МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра геотехнологій та промислової екології
"Раціональне використання земель та забезпечення населення екологічно-чистими продуктами харчування"
Роботу виконав: Сіденко О.В.
Роботу перевірив: Москальчук М.І.
ЖИТОМИР
2001
Втуп
Відродження сільського господарства має вирішальне значення для поліпшення добробуту населення, забезпечення його екологічно чистими і якісними продуктами харчування. Ключовим завданням усіх цивілізацій на нашій планеті було, є і залишається раціональне використання землі для збільшення виробництва продовольчих та кормових ресурсів. Основним джерелом продовольства для людей,а також кормів для тварин є різноманітний рослинний світ. Адже 88% продуктів харчування людина одержує в результаті обробки землі, а разом з продуктами тваринного походження – 98%.
Еволюційно, протягом мільйонів років саме за участю рослин формувалися сучасні самоврядувальні системи. Синтез речовин для підтримання життєдіяльності усіх живих організмів є невичерпним джерелом відновлення енергетичних і білкових ресурсів.
Головним фактором в рослинництві є грунт. Земля – це один із найцінніших скарбів природи.
Грунт - це досить складна екосистема, яка є акумулятором сонячної енергії. Найціннішою властивістю грунту є його родючість.
Родючість - це здатність грунту забезпечувати рослини вологою і поживними речовинами.
Самі родючі грунти - це чорноземи. Найбільші запаси чорноземів зосереджені на території України – 26,5 млн. га. Грунти мають велике значення не лише тому, що є головним джерелом отримання харчових продуктів, а й відіграють активну роль в очищенні природних стічних вод. Грунти і рослинний покрив планети в регулятором водного балансу суші. Це є універсальний біофільтер і нейтралізатор багатьох видів антропогенних забруднень.
Подальше існування нашої цивілізації поставлене під загрозу через нераціональне використання грунтів.
Рослини – це і харчі і ліки. Будь-яка їжа повинна бути ліками, а ліки – їжею.
Вчені-медики вважають, що люди передчасно старіють і вмирають в зв^язку з неправильним харчуванням, і, що людина, яка правильно харчується і веде правильний, нешкідливий спосіб життя здатна прожити 120-150 років. Харчування забезпечує організм людини енергією, білками, жирами, вуглеводами, вітамінами. Щоденно організм людини повинен споживати 2500-3000 ккал енергії.
До високоенергетичних продуктів відносяться:
- тваринне і рослинне масло;
- тваринні жири (сало, смалець);
- жирна свинина;
- мед;
- цукор;
- кондитерські вироби.
Низьку енергетичну цінність мають:
- овочі;
- фрукти;
- ягоди;
- кефір;
- нежирні сири;
- пісне м^ясо;
- риба;
- яйця.
Раціональне харчування – харчування, яке забезпечує нормальну життєдіяльність організму, високий рівень його працездатності і підвищує опір організму на дію оточуючого середовища, максимальну тривалість людського організму.
Лише усвідомивши, що стан навколишнього середовища і економічне зростання - це "фундамент", на якому тримається майбутнє держави, можна дійсно реалізувати позитивне розв^язання злободенних, найгостріших еколого-економічних проблем. Вітчизняна статистика свідчить навпаки, що в Україні є підрив національних сил, який на сьогодні досяг кризової межі.
Ключовою метою Національної програми є зупинення спаду агропромислового виробництва гарантування продовольчої безпеки держави, досягнення раціональних норм споживання продуктів харчування на душу населення, визначення основних напрямів реформування економічних, соціальних та правових відносин в агропромисловій сфері стабілізації економічних та фінансових умов для здійснення відтворюваного процесу в усіх галузях продовольчого комплексу, створення економічного механізму функціонування різних форм власності і господарювання в період становлення ринкової економіки.
Поряд із застосуванням напрацьованих механізмів формування і функціонування нових організаційно-виробничих структур лібералізацію оптових і роздрібних цін в Національній програмі використовуються економічні "правила гри" суб^єктів ринку в межах правого простору та механізму економічного регулювання.
Реформування агропродовольчої сфери передбачає поєднання ринкових форм господарювання з активною політикою державного протекціонізму спрямованого на підвищення керованості соціально-економічних процесів.
У Національній програмі обґрунтовується соціально-економічна необхідність земельної та господарської реформ, напрями техніко-технологічного переоснащення агропромислового комплексу виробництва, сукупність інтеграційних процесів в його галузях, шляхи подолання фінансової та інвестиційної кризи через забезпечення паритетного ціноутворення, вдосконалення фінансово-кредитної, податкової та митної політики розвиток інноваційних процесів виробництва із залученням банківської системи.
Використання програми забезпечить в 2005р.споживання на душу населення хлібопродуктів 135 кг, картоплі - 132 кг, овочів та баштанових культур-161 кг, плодів і ягід - 90 кг, м^яса - 80 кг, молока - 380 л, яєць - 280 шт., риби – 7,2 кг, олії і маргарину – 13,4 кг, цукру-39 кг.
Пріоритетним завданням є створення в Україні потужної харчової індустрії, як структуроформуючої ланки агроекономіки та забезпечення випуску конкурентноспроможних товарів.
За рахунок нарощування виробництва зерна, цукру, олії, винограду, плодоовочевої та м^ясо-молочної продукції, насіння с/г культур та племінної худоби збільшиться експортний потенціал агропромислового комплексу.
Національна програма спрямована на створенння належних соціально-культурних умов для селян, підвищення престижності та мотивації праці у суспільному господарстві, збільшення доходів с/г товаровиробників та вирівнювання їх з доходами промисловості створення додаткових робочих місць за рахунок розвитку інфраструктури села, підсобних підриємств і промислів,розширення промислової переробки с/г продукції. Приділяється увага забезпеченню зайнятості сільської молоді, підвищення рівня її професійного навчання та профорієнтації, відновленню культурно-національних традицій на селі.
Основним шляхом реалізації Національної програми буде докорінне поліпшення наявного ресурсного потенціалу, нарощування його якісних і кількісних параметрів державна підтримка пріорітетних напрямків розвитку агропром. в-ва, широке застосування економічних важелів у виробничих відносинах, формування землі господаря «засобів виробництва і результатів праці на заг.-держ. і регіональному рівнях. Передбачається також розробка регіональної програми розвитку агропромкомплексу в-ва з урахуванням місцевих особливостей.
Норми споживання продуктів харчування на душу населення за рік
№ п/п | Назва продукту | Кількість споживання 1 за рік |
1 | Хлібопродукти | 135 кг |
2 | Картопля | 132 кг |
3 | Овочі та баштанові культури | 161 кг |
4 | Плоди і ягоди | 90 кг |
5 | М^ясо | 80 кг |
6 | Молоко | 380 л |
7 | Яйця | 280 шт |
8 | Риба | 7,2 – 7,5 кг |
9 | Олія і маргарин | 13,4 кг |
10 | Цукор | 39 кг |
Примітка:
80 кг м^яса - свинина (40%), яловичина (40%), м^ясо птиці (20%). У молодому м^ясі більше калорій.
Норми потреб людини у зерні на душу населення за рік
№ п/п |
Продукти харчування | Кількість готової продукції в кг | Кількість зерна в кг |
1 | Хліб та хлібопродукти | 112 | 148 |
2 | Борошно та хдібовипічка | 92,3 | 120 |
3 | Житнє борошно | 37 | 37 |
4 | Борошно для макаронів | 6 | 7,7 |
5 | Крупи та бобові | 12,8 | 12,8 |
6 | Крупа гречана | 2,7 | 4 |
7 | Крупа вівсяна | 0,7 | 1,6 |
8 | Крупа пшенична | 1,7 | 2,6 |
9 | Крупа рисова | 3,8 | 6 |
10 | Крупа манна | 0,7 | 1,1 |
11 | Кукурудза | 0,4 | 0,9 |
12 | Ячмінь | 0,7 | 0,7 |
Потреба людини в енергії та білку
№ п/п | Продукт | Хімічний склад | |||
Білок, г/100г | Енергетична цінність, кДж/100г | ||||
1 | Горох | 21 | 1250 | ||
2 | Квасоля | - | - | ||
3 | Соя | 45 | 1400 | ||
4 | Мука вищий сорт | 10,3 | - | ||
5 | Мука нижчий сорт | 11,7, | - | ||
6 | Крупа манна | 10,3 | - | ||
7 | Крупа гречана | 12,6 | - | ||
8 | Рис | 7 | - | ||
9 | Пшоно | 11,6 | - | ||
10 | Ячмінь | 10 | 1450 | ||
11 | Сир твердий | 25 | 1500 | ||
12 | Макарони | 10,5 | 1400 | ||
13 | Хліб пшеничний | 7 | 840 | ||
14 | Творог | 17 | 960 | ||
15 | Батон | 7,7 | 1100 | ||
16 | Масло | - | 3000 | ||
17 | Молоко | 2,8 | 200 | ||
18 | Картопля | 2 | 90 | ||
19 | Сметана | 3 | 1200 | ||
20 | Кефір | 7 | 1700 | ||
21 | Петрушка | 2 | 90 | ||
22 | М^ясо яловичина | 21 | 840 | ||
23 | М^ясо кролика | - | 750 | ||
24 | Свинина жирна | 11,7 | 2500 | ||
25 | Свинина пісна | 14,5 | 1500 | ||
26 | Телятина | 20 | 400 | ||
27 | Риба | 19 | - | ||
28 | Мед | - | 1400 | ||
29 | Цукор | - | 1900 | ||
30 | Яйця | 12,7 | 60 | ||
Примітка:
Самий дешевий білок:
1) рослинний (боби, горох, квасоля);
2) тваринний (молоко, молочні продукти, яйця);
3) яловичина, свинина. Кожного дня людина повинна вживати:
води – 2-3 л, білка – 100г (50 - рослинного, 50 - тваринного), вугдеводів -400г, крохмалу - 400г, жир – 90г (45 - росл., 45 - твар.,)
Річна потреба моєї сім^ї (4 чоловіки) у продуктах харчування
№ п/п | Назва продукту | Кількість споживання за рік. |
1 | Хлібопродукти | 540 кг |
2 | Картопля | 528 кг |
3 | Овочі та баштанові | 644 кг |
4 | Плоди і ягоди | 360 кг |
5 | Молоко | 1520 л |
6 | Яйця | 560 шт |
7 | Риба | 14.4-15 кг |
8 | Олія і маргарин | 26.8 кг |
9 | М^ясо | 160 кг |
10 | Цукор | 78 кг |
Річна потреба моєї сім^ї (4 чоловіки) у зерні
№ п/п | Продукт | Кількість споживання в кг/рік | |
1 | Хліб та хлібопродукти | 448 | |
2 | Борошно та хдібовипічки | 369.6 | |
3 | Житнє борошно | 148 | |
4 | Борошно для макаронів | 24 | |
5 | Крупи та бобові | 25.6 | |
6 | Крупа гречана | 5.4 | |
7 | Вівсяна | 1.4 | |
8 | Пшенична | 3.4 | |
9 | Рисова | 7.6 | |
10 | Манна | 1.4 | |
11 | Кукурудза | 0.8 | |
12 | Ячмінь | 1.4 | |
Річна потреба м. Житомира та Житомирської обл. у продуктах харчування
В м. Житомирі | В Житомирській обл. | ||||
Продукти | к-ть готової продукції | к-ть зерна | к-ть готової продукції | к-ть зерна | |
Хліб та хлібопродукти | 33.600 | 44.400 | 160.160 | 211.6401 | |
Борошно для хлібовипічки | 27.960 | 36.600 | 133.260 | 170.00 | |
Житнє | 11.100 | 12.000 | 52.910 | 53.000 | |
Для макаронів | 1800 | 2310 | 8580 | 11.011 | |
Крупи (всього) | 3840 | - | 18304 | - | |
Крупа гречана | 810 | 1200 | 3861 | 5720 | |
Вівсяна | 210 | 480 | 1001 | 2288 | |
Пшенична | 510 | 780 | 2431 | 3718 | |
Рисова | 1140 | 1800 | 5434 | 8580 | |
Манна | 210 | 330 | 1001 | 1573 | |
Кукурудза | 120 | 270 | 572 | 1287 | |
Ячмінь | 210 | 210 | 1001 | 1001 |
Таблиця складена із розрахунку того, що в м. Житомирі проживає 300.000 чол., а в Житомирській обл. - 1.430.000.
Станом на 1 січня 2000 р. єдиний земельний фонд України досягав 60354.8 млн. га, що дорівнює приблизно 0.4% від площі суші Землі. Відповідно до Земельного кодексу України (стаття 2) всі землі поділяються на 7 категорій цільового призначення:
- сільськогосподарського;
- населених пунктів;
- промисловості, транспорту, зв^язку, оборони та ін;
- природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
- лісового фонду;
- земельного запасу.
Відповідно до основного цільового призначення єдиного земельного фонду законодавством визначається правовий режим використання, порядок обліку земель. Згідно з установленим порядком державної звітності земельний фонд України характеризується за видами основних земельних угідь та економічною діяльності, за формами власності та землекористування. Основну частину земельного фонду України становлять сільськогосподарські угіддя - 41826.6 тис. га (69.3% від загальної території). За площею сільськогосподарських угідь Україна входить до перших 12 країн світу. Висока природна продуктивність ґрунтового покриву визначає провідну роль земельного фонду як одного з найвищих видів ресурсів економічного розвитку та найціннішої частини національного багатства України.
Земельний фонд України станом на 1 січня 2000 р.
Види основних земельних угідь | Площа земель | Зміни за період з 1.01. 96. по 1.01. 2000 тис.га. | ||
всього тис. га. | % до загальної (України) | |||
С/г землі | 43067.4 | 71.4 | -61.9 | |
у тому числі с/г угіддя | 41826.5 | 69.3 | -26.4 | |
з них: | ||||
Рілля | 32867.5 | 54.4 | -428.7 | |
багаторічні насадження | 963.0 | 1.6 | -79.9 | |
Сіножаті | 2295.8 | 3.8 | +75.2 | |
Пасовища | 5493.7 | 9.1 | +190.5 | |
Перелоги | 216.5 | 0.4 | +216.5 | |
інші с/г землі | 1240.9 | 2.1 | -35.5 | |
Ліси та ін. вкриті лісом площі | 10397.6 | 17.2 | -39.8 | |
Забудовані землі | 2442.0 | 4.0 | +128.9 | |
Вкриті заболочені землі | 944.1 | 1.6 | +9.2 | |
Сухі вкриті землі з особливим рослинним і покривом | 17.5 | 1.8 | +5.1 | |
Відкриті землі без росл. покрову або з незначним росл. покр. | 1058.1 | 96.0 | -130.6 | |
Всього земель (суша) | 57926.7 | 4.0 | -9.5 | |
Води (території, що покриті поверхневими водами) | 2428.1 | 100.0 | +9.5 | |
Разом (територія) | 60354.8 | +9.5 |
Ліси та вкриті лісом площі займають 17,2% території України, інші види земельних угідь (забудовані землі, відкриті заболочення, сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом, відкриті землі без рослинного покриву) -7.4%.Загальна площа землі з особливим продоохоронним режимом використання досягав 30.4 тис.га. Нині в Україні має місце тенденція зменшення площі сільськогосподарських земель та збільшення площі інших категорій: земельної промисловості, транспорту, зв^язку, населених пунктів, лісового фонду.
Управління земельного фонду (земельних ресурсів) в Україні здійснюється шляхом регулювання земельних відносин до чинних нормативних актів, забезпечення дотримання вимог земельного законодавства, систематичного контролю за використанням і охороною землі, застосування засобів впливу на порушників цього законодавства. Таким чином, функції державного регулювання земельних відносин і є формами державного управління земельними ресурсами. Успішне використання державного управління, регулювання земельних відносин потребує об^єктивного аналізу характеристики земельного фонду і тенденції змін у його використанні.
Стан земельного фонду.
Загальний земельний фонд України становить 60 млн.га і представлений переважно різновидами чорноземів, котрі займають 57% всіх сільгосп. угідь і становлять 68% орних земель.
В середньому на одного мешканця України припадає 0.8 с/г угідь. Протягом 50-60рр. було не обгрунтовно розорено 2 млн.га. малопродуктивних та схилових угідь, а також значно розширена площа просапних культур. Розораність земель досягала 81%, всієї території – 57%. Лише 8% території України перебуває нині у природному стані (болота, озера, гірські масиви, покриті та непокриті лісом).
Змінилося екологічно допустиме співвідношення між площами ріллі, природних угідь лісових і водних ресурсів. Де негативно вплинуло на стійкість агроландшафту, зросли ерозійні процеси. Так, площа еродованої ріллі за останні 25 років збільшилася на 33% і досягла 123.1 млн. га, а дефляційно-небезпечної - 19.8 млн. га (55.2%), вміст гумусу зменшився з 3.5-3.2%.
Щорічно площа еродованих земель зростає на 70-80 тис. га. Значної екологічної шкоди земельні та ін. ресурси зазнають від забруднення викидами промисловості, відходами транспортного переносу, також недосконалого використання засобів хімізації в агросекторі.
Найбільш інтенсивними забруднювачами с/г угідь були хдороорганічні пестициди, а найвищий рівень забруднення грунтів спостерігався у Костянтинівці, Маріуполі, Адчевську. В житловому фонді міст і селищ міського типу України щорічно нагромаджується близько 40 млн.м3.
Земельний фонд України характеризується надзвичайно високою сільськогосподарською освоєнністю (69.3%). Частка сільськогосподарських угідь України становить 0.8% площі сільськогосподарських земель світу. Розораність земельного фонду України значно перевищує аналогічний показник переважної більшості країн. Питома вага ріллі в сучасній структурі земельного фонду України досягає 54.4%. Для порівняння: у США цей показник в 1998р. становив 19.8%, у Франції - 32,1%, у Великобританії - 24.8%, у Польщі - 44.2%.
Характеристика с/г використання земельного фонду в окремих країнах
Країни |
Площа земель, млн/га |
С/г угіддя, млн/га |
С/г освоєн-ність |
Рілля, млн/га | Розораність | С/г розора-ність | Сіноксоси і пасовища | |
Площа млн.га | % до заг.пл | |||||||
Китай | 959,7 | 495,8 | 52,4 | 92,5 | 9,6 | 18,7 | 400,0 | 80,7 |
Австралія | 771.3 | 461.7 | 59.7 | 47.0 | 6.1 | 10.2 | 414.5 | 90.0 |
США | 936.4 | 426.9 | 45.6 | 185.7 | 19.8 | 43.5 | 239.2 | 56.0 |
Росія | 1707.5 | 219.6 | 12.9 | 130.3 | 7.8 | 60.6 | 87.3 | 9.7 |
Канада | 997.1 | 73.4 | 7.4 | 45.4 | 4.6 | 61.9 | 27.9 | 38.0 |
Україна | 60.4 | 41.9 | 69.4 | 33.3 | 59.6 | 85.9 | 7.5 | 17.9 |
Франція | 55.2 | 30.2 | 53.0 | 18.3 | 32.1 | 60.6 | 10.6 | 35.1 |
Польща | 32.3 | 18.7 | 57.9 | 14.3 | 44.3 | 76.5 | 4.1 | 21.9 |
Великобри-танія | 24.5 | 17.1 | 69.8 | 5.9 | 24.1 | 43.5 | 11.1 | 64.9 |
Німеччина | 35.7 | 17.3 | 48.5 | 11.81 | 33.1 | 68.2 | 5.3 | 30.61 |
У світі всього |
13381. 16 |
14846.1 | 36.2 | 1345.31 | 10.1 | 27.8 |
13395. 3 |
70.1 |
Показники діяльності Житомирської обл. за 1998-2000рр.
1998-1999-2000 | ||
1 | Населення Житомирської обл. | 1430 тис.чол. |
2 | Середня зарплата працюючого населення | 134 грн. |
3 | К-ть економічно-активного населення | 770 тис.чол. |
4 | Зайнято у сфері виробництва | 423 тис.чол. |
5 | - у с/г | 120 тио.чол. |
6 | Реалізовано худоби | 35 тис.гол. |
7 | - птиці | 35 тис. |
8 | - молока | 232.4 тис.л. |
9 | - яєць | 44 млн.шт. |
З цих показників можна зробити висновок, що якщо не прийняти рішучих дій, то в найближчому часі кількість економічно-активного населення буде дорівнювати кількості населення,яке працює.
Якщо вважати, що в Житомирській обл. проживає 1430000 чол., к-ть економічно-активного населення становить 770 тис., то можна зробити підрахунок: 143000-770000-660000, де ми бачимо, що к-ть не працюючого населення дорівнює 660 тис.чол.
Встановлення оптимального співвідношення сільськогосподарських та інших угідь у окладі земельного фонду є необхідною умовою розв"язання економіко-екологічних проблем країни. Вчені інституту землеустрою УААН пропонують зменшити питому вагу сільськогосподарських угідь і встановити її на рівні 60-65% від території України, порівняно з нинішньою - 69.3%. Проектом Національної програми охорони земель передбачається виключення з активного господарського обороту 3.7 млн. га. сільськогосподарських угідь. Особливо важливим е виведення з інтенсивного використання найбільш деградованих та радіоактивне забруднених сільськогосподарських угідь.
Зарубіжний досвід землекористування показує, що доцільно збільшити питому вагу площі лісів на 3-5% від загальної земельної площі України. Беручи до уваги природнокліматичні умови та екологічний стан земель вкрай важливим є збільшення природних та охоронних територій. Їх розмір доцільно встановити на рівні 10% від загальні площі України. В результаті виконання цих заходів сільськогосподарська освоєність земель знизиться на 4-9 пунктів, розораність земель - на 3-5 пунктів. Разом з тим, збільшиться площа природної території. Можна очікувати, що структура використання земельного фонду України поліпшить екологічну ситуацію, сприятиме підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь.
Центральне місце в системі держуправління земельного фонду належить внутрігосподарському управлінню щодо збалансованого розподілу і пререроаподілу земель між суб^єктами різних форм власності та господарювання. На сучасному етапі економічного реформування відбулися суттєві зміни в землекористуванні суб^єктів різних форм господарювання.
Розподіл земельного фонду України за основними власниками та землекористувачами станом на 1 січня 2000 р.
Загальна площа земель | Основні власники | |
Тис. га | % | |
Недержавні сільгосппідприємства, всього у тому числі: |
36348.9 | 60.2 |
Колективні с/г підприємства | 31542.9 | 52.3 |
Сільськогосподарські кооперативи | 265.0 | 0.4 |
Товариства | 4156.3 | 6.9 |
Державні сільгосппідприємства, всього | 2568.1 | 4.3 |
у тому числі радгоспи всіх систем | 1403.2 | 2.3 |
Міжгосподарські підприємства | 39.2 | 0.1 |
Громадяни, яким надано землі у власність і користування, всього |
7440.9 | 12.3 |
у тому числі: селянські (фермерські) господарства; | 1129.2 | 1.9 |
Ділянки для ведення товарного сільгоспвиробництва | 180,5 | 0,3 |
Заклади, установи, організації (культури, науки, освіти, охорони здоров^я та ін.) | 567.4 | 0.9 |
у тому числі житлово-експлуатаційні організації | 98.8 | 0.2 |
Промислові та ін. підприємства | 550.7 | 0.9 |
Підприємства та організації транспорту, зв^язку | 657.0 | 1,1 |
Частини підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони | 463.2 | 0.8 |
Організації, підприємства і установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення | 328.4 | 0.6 |
Лісогосподарські підприємства | 7259.9 | 12.0 |
Водогосподарські | 545.3 | 0.9 |
Спільні підприємства, міжнародні об^єднання і організації з участю українських та іноземних юридичних та фізичних осіб | 7.0 | 0.0 |
Підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам | 10.3 | 0.0 |
Землі запасу та землі, що не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів (які не надані у постійне користування) | 3568.5 | 5.9 |
Всього землі | 60354.8 | 100 |
Аналіз розподілу земель у розрізі основних землекористувачів і форм господарювання показує, що найбільша частка земельного фонду за станом на 1 січня 2000 р. належала колективним сільгосппідприємствам (52.3%), сільгосптовариствам (6.9%),державним сільгосппідприємствам (4.3%). Загальні площі земель, що перебувають у власності і користуванні громадян, становить 12.3%, у т.ч селянських господарств - 1.9% (1129.2 тис.га.)
За характером управління, обсягом його функцій, як це видно з даних про розподіл земфонду за категоріями, власниками землі і землекористувачами, в Україні склалося загальне і галузеве (міжгалузеве) держуправління земфондом. Причому загальне держуправління має територіальний характер, тобто охоплює певні території у межах адмініотративно-територіальних утворень. Галузеве (міжгалузеве) управління поширюється на землі тільки окремих галузей народ.госп. (землі с/г, призначені для промисловості, транспорту, енергетики тощо).Загальне і галузеве управління взаємозв^язані - як за спільністю завдань (забезпечення раціонального використання і охорони земель),змістом функцій управління (розпорядчі, контрольні, правоохоронні та ін.), так і за вмістом регулювання земельних відносин (як правило, він має імперативний владний характер).
Земельна реформа в Україні значно вплинула, на трансформацію земельних відносин, загострила екологічні проблеми землекористування.
Відповідно до Закону України "Про форми власності на землю" від 30.01.92 р. і Земельного кодексу України в редакції від 13.03.92р. в Україні діють три форми власності на землю:
-державна;
-колективна;
-приватна;
Конституцією України, передбачається приватна, державна і комунальна власність, тобто колективна форма власності відсутня. Така неврегульованість форм власності на землі зумовлює правові ускладнення у здійсненні земельного регулювання на державному рівні.
На думку деяких вчених, "право спільної частки власності" доцільно "...поширити на землі передбачені в колективну власність не державним с/г підприємствам і поділити між їх членами на землю на паї, а на передані їм землі загального призначення, що не підлягають поділу на паї, - поширити право спільної сумісної власності".
В останні роки в обігу усе частіше зустрічається поняття комунальної власності на землю як різновиду форми держвласності. Зокрема в статті 41 КУ зазначено, що "громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об^єктами права державної та колективної власності відповідно до закону". Звідси випливає,що право комунальної власності не входить до державної власності, а стоїть поряд з нею. Відсутність розподілу земель як об^єктів комунальної і держвласності потребує законодавчого розмежування компенсації органів держвлади та органів місцевого самоврядування. Чітка регламентація форм власності на землю та створення економіко-правової інфраструктури їх функціонування забезпечать ефективність держуправління земельного фонду.
Динаміка перерозподілу власності на земфонді у 1992-2000 рр., кількісні зрушення в цілому відбивають основні тенденції у аміні земельних відносин, сформованих на основі введення форм власності.
Роки (за станом на 1 січня) | Державна власність | Власність недержавних с/г підприємств | Приватна власність | |||
Тис. га | % | Тис. га | % | Тис. га | % | |
1992 | 60354,8 | 100 | - | - | - | - |
1993 | 60354,8 | 100 | - | - | - | - |
1994 | 60199,2 | 99,74 | 141,8 | 0,24 | 13,8 | 0,02 |
1995 | 57822,6 | 95,8 | 1621,6 | 2,7 | 910,6 | 1,5 |
1996 | 55148,5 | 91,4 | 3717,7 | 6,2 | 1488,6 | 2,4 |
1997 | 36310,5 | 60,2 | 22118,9 | 36,6 | 1925,4 | 3,2 |
1998 | 33141,6 | 54,9 | 24766,6 | 41,0 | 2446,6 | 4,1 |
1999 | 30701,2 | 50,9 | 26563,3 | 44,0 | 3090,3 | 5,1 |
2000 | 30097,0 | 49,9 | 26864,0 | 44,5 | 3393,8 | 5,6 |
На 1.01.2000р. в приватній власності було 3.4 млн.га. (5.6% заг.пл.), у колективній - 26.9 млн.га. (44.5%). Найбільшу частку земфонду становлять землі,які перебувають у держвласності, - 49.9%, або 30.1 млн.га.
Аналіз структури розподілу земфонду за формами власності свідчить, що в останні роки відбувалися рівні зміни на користь недержавного сектора. Введення приватних землеволодінь має свої позитивні і негативні сторони. Якщо приватна власність на присадибні ділянки, землі під житловими будинками, садами, городами, землі особистих підсобних господарств не викликають заперечення, то з передання землі у власність комерційних та ін. приватних підприємств виникає багато питань.
Беззастережне передання земельних ділянок у власність приватних підприємств може створити проблеми щодо територіального розвитку міст, формування інфраструктур дальшого розвитку системи охорони земель, організації рекреаційних зон, введення нових форм власності, збільшення суб^єктів господарювання загострює актуальність питання щодо охорони земель. Поліпшення їх екологічного стану залежить від ефективності держуправління охороною земель.
Реформування земельних відносин нерозривно пов"язано з необхідністю удосконалення змісту і структури держрегулювання землекористування, перерозподілом і зміною повноважень та відповідальністю органів держуправління різних рівнів. Області реформування земельних відносин у регіонах потребують створення ефективних регіональних організаційних структур управління землекористуванням, які поєднували б у собі централізовану державну (вертикальну) і регіональну (горизонтальну) системи. При цьому центральними органами управління закріплюється відповідальність за вироблення і реалізацію державної земельної політики фінансування і розвиток фундаментальних досліджень і впровадження їх результатів, координацію та організаційно методичне сприяння регіональним управлінським структурам і науковим центрам.горизонтальна управлінська структура, реалізуючи держземполітику, має конкретизувати її зміст і умови впровадження залежно від природних, історичних, соціально-економічних факторів зональних особливостей земельних відносин.
Проблема охорони та раціонального використання земель є одним і а найважливіших завдань людства, бо 98% продуктів харчування, які споживає людина, отримуються за рахунок обробітку землі. Агрокультурою людина займається майже 10 тисячоліть. За цей період у багатьох частках планети розквітали і гинули цивілізації, квітучі краї перетворювались на пустелі. Низька к-ра землеробства та хижацька експлуатація земель приводили до руйнування грунтів. Французькі вчені підрахували, що за весь історичний період людство втратило близько 2 млрд.га. родючих земель.
Заходи щодо підвищення продуктивності земель та їх охорони повинно і здійснюватись комплексно, як єдина система, взаємно доповнюючи один одного і посилюючи дію всіх ін. Тому передусім потрібно, щоб кожний клаптик землі, кожне поле мало дбайливого господаря, освіченого, розсудливого, щоб від стану поля залежала не тільки його доля, а й доля його дітей та онуків.
Сьогодні особливого значення набуває рекультивація земель - повне або часткове відновлення ландшафту та родючості грунту, порушених попередньо господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом і т.д. Вона передбачає вирівнювання земель, лісопосадок, створення парків і озер на місці гірських розробок та ін. заходи.
Важливим напрямком є також організація і дотримання польових, кормових, протиерозійних та інших сівозмін.
Для того, щоб зберегти фізичні властивості грунтів - структуру, пористість, оптимальний водно-повітряний режим - потрібно різко скоротити повторність обробітку грунтів, перейти на прогресивні та ефективні його форми, легкі машини і механізми.
Раціональне землекористування в с/г потребує особливого обробітку грунту. Досвід Полтавщини, народного академіка Т.С. Мальцева, а також Канади показує, що можна відмовитися від традиційного плуга.
Нову безплужну систему обробітку грунту було розроблено українським агрономом І.Е. Овсинським ще в кін. XIX от. Суть системи полягає у глибокому розпушуванні грунту спеціальними плоскорізами без перегортання пласта. Стерня і поживні рештки залишаються на поверхні. На такий спосіб обробітку витрачається менше пального, в 3-4 рази зменшується інтенсивність площинної ерозії на схилах, поліпшується капілярність грунту, збільшується вміст гумусу і не пересихає орний шар. Але побоювання новацій гальмує орний перехід на прогресивний шлях. Безплужний обробіток грунту є одним з елементів мінімального обробітку, який зберігає грунт і цінні властивості землі.
Щоб врятувати український чорнозем, треба щороку вносити на га. по 30-40 т. органіки. Раніше налічувалося більше десяти видів гною. Нині ж гнойове господарство занедбали. На поле вивозиться переважно гноївка, сечовина, котрі отруюють грунт. Доведено, що свинокомплекс на 100 тис. голів свиней дає стільки забруднень, скільки міститься з 400 тис. населення.
Підвищення вмісту гумусу в грунтах сприяє безплужний обробіток грунтів, а також ґрунтова фауна, яка здійснює гуміфікацію органічних решток. Особливо велика роль у цьому дощових черв^яків. В ряді країн Європи їх вирощують на спеціальних біофабриках. Фермери їх купують і завозять на поля для поліпшення властивостей грунту (за умови переходу на органічне землеробство).
Збільшення вмісту гумусу значно підвищує ефективність міндобрив.знищує їх побічну негативну дію, сприяє закріпленню їх надлишків і нейтралізує шкідливі домішки. Для постійного невпинного підвищення врожайності грунтів необхідно здійснити ряд меліоративних заходів. Меліорація - докорінне поліпшення умов грунтів в метою підвищення їх родючості.
Посівні площі і урожайність с/г культур Житомирської обл. в 2000р.
Назва культури | Площа, тис. га. | Урожайність, ц/га | 3бір, тис.га | |
1 | Зернові культури | 367.1 | 8.6 | 700 |
2 | Озима пшениця | 209.1 | 18.9 | 395.2 |
3 | Озиме жито | 73.8 | 10.6 | 78.2 |
4 | Ярі (кукурудза) | 167.2 | 18.2 | 304.3 |
5 | Гречка | 8.6 | 7.4 | 6.4 |
6 | Просо | 24 | 9.3 | 2.2 |
7 | Цукровий буряк | 24.5 | 180 | 142 |
8 | Картопля | 78.1 | 91 | 710.3 |
9 | Овочі | 14.3 | 134 | 192.2 |
Якщо б урожайність зернових культур на 1 га. була 3.5 т., то з площі, яка відведена під зернову культуру можна отримати 1316 тис.т.
Дивлячись на кількість збору (тис.т.) культур, які зображені в таблиці, можна зробити висновок, що врожайність усіх культур дуже низька, це свідчить про те, що наприклад зернових культур з 1 га. отримують 1.86 т, а в інших країнах цей показник досягає 3.5 т з га.
Землю, на якій вирощують культури потрібно постійно вдобрювати, щоб грунт не виснажувався і був високий врожай.
Таким чином, держуправління земфондом - неодмінна умова нормального функціонування економіки. Важливим моментом управління земфондом є комплексне врахування можливих негативних економічних, соціальних, і екологічних наслідків реформування земвідносин. Очевидно, що держава вирішила йти шляхом радикальних перетворень у господарському секторі, вона має бути готовою запобігати їх негативним проявам. Для цього необхідно розробити пакет економіко-правових актів, які включали б рекомендації щодо. визначення норм раціонального використання земель, диференційованих по зонах, спеціалізації господарств, організаційно-правових формах.
Проведений аналіз структури земфонду в Україні та характеристика використання с/г угідь в окремих країнах дають підстави для висновку про необхідність здійснення на державному рівні таких заходів:
1. Скорочення площі с/г угідь, насамперед за рахунок виведення з обороту і консервації деградованих та радіоактивне забруднених земель, встановлення питомої ваги с/г угідь на рівні 60-65% від загальної площі земель.
2. Збільшення площі земель, призначених для забезпечення нормального функціонування природних екосистем, рекреації. Відповідно до світових стандартів площі таких земель мають становити приблизно 10% загальної території.
3. Вдосконалення нормативно-правового регулювання і законодавчого захисту права власності на землю, запровадження механізму розмежування земель державної і комунальної власності.
4. Посилення ролі держорганів у розробці і виконанні заходів щодо охорони земель.
Таким чином до здійснення держуправління земфондом країна поліпшить екологічний стан землі, створить умови для здійснення радіаційного землекористування.