Чинники шлюбного вибору

Зміст:

 

Анотація

Вступ

«Шлюбний ринок», шлюбне коло, шлюбний вибір

Шлюбність

Шлюбна поведінка

Чинники шлюбного вибору

Висновок

Бібліографія

Annotation

 

Marriage is the form of relations sanctioned and managed society between a man and woman which determines them right and duties on attitude toward each other and to the children.

Considered the first form of the public adjusting of carnal knowledges, дуально family, or group marriage, characteristic for the early stage of primitive society. Group marriage was a relation between births (but not between persons). Every sexual copulas into family were strict forbidden (екзогамія). That group marriage was expressed in that man and wife of not tendon together and did not belong to one economic domestic collective.

In future group marriage between the members of the different articles narrowed to the persons which belonged to one generation, and then gradually changed парним marriage. At first at, probably, it was lived парному marriage of wife separately, then a man began to pass to the sort of wife (матрилокальний marriage), and later wife - in the sort of man (патрилокальний marriage), property was separate, vestiges of group marriage were saved.

Passing to agriculture and cattle breeding promoted the economic role of man, парний marriage is strengthened as a result, gives beginning monogamy marriage, to strengthening integrity of family. During historical development becomes the basic form of marriage exactly моногамия1; it is combined in the row of people with полігамією, however abbreviated distribution of the last is.

The conclusion of marriages and choice of marriage partner takes a place under determining influence of social and economic factors.

In the рабовласницьких states marriage was acknowledged only for free citizens; the marriage copulas of free were sharply reprobated with slave girls.

Gomogamnye1 marriages dominated in feudal societies, especially among rulings classes or states. Marriages between serfs usually consisted on will of squire. Strengthening social and brings the especially economic function of family to complication of order celebration of over marriage which an agreement is preceded about his financial terms (redemption, dowry). Responsibility and initiative at celebration of marriage, and also choice of marriage partner become the functions of section of family.

The evolution of marriage and family causes the row of the phenomena, such, as growth of frequency of broad patterns, decline of birth-rate below than level, necessary for the simple recreation of population, and others like that

Celebration of marriage - one of basic parameters of шлюбності2, and stopping marriage - разводимости3 and овдовения3. In demography each such fact is examined as a demographic event and as a change of the marriage state, and sequence of such facts in a generation - as a demographic process.

The marriage state is position of person in relation to the institute of marriage, determined in accordance with consuetudes and legal norms of country. Distinguish those which do not consist at marriage and consist at marriage. In the conditions of monogamy marriage that does not consist at marriage divided by what never consisted at marriage, widowed and divorced. The categories of the marriage state are transferred considered basic and selected in most developments of statistical information. At to marriage, divorce, овдовении takes a place transition of person from one category of the marriage state in other, aggregate of such transitions there is a process of recreation of marriage structure of population which in demography is examined as component part of recreation of population.

The account of distributing of population on the categories of the marriage state is needed at the study of шлюбності, stopping of marriage, forming and development of family, and also processes of birth-rate and death rate. The marriage state of person is determined at a census or survey of population usually on principle of self-determination (that from words polled) and not always coincides with that which is writtenin in documents, and it results in incomplete comparableness of information from different sources.

Вступ

 

Шлюб - це санкціонована і регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що визначає їх права і обов"язки по відношенню один до одного і до дітей.

Першою формою суспільного регулювання статевих відносин вважається, дуально-родовий, або груповий шлюб, характерний для ранньої стадії первісного суспільства. Груповий шлюб був відношенням між пологами (а не між особами). Всякі статеві зв"язки усередині роду були строгий заборонені (екзогамія). Тобто груповий шлюб виражався в тому, що чоловік і дружина не жили разом і не належали до одного господарчо-побутового колективу.

Надалі груповий шлюб між членами різних статей звузився до осіб, що належали одному поколінню, і потім поступово змінився парним шлюбом. Спочатку при парному шлюбу дружини, ймовірно, жили окремо, потім чоловік почав переходити в рід дружини (матрилокальний шлюб), а пізніше дружина - в рід чоловіка (патрилокальний шлюб), майно було роздільним, зберігалися пережитки групового шлюбу.

Перехід до землеробства і скотарства підвищив господарську роль чоловіка, внаслідок чого парний шлюб зміцнюється, дає початок моногамному шлюбу, зміцнюючому цілісність сім"ї. В ході історичного розвитку основною формою шлюбу стає саме моногамия1; у ряду народів вона поєднується з полігамією, проте розповсюдження останньої скорочується.

Висновок шлюбів і вибір шлюбного партнера відбувається під визначальним впливом соціальних і економічних чинників[1].

У рабовласницьких державах шлюб був визнаний лише для вільних громадян; різко засуджувалися шлюбні зв"язки вільних з рабинями.

У феодальних суспільствах панували гомогамные1 шлюби, особливо серед правлячих класів або станів. Шлюби між кріпосними зазвичай полягали по волі поміщика. Посилення соціальною і особливо економічній функції сім"ї приводить до ускладнення порядку укладення шлюбу, якому передує домовленість про його матеріальні умови (викуп, придане). Відповідальність і ініціатива при укладенні шлюбу, а також вибір шлюбного партнера стають функціями розділу сім"ї.

Розвиток індустріального суспільства, що супроводжується зростанням освіти і втягуванням жінки в суспільне виробництво, приводить до нової зміни шлюбу:

1. процес секуляризації (звільнення від церковного впливу в суспільній діяльності) приводить до поступової заміни церковного2шлюба гражданским шлюбом;

2. укладення шлюбу спрощується, полегшується процедура розлучення;

3. зростання загальної і спеціальної освіти підвищує шлюбний возраст4. Росте число чоловіків і жінок, не вступаючих в шлюб; збільшується число дошлюбних зв"язків і незаконнонароджених дітей.

В Україні, з 1939 по 1959гг., спостерігалося помітне підвищення середнього віку вступу до шлюбу, що виразилося, перш за все, в зниженні частки чоловіків, що полягають в шлюбу, і жінок у віці від 18 до 24 років. Цей процес значною мірою був викликаний:

· продовженням термінів навчання;

· різким збільшенням частки студентів і що інших вчаться серед осіб цих віків;

· істотним збільшенням питомої ваги міських жителів, які, як правило, одружуються в більш старших віках, ніж сільське населення.

Але вже в 60-і роки цей вік почав знижуватися. Ймовірно, помітну дію на цей процес надала акселерація розумового і фізичного розвитку молоді, лібералізація статевої моралі, яка пов^язана з ширшим розповсюдженням дошлюбних зв"язків, що приводять в умовах низької культури контрацепції до незапланованої вагітності у незамужніх жінок, що веде до народження дітей в умовах шлюбу, що стимулює.

Еволюція шлюбу і сім"ї викликає ряд явищ, таких, як зростання частоти розлучень, зниження народжуваності нижче за рівень, необхідний для простого відтворення населення, і тому подібне

Укладення шлюбу - один з основних параметрів шлюбності2, а припинення шлюб - разводимости3 і овдовения3. У демографії кожен такий факт розглядається як демографічна подія і як зміна шлюбного стану, а послідовність таких фактів в поколінні - як демографічний процес.

За українським правом шлюб регламентується кодексом про шлюб і сім"ю. Юридичні наслідки викликає лише шлюб, зареєстрований в передбаченому законом порядку (на відміну від фактичного шлюбу, церковного шлюбу). Велике значення при укладенні шлюбу має рішення питання про режим майна майбутнього подружжя - спільність або нарізність сімейного майна (у ряді країн передбачається укладення спеціального шлюбного договору або шлюбного контракту).

Шлюбний стан – це положення особи по відношенню до інституту шлюбу, визначуване відповідно до звичаїв і правових норм країни. Розрізняють тих, що не полягають в шлюбу і полягають в шлюбу. В умовах моногамного шлюбу що не полягають в шлюбу діляться на що ніколи не полягали в шлюбу, овдовілих і розведених. Перераховані категорії шлюбного стану вважаються основними і виділяються в більшості розробок статистичних даних. При шлюбу, розлученні, овдовении відбувається перехід особи з однієї категорії шлюбного стану в іншу, сукупність таких переходів є процес відтворення шлюбної структури населення, яке в демографії розглядається як складова частина відтворення населення[2].

Облік розподілу населення по категоріях шлюбного стану необхідний при вивченні шлюбності, припинення шлюбу, формування і розвитку сім"ї, а також процесів народжуваності і смертності. Шлюбний стан особи визначається при переписі або обстеженні населення зазвичай за принципом самовизначення (тобто із слів опитуваних) і не завжди співпадає з тим, що записане в документах, а це приводить до неповної зіставності даних з різних джерел.

«Шлюбний ринок», шлюбне коло, шлюбний вибір

 

Для розуміння терміну шлюбності необхідно мати уявлення про такі поняття, як «шлюбний ринок», шлюбне коло, шлюбний вибір (оскільки від їх наявності і формування залежить шлюбність.)

«Шлюбний ринок» - це термін, вживаний для умовного позначення системи співвідношень численностей різних груп шлюбоспособного населення. Ситуація на «шлюбному ринку» залежить від числа потенційних шлюбних партнерів в населенні в даній території, його вікової – статевої структури. У зв"язку з тим, що традиції і соціокультурні норми застерігають, що дружина, як правило повинна бути молодше за чоловіка, ситуація на «шлюбному ринку» визначається співвідношенням числа молодих, жінок, що не полягають в шлюбу, і не одружених чоловіків декілька більш старшого віку. Несприятлива ситуація викликається диспропорцією чисельності полови, що виникає в результаті військових втрат або різких змін рівня народжуваності, а так само незбалансованих по підлозі масових міграцій[3].

Перепис 1959 р. зафіксував різкі порушення чисельності шлюбоспособных контингентів. Масова загибель у Великій Вітчизняній війні у віках старше за 35-ть років і частково 30-34-ех років зменшило вірогідність вступу до шлюбу для жінок, що не вступили в нього до війни або мужів, що втратили на ній, і, навпаки, підвищило її для відповідних поколінь чоловіків. Для сільського населення диспропорція чисельності шлюбоспособных контингентів посилювалася міграцією чоловіків з сіл в міста, що розвернулася з кінця 1940-х рр.

Перепис 1989 р. зафіксував несприятливу ситуацію на «шлюбному ринку» для сільський чоловіків і міських жінок, викликану інтенсивною жіночою міграцією з сіл в міста в 1960-і рр. Порушення співвідношення чисельності полови на «шлюбному ринку» також може бути характерне для певної території і носити локальний характер. Так, наприклад, із-за нерівномірності розподілу робочих місць виникають чоловічі і жіночі міста.

Несприятлива ситуація на «шлюбному ринку» впливає на процеси як шлюбності, так і разводимости.

Шлюбне коло - це сукупність можливих шлюбних партнерів. Шлюбне коло визначається системою норм суспільства, а також соціально-економічним положенням партнерів, особливостями їх особових якостей. Система спілкування, що визначає шлюбне коло, може включати окрім індивідуальних міжособових контактів також підбір шлюбних пар1. В умовах моногамного шлюбу в шлюбні круги не входять особи, що полягають в шлюбу, проте при свободі розлучення деяка частина подружніх пар підбирається з числа осіб даної категорії шлюбного стану. Як потенційні шлюбні партнери не можуть розглядатися особи, шлюб з якими заборонений законами або звичаями. У деяких суспільствах шлюбне коло обмежений соціальними, національними, кастовими, релігійними бар"єрами; їх ліквідація сприяє розширенню шлюбного круга. Визначальний вплив на зміну меж і складу шлюбного круга надає вік даної особи.

На формування шлюбного кола, його динаміку і склад значно впливає ситуація на «шлюбному ринку». Диспропорція чисельності шлюбоспособных осіб в населенні приводить до звуження шлюбного коло, мають чисельну перевагу (у цих умовах шлюбний стан поповнюється за рахунок осіб, які раніше не розглядалися як потенційні шлюбні партнери, тобто шлюбні переваги слабшають) однієї підлоги осіб, і відповідає розширенню шлюбного коло іншої підлоги осіб[4].

Шлюбний вибір - це вибір шлюбного партнера в рамках даного шлюбного круга. На шлюбний вибір впливають соціальні, економічні, культурні, психологічні і антропологічні критерії, при цьому значення кожного з них змінюється в часі. У традиційних суспільствах з їх становими межами домінуюче значення мало соціальне положення сім"ї майбутнього партнера. Надалі на перший план висуваються економічні чинники. Лише в рамках одного круга соціально і економічно прийнятних партнерів допускається вибір по інших ознаках і виявляється вплив антропологічних (вік, зовнішні дані), психологічних (взаємна симпатія) і тому подібних чинників. У сучасному суспільстві (коли значною мірою втрачають значення соціальні, економічні, етнічні і релігійні бар"єри) на перше місце виступають психологічні, культурні і антропологічні критерії вибору. Сила впливу окремих чинників на шлюбний вибір вимірюється індексами шлюбності1. Вивчення закономірностей шлюбного вибору необхідне для прогнозування «вдалої» шлюбу, його міцності, а також для практичної діяльності різних служб сім"ї.

Шлюбність

Охарактеризувавши поняття «Шлюбного ринку», шлюбного круга і шлюбного вибору можна перейти до розгляду поняття шлюбності.

Шлюбність:

– це процес утворення шлюбних (подружніх) пар в населенні; включає вступ до першого і повторні шлюби. У поєднанні з процесами овдовения і разводимости шлюб визначає відтворення шлюбної структури населення.

– це соціально-демографічний процес, який обумовлюється і регулюється соціально-культурними нормами, має юридичні, соціальні, економічні і ін. аспекти.

Демографічне значення шлюбності:

1. тісно пов"язана з відтворенням населення;

2. найважливіший демографічний чинник народжуваності, формування сім"ї і зміни сімейної структури населення.

Основні кількісні характеристики процесу шлюбності:

1. частка осіб в кожному поколінні тих, що коли-небудь одружувалися або частка тих, що не вступали (безшлюбність);

2. вік вступу до першого шлюбу;

3. частка осіб, що вступали в повторний шлюб після розлучення і після овдовения (ступінь компенсації разводимости і овдовения);

4. інтервал між розлученням (овдовением) і повторним шлюбом.

Серед вимірників процесу шлюбності найбільш поширені коефіцієнти шлюбності, що показують інтенсивність вступу до шлюбу у всьому населенні (загальні коэфф. шлюбності) і в окремих групах шлюбоспособного населення (спеціальні коефіцієнти шлюбності), а також характеристики шлюбної структури населення в певний момент часу. Ці показники описують шлюбність лише побічно; пряме вимірювання можливе за допомогою таблиць шлюбності. Комплексно всі процеси формування і припинення шлюбів відбиваються у відтворенні шлюбної структури населення[5].

На рівень шлюбності1 впливають:

1. пануючі цінності даного суспільства;

2. юридичні чинники (особливе закріплення в правових нормах встановленого в даному суспільстві мінімального шлюбного віку, який в законодавстві різних країн коливається від 12-14 до 21-22 років)

3. допустимість розлучень і їх процесуальна складність.

4. релігійні норми. Наприклад, серйозні наслідки може мати целибат (зобов"язання безшлюбність католицького духівництва), ступінь його поширеності.

Джерелами інформації про шлюбності служать:

- результати статистичної обробки записів актів цивільного состояния1

- дані переписів населення і спеціальні обстежень.

( Інформація про шлюбний стан людини при переписах і обстеженнях виходить на основі принципу самовизначення і може не співпадати з віддзеркаленням цих подій в юридичних документах.)

Спочатку система показників шлюбності значною мірою грунтувалася на сумісному використанні різних статистичних джерел, які по європейських країнах були сопоставимы. У міру розширення інформації про шлюбності в країнах з іншими соціальними і культурними нормами аналіз шлюбності все більше орієнтується на показники, що використовують одне джерело, - переважно переписи і обстеження. Соціально-культурні відмінності між країнами, а іноді і усередині однієї країни між групами населення утрудняють порівняння.

Шлюбна поведінка

а) Характеристика поняття «Шлюбна поведінка».

б) Чинники шлюбного вибору.

Характеристика поняття «Шлюбна поведінка».

Шлюбна поведінка — це поведінка, метою якої є задоволення потреби в шлюбу, поведінка, пов"язана з вибором шлюбного партнера (тобто з шлюбним відбором). Під шлюбним відбором розуміється процес, в результаті якого з сукупності можливих виборів шлюбного партнера, тим або іншим способом відбирається той, в кожному даному конкретному випадку єдиний партнер (партнерка), який (яка) і стає чоловіком (дружиною) або тим, з ким "живуть разом".

Процес шлюбного відбору історично конкретний, він залежить від економічних, соціальних, соціокультурних і інших умов, що існують в суспільстві. Основні особливості процесу шлюбного вибору пов"язані з тим, що в різних культурах і на різних стадіях історичного розвитку різні:

1. - простір можливих виборів.

Тут всі культури розрізняються по тому, допускаються чи ні в них повторні шлюби. Якщо повторні шлюби допускаються, якщо допускається "серійна моногамія", то сукупність, з якої проводиться відбір шлюбного партнера, є гранично широкою і включає що як не полягають, так і полягають в шлюбу.

Правилом тут є те, що людина постійно доступна для шлюбу, незалежно від того, полягає він в шлюбу чи ні. Як пише американський соціолог Би. Фарбер, «кожна людина, принаймні, теоретично, завжди є потенційним чоловіком для всіх інших осіб протилежної підлоги. Тут важливе те, що полягання в шлюбу нітрохи не обмежує людини в тому сенсі, що він продовжує залишатися можливим чоловіком в пізніших шлюбах."1

Навпаки, в культурах, де повторні шлюби не допускаються, в культурах традиційної, жорсткої моногамії, простір можливих виборів не включає тих, хто вже полягає в шлюбу. Людина вступає в цей простір після досягнення встановленого звичаєм або законом шлюбного віку і покидає його, одружившись.

У товаристві європейського, західного типу, історична тенденція полягає в переході від строгої моногамії, коли вступ до повторного шлюбу навіть у разі овдовения був утруднений (особливо для жінок), до моногамії серійною, коли повторні шлюби стають звичайною справою.

Наприклад, в Україні в 1991 р. для чверті як чоловіків, так і жінок, що одружилися, цей шлюб був повторним, причому із загального числа чоловіків, що вступили в повторний шлюб, 88% зробили це після розлучення (для жінок аналогічна частка дорівнює 83%). Ще вище частка вступаючих в повторний шлюб в Києві: у тому ж 1991 р. шлюб був повторним для 36,4% чоловіків і для 32,1% жінок, причому на частку після розлучних доводилося 90% повторних шлюбів чоловіків і 88% повторних шлюбів женщин2. Аналогічні дані можна привести і по США. У цій країні в середині 80-х рр. близько 46% всіх шлюбів, що укладаються, були повторними, принаймні, для одного партнера1.

2. - міра свободи індивідуального вибору.

Що стосується міри свободи індивідуального вибору, в цьому відношенні, між різними суспільствами також існують великі відмінності. У деяких культурах, а у минулому практично всюди переважають шлюби, організовувані батьками або іншими родичами, під чиєю опікою знаходяться молоді люди. У інших домінує "вільний" вибір, коли основними його "агентами" є самі вступаючи в шлюб. Проте у будь-якому випадку вступ до шлюбу, вибір шлюбного партнера не є довільними. Вони підкоряються дії певних чинників культурного, соціального, психологічного і навіть частково соціально-біологічного характеру[6].

Чинники шлюбного вибору:

1. Найбільш широкими і такими, що одночасно діють найбільш могутнім чином є культурологічні чинники:

Найважливішим з них є так зване правило ендогамії - эгзогамии. Цей термін зазвичай застосовується в етнології для опису того, як відбувається шлюбний вибір між пологами одного племені. Його функціональна роль полягає в обмеженні поля можливих виборів шлюбного партнера, у виключенні з нього тих, хто не може бути шлюбним партнером.

У сучасних умовах використання цього терміну може бути, зрозуміло, тільки умовним і вельми обмеженим. При цьому правило ендогамії слід розуміти як розпорядження (примушення) вибирати собі шлюбного партнера зі своєї власної етнічної групи, але з різних кланів (якщо вони є). Правило ендогамії в сучасних культурах, в яких його дія взагалі є слабкішою, воно до того ж практично знімається у випадках, якщо вступаючому в шлюб більше 30 років, або якщо шлюб — повторний. У крупних містах правило ендогамії практично не діє. Його дія також різко слабшає на територіях із змішаним по етнічному складу населенням, де контакти і спілкування між представниками різних національностей є частішими і інтенсивнішими.

Правило ж екзогамії забороняє шлюб усередині власної сімейної групи, тобто напрямлено на запобігання шлюбам між близькими родичами. Це правило володіє універсальною і жорсткою дією, підкріплюючись у ряді випадків правовими нормами, що прямо забороняють шлюб усередині одного клану.

2. До соціологічних чинників шлюбного вибору відносяться гомогамія і близькість (сусідство):

Гомогамія:

Термін гомогамія зазвичай уживається для позначення тенденції висновку шлюбів між людьми, що володіють деякими загальними або схожими характеристиками, — соціальними, психологічними, фізичними і так далі Протилежна тенденція позначається терміном гетерогамія.

Необхідно звернути увагу на те, що поняття ендогамія і гомогамія часто зближуються. Проте між ними є різниця, яка полягає в тому, що перенесений в соціологію сім"ї термін ендогамія позначає, по суті, якесь соціокультурне примушення, що примушує індивіда діяти в шлюбному виборі певним чином. Термін же гомогамія (відповідно і гетерогамія) є чисто соціологічною (хоча їм також користуються і етнологи), такою, що означає, що шлюби між індивідами з схожими індивідуальними характеристиками є вірогіднішими, ніж шлюби між індивідами, чиї характеристики сильно відрізняються один від одного.

Соціологічні теорії, що розглядають гомогамію як один з основних чинників вибору шлюбного партнера, стверджують, що найважливішими характеристиками в цьому відношенні є:

- вік

- етнічна приналежність

- соціальний статус

- освіта

- рівень інтелекту

- зовнішність

- сумісність внутрішнього годинника (тобто так звані сови і жайворонки).

При цьому найбільшою є роль:

а) етнічній приналежності:

Про роль етнічної приналежності можна сказати, що крім дії правила ендогамії (у тому, що стосується етнічної приналежності), діють і чисто соціологічні чинники, перш за все ступінь етнічної однорідності тієї або іншої території.

б) роль віку в шлюбному відборі:

Його роль підтверджується численними статистичними і соціологічними даними. При цьому роль віку декілька специфічна, оскільки в цьому випадку вірогіднішим є не збіг (рівність) віків партнерів, а невелике перевищення віку партнера чоловічої статі[7].

Наприклад, в 1993 р. в Україні було поміщено 1.106.723 шлюбу. З них:

- шлюби, в яких наречена була старша за жениха, складали 11%

- шлюби, в яких жених і наречена мали однаковий вік (точніше кажучи, їх вік знаходився в одному і тому ж п"ятирічному віковому інтервалі), — 40%.

- шлюби, в яких жених був старший за наречену, — 49%. При цьому майже дві третини таких шлюбів складали ті, в яких вік жениха був на один п"ятирічний інтервал більше, ніж вік нареченої.

в) роль освіти:

Роль освіти як чинника шлюбного відбору така ж велика. Вірогідність вступу до передшлюбних, а потім і в шлюбні відносини у людей з однаковою або близькою освітою вище. Це можна проілюструвати на прикладі розрахунку так званого коефіцієнта шлюбної асоціації за освітою для всіх шлюбів, увязнених в Україні в 1989 р.

Коефіцієнт шлюбної асоціації за освітою показує, в скільки разів та або інша комбінація рівнів утворення мужів і дружин має велику або меншу вірогідність в порівнянні з ситуацією, коли всі потенційні женихи і наречені мають рівні шанси одружитися один з одним.

В цілому, якщо брати ці три характеристики (вік, освіта і соціальне походження), то в процесі шлюбного вибору діє досить помітна тенденція переваги чоловіками молодших жінок з відносно меншою освітою і що належать до відносно нижчій соціальній групі (протилежна тенденція для жінок). Ця тенденція називається шлюбний градієнт.

У суспільствах з сильно диференційованою соціальною структурою шлюбний градієнт може викликати «надлишок незамужніх жінок старших віків, блискуче утворених, професійно зайнятих, таких, що не мають можливості знайти собі шлюбного партнера із-за завищених домагань щодо статусу і освіти». Подібне, втім, можна спостерігати і у нас, коли багато високоосвічених жінок вимушено залишатися самотніми через те, що не можуть знайти собі "відповідного" жениха. Звідси, витікає і існування "другого піку " позашлюбній народжуваності: втративши надію вийти заміж, такі жінки "свідомо" вибирають дорогу самотнього материнства.

Правило гомогамії діє і відносно деяких інших особових характеристик. Серед них найчастіше називають розум (інтелект), фізичну привабливість, а також шлюбний статус і ціннісні орієнтації, включаючи політичні погляди, релігійні переконання і так далі

Близькість:

Іншим найважливішим соціологічним чинником шлюбного відбору, разом з гомогамією, є близькість (сусідство). Під близькістю розуміється просторова, територіальна близькість, мешкання по сусідству, а також робота в одній і тій же організації або навчання в одному і тому ж учбовому закладі. Роль близькості пов"язана з тим, що сусідство, спільна робота або сумісне навчання підвищують вірогідність зустрічі з партнером, який до того ж, з більшою вірогідністю матиме схожість і по інших особових і соціальних характеристиках, включаючи схожість цінностей, інтересів.

Ще в початку 30-х рр. американський соціолог Джеймс Боссард на матеріалі 5000 шлюбів, увязнених в м. Філадельфія, показав дію чинника близькості. Згідно з його даними, з цього числа шлюбних пар майже 17% проживали в одному і тому ж кварталі Філадельфії, понад 33%, — в п"яти найближчих кварталах і половина — в двадцяти найближчих кварталах[8].

Вітчизняні дослідження не дозволяють дати інформацію, зіставну з даними Дж. Боссарда. Проте дія чинника близькості простежується і в результатах, отриманих і у нас в країні. Зокрема, за даними Г.В. Жірнової, в 70-і рр. в містах Центральної України приблизно третина опитаних нею шлюбних пар познайомилися один з одним на роботі або в учбових закладах, местомом знайомств останніх були або місця суспільного відпочинку і культурно-масових розваг, або те, що називається "В гостях"2.

Примітка:

« Група тих, що одружилися за бажанням» — це ті, хто одружився через внутрішнє, щире бажання створити сім"ю, мати дітей;

«Група тих, що одружилися по обов"язку" — це ті, хто одружився, тому що так було потрібно: прийшов відповідний час, боязнь залишитися поза шлюбом за віком, вимагала обстановка.

Висновок

 

Приклади теорій шлюбного відбору:

1. Теорія З. Фрейда.

Він стверджував, що у виборі сексуального об"єкту людиною виявляється зсув енергії лібідо з найпершого об"єкту любові, тобто з батьків. Інакше кажучи, згодне 3. Фрейду, чоловік шукає дружину, схожу на матір, а жінка — чоловіка, схожого на отця.

У соціологічній літературі можна знайти дані, підтверджуючі цю тезу. Зокрема, Д. Едлічка в своєму дослідженні 7.000 подружніх пар виявив, що вірогідність знайти в опитаній сукупності пари, в яких було схожість одну з партнерів з батьком протилежної підлоги, була вище, ніж це теоретично можлива при випадковому виборі[9].

2. Теорія р.Ф. Уїнча.

Ще однією соціально-психологічною теорією шлюбного вибору є теорія комплементарних потреб Р.Ф. Уїнча.

Основна теза цієї теорії полягає в тому, що люди вважають за краще вибирати собі в подружжя тих, чиї психологічні особливості протилежні і комплементарны (додаткові) їх власним (наприклад: людина боязка і схильна до залежності, швидше за все, згідно Уїнчу, віддасть перевагу партнерові сильного і домінантного). Це пов"язано з тим, що індивід завжди прагне максимізувати ступінь задоволення своїх потреб, а максимум цей, по Уїнчу, досягається у тому випадку, коли специфічні потреби чоловіків і жінок комплементарны один одному.

У основі теорії — спостереження, які Уїнч провів за 25-тьма шлюбними парами в Північно-західному університеті. Хоча сам Уїнч був переконаний в правильності своєї теорії, інші дослідники віднеслися до неї критично. Характерним в цьому плані було зауваження Мейєра і Пеппера про те, що "відкриття Уїнча — це артефакт. Або із-за неправильної методології, або через те, що він вивчав шлюбні пари".

Проте інші автори, відштовхуючись від підходу Уїнча, намагалися удосконалити його теорію. Одним з прикладів цього є інструментальна теорія Р. Сентера.

2. Теорія Р. Сентера.

Інструментальна теорія Р. Сентера виходила з припущення, що люди прагнуть вибрати собі як шлюбні партнери тих, чию поведінку і інші характеристики забезпечують максимум задоволення і мінімум витрат для їх потреб.

У відмінності від Уїнча, Сентер вважав, що одні потреби більш значущі, а інші менш. Цінності (потреби), які типовіші для чоловіка, повинні відповідати потребам, типовішим для жінки.

3. Теорія Дж. Хоманса.

Ще однією теоретичною інтерпретацією процесу шлюбного відбору є теорія обміну. Заснована на моделі соціальної взаємодії Дж. Хоманса, згідно якої базисом виникнення нормативного порядку в суспільстві є взаємна корисність людей, вигоди, які вони отримують в результаті обміну між собою різного роду благами (не обов"язково матеріальними). Згідно Хомансу, в суспільстві завжди існує якась шкала цінностей, які можуть бути залучені в обмін. Людина "обмінює" деякі свої якості на якості або властивості інших людей: фізичну привабливість на добробут, багатство на гучний титул і тому подібне Хоманс говорить про те, що «всі без виключення соціальні взаємодії на всіх рівнях підкоряються принципам обміну еквівалентами». Відповідно цьому в основі шлюбного вибору лежить процес оцінювання якостей можливого партнера і оцінювання того, хто з можливих партнерів може принести більший виграш при менших витратах. Характеристики індивіда при цьому розглядаються як якесь благо, підмет обміну і що має певну ринкову ціну. Як таке благо можуть виступати: індивід.

В даному випадку мова фактично втягає про співвідношення на шлюбному ринку численностей "відповідних" один для одного чоловіків і жінок. Інтуїтивно ясно, що цінність кожного окремого індивіда на шлюбному ринку залежить від співвідношень, які знижують цінність тих, чия підлога має надлишок[10].

— вік

— зовнішній вигляд, що включає не тільки фізичну зовнішність, але і манери поведінки, уміння поводитися і т. п.;

— статус, що розглядається як комбінація різних соціально-економічних характеристик (добробут, походження, освіта і так далі)

— соціально-психологічні характеристики особи (емоційність, експресивність, здібність до розуміння, співпраці і т. д.);

— цінності, переконання і так далі

Загальні або співпадаючі цінності полегшують взаємодію з потенційним партнером і можуть служити чинником ухвалення рішення про шлюбний вибір. Цінності, що сильно відрізняються один від одного, можуть стати непереборною перешкодою для шлюбного вибору навіть у разі сильної пристрасті. Приклад цього — відмова Ф.М. Достоєвського від шлюбу з А.В. Корвін-круковськой із-за діаметральної протилежності їх поглядів.

4. Теорія Бернарда Мурштейна.

Спробу дати цілісний опис процесу шлюбного вибору є теорія «стимулов- цінностей – ролей» ( СЦР- теорія) Бернарда Мурштейна. Він говорить про те, що процес розвитку відносин детермінується трьома змінними:

- стимули

- ціннісне порівняння

- ролі.

На стадії стимуляції діють чинники, які "притягають" індивідів один до одного, роблять їх привабливими один для одного завдяки їх фізичним, інтелектуальним, соціальним і іншим характеристикам.

Наступною стадією є стадія ціннісного порівняння, коли взаємному оцінюванню піддаються системи цінностей і установок, зокрема, уявлення і установки один одного щодо шлюбу, статевих ролей, числа дітей в сім"ї і так далі

Деякі люди можуть одружуватися на основі однієї або двох перших стадій. Проте більшість проходить і ролеву стадію. Для них схожість цінностей – необхідне, але не достатня умова. Таким для більшості є ролева сумісність, схожість взаємних уявлень про сімейні (і поза сімейними) ролі чоловіків і жінок. Досягнення ролевої сумісності – це, ймовірно, нескінченний процес, оскільки ролеве притирання відбувається на всьому протязі існування шлюбного союзу і ніколи не завершується повністю.

Список літератури

 

1.  Andreev E., Scherbov S., Willekens F. Population of Russia: What Can We Expect in the Future // World Development. 1998. Vol. 26. №11.

2.  Barkalov N.B. Expected Fertility as It Appears from the 1994 Microcensus: a Parity-Progression Dimension // Народонаселение: Современное состояние и перспектины развития научного знания (сборник докладов). М., 1997.

3.  Barkalov N.B., Ivanov S. F. Measurement of Human Development: a Demographic view //Народонаселение: Современное состояние и перспективы развития научного знания (сборник докладов). М., 1997.

4.  Bongaarts J., Potter R.G. Fertility, Biology, and Behavior. An Analysis of the Proximate Determinants. N.Y., London, et al., 1988.

5.  Davis K., Blake J. Social Structure and Fertility: An Analytic Framework // Economic Development and Cultural Changes. 1956. Vol. 4.

6.  Fertility Behavior in the Context of Development: Evidence from World Fertility Survey // Population Studies. No 100. N.Y., United Nations, 1987.

7.  Freedman R. The World Fertility Survey: An Assessment. N.Y., 1987.

8.  Gryn T.A. Internet Resources for Demographers // Population Index. Summer 1997. Vol. 63. № 2.

9.  Hoffman-Nowotny H.J, Demography and Sociology // Position of Demography Among Other Disciplines / Ed. by Zdenek Pavlik. Prague, 2000.

10.  Kohler H.-P., Vaupel J. W. Demography and its Relation to Other Disciplines // Position of Demography Among Other Disciplines / Ed. by Zdenek Pavlik. Prague, 2000.

11.  Levels and Trends of Sex Differential in Infant, Child and Under-five Mortality // Too Young to Die: Genes or Gender. United Nations. N.Y., 1998.

12.  Minja Kim Choe, Ian Diamond, Fiona Alison Steele and Seung Kwon Kim. Son Preference, Family Building Process and Child Mortality // Too Young to Die: Genes or Gender. United Nations. N.Y., 1998.

13.  Pollard J.H. Projection of Age-Specific Mortality Rates // Population Bulletin of the United Nations. 1987. № 21/22.

14.  Tabutin D. La Collecte des Donnees Demographiques. Methodes, Organisation et Exploitation. Liege: Ordina editions, 1994.

15.  Waldron I. Factors Determining the Sex Ratio at Birth // Too Young to Die: Genes or Gender. United Nations. N.Y., 1998.

16.  Arriaga E. Population Analysis with Microcomputers. Vol. I, П. 1994.

17.  Coal A., Trussel J. Model Fertility Schedules: Variation in the Age Structure of Childbearing in Human Population // Population Index. 1974. Vol. 40.

18.  Highlights of the 2000 Revision // www.undp.org/popin/ popin.html

19.  Methods For Population Projection By Sex And Age. United Nation. N.Y., 1956.

20.  Projection Methods for Integrating Population Variables into Development Planning. Unit 1. Methods for Comprehensive Planning. Module Two. Methods for Preparing School Enrollment, Labour Force and Employment Projections. United Nation. N.Y., 1990.

21.  Readings in Population Research Methodology. Vol. 1-8. / Project Editors: Donald J. Bogue, Eduardo E. Arriaga, Douglas L. Anderton. Published for UNFPA by Social Development Center. Chicago, 111, 1993.

22.  Supplementary principles and recommendations for population and housing censuses. N.Y. (UN), 1990.

23.  World Population Prospects. The 1998 Revision. Vol. I: Comprehensive Tables. United Nations. N.Y., 1999.

24.  World Population Prospects. The 1998 Revision. Vol. II: Sex and Age. United Nations. N.Y., 1999.

---