважно хижаки. Паразитуючі черви живляться або шляхом всмоктування живильних речовин за допомогою ротової присоски, або вбирають їх всією поверхнею тіла осмотичним шляхом.

Вільноіснуючі плоскі черви пересуваються поповзом або вплав. Цьому сприяють шкірно-м"язовий мішок і війки. Паразитуючі черви при пересуванні можуть користуватися присосками (пересуваються за типом гусениці-землеміра). Стрічкові черв"яки використовують перистальтику шкірно-м"язового мішка. Плоскі черви є першими двосторонньо-симетричними тваринами

2.

. КЛАС ВІЙЧАСТІ ЧЕРВ"ЯКИ (TURBELLARIA)

  Переважаюча більшість війчастих черв"яків, або турбелярій — вільноіснуючі (головним чином хижі) тварини. Мешкають у морях і прісних водах всіх широт (переважно донні форми); окремі види — паразити голкошкірих, молюсків, раковин тощо. У вологих тропічних лісах є наземні форми планарій. Відомо близько З тис. видів війчастих черв"яків. Мають невеликі розміри (декілька міліметрів, рідше сантиметрів), лише деякі види досягають у довжину 30-60 см.

  Типовий представник — біла, або молочна, планарія.

ü Планарії — хижаки, харчуються дрібними рачками, напада­ють навіть на равликів і личинок деяких комах.

  Стінка тіла черв"яка складається зі шкірно-м"язового мішка. Поверхня вкрита одношаровим війчастим миготливим епітелієм. Під епітелієм розташовано три шари м"язових волокон: кільцевий, косий і подовжній. Переміщення відбувається завдяки руху війок і скороченню мускулатури. Добре розвиненим м"язовим органом війчастих черв"яків є глотка.

  Порожнина тіла відсутня, простір між внутрішніми органами заповнений паренхімою.

  Нервова система у війчастих черв"яків складається з головного нервового вузла і нервових стовбурів, що відходять від нього, з яких найбільшого розвитку досягають два бічних. Органи чуття представлені дотикальними клітинами, якими багата вся шкіра, однією або декількома парами світлочутливих вічок, а в деяких — органами рівноваги — статоцистами. У планарій добре розвинені органи хімічного чуття. Знайшовши здобич, планарія прямує до неї, висуває глотку й сильними смоктальними рухами рве тіло жертви.

  Травна система складається з передньої та середньої кишки й починається ротом, розташованим на черевній стороні в середині або в задній частині тіла.

Рис. 1. Морфологія білої планарії: а — травна і нервова системи: 1 — ротовий отвір; 2 — глотка; 3 — передня; 4 — права і 5 — ліва задня гілки кишки; 6 — нервове кільце з вузлами; 7 — нервовий стовбур; 8 — вічко; б — поперечний розріз тіла: 1 — війки; 2 — епідерміс; 3 — кільцеві м"язи; 4 — поздовжні м"язи; 5 — паренхіма; 6 — протонефридії; 7 — стінка кишки (ендодерма); 8 — сім"яник; 9 — яєчник; 10 — нервова система; 11 — спинночеревні м"язи; 12 — порожнина кишки.

Їжа потрапляє в глотку, яка має вид трубки з м"язовими стінками. Середня кишка складається з трьох гілок, що закінчується сліпо. Неперетравлені залишки викидаються через рот. Разом з позаклітинним велику роль відіграє внутріклітинне травлення. Видільна система представлена протонефридіями. Переважне число війкових — гермафродити. Після запліднення яйця відкладаються у кокон, де й відбувається розвиток потомства. Регенерація у планарій розвинена добре. Як і кишковопорожнинні, війчасті виникли від фагоцителоподібних предків.

3.

КЛАС СИСУНИ (TREMATODA)

  Клас включає тільки паразитичні форми. Деякі мешкають на покривах тіла — ектопаразити, інша група паразитує у внутрішніх органах — ендопаразити. Велика частина їх живе в травному тракті тварин, а також в печінці та підшлунковій залозі. Черв"яки, які поселяються в травному тракті, мають листкоподібну форму. Деякі сисуни пристосувалися до життя в органах дихання (в легенях, трахеї, легеневих мішках птахів), виділення (нирках, сечоводах), у кровоносних судинах. Черв"яки, що мешкають у кровоносних судинах, мають подовжену округлу форму. Мають спеціальні органи прикріплення (фіксації) до тіла господаря — присоски. Присоски особливо сильно розвинені у тих видів, які поселяються в кишечнику. Кожний присосок є циркулярним м"язом з порожниною всередині. Звичайно є 2 присоски — ротовий і черевний. Ротовий розташований на передньому кінці тіла, термінально  і пов"язаний з ротовим отвором, черевний — на черевній стороні й служить тільки для фіксації.

  Тіло сисуна вкрито щільною оболонкою, котра виконує захисну функцію. Під поверхневою оболонкою розташовуються шари кільцевих, спинночеревних і поздовжніх м"язів.

  Нервова система складається з парного мозкового вузла та трьох пар нервових стовбурів, які відходять від нього, вони пов"язані перемичками, з яких краще розвинені бічні стовбури. Нервова система сисунів у порівнянні з вільноіснуючими війчастими спрощена. Органи зору редуковані.

  Травна система починається ротовим отвором, розташованим у центрі ротового присоска, що веде в м"язисту глотку, що є могутнім сисним апаратом. За глоткою слідує стравохід і кишечник, який сліпо закінчується.  Дихання анаеробне. Видільна система представлена протонефридіями.

  Статева система досягає виняткового розвитку і має дуже складну будову. Всі сисуни, за винятком шистозом, гермафродити. Чоловіча статева система складається звичайно з двох компактних сім"яників, від кожного з яких відходять сім"япроводи. На передньому кінці тіла вони об"єднуються та утворюють непарне поєднання — сім"яний пузир, що переходить у сім"явиносний канал. Дистальний відділ цього каналу проходить усередині парувального органу — цируса. Чоловічі статеві клітини утворюються в сім"яниках, потім по сім"япроводам поступають у цирус.

  Жіноча статева система починається яєчником (непарний), в якому утворюються жіночі статеві клітини. Він має форму розгалуженої трубки або округлого тільця. Від яєчника відходить яйцепровід, який відкривається в невелику порожнину — оотип. По яйцепроводу жіночі статеві клітини проходять із яєчника в камеру оотипу, де відбувається запліднення.

  До жіночої статевої системи відносяться також жовчотоки, які складаються з великого числа округлих пухирців, розташованих у бічних частинах тіла. Від жовчотоків відходять канали, які впадають в оотип. У жовчотоках утворюються клітини, багаті жовтком, який використовується зародком, що розвивається.

Рис. 2 Будова ланцетоподібного сисуна: 1 — ротовий присосок; 2 — глотка; З — стравохід; 4 — гілка кишечнику; 5 — черевний присосок; 6 — сім"яники; 7 — яєчник; 8 — матка.

Величезна плодючість цих черв"яків — найважливіше пристосування до паразитичного способу життя. Вони відкладають величезну кількість яєць і здатні розмножуватися також у личинковій стадії, при цьому кожна личинка, що розвивається з яйця, перетворюється на безліч нових зародків. Для більшості паразитичних черв"яків характерний складний цикл розвитку.

  Печінковий сисун мешкає в жовчних протоках печінки, жовчному міхурі. Викликає захворювання фасціольоз.  Життєвий цикл його пов"язаний зі зміною хазяїнів, остаточний хазяїн — травоїдні ссавці (велика та дрібна рогата худоба, коні, свині, кролі тощо). Рідше печінкові сисуни зустрічаються у людини. Проміжним хазяїном служить молюск — малий ставковик. Яйце пе­чінкового сисуна починає розвиватися, потрапивши до води, де з нього виходить личинка, забезпечена війками. Потім личинка проникає до малого ставковика. У тілі молюска паразит перетворюється на наступну личинкову стадію, потім він покидає молюс­ка й активно пересувається у воді. На цій стадії печінковий сисун прикріпляється до стебел рослин і вкривається товстою оболонкою. Утворюється циста, що довго зберігає життєздатність. Цис­та, котру проковтне тварина, потрапляє в кишечник, оболонка цисти розчиняється, і паразит проникає через кишкові вени до печінки, де досягає статевозрілого стану.

  Для дорослих сисунів характерні наступні пристосування до паразитичного способу життя: поява оболонки, перешкоджаючої дії травних ферментів; розвиток присосків, шипів, крюків, якими черв"як прикріпляється до стінки слизової оболонки кишечника; велика плодючість. Морфологічна дегенерація (спрощення орга­нізації) виражається в редукції органів чуття, органів зору й спро­щенні будови нервової системи.

4

Стрічкові черви

  Всі представники цього класу — ендопаразити, які мешкають у статевозрілій формі в кишечнику й зрідка в інших частинах тіла людини і тварин. Розміри тіла стрічкових черв"яків різко варію­ють: від 1 мм. до 30 м. у довжину.

  Типовий представник класу — бичачий ціп"як. Тіло його сплю­снуте в спинно-черевному напрямку. На передньому кінці тіла зна­ходиться голівка, або сколекс, який несе органи фіксації. За нею слідує шийка, від якої розмножуються пупкуванням членики. Кількість члеників коливається від 3 до 5000. Розчленовування на членики, або проглотиди — одна з особливостей стрічкових черв"яків. На голівці знаходяться органи фіксації: присоски (звичайно 4), хоботок із крюками чи присисні щілини — ботрії. У міру зростання тіла черв"яка нові членики відшнуровуються від шийки, внаслідок чого членики, що утворилися раніше, відсовуються назад. Таким чином, самі видалені від шийки членики — найзріліші. В кожному членику є свій статевий апарат.

  Тіло черв"яка покрито шкірном"язовим мішком. Зовні знаходиться тегумент. Особливістю зовнішнього цитоплазматичного шару тегументу є численні волосоподібні нарости, які, мабуть, беруть участь у процесі всмоктування їжі. Поверхнева оболонка виділяє також речовини, що активують дію травних ферментів хазяїна.

  М"язова система представлена кільцевими та поздовжніми шарами, а також пучками дорсовентральних м"язів. Усередині шкірно-м"язового мішка знаходяться паренхіма та внутрішні органи.

  Травна система відсутня. Цестоди засвоюють їжу всією поверхнею тіла. Наявність на поверхні тегументу наростів сприяє здійсненню цього процесу. Редукцію травного тракту пояснюють паразитуванням у тонкому кишечнику, де знаходиться вже перетравлена та підготовлена до засвоєння їжа.

  Кровоносна і дихальна системи відсутні.

  Нервова система складається з головного нервового вузла та двох бічних головних стовбурів, які тягнуться уздовж всього тіла. Є органи дотику. Органи зору відсутні.

  Органи виділення — протонефридії.

  Статева система в порівнянні з іншими системами органів досягає виняткового розвитку й відрізняється великою складністю будови. Стрічкові черв"яки — майже всі гермафродити. Характерною особливістю є багаторазове повторення комплексів чоловічих і жіночих статевих органів у кожному членику. Завдяки такій будові стрічкові черв"яки дуже плодючі, виробляють коло­сальну кількість статевих продуктів. Інтенсивність їхнього роз­множення дуже велика. Остаточний хазяїн — людина, проміжний — велика рогата худоба.

  Розвиток бичачого ціп"яка відбувається таким чином (рис. 3). За добу черв"як відділяє 5-7 члеників, в яких знаходиться до 2 млн. яєць. Яйце потрапляє з фекаліями людини в ґрунт. У разі попадання яйця разом з травою в травний тракт великої рогатої худоби в кишечнику з яйця виходить личинка, озброєна гострими крюками, що буравить стінку кишечнику і з течією крові прони­кає у м"язи.

  У м"язах личинка росте і перетворюється на фіну — пухирець з         укрученою всередину головкою та шийкою. В організм людини фіна потрапляє з погано провареним м"ясом, де і перетворюється на статевозрілу форму. Мабуть, всі стрічкові черв"яки походять від війчастих черв"яків.

Рис. 3. Цикли розвитку ціп"яків: а — озброєного (свинячого); б — неозброєного (бичачого); в — основний і г — проміжний хазяїни: 1 — головки (сколекси); 2 — зрілі членики (проглотиди), заповнені яйцями; 3 — личинки (онкосфери); 4 — фіни (цисти-церки); 5 — міхурова стадія з вивернутою головкою; 6 — доросла стадія; 7 — пересування частин стробіли у зовнішньому середовищі.

 Висновки: Тип плоскі черви налічує близько 10 тисяч видів.Найчтсельнішими є клас Сисуни,Війчасті черви і  клас Стічкові черви. Плоскі черви є вільноживучими формами так і паразитами.

Вількоживучим червом є планарія. Планарія належить до класу війчастих червів, вона живиться дрібними рачками,можуть нападати на равликів, також живляться  личинками комах. Складається  зі шкірно –мязового мішка., порожнина  тіла відсутня, простір між органами заповнений  паренхімою. У планарій добре розвинена регенерація.

Сисуни.Цей клас включає тільки паразитичні  форми. Паразитують у  травному  тракті тварин, пристосувалися до паразитування  в легнях, форми що паразитують в  кровоносних судинах мають видовжену форму. Кпіпляться  до стінок кишечника за допомогою спеціальних органів фіксації- присосок.  Тіло сисуна вкрито щільною оболонкою, котра виконує захисну функцію. Під поверхневою оболонкою розташовуються шари кільцевих, спинночеревних і поздовжніх м"язів.  Статева система досягає виняткового розвитку і має дуже складну будову. Всі сисуни, за винятком шистозом, гермафродити. Чоловіча статева система складається звичайно з двох компактних сім"яників, від кожного з яких відходять сім"япроводи.

  Нервова система складається з парного мозкового вузла та трьох пар нервових стовбурів, які відходять від нього.  Печінковий сисун мешкає в жовчних протоках печінки, жовчному міхурі. Викликає захворювання фасціольоз.  Життєвий цикл його пов"язаний зі зміною хазяїнів, остаточний хазяїн — травоїдні ссавці (велика та дрібна рогата худоба, коні, свині, кролі тощо). Рідше печінкові сисуни зустрічаються у людини. Проміжним хазяїном служить молюск — малий ставковик.

Паразитичні  плоскі черви живуть у симбіозі зі своїм хазяїном,своєю життєдіяльністю вони не зразу вбивають його, але їхня наявність в  організмі є небажаною. Щоб уникнути інвазії потрібно дотримуватись елементарних правил особистої гігієни.

Список використаних інтернет ресурсів:

http://subject.com.ua/biology/shans/48.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BA%D1%96_%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B8