Міністерство освіти та науки України

Миколаївський політехнічний коледж

Курсовий

з предмету:”Економіка організації та планування виробництва”

на тему: Організація праці при виконанні електромонтажних робіт

Миколаїв 2009

Зміст

 

Вступ

1 Вивчення витрат робочого часу

1.1. Класифікація витрат робочого часу

1.2 Вивчення норм робочого часу і їх видів

2 Практична частина

2.1 Методи витрат робочого часу

2.2 Норми витрат на електромонтажні роботи

2.3 Розрахунок витрат робочого часу

Висновки

Список літератури

Вступ

Організація праці – це наукова дисципліна, що має особливий зміст, сферу дослідження і свої методи вивчення явищ виробничої діяльності людини.

Нормування праці – це економічна наука, пов^язана з іншими економічними, а також суспільними і біологічними науками. Тому метод і порядок встановлення норм праці, обґрунтування їх рівня ґрунтується на законах економіки, математики, фізики, хімії, організації виробництва, філософії, фізіології і психології. У більш загальному розумінні нормування праці – це встановлення конкретного виразу міри праці, тобто норми праці, які включають проектування трудового процесу і визначення його необхідної тривалості.

Щодо норм висуваються наступні вимоги. Вони повинні бути:

1. Науково обґрунтовані;

2. Економічно обґрунтовані;

3. Фізіологічно обґрунтовані;

4. Соціально обґрунтовані;

Нормування праці відіграє важливу роль в економічній роботі промислового підприємства. Воно служить підґрунтям для складання технічно і економічно обґрунтованих планів, забезпечуючи їх напруженість і реальність реалізації.

Норми праці виступають в ролі показників, за якими визначають економію праці, зростання одного з найважливіших показників економічної роботи підприємства – підвищення продуктивності праці.

Норми праці є технічною основою раціональної організації виробництва.

Організувати працю на підприємстві – це перш за все правильно розставити людей, зайнятих виконанням єдиного завдання. Для цього необхідно знати, скільки праці і якої якості потрібно для виконання тієї чиіншої операції або іншої частини виробничого процесу. Правильна організація праці передбачає в першу чергу встановлення кількості пропорцій між окремими видами праці з врахуванням їх якісних відмінностей. Це можливо при умові, якщо в розпорядженні підприємства є науково обгрунтовані норми праці на всі види виконуваних робіт. Розділення і кооперація праці мають велике значення при розвитку технічного процесу.

Між нормуванням і організацією праці існує тісний взаємозв^язок.

Науково обгрунтовані норми розраховуються і впроваджуються, виходячи з найбільш раціональної організації праці в певних умовах. У той же час сама норма праці може бути використана для оцінки раціональності трудового процесу і вибору того чи іншого її варіанту.

У даній курсовій роботі запропоновано до огляду проект заходів, що спрямовані на усунення непродуктивних витрат праці і витрат робочого часу на промисловому підприємстві. Виявлення резервів часу є необхідним процесом для встановлення темпів зростання продуктивності праці – одного із важливих показників раціональної організації праці і економічного розвитку підприємства.

1 Вивчення витрат робочого часу

Вивчення витрат робочого часу має велике значення, оскільки виходячи з інформації, що отримується, в його результаті вирішуються більшість завдань, пов"язаних з організацією праці і його нормуванням.

 Дослідження проводяться з метою визначення структури операцій, витрат робочого часу, раціоналізації прийомів і методів праці, виявлення причин невиконання норм, нераціональних витрат і втрат робочого часу, здобуття даних про чинники, що впливають на час виконання елементів операцій, розробки нормативних матеріалів, оцінки якості норм і нормативів, а також для вирішення інших завдань.

Дослідження трудового процесу передбачає аналіз всіх його характеристик, які впливають на витрати праці і ефективність використання виробничих ресурсів. Вивчаються технологічні параметри устаткування, умови праці, вживана технологія, організація і обслуговування робочого місця, а також професійно - кваліфікаційні, психофізиологічні, соціальні характеристики працівників і інші чинники. Методи здобуття і обробки інформації вибираються виходячи з цілей дослідження. Оптимальним є мінімум сумарних витрат, пов"язаних із здобуттям необхідної інформації і її подальшим використанням.

Найбільше значення має вирішення двох завдань, пов"язаних з дослідженням трудових процесів. Перша пов"язана з визначенням фактичних витрат часу на виконання елементів операцій. Друга – зі встановленням структури витрат часу на протязі робочої зміни або її частини.

Визначення тривалості елементів операції необхідне для розробки нормативів години, вибору найбільш раціональних методів праці, аналізу норм і нормативів. Структура витрат робочого часу використовується при розробці нормативів підготовчо-завершального часу, часі обслуговування робочого місця, оцінці ефективності використання робочого часу, аналіз існуючої організації праці.

1.1. Класифікація витрат робочого часу

При вивченні трудових процесів, розробці норм праці необхідно встановити, які витрати робочого часу є необхідними, повинні регламентуватися і включатися в норму, а які вважаються зайвими, нераціональними витратами і втратами. Для цього робочий час класифікується, тобто підрозділяється на окремі категорії по певних ознаках.

Під робочим часом розуміють повну тривалість робочого дня, протягом якого трудящий знаходиться на підприемстві і виконує доручену йому роботу. Робочий час ділиться на нормований і ненормований.

Нормований час. Це — та частина робочого дня, протягом якої робітник зайнятий продуктивною працею. Нормований час підлягає включенню до складу норми часу. Воно ділиться на:

а) підготовчо -завершальний час;

б) оперативний час;

в) час обслуговування робочого місця;

г) час, відведений на відпочинок і особисті потреби тих, що працюють.

Підготовчо- завершальний час витрачаеться робітником (або бригадою) на підготовку себе і робочого місця до виконання виробничого завдання і на його завершення. До підготовчого часу відносяться витрати часу на здобуття вбрання для виробництва робіт, вивчення креслень, здобуття оснащення, інструменту, матеріалу і т. д.; до здачі готової продукції ОТК, здачу документації, оснащення, інструменту, прибирання робочого місця і так далі

Оперативний час витрачаеться на виконання виробничого завдання, протягом якого виробляються і закінчуються роботи по заданій технологічній операції. Цей час повторюється при виготовленні кожного виробу, при виконанні кожної технологічної операції.

Оперативний час в свою чергу ділиться на основний (технологічний) час, протягом якого робітник (або бригада) виконуе роботи по основному технологічному процесу (наприклад, по прокладці і кріпленню кабеля, напайці наконечників, включенню суднової апаратури і т. д.), і допоміжне, протягом якого робітник (або бригада) здійснює дії допоміжного характеру, які необхідні для виконання основної (технологічної) роботи (наприклад, виготовлення і установка лісів, обгороджувань і підмостків, пуск і зупинка верстатів, установка і зняття оброблюваних деталей і т. д.). Як основний, так і допоміжний час може бути ручним, машинно-ручним і машинним.

Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим місцем і підтримку устаткування, оснащення, інструменту і робочого місця в стані готовності до виконання виробничого завдання. Час обслуговування робочого місця у свою чергу поділяеться на технічний, той що витрачається на обслуговування робочого місця у зв"язку з виконанням даної операції або конкретної роботи (наприклад, на заточування інструменту, підналадку устаткування, прибирання стружки, установку і відладку технологічного оснащення і т. д.), і організаційне, таке, що витрачається на такий догляд за робочим місцем, який пов"язаний з виконанням робіт протягом всієї зміни (наприклад, на прибирання робочого місця, переміщення тари в межах робочого місця і т. д.).

У судновому електромонтажному виробництві час на обслуговуваня робочого місця не виділяється, воно включається в підготовчо- заключний час.

Час, що відводиться на відпочинок і особисті потреби робітника протягом зміни, необхідний для попереджування стомлюваності, підтримки нормальної працездатності і дотримання особистої гігієни. До перерв на відпочинок відноситься і виробнича гімнастика. Тривалість часу відпочинку залежить від умов праці. У судновому електромонтажному виробництві час

відпочинку складається з часу, що відводиться на виробничу гімнастику, плюс 2,5% тривалості робочої зміни. Це час відпочинку включається в норму часу.

Ненормований час. Цим поняттям характеризується та частина робочої зміни, протягом якої трудовий процес з різних причин не здійснюється, а виконавець не діє. Ненормований час відноситься до втрат робочого часу і до складу норми часу не включається.

Ненормований час підрозділяється на:

а) втрати робочого часу по причинах, не залежних від виконавця і пов"язаних з поганою організацією виробництва (перебої в постачанні електроенергії, парою і стислим повітрям; невчасне забезпечення матеріалом і інструментом; відсутність підготовленого фронту робіт на судні до моменту видачі завдання і т. д.).

б) втрати робочого часу, залежні від виконавця і пов"язані з порушенням трудової дисципліни (пізніший початок і раннє закінчення роботи, безцільні ходіння, сторонні розмови, переробки роботи, виконаної погано із-за недосвідченості виконавця або його недбалого відношення до праці, і т.д.).

Час використання устаткування — період часу (зміна або її частина), протягом якого устаткування знаходиться в дії (час роботи) або простоює (час перерв).

Класифікація витрат робочого часу здійснюється по трьох напрямках: по відношенню до працівника (витрати робочого часу виконавця); по відношенню до устаткування (час використання устаткування); по відношенню до предмету праці (час виробничого процесу). Для зручності запису, обробки, формалізації розрахунків, для кожного вигляду витрат робочого часу встановлюються індексні буквені позначення.

Весь робочий час виконавця підрозділяється на годину роботи (Р), що витрачається на дії, пов"язані з її виконанням і час перерв (П) протягом якого трудовий процес не здійснюється.

В свою чергу час роботи підрозділяється на час виконання виробничого завдання і час роботи, не обумовленої виробничим завданням.

До роботи, не обумовленої виробничим завданням, відносяться випадкові роботи, викликані виробничою необхідністю (ходіння за вбраннями, техдокументаціею, сировиною, заготовками, інструментом; пошук майстра, налагодження інструменту і пристосувань; виконання не передбачених завданням підсобних і ремонтних робіт і тому подібне)

Ця категорія включає також невиробничі роботи (НР), що не дають приросту продукції або поліпшення її якості: виготовлення і виправлення браку, зняття зайвого припуска із заготівки і тому подібне.

Розглянемо структуру часу виконання виробничого завдання. Підготовчо - завершальна робота — час, використовуваний на підготовку до виконання завдання або на дії, пов"язані з його закінченням. Сюди можна віднести: здобуття завдання (наряд, креслення, технологічна карта); ознайомлення з ним; здобуття інструменту, сировини, заготовок, їх огляд і перевірка; установка інструментів і пристосувань; наладка устаткування; здача готової продукції інструменту, пристосувань, залишків сировини і матеріалів.

Оперативна робота – час, що витрачається безпосередньо на роботи по здійсненню технологічної операції. До складу оперативної роботи входить основна робота – година, що витрачається на зміну предмету праці (розмірів, форми, структури, властивостей, взаєморозташування окремих частин), а також допоміжна робота – час, що витрачається робітником на дії, що забезпечують виконання основної роботи (завантаження устаткування перестановка і переміщення матеріалів, деталей, заготовок інструменту і пристосувань в межах робочого місця, управління устаткуванням, контроль продукції, що виготовляється, в процесі роботи, знімання готової продукції).

Час обслуговування робітника витрачається на організацію свого робочого місця і догляд за ним для підтримки в робочому достатку. Розрізняють час організаційного обслуговування — догляд за робочим місцем протягом зміни, не пов"язаний з виконанням конкретного завдання (приймання зміни, розкладка і прибирання інструменту, огляд і випробування, чищення і мастило устаткування, прибирання робочого місця, здача зміни) і час технічного обслуговування, пов"язаний з доглядом за устаткуванням, інструментом, обумовлений конкретним завданням (підналадка устаткування, заміна і регулювання інструменту прибирання відходів виробництва), а також внесок від характеру участі працівника у виконанні виробничої операції, час роботи можна підрозділити на: час ручної роботи; час машинно - ручної роботи; час спостереження за роботою устаткування.

Час спостереження, характерний для автоматизованих і апаратурних виробництв. Воно може бути активним, коли присутність робітника на робочому місці необхідна для контролю за ходом технологічного процесу, заданими параметрами роботи устаткування, а також пасивним, коли немає необхідності спостерігати безперервно за роботою устаткування або технологічним процесом, але робітник не завантажений іншою роботою і через це продовжує спостереження. Слід зазначити, що завантаження робітника в цей період є одним з резервів підвищення продуктивності праці.

Розглядаючи структуру витрат робочого часу в машинних, автоматизованих, апаратурних процесах в часі роботи, доцільно також виділяти що час перекривається і не перекривається. Час, що перекривається — час виконання робітником цеха елементів роботи які здійснюються одночасно з машинною або автоматичною роботою устаткування.

Неперекриваемий час — час виконання робіт, здійснюваних при зупиненому устаткуванні. Збільшення часу, що перекривається, також може служити резервом зростання продуктивності.

Як наголошувалося, робочий час включає і час перерв. Виділяють регламентовані і нерегламентованы перерви. До регламентованих перерв відносяться ті, які обумовлені технологією, організацією виробництва, необхідністю попередити стомлення і підтримувати нормальну працездатність працівника. В їх числі: перерви, передбачені технологією, специфікою технологічного процесу і організації праці (їх усунення практично неможливе або економічно недоцільно); перерви встановленої тривалості для відпочинку робітників, особистої гігієни і природних потреб, виробничої гімнастики.

Нерегламентовані перерви обумовлені порушенням нормального ходу виробничого процесу або трудової дисципліни. Перерви із-за порушення нормального ходу виробничого процесу можуть бути викликані організаційними неполадками і технічними причинами. Перерви, викликані порушенням трудової дисципліни, можуть бути пов"язані із запізненням на роботу або передчасним покиненням неї, самовільною відсутністю на робочого місця, сторонніми розмовами, заняттями, не пов"язаними з роботою. До них відносять і зайвий (у порівнянні зі встановленим режимом і нормативами) час відпочинку працівників.

Звернемося тепер до класифікації часу використання устаткування. Час роботи устаткування, протягом якого воно діє, включає час на виконання виробничого завдання, що для устаткування є оперативним часом і час на виконання робіт не передбачених виробничим завданням (непродуктивна робота устаткування, наприклад виготовлення браку і випадкова робота устаткування, пов"язана з виготовленням продукції, не обумовленої завданням, викликаним виробничою необхідністю).

Час роботи устаткування підрозділяється також на час роботи за участю робітника (година зайнятості робітника ) і час роботи без участі робітника (машинно - вільний або апаратурно - вільній час).

В оперативний час роботи устаткування включається основний час, коли здійснюється процес обробки предмету праці і автоматичного введення його в обробку і додаткового часу .

Час перерв в роботі устаткування — це час бездіяльності устаткування з різних причин. Регламентовані перерви встановлені технологією, організацією виробничого процесу, а також необхідністю відпочинку працівника. Всю їх сукупність можна підрозділити на перерви під обслуговування устаткування і перерви в роботі устаткування. До перших відносяться перерви, пов"язані з підготовкою до роботи і обслуговуванням робочого місця, до інших — перерви в роботі устаткування не усунені технологічно (наприклад, збіг часу зайнятості робітника на одному верстаті із зупинкою іншого верстата при багатоверстатному обслуговуванні) і перерви у відведене для відпочинку і особистих потреб працівника час.

Час перерв в роботі устаткування — це час бездіяльності устаткування по різних нерегламентованих перервах в роботі устаткування — перерви із-за порушення нормального ходу виробничого процесу після організаційно-технічних причин, а також перерви викликані порушеннями трудової дисципліни робітників.

Класифікація витрат робочого часу по відношенню до предмету праці (виробничому процесу). Час виробничого процесу може виходити за межі однієї зміни. Воно підрозділяється на: час здійснення технологічного процесу; час транспортних операцій; час контролю і випробування готових виробів і міжопераційного контролю; час перерв в ході виробничого процесу .

Внесок від ступеня механізації виробничого процесу, всі його складові, за винятком перерв, можуть підрозділятися на машинний (апаратурний), машинно- ручний і ручний час Аналогічно класифікаціям, перерви поділяться на: регламентовані (час виконання допоміжних дій, час обслуговування робочого місця, час виконання підготовчо- заключних дій, час перерв, передбачених технологією і організацією виробництва — час перерв на відпочинок і особисті споживи для працівників ), а також нерегламентовані, викликані недоліками в організації виробництва і праці, технічними неполадками і порушеннями трудової дисципліни.

При встановленні норм праці в структурі витрат робочого часу виділяються нормовані і ненормовані витрати, тобто що включаються в норму часу і визнаються необхідними і що не включаються в неї, розглядуються як нераціональні і зайві.

Для працівника до нормованих витрат часу відносяться: час підготовчо-завершальної роботи; оперативний час; час обслуговування робочого місця; регламентовані перерви, обумовлені технологією і перерви для відпочинку і особистих потреб. Відносно роботи устаткування нормованим є час виконання виробничого завдання і час регламентованих перерв в період роботи устаткування і у очікуванні його обслуговування. З точки зору виробничого процесу нормованим є весь його час виключаючи нерегламентовані перерви (технологічний час, час транспортних операцій, контролю контролю і випробувань продукції, регламентовані перерви).

До ненормованих витрат робочого часу відносяться час виконання випадковою і невиробничої роботи і перерви, викликані організаційно - технічними неполадками і порушеннями трудової дисципліни. Ненормовані витрати — це втрати робочого часу, скорочення і запобігання яким є істотним резервом підвищення продуктивності праці.

Структурна схема класифікації витрат робочого часу представлена на схемі 1.

1.2 Вивчення норм робочого часу і їх видів

Норми часу – обгрунтовані витрати часу на виконання одиниці роботи (однієї виробничої операції, однієї деталі, одного виробу, одного вигляду послуг, роботи певного об"єму і так далі) одним або групою працівників встановленої чисельності і кваліфікації в конкретних виробничих (організаційно - технічних) умовах. Норми часу розраховуються в людино - хвилинах і людино-годинах.

Норми виробітку – це кількість одиниць роботи (виробничих операцій, деталей, виробів, об"ємівробіт, послуг і так далі), яку має бути виконане в одиницю часу (годину, зміну, місяць і тому подібне) одним або групою працівників встановленої чисельності і кваліфікації в конкретних виробничих (організаційно - технічних) умовах.

Норми виробітку і норми часу зв"язані між собою, норма часу – це, по суті, час, на який встановлюється норма виробітку (година, хвилина) ділене на норму виробітку.

Норма часу обслуговування – це обгрунтовані витрати часу на обслуговування одиниці устаткування, виробничих площ або інших виробничих одиниць одним або групою працівників встановленої чисельності в конкретних виробничих (організаційно-технічних) умовах.

Норма обслуговування – це обгрунтована кількість об"єктів (машин, механізмів, робочих місць і так далі), який працівник або група працівників повинні обслужити за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць і так далі). Норма обслуговування є різновидом норми виробітку і використовується для нормування праці допоміжних робітників.

Технічно обгрунтовані і дослідно-статистичні норми часу. По методу розробки і вживанню у виробництві норми часу розділяються на технічно обгрунтовані і дослідно-статистичні.

Технічно обгрунтованою нормою називається час, достатній для виконання одиниці роботи або операції, встановлений на базі раціонального технологічного процесу і наукової організації праці на даному робочому місці що передбачає найбільш ефективне використання засобів виробництва і робочого часу. Технічне обгрунтування норми часу разом з фізіологічним, економічним і соціальним обгрунтуванням забезпечують її наукове обгрунтування.

Технічне обгрунтування норми часу має місце тоді, коли нею враховуються технічні характеристики устаткування, оснащення і інструменту, физико-хімічні властивості сировини і материалів, вживана технологія, система організації і обслуговування робочого місця, що діє, кваліфікація, трудовий досвід і навик виконавців, тобто всі технічні, технологічні і організаційні можливості виробництва.

Фізіологічне обгрунтування норми часу полягає в обліку нею фізиологічних можливостей інтенсифікації праці і факторів, від яких залежить збереження працездатності і здоров"я людини. До таких чинників відносяться: важкість виконуваної роботи, її темп, освітленість робочого місця, температура, шум, положення тіла що працює, чистота атмосфери, скупченість, свобода рухів.

Економічне обгрунтування норми часу полягає в повному завантаженні робітника протягом зміни. Якщо нормований технологічний процес вимагає по своєму характеру перерв у часі, то треба передбачити інші роботи і забезпечити умови для їх виконання, з тим аби завантаження робітника протягом зміни було повним і рівномірним (цього можна домогтись, наприклад, поєднанням професій, збільшенням зон обслуговування і ін.).

Соціальне обгрунтування норми часу — це усунення монотонності і одноманітності спеціалізованої операції, які знижують інтерес робітника до праці. У соціально обгрунтованій нормі часу зберігаються творчі елементи праці.

Технічно обгрунтована норма часу повинна базуватися на технічних і організаційних заходах, вже освоєних підприємством, але ні в якому разі на одних лише епізодично досягнутих рекордах окремих робітників.

Дослідно-статистична норма часу — це норма, встановлена майстром або нормувальником виходячи з його досвіду і із статистичних даних по раніше виконаних аналогичным роботах.

Але і досвід, і статистичні дані, при всій їх важливості, відображають вже пройденный підприємством етап зі всіма його техническими і організаційними неполадками. Опитно-статичні норми не враховують технічних і організаційних можливостей виробництва, не є прогресивними нормами часу і не сприяють підвищенню продуктивності праці.

На аналогічні роботи, що виконуються різними підприемствами, часом встановлюються істотно різні дослідно-статистичні норми часу, що наводить до різнобою в оплаті праці робітників. Вживання дослідно-статистичних норм часу слід всемірно уникати, замінюючи їх технічно обгрунтованими нормами часу.

Тимчасові і постійні норми часу. По тривалості дії норми часу підрозділяються на тимчасові і постійні.

Тимчасові (як правило, дослідно-статистичні) норми часу вводяться на період освоєння нового вигляду робіт, коли технологічний процес і організація праці ще лише оброблюються. Термін дії тимчасових норм — 3 місяці. Протягом цього періоду тимчасові норми перевіряються, уточнюються і замінюються постійними.

Постійні норми часу (як правило, технічно обгрунтовані) вводяться на роботи з відпрацьованими технологічними процесами і організацією праці. Будучи нормами тривалої дії, вони передивляються лише при технічному і організаційному вдосконаленні виробництва.

Загальнопромислові, галузеві і місцеві норми часу. Залежно від сфери застосування норми часу діляться на загальнопромислові, галузеві і місцеві.

Загальнопромислові норми часу призначені для нормування робіт, поширених в промисловості. Розробляються вони центральними бюро промислових нормативів по праці при науково-дослідницькому институті праці, міністерствами і підлеглими ним науково-дослідними установами. Затверджуються ці норми Державним комітетом.

Галузеві норми часу використовуються для нормування робіт, специфічних для даної галузі. Вони розробляються науково-дослідними організаціями галузі, утверджуються відповідним міністерством. Галузеві норми часу зазвичай є єдиними і обов"язковими для всіх підприємств галузі. Вживання единых норм часу уніфікує нормування і оплату праці робітників даної галузі і сприяє поширенню по галузі передового досвіду в області техніки, технології і организації виробництва і праці.

Місцеві норми часу служать для нормування робіт, специфічних для даного підприємства і тому не передбачених ні загальнопромисловими, ні галузевими нормами часу. Місцеві норми часу розробляються нормативно-дослідницькими підрозділами підприємства і затверджуються його керівництвом і профспілковою організацією. Місцеві норми повинні враховувати останні технічні і організаційні досягнення підприємства.

2 Практична частина

 

2.1 Методи вивчення витрат робочого часу

Методи дослідження трудових процесів можуть класифікуватися по ряду ознак: меті дослідження, кількості спостережуваних об"єктів, способу проведення спостереження, формі фіксації його даних і тому подібне.

Робочий час вивчається методом безпосередніх вимірів і методом моментних спостережень.

Метод безпосередніх вимірів дозволяє якнайповніше вивчити процеси праці, отримати достовірні дані про їх тривалість в абсолютному вираженні, зведення про послідовність виконання окремих елементів роботи, а також фактичні витрати робочого часу за весь період спостереження.

Безпосередній вимір робочого часу проводиться шляхом суцільних (безперервних), вибіркових і циклових вимірів.

Суцільні виміри мають найбільше поширення у всіх типах виробництва, оскільки дають докладні відомості про фактичні витрати робочого часу, його втрати, їх величини і причинах виникнення.

Для вивчення окремих елементів операції застосовуються вибіркові виміри. Зокрема їх використовують для визначення часу на допоміжні дії і прийоми в умовах багатоверстатної роботи та інщі.

Різновидом вибіркових спостережень є циклові виміри, які використовуються для вивчення і виміру дій невеликої тривалості, коли часу на виконання дії не можна визначити безпосередньо.

Проте головними недоліками методу безпосередніх вимірів є велика тривалість і трудомісткість проведення спостережень і обробки отриманих даних, а також ті, що один спостерігач може одночасно вивчати витрати часу лише невеликої групи робітників.

Суть методу моментних спостережень полягає в реєстрації і обліку кількості однойменних витрат у випадково вибрані моменти. Важливими перегванами даного методу є простота проведення спостереження, невелика трудомісткість, здобуття необхідних відомостей в короткі терміни. Один спостерігач може вивчити витрати часу великого числа робітників. Моментне спостереження можуть проводити не лише спеціальні спостерігачі, але і всі інженерно-технічні працівники.

Недоліками методу моментних спостережень є здобуття лише середніх величин витрат робочого часу неповних даних про заподії втрат робочого часу, а також недостатне розкриття структури витрат робочого часу.

У наслідок того, що обидва методи страждають суб"єктивністю, перед дослідниками стоїть завдання уміло поєднувати їх для зменшення трудомісткості і підвищення достовірності вивчення витрат робочого часу.

Внесок від призначення, цілі проведення і вмісту витрат спостереження, що вивчаються, підрозділяються на: фотографію робочого часу, хронометраж і фотохронометраж, суть яких розкривається в наступних главах.

За способом спостережень і реєстрації результатів розрізняють візуальний автоматичний і дистанційний методи.

При візуальному методі спостерігач уточнює, реєструє результати за свідченнями приладів часу (годинника, секундомірів і ін.), а також лічильників кількості випадків витрат часу. Основними недоліками цього методу є: суб"єктивність реєстрації відхилень в трудовому процесі і оцінці темпу роботи помилки при прочитуванні свідчень приладів часу, необхідність присутності спостерігача в безпосередній близькості від об"єкту спостереження, скрутність в дослідженні швидко протікаючих процесів, велика напруга уваги спостерігача у зв"язку з тим, що йому доводиться одночасно стежити за тим, що працює, оцінювати характер роботи, визначати моменти зняття свідчень приладів і вести записи. Візуальні спостереження значно полегшуються, якщо використовуються прилади, що напівавтоматично вимірюють тривалість елементів процесів.

Особлівість автоматичного способу в тому, що результати спостережень фіксують без участі спостерігача спеціальні прилади на кіно - фотоплівку, відео і так далі, що дозволяє фіксувати не лише час, але і самі процеси. Це дозволяє аналізувати раціональність рухів і дій порівнювати виконання одних і тихий же прийомів різними робітниками, створювати учбові матеріали для підготовки інших робітників.

Проте присутність спостерігача безпосередньо в робочому місці може надати негативну психологічну дію на робітника внаслідок чого його підвищена нервозність може привести до спотворення дійсних показників вироблення.

Для того, щоб не відволікати виконавця від роботи існує дистанційне спостереження, яке ведеться за допомогою прихованих камер. Спостереження по монітору не відволікає робітника, а всі неясності (причини відсутності, збої в роботі і ін.) можна з"ясувати в кінці зміни в самого робочого або в тих, що його оточують.

Структурна схема методів витрат робочого часу представлена на схемі 2.

 

2.2 Норми витрат на електромонтажні роботи

Норми призначені для визначення витрати матеріалів, списання їх на виробництво робіт і аналізу виробничо-господарської діяльності. Нормами врахована чиста витрата матеріалів і важкоусуваємі втрати, що утворюються в межах монтажної зони і при транспортуванні матеріалів від приобєктного складу до робочого місця.

Під нормуванням праці розуміють метод визначення обгрунтованих трудових затрат робітників на різних роботах і у різних підрозділах підприємства. Нормування праці покликане встановлювати трудоємкість заданого об"єму робіт в умовах вживання досягненої на підприємстві передової технології, освоєною прогресивною технологічного оснащення і інструменту, передової организації праці.

Трудомісткість виражають в людино- годинах.

Нормування праці вимагає:

а) наявність обгрунтованих норм часу;

б) правильного визначення об"ємів робіт;

в) правильного вживання норм часуі при розрахунку трудоємкості по виявлених об"ємах робіт.

В зв"язку з цим нормування праці розділяється на два основних розділа:

а) розробку і встановлення прогресивних норм часу;

б) розрахунок трудомісткості заданих об"ємів робіт.

Розрахунок цих робіт виконується спеціалізованими організаціями галузі або спеціалізованими відділами підприємств, а друга здійснюється нормувальниками і калькуляторами підприемств, які, користуючись готовими нормами часу як вихідними даними, лише розраховують трудомісткість заданих об"ємів робіт.

Норма часу і норма вироблення

Під нормою часу розуміють витрати часу, встановлені для виконання одиниці роботи або операції одним робітником або групою робітників відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов. Норму часу обчислюють в людино - хвилинах або в людино-годинах.

Під нормою вироблення розуміють кількість одиниць роботи (кількість операцій, виробів, метрів, тонн і т. д.), яке має бути виготовлене або виконане в одиницю часу (годину, зміну, місяць і т. д.) в певних организационно-технічних умовах одним робітником або групою робітників відповідної кваліфікації. Норма вироблення є величиною, обернено пропорційній нормі часу і визначається по формулі:

 (1)

де Тр — період часу, на який встановлюється норма виробітки, ч;

ч — число робітників, що беруть участь у виконанні одиниці роботи;

I — норма часу в людино- годинах або в людино- хвилинах.

Нормами вироблення зазвичай користуються на виробництвах, де випуск виробів носить масовий характер і де облік виробів, випущених за одиницю часу (годину, зміну), не представляє особливої трудності. В монтажному ж виробництві, де трудовий процес характеризується не випуском виробів в одиницю часу, а виконаною роботою, користуються нормами часу.

Норми часу мають бути одночасно і прогресивними і реальними. Однаково шкідливі для виробництва необгрунтовано занижені і необгрунтовано завищені норми часу. Перші наводять до поганої якості робіт із-за поспіху, пригніченому моральному стану і дезорганізації робітника, утиску його матеріальних інтересів; другі — до непродуктивних витратам робочого часу, прихованим простоям, неповному використаню устаткування і оснащення, деморалізації робітника. В обох випадках знижується продуктивність праці і підвищується собівартість продукції.

Розробка і вживання єдиних норм часу

Єдині норми часу на суднові електромонтажні роботи. Ці норми розробляються аналітично-дослідницьким методом на основі фотографій виробничих процесів, що проводяться безпосередньо на робочих місцях щонайменше чотирьох підприємств. Ці норми мають бути технічно обоснованными і охоплювати всі види робіт суднового електромонтажного виробництва. Вони обов"язкові для всіх електромонтажних підприємств.

Єдині норми часу в судновому електромонтажному виробництві розробляються в цілому на технологічну операцію або процес, без розбиття на елементи. Так норма часу на контактне окінцьовування жили кабелю дається в цілому на весь процес, а не на складові його елементи — визначення довжини жили, що підключається, відрізку жили, зняття з неї ізоляції і так далі Складання норм на закінчені технологічні операції або процеси істотно полегшує визначення об"єму робіт і його нормування, і тому повинно бути визнано раціональним.

Розробляються єдині норми часу з обов"язковим врахуванням вже освоєних виробництвом досягнень в області техніки, технології, механізації і організації виробництва і праці, а також фактичної наявності робітників необхідної кваліфікації. Вельми поважно при цьому, аби норми забезпечували:

а) виконання робіт в нормальних умовах з дотриманням діючих правил по техніці безпеки і пожежній охороні;

б) виконання робіт належної якості відповідно до проектів, технологічних інструкцій, електротехнічних правил Регістру.

Оформляються єдині норми часу на суднові електромонтажні роботи у вигляді таблиць, в яких наводяться:

а) ескізи виконання;

б) технічні умови роботи;

в) вживаний інструмент і оснащення;

г) технологічний перелік робіт;

д) розряд роботи.

Наявність цих даних робить норму чіткою, повною і зв"язуе її з вимогами наукової організації праці.

Едині норми часу на кабельні роботи диференційовані по наступних вагових групах кабелів:

Вагова група Вес 1 км. кабелю, кг.

I Не більше 500

II. 500—1500

III. 1500—3000

IV.3000—5600

V Понад 5600

Коефіцієнти, що підвищують і знижуючі. У ряді випадків (при роботі у важких суднових умовах, при несприятливому температурному режимі, при освоєнні нових процесів) єдині норми часу застосовуються з коефіцієнтами, що підвищують, а при роботі на освоєних серійних судах — із знижуючими коефіцієнтами.

Значення коефіцієнтів, що підвищують: 1,15 — при виробництві робіт в місцях з обмеженими рухами, в тому числі, за встановленими трубопроводами і механізмами; 1,25 — при виробництві робіт в приміщеннях з температурою зверху 38° З, а також в особливо обмежених умовах (лежачи, з постійно закиненою головою при монтажі кабелю і апаратури на подволоке і ін.); 1,6 — при виробництві робіт на щоглі. Коефіцієнти, що підвищують, вживані при мінусовій температуре довкілля, приведені в таблицю. 1. При виконанні неосвоєних робіт на головних судах, нових пристроях і схемах дозволяється за угодою між адміністрацією і профсоюзной організацією підприємства вводити коефіцієнти, що підвищують, величиною до 1,2. В разі особливих важких, не обумовлених довідниками, умов коефіцієнт, що підвищує, за угодою між адміністрацією і профспілковою організацією підприємства встановлюється на місці.

Таблиця 1 Коефіцієнти, що підвищують, вживані при мінусовій температурі довкілля

Температура, СС	У випадку роботи
	В зачинених приміщеннях	На відкритому повітрі
Від -1 до -5 »  » -6 » -10 »  » -11 » -15»  » -16 » -20	1,05  1,1  1,2  1,3	1,1 1,15 1,25 1,35

Значення знижуючих коефіцієнтів, що вводяться при виробництві робіт на серійних судах, приведені в табл.2. Як неважко відмітити, коефіцієнти посилюються з збільшенням порядкового номера судна даної серії, що пояснюється поступовим освоєнням роботи.

Таблиця 2 Знижуючі коефіцієнти, вживані при роботі на серійних суднах

Порядкові номери суден в серії	Порядкові номери суден в сері Групи судев по електромонтажній однорідності
		II	III
1—3	1,0	1,0	1,0
4—6	0,95	0,94	0,94
7—9	0,92	0,91	0,91
10—19	0,90	0,88	0,88
20 і далі 0,88 0,85 0,85	0,88	0,85	0,85

Примітка. До групи I відносяться вантажні судна (для перевезення сипучих і навалочних вантажів, танкери і лісовози);

до групи II — спеціальні транспортні судна (буксири, товкачі-буксири, автомобільні пороми), промислові судна (траулери, сейнеры, китобійні мисливці, рефрижераторы, рибообробні бази), науково-дослідні судна;

до групи III — промислово-господарські судна (перевантажувальні судна, металеві і залізобетонні плавучі доки і опалювальні бони),портові криголами.

Недоліки в організації праці і виробництва, як вже згадувалось, не можуть служити підставою для яких-небудь змін норм; тому, окрім перерахованих, жодних інших коефіцієнтів, що встановлюються для окремих підприємств, цехів або серій судів, не існує.

Визначення нормативної трудомісткості суднових электромонтажных робіт. Наявність технічно обгрунтованих норм часу — це лише одне з необхідних умов нормування праці. Другою його умовою є правильне визначення об"єму робіт за кожним завданням. Для виконання цієї другої умови необхідно мати в своєму розпорядженні робочу технологію суднових електромонтажних робіт.

По матеріалах робочої технології і по довідниках єдиних норм часу складаються технологічно-нормувальні карти. Наявні в цих картах дані про трудомісткість технологічних комплектів використовуються при оплаті праці робітників, внутрішньоцеховому плануванні і визначенні технічної готовності електромонтажних робіт на судні. Розраховані по трудомісткості технологічні комплекти є основними обліковими одиницями суднового електромонтажного виробництва. У таблиці. 3 приведена технолого-нормувальна карта, складена по двох технологічних комплектах зовнішнього монтажу для морського морозильного траулера, відомість технологічних комплектів якого була дана в табл.2.

Таблиця 3 Технолого-нормувальна карта, складена по двох технологічних комплектах зовнішнього монтажу для морського морозильного траулера

					Номери технологічних колективів
						В-2		В-3
Найменування операцій	Одиниця вимірювання	Норма часу	Розряд роботи	кількість		Трудоемністьнормо-годин	кількість	Трудоемністьнормо-годин
Затяжка та укладання
місцевого кабелю
у скоб-мостах
I группа1		1,6		1500		24,0	700	11,2
II »	100 м	1,9	5-Й и 3-й	40		0,76	92	1,75
III »	I	2,3		—		—	51	1,17
Затяжка кабелю
до труб довжиною
до 5 м
I группа  II »	1.100 »	3,8 5,6	4-й и 2-й	20 5		0,76 0,28	5 8	0,19 0,45
Кріплення магістрального
кабелю
I группа  II »	1 100 »	1,75 2,4	5-Й и 3-й	100 20		1,50 0,48	120 10	2,1 0,24
Кріплення трас місцевого кабелю
I группа		3,35		2200		73,30	1100	36,85
II »	100 »	4,42	5-й и 3-й	100		4,42	120	5,3
III »		5,5		—		—	150	8,25
Додатково на
кріплення кабелю:
замками скобами	100 шт.	1,0 1,2	5-й и 3-й	220 42		2,2 0,5	103 203	1,03 2,44
Розробка та ввід
кабелю з панцир-
Ною оболонкою
в електрообладнення
через сальники
I группа		0,1		230		23,0	78	7,8
II »	1 конец	0,16	5-Й и 3-й	20		3,2	6	0,96
III »		0,24		40		9,6	15	3,62
Заземлення оболонок
кабелю під
скобой
I группа  II »	1 шт.	0,08 0,042	3-й	—		—	5 6	0,4 0,25
Всього	—	—				144		84

 

Укрупнені і калькуляційні норми часу

Технічно обгрунтовані норми часу на суднові електромонтажні роботи складаються, за видами робіт. Такі норми дозволяють нормувати працю робітника будь-якої спеціальності, що виконує роботу по будь-якому технологічному процесу. Але для цього необхідна, окрім норм часу, ще і робоча технологічна документація, що встановлює об"єм і характер робіт по кожному технологічному комплекту.

Розробка робочої технології і складання на її основі технолого-нормувальних карт — це праця, що вимагає великих затрат часу фахівцями-технологами і нормувальниками. Тому робочу технологію складають, як правило, по судах лише серійної споруди, де це диктується потребами виробництва і цілком окупається, даючи великий економічний ефект. На судах же одиничної споруди і на ремонтованих судах робочу технологію в її повному об"ємі розробляти недоцільно. Проте визначати трудомісткість робіт і в цих випадках необхідно як для цілей технічного нормування, так і для цілей калькуляції.

Цій потребі відповідають так звані укрупнені норми часу, в яких трудомісткість по всіх видах працевизначаеться з розрахунку на кожен вид електроустаткування, встановленого на судні, і на 1м укладеного на судні магістрального і місцевого кабелю кожної вагової групи. При розрахунку укрупнених норм часу враховуються: на кожен вид суднового електроустаткування — слюсарно-підготовчі роботи, що відносяться до нього, зовнішній і внутрішній монтаж; на 1 м магистрального і місцевого кабелю — слюсарно-підготовчі роботи, затяжка, укладання, кріплення, ущільнення і заземлення кабелю.

Оскільки укрупнені норми часу розраховуються виходячи з технічно обгрунтованих норм часу по видах робіт, вони також можуть розглядатися як технічно обгрунтовані норми і інколи застосовуватися для цілей технічного нормування. При цьому вже немає потреби складати технолого-нормувальнікарти, а досить знати, яке електроустаткування і який кабель вмонтовуються в даному приміщенні або районі судна. Завдяки цьому виходить значна економія праці технологов і нормувальників.

Цінність укрупнених норм часу полягає і в тому, що вони дозволяють складати калькуляційні норми часу, без яких не можна укладати договори із замовниками на виробництво електромонтажних робіт на ремонтованих і модернизируемых суднах і на суднах одиничної споруди.

Калькуляційні норми часу по видах єлектрообладнення, що вмонтовується на судні, утворюються з укрупнених норм часу з додаванням не вхідних в них витрат часу на додаткові роботи, що підлягають оплаті за договором. До таких додаткових робіт відносяться:

а) спостереження за технічним збереженням електроустаткування і кабелю;

б) обслуговування заводських робіт в процесі монтажу;

в) вивчення схем і пристроїв настроювачами і регулювальниками на заводах-виробниках;

г) виготовлення технологічного оснащення;

д) відновлювальний ремонт електроустаткування, пов"язаний з його транспортуванням і зберіганням на складах;

е) виправлення пошкоджень кабелю і електроустаткування, що виникли на судні по незалежним від монтажників причинам;

ж) перегін суден з місць виготовлення на здавальні бази.

Розмір витрат-часу на ці додаткові роботи визначається за даними попередніх періодів.

Знаючи номенклатуру встановленого електроустаткування на судні і довжину змонтованого кабелю по вагових групах, по таблицях калькуляційних норм часу легко визначають калькуляційну норму часу електромонтажних робіт в цілому по судну.

Визнаючи зручність укрупнених норм часу, слід відмітити і їх

істотний недолік: з їх допомогою не можна нормувати працю робочих по видах робіт і спеціальностям, що не сприяє спеціалізації робіт. Це негативно позначається на організації виробництва і праці суднових електромонтажних робіт і обмежує вживання укрупнених норм часу для цілей технічного нормування.

2.3 Розрахунок витрат робочого часу

Фотографією робочого дня досліджують трудовий процес, виявляють витрати робочого часу протягом періоду (часто цілої зміни), що вивчається, визначаються резерви підвищення продуктивності праці. Вона дозволяє розкрити причини втрат робочого часу і, усуваючи їх, покращувати використання робочого часу впродовж зміни.

За допомогою фотографії робочого дня вивчають використання робочого часу кращими робітниками з метою поширення їх досвіду: проектують найбільш раціональний (що приймається за норму) розподіл часу робочої зміни по класифікаційних групах (категоріям) витрат часу;

- аналізують втрати робочого часу і організаційно-технічні причини, що викликають їх, з метою вироблення заходів щодо усунення неполадок і поліпшення використання робочого часу;

- визначають необхідну кількість робітників, обслуговуючих агрегати і машини, тобто встановлюють норми обслуговування:

- враховують фактичне вироблення продукції і темп її випуску.

Етапи проведення фотографії робочого дня:

1)         Підготовка до спостереження;

2)         Проведення спостережень за вибраним об"єктом;

3)         Обробка та аналіз данних;

4)         Розробка заходів що-до усунення витрат робочого часу та проектування нормального балансу робочого дня.

При проведенні фотографії робочого часу в наглядовому аркуші впродовж цілої зміни безперервно фіксуються всі без виключення витрати робочого часу працівника цеху на підприемстві.

Таблиця 4 Фотографія робочого дня працівника цеху.

№ пп	Що спостерігалося	Поточний час	Тривалість	Індекс
	Початок спостереження	8.00
1	Прихід на робоче місце	8.00
2	Підготовка робочого місця	8.05	5	ПЗ
3	Здобуття матеріалу	8.09	4	ОБС
4	Оперативна робота	8.34	25	ОП
5	Зміна режиму роботи устаткування	8.40	6	ОБС
6	Оперативна робота	9.05	25	ОП
7	Догляд за інструментом	9.12	7	ПНТ
8	Стороння розмова	9.15	3	ПНД
9	Оперативна робота	10.04	49	ОП
10	Відхід по особистих потребах	10.10	6	ОТЛ
11	Завантаження матеріалу	10.13	3	ОБС
12	Оперативна робота	10.28	15	ОП
13	Виклик майстра	10.38	10	ПНТ
14	Стороння розмова	10.55	17	ПНД
15	Оперативна робота	12.00	65	ОП
16	Відхід на обід
17	Прихід з обіду
18	Здобуття матеріалу	13.05	5	ОБС
19	Оперативна робота	13.34	29	ОП
20	Зміна режиму роботи устаткування	13.40	6	ОБС
21	Оперативна робота	13.50	10	ОП
22	Особиста розмова	13.59	9	ПНД
23	Оперативна робота	14.15	16	ОП
24	Здобуття матеріалу	14.25	10	ОБС
25	Оперативна робота	14.57	32	ОП
26	Службова розмова	15.01	4	ОБС
27	Особиста розмова	15.12	11	ПНД
28	Оперативна робота	15.30	18	ОП
29	Здобуття матеріалу	15.34	4	ОБС
30	Консультація у майстра	15.42	8	ПНТ
31	Оперативна робота	16.06	24	ОП
32	Зміна режиму роботи устаткування	16.09	3	ОБС
33	Оперативна робота	16.15	6	ОП
34	Відхід по особистих потребах	16.28	13	ОТЛ
35	Оперативна робота	16.45	17	ОП
36	Прибирання робочого місця	16.50	5	ПЗ
37	Здача виробів ОТК	16.57	7	ПЗ
38	Відхід з робочого місця	17.00	3	ПЗ
Разом			480	-

 

На підставі проведених фотографій робочого часу складається звідна таблиця однойменних витрат робочого часу, складається фактичний баланс робочого часу і представити його у вигляді таблиці за формою 4.

Таблиця 4 Баланс робочого часу

Найменування витрат часу	Індекс	Тривалість
		Хвилини	%%
Підготовчо-завершальні роботи	ПЗ	20	4017
Час обслуговування устаткування	ОБС	45	9,38
Оперативна робота	ОП	331	68,95
Відвернення від роботи по особистих потребах	ОТЛ	19	3,96
Час перерв по технічних причинах	ПНТ	25	5,21
Порушення трудової дисципліни	ПНД	40	8,33
Разом		480	100

За даними таблиці можна сказати, що оперативна робота складає всього 68,95 % або 331 хвилину часу зміни, останній час зміни 149 хвилин або 31,05% доводиться на непродуктивні витрати. Зіставлення фактичного балансу часу з нормативним дозволяє виявити відхилення від нормативних. Для розрахунку нормативного балансу використовують нормативи часу на ПЗ (20 мін), ОБС (45 мін) і ОТЛ (10 мін). Таким чином величини нормативних витрат робочого часу (у мін і %) і по всіх категоріях витрат часу утворюють так званий нормативний (раціональний) баланс робочого дня. Зіставлення даних фактичного і нормативного балансу робочого часу показані в таблиці 5.

Таблиця 5. Зіставлення даних нормативного і фактичного балансу робочого часу

По даній таблиці можна сказати, що фактичний баланс відрізняється від планового: ПЗ на 1 хвилину менше, ОБС на 16 хвилин перевищило нормативний час, недолік ОП склав 89 хвилин.

Дані таблиці дозволяють визначити наступні показники використання фонду робочого часу:

До вик – коефіцієнт використання змінного часу по формулі:

К вик = (ПЗ + ОП + ОБС + ОТЛ(н)/ Т см * 100 (2)

К вик = ( 20 + 331 + 45 + 10)/ 480 * 100 = 84,6 %

Коефіцієнт втрат робочого часу по формулі:

К пот = (НР + ПНТ + ПНД + (ОТЛф – ОТЛн) / Т см (3)

К пот = 25 + 40 + (19 – 10) / 480 = 15,4 %

Перевірка отриманих результатів здійснюється по формулі:

К исп + К пот + К нтд = 100 % (4)

84,6 + 15,4 = 100%

З розрахунків з"ясувалося, що 84,6 % змінного часу використовується ефективно, а втрати робочого часу складають 15,4 % часу зміни.

Так само видно з таблиці, що зайвий час витрачається на обслуговування устаткування.

Аби скоротити час на здобуття матеріалу протягом робочого дня, робітника необхідно забезпечити матеріалом на початку зміни на весь робочий день відповідно кількості заготовок, працівник не витрачатиме час на здобуття матеріалу протягом робочої зміни - час ОБС скоротиться. Необхідно надати працівникові всі необхідні інструменти на робочому місці - не знадобиться додатковий час на догляд за інструментом, по можливості виключити сторонні розмови, які склали 40 хвилин або 8,3 % робочого часу. Скорочуючи невиробничі витрати часу, відповідно збільшуватиметься час оперативної роботи, зростатиме продуктивність праці.

Точніше визначити чинники, що вплинули на зниження ефективності використання фонду робочого часу, можна конкретизувавши втрати робочого часу за даними таблиці 6.

Таблиця 6. Склад внутрішньозмінних втрат і непродуктивних витрат робочого часу

Втрати робочого часу	Хвилини	У % до відпрацьованого часу
1 ПНТ
Догляд за інструментом	7	1,46
Виклик майстра	10	2,08
Консультація у майстра	8	1,67
2 ПНД
Стороння розмова	3	0,63
Стороння розмова	17	3,54
Особиста розмова	9	1,8
Особиста розмова	11	2,29
Разом	65	13,54

З таблиці видно, що 65 хвилин або 13,54 % робочого часу використовується неефективно, на це більшою мірою впливає порушення трудової дисципліни робітником, яке складає 40 хвилин робітника часу або 8,3 % часу зміни. Цей показник говорить про низький рівень дисципліни на підприємстві.

Витрати на усунення організаційно-технічних причин склали 25 хвилин або 5,2 % часу зміни, що говорить про низький рівень організації обслуговування робочого місця. На підприємстві необхідно зробити заходи по поліпшенню дисципліни праці і переглянути вимоги по організації обслуговування робочих місць.

На підставі виявлених втрат і невиробничих витрат часу виробляється розрахунок коефіцієнта ущільнення робочого дня:

К упл – П вн / Т * 100 = 65/ 480*100 = 13,45 % (5)

П вт – втрати внутренние.

Зростання продуктивності праці за рахунок ущільнення робочого часу розраховується по формулі:

ПТ = (ОП н – ОП ф) / ОП ф * 100 (6)

ПТ = (420 – 331) / 331 * 100 = 26,9 %

Можливість зростання продуктивності праці в результаті ущільнення робочого часу на 26,9 % говорить про низький рівень ефективності

Висновоки

Всі вживані методи вивчення витрат робочого часу взаємозв"язані і доповнюють один одного. Залежно від мети дослідження перевага віддається тому або іншому вигляду.

Вживання фотографії робочого часу протягом всієї зміни при ручних роботах допоможе поліпшити організацію праці і підвищити його продуктивність за рахунок ефективного використання всього фонду часу.

При вивченні машинно-ручних робіт добрі результати дають фотографії робочого часу і фотохронометраж.

Найбільш ефективним в машинному і автоматизованому виробництвах є використання осцилографії, фото- і кінозйомки.

На будь-якому підприємстві, незалежно від форми власності, велике значення має ефективність виробничого процесу, тобто його здійснення з найменшими витратами робочого часу і устаткування. Головна умова раціоналізації виробничого процесу – систематичне вивчення витрат робочого часу і використання матеріалів спостереження. На їх основі роблять виводи про наявність «вузьких місць» на підприємстві, про причини і розміри втрат робочого часу, намічають заходи щодо вдосконалення праці і виробництва.

Вдосконалення трудового процесу передбачає раціональне поєднання в часі всіх елементів праці, а також встановлення взаємозв"язку учасників виробництва.

Список літератури

 

1.  Гандина Н.М. Экономика и нормирование труда: Учебное пособие. И.: Изд-во ИГЭА, 1994.

2.  Генкин Б.М., Петроченко П.Ф., Бухалков М.И. и др. Под. Ред. Б.М. Генкина. Нормирование труда. – М.: Экономика, 1985.

3.  Назаров А.Ш. Нормирование труда. – Т.: Укитувчи, 1987.

4.  Никитин А.В. Сборник задач по экономике, организации и нормированию труда в промышленности. – М.: Экономика, 1990.

5.  Разумов И.М., Смирнов С.В., Глаголева Л.А. Научная организация труда в машиностроении. – М.: Высшая школа, 1978.

6.  Холодная Г.Н. Нормирование труда в промышленности. – М.: Экономика, 1978.